Постанова від 18.04.2023 по справі 922/4802/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2023 року м. Харків Справа № 922/4802/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Слободін М.М. , суддя Гребенюк Н.В.

без виклику учасників справи

розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження без проведення судового засідання за наявними в справі матеріалами апеляційну скаргу Державного підприємства Укрхімтрансаміак (вх. № 399Х)

на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2023 (повний текст складено 07.02.2023), ухвалене у складі судді Жигалкіна І.П.

у справі № 922/4802/21

за позовом Державного підприємства Укрхімтрансаміак

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий союз Концептуального виробництва

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року Державне підприємство Укрхімтрансаміак звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий союз Концептуального виробництва про стягнення суми основного боргу у розмірі 688608, 60 грн та 3% річних в розмірі 451,73 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.02.2022 у справі № 922/4802/21 у задоволенні позову Державного підприємства Укрхімтрансаміак до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий союз Концептуального виробництва про стягнення коштів відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 у справі №922/4802/21 апеляційну скаргу Державного підприємства Укрхімтрансаміак на рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2022 у справі №922/4802/21 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2022 року у справі №922/4802/21 без змін.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 07.02.2023 заяву (вх. № 8194/22 від 12.08.2022) ТОВ Науково-виробничий союз Концептуального виробництва про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з Державного підприємства Укрхімтрансаміак на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий союз Концептуального виробництва витрати на правничу допомогу у розмірі 68 906,03 грн.

Не погодившись з додатковим рішенням, ухваленим судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ДП Укрхімтрансаміак, яке просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2023 у справі № 922/4802/21 в частині задоволення вимог ТОВ Науково-виробничий союз Концептуального виробництва щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 68906,03 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник наводить наступні доводи:

- судом першої інстанції не надано правову оцінку договору про надання професійної правничої допомоги № 15/12 від 15.12.2021, долученому відповідачем на підтвердження витрат на правничу допомогу;

- витрати на правничу допомогу документально не підтверджені та не доведені. Господарський суд Харківської області не дослідив належним чином докази по справі, що призвело до неправильного застосування норми процесуального права, порушення п. 1, п. 5 ст. 236 ГПК України та ухвалення необгрунтованого додаткового рішення;

- витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 68906,03,00 грн є неспівмірними, надмірно завищеними та не відповідають критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін. При цьому апелянт посилається на правову позицію, викладену у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц;

- задоволення вимог про стягнення гонорару успіху в заявленому розмірі, не є імперативним процесуальним обов`язком суду в договірних відносинах між учасником справи та його адвокатом. В обґрунтування скаржник посилається на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18;

- посилаючись на позицію Верховного суду, викладену у постанові від 17.01.2023 у справі № 922/4812/21, вказує на те, що суд може відступити від загального правилу розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2023 у справі № 922/4802/21 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.03.2023 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи № 922/4802/21.

13.03.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи № 922/4802/21.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП Укрхімтрансаміак на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2023 у справі № 922/4802/21. Враховуючи, що скаржник просить скасувати додаткове рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 68906,03 грн, що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023, та справа не є такою, що не може розглядатися в порядку спрощеного провадження, колегія суддів дійшла до висновку про розгляд апеляційної скарги Державного підприємства Укрхімтрансаміак (вх. № 399Х) на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2023 у справі № 922/4802/21 без повідомлення учасників справи. Учасникам справи встановлено п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії іншим учасникам справи.

17.03.2023 відповідач надіслав на електронну адресу суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає додаткове рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Щодо викладених у апеляційній скарзі аргументів, за змістом відзиву відповідач надає наступні заперечення:

- судом першої інстанції було надано правову оцінку договору про надання професійної правничої допомоги №15/12 від 15.12.2021, додатковій угоді №1 від 15.12.2021 до вищевказаного договору, свідоцтву на право зайняття адвокатською діяльністю на ім`я Стець М.Л., які було додано відповідачем до відзиву на позов. Також у відзиві було зазначено про орієнтовний розрахунок судових витрат відповідача, який складався з оплати послуг адвоката та дорівнював 10% від розміру позовних вимог, в задоволенні яких судом буде відмовлено;

- оскаржуване додаткове рішення в повному обсязі відповідає ч.5 ст.129 ГПК України, оскільки ці витрати безпосередньо пов`язані з розглядом справи, такий розмір є обгрунтованим та пропорційним позовним вимогам, в задоволенні яких відмовлено 10 %;

- після перегляду справи в апеляційному порядку 02.08.2022 між відповідачем та адвокатом було складено акт виконаних робіт, яким визначено розмір гонорару в сумі 68906,03 грн, а 03.08.2022 вказана сума сплачена відповідачем адвокату;

- позивачем не було доведено належними та допустимими доказами (об`єктивними аргументами) факту неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення (додаткового) з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2021 ДП Укрхімтрансаміак звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий союз Концептуального виробництва про стягнення суми основного боргу у розмірі 688608, 60 грн та 3% річних в розмірі 451,73 грн.

31.12.2021 у поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідачем було зазначено про орієнтовний розрахунок понесених судових витрат, який складався з оплати послуг адвоката та дорівнював 10% від розміру позовних вимог, в задоволенні яких судом буде відмовлено. При цьому, додано договір від 15.12.2021, додаткову угоду до нього, копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю на ім`я Стець М.Л.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 у справі №922/4802/21 було залишено без задоволення апеляційну скаргу ДП "Укрхімтрансаміак" та залишено без змін рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2022 про відмову в позові.

12.08.2022 адвокатом відповідача Стець М.Л. до Господарського суду Харківської області подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з позивача судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 68906,03 грн.

Дана заява обґрунтована тим, що 15.12.2021 між відповідачем та адвокатом Стецем Максимом Леонідовичем був укладений договір про надання професійної правничої допомоги №15/12 від 15.12.2021 та додаткова угода №1 від 15.12.2021 до вищевказаного договору, за змістом якого в якості ставок адвокатського гонорару сторони погодили застосувати рекомендовані ставки, прийняті Рішенням Ради адвокатів Харківської області №13/1/7 від 21.07.2021.

Разом із заявою адвокатом Стець М.Л. подано підтвердження сплати за надані послуги правничої допомоги за рахунком №2 від 02.08.2022 у розмірі 68906,03 грн відповідно до платіжного доручення №13755 від 03.08.2022 та акт виконаних робіт за договором про надання професійної правничої допомоги №15/12 від 15.12.2021, складений 02.08.2022.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 07.02.2023 заяву (вх. № 8194/22 від 12.08.2022) ТОВ Науково-виробничий союз Концептуального виробництва стягнуто з ДП Укрхімтрансаміак на користь ТОВ Науково-виробничий союз Концептуального виробництва витрати на правничу допомогу у розмірі 68 906,03 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції вказав, що за встановлених обставин щодо обсягу, вартості та співмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, оцінивши витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин та участь у судових засіданнях, зважаючи на відсутність заперечень відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог та набрання рішенням Господарського суду Харківської області від 07.02.2022 у справі №922/4802/21 законної сили, місцевий суд вважає за доцільне заяву представника відповідача щодо вирішення питання про розподіл судових витрат задовольнити.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як зазначено у ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 2, 3 ст. 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п.80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006, п.88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 та п.268 рішення у справі East/West Alliance Limited проти України від 02.06.2014, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Суд враховує, що в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначено, що за змістом п.1 ч.2 ст. 126, ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Пунктом 2 ч.4 ст.129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача у відзиві на позов було зазначено про орієнтовний розрахунок судових витрат понесених відповідачем, який складався з оплати послуг адвоката та дорівнював 10% від розміру позовних вимог, в задоволенні яких судом буде відмовлено.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що правовідносини між ТОВ "Науково-виробничий союз "Концептуального виробництва" (відповідачем) та адвокатом Стецем Максимом Леонідовичем підтверджуються договором про надання професійної правничої допомоги №15/12 від 15.12.2021, за змістом якого Адвокат взяв на себе зобов`язання щодо захисту прав та інтересів Клієнта в рамках справи №922/4802/21 за позовом ДП "Укрхімтрансаміак" про стягнення з ТОВ "Науково-виробничий союз "Концептуального виробництва" суми основного боргу в розмірі 688608,60 грн, 3% річних в розмірі 451,73 грн за договором на виконання проектних та вишукувальних робіт №DES14.25 від 08.01.2014. Оплата адвокатських послуг здійснюється згідно окремого додатку до договору.

15.12.2021 сторони підписали Додаткову угоду №1 до вищевказаного договору, за змістом якої в якості ставок адвокатського гонорару сторони погодили застосувати рекомендовані ставки, прийняті Рішенням Ради адвокатів Харківської області №13/1/7 від 21.07.2021 та узгодили, що оплата послуг Адвоката здійснюється наступного банківського дня після набрання чинності судовим рішенням по справі, вказаній в ст.1 Договору про надання професійної правничої допомоги №15/12 від 15.12.2021; Сторони за цим договором домовились, що вартість послуг (гонорар) Адвоката за договором про надання професійної правничої допомоги становить 10% (десять відсотків) від розміру позовних вимог, в задоволенні яких судом буде відмовлено.

Вказані договір, додаткову угоду та копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю на ім`я Стець М.Л. до суду першої інстанції було надано разом з відзивом на позовну заяву 31.12.2021 (вх.№30855).

Таким чином, правовідносини між сторонами підтверджуються договором про надання професійної правничої допомоги №15/12 від 15.12.2021, додатковою угодою №1 від 15.12.2021 до вказаного договору, свідоцтвом на право зайняття адвокатською діяльністю на ім`я Стець М.Л., які були досліджені судом першої інстанції та яким надано належну правову оцінку, що спростовує наведені у апеляційній скарзі твердження скаржника.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу адвоката представник відповідача разом з заявою (вх. № 8194/22 від 12.08.2022) надав суду копію акту виконаних робіт за Договором про надання професійної правничої допомоги №15/12 від 15.12.2021, складеного 02.08.2022 та копію платіжного доручення № 13755 від 03.08.2022 за яким адвокату Стець М.Л. перераховано відповідачем оплату за послуги зг.рах. №2 від 02.08.2022 у розмірі 68906,03 грн.

Вищевказані докази підтверджують фактичне понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 68906,03 грн.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що надані представником відповідача документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та спростовують ствердження апелянта щодо недоведеності витрат на правничу допомогу.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати: консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно зі ст.30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

- договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині 2 ст.27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність;

- за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись ЦК України;

- договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

- адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

- адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність;

- відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Так, ціна наданих адвокатом послуг узгоджена сторонами шляхом укладення додаткової угоди №1 до договору про надання професійної правничої допомоги №15/12 від 15.12.2021.

Східний апеляційний господарський суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Аналогічна правова позиція, зокрема, викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, на яку посилається безпосередньо апелянт, та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021р. у справі №910/12876/19.

Втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст.627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в ст.43 Конституції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Апелянт, не погоджуючись з розміром витрат на оплату послуг адвоката відповідача не подавав суду першої інстанції заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Проте, у апеляційній скарзі вказує, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 68906,03,00 грн є неспівмірними, надмірно завищеними та не відповідають критерію розумності їхнього розміру.

Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення "Неймайстер проти Австрії").

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу, є зокрема, забезпечення особі можливості ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову.

Разом з цим, суд враховує ціну позову, яка складає 689060,33 грн та є співмірною заявленому розміру витрат на правову допомогу адвоката відповідача та значення цієї справи для відповідача, що згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України є вагомим критерієм при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження невідповідності витрат на правничу допомогу фактично наданим послугам, як вказує скаржник у апеляційній скарзі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, на яку безпосередньо посилається апелянт, дійсно зазначено про те, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Проте, у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду відзначає, що у підставою для звернення із заявою про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є приписи статей 126, 129, 244 ГПК України, і вимога обумовлена саме необхідністю вирішити питання про розподіл сплачених ним судових витрат (визначених як професійна правнича допомога), що відповідно до вказаних норм процесуального права підлягають розподілу між сторонами. Відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі, передбаченому додатковою угодою, суди не врахували, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат, не навели доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для сторони. При цьому загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару.

Враховуючи вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками господарського суду Харківської області про те, що наданих відповідачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу доказів достатньо для встановлення факту надання послуг адвокатом у загальному розмірі 68906,03 грн (з урахуванням положень ст.129 ГПК України щодо покладення витрат на позивача у разі відмови в позові). Названий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію розумності, є співрозмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатами робіт (наданих послуг) та підтверджується відповідними належними документальними доказами.

Судова колегія зауважує, що скаржником не надано належних та допустимих доказів у порядку ст.ст.74, 76 - 77 ГПК України на підтвердження доводів щодо неспівмірності/надмірності витрат на професійну правничу допомогу у вищевказаного розмірі. Доводи скаржника є суб`єктивною оцінкою певних обставин справи та спростовуються матеріалами справи. Отже, виходячи з принципу змагальності господарського судочинства (ст.13 ГПК України), апелянт не спростував доводів відповідача у справі наданням певних доказів на предмет неспівмірності витрат на правову допомогу з посиланням на відповідні матеріали справи.

Інші доводи апеляційної скарги відхиляються судовою колегією як такі, що спростовані викладеними вище висновками Східного апеляційного господарського суду та не доводять наявності правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами.

Отже, з матеріалів справи та змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд першої інстанції під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, керуючись, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов правомірного висновку про задоволення заяви відповідача про розподіл витрат на професійну правову допомогу.

Суд апеляційної інстанції при апеляційному перегляді додаткового рішення господарського суду не виявив у діях суду першої інстанції порушень приписів статей 126, 129 ГПК України, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судом незаконного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), з урахуванням конкретних обставин даної справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що заявлені відповідачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в сумі 68906,03 грн є повністю співмірними, відповідають складності справи, витраченим адвокатом часом та не є завищеними щодо іншої сторони спору.

Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, викладених у додатковому рішенні Господарського суду Харківської області від 07.02.2023 у справі № 922/4802/21, які відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення (додаткового) у справі № 922/4802/21 відсутні.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Укрхімтрансаміак на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2023 у справі № 922/4802/21 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2023 у справі № 922/4802/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.04.2023.

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя М.М. Слободін

Суддя Н.В. Гребенюк