Постанова

від 30.03.2023 по справі 914/1650/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2023 р. Справа №914/1650/22

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - суддіМАТУЩАКА О.І.

суддів:ОРИЩИН Г.В.

СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судового засідання Гулик Н.Г.

за участю представників сторін від:

апелянта: Грищенко А.В. (адвокат, в режимі відеоконференції);

боржника: Шегинський Р.А. (адвокат).

розглянувши апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Соул» б/н від 26.01.2023 (вх.ЗАГС №0105/268/23 від 27.01.2023)

на ухвалуГосподарського суду Львівської області від 10.01.2023 (повний текст 16.01.2023, суддя Чорній Л.З.)

у справі№ 914/1650/22

за заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Соул», м.Київ

про банкрутство:Приватного акціонерного товариства «Техенерго», м.Львів

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

В липні 2022 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява ТОВ «Сіті Соул» про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Техенерго».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.01.2023, зокрема відмовлено у заяві ТОВ «Сіті Соул» про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Техенерго».

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Ініціюючий кредитор ТОВ «Сіті Соул» не погодився із постановленою ухвалою в зазначеній частині та подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким відкрити провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Техенерго», визнати кредиторські вимоги до ПрАТ «Техенерго» на суму 6001710 грн, призначити розпорядником майна боржника Віскунова О.В.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначав наступні обставини:

- при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не дослідив фактичних обставин справи та не надав оцінки первинних документів щодо кредиторських вимог ТОВ «Сіті Соул»;

- 12.07.2019 між ТОВ «Сіті Соул» та ПрАТ «Технерго» укладено договір поставки №120719/19.12.187/2, на виконання умов якого ТОВ «Сіті Соул» здійснило поставку, а ПрАТ «Техенерго» прийняло кабельну продукцію, що підтверджується видатковою накладною №80 від 23.10.2019 на суму 5 918 400 грн;

- ПрАТ «Техенерго» звернулось із позовом до Господарського суду м.Києва про визнання недійсним вказаного договору поставки вже після подання ТОВ «Сіті Соул» заяви про відкриття провадження у даній справі про банкрутство ПрАТ «Техенерго», що вказує на відсутність спору про право в розумінні положень ч.6 ст.39 КУзПБ;

- судом першої інстанції неправильно застосовано норми п.8 ч.1 ст.90 КУзПБ, оскільки відповідно до ч.1 ст. 39 КУзПБ у підготовчому засіданні предметом дослідження є наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, а не встановлення наявності чи відсутності ознак неплатоспроможності боржника;

- оскаржувана ухвала прийнята з порушенням ст. ст.35, 39 КУзПБ без врахування доводів та доказів ТОВ «Сіті Соул».

ПрАТ «Техенерго» подано відзив на апеляційну скаргу, який ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 залишено без розгляду відповідно до ст.207 ГПК України.

Інших клопотань та заяв в порядку ст. 207 ГПК України учасниками у справі подано не було.

В судовому засідання в режимі відеоконференції взяла участь представник апелянта, яка надала пояснення по суті вимог апеляційної скарги та просила оскаржувану ухвалу скасувати.

Представник боржника в судовому засіданні надав заперечення по суті вимог апеляційної скарги та просив залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права місцевим господарським судом, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 12.07.2019 між ТОВ «Сіті Соул» та ПрАТ «Техенерго» укладено договір поставки №120719/19.12.187/2.

Відповідно до пункту 1.1. договору поставки, постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі, поставити кабельну продукцію виробництва Kabelovna Kabex a.s. (Чехія), а покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити Продукцію.

Відповідно до пункту 1.3. договору поставки, найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціни, строк поставки зазначені в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 2.1. договору поставки, ціна і загальна вартість продукції зазначається в специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору.

Згідно пункту 3.2. договору поставки, покупець зобов`язується здійснити оплату Продукції за Договором відповідно до специфікації.

Відповідно до п.п. 5.3.1 пункту 5.3. договору поставки, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку продукції у строки встановлені в Специфікації.

Згідно з п. 4.8. договору поставки, право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами накладної на продукцію, яка підтверджує виконання постачальником свого зобов`язання щодо поставки продукції.

Керуючись умовами договору поставки, сторонами підписано специфікацію №3 від 06.08.2019 до договору поставки на суму 5918400,00 грн.

Пунктом 6 специфікації передбачено умови оплати товару, а саме: 30% - попередня оплата, 70% - протягом 30 календарних днів від дати відвантаження товару.

Пунктом 8 специфікації передбачено термін поставки товару, а саме: до 31 жовтня 2019 року включно. Можливе дострокове відвантаження частинами.

На виконання умов договору поставки та відповідно до вказаної специфікації, ТОВ «Сіті Соул» здійснило поставку, а ПрАТ «Техенерго» прийняло товар: кабель 6- AXKCE-R 3x185/70/WB/o/-/, що підтверджується видатковою накладною №80 від 23.10.2019 на суму 5918 400,00 грн.

Однак, ПрАТ «Техенерго», всупереч взятих на себе зобов`язань за договором поставки, отриманий товар року не оплатило.

Наведені обставини і стали підставою для звернення ТОВ «Сіті Соул» до Господарського суду Львівської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Техенерго».

Оцінка суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Частиною 3 ст. 8 КУзПБ встановлено, що право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.

Згідно з вимогами ч. 1-3, 5 ст. 39 КУзПБ, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи.

Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі.

Відповідно до ч.6 ст. 39 КУзПБ, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо (окрім іншого) вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.

Вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.

Колегія суддів зазначає, що встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20, від 03.09.2020 у справі № 910/4658/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20.

З`ясуванням документальних доказів у справі встановлено, що ухвалою Господарського суду м.Києва від 29.11.2022 у справі №910/13036/22 відкрито провадження за позовною заявою ПрАТ «Техенерго» до ТОВ «Сіті Соул» про визнання недійсним договору поставки №120719/19.12.187/2 від 12.07.2019, що не заперечується апелянтом.

Окрім цього, матеріалами справи підтверджується, що 27.12.2022 Господарським судом Львівської області у справі №914/3316/22 постановлено ухвалу про забезпечення позову за заявою ТОВ «Сіті Соул» шляхом накладення арешту на грошові кошти ПрАТ «Техенерго» у розмірі 58 218 273,42 грн, які включають грошові кошти в розмірі 5918400 грн, що заявлені як грошові вимоги до ПрАТ «Техенерго» у даній справі.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність у даному випадку спору про право щодо заявлених кредитором ТОВ «Сіті Соул» грошових вимог до боржника ПрАТ «Техенерго», що підтверджується документально та скаржником в суді апеляційної інстанції не спростовано.

Перевіряючи доводи апелянта про неправильне застосування норм п.8 ч.1 ст.90 КУзПБ, судова колегія вважає такі необґрунтованими, оскільки відповідно до ч.3 ст. 39 КУзПБ, якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

Матеріалами справи підтверджується, що ПрАТ «Техенерго» надало банківські виписки щодо залишку коштів на рахунку в АТ «Кредобанк» від 09.01.2023 в розмірі 5 421 320,41 грн для підтвердження можливості виконати майнові зобов`язання перед ініціюючим кредитором, що відповідає ч.3 ст.39 КУзПБ.

При цьому, необхідно зазначити, що наслідком застосування норм п.8 ч.1 ст.90 КУзПБ є постановлення господарським судом ухвали про закриття провадження у справі за наявності передбачених законодавством підстав. Проте, в даному випадку судом відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство з підстав передбачених ч.6 ст.39 КУзПБ, оскільки встановлено, що вимоги ініціюючого кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Окрім цього, доводи апелянта про те, що боржник звернувся до суду з позовом про визнання недійним договору на підставі якого заявлено грошові вимоги у цій справі вже після прийняття до розгляду заяви кредитора у даній справі не спростовують висновку місцевого господарського суду про те, що вимоги ініціюючого кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Натомість, апелянтом не заперечується та не спростовано, що він сам звернувся до Господарського суду із заявою про забезпечення позову (до відкриття провадження у даній справі та після прийняття до розгляду його заяви), яку ухвалою Господарського суду від 27.12.2022 у справі №914/3316/22 задоволено, шляхом накладення арешту, в тому числі на грошові кошти, які включені кредитором до складу грошових вимог у даній справі.

Отже, документально підтвердженим є висновок місцевого господарського суду про те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Відтак доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують правомірності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оскаржувану ухвалу суду належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає залишенню за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 129, 269-270, 275-276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Соул» залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.02.2023 у справі №914/1650/22 без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 17.04.2023.

Головуючий (суддя-доповідач)О.І. МАТУЩАК

СуддіГ.В. ОРИЩИН

О.С. СКРИПЧУК