Рішення

від 12.04.2023 по справі 916/3151/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3151/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Крайнюка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон-Плаза"

відповідача-2 - Одеської міської ради

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, припинення права оренди

за участю представників

від позивача - Нікогосян О.С.

від відповідача-1- Медвєдєва О.Г., Бурдейний В.О.

від відповідача-2 - Явченко Д.В.

До суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до ТОВ "Ланжерон-Плаза", Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради від 24.12.2014 № 6254-VI в частині передачі в оренду ТОВ "Ланжерон-Плаза" земельної ділянки площею 4,4563 га за адресою м. Одеса Митна площа 1б; визнати недійсним договір оренди землі від 19.12.2018, укладений між відповідачами, та припинити ТОВ "Ланжерон-Плаза" право оренди земельної ділянки площею 4,4563 га за адресою м. Одеса Митна площа 1б.

Одночасно з поданням позову позивачем заявлено клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи.

Ухвалою від 29.11.2022 відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 21.12.2022.

19.12.2022 до суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів, яке судом задоволено.

Ухвалою від 21.12.2022 розгляд справи відкладено на 18.01.2023.

06.01.2023 від відповідача-2 надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради.

Суд не розглядає зазначене клопотання, оскільки воно не підписане.

10.01.2023 до суду надійшов відзив відповідача-1, яким він просить відмовити в задоволенні позову та застосувати строки позовної давності.

Також 10.01.2023 до суду надійшло клопотання відповідача-1 про поновлення строку для подання відзиву, яке судом задоволено.

18.01.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наполягає на задоволенні позову.

Суд в засіданні 18.01.2023 звернув увагу, що позивачем до позову додано клопотання про призначення експертизи, у зв"язку з чим зобов"язав відповідачів подати пояснення щодо експертизи.

Під час засідання відбулось відключення електроенергії, через що суд призначив іншу дату підготовчого засідання 15.02.2023 та продовжив строк підготовчого провадженя на 30 днів.

В засіданні 15.02.2023 відповідач-1 подав заперечення щодо клопотання про призначення експертизи.

Відповідач-2 в засідання не прибув і пояснень щодо експертизи не надав.

Ухвалою від 15.02.2023 ухвалено провести підготовче засідання впродовж розумного строку та відкладено розгляд справи на 22.03.2023.

09.03.2023 відповідач-2 подав заперечення щодо клопотання позивача про призначення експертизи.

21.03.2023 відповідач-1 подав заперечення, у яких просить відмовити в задоволенні позову.

21.03.2023 до суду надійшло клопотання Одеської міської ради про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради.

Ухвалою від 22.03.2023 призначено підготовче засідання на 05.04.2023.

05.04.2023 Одеська міська рада подала відзив на позов, яким просить відмовити в задоволенні позову та поновити строк для подання відзиву, посилаючись на воєнний стан, часті повітряні тривоги, через що знадобилось багато часу для отримання і перевірки інформації.

Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд зауважує, що відповідно до поштового повідомлення (а.с. 91) Одеська міська рада отримала ухвалу про відкриття провадження 14.12.2022, тому останнім днем для подання відзиву був 29.12.2022.

Однак, Одеська міська рада подала відзив 05.04.2023, тобто більше ніж через три місяці після спливу строку для подання відзиву.

З огляду на викладене, суд не приймає до розгляду відзив Одеської міської ради, оскільки нею не обгрунтовано поважності пропуску строку для подання відзиву.

5 квітня 2023 р. суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 12.04.2023 р.

В судовому засіданні 12.04.2023 р. Відповідач-2 надав Заяву про застосування строку позовної давності та письмові пояснення, які просить залучити до матеріалів справи.

Відповідно до приписів ст..207 ГПК України головуючий зясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, повязані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Враховуючи викладене, суд залучив до матеріалів справи та прийняв до розгляду Заяву про застосування строку позовної давності та письмові пояснення, надані Відповідачем-2.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові. На його думку, Відповідачем-2 було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Ланжерон-Плаза" в оренду земельну ділянку, на якій розташовано державне майно, яке закріплене за Акціонерним товариством „Українська залізниця на праві господарського відання, а саме колія (витяжна) №11, стрілочний перевід №57, частини стрілочних переводів №№37, 55 та ділянка колії від хвоста хрестовини стрілочного переводу №57 до стику рамної рейки стрілочного переводу №37, які є складовими обєкту „Верхня будова колії Пролетарського парку ст.. Одеса-Порт.

Відповідач-1 проти позову заперечує, звертає увагу суду, що у самому позові міститься посилання на те, що станом до 21.10.2015 р. набуття права власності ні ДП „Одеська залізниця, ні АТ „Українська залізниця на майно колія (витяжна) №11, стрілочний перевід №57, частини стрілочних переводів №№37, 55 та ділянка колії від хвоста хрестовини стрілочного переводу №57 до стику рамної рейки стрілочного переводу №37, які є складовими обєкту „Верхня будова колії Пролетарського парку ст.. Одеса-Порт відповідно до діючого законодавства не відбулось. У відзиві наголошує, що діючим законодавством не передбачено передачу залізничних колій незагального користування на праві господарського відання позивачу.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд

в с т а н о в и в:

13.11.2009 року між Відкритим акціонерним товариством „Одеський судноремонтний завод №2 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ланжерон-плаза (покупець) укладено Договір купівлі-продажу нежилих будівель та споруд, що знаходяться в місті Одеса на площі Митна 1 Б загальною площею 17641,2 кв.м., компресорної, заправ.станції, складу ГММ, навісів, розташованих на земельній ділянці площею 46075 кв.м., яка знаходиться у користуванні продавця згідно договору оренди землі, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е. 05.08.2005 р. Р№661, зареєстрованого в Одеському міському управлінні ОРФ ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.11.2005 р. №040550500373.

24.12.2014 р. Одеською міською радою прийнято Рішення №6254-У1 „Про припинення договору оренди землі між Одеською міською радою та Відкритим Акціонерним товариством „Одеський судноремонтний завод №2 шляхом його розірвання та передачу Товариству з обмеженою відповідальністю „Ланжерон-Плаза в оренду земельні ділянки загальною площею 4,4888 га за адресою: м.Одеса, площа Митна 1 Б 1б для експлуатації та обслуговування виробничо-складських будівель та споруд, відповідно до якого Одеська міська рада вирішила:

1.Вважати договір оренди землі, укладений між Одеською міською радою та Відкритим акціонерним товариством „Одеський судноремонтний завод №2 на земельні ділянки загальною площею 4,6075 га за адресою: м.Одеса, площа Митна 1б, посвідченого 05.08.2005 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е. в реєстрі за №661 та зареєстрованого в Одеському міському управлінні ОРФ ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.11.2005 року за №040550500373, таким, що припинив дію у звязку з припиненням юридичної особи.

2.Передати ТОВ „Ланжерон-Плаза земельну ділянку (кадастровий номер 5110137500:07:001:0021) площею 4,4563 га за адресою: м.Одеса, площа Митна 1б, земельну ділянку (кадастровий номер 5110137500:07:002:0022) площею 0,0325 га за адресою: м.Одеса, площа Митна 1Б у довгострокову оренду терміном на 10 років до початку реалізації планувальних рішень Генерального плану м.Одеси, для експлуатації та обслуговування виробничо-складських будівель та споруд.

3.Відмовити ТОВ „Ланжерон-плаза у наданні в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 5110137500:07:001:0022) площею 0,1187 га за адресою: м.Одеса, площа Митна, 1б, для благоустрою прилеглої території та зарахувати її до земель міста Одеси.

4.Затвердити проект договору оренди землі між Одеською міською радою та ТОВ „Ланжерон-Плаза.

5.Затвердити орендну плату за земельну ділянку в розмірі 5-ти відсотків від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки.

16.04.2015 р. Одеською міською радою прийнято рішення №6698-У1 „Про внесеня змін до рішення Одеської міської ради від 24.12.2014 року №6254-У1 „Про припинення договору оренди землі між Одеською міською радою та Відкритим Акціонерним товариством „Одеський судноремонтний завод №2 шляхом його розірвання та передачу Товариству з обмеженою відповідальністю „Ланжерон-Плаза в оренду земельні ділянки загальною площею 4,4888 га за адресою: м.Одеса, площа Митна 1 Б 1б для експлуатації та обслуговування виробничо-складських будівель та споруд, відповідно до якого Одеська міська рада вирішила:

1.Внести зміни до рішення Одеської міської ради від 24.12.2014 р. №6524-У1 „Про припинення договору оренди землі між Одеською міською радою та Відкритим Акціонерним товариством „Одеський судноремонтний завод №2 шляхом його розірвання та передачу Товариству з обмеженою відповідальністю „Ланжерон-Плаза в оренду земельні ділянки загальною площею 4,4888 га за адресою: м.Одеса, площа Митна 1 Б 1б для експлуатації та обслуговування виробничо-складських будівель та споруд, а саме: - замінити слова „у довгострокову оренду, терміном на 10 років до початку реалізації планувалних рішень Генерального плану м.Одеси словами „у довгострокову оренду терміном на 49 років.

19.12.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ланжерон-Плаза» (далі - Відповідач-1, Орендар) та Одеською міською радою (далі - Відповідач-2, Орендодавець) було укладено договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М.В. 19.12.2018, зареєстрований в реєстрі за № 297 (далі - Договір оренди).

Відповідно до зазначеного Договору оренди Відповідачу-1 (орендарю) на підставі вищезазначених рішень Відповідача-2 було передано в строкове, платне володіння, користування:

земельну ділянку (кадастровий номер 5110137500:07:001:0021)

площею 4,4563 га, за адресою: м. Одеса, площа Митна, 1 б;

земельну ділянку (кадастровий номер 5110137500:07:002:0022) площею 0,0325 га за адресою: м. Одеса, площа Митна, 1 Б.

Судом встановлено, що земельна ділянка (кадастровий номер 5110137500:07:001:0021) площею 4,4563 га, за адресою: м. Одеса, площа Митна, 1 б, яка відноситься до земель комунальної власності, передана та знаходиться в оренді (строковому платному володінні, користуванні) Відповідача-1 на підставі вищезазначених рішень Відповідача-2 та Договору оренди.

У позовній заяві позивач стверджує, що на земельній ділянці площею 4,4563 га, за адресою: м. Одеса, площа Митна, 1 б (кадастровий номер 5110137500:07:001:0021) розміщене державне майно, яке закріплене за Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі - Позивач) на праві господарського відання, а саме колія (витяжна) №11, стрілочний перевід № 57, частини стрілочних переводів №№ 37, 55 та ділянка колії від хвоста хрестовини стрілочного переводу № 57 до стику рамної рейки стрілочного переводу № 37, які є складовими об`єкту «Верхня будова колії Пролетарського парку ст. Одеса-Порт». Об`єкт «Верхня будова колії Пролетарського парку ст. Одеса-Порт» був побудований в 1963 році та обліковується на балансі виробничого підрозділу Служби колії Одеська дистанція колії регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця». Колія (витяжна) № 11 має довжину 189,46 м та обмежена стрілочним переводом № 57 та упором. Зазначена колія, стрілочні переводи №№ 37, 55, 57 та ділянка колії від хвоста хрестовини стрілочного переводу № 57 до стику рамної рейки стрілочного переводу № 37 використовуються Позивачем для виконання маневрових робіт з підбирання вагонів, подавання вагонів під вантажні операції, прибирання після їх закінчення, в тому числі через стрілочні переводи №№ 37, 55, 57 на під`їзну колію Одеської філії ДП «АМПУ». Колія (витяжна) № 11 разом із стрілочними переводами №№ 37, 55, 57, ділянкою колії від хвоста хрестовини стрілочного переводу № 57 до стику рамної рейки стрілочного переводу № 37 як державне майно були передані на баланс відокремленого структурного підрозділу Одеська дистанція колії № 1 державного підприємства «Одеська залізниця» з балансу відокремленого структурного підрозділу Дистанція колії № 22 ст. Одеса-Сортувальна» державного підприємства «Одеська залізниця» 03.03.2006 на підставі Акту прийому-передачі залізничних колій та стрілочних переводів. До 21.10.2015 Колія (витяжна) № 11 разом із стрілочними переводами №№ 37, 55, 57, ділянкою колії від хвоста хрестовини стрілочного переводу № 57 до стику рамної рейки стрілочного переводу № 37 як державне майно були закріплені за Державним підприємством «Одеська залізниця». 21.10.2015 шляхом злиття підприємств залізничного транспорту утворено Акціонерне товариство «Українська залізниця» (Позивач), яке є правонаступником Державного підприємства «Одеська залізниця» (на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200). Відповідно до рядка 107 Зведеного переліку майна Одеської залізниці, що закріплюється за ПАТ «Українська залізниця» на праві господарського відання, затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015, об`єкт «Верхня будова колії Пролетарського парку ст. Одеса-Порт» був закріплений на праві господарського відання за акціонерним товариством «Українська залізниця».

На підтвердження своєї позиції Позивач посилається на наступне:

-на копію інвентарної картки обліку основних засобів від 01.03.2006 р. Верхня будова колії Пролетарського парку ст..Одеса-Порт (а.с.27, 28) інвентарний номер 1650201000289, де визначено найменування конструктивних елементів та інших ознак, що характеризують обєкт: Рейки Р-2473,85м, Р50-384,13м, шпали залізобетонні-2844,48 м, дерево-13,5 м, баласт-щебінь, L2857,98 м в т.ч. Колія№11 витяжна-189,46 м. Рейки Р65 189,46. баласт щебінь, Колія №6 ходова-133,46 м. Рейки Р-65133,46 м.баласт щебінь. Колія №1-6 1871,15 м. Рейки Р-65-1871,15 м. Баласт щебінь ділянки колії 560,0 м. Рейки Р-65- 447 м. Р-50 113 м. баласт щебінь візд 103,91 м.рейки Р-65 103,91 м. баласт щебінь;

-Акт прийому-передачі залізничних колій та стрілочних переводів з балансу дистанції колії Одеса-Сортувальна (ПЧ-22) на баланс Одеської дистанції колії (ПЧ-1) а.с.53-59;

-Зведений перелік майна Одеська залізниця, що закріплюється за ПАТ „Українська залізниця на праві господарського відання від 18.08.2015 р.(а.с.66-70)

За твердженням Позивача, земельна ділянка (кадастровий номер 5110137500:07:001:0021) площею 4,4563 га, за адресою: м. Одеса, площа Митна, 1 б, як така, на якій розташовані колія (витяжна) №11, стрілочні переводи №№ 37, 55, 57 та ділянки колії від хвоста хрестовини стрілочного переводу № 57 до стику рамної рейки стрілочного переводу № 37 (які є державною власністю), могла бути передана виключно особам, зазначеним у пункті «а» ч. 2 ст. 92 ЗК України та виключно на праві постійного користування. Рішення від 24.12.2014 № 6254-УІ із змінами, внесеними Рішенням від 16.04.2015 № 6698-УІ, в частині щодо передачі Відповідачу-1 в довгострокову оренду земельної ділянки (кадастровий номер 5110137500:07:001:0021) площею 4,4563 га, за адресою: м. Одеса, площа Митна, 1 б (пункт 2), та затвердження відповідного проекту договору оренди землі (пункт 4) є таким, що не відповідає ч. 1 ст. 123 ЗК України, є незаконним та підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів, які прибули в судове засідання, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради від 24.12.2014 р. №6254-У1 із змінами, внесеними до нього Рішенням Одеської міської ради від 16.04.2015 р. №6698-У1, не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.2 Закону України „Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, Постанови КМУ від 26.06.2014 р. №200 шляхом злиття підприємств залізничного транспорту утворено Акціонерне товариство „Українська залізниця (позивач), яке є правонаступником ДП „Одеська залізниця.

Відповідно до п.1, п. 2 постанови КМУ від 25 червня 2014 р. № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця», визначено: утворити публічне акціонерне товариство Українська залізниця, Установити, що статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього: майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу; 100 відсотків акцій, що належать державі у статутному капіталі господарських товариств згідно з додатком 2; пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі господарських товариств згідно з додатком 3, крім державних пакетів акцій (часток) спільного підприємства товариство з обмеженою відповідальністю „Молдромукртранс, транспортно-експедиційного акціонерного товариства „ЕТРАНСА та товариства з обмеженою відповідальністю „Брайтшпур Планунгсгезельшафт мбХ, що будуть внесені до статутного капіталу після здійснення заходів, передбачених підпунктом 2-1 пункту 6 цієї постанови, як додатковий внесок; права господарського відання магістральними залізничними лініями загального користування та розміщення на них технологічними спорудами, передавальними пристроями, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень (залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, система сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, обєкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт); права постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1.

На підставі ст. 4 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», до статутного капіталу Товариства вносяться:

-майно залізничного транспорту загального користування;

-100 відсотків акцій акціонерних товариств, що проводять ремонт тягового рухомого складу та виготовляють залізобетонні конструкції і шпали, повноваження з управління корпоративними правами яких здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

-акції (частки, паї), що належать державі у статутному (складеному) капіталі господарських товариств, утворених за участю підприємств залізничного транспорту;

-право постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту;

-право господарського відання магістральними залізничними лініями загального користування та розміщеними на них технологічними спорудами, передавальними пристроями, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об`єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт.

Відповідно до Статуту Акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 р. № 735 (надалі - Статут АТ «Укрзалізниця»):

за товариством закріплено на праві господарського відання державне майно, що передане йому відповідно до законодавства. Товариство здійснює користування та розпорядження таким майном відповідно до мети своєї діяльності з урахуванням обмежень, установлених законом, іншими нормативно- правовими актами та цим Статутом (пункт 22 Статуту АТ «Укрзалізниця»);

майно товариства складається з основних фондів, обігових коштів, майнових прав, зокрема права господарського відання майном, переданим товариству на праві господарського відання (пункт 31 Статуту АТ «Укрзалізниця»);

майно товариства формується за рахунок:

1) майна, внесеного засновником до статутного капіталу товариства;

7) майнових прав, у тому числі права постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту, та майна, закріпленого за товариством на праві господарського відання (пункт 32 Статуту АТ «Укрзалізниця»);

товариство використовує, утримує державне майно, закріплене за ним на праві господарського відання, та розпоряджається ним з урахуванням обмежень, установлених законодавством. Майно, що є державною власністю і закріплене за товариством на праві господарського відання, включається до його активів (пункт 35 Статуту АТ «Укрзалізниця»).

Відповідно до «Порядку визначення майна залізничного транспорту, що передається публічному акціонерному товариству Українська залізниця" на праві господарського відання», затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України 12.11.2012 N 667 (далі - Порядок), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2012 р. за N 2015/22327, цей Порядок поширюється на підприємства, установи та організації залізничного транспорту, які реорганізуються шляхом злиття (далі - Підприємства), відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Вимоги цього Порядку обов`язкові для всіх членів інвентаризаційних комісій, які беруть участь в інвентаризації майна Підприємств, з метою формування майнового комплексу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Товариство). Цей Порядок встановлює перелік категорій державного майна, яке передається Товариству на праві господарського відання.

Тобто, процедура передачі майна на праві господарського відання до Позивача визначена саме «Порядком визначення майна залізничного транспорту, що передається публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" на праві господарського відання», затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України 12.11.2012 N667.

Розділ II вищезазначеного Порядку дає визначення термінів. Зокрема,

залізничні колії загального користування - залізничні колії на територіях залізничних станцій (головні, станційні), що є об`єктами інфраструктури, входять до мережі залізничного транспорту загального користування і призначені для здійснення операцій перевізного процесу на залізничному транспорті загального користування, а також залізничні колії, що з`єднують такі станції.

залізничні колії незагального користування - залізничні під`їзні колії, що примикають безпосередньо або через інші залізничні під`їзні колії до залізничних колій загального користування, а також залізничні колії, які не примикають до залізничних колій загального користування і призначені для обслуговування окремих користувачів послуг залізничного транспорту на умовах договору.

Виходячі з вищевказаних термінів, колія (витяжна) № 11 стрілочний перевод № 57, частини стрілочних переводів №№ 37, 55 та ділянка колії від хвоста хрестовини стрілочного переводу № 57 до стику рамної рейки стрілочного переводу № 37, є залізничною колією незагального користування.

Пункт 3.2. Порядку визначає Перелік категорій державного майна, визначеного абзацом шостим частини першої статті 4 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", передається Товариству на праві господарського відання та включає: залізничні колії загального користування (земляне полотно, верхня будова колії та штучні споруди) на перегонах і залізничних станціях, що призначені для пропуску поїздів, виконання операцій з прийому та відправлення поїздів, прийому та видачі вантажу, багажу і вантажобагажу, виконання сортувальної та маневрової роботи; залізничні переїзди з обладнанням; пристрої та лінії сигналізації, централізації і блокування; будівлі, споруди, приміщення, в яких розміщені пристрої сигналізації, централізації і блокування; контактну мережу; лінії електропостачання, що живлять тягові підстанції, контактну мережу, устаткування сигналізації, централізації, блокування, обчислювальної техніки інформаційних комплексів управління рухом на залізничному транспорті загального користування; будівлі, споруди, приміщення та обладнання тягових підстанцій; будівлі, споруди, приміщення та обладнання трансформаторних підстанцій, комплектні трансформаторні підстанції, що живлять устаткування сигналізації, централізації, блокування, обчислювальної техніки інформаційних комплексів управління рухом на залізничному транспорті загального користування; будівлі, споруди та обладнання пунктів групування; будівлі, споруди та обладнання постів секціонування; будівлі, споруди та обладнання дизельних електростанцій, що живлять устаткування сигналізації, централізації, блокування, обчислювальної техніки інформаційних комплексів управління рухом на залізничному транспорті загального користування; системи і лінії дистанційного управління та телеуправління устаткуванням електропостачання; будівлі, споруди та приміщення, інженерні системи та системи життєзабезпечення обчислювальних та диспетчерських центрів; розпорядче та станційне обладнання оперативно-технологічного зв`язку, що забезпечує керування технологічним процесом на залізничному транспорті загального користування; будівлі, споруди, приміщення, пристрої та обладнання пунктів дислокації відновлювальних та пожежних поїздів, залізничний рухомий склад відновлювальних і пожежних поїздів, оснащення та залізничні колії загального користування, на яких вагони дислокуються.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що законодавством не передбачено передачу залізничних колій незагального користування на праві господарського відання АТ „Українська залізниця.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про транспорт» землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об`єктів транспорту.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про транспорт» (в редакції, станом на час прийняття Одеською міською радою рішення від 24.12.2014 р.) розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно-технічної документації.

Розміщення споруд та інших об`єктів транспорту на землях, наданих в користування підприємствам транспорту, здійснюється за погодженням з місцевими органами влади і самоврядування з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про транспорт»).

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про транспорт», яка кореспондується з положеннями статті 68 Земельного кодексу України, до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації, захисні і укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції, станом на час прийняття Одеською міською радою рішення від 24.12.2014 р.) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст..5 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції станом на 21.10.2015 р.) у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на обєкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та не житлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію обєкта нерухомого майна, державна реєстрація прав та такий обєкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Таким чином, ні ДП „Одеська залізниця ні АТ „Українська залізниця до 01.01.2016 р. не були позбавлені права зареєструвати право власності на колію (витяжну) №11.

Позивач у позові стверджує, що обєкт Верхня будова колії Пролетарського парку ст..Одеса-Порт був побудований в 1963 році та обліковується на балансі виробничого підрозділу Служби колії Одеська дистанція колії регіональної філії „Одеська залізниця АТ „Укрзалізниця.

Земельним кодексом УРСР, прийнятим 25.10.2022 р., передбачалась обовязковість оформлення, державної реєстрації та видачі землекористувачам правопідтверджуючих документів на землю.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що ні АТ „Українська залізниця, ні ДП „Одеська залізниця, не було зареєстровано право власності чи право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110137500:07:001:0021 площею 4,4563 га.

Позивач у позові посилається на внесення обєктів нерухомого та рухомого майна, у тому числі залізничної колії №11, до статутного капіталу АТ „Укрзалізниця.

З цього приводу судом встановлено наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції з 01.01.2016 р.) не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Відповідно до Зведеного переліку майна Одеська залізниця, що закріплюється за ПАТ „Українська залізниця на праві господарського відання, складеного на підставі результатів інвентаризації майна станом на 31.07.2014 р., проведеної на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», наказу Міністерства інфраструктури від 09.07.2014 р. № 301 та результатів оцінки ринкової вартості майна та майнових прав для цілей формування статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця» (далі Зведений перелік), за ПАТ «Українська залізниця» на праві господарського відання закріплено Верхню будову колії Пролетарського парку ст..Одеса-Порт (порядковий номер в Зведеному переліку 107).

Згідно з Інвентарною карткою обліку основних засобів (бухгалтерський запис 01.03.2006 р.) за регіональною філією «Одеська залізниця Акціонерного товариства „Українська залізниця обліковується та експлуатується верхня будова колії Пролетарського парку ст..Одеса-Порт, рік побудови 1963, Акт про введення в експлуатацію 01.03.2006 р.

Відповідно до статті 64 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р., до залізничних під`їзних колій належать колії, що з`єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам-суб`єктам підприємницької діяльності. Під`їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Згідно зі статтею 67 Статуту залізниць України, відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під`їзної колії і подання на цю колію рухомого складу допускається після прийняття цієї залізничної колії в експлуатацію комісією за участю представника Держнаглядохоронпраці і встановлення залізницею порядку обслуговування під`їзної колії. На кожну залізничну під`їзну колію складається масштабний план з нанесенням на нього розташування вантажних фронтів і механізмів, а також технічний паспорт, поздовжній профіль і креслення споруд. Подача вагонів на залізничні під`їзні колії у період їх будівництва допускається на умовах тимчасової угоди між залізницею та підприємством, якому належить під`їзна колія, або будівельною організацією, які несуть відповідальність за збереження вантажу, рухомого складу, вчасне повернення його і безпеку руху.

Аналогічні положення містяться і в пунктах 1.3, 1.4, 1.5 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, згідно з якими відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під`їзної колії і подача на цю колію рухомого складу допускається після прийняття її в експлуатацію комісією за участю представника Міністерства праці та соціальної політики і встановлення залізницею порядку обслуговування під`їзної колії. Відповідність під`їзної колії узгодженому з залізницею проекту засвідчується актом, який складається комісією за участю уповноважених представників залізниці і власника під`їзної колії, яка призначається залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць. Підписання акта свідчить про прийняття даної під`їзної колії в експлуатацію. На кожну під`їзну колію після закінчення її будівництва і здачі в експлуатацію підприємством складається Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії, яка затверджується залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць. Власник під`їзної колії має технічний паспорт, масштабний план під`їзної колії, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд. У технічному паспорті та в додатках до нього вказується характеристика рейок, шпал, баласту, земляного полотна, штучних споруд, вагових приладів, пристроїв і механізмів, призначених для навантаження, вивантаження, очищення, промивання і підготовки для навантаження залізничних вагонів, маневрових пристроїв, лебідок, локомотивного і вагонного господарства, промислових станцій, гірок, напівгірок, витяжних колій, засобів СЦБ і зв`язку, які використовуються у поїзній і маневровій роботі, та інших пристроїв і механізмів, призначених для роботи з вагонами і локомотивами залізниць. Один примірник цієї документації передається залізниці при прийнятті під`їзної колії в експлуатацію. Після здачі в експлуатацію нових об`єктів або їх ліквідації в технічний паспорт вносяться відповідні зміни, про що власники під`їзних колій повідомляють залізницю у декадний термін.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду підтвердження права власності на залізничні колії може здійснюватися іншими способами, визначеними законом. Верховним Судом у справі № 923/609/17 було викладено правовий висновок щодо застосування норм частини четвертої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, документами, що можуть підтверджувати права на залізничні під`їзні колії можуть бути акт введення в експлуатацію та встановлення залізницею порядку обслуговування залізничних під`їзних колій для новозбудованої залізничної колії, масштабний план, технічний паспорт, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій, креслення штучних споруд.

Аналогічну правову позицію сформульовано у постановах Верховного Суду від 21.06.2019 р. у справі № 910/10126/18 та від 13.08.2019 р. у справі № 915/856/16.

Проте, позивачем не надано зазначених документів на підтвердження права на колію (витяжну) №11.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 р. «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», яким встановлено, що статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього, зокрема, права постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку № 1.

Можливості внесення до статутного капіталу АТ „Укрзалізниця права постійного користування земельними ділянками передують законодавчо встановленні умови, а саме:

- земельна ділянка має перебувати у постійному користуванні згідно вимог Земельного кодексу України (відсутність права постійного користування виключає можливість розпорядження цим правом, в тому числі шляхом внесення до статутного капіталу);

- вноситися може виключно право постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку №1.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ДП „Одеська залізниця оформлялось право користування земельною ділянкою, а також те, що право постійного користування земельною ділянкою внесено до статутного капіталу АТ „Укрзалізниця.

Також, судом не береться до уваги посилання позивача на Акт обстеження від 09.11.2022 р., як на підтвердження розміщення витяжної колії №11, з огляду на встановлення судом факту відсутності у позивача права користування земельною ділянкою площею 4,4563 га з кадастровим номером 5110137500:07:001:0021 та права власності на витяжну колію №11.

Відповідно до Зведеного переліку до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця» внесено (порядковий номер в Зведеному переліку 107) - Верхню будову колії Пролетарського парку ст..Одеса-Порт. При цьому не визначено родові та видові ознаки цього обєкту, не зазначено адресу, на якій він знаходиться.

Суд звертає увагу на різні інвентарні номери обєкту - «Верхня будова колії Пролетарського парку ст. Одеса Порт» - інвентарний номер в Зведеному переліку -12076, інвентарний номер в інвентарній картці обліку основних засобів 1650201000289.

Також є незрозумілим те, що у вищевказаному Зведеному переліку закріплюється майно, але відсутній Акт приймання-передачі цього майна Позивачем.

Інших доказів наявності у позивача права власності на майно, яке, як він стверджує, внесено до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця» та розташоване на оспорюваній земельній ділянці, матеріали справи не містять.

Позивачем також не доведено, що надана відповідачу-1 Одеською міською радою земельна ділянка належить до земель залізничного транспорту.

Земельна ділянка, надана Відповідачу-1 в оренду, до моменту її передачі в оренду перебувала у комунальній власності.

Відповідно до ст. 80 ЗК України, суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.

Пунктом а) ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України встановлено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Статтею 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Виходячи зі змісту ст. 12 ЗК України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, право розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадянам та юридичним особам тощо.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, станом на час прийняття Одеською міською радою рішення від 24.12.2014 р.) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, станом на час прийняття Одеською міською радою рішення від 24.12.2014 р.) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місце самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання про вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Стаття 19 Конституції України зобов`язує органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин п. в ч.1 ст.12 ЗК України, ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.1 ст. 21 ЦК України).

Згідно з ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких є, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що право Позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:07:001:0021 площею 4,4563 га не порушено. Позивачем не доведено, що рішення Одеської міської ради суперечать актам цивільного законодавства.

Суд констатує, приймаючи рішення №6254-У1 „Про припинення договору оренди землі між Одеською міською радою та Відкритим Акціонерним товариством „Одеський судноремонтний завод №2 шляхом його розірвання та передачу Товариству з обмеженою відповідальністю „Лонжерон-Плаза в оренду земельні ділянки загальною площею 4,4888 га за адресою: м.Одеса, площа Митна 1 Б 1б для експлуатації та обслуговування виробничо-складських будівель та споруд та рішення №6698-У1 „Про внесеня змін до рішення деякої міської ради від 24.12.2014 року №6254-У1 „Про припинення договору оренди землі між Одеською міською радою та Відкритим Акціонерним товариством „Одеський судноремонтний завод №2 шляхом його розірвання та передачу Товариству з обмеженою відповідальністю „Ланжерон-Плаза в оренду земельні ділянки загальною площею 4,4888 га за адресою: м.Одеса, площа Митна 1 Б 1б для експлуатації та обслуговування виробничо-складських будівель та споруд, - Одеська міська рада діяла в межах повноважень, визначених законодавством, відтак підстави для скасування вказаних рішень відсутні.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень Одеської ради № 6254-VI від 24.12.2014 р., № 6698-VI від 16.04.2015 р. задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 19.12.2018 р. між ТОВ Ланжерон-Плаза та Одеською міською радою та вимоги про припинення В-1 права оренди земельної ділянки, суд зазначає наступне.

19.12.2018 р. між Одеською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ланжерон-Плаза (орендар) укладено Договір оренди землі, за умовами якого орендодавець на підставі Закону України „Про оренду землі та рішення Одеської міської ради №6254-У1 від 24.12.2014 р. із змінами, внесеними рішенням Одеської міської ради №6698-У1 від 16.04.2015 р. передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння, користування земельну ділянку площею 4,4563 га, місце розташування: Одеська область, м.Одеса, площа Митна, 1 б та земельну ділянку площею 0,0325 га, місце розташування: Одеська область, м.Одеса, площа Митна, 1 Б.

За умовами п.1.1. та п.1.2. Договору оренди - земельна ділянка площею 4,4563 га сформована із земель комунальної власності Територіальної громади міста Одеси. Орган, який зареєстрував земельну ділянку Одеське міське управління ОРФ ЦДЗК, дата державної реєстрації земельної ділянки 17.11.2005 р., кадастровий номер 5110137500:07:001:0021. Земельна ділянка належить Територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради, державна реєстрація права власності на яку проведена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майна, дата державної реєстрації: 28.08.2014 р.; номер запису про право власності: 6864193, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 444224651101, на підставі Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності. Відомості про обмеження у використанні земельних ділянок внесені до Державного земельного кадастру відсутні (п.8.1. Договору оренди).

Згідно зі статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законами України, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) на момент вчинення правочину вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 ст. 6 Закону України Про оренду землі визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України Про оренду землі, відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України Про оренду землі, укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

У зв`язку з тим, що судом встановлено, приймаючи рішення №6254-У1 „Про припинення договору оренди землі між Одеською міською радою та Відкритим Акціонерним товариством „Одеський судноремонтний завод №2 шляхом його розірвання та передачу Товариству з обмеженою відповідальністю „Ланжерон-Плаза в оренду земельні ділянки загальною площею 4,4888 га за адресою: м.Одеса, площа Митна 1 Б 1б для експлуатації та обслуговування виробничо-складських будівель та споруд та рішення №6698-У1 „Про внесеня змін до рішення деякої міської ради від 24.12.2014 року №6254-У1 „Про припинення договору оренди землі між Одеською міською радою та Відкритим Акціонерним товариством „Одеський судноремонтний завод №2 шляхом його розірвання та передачу Товариству з обмеженою відповідальністю „Лонжерон-Плаза в оренду земельні ділянки загальною площею 4,4888 га за адресою: м.Одеса, площа Митна 1 Б 1б для експлуатації та обслуговування виробничо-складських будівель та споруд, Одеська міська рада діяла в межах повноважень, визначених законодавством.

Судом встановлено відсутність порушень відповідачем-2 приписів вищевказаних законів, підстав невідповідності умов оскаржуваного договору положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про залізничний транспорт». Суд констатує про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним Договору оренди землі та позовної вимоги про припинення ТОВ „Ланжерон-Плаза права оренди земельної ділянки.

Щодо застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст..256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

У даному випадку, зважаючи на той факт, що порушення прав та інтересів позивача за позовом не відбулось, строк позовної давності судом не застосовується.

Щодо способу захисту суд вважає за доцільне звернути увагу сторін на наступне.

Підставами позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які, зокрема, перелічені у ст. 16 ЦК України.

Виходячи з обставин та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав власника спірного майна повинен узгоджуватись з нормами чинного законодавства, що врегульовує захист права власності (ст.ст. 386-394 ЦК України).

Так, згідно з ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Також власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. (ст. 392 ЦК України).

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може вважатись таким, що відповідає положенням ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, що є підставою для відмови у задоволенні його позову.

В аспекті питання належності обраного позивачем способу захисту суд зауважує, що згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Суд звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Тобто спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

Таким чином як ефективний засіб (спосіб) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тож визначення та обрання ефективного способу є запорукою поновлення порушеного права особи, а у разі такої неможливості - отримання нею відповідного відшкодування.

У рішенні від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Отже завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб. Тобто вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Заявляючи позов про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради, визнання недійсним договору оренди землі, припинення права оренди, - позивач не обрав відповідний спосіб передбаченого ст. 16 ЦК України способу захисту права, який кореспондує з предметом спору, а саме, спору про право на колію (витяжну) №11.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може вважатись таким, що відповідає положенням ч.2 ст.16 ЦК України, ст..20 ГК України, що є окремою підставою для відмови у задоволенні його позову.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

При розподілі судових витрат суд виходить з приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 129, 233-240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1.Відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 18 квітня 2023 р.

Суддя В.В. Литвинова