Постанова

від 31.01.2024 по справі 631/65/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Харків

справа № 631/65/23

провадження № 22-ц/818/188/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Тичкової О.Ю.,

суддів колегії Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

третя особа - Нововодолазький відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 02 жовтня 2023 року ухвалене у складі судді Мащенко С.В.,-

ВСТАНОВИВ:

В січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про звільнення від стягнення аліментів та повернення примусово стягнутих аліментів, в якому просив звільнити його від стягнення аліментів на користь відповідача відповідно до рішень Нововодолазького районного суду Харківської області від 20.09.2016 у справі з єдиним унікальним № 631/1508/16-ц та від 20.12.2016 у справі з єдиним унікальним № 631/1952/16-ц про стягнення аліментів та виконавчого листа від 20.09.2016; визнати виконавчий лист від 20.09.2016 виданий Нововодолазьким районним судом в Харківській області таким, що не підлягає виконанню, та повернути його до Нововодолазького районного суду в Харківській області; стягнути з ОСОБА_2 отримані грошові кошти (аліменти) в сумі 233372,42 гривень, які примусово стягувались з ОСОБА_1 відповідно до рішень Нововодолазького районного суду Харківської області від 20.09.2016 у справі з єдиним унікальним № 631/1508/16-ц та від 20.12.2016 у справі з єдиним унікальним № 631/1952/16-ц про стягнення аліментів та виконавчого листа від 20.09.2016.

В обгрунтування позову зазначав, що з 29.08.2015 перебував з відповідачем у шлюбі, зареєстрованому відділом реєстрації актів цивільного стану в селищі міського типу Нова Водолага Харківської області, актовий запис № 98. ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , батьком якої записаний він. Проте, одразу після народження дитини, ОСОБА_2 пішла від позивача, та почала проживати разом із своїми батьками. В подальшому, на підставі рішення Нововодолазького районного суду Харківської області, ухваленого 20.09.2016 у справі з єдиним унікальним № 631/1508/16-ц та від 20.12.2016 у справі з єдиним унікальним № 631/1952/16-ц про стягнення аліментів та виконавчого листа від 20.09.2016 з ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягуються аліменти. Крім того, на підставі рішення Нововодолазького районного суду Харківської області, ухваленого 27.11.2017, шлюб між ним та ОСОБА_2 розірвано. Зазначив, що ОСОБА_2 не дозволяла йому бачитися з дитиною, тому на підставі розпорядження Нововодолазької РДА від 19.06.2017 ОСОБА_1 було призначено дні на побачення з дитиною, проте ОСОБА_2 до доньки його так і не пустила. В листопаді 2020 року було подано позов про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав стосовно ОСОБА_3 . З березня 2021 року ОСОБА_1 почав відвідувати доньку. ОСОБА_2 запропонувала ОСОБА_1 відмовитися від доньки та скасувати рішення про стягнення аліментів, що змусило ОСОБА_1 звернутися до суду із позовом про оспорювання батьківства, в межах розгляду якого судом було призначено проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи. Однак, ОСОБА_2 не з`явилася разом з дитиною до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення експертизи, з огляду на що, колегія суддів вважала доведеним відсутність кровного споріднення між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та те що він не є біологічним батьком дитини. В подальшому, на підставі постанови Харківського апеляційного суду від 30.11.2022, ОСОБА_1 було виключено з актового запису за № 66 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зробленого Нововодолазьким ВДРАЦС ГТУЮ у Харківській області. Проте зазначив, що аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нього й досі стягуються.

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 02.10.2023 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Звільнено ОСОБА_1 від обов`язку утримувати дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме сплачувати аліменти за рішенням суду, ухваленим Нововодолазьким районним судом Харківської області 20.09.2016 у справі з єдиним унікальним № 631/1508/16-ц. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що виключення з актового запису про народження дитини відомостей про позивача як її батька є, зокрема, відсутність у нього від самого початку існування спірних правовідносин обов`язку утримання цієї дитини, адже саме за змістом приписів статті 180 Сімейного кодексу України обов`язок щодо утримання дитини несуть лише її батьки, й виключення запису про батьківство позивача є обставиною, що має істотне значення у розумінні частини 2 статті 197 цього кодексу, і, відповідно, є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась за період, коли він був записаний батьком дітей.

Рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог мотивовано тим, що питання про визнання виконавчого листа від 20.09.2016 таким, що не підлягає виконанню, виданого 04.10.2016, повинно вирішуватись в порядку виконання рішення суду, ухваленого 20.09.2016 Нововодолазьким районним судом Харківської області у складі головуючого судді Трояновської Т. М. у межах справи з єдиним унікальним № 631/1508/16-ц (провадження № 2/631/757/16). Суд також зазначив, що не підлягає поверненню безпідставно набуті аліменти, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача..

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з`ясування обставин справи просив скасувати рішення в частині відмови в позовній вимозі щодо стягнення з ОСОБА_2 отриманих грошових коштів (аліментів) в сумі 233372,42 грн та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ч.1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Змістом зобов`язань, що виникають внаслідок безпідставного набуття за рахунок іншої особи без достатніх правових підстав, є право потерпілої особи (кредитора) вимагати від набувача майна (боржника) повернення безпідставно набутого або збереженого майна і відповідний обов?язок боржника виконати цю вимогу й повернути безпідставно набуте майно.

Скаржник зазначив, що в підтвердження того, що з нього стягувались аліменти на утримання дитини наявні в матеріалах справи. Апелянт зауважив, що рішенням суду його звільнено від утримання з нього аліментів, та визнано виконавчий лист такий який не підлягає виконанню в зв?язку з тим, що він не є біологічним батьком дитини з її народження, але з невідомих підстав не прийнято до уваги положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України та відмовлено в позовній вимозі щодо стягнення з відповідача утриманих в примусовому порядку з мене аліментів.

05.12.2023 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій остання просила відмовити в задоволення апеляційної скарги та залишити рішення без змін.

ОСОБА_2 зазначила, що підстав для стягнення коштів як безпідставно набутих у позивача немає.

08.12.2023 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якому позивач просив апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.

25.12.2023 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_2 надійшли заперечення на відзив в якій остання просила відмовити в задоволення апеляційної скарги та залишити рішення без змін

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Рішення суду оскаржується позивачем лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 отриманих грошових коштів ( аліментів),тому в іншій частині рішення суду не переглядається.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду в оскаржуваній частині зазначним вимогам відповідає.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області, ухваленим 20.09.2016 у справі № 631/1508/16-ц з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.08.2016 року до досягнення дитиною повноліття (а. с. 8 - 10).

Відповідно до рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від у справі № 631/1952/16-ц з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дружини ОСОБА_4 , в розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 18.08.2016 року, до досягнення дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 11 - 13).

Згідно з рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області, ухваленим 17.11.2017 у справі № 631/380/17 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано, при цьому прізвище ОСОБА_4 змінено на « ОСОБА_5 » (а. с. 14).

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 25.11.2020 у справі № № 631/711/20 зменшено розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на утримання дитини доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з частини до 1/6 частини від всіх видів заробітної плати (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття (а. с. 15 - 22).

Постановою Харківського апеляційного суду від 30.11.2022 у справі № 631/806/21 рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 08.09.2022 скасовано й ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 . Про оспорвання батьківства задоволені та виключено з актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька ОСОБА_1 (актовий запис за № 66 від 08.06.2016 року у Нововодолазькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції Харківській області) (а. с. 23 - 32).

З довідки про заробітну плату, що видана Головним управлінням ДФС у Харківській області за № 35/С/20-40-05-02-15 від 10.07.2020, убачається, що ОСОБА_1 займав посаду головного державного ревізора-інспектора в Головному управлінні ДФС у Харківській області, та за період з 01.06.2017 по 31.10.2019 йому було нараховано заробітну плату в сумі 371235,71 гривень, з них було утримано аліментів на суму 104157,07 гривень, а саме: за червень 2017 року 171,00 гривень; за липень 2017 року 3527,00 гривень; за серпень 2017 року 3602,00 гривень; за вересень 2017 року 2728,00 гривень; за жовтень 2017 року 3870,00 гривень; за листопад 2017 року 4406,16 гривень; за грудень 2017 року 8141,90 гривень; за січень 2018 року 1735,86 гривень; за лютий 2018 року 8742,52 гривень; за березень 2018 року 3484,22 гривень; за квітень 2018 року 2604,56 гривень; за травень 2018 року 3550,99 гривень; за червень 2018 року 3180,90 гривень; за липень 2018 року 7255,02 гривень; за серпень 2018 року 2631,36 гривень; за вересень 2018 року 2834,91 гривень; за жовтень 2018 року 3432,92 гривень; за листопад 2018 року 3585,32 гривень; за грудень 2018 року 4398,63 гривень; за січень 2019 року 2645,31 гривень; за лютий 2019 року 3315,84 гривень; за березень 2019 року 2713,34 гривень; за квітень 2019 року 3076,52 гривень; за травень 2019 року 2883,75 гривень; за червень 2019 року 2064,85 гривень; за липень 2019 року 4354,00 гривень; за серпень 2019 року 1601,18 гривень; за вересень 2019 року 1670,79 гривень; за жовтень 2019 року 5948,22 гривень (а. с. 33 34,193).

Відповідно до довідки про заробітну плату, виданої Головним управлінням ДПС у Харківській області за № 25/С/20-40-10-02-07 від 10.07.2020 року, ОСОБА_1 займав посаду головного державного ревізора-інспектора в Головному управлінні ДПС у Харківській області, та за період з 01.10.2019 року по 30.06.2020 року йому було нараховано заробітну плату в сумі 167469,26 гривень, з них було утримано аліментів на суму 33703,20 гривень, а саме: за жовтень 2019 року 1376,78 гривень; за листопад 2019 року 4596,54 гривень; за грудень 2019 року 6327,36 гривень; за січень 2020 року 2571,59 гривень; за лютий 2020 року 2572,77 гривень; за березень 2020 року 3123,19 гривень; за квітень 2020 року 5598,46 гривень; за травень 2020 року 1872,23 гривень; за червень 2020 року 5664,28 гривень (а. с. 35).

Згідно з довідкою про заробітну плату та утримані аліменти, яка видана Головним управлінням ДПС у Харківській області за № 25/С/20-40-10-02-07 від 01.02.2022 року, ОСОБА_1 з 16.01.2021 року займав посаду головного державного інспектора в Головному управлінні ДПС у Харківській області, та за період з 01.01.2020 року по 31.12.2021 року йому було нараховано заробітну плату в сумі 478542,98 гривень, з них було утримано аліментів на суму 79041,88 гривень, а саме: за січень 2020 року 2571,59 гривень; за лютий 2020 року 2572,77 гривень; за березень 2020 року 3123,19 гривень; за квітень 2020 року 5598,46 гривень; за травень 2020 року 1872,23 гривень; за червень 2020 року 5664,28 гривень; за липень 2020 року 2874,38 гривень; за серпень 2020 року 2835,48 гривень; за вересень 2020 року 2967,43 гривень; за жовтень 2020 року 3742,24 гривень; за листопад 2020 року 4638,81 гривень; за грудень 2020 року 4460,05 гривень; за січень 2021 року 0,00 гривень; за лютий 2021 року 2853,11 гривень; за березень 2021 року 2492,14 гривень; за квітень 2021 року 2502,20 гривень; за травень 2021 року 4959,15 гривень; за червень 2021 року 2001,76 гривень; за липень 2021 року 2516,00 гривень; за серпень 2021 року 5003,91 гривень; за вересень 2021 року 3320,21 гривень; за жовтень 2021 року 1502,22 гривень; за листопад 2021 року 3484,55 гривень; за грудень 2021 року 3915,26 гривень (а. с. 36).

З довідки про здійснення нарахувань та утримань, виданої Головним управлінням ДПС у Харківській області за № 1/С/20-40-10-02-07 від 03.01.2023, убачається, що ОСОБА_1 з 16.01.2021 працює на посаді головного державного інспектора в Головному управлінні ДПС у Харківській області, та за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 йому нараховано заробітну плату в сумі 292484,79 гривень, з них утримано аліментів на суму 39249,57 гривень, а саме: за січень 2022 року 2432,93 гривень; за лютий 2022 року 2597,99 гривень; за березень 2022 року 2563,06 гривень; за квітень 2022 року 1662,66 гривень; за травень 2022 року 1662,66 гривень; за червень 2022 року 1662,66 гривень; за липень 2022 року 1954,43 гривень; за серпень 2022 року 3709,99 гривень; за вересень 2022 року 3709,99 гривень; за жовтень 2022 року 11404,63 гривень; за листопад 2022 року 1433,07 гривень; за грудень 2022 року 4455,50 гривень (а. с. 37).

Згідно даних свідоцтва про народження (серії НОМЕР_1 ), повторно виданого 10.03.2023 Нововодолазьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та її батьками зазначені громадяни України: ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (а. с. 83).

З довідки про здійснення нарахувань та утримань, виданої Головним управлінням ДПС у Харківській області за № 50/С/20-40-10-02-08 від 21.04.2023 року, убачається, що ОСОБА_1 працює на посаді головного державного інспектора в Головному управлінні ДПС у Харківській області, та за період з листопада 2019 року по грудень 2022 року з нього утримано аліментів: листопад 2019 року 4596,54 гривень; грудень 2019 року 6327,36 гривень, всього за 2019 рік 10923,90 гривень; січень 2020 року 2571,59 гривень; лютий 2020 року 2572,77 гривень; березень 2020 року 3123,19 гривень; квітень 2020 року 5598,46 гривень; травень 2020 року 1872,23 гривень; червень 2020 року 5664,28 гривень; липень 2020 року 2874,38 гривень; серпень 2020 року 2835,48 гривень; вересень 2020 року 2967,43 гривень; жовтень 2020 року 3742,24 гривень; листопад 2020 року 4638,81 гривень; грудень 2020 року 4460,05 гривень; всього за 2020 рік 42920,91 гривень; січень 2021 року 1570,46 гривень; лютий 2021 року 2853,11 гривень; березень 2021 року 2492,14 гривень; квітень 2021 року 2502,20 гривень; травень 2021 року 4959,15 гривень; червень 2021 року 2001,76 гривень; липень 2021 року 2516,00 гривень; серпень 2021 року 5003,91 гривень; вересень 2021 року 3320,21 гривень; жовтень 2021 року 1502,22 гривень; листопад 2021 року 3484,55 гривень; грудень 2021 року 3915,26 гривень; разом за 2021 рік 36120,97 гривень; січень 2022 року 2432,93 гривень; лютий 2022 року 2597,99 гривень; березень 2022 року 2563,06 гривень; квітень 2022 року 1662,66 гривень; травень 2022 року 1662,66 гривень; червень 2022 року 1662,66 гривень; липень 2022 року 1954,43 гривень; серпень 2022 року 3709,99 гривень; вересень 2022 року 3709,99 гривень; жовтень 2022 року 11404,63 гривень; листопад 2022 року 1433,07 гривень; грудень 2022 року 4455,50 гривень; а всього за 2022 рік 39249,57 гривень (а. с. 193).

Відмовляючи в стягненні з відповідача в користь позивача сплачених ним аліментів, суд виходив із того, що не підлягає поверненню безпідставно набуті аліменти, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача..

Колегія суддів погоджується із вказаною підставою відмови в стягненні сплачених аліментів.

Факт походження дитини від певної особи є підставою для виникнення у цієї особи обов`язків щодо дитини, визначених розділом ІІІ Сімейного кодексу України (далі - СК України), у тому числі обов`язків щодо утримання дитини.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у статті 180 СК України, за змістом якої батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У справі, що переглядається, встановлено, що з позивача у примусовому порядку стягувались аліменти на виконання рішень Нововодолазького районного суду Харківської області від 20.09.2016 та рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 20.12.2016.

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Правовий аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За загальним правилом, передбаченим частиною першою статтею 1215 ЦК України, безпідставно набуті аліменти не підлягають поверненню.

Аналіз частини першої статті 1215 ЦК України свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Схожий за змістом висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та підтриманий сталою судовою практикою (постанова Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 382/1728/18).

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15 вказала, що правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Категорія добросовісності визначається через етичні та моральні категорії. Категорія "добросовісність" закріплена в документах міжнародної уніфікації права: добросовісність здійснення прав і виконання обов`язків проголошується принципом міжнародного договірного права.

ЦК України закріплює презумпцію добросовісності і розумності дій особи, яка здійснює власне право (частина п`ята статті 12 ЦК України). Ця презумпція діє, поки інше не буде встановлено рішенням суду. Добросовісне здійснення особою свого цивільного права передбачає реалізацію правомочностей відповідного права з урахуванням інтересів інших учасників відносин, публічних інтересів держави тощо. Добросовісність здійснення цивільного права завжди проявляється в такій поведінці особи-носія такого права, яка знаючи (повинна була знати), що здійснення нею прав або виконання обов`язків може призвести до негативних наслідків, не вжила доступних їй заходів для їх усунення. В іншому випадку така особа має вважатися недобросовісною з настанням для неї тих чи інших правових наслідків.

З положень закону випливає, що обов`язок спростування презумпції добросовісності покладається на суб`єкта, який відповідні дії (правочин) ставить під сумнів.

Відповідно до положень статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Водночас, вимога про повернення коштів, витрачених на забезпечення життєдіяльності дитини, не відповідає інтересам дитини.

В супереч вимог ст.12, 81 ЦПК України позивачем не доведено, що сплачені ним аліменти витрачались не на утримання дитини. Враховуючи, що дитина не має біологічно встановленого батька, який має обов`язок її утримувати, а мати знаходиться у скрутному матеріальному становищі повернення отриманих за тривалий час аліментів може зашкодити інтересам дитини та поставити під загрозу її право на належний рівень життя та гармонійний розвиток її особистості.

З іншого боку, позивач знав, що в актовому записі про народження був записаний батьком дитини, виконував щодо неї батьківські обов`язки, не оспорював своє батьківство.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Враховуючи те, що відповідно до частини першої статті 179 СК України саме дитина є власником одержаних на її утримання аліментів, а концепція забезпечення найкращих інтересів дитини є провідною у вітчизняному та міжнародному сімейному праві, вимоги позивача про повернення добровільно сплачених на утримання дитини аліментів не ґрунтуються на вимогах закону, зокрема і статті 1215 ЦК України.

За відсутності достовірних доказів недобросовісного набуття аліментів, які є власністю дитини та якими розпоряджалась її мати в інтересах дитини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність відсутність підстав для стягнення їх з відповідача на користь позивача як безпідставно набутих.

Виснововк суду про те, що не підлягають поверненню аліменти стягнуті з позивача на користь відповідача на її утримання, як утримання дружини. Адже не підлягає поверненню безпідставно набуті аліменти, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції, що законом передбачені особливості повороту виконанням судового рішення у справах про стягнення аліментів у разі його скасування за нововияленими чи виключними обставинами (стаття 445 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, щопункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін. В іншій частині рішення суду не оскаржувалось і не переглядалось.

Питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно достатті 141 ЦПК УкраїнитаЗакону України «Про судовий збір»не вирішувалося.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 02 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 січня 2024 року.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.В.Маміна

Н.П.Пилипчук