Вирок

від 19.04.2023 по справі 681/506/22

ПОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №681/506/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2023 року м.Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілих - адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 , його захисника - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полонному кримінальне провадження №12022244000000265 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , освіта вища, одруженого, українця, громадянина України, голови ФГ «Джерело В», на утриманні має малолітню дитину, раніше не судимого;

за ч.4 ст.296 КК України,

в с т а н о в и в:

Органом досудового розслідування ОСОБА_5 пред`явлене обвинувачення у скоєнні злочинів, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.129, ч.2 ст.125 КК України за наступних обставин:

25.03.2022 приблизно об 11 год. між ним з одного боку та ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з іншого боку, з приводу меж суміжних земельних ділянок, виник конфлікт.

В цей же час та місці, під час словесної суперечки ОСОБА_5 , маючи при собі бойову стрілецьку вогнепальну зброю - АК 74 № НОМЕР_1 , умисно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства під малозначним приводом, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитись за рахунок інших осіб, протиставити себе громадянам, суспільству, демонструючи зневажливе ставлення до суспільних інтересів, виражаючи елементи вседозволеності та зверхності, з хуліганських спонукань, що супроводжувалось особливою зухвалістю, зарядивши вказаний автомат наставив його на ОСОБА_7 , а потім на ОСОБА_8 , які намагалися врегулювати спірні земельні відносини, після чого здійснив декілька пострілів біля їхніх ніг.

Таким чином, органи досудового розслідування дійшли до переконання, що ОСОБА_5 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням вогнепальної зброї, ч. 1 ст. 129 КК України - погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватись здійснення цієї загрози, ч. 2 ст. 125 КК України - спричинення умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Ухвалою суду від 07.11.2022 кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 129 та ч. 2 ст. 125 КК України закрито у зв`язку з відмовою потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_7 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Крім того, суд вважає, що обвинуваченого ОСОБА_5 необхідно виправдати за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, з наступних мотивів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК України однією з обставин, що підлягає доказуванню у кримінальному провадженні є винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Так, в ході судового розгляду суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення при кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 дійшла неправильного висновку про доведеність його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого саме за ч. 4 ст. 296 КК України, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням вогнепальної зброї.

Такий висновок суду ґрунтується, як на фактичних обставинах, встановлених при розгляді справи, так і на приписах Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22 грудня 2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство».

При цьому, суд виходить з того, що ч. 4 ст. 296 КК України передбачено кримінальну відповідальність за хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням вогнепальної зброї.

Об`єктивна сторона хуліганства характеризується вчиненням винною особою такого діяння, яке грубо порушує громадський порядок, тобто встановлені правила поведінки, у тому числі і в громадських місцях. При цьому діянню, що вчиняється особою, обов`язково притаманні або особлива зухвалість, або винятковий цинізм.

Суб`єктивну сторону хуліганства становлять умисна форма вини та мотив явної неповаги до суспільства, якому властива очевидна зневага до існуючих норм і правил поведінки у суспільному житті, протиставлення себе іншим членам суспільства тощо.

Кваліфікованими видами хуліганства є його вчинення: 1) групою осіб (ч. 2 ст. 296 КК), 2) особою, раніше судимою за хуліганство, 3) пов`язане з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов`язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, 4) із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 296 КК).

Системний аналіз положень ст. 296 КК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22 грудня 2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство», виходячи з правової природи правовідносин та родового об`єкту кримінальних правопорушень проти громадського порядку та моральності, дає підстави суду вважати, що для надання правильної правової оцінки діянням особи в кожному випадку необхідно з`ясовувати чи посягнула ця особа на правоохоронювані цінності, задля збереження яких підтримується громадський порядок, чи були ці діяння безсумнівно хуліганськими, як для винного, так і для оточуючих, чи мало діяння характер грубого порушення громадського порядку.

Також необхідно звертати увагу і на обставини вчинення хуліганства, зокрема, обстановку, місце та час його вчинення, кількість присутніх при цьому інших осіб, поведінку винного під час хуліганських дій.

Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

Суд звертає увагу, що за зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров`я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об`єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб`єктивної сторони злочину.

Тобто, хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо.

При цьому, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи. Хуліганські дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства.

Суд зауважує, що для юридичної оцінки діяння за ст. 296 КК України обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.

А за відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій навіть у громадському місці та в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.

Повертаючись до обставин цієї справи, судом встановлено, що між родинами обвинуваченого ОСОБА_5 та потерпілих ОСОБА_9 протягом багатьох років існують неприязні відносини стосовно спорів щодо земельних ділянок. Конфлікт між обвинувченим та потерпілими розпочався на ґрунті тих же неприязних відносин і в черговий раз щодо земельної ділянки.

Існування в минулому конфліктів між родинами ОСОБА_10 та ОСОБА_9 підтвердили допитані в судовому засіданні свідки.

Зокрема, свідок ОСОБА_11 , дружина ОСОБА_8 , в судовому засіданні показала, що раніше були конфлікти між їхніми родинами за землю.

Свідок ОСОБА_12 показав, що був однокласником ОСОБА_5 та йому під час навчання у школі було відомо, що між сім`ями ОСОБА_9 та ОСОБА_10 завжди були конфлікти.

Існування конфліктів між родинами підтвердив також допитаний в судовому засіданні в якості свідка батько обвинуваченого - ОСОБА_13 , який показав, що конфліктів між цими родинами було багато. Під час одного з таких конфліктів ОСОБА_8 облив бензином його брата - ОСОБА_10 та хотів його підпалити. Ця подія відбувалася в присутності ОСОБА_5 , який все це бачив на власні очі.

Про конфлікт за земельні ділянки між родинами свідчить також і дані скарги ОСОБА_14 від 24.10.2006, в якій він описує конфлікт між ним та ОСОБА_7 стосовно земельної ділянки, який погрожував спалити помешкання ОСОБА_10 , а потім облив його бензином і намагався підпалити. (т.2 а.с.37).

Як слідує з повідомлення начальника поліції ОСОБА_15 №В-5 від 30.03.2022, згідно даних інформаційного порталу «Національна поліція» 27.09.2010 зареєстровано повідомлення ОСОБА_13 по факту нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_8 (т.2 а.с.36)

Сам обвинувачений в судовому засіданні також неодноразово стверджував про наявність постійних конфліктів між родинами ОСОБА_10 та ОСОБА_9 .

Тобто суд дійшов висновку, що в свідомості обвинуваченого мотив явної неповаги до суспільства відсутній.

Крім того, з обставин, які встановлені в судовому засіданні та пояснень обвинуваченого і потерпілих не вбачається будь-яких дій обвинуваченого, пов`язаних з нахабним поводженням, буйством, бешкетуванням, поєднаним з насильством, знищенням або пошкодженням майна, тривалим порушенням спокою громадян, зривом масового заходу, тимчасовим порушенням нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту, що дає суду підстави вважати, що особлива зухвалість, як ознака об`єктивної сторони, кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 КК України в діях ОСОБА_5 відсутня.

Поряд з цим, стороною обвинувачення будь-яких доказів про наявність мотиву явної неповаги до суспільства у обвинуваченого та грубого порушення громадського порядку з особливою зухвалістю суду не надано, а факт протиправних дій обвинуваченого в присутності двох потерпілих та спричинення їм тілесних ушкоджень не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.

Більше того, з огляду на диспозицію ст. 296 КК України, а саме відсутність дефініції громадського місця, суд зазначає, що громадське місце характеризується, як місце вчинення кримінального правопорушення та підлягає обов`язковому доказуванню. З пояснень наданих сторонами в судовому засіданні вбачається, що конфлікт відбувся в полі, приблизно в одному кілометрі від населеного пункту.

Про місце скоєння правопорушення у полі, яке знаходиться на відстані близько 1000 м від дороги вказували, крім самих потерпілих та обвинуваченого, і допитані кожен з них окремо свідки: ОСОБА_16 , який в той час працював трактором на цьому полі, однак подій цих не бачив та ОСОБА_17 і ОСОБА_18 - працівники поліції, які прибули на виклик, який був здійснений ОСОБА_5 .

Про те, що події відбувалися у полі свідчать також дані протоколів проведення слідчих експериментів від 27.05.2022, 26.03.2022, 12.04.2022, 16.05.2022, зафіксованих на відеодиски, з яких точно вбачається, що події відбувалися в полі поза межами населеного пункту, далеко від забудов.

Вирішуючи питання про належність поля, яке розташоване поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 6823610100:03:002:2105, що розташована на відстані близько 1000 м від дороги по вул.Пушкіна у м.Полонному до громадського місця в даній конкретній справі, суд виходить з предметного змісту поняття «громадського місця» та його істотних ознак, а саме: суспільної значущості та публічності.

Тому, суд дійшов висновку, що поле, яке вказано, як місце вчинення кримінального правопорушення не є громадським місцем, оскільки не є територією, яка використовується для задоволення соціальних потреб громадян, а саме пересування та є вільною у використанні для необмеженого кола осіб, тобто не має публічний характер.

Враховуючи наведене, суд не вирішує питання про належність бойової стрілецької вогнепальної зброї - АК 74 № НОМЕР_1 до предмету заздалегідь заготовленої для нанесення тілесних ушкоджень, - знаряддя вчинення кримінального правопорушення, з огляду на положення ч. 4 ст. 296 КК України.

У своїх рішеннях у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року (п. 65) ЄСПЛ повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на матеріали та обставини цього провадження підстав вважати доведеним поза розумним сумнівом, що обвинувачений ОСОБА_5 грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю (хуліганство), із застосуванням предмету заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень немає, відповідно в діях обвинуваченого відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, у зв`язку з чим в цій частині обвинуваченого слід виправдати.

Процесуальні витрати за проведення експертиз підлягають віднесенню на рахунок держави.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись наведеним, а також ст.ст. 374-376 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.4 ст.296 КК України та виправдати на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.

Речові докази у справі: АК-74 №4662482 із магазином, в якому знаходиться 27 патронів, три магазина, в яких знаходяться 90 патронів та підсумок для магазинів, які знаходяться на відповідальному зберіганні в камері зберігання речових доказів Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області - повернути Полонській ОТГ.

Скасувати арешт на автомат АК-74 № НОМЕР_1 із магазином, в якому знаходиться 27 патронів, три магазина, в яких знаходяться 90 патронів та підсумок для магазинів, накладений відповідно до ухвали слідчого судді від 28.03.2022.

Процесуальні витрати в розмірі 3432,40 грн віднести на рахунок держави.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція протягом тридцяти діб до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полонський районний суд.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити ОСОБА_5 та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуюча: ОСОБА_1