Ухвала

від 17.04.2023 по справі 631/65/23

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/65/23

провадження № 2-з/631/2/23

У Х В А Л А

п р о в і д м о в у в з а д о в о л е н н і з а я в и

п р о в ж и т т я з а х о д і в з а б е з п е ч е н н я п о з о в у

17 квітня 2023 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

за участю:

секретаря судового засідання Дядик С. В.

розглянувши без повідомлення учасників справи в залі судових засідань № 1 приміщення суду заяву ОСОБА_1 «Про забезпечення позову» у цивільній справі з єдиним унікальним № 631/65/23 (провадження № 2/631/272/23) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: НОВОВОДОЛАЗЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ,- «Про звільнення від стягнення аліментів та повернення примусово стягнутих аліментів»,-

в с т а н о в и в:

13.04.2023 року до Нововодолазького районного суду Харківської області надійшла заява ОСОБА_1 «Про забезпечення позову» у цивільній справі з єдиним унікальним № 631/65/23 (провадження № 2/631/272/23) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: НОВОВОДОЛАЗЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ,- «Про звільнення від стягнення аліментів та повернення примусово стягнутих аліментів».

Зазначена заява зареєстрована за вхідним № 1999/23-вх із наданням автоматизованою системою документообігу суду єдиного унікального № 631/65/23 (провадження № 2-з/631/2/23) та відповідно до протоколу розподілу справи між суддями у неавтоматизованому режимі, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, передана на розгляд головуючого судді Мащенко С. В.

Зі змістузазначеної заявиубачається,що позивач просить зупинити стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 відповідно до рішень Нововодолазького районного суду Харківської області від 20.09.2016 року у справі з єдиним унікальним № 631/1508/16-ц та від 20.12.2016 року у справі з єдиним унікальним № 631/1952/16-ц на стягнення аліментів та виконавчого листа від 20.0.2016 року.

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що ним подано до Нововодолазького районного суду Харківської області позов «Про звільнення від стягнення аліментів та повернення примусово стягнутих аліментів» у зв`язку із тим, що в судовому порядку встановлений факт того, що він не є батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки на цей час відкрито виконавче провадження щодо стягнення з нього аліментів, та щомісячно стягуються грошові кошти на утримання дитини щодо якої батьком він не є, то не зупинене виконавче провадження порушує його майнові права, що в подальшому призведе до труднощів з повернення безпідставно стягнутих коштів, тим паче, що зупинення стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого листа, на його думку, є ефективним способом забезпечення позову у даній справі.

Всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи та всі фактичні данні, які мають значення для вирішення питання про забезпечення позову, перевіривши їх доказами, безпосередньо дослідженими судом, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши матеріали заяви, що містять наявні в ній письмові докази, - суд вважає, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 «Про забезпечення позову» у цивільній справі з єдиним унікальним № 631/65/23 (провадження № 2/631/272/23) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: НОВОВОДОЛАЗЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ,- «Про звільнення від стягнення аліментів та повернення примусово стягнутих аліментів» слід відмовити з наступних підстав.

Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, а тому заява надійшла на розгляд належного суду.

Окрім того, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 13 зазначеної вище Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в ній, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із частиною 2 цієї ж статті 149 забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 6 частини 1 статті 150 Цивільного процесуального кодексу України обумовлено, що позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

З роз`яснень, наданих у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», убачається, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Крім того, пунктом 2 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України визначено, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Чинне цивільне процесуальне законодавство визначає забезпечення позову як сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті воно є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника).

При цьому, оскільки вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

В той же час метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Також, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника у сукупності щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

-розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

-наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

-запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Аналогічний за своїм змістом висновок зроблений й колегією суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові, прийнятій 21.08.2019 року у справі № 761/39201/18 (провадження № 61 9850св19).

Чинне цивільне процесуальне законодавство України не покладає на суд обов`язок під час вирішення питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише вимагають запобігати ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Отже, забезпечення позову застосовується для того, щоб гарантувати виконання майбутнього рішення суду, а тому виходячи із специфіки виду забезпечення позову, передбаченого пунктом 6 частини 1 статті 150 Цивільного процесуального кодексу України, підставою для його застосування є оскарження боржником у судовому порядку виконавчого документа.

Відтак, зупинення стягнення на підставі виконавчого документа застосовується судами як захід забезпечення позову при розгляді справ не пов`язаних із зупиненням виконання судових рішень, що набрали законної сили, зокрема, щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Проте, рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області, ухваленим 20.09.2016 року в межах справи з єдиним унікальним № 631/1508/16-ц (провадження № 2/631/757/16), за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 «Про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини», з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.08.2016 року до досягнення дитиною повноліття (а. с. 8 - 10).

На підставі рішення Нововодолазького районного суду Харківської області, від 20.09.2016 року в межах справи з єдиним унікальним № 631/1952/16-ц (провадження № 2/631/958/16), за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 «Про стягнення аліментів на утримання дружини», з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 18.08.2016 року до досягнення дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 11 - 13).

В подальшому, рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області, ухваленим 25.11.2020 року в межах справи з єдиним унікальним № 631/711/20 (провадження № 2/631/656/20), за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про зменшення розміру аліментів», було зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до 1/6 частини (а. с. 15 - 22).

Виконавчим листом, виданим 20.09.2016 року по справі з єдиним унікальним № 631/1952/16-ц (провадження № 2/631/958/16), за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 «Про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини» з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.08.2016 року до досягнення дитиною повноліття (а. с. 41).

Постановою Харківського апеляційного суду, ухваленою 30.11.2022 року, по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 08.09.2022 року, по цивільній справі № 631/806/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про оспорювання батьківства та виключення запису про особу як батька з актового запису», позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, з актового запису № 66 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного 08.06.2016 року Нововодолазьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Харківській області, виключені відомості про батька ОСОБА_1 (а. с. 23 - 32).

Отже, з наведеного вбачається, що стягнення на підставі виконавчого документа про зупинення якого прохає у своїй заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 , стосується саме виконання судових рішень, що набрали законної сили, а це є неприпустимим з точки зору вказівки касаційної інстанції від приписів яких до цих пір не відійшов Верховний Суд.

Зважаючи на таке та оцінюючи заяву, що розглядається, на відповідність зазначеним вимогам, а також приписам частин 1 та 6 статті 151 Цивільного процесуального кодексу України, суд вбачає, що обраний в ній вид забезпечення позову, хоча і передбачений пунктом 6 частини 1 статті 150 вказаного цивільного процесуального кодифікованого закону України, проте не відповідає його правовому навантаженню.

Також, суд вважає недоведеним й існування об`єктивних припущень щодо обставин, які несуть реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, так як ОСОБА_1 не доведений у процесуальний спосіб той факт, шо якщо виконавцем будуть вчинені дії у межах виконавчого провадження, то він не зможе поновити їх, тобто, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду та поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів боржника саме в межах цього судового провадження.

Відтак, суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви та відсутність підстав для забезпечення позову, оскільки доведений зв`язок між визначеним предметом спору й заходами забезпечення позову, які є недопустимими з огляду на вказівку пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» щодо заборони забезпечення позову шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Приходячи до такого, суд зауважує, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до основних засад (принципів), одним з яких, зокрема, є диспозитивність та змагальність сторін, а тому збирання доказів та доведеність у їх переконливості не є обов`язком суду й тягар щодо доказування під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення покладається саме на заявника цього клопотання.

Крім того, постановляючи ухвалу та вживаючи заходи забезпечення позову, суд не вбачає підстав задля його зустрічного забезпечення.

На підставі викладеного, керуючись статтею 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17 і пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі; пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», а також статтями 1 5, 7, 13, 17, 18, 42, 46, 48, 58, 62, 64, 76 80, 89, 128 131, статтями 149, 150 - 151, 153, пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтями 259 260, частиною 2 статті 261, статтею 263, частинами 5 та 11 статті 272, частиною 2 статті 352, пунктом 4 частини 1 статті 353, частиною 2 та 3 статті 354 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями),-

у х в а л и в:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 «Про забезпечення позову» у цивільній справі з єдиним унікальним № 631/65/23 (провадження № 2/631/272/23) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: НОВОВОДОЛАЗЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ,- «Про звільнення від стягнення аліментів та повернення примусово стягнутих аліментів» відмовити.

Копію ухвали направити ОСОБА_1 та іншим учасникам справи для відома.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з цього дня.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала, що набрала законної сили, обов`язкова для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання ухвали є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Ухвалу постановлено шляхом прийняття, складено за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику.

Суддя С. В. Мащенко