Рішення

від 02.10.2023 по справі 631/65/23

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/65/23

провадження № 2/631/272/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2023 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

за участю:

секретаря судового засідання Дядик С. В.

розглянувши усно у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: НОВОВОДОЛАЗЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ,- «Про звільнення від стягнення аліментів та повернення примусово стягнутих аліментів»,-

в с т а н о в и в:

13.01.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Нововодолазького ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,- «Про звільнення від стягнення аліментів та повернення примусово стягнутих аліментів» (вхідний № 252/23-вх), на обґрунтування якого зазначив, що з 29.08.2015 року перебував з відповідачем у шлюбі, зареєстрованому відділом реєстрації актів цивільного стану в селищі міського типу Нова Водолага Харківської області, актовий запис № 98. ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , батьком якої записаний він. Проте, одразу після народження дитини, ОСОБА_2 пішла від позивача, та почала проживати разом із своїми батьками. В подальшому, на підставі рішення Нововодолазького районного суду Харківської області, ухваленого 20.09.2016 року у справі з єдиним унікальним № 631/1508/16-ц та від 20.12.2016 року у справі з єдиним унікальним № 631/1952/16-ц про стягнення аліментів та виконавчого листа від 20.09.2016 року з ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягуються аліменти. Крім того, на підставі рішення Нововодолазького районного суду Харківської області, ухваленого 27.11.2017 року, шлюб між ним та ОСОБА_2 розірвано. Зазначив, що ОСОБА_2 не дозволяла йому бачитися з дитиною, тому на підставі розпорядження Нововодолазької РДА від 19.06.2017 року ОСОБА_1 було призначено дні на побачення з дитиною, проте ОСОБА_2 до доньки його так і не пустила. В листопаді 2020 року було подано позов про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав стосовно ОСОБА_3 . З березня 2021 року ОСОБА_1 почав відвідувати доньку. ОСОБА_2 запропонувала ОСОБА_1 відмовитися від доньки та скасувати рішення про стягнення аліментів, що змусило ОСОБА_1 звернутися до суду із позовом про оспорювання батьківства, в межах розгляду якого судом було призначено проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи. Однак, ОСОБА_2 не з`явилася разом з дитиною до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення експертизи, з огляду на що, колегія суддів вважала доведеним відсутність кровного споріднення між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та те що він не є біологічним батьком дитини. В подальшому, на підставі постанови Харківського апеляційного суду від 30.11.2022 року, ОСОБА_1 було виключено з актового запису за № 66 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зробленого Нововодолазьким ВДРАЦС ГТУЮ у Харківській області. Проте зазначив, що аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з нього й досі стягуються, а тому просив:

- звільнити його від стягнення аліментів на користь відповідача відповідно до рішень Нововодолазького районного суду Харківської області від 20.09.2016 року у справі з єдиним унікальним № 631/1508/16-ц та від 20.12.2016 року у справі з єдиним унікальним № 631/1952/16-ц про стягнення аліментів та виконавчого листа від 20.09.2016 року;

- визнати виконавчий лист від 20.09.2016 року виданий Нововодолазьким районним судом в Харківській області таким, що не підлягає виконанню, та повернути його до Нововодолазького районного суду в Харківській області;

- стягнути з ОСОБА_2 отримані грошові кошти (аліменти) в сумі 233372,42 гривень, які примусово стягувались з ОСОБА_1 відповідно до рішень Нововодолазького районного суду Харківської області від 20.09.2016 року у справі з єдиним унікальним № 631/1508/16-ц та від 20.12.2016 року у справі з єдиним унікальним № 631/1952/16-ц про стягнення аліментів та виконавчого листа від 20.09.2016 року(а. с. 2 - 7).

Вирішуючи в межах строку, визначеного частиною 1 статті 185 та згідно із частиною 3 статті 124 Цивільного процесуального кодексу України, питання щодо відкриття провадження у справі, проаналізувавши фактичні обставини позову, їх правову кваліфікацію, характер спірних правовідносин та предмет захисту, судом встановлено, що позов подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 - 177 цивільного процесуального кодифікованого закону України, а тому 28.02.2023 року постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху із наданням десятиденного строку з дня вручення ухвали для усунення виявлених недоліків (а. с. 53 - 59).

На виконання вимог ухвали позивачем ОСОБА_1 подано заяву про їх усунення, зареєстровану за вхідним № 1347/23-вх від 07.03.2023 року (а. с. 64).

Відтак, у межах строку, обумовленого абзацом 2 частини 1 статті 187 цивільного процесуального кодифікованого закону України, суд, беручи до уваги характер спірних правовідносин і предмет доказування у справі, своєю ухвалою, постановленою 13.03.2023 року, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив загальне позовне провадження у справі (а. с. 68 - 72).

07.04.2023 року за вхідним № 1856/23-вх від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив з додатками, в якому вона зазначила, що позовні вимоги визнає частково, в частині звільнення позивача від сплати аліментів на її користь згідно з рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області, проте заперечує проти стягнення з неї на користь ОСОБА_1 суми раніше сплачених ним аліментів. На обґрунтування своєї правової позиції зазначила, що дійсно вони з позивачем перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Подружнє життя не склалося, тому, ще до розірвання шлюбу, ОСОБА_2 разом з донькою почала проживати окремо. Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 20.09.2016 року по справі № 631/1508/16-ц з ОСОБА_1 на її користь стягнуті аліменти на утримання дитини в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 18.08.2016 року до досягнення дитиною повноліття. Крім того, рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 20.12.2016 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, в розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу). В подальшому, рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 25.11.2020 року, ухваленим в межах справи № 631/711/20, було зменшено розмір аліментів на ОСОБА_3 з до 1/6 частини з усіх видів заробітку. Зазначила, що причиною, з якої вона після народження дитини переїхала жити до своїх батьків, стало негативне відношення з боку позивача та його сім`ї до неї. Крім того, ОСОБА_1 жодним чином не брав участі у вихованні дитини, не відвідував її, не цікавився нею, тому ОСОБА_2 прийняла рішення про позбавлення його батьківських прав, після чого ОСОБА_1 почав відвідувати доньку. Наполягає на тому, що він зв`язку з дитиною ОСОБА_1 не має, а звертався до суду з позовом про виключення відомостей з актового запису про його батьківство лише з метою зупинити стягнення аліментів. Мовить про те, що ніколи не визнавала факту, що ОСОБА_1 не є біологічним батьком ОСОБА_3 , а не з`явилася до експертної установи, оскільки вважає це принизливим для неї та доньки. Зазначила, що розрахунки позивача стосовно суми коштів, яких він вимагає поверненню, мають суперечності, та є подвоєння певних сум. Вважає, що всі грошові кошти отримані нею правомірно, та не має підстав задля їх повернення (а. с. 74 - 79).

За вхідним № 1940/23-вх від 12.04.2023 року позивачем ОСОБА_1 надано відповідь на відзив, в якому позивач вважає позицію відповідача необґрунтованою, та просить позов задовольнити в повному обсязі (а. с. 132 - 138).

Крім того, 11.04.2023 року за вхідним № 1915/23-вх від відповідача ОСОБА_2 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких вона ще раз зауважує, що позовні вимоги визнає частково, а саме: в межах зупинення стягнення з позивача аліментів на утримання дитини, та заперечує проти стягнення з неї грошових коштів, отриманих на підставі відповідних рішень суду (а. с. 127- 131).

Також, позивачем ОСОБА_1 було подано заяву «Про забезпечення позову», що зареєстровано за вхідним № 1999/23-вх від 13.04.2023 року із наданням автоматизованою системою документообігу суду єдиного унікального № 631/65/23 (провадження № 2-з/631/2/23), проте ухвалою, постановленою 17.04.2023 року, відмовлено у вжитті заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення аліментів (а. с. 139 - 142, 174, 177 - 183).

Окрім того, 08.05.2023 року за вхідним № ЕП-882/23-вх позивач ОСОБА_1 надіслав у суд письмові докази у виді довідки про здійснення нарахувань та утримань, що зареєстрована за вихідним № 50/с/20-40-10-02-08 від 21.04.2023 року, а також довідки про заробітну плату (а. с. 191, 192, 193).

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленою 15.05.2023 року, закрито підготовче провадження у цій цивільній справі та призначено її до судового розгляду по суті (а. с. 199 - 200, 201 - 206).

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомив, однак надав суду заяву, зареєстровану за вхідним № 2509/23-вх від 15.05.2023 року, з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити (а. с. 197, 242).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання теж не з`явилася, про дату, час і місце засідання повідомлялася належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомила, однак надала заяви, зареєстровані за вхідними № 2506/23-вх і № 2507/23-вх від 15.05.2023 року, з проханням справу розглянути за її відсутності, зазначивши, що позовні вимоги визнає частково (а. с. 194, 195, 242).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Нововодолазького ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у підготовче судове засідання також не з`явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомив, однак надав заяву, зареєстровану за вхідним № 3862/23-вх від 21.07.2023 року, про розгляд справи за їх відсутності (а. с. 226, 242).

Відповідно до змісту частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно з частиною 1 статті 223 цього ж кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, на підставі приписів частини 3 статті 211 цього ж кодексу особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у сторін по справі, свідчать відповідні заяви, долучені до матеріалів справи.

Одночасно із цим, частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року Високими Договірними Сторонами в Римі й ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями) обумовлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, Європейський суд з прав людини у пунктах 39 - 41 свого Рішення від 08.11.2005 року у справі «Стрижак проти України» (заява № 72269/01) констатував наявність у заявника права надавати свої аргументи під час публічного слухання справи, недотримання якого було кваліфіковано як порушення частини 1 статті 6 Конвенції.

За таких обставин, беручи до уваги те, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами, що не з`явились, їх процесуальних прав на безпосередню участь у розгляді справи в суді, ураховуючи те, що підстав для визнання необхідним давання ними особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Відтак, здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно, об`єктивно, справедливо, неупереджено та своєчасно з`ясувавши всі обставини справи і всі фактичні данні в межах заявлених вимог, що мають значення для вирішення справи за суттю й на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, перевіривши їх доказами, отриманими відповідно до правил цивільного процесуального кодифікованого закону й безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши письмові докази у справі,- суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади, та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно з частиною 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності до припису частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 цивільного процесуального кодифікованого закону України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Одночасно із цим, згідно з частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відтак, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області, ухваленим 20.09.2016 року, в межах справи з єдиним унікальним № 631/1508/16-ц (провадження № 2/631/757/16) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 «Про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини», з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.08.2016 року до досягнення дитиною повноліття (а. с. 8 - 10).

Відповідно до рішення Нововодолазького районного суду Харківської області, ухваленого 20.12.2016 року, в межах справи з єдиним унікальним № 631/1952/16-ц (провадження № 2/631/958/16) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 «Про стягнення аліментів на утримання дружини», з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_4 , в розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 18.08.2016 року, до досягнення дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 11 - 13).

Згідно з рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області, ухваленим 17.11.2017 року, в межах справи з єдиним унікальним № 631/380/17 (провадження № 2/631/481/17) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 «Про розірвання шлюбу», позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано, при цьому прізвище ОСОБА_4 змінено на « ОСОБА_5 » (а. с. 14).

В подальшому, рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області, ухваленим 25.11.2020 року, в межах справи з єдиним унікальним № 631/711/20 (провадження № 2/631/656/20) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 «Про зменшення розміру аліментів», позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, та розмір стягуємих з нього аліментів на утримання дитини - доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зменшено з частини до 1/6 частини від всіх видів заробітної плати (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття (а. с. 15 - 22).

Постановою Харківського апеляційного суду, прийнятою 30.11.2022 року в межах справи з єдиним унікальним № 631/806/21 (провадження № 22-ц/818/3667/22) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області, що ухвалене 08.09.2022 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про оспорювання батьківства та виключення запису про особу як батька з актового запису», рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 08.09.2022 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені та виключено з актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про батька - ОСОБА_1 (актовий запис за № 66 від 08.06.2016 року у Нововодолазькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції Харківській області) (а. с. 23 - 32).

З довідки про заробітну плату, що видана Головним управлінням ДФС у Харківській області за № 35/С/20-40-05-02-15 від 10.07.2020 року, убачається, що ОСОБА_1 займав посаду головного державного ревізора-інспектора в Головному управлінні ДФС у Харківській області, та за період з 01.06.2017 року по 31.10.2019 року йому було нараховано заробітну плату в сумі 371235,71 гривень, з них було утримано аліментів на суму 104157,07 гривень, а саме: за червень 2017 року - 171,00 гривень; за липень 2017 року - 3527,00 гривень; за серпень 2017 року - 3602,00 гривень; за вересень 2017 року - 2728,00 гривень; за жовтень 2017 року - 3870,00 гривень; за листопад 2017 року - 4406,16 гривень; за грудень 2017 року - 8141,90 гривень; за січень 2018 року - 1735,86 гривень; за лютий 2018 року - 8742,52 гривень; за березень 2018 року - 3484,22 гривень; за квітень 2018 року - 2604,56 гривень; за травень 2018 року - 3550,99 гривень; за червень 2018 року - 3180,90 гривень; за липень 2018 року - 7255,02 гривень; за серпень 2018 року - 2631,36 гривень; за вересень 2018 року - 2834,91 гривень; за жовтень 2018 року - 3432,92 гривень; за листопад 2018 року - 3585,32 гривень; за грудень 2018 року - 4398,63 гривень; за січень 2019 року - 2645,31 гривень; за лютий 2019 року - 3315,84 гривень; за березень 2019 року - 2713,34 гривень; за квітень 2019 року - 3076,52 гривень; за травень 2019 року - 2883,75 гривень; за червень 2019 року - 2064,85 гривень; за липень 2019 року - 4354,00 гривень; за серпень 2019 року - 1601,18 гривень; за вересень 2019 року - 1670,79 гривень; за жовтень 2019 року - 5948,22 гривень (а. с. 33 - 34, 193).

Відповідно до довідки про заробітну плату, виданої Головним управлінням ДПС у Харківській області за № 25/С/20-40-10-02-07 від 10.07.2020 року, ОСОБА_1 займав посаду головного державного ревізора-інспектора в Головному управлінні ДПС у Харківській області, та за період з 01.10.2019 року по 30.06.2020 року йому було нараховано заробітну плату в сумі 167469,26 гривень, з них було утримано аліментів на суму 33703,20 гривень, а саме: за жовтень 2019 року - 1376,78 гривень; за листопад 2019 року - 4596,54 гривень; за грудень 2019 року - 6327,36 гривень; за січень 2020 року - 2571,59 гривень; за лютий 2020 року - 2572,77 гривень; за березень 2020 року -3123,19 гривень; за квітень 2020 року - 5598,46 гривень; за травень 2020 року - 1872,23 гривень; за червень 2020 року - 5664,28 гривень (а. с. 35).

Згідно з довідкою про заробітну плату та утримані аліменти, яка видана Головним управлінням ДПС у Харківській області за № 25/С/20-40-10-02-07 від 01.02.2022 року, ОСОБА_1 з 16.01.2021 року займав посаду головного державного інспектора в Головному управлінні ДПС у Харківській області, та за період з 01.01.2020 року по 31.12.2021 року йому було нараховано заробітну плату в сумі 478542,98 гривень, з них було утримано аліментів на суму 79041,88 гривень, а саме: за січень 2020 року - 2571,59 гривень; за лютий 2020 року - 2572,77 гривень; за березень 2020 року -3123,19 гривень; за квітень 2020 року - 5598,46 гривень; за травень 2020 року - 1872,23 гривень; за червень 2020 року - 5664,28 гривень; за липень 2020 року - 2874,38 гривень; за серпень 2020 року - 2835,48 гривень; за вересень 2020 року - 2967,43 гривень; за жовтень 2020 року - 3742,24 гривень; за листопад 2020 року - 4638,81 гривень; за грудень 2020 року - 4460,05 гривень; за січень 2021 року - 0,00 гривень; за лютий 2021 року - 2853,11 гривень; за березень 2021 року - 2492,14 гривень; за квітень 2021 року - 2502,20 гривень; за травень 2021 року - 4959,15 гривень; за червень 2021 року - 2001,76 гривень; за липень 2021 року - 2516,00 гривень; за серпень 2021 року - 5003,91 гривень; за вересень 2021 року - 3320,21 гривень; за жовтень 2021 року - 1502,22 гривень; за листопад 2021 року - 3484,55 гривень; за грудень 2021 року - 3915,26 гривень (а. с. 36).

Крім того, з довідки про здійснення нарахувань та утримань, виданої Головним управлінням ДПС у Харківській області за № 1/С/20-40-10-02-07 від 03.01.2023 року, убачається, що ОСОБА_1 з 16.01.2021 року працює на посаді головного державного інспектора в Головному управлінні ДПС у Харківській області, та за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року йому нараховано заробітну плату в сумі 292484,79 гривень, з них утримано аліментів на суму 39249,57 гривень, а саме: за січень 2022 року - 2432,93 гривень; за лютий 2022 року - 2597,99 гривень; за березень 2022 року - 2563,06 гривень; за квітень 2022 року - 1662,66 гривень; за травень 2022 року - 1662,66 гривень; за червень 2022 року - 1662,66 гривень; за липень 2022 року - 1954,43 гривень; за серпень 2022 року - 3709,99 гривень; за вересень 2022 року - 3709,99 гривень; за жовтень 2022 року - 11404,63 гривень; за листопад 2022 року - 1433,07 гривень; за грудень 2022 року - 4455,50 гривень (а. с. 37).

З фотокопії виконавчого листа, виданого 04.10.2016 року у межах справи з єдиним унікальним № 631/1508/16-ц (провадження № 2/631/757/16) на виконання рішення Нововодолазького районного суду Харківської області, ухваленого 20.09.2016 року у складі головуючого судді Трояновської Т. М., за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 «Про стягнення аліментів», убачається, що рішення суду набрало силу 30.09.2016 року (а. с. 41).

Згідно із Свідоцтвом про народження (серії НОМЕР_1 ), повторно виданого 10.03.2023 року Нововодолазьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 08.06.2016 року Нововодолазьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області складено відповідний актовий запис № 66, та її батьками зазначені громадяни України: ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (а. с. 83).

20.06.2017 року за вихідним № 02-30/1475 Голова Нововодолазької РДА ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_4 про те, що за результатами розгляду її заяви адміністрацією як органом опіки та піклування їй відмовлено у зв`язку із заявою ОСОБА_1 про визначення способу участі у вихованні та визначення порядку побачення з дитиною (а. с. 84).

Начальником служби у справах дітей Нововодолазької РДА Харківської області Несміян В. за вихідним № 01-41/1360 від 03.12.2020 року на ім`я ОСОБА_2 надано інформацію, якою зафіксовано, що 24.05.2017 року надійшла її заява про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , що була розглянута на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 16.06.2017 року, проте 14.06.2017 року надходила заява ОСОБА_1 про визначення способу участі у вихованні та порядку побачення з дитиною, яка також була розглянута 16.06.2017 року. Про прийняті рішення повідомлено обидві сторони (а. с. 85).

З висновку за повідомленням ОСОБА_4 , складеного 05.07.2017 року начальником СРПП Нововодолазького ВП майора поліції Глуздія С. В., затвердженого начальником Нововодолазького відділення поліції Первомайського відділу поліції ГУ НП в Харківській області підполковником поліції Бузовським А. І., убачається що ОСОБА_4 повідомлено про припинення подальшої перевірки за її повідомленням від 01.07.2017 року про вчинення конфлікту за місцем мешкання ОСОБА_4 , її чоловіком ОСОБА_1 . Причиною конфлікту стало бажання ОСОБА_1 побачитися з їх спільною з ОСОБА_4 дитиною, відповідно до встановлених розпорядженням Нововодолазької районної державної адміністрації від 26.06.20014 року днів, а саме: ОСОБА_1 має право приходити та бачитися з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожну першу, третю суботу та другу, четверту неділю місяця, а отже 01.07.2017 року близько 15 години 00 хвилин ОСОБА_1 прийшов до місця проживання дружини та доньки й прохав дозволу побачитися з дитиною, на що остання відповіла, що дитина відпочиває та щоб він приходив пізніше. На даному підґрунті і виник конфлікт. ОСОБА_4 зазначила, що у зв`язку із напруженими відносинами вже рік не проживає разом з чоловіком, та що подала позовну заяву про розірвання шлюбу. Крім того, ОСОБА_1 офіційно попереджено про неприпустимість протиправної поведінки в майбутньому (а. с. 86).

Відповідно до акту № 441, складеного 19.08.2020 року депутатом одномандатного виборчого округу № 9 Нововодолазької селищної ради Харчевнікової Т. М., підпис якої посвідчений секретарем Нововодолазької селищної ради Степаненко Н. та скріплений печаткою ради, убачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- в приватному будинку свого батька - ОСОБА_7 . Разом з нею проживає її донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день складення акту ОСОБА_1 разом з бувшою дружиною та дитиною не проживає. Зі слів ОСОБА_2 батько з дитиною не спілкується, не бачилися з 01.08.2016 року. Зазначений акт складений в присутності свідків - сусідів по вулиці - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а. с. 87).

Згідно з актом № 523, складеним 19.09.2020 року й зареєстрованим 21.09.2020 року депутатом одномандатного виборчого округу № 9 Нововодолазької селищної ради Харчевнікової Т. М., підпис якої посвідчений секретарем Нововодолазької селищної ради Степаненко Н. і скріплений печаткою ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- в приватному будинку свого батька - ОСОБА_7 . Разом з нею проживає її донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день складення акту ОСОБА_1 разом з бувшою дружиною та дитиною не проживає, зі слів ОСОБА_2 батько з дитиною не спілкується, не бачилися з 01.08.2016 року. Зазначений акт складений в присутності свідків - сусідів по вулиці - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а. с. 88).

Крім того, відповідно до акту за № 616, складеного 19.10.2020 року депутатом одномандатного виборчого округу № 9 Нововодолазької селищної ради Харчевнікової Т. М., підпис якої посвідчений секретарем Нововодолазької селищної ради Степаненко Н. і скріплений печаткою, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- в приватному будинку свого батька - ОСОБА_7 . Разом з нею проживає її донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день складення акту, ОСОБА_1 разом з бувшою дружиною та дитиною не проживає, зі слів ОСОБА_2 батько з дитиною не спілкується, не бачилися з 01.08.2016 року. Зазначений акт складений в присутності свідків - сусідів по вулиці - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а. с. 89).

Як убачається з акту № 689, складеного 13.11.2020 року та зареєстрованого 18.11.2020 року депутатом одномандатного виборчого округу № 9 Нововодолазької селищної ради Харчевнікової Т. М., підпис якої посвідчений секретарем Нововодолазької селищної ради Степаненко Н. і скріплений печаткою, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- в приватному будинку свого батька - ОСОБА_7 . Разом з нею проживає її донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день складення акту ОСОБА_1 разом з бувшою дружиною та дитиною не проживає, зі слів ОСОБА_2 батько з дитиною не спілкується, не бачилися з 01.08.2016 року. Зазначений акт складений в присутності свідків - сусідів по вулиці - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а. с. 90).

З акту № 732, складеного 04.12.2020 року депутатом одномандатного виборчого округу № 9 Нововодолазької селищної ради Харчевнікової Т. М., підпис якої посвідчений секретарем Нововодолазької селищної ради Степаненко Н. і скріплений печаткою, убачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- в приватному будинку свого батька - ОСОБА_7 . Разом з нею проживає її донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день складення акту ОСОБА_1 разом з бувшою дружиною та дитиною не проживає, зі слів ОСОБА_2 батько з дитиною не спілкується, не бачилися з 01.08.2016 року. Зазначений акт складений в присутності свідків - сусідів по вулиці - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а. с. 91).

Відповідно до акту № 24, складеного 15.01.2021 року депутатом одномандатного виборчого округу № 9 Нововодолазької селищної ради Харчевнікової Т. М., підпис якої посвідчений секретарем Нововодолазької селищної ради Степаненко Н. і скріплений печаткою ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- в приватному будинку свого батька - ОСОБА_7 . Разом з нею проживає її донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день складення акту ОСОБА_1 разом з бувшою дружиною та дитиною не проживає, зі слів ОСОБА_2 батько з дитиною не спілкується, не бачилися з 01.08.2016 року, на новорічні свята з дитиною не бачився, зі святами не вітав. Зазначений акт складений в присутності свідків - сусідів по вулиці - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а. с. 92).

Крім того, відповідно до акту, складеного 09.02.2021 року депутатом одномандатного виборчого округу № 9 Нововодолазької селищної ради Харчевнікової Т. М., підпис якої посвідчений секретарем Нововодолазької селищної ради Степаненко Н. і скріплений печаткою, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- в приватному будинку свого батька - ОСОБА_7 . Разом з нею проживає її донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день складення акту ОСОБА_1 разом з бувшою дружиною та дитиною не проживає, зі слів ОСОБА_2 батько з дитиною не спілкується, не бачилися з 01.08.2016 року. Зазначений акт складений в присутності свідків - сусідів по вулиці - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а. с. 93, 94).

Згідно з актом № 103, складеним 16.02.2021 року депутатом Нововодолазької селищної ради Харчевнікової Т. М., підпис якої посвідчений секретарем Нововодолазької селищної ради Степаненко Н. та скріплений печаткою, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- в приватному будинку свого батька - ОСОБА_7 . Разом з нею проживає її донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з розпорядженням № 228 від 19.06.2017 року, визначено спосіб участі колишнього чоловіка ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , порядок побачення з нею. Датою побачення у лютому були 06.02.2021 року та 14.02.2021 року, зі слів ОСОБА_2 ОСОБА_1 до доньки не приходив, не спілкувався, відсутній в житті доньки з 01.08.2016 року. Зазначений акт складений в присутності свідків - сусідів по вулиці - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а. с. 95).

Також з акту № 128, складеного 23.02.2021 року депутатом Нововодолазької селищної ради Харчевніковою Т. М., підпис якої посвідчено секретарем Нововодолазької селищної ради Степаненко Н. та скріплено печаткою, убачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- в приватному будинку свого батька - ОСОБА_7 . Разом з нею проживає її донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з розпорядженням Нововодолазької районної державної адміністрації № 228 від 19.06.2017 року та рішенням комісії з питань захисту прав дитини Нововодолазької селищної ради № 07 від 26.01.2021 року, визначено спосіб участі колишнього чоловіка ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , порядок побачення з нею. Датою побачення у лютому були 06.02.2021 року, 14.02.2021 року та 20.02.2021 року, зі слів ОСОБА_2 ОСОБА_1 до доньки не приходив, не спілкувався, відсутній в житті доньки з 01.08.2016 року. Зазначений акт складений в присутності свідків - сусідів по вулиці - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а. с. 96).

Відповідно до акту № 180, складеного 11.03.2021 року депутатом Нововодолазької селищної ради Харчевніковою Т. М., підпис якої посвідчено секретарем Нововодолазької селищної ради Степаненко Н. та скріплено печаткою, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- в приватному будинку свого батька - ОСОБА_7 . Разом з нею проживає її донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з розпорядженням Нововодолазької районної державної адміністрації № 228 від 19.06.2017 року та рішенням комісії з питань захисту прав дитини Нововодолазької селищної ради № 07 від 26.01.2021 року, визначено спосіб участі колишнього чоловіка ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , порядок побачення з нею. Датою побачення у лютому та березні були 06.02.2021 року, 14.02.2021 року, 20.02.2021 року, 28.02.2021 року та 06.03.2021 року, зі слів ОСОБА_2 ОСОБА_1 до доньки не приходив, не спілкувався, відсутній в житті доньки з 01.08.2016 року. Зазначений акт складений в присутності свідків - сусідів по вулиці - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а. с. 97).

Як убачається з акту № 193, складеного 17.03.2021 року депутатом Нововодолазької селищної ради Харчевніковою Т. М., підпис якої посвідчений секретарем Нововодолазької селищної ради Степаненко Н. та скріплений печаткою ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- в приватному будинку свого батька - ОСОБА_7 . Разом з нею проживає її донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з розпорядженням Нововодолазької районної державної адміністрації № 228 від 19.06.2017 року та рішенням комісії з питань захисту прав дитини Нововодолазької селищної ради № 07 від 26.01.2021 року, визначено спосіб участі колишнього чоловіка ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , порядок побачення з нею. Датою побачення у березні були 06.03.2021 року та 14.03.2021 року, зі слів ОСОБА_2 . ОСОБА_1 до доньки не приходив, 08.03.2021 року привітав доньку зі святом, в гостині був 7 хвилин. Зазначений акт складений в присутності свідків - сусідів по вулиці - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а. с. 98).

Відповідно до акту № 220, складеного 23.03.2021 року та зареєстрованого 24.03.2021 року депутатом Нововодолазької селищної ради Харчевніковою Т. М., підпис якої посвідчений секретарем Нововодолазької селищної ради Степаненко Н. та скріплений печаткою, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- в приватному будинку свого батька - ОСОБА_7 . Разом з нею проживає її донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з розпорядженням Нововодолазької районної державної адміністрації № 228 від 19.06.2017 року та рішенням комісії з питань захисту прав дитини Нововодолазької селищної ради № 07 від 26.01.2021 року, визначено спосіб участі колишнього чоловіка ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , порядок побачення з нею. Датою побачення у березні були 06.03.2021 року, 14.03.2021 року, та 20.03.2021 року, зі слів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до доньки не приходив, 08.03.2021 року привітав доньку зі святом, в гостині був 7 хвилин. Зазначений акт складений в присутності свідків - сусідів по вулиці - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а. с. 99).

Актом № 261, складеним 13.04.2021 року депутатом Нововодолазької селищної ради Харчевнікової Т. М., підпис якої посвідчений секретарем Нововодолазької селищної ради Степаненко Н. та скріплений печаткою, підтверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- в приватному будинку свого батька - ОСОБА_7 . Разом з нею проживає її донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з розпорядженням Нововодолазької районної державної адміністрації № 228 від 19.06.2017 року та рішенням комісії з питань захисту прав дитини Нововодолазької селищної ради № 07 від 26.01.2021 року, визначено спосіб участі колишнього чоловіка ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , порядок побачення з нею. Датою побачення у квітні були 03.04.2021 року та 11.04.2021 року, зі слів ОСОБА_2 . ОСОБА_1 до доньки приходив 03.04.2021 року та гуляв з нею на дитячому майданчику 40 хвилин, 11.04.2021 року не приходив. Зазначений акт складений в присутності свідків - сусідів по вулиці - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а. с. 100).

Як убачається з акту № 262, складеного 13.04.2021 року, депутатом Нововодолазької селищної ради Харчевнікової Т. М., підпис якої посвідчено секретарем Нововодолазької селищної ради Степаненко Н. та скріплено печаткою, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- в приватному будинку свого батька - ОСОБА_7 . Разом з нею проживає її донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з розпорядженням Нововодолазької районної державної адміністрації № 228 від 19.06.2017 року та рішенням комісії з питань захисту прав дитини Нововодолазької селищної ради № 07 від 26.01.2021 року, визначено спосіб участі колишнього чоловіка ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , порядок побачення з нею. Датою побачення у березні були 06.03.2023 року, 14.03.2021 року, 20.03.2021 року та 28.03.2021 року, зі слів ОСОБА_2 . ОСОБА_1 до доньки приходив 08.03.2021 року, привітав доньку зі святом, в гостині був 7 хвилин. В подальшому, 28.03.2021 року відвідав дитину, гуляв з нею на дитячому майданчику 40 хвилин. 06.03.2021 року, 14.03.2023 та 20.03.2021 року ОСОБА_1 до дитини не приходив Зазначений акт складений в присутності свідків - сусідів по вулиці - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а. с. 101).

Відповідно до акту № 330, складеного 05.05.2021 року депутатом Нововодолазької селищної ради Харчевнікової Т. М., підпис якої посвідчено секретарем Нововодолазької селищної ради Степаненко Н. та скріплено печаткою, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- в приватному будинку свого батька - ОСОБА_7 . Разом з нею проживає її донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з розпорядженням Нововодолазької районної державної адміністрації № 228 від 19.06.2017 року та рішенням комісії з питань захисту прав дитини Нововодолазької селищної ради № 07 від 26.01.2021 року, визначено спосіб участі колишнього чоловіка ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , порядок побачення з нею. Датою побачення у квітні були 03.04.2021 року, 11.04.2021 року, 17.04.2021 року та 25.04.2021 року, зі слів ОСОБА_2 . ОСОБА_1 до доньки приходив, 03.04.2021 року та гуляв з нею на дитячому майданчику 40 хвилин, та 25.04.2021 року - гуляв на майданчику 30 хвилин, 11.04.2021 року та 17.04.2021 року не приходив. Зазначений акт складений в присутності свідків - сусідів по вулиці - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а. с. 103).

Актом № 331, складеним 05.05.2021 року депутатом Нововодолазької селищної ради Харчевнікової Т. М., підпис якої посвідчено секретарем Нововодолазької селищної ради Степаненко Н. та скріплено печаткою ради, підтверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- в приватному будинку свого батька - ОСОБА_7 . Разом з нею проживає її донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з розпорядженням Нововодолазької районної державної адміністрації № 228 від 19.06.2017 року та рішенням комісії з питань захисту прав дитини Нововодолазької селищної ради № 07 від 26.01.2021 року, визначено спосіб участі колишнього чоловіка ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , порядок побачення з нею. Датою побачення у травні були 01.05.2021 року, зі слів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до доньки не приходив. Зазначений акт складений в присутності свідків - сусідів по вулиці - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а. с. 104).

Згідно з актом № 476, складеним 07.07.2021 року депутатом Нововодолазької селищної ради Харчевніковою Т. М., підпис якої посвідчено секретарем Нововодолазької селищної ради Степаненко Н. та скріплено печаткою ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- в приватному будинку свого батька - ОСОБА_7 . Разом з нею проживає її донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з розпорядженням Нововодолазької районної державної адміністрації № 228 від 19.06.2017 року та рішенням комісії з питань захисту прав дитини Нововодолазької селищної ради № 07 від 26.01.2021 року, визначено спосіб участі колишнього чоловіка ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , порядок побачення з нею. Датою побачення у липні були 03.07.2021 року, зі слів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до доньки не приходив. Зазначений акт складений в присутності свідків - сусідів по вулиці - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а. с. 105).

Відповідно до акту № 477, складеного 07.07.2021 року депутатом Нововодолазької селищної ради Харчевніковою Т. М., підпис якої посвідчено секретарем Нововодолазької селищної ради Степаненко Н. та скріплено печаткою ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- в приватному будинку свого батька - ОСОБА_7 . Разом з нею проживає її донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з розпорядженням Нововодолазької районної державної адміністрації № 228 від 19.06.2017 року та рішенням комісії з питань захисту прав дитини Нововодолазької селищної ради № 07 від 26.01.2021 року, визначено спосіб участі колишнього чоловіка ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , порядок побачення з нею. Датою побачення у червні були 05.06.2021 року, 13.06.2021 року, 19.06.2021 року та 27.06.2021 року, зі слів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до доньки не приходив 05.06.2021 року та 13.06.2021 року. Зазначений акт складений в присутності свідків - сусідів по вулиці - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а. с. 106).

Як убачається з акту № 512, складеного 15.07.2021 року депутатом Нововодолазької селищної ради Харчевніковою Т. М., підпис якої посвідчений секретарем Нововодолазької селищної ради Степаненко Н. і скріплений печаткою, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- в приватному будинку свого батька - ОСОБА_7 . Разом з нею проживає її донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з розпорядженням Нововодолазької районної державної адміністрації № 228 від 19.06.2017 року та рішенням комісії з питань захисту прав дитини Нововодолазької селищної ради № 07 від 26.01.2021 року, визначено спосіб участі колишнього чоловіка ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , порядок побачення з нею. Датою побачення у липні були 03.07.2021 року та 11.07.2021 року, зі слів ОСОБА_2 ОСОБА_1 до доньки не приходив. Зазначений акт складений в присутності свідків - сусідів по вулиці - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а. с. 107).

Згідно з актом № 664, складеним 31.08.2021 року та зареєстрованим 02.09.2021 року депутатом Нововодолазької селищної ради Харчевніковою Т. М., підпис якої посвідчено секретарем Нововодолазької селищної ради Степаненко Н. та скріплено печаткою ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- в приватному будинку свого батька - ОСОБА_7 . Разом з нею проживає її донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з розпорядженням Нововодолазької районної державної адміністрації № 228 від 19.06.2017 року та рішенням комісії з питань захисту прав дитини Нововодолазької селищної ради № 07 від 26.01.2021 року, визначено спосіб участі колишнього чоловіка ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , порядок побачення з нею. Датою побачення у серпні були 07.08.2021 року, 08.08.2021, 21.08.2021 року, 22.08.2021 року, зі слів ОСОБА_2 ОСОБА_1 доньку відвідав 08.08.2021 року. Зазначений акт складений в присутності свідків - сусідів по вулиці - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а. с. 108).

Актом № 726, складеним 16.09.2021 року депутатом Нововодолазької селищної ради Харчевніковою Т. М., підпис якої посвідчено секретарем Нововодолазької селищної ради Степаненко Н. та скріплено печаткою, підтверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- в приватному будинку свого батька - ОСОБА_7 . Разом з нею проживає її донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з розпорядженням Нововодолазької районної державної адміністрації № 228 від 19.06.2017 року та рішенням комісії з питань захисту прав дитини Нововодолазької селищної ради № 07 від 26.01.2021 року, визначено спосіб участі колишнього чоловіка ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , порядок побачення з нею. Датою побачення у вересні були 04.09.2021 року і 12.09.2021, зі слів ОСОБА_2 ОСОБА_1 доньку відвідав 04.09.2021 року. Зазначений акт складений в присутності свідків - сусідів по вулиці - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а. с. 109).

Згідно з актом № 783, складеним 05.10.2021 року і зареєстрованим 02.09.2021 року депутатом Нововодолазької селищної ради Харчевніковою Т. М., підпис якої посвідчений секретарем Нововодолазької селищної ради Степаненко Н. та скріплений печаткою ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- в приватному будинку свого батька - ОСОБА_7 . Разом з нею проживає її донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з розпорядженням Нововодолазької районної державної адміністрації № 228 від 19.06.2017 року та рішенням комісії з питань захисту прав дитини Нововодолазької селищної ради № 07 від 26.01.2021 року, визначено спосіб участі колишнього чоловіка ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , порядок побачення з нею. Датою побачення у жовтні було 02.10.2021 року, зі слів ОСОБА_2 ОСОБА_1 доньку не відвідував. Зазначений акт складений в присутності свідків - сусідів по вулиці - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а. с. 110).

Актом № 728, складеним 05.10.2021 року депутатом Нововодолазької селищної ради Харчевніковою Т. М., підпис якої посвідчено секретарем Нововодолазької селищної ради Степаненко Н. та скріплено печаткою, підтверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- в приватному будинку свого батька - ОСОБА_7 . Разом з нею проживає її донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з розпорядженням Нововодолазької районної державної адміністрації № 228 від 19.06.2017 року та рішенням комісії з питань захисту прав дитини Нововодолазької селищної ради № 07 від 26.01.2021 року, визначено спосіб участі колишнього чоловіка ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , порядок побачення з нею. Датою побачення у вересні були 04.09.2021 року, 12.09.2021 року, 18.09.2021 року та 26.09.2021 року, зі слів ОСОБА_2 ОСОБА_1 доньку відвідав 04.09.2021 року. Зазначений акт складений в присутності свідків - сусідів по вулиці - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а. с. 111).

Відповідно до акту № 896, складеного 17.11.2021 року і зареєстрованого 19.11.2021 року депутатом Нововодолазької селищної ради Харчевніковою Т. М., підпис якої посвідчений секретарем Нововодолазької селищної ради Степаненко Н. та скріплений печаткою ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- в приватному будинку свого батька - ОСОБА_7 . Разом з нею проживає її донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з розпорядженням Нововодолазької районної державної адміністрації № 228 від 19.06.2017 року та рішенням комісії з питань захисту прав дитини Нововодолазької селищної ради № 07 від 26.01.2021 року, визначено спосіб участі колишнього чоловіка ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , порядок побачення з нею. Датою побачення у жовтні були 02.10.2021 року, 10.10.2021, 16.10.2021 року і 24.10.2021 року, зі слів ОСОБА_2 ОСОБА_1 доньку відвідав 10.10.2021 року та 16.10.2021 року. Зазначений акт складений в присутності свідків - сусідів по вулиці - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а. с. 112).

Актом № 897, складеним 17.11.2021 року і зареєстрованим 19.11.2021 року депутатом Нововодолазької селищної ради Харчевніковою Т. М., підпис якої посвідчено секретарем Нововодолазької селищної ради Степаненко Н. та скріплено печаткою, підтверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- в приватному будинку свого батька - ОСОБА_7 . Разом з нею проживає її донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з розпорядженням Нововодолазької районної державної адміністрації № 228 від 19.06.2017 року та рішенням комісії з питань захисту прав дитини Нововодолазької селищної ради № 07 від 26.01.2021 року, визначено спосіб участі колишнього чоловіка ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , порядок побачення з нею. Датою побачення у листопаді були 06.11.2021 року і 14.11.2021, зі слів ОСОБА_2 ОСОБА_1 доньку не відвідував. Зазначений акт складений в присутності свідків - сусідів по вулиці - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а. с. 113).

Згідно з актом № 1012, складеним 29.12.2021 року депутатом Нововодолазької селищної ради Харчевніковою Т. М., підпис якої посвідчений секретарем Нововодолазької селищної ради Степаненко Н. та скріплений печаткою ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- в приватному будинку свого батька - ОСОБА_7 . Разом з нею проживає її донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з розпорядженням Нововодолазької районної державної адміністрації № 228 від 19.06.2017 року та рішенням комісії з питань захисту прав дитини Нововодолазької селищної ради № 07 від 26.01.2021 року, визначено спосіб участі колишнього чоловіка ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , порядок побачення з нею. Датою побачення у листопаді були 06.11.2021 року, 14.11.2021, 20.11.2021 року і 28.11.2021 року, зі слів ОСОБА_2 ОСОБА_1 доньку не відвідував. Зазначений акт складений в присутності свідків - сусідів по вулиці - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а. с. 114).

Крім того, актом № 1013, складеним 29.12.2021 року депутатом Нововодолазької селищної ради Харчевніковою Т. М., підпис якої посвідчено секретарем Нововодолазької селищної ради Степаненко Н. та скріплено печаткою, підтверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- в приватному будинку свого батька - ОСОБА_7 . Разом з нею проживає її донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з розпорядженням Нововодолазької районної державної адміністрації № 228 від 19.06.2017 року та рішенням комісії з питань захисту прав дитини Нововодолазької селищної ради № 07 від 26.01.2021 року, визначено спосіб участі колишнього чоловіка ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , порядок побачення з нею. Датою побачення у грудні були 04.12.2021 року, 12.12.22021 року і 18.12.2021 року, зі слів ОСОБА_2 ОСОБА_1 доньку не відвідував. 26.12.2021 року ОСОБА_1 заїхав до доньки, вручив їй новорічний подарунок, побув 5 хвилин та поїхав. Зазначений акт складений в присутності свідків - сусідів по вулиці - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а. с. 115).

Нарешті, актом № 273, складеним 13.09.2022 року депутатом Нововодолазької селищної ради Харчевніковою Т. М., підпис якої посвідчено секретарем Нововодолазької селищної ради Степаненко Н. та скріплено печаткою, підтверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- в приватному будинку свого батька - ОСОБА_7 . Разом з нею проживає її донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з розпорядженням Нововодолазької районної державної адміністрації № 228 від 19.06.2017 року та рішенням комісії з питань захисту прав дитини Нововодолазької селищної ради № 07 від 26.01.2021 року, визначено спосіб участі колишнього чоловіка ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , порядок побачення з нею. За період з 01.01.2022 року по 31.08.2022 року, зі слів ОСОБА_2 ОСОБА_1 доньку не відвідував. Зазначений акт складений в присутності свідків - сусідів по вулиці - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а. с. 116).

Рішенням Комісії з питань захисту прав дитини Нововодолазької селищної ради Харківської області № 07 від 26.01.2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було рекомендовано знайти спільну мову щодо виховання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; уникати конфліктів між дорослими членами родини; ОСОБА_2 - не перешкоджати ОСОБА_1 у порядку побачення з дитиною, який визначений розпорядженням Нововодолазької районної державної адміністрації № 228 від 19.06.2017 року; ОСОБА_1 - брати участь у вихованні малолітньої дитини (а. с. 117).

Згідно з висновком за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину, складеного 18.08.2020 року та затвердженого керівником служби у справах дітей вбачається, що комісією в складі виконувача обов`язків начальника служби у справах дітей ОСОБА_12 та фахівця із соціальної роботи відділу у справі сім`ї та соціального захисту населення Нововодолазької селищної ради ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- та забезпечена одягом та взуттям відповідно до пори року та віку, у дитини наявні іграшки у великій кількості. Зазначено, що продуктами харчування родина забезпечена. Також дитина оздоровлювалася на морі у місті Скадовськ. За результатами бесіди з дитиною встановлено, що мати купує їй іграшки, солодощі, одяг, возить на оздоровлення, відвідує гурток « Зірочки ». Дитина любе свою матір (а. с. 118).

З довідки про здійснення нарахувань та утримань, виданої Головним управлінням ДПС у Харківській області за № 50/С/20-40-10-02-08 від 21.04.2023 року, убачається, що ОСОБА_1 працює на посаді головного державного інспектора в Головному управлінні ДПС у Харківській області, та за період з листопада 2019 року по грудень 2022 року з нього утримано аліментів: листопад 2019 року - 4596,54 гривень; грудень 2019 року - 6327,36 гривень, всього за 2019 рік - 10923,90 гривень; січень 2020 року - 2571,59 гривень; лютий 2020 року - 2572,77 гривень; березень 2020 року -3123,19 гривень; квітень 2020 року - 5598,46 гривень; травень 2020 року - 1872,23 гривень; червень 2020 року - 5664,28 гривень; липень 2020 року - 2874,38 гривень; серпень 2020 року - 2835,48 гривень; вересень 2020 року - 2967,43 гривень; жовтень 2020 року - 3742,24 гривень; листопад 2020 року - 4638,81 гривень; грудень 2020 року - 4460,05 гривень; всього за 2020 рік - 42920,91 гривень; січень 2021 року - 1570,46 гривень; лютий 2021 року - 2853,11 гривень; березень 2021 року - 2492,14 гривень; квітень 2021 року - 2502,20 гривень; травень 2021 року - 4959,15 гривень; червень 2021 року - 2001,76 гривень; липень 2021 року - 2516,00 гривень; серпень 2021 року - 5003,91 гривень; вересень 2021 року - 3320,21 гривень; жовтень 2021 року - 1502,22 гривень; листопад 2021 року - 3484,55 гривень; грудень 2021 року - 3915,26 гривень; разом за 2021 рік - 36120,97 гривень; січень 2022 року - 2432,93 гривень; лютий 2022 року - 2597,99 гривень; березень 2022 року - 2563,06 гривень; квітень 2022 року - 1662,66 гривень; травень 2022 року - 1662,66 гривень; червень 2022 року - 1662,66 гривень; липень 2022 року - 1954,43 гривень; серпень 2022 року - 3709,99 гривень; вересень 2022 року - 3709,99 гривень; жовтень 2022 року - 11404,63 гривень; листопад 2022 року - 1433,07 гривень; грудень 2022 року - 4455,50 гривень; а всього за 2022 рік - 39249,57 гривень (а. с. 193).

Наведеним доведено, що:

1)сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області, ухваленим 17.11.2017 року;

2)у шлюбі в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька - ОСОБА_3 , батьком якої відповідно до чинного законодавства був вказаний позивач;

3)рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 20.09.2016 року з позивача на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.08.2016 року і до досягнення дитиною повноліття;

4)рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 20.12.2016 року з позивача на користь відповідача стягнуто аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 18.08.2016 року і до досягнення дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

5)рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 25.11.2020 року зменшено розмір аліментів, що стягуються з позивача на користь відповідача, а саме: з частини на 1/6 з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття;

6)Постановою Харківського апеляційного суду від 30.11.2022 року виключено з актового запису № 66 про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відомості про відповідача як її батька, й видано повторно свідоцтво про народження дитини, прізвище якої та її батька вказані як « ОСОБА_5 »;

7)з позивача за місцем його роботи у період з червня 2017 по грудень 2022 включно утримувались аліменти в певному розмірі щомісячно;

8)сторони у справі перебували у напружених відносинах один до одного та відповідно до доньки, зокрема, щодо її відвідування батьком.

Під час вирішення спірних правовідносин суд враховує, що їх правове регулювання здійснюється нормами Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 20.11.1989 року й ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-XІІ від 27.02.1991 року, Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року Законом № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), Сімейного кодексу України № 2947-ІІІ від 10.01.2002 року (із змінами та доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями), Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями), Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-III від 26.04.2001 року (із змінами та доповненнями), Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями), а також постановами Верховного суду, прийнятими у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 21.07.2021 року в межах справи з єдиним унікальним № 477/1165/20 (провадження № 61-19171св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 15.05.2019 року в межах справи з єдиним унікальним № 511/219/18 (провадження № 61-44087св18).

Отже, Україна, як визначено у статті 1 Основного Закону нашої Держави, є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Також, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 Цивільного процесуального кодексу України).

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 року у справі № 9-зп).

Розв`язуючи спір, суд виходить з того, що його правове регулювання здійснюється як нормами чинного міжнародного, так і національного законодавства з огляду на зміст статті 9 Конституції України, яка мовить про те, що міжнародні договори, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.

Відтак, ураховуючи зміст наведеної конституційної норми права однією із складових національної правової системи є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, учинена 04.11.1950 року Високими Договірними Сторонами в Римі і ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, разом із Протоколами до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Вказана норма міжнародної Конвенції передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зазначаючи про це, суд усвідомлює, що чинним законодавством України під майном розуміється узагальнене поняття, яким позначається уся сукупність матеріальних благ та обтяжень, які можуть бути об`єктом цивільних правовідносин.

Відтак, виходячи з приписів статей 190 - 193 Цивільного кодексу України грошові кошти вважаються майном.

Також, однією із складових національної правової системи є й Конвенція про права дитини, учинена 20.11.1989 року та ратифікована Постановою Верховною Радою України № 789-XІІ від 27.02.1991 року, частинами 1 і 2 статті 3 якої передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Крім того, з огляду на зміст частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Отже, як визначено у абзаці 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-III від 26.04.2001 року (із змінами та доповненнями) забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Зі змісту частини 1 статті 8 та частини 1 статті 12 вищенаведеного закону убачається, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Сімейний кодифікований закон України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Як чітко визначено у статті 1 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою:

-зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб;

-утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї;

-побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки;

-забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

При цьому, частиною 10 статті 7 вищенаведеного кодифікованого акту унормовано, що кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Крім того, відповідно до положень частини 1 статті 1 та частини 1 статті 2 сімейного кодифікованого акта України зміст майнових прав та обов`язків батьків і дітей, а також регулювання майнових відносин між батьками та дітьми визначається зазначеним кодексом.

Положеннями частини 1 статті 180 цього ж нормативно-правового акту передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Тотожне за своїм правовим змістом роз`яснення міститься й у пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Також суд приймає до уваги, що зазначений обов`язок безпосередньо закріплений нормами Конституції України та відповідно кореспондується з правом будь-якої дитини на отримання аліментів від своїх батьків до досягнення повноліття (стаття 51 Основного Закону нашої держави).

У свою чергу, положення наведеної вище Конвенції про права дитини передбачають, що дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.

Крім того, частиною 2 статті 27 цієї ж Конвенції обумовлено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

При цьому частиною 1 статтею 18 зазначеної вище Конвенції визначено, що Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Отже, з огляду на таке, суд повинен докласти саме таких зусиль, а тому при вирішенні даного спору слід обов`язково ураховувати, що згідно зі змістом статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Натомість, відповідно до положень частини 2 статті 181 Сімейного кодексу України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Правова природа аліментів у розумінні глави 15 цього кодифікованого акта є такою, що, з одного боку, вони є правом, а з іншого - обов`язком, й надаються тим із батьків, хто проживає окремо від дитини, на її утримання тому з батьків, з ким проживає дитина.

Зі змісту статті 181 Сімейного кодексу України убачається, що у випадку ухилення батьків від утримання дитини, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частині від доходу його матері, батька й (або) у твердій грошовій сумі.

При цьому, положення частини 1 статті 183 цього кодексу обумовлюють, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відтак, стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, й одночасно їх сплата за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Проте, підставою для виникнення у певної особи обов`язків щодо дитини, визначених розділом ІІІ Сімейного кодексу України, у тому числі обов`язків щодо її утримання, є факт саме походження цієї дитини від цієї особи.

Зазначене вбачається зі змісту норми права, що міститься у статті 121 цього кодифікованого акта, та яка визначає загальні підстави виникнення прав та обов`язків матері, батька і дитини, а саме: права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 і 125 цього кодексу.

Тобто, за загальним змістом вищенаведених норм, обов`язок утримання дитини батьком дитини виникає з підстав походження дитини саме від цього батька або на підставі акта про визнання його батьком цієї дитини.

Інакше кажучи, такого обов`язку в особи щодо утримання певної дитини не виникає, якщо вона не є її батьком або не визнана батьком за певних законодавчо визначених підстав.

Наведене виходить з того, що аліментні зобов`язання щодо утримання батьками своїх неповнолітніх дітей - це правовідношення, в силу якого батьки зобов`язані утримувати неповнолітніх дітей, підставою чого є сукупність наступних юридичних фактів:

а) кровне споріднення між батьками та дітьми, засвідчене у визначеному законом порядку чи інші юридично значимі зв`язки між ними (правовідношення по усиновленню);

б) вік особи, яку батьки зобов`язані утримувати - особи, що мають статус дитини.

Згідно з приписом статті 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Частиною 1 статті 122 наведеного кодексу імперативно визначено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Відтак, вказана правова норма законодавчо закріплює презумпцію шлюбного походження дитини, яка, зокрема, складається з презумпції батьківства чоловіка, що полягає у стверджуванні, що саме він є батьком дитини, народженої його дружиною.

Натомість Сімейний кодекс України у своїй статті 136 обумовлює підстави та порядок оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини.

Так, у відповідності до припису частини 1 вищенаведеної статті особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (частина 2 статті 136 Сімейного кодексу України).

Відтак, з наведеного убачається, що за наявності рішення суду, яке набрало законної сили та яким виключено відомості про особу як батька дитини з актового запису про її народження, що була вчинена відповідно до статті 122 сімейного кодифікованого закону України, факт відсутності кровного споріднення між такою особою та дитиною зафіксований у законний та процесуальний спосіб.

При цьому у відповідності до припису статті 140 Сімейного кодексу України стягнення з особи, яка записана батьком, матір`ю, аліментів на дитину не є перешкодою для звернення до суду з позовом про виключення відомостей про неї як батька, матері дитини з актового запису про її народження.

Проте, відповідно до правил частини 1 статті 188 вказаного вище кодифікованого закону України батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.

Частиною 2 статі 197 Сімейного кодексу України унормовано, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Системно аналізуючи чинне сімейне законодавство суд убачає, що вищевказана норма права не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач обґрунтовує свої вимоги саме виключенням відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини.

Однак, його аліментний обов`язок був заснований на факті батьківства, а виключення відомостей про батька з актових записів про народження дитини у зв`язку з тим, що він не є біологічним батьком дитини, підтверджує, що позивач не є (і, відповідно, ніколи не був) її батьком.

Наслідком ухвалення судом рішення про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про позивача як її батька є, зокрема, відсутність у нього від самого початку існування спірних правовідносин обов`язку утримання цієї дитини, адже саме за змістом приписів статті 180 Сімейного кодексу України обов`язок щодо утримання дитини несуть лише її батьки, й виключення запису про батьківство позивача є обставиною, що має істотне значення у розумінні частини 2 статті 197 цього кодексу, і, відповідно, є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась за період, коли він був записаний батьком дітей.

До такого висновку приходить суд, керуючись правозастосовною практикою, викладеною Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, який, з огляду на імперативну норму пункту 6 частини 2 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями), забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а саме: постановою Верховного суду, прийнятою у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 21.07.2021 року в межах справи з єдиним унікальним № 477/1165/20 (провадження № 61-19171св20).

За загальним поняттям, нормами матеріального права є правові норми, які визначають права та обов`язки учасників суспільних правовідносин, правила їх суспільної поведінки та санкції за порушення цих приписів, а нормами процесуального права - це правила про порядок реалізації норм матеріального права та вирішення судової справи (порядок розгляду справи в суді тощо).

При цьому норми матеріального права можуть міститься у законодавчому акті, який за загальним своїм змістом є процесуальним законом і, навпаки, норми процесуального права можуть міститься у законодавчому акті, який за своєю суттю є матеріальним законодавчим актом.

Проте, частиною 4 статті 273 цивільного процесуального кодифікованого закону України унормовано, що, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

За своєю суттю зазначена норма права є нормою матеріального права, оскільки містить право особи на зміну правовідносин, визначених рішенням суду та умови і підстави такої зміни. Той факт, що вона міститься у процесуальному законі сутті цієї норми не змінює.

На підставі частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові, прийнятій 15.05.2019 року в межах справи з єдиним унікальним № 511/219/18 (провадження № 61-44087св18), зробив висновок про те, що виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини у зв`язку з тим, що ця особа не є біологічним батьком дитини, є обставиною, яка припиняє обов`язок утримання дитини з боку особи, яка була зазначена у свідоцтві про народження, як батько.

Отже, аналізуючи у сукупності вищенаведену постанову Верховного Суду разом із норами матеріального права, викладеними у статтях 188 і 197 Сімейного кодексу України, та процесуального - у частині 4 статті 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд доходить до обґрунтованого висновку про те, що дійсно наявні істотні обставини, що можуть слугувати правовою підставою задля ухвалення рішення суду про звільнення позивача від обов`язку утримувати дитину - ОСОБА_3 - зокрема, сплачувати аліменти за рішенням суду, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині слід задовольнити.

Ухвалення рішення в частині звільнення позивача від обов`язку утримувати дитину шляхом сплати аліментів за рішенням суду, тягне за собою й вирішення позовних вимог ОСОБА_1 в часті визнання виконавчого листа, виданого на підставі судового рішення, таким, що не підлягає виконанню та повернення його до суду.

Розв`язуючи спір у цій частині, суд виходить з того, що відповідною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке ухвалив суд, є невід`ємною частиною права на суд, а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (пункт 40 рішення, ухваленого 19.03.1997 року у справі «Гронсбі проти Греції»).

Також пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Крім того, статтею 129-1 Основного Закону нашої Держави встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Вказане конституційне положення знайшло своє відображення також у частині 1 статті 18 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Таким чином, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, обумовленого вже неодноразово згаданої у цьому рішенні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, правильне застосування судами процесуального законодавства, пов`язаного з виконанням судових рішень, є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах вирішуються судом згідно з приписами розділу VI Цивільного процесуального кодексу України.

У відповідності до абзацу 1 частини 1 та частини 3 стаття 431 цього розділу виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, що є виконавчим документом.

За загальним правилом на підставі одного судового рішення видається лише один виконавчий лист.

Натомість виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями).

Отже, примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державних та приватних виконавців, умови і порядок діяльності яких регламентовані положеннями вищенаведеного закону.

Зокрема, порядок стягнення аліментів встановлений у його статті 71, частиною 7 якої чітко визначено, що після закінчення строку, передбаченого законом для стягнення аліментів, за відсутності заборгованості із сплати аліментів підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, повертають виконавцю постанову про стягнення аліментів з відміткою про перерахування в повному обсязі стягувачу присуджених йому сум аліментів.

Також пунктами 5, 7 і 8 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

- скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

- закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;

- фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відтак, закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення є такою ж самостійною підставою для закінчення виконавчого провадження як і визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалення рішення суду про звільнення позивача від обов`язку утримувати дитину - ОСОБА_3 - зокрема, сплачувати аліменти за рішенням суду, фактично означає, що з часу набрання ним законної сили стягнення щомісячних платежів за рішенням суду про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини припиняється, тобто закінчується строк, передбачений законом для відповідного виду стягнення.

Наведене свідчить про те, що необхідності звертатися до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, немає, оскільки виконавче провадження в цьому випадку буде закінчене на вищезазначеній підставі.

Окрім того, у відповідності до змісту частини 5 статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду, тому обставин для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в цьому випадку не вбачається.

До аналогічного висновку дійшов у своїй правозастосовній практиці, обов`язковій для судів першої інстанцій, й Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду під час винесення 16.01.2018 року постанови у справі з єдиним унікальним № 755/15479/15-ц (провадження № 61-1592св17).

Також слід зауважити, що з огляду на припис статті 1 Цивільного процесуального кодексу України цей кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Отже, як обумовлює норма, викладена у статті 3 цього кодифікованого процесуального закону, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Крім того, частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України унормовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Натомість як встановлює частина 1 статті 263, пункт 4 частини 1 статті 376 та частина 2 статті 389 цивільного процесуального кодифікованого акту України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування судом норм матеріального права.

Одночасно із цим пункт 1 частини 3 статті 376 Цивільного процесуального кодексу України регламентує, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

З наведеного вбачається, що:

1)Цивільний процесуальний кодекс України встановлює порядок здійснення цивільного судочинства, тобто провадження в цивільних справах здійснюється саме відповідно до його норм, чинних на час здійснення розгляду справи;

2)особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи законних інтересів лише в порядку, встановленому цим Кодексом;

3)порушення норм процесуального права, зокрема, щодо розгляду справи неповноважним складом суду, тягне за собою у будь-якому випадку скасування судового рішення, яке, доречи, повинно бути законним та обґрунтованим.

Приписом частин 1, 2, 3 і 5 статті 432 Цивільного процесуального кодексу України визначено порядок та правові підстави визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, а саме: суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена у порядку, встановленому цим кодексом.

Відтак, чинним цивільним процесуальним законодавством України регламентовано, що питання про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не є позовною вимогою, так як не містить в собі спору про право, а є процесуальним питанням, пов`язаним з виконанням судового рішення у цивільній справі, й саме тому вирішується судом не у позовному провадженні (на підставі позову (позовної заяви), а за заявою стягувача або боржника (сторін виконавчого провадження) із постановленням за наслідками такого розгляду ухвали, а не ухваленням рішення, й зазначена ухвала згідно з вимогами частини 5 статті 430 та пункту 25 частини 1 статті 353 Цивільного процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Окрім цього, наведеною нормою процесуального права обумовлено, що визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, саме суд, який його видав.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист від 20.09.2016 року видано 04.10.2016 року суддею Трояновською Т. М. на виконання ухваленого Нововодолазьким районним судом Харківської області у її складі рішення у межах справи з єдиним унікальним № 631/1508/16-ц (провадження № 2/631/757/16) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 «Про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини» (а. с. 41, 8 - 10).

Також, порядок визначення складу суду унормований статтею 33 цивільного процесуального кодифікованого закону України, частини 1 та 17 якої передбачають, що визначення судді для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою, а особливості розподілу судових справ встановлюються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Натомість, приписом абзацу 8 підпункту 2.3.44 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 25 від 02.04.2015 року (із змінами та доповненнями) регламентовано, що судові справи, за якими надійшли заяви (клопотання), пов`язані із виконанням судових рішень, передаються раніше визначеному в судовій справі головуючому судді.

Зазначене свідчить про те, що питання про визнання виконавчого листа від 20.09.2016 року таким, що не підлягає виконанню, виданого 04.10.2016 року, повинно вирішуватись в порядку виконання рішення суду, ухваленого 20.09.2016 року Нововодолазьким районним судом Харківської області у складі головуючого судді Трояновської Т. М. у межах справи з єдиним унікальним № 631/1508/16-ц (провадження № 2/631/757/16) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 «Про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини».

З огляду на вищевикладене, вирішення цього питання Нововодолазьким районним судом Харківської області у складі головуючого судді Мащенко С. В., є його розгляд неповноважним складом суду, що є неприпустимим.

Приходячи до такого суд ураховує, що вирішення під голуванням судді Мащенко С. В. цивільної справи з єдиним унікальним № 631/711/20 (провадження № 2/631/656/20) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про зменшення розміру аліментів» не є тим рішенням, на підставі якого видавався виконавчий документ, питання щодо визнання якого таким, що не підлягає виконанню, просить розв`язати позивач у межах цієї справи, а за своєю правовою природою во не є рішенням про стягнення аліментів, які вже стягнути судовим рішенням від 20.09.2016 року, та згідно із приписами Закону України «Про виконавче провадження» це рішення не вимагає видання виконавчого листа.

Відтак, звертаючись до суду із позовною вимогою про визнання виконавчого листа від 20.09.2016 року, виданого Нововодолазьким районним судом Харківської області, таким, що не підлягає виконанню, та повернення його до суду, ОСОБА_1 не дотримався встановленого цивільним процесуальним законодавством порядку та порушив його перед судом передчасно, а тому у цій частині позовних вимог йому слід відмовити.

Приходячи до такого суд застосовує практику, викладену Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України задля забезпечення однакового застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а саме: постанову Верховного суду, прийняту у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 21.07.2021 року в межах справи з єдиним унікальним № 511/219/18 (провадження № 61-44087св18), де суд вирішуючи подібні правовідносини постановив: «Касаційну скаргу задовольнити частково. Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 25 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 06 серпня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про припинення стягнення аліментів на дитину скасувати. Позовні вимоги в цій частині задовольнити. Звільнити особу від сплати аліментів на утримання дитини, стягнутих рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 31 липня 2017 року. Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 25 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 06 серпня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення аліментів на утримання сина залишити без змін», тобто не вирішував питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, хоча мав на це процесуальну можливість, визначену статтею 432 та 444 Цивільного процесуального кодексу України.

Також, такими, що не підлягають задоволенню є й позовні вимоги в частині звільнення позивача від стягнення аліментів на користь відповідача відповідно до рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 20.12.2016 року у справі з єдиним унікальним № 631/1952/16-ц з огляду на таке.

З матеріалів справи убачається, що 20.12.2016 року Нововодолазьким районним судом Харківської області в межах справи з єдиним унікальним № 631/1952/16-ц (провадження № 2/631/958/16) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 «Про стягнення аліментів на утримання дружини» ухвалено судове рішення, яким з відповідача (позивача у цій справі) стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_4 у розмірі 1/8 частина з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 18.08.2016 року до досягнення ОСОБА_3 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 (а. с. 11 - 13).

Із цим позовом, що розглядається, ОСОБА_1 звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області 13.01.2023 року (вхідний № 252/23-вх) (а. с. 2).

Тобто, на час звернення позивачем до суду із відповідною позовною вимогою про звільнення від сплати цих аліментів закінчився строк для відповідного стягнення, що, як зазначалось вище, на підставі частини 7 статті 71 та пункту 7 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для закінчення відповідного провадження.

За приписами статті 129 Основного Закону нашої Держави, однією з основних засад судочинства, з огляду на зміст пункту 3 частини 2 вказаної норми конституційного права, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і доведеності перед судом їх переконливості.

Аналогічні за своїм правовим змістом норми містяться й у частинах 1 і 3 статті 12, а також частині 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України.

Отже, нормативно закріплений принцип змагальності сторін полягає у прояві змагальної ініціативи та активних дій усіх осіб, які беруть участь у справі. Саме цей принцип забезпечує повноту дослідження судом обставин кожної судової справи.

Відтак, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, прямо передбачених законом.

Як обумовлено пунктом 2 частини 1 статті 43 та частиною 1 статті 49 цивільного процесуального кодифікованого закону України учасники справи, зокрема, сторони у цивільній справі, користуються рівними процесуальними правами щодо подання доказів, участі у їх дослідженні та у доведеності перед судом їх переконливості.

Вони зобов`язані самостійно визначити коло фактів, на які слід посилатись як на підставу своїх вимог чи заперечень, а також доказів, що містять інформацію про предмет доказування у справі, яким є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).

При цьому як унормовано частиною 4 статті 12 цього ж кодифікованого акта України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відтак, позивач своїм правом не скористався, належних та допустимих доказів, наданих суду у процесуальний спосіб, які б спростовували факт закінчення виконавчого провадження за рішенням Нововодолазького суду Харківської області, ухваленого 20.12.2016 року в межах справи з єдиним унікальним № 631/1952/16-ц (провадження № 2/631/958/16) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 «Про стягнення аліментів на утримання дружини» не надав, а тому виходячи з засад змагальності сторін у справі, свободи у наданні ними своїх доказів та у доведеності їх переконливості перед судом, ураховуючи усе вищенаведене, а також оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу в справі окремо, і їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає, що законних та обґрунтованих підстав задля звільнення його від їх стягнення суд не вбачає.

Натомість, суд вважає за необхідне зазначити, що відмова у задоволенні позовних вимог в цій частині не позбавляє ОСОБА_1 права на звернення до суду в порядку, визначеному статтею 423 Цивільного процесуального кодексу України, щодо перегляду вищенаведеного рішення за нововиявленими обставинами, адже пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що стягнення за рішенням суду з особи, записаної батьком або матір`ю, аліментів на дитину не є перешкодою для звернення до суду з позовом про виключення відомостей про них як батька або матері з актового запису про народження цієї дитини. Задоволення судом зазначених вимог може бути підставою для перегляду рішення про стягнення аліментів у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Абзаци 1, 2 і 4 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30.03.2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» від яких до сих пір не відійшов Верховний Суд, а тому вони є обов`язковими для застосування судами, визначають, що нововиявленими обставинами є юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин, зокрема, є те, що вони хоча й існували на час розгляду справи, проте не могли бути відомі заявникові, й вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Відтак, згідно з роз`ясненнями абазів 1 і 2 пункту 2 наведеної постанови, у зв`язку з нововиявленими обставинами можуть бути переглянуті рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ. У зв`язку із цим такому перегляду підлягають рішення суду першої інстанції (у тому числі заочне або додаткове рішення), ухвалене за будь-яким видом судового провадження, що набрало законної сили, а також рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції, якими рішення було змінено або ухвалено нове рішення.

З огляду на таке, виключення відомостей про батька неповнолітньої дитини з актового запису про її народження може бути підставою для перегляду рішення про стягнення аліментів у зв`язку з нововиявленими обставинами, в тому числі й рішення про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача отримані нею грошові кошти - аліменти в сумі 233372,42 гривень, що примусово стягувались з позивача за рішеннями Нововодолазького районного суду Харківської області від 20.09.2016 року у справі з єдиним унікальним № 631/1508/16-ц та 20.12.2016 року у справі з єдиним унікальним № 631/1952/16-ц та виконавчого листа від 20.09.2016 року, суд приходить до переконання, що і в їх задоволенні слід відмовити, виходячи з такого.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За загальним правилом суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин, які вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Отже, як визначено у статтях 1 та 2 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, якими є фізичні та юридичні особи.

Одночасно із цим, положеннями частин 1, 2 та 5 статті 11 цього ж кодексу передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з договорів та інших правочинів. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Також, у відповідності із змістом частини 1 статті 15, частини 1 й пункту 3 абзацу 1 частини 2 статті 16, а також частини 1 статті 20 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона здійснює на свій розсуд. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема, є: справедливість, добросовісність та розумність. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового інтересу.

Зазначені норми кореспондують із приписами частини 1 статті 4, частини 1 статті 5 й частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, які суд захищає, здійснюючи правосуддя, з метою ефективного їх захисту у спосіб, визначений законом або договором.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких він звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити його поновлення.

Так, звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги в цій частині посиланням на приписи частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Також, із матеріалів справи убачається, що він з часу ухвалення рішення суду про стягнення аліментів сплачував їх на утримання дитини, біологічним батьком якої він не є.

Натомість частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Одночасно з цим, як роз`яснює частини 2 і 3 цієї ж статті, положення глави 83 цивільного кодифікованого акту України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події і застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Звідси вбачається практично важливий висновок про те, що у тих випадках, коли безпідставне набуття або збереження майна (грошових коштів) було результатом поведінки набувача майна (відповідача у цій справі), то провина останнього правового значення не має.

Змістом зобов`язань, що виникають внаслідок безпідставного набуття за рахунок іншої особи без достатніх правових підстав, є право потерпілої особи (кредитора) вимагати від набувача майна (боржника) повернення безпідставно набутого або збереженого майна і відповідний обов`язок боржника виконати цю вимогу й повернути безпідставно набуте майно.

Тому в силу положень частини 1 стаття 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Разом з тим, положенням пункту 1 частини 1 статті 1215 цього ж кодифікованого акта визначено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Відтак, не підлягає поверненню безпідставно набуті аліменти, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних сум.

Проте, згідно із наявними в справі письмовими доказами, відповідач отримала аліменти не за добровільною сплатою позивача, а за рішенням суду, тобто аліменти на утримання дитини та дружини сплачені за судовими рішеннями, що на цей час не скасовані ані в апеляційному чи касаційному порядках, ані за нововиявленими обставинами.

Системне тлумачення норми статті 1215 Цивільного кодексу України свідчить про те, що вона є нормою матеріального права, тому не може бути застосована у випадку розгляду процесуального питання, яке у такому випадку слід вирішувати як поворот виконання рішення, оскільки позов про повернення безпідставно набутого майна в науці цивільного права вважається кондикційним і є урегульованим саме нормами Цивільного кодексу України, в той час як поворот виконання рішення обумовлений процедурою, передбаченою Цивільним процесуальним кодексом України.

Отже, незважаючи на те, що за змістом кондикційний позов та поворот виконання рішення є юридично схожими, проте не перетинаються та регулюються різними нормами чинного законодавства та права.

Так, поворот виконання рішення є процесуальною гарантією захисту майнових прав учасників справи, що полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням, яке до цього вважалось таким, що набрало законної сили.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 02.11.2011 року № 3-рп/2011 поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Оскільки поворот виконання рішення є гарантією відновлення прав учасників процесу, то суди повинні задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнуті з нього кошти за скасованим судовим рішенням, за відсутності обмежень, встановлених чинним законодавством щодо особливостей повороту виконання в окремих категоріях справ.

Тобто поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасовано судове рішення. Виняток становлять лише випадки, передбачені частиною 2 статті 445 Цивільного кодексу України, а саме: у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Відтак, положення наведеної норми процесуального права встановлюють обмеження повороту виконання виключно щодо судових рішень, постановлених, зокрема, в справах про стягнення аліментів й порядок, у якому було скасовано відповідні рішення у таких категоріях справ, значення не має.

На аналогічній правовій позиції стоїть і Верховний Суд України у своїй постанові, прийнятій Великою Палатою 04.09.2019 року в межах справи з єдиним унікальним № 569/15646/16-ц (провадження № 14-375цс19), а також у постанові, прийнятій 20.06.2019 року у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі з єдиним унікальним № 336/9595/14 (провадження № 61-14640сво18).

Відтак позивач не надав належної правової оцінки наявним у ньго доказам та не застосував належні норми процесуального права, а, отже, обрав не той спосіб захисту, який є неефективним, не відповідає змісту порушення, його характеру та не забезпечує поновлення його порушених прав.

На підставі викладеного, виходячи з засад змагальності сторін у справі, свободи у наданні ними своїх доказів та у доведеності їх переконливості перед судом, ураховуючи усе вищенаведене, а також оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу в справі окремо, і їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Нововодолазького ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,- «Про звільнення від стягнення аліментів та повернення примусово стягнутих аліментів» підлягає задоволенню частково шляхом звільнення позивача від обов`язку утримувати дитину - ОСОБА_3 - зокрема, сплачувати аліменти за рішенням суду. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити з вище перелічених підстав.

Приходячи до такого, суд вважає за необхідне зауважити, що питання про визнання виконавчого листа від 20.09.2016 року таким, що не підлягає виконанню, виданого 04.10.2016 року, повинно вирішуватись в порядку виконання рішення суду, ухваленого 20.09.2016 року Нововодолазьким районним судом Харківської області у складі головуючого судді Трояновської Т. М. у межах справи з єдиним унікальним № 631/1508/16-ц (провадження № 2/631/757/16) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 «Про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини». В даному випадку буде збережений та не порушений один з основоположних аспектів верховенства права, передбачений Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод - принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу «res judicata», згідно з яким відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справи «Салов проти України», «Проценко проти України», «Кравченко проти Росії») та допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (рішення у справі «Сутяжник проти Росії»).

Ухвалюючи рішення, суд також звертає увагу на те, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04). Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України»(заява № 63566/00).

Позивач, звертаючись до суду із цим позовом, а також відповідач під час судового провадження не вимагали компенсації (відшкодування) понесених ними і документально підтверджених судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року Високими Договірними Сторонами в Римі та ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року; статтею 3 Конвенції про права дитини, учиненої 20.11.1989 року та ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року; Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Стрижак проти України» від 08.11.2005 року (заява № 72269/01), «Проніна проти України» від 18.07.2006 року (заява № 63566/00) і «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року (заява № 4909/04); статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями); статтями 1, 9, 51, 55, 124, 125, 129 і 129-1 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року Законом № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтями 1, 2, 11, 15, 16, 20, 190 - 193, 445, 1212, 1213, 1215 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями); статтями 1, 2, 6, 7, 121 - 127, 136, 140, 180, 181, 183, 188, 197 Сімейного кодексу України № 2947-ІІІ від 10.01.2002 року (із змінами та доповненнями); статтями 1, 8 і 12 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-III від 26.04.2001 року (із змінами та доповненнями); статтями 1, 39 і 71 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); статтею 17, 36 та пунктами 3 і 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; постановою Великої Палати Верховного Суду, прийнятою 04.09.2019 року в межах справи з єдиним унікальним № 569/15646/16-ц (провадження № 14-375цс19); постановою, прийнятою 20.06.2019 року у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі з єдиним унікальним № 336/9595/14 (провадження № 61-14640сво18); постановами Верховного суду, прийнятими у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 21.07.2021 року в межах справи з єдиним унікальним № 477/1165/20 (провадження № 61-19171св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 15.05.2019 року в межах справи з єдиним унікальним № 511/219/18 (провадження № 61-44087св18), 16.01.2018 року у справі з єдиним унікальним № 755/15479/15-ц (провадження № 61-1592св17) і 21.07.2021 року в межах справи з єдиним унікальним № 511/219/18 (провадження № 61-44087св18); Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»; Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30.03.2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами»; абзацом 8 підпункту 2.3.44 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 25 від 02.04.2015 року (із змінами та доповненнями), а також статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 17 - 19, 23, 33, 42, 43, 48, 49, 58, 60, 62, 65, 67, 76 - 81, 83, 89, 124, 128 - 131, 185, 187, 211, 214, 223, 227, 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, статтями 273, 280, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355, 376, 389, 423, 430, 431 і 432 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями), -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: НОВОВОДОЛАЗЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ,- «Про звільнення від стягнення аліментів та повернення примусово стягнутих аліментів» - задовольнити частково.

Звільнити ОСОБА_1 від обов`язку утримувати дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - сплачувати аліменти за рішенням суду, ухваленим Нововодолазьким районним судом Харківської області 20.09.2016 року у справі з єдиним унікальним № 631/1508/16-ц.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини (скорочене рішення) - в той же строк з дня складання повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано, а у разі подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, що набрало законної сили, обов`язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування ( АДРЕСА_2 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків ( НОМЕР_2 ), паспорт громадянина України (серія НОМЕР_3 );

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання чи перебування ( АДРЕСА_3 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків ( НОМЕР_4 ), паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм (№ НОМЕР_5 );

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: НОВОВОДОЛАЗЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ, місцезнаходження (вулиця Донця Григорія, будинок № 6, селище міського типу Нова Водолага Харківського (раніше Нововодолазького) району Харківської області, 63202), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (34895423).

Повне рішення ухвалено шляхом прийняття, складено за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя С. В. Мащенко