Постанова
від 18.04.2023 по справі 922/74/20
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2023 року м. Харків Справа № 922/74/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Гребенюк Н.В.

при секретарі Стойка В.В.

за участю:

прокурора - Горгуль Н.В., посвідчення від 01.03.2023 року №072883;

1-го відповідача - не з`явився;

2-го відповідача - не з`явився;

третьої особи - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Слобідська садиба" (вх.№3330Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2020 року у справі №922/74/20, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Лаврова Л.С.), повний текст якого складено 16.04.2020 року

за позовом Першого заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, м. Ізюм, Харківська область

до 1. Фермерського господарства "Слобідська садиба", с. Першотравневе, Харківська область

2. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні 1-го відповідача - ОСОБА_1 , с. Першотравневе, Харківська область

про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації та повернення земель

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.04.2020 року у справі №922/74/20 визнано поважними причини пропуску прокуратурою строків позовної давності та поновлено їх; позовні вимоги Першого заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області задоволено; визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №3700-СГ від 25.11.2015 року "Про надання в оренду земельної ділянки"; визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №3701-СГ від 25.11.2015 року "Про надання в оренду земельної ділянки"; визнано незаконним та скасовано накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №4933-СГ від 29.12.2015 року "Про надання в оренду земельної ділянки"; визнано недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 договір оренди від 25.12.2015 року земельної ділянки з кадастровим номером 6321082500:01:005:0251 площею 66,8146 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.01.2016 року за №13011290, та додаткову угоду до цього договору оренди від 14.04.2016 року, скасувавши запис про державну реєстрацію права оренди; визнано недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 договір оренди від 25.12.2015 року земельної ділянки з кадастровим номером 6321082500:01:005:0254 площею 14,4503 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.01.2016 року за №13011549, скасувавши запис про державну реєстрацію права оренди; визнано недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 договір оренди від 14.04.2016 року земельної ділянки з кадастровим номером 6321082500:04:002:0252 площею 49,7567 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.04.2016 року за №14208610, скасувавши запис про державну реєстрацію права оренди; зобов`язано ФГ "Слобідська садиба" повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку з кадастровими номерами 6321082500:01:005:0251 площею 66,8146 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6321082500:04:002:0252 площею 49,7567 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6321082500:01:005:0254 площею 14,4503 га, - загальною вартістю 3345509,16 грн. шляхом складання акту прийому передачі; стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на користь Прокуратури Харківської області 32775,32 грн. судового збору; стягнуто з Фермерського господарства "Слобідська садиба" на користь Прокуратури Харківської області 32775,32 грн. судового збору.

Фермерське господарство "Слобідська садиба" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2020 року у справі повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апелянт в обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

Спірні земельні ділянки були надані в користування ОСОБА_1 належним на те уповноваженим органом, за час дії договорів ОСОБА_1 не допустив жодного порушення умов договорів оренди, а тому вимоги прокурора є непропорційним втручанням в право ОСОБА_1 обробляти земельні ділянки та отримувати дохід від своєї праці.

Позивач, зазначаючи про те, що спірні земельні ділянки знаходяться у користуванні Фермерського господарства "Слобідська садиба" не наводить жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, спірні земельні ділянки не знаходяться в користуванні ФГ "Слобідська садиба", оскільки як вбачається із матеріалів справи вказані земельні ділянки бралися в оренду саме для ведення фермерського господарства і єдиним фермерським господарством, яке було створено в проміжок часу між отриманням земельних ділянок в оренду в 2015-2016 роках та до моменту звернення прокурора з позовом до суду, було Фермерське господарство "Слобідська садиба" та до суду не було надано будь-яких доказів, які б свідчили, що вказані земельні ділянки бралися для створення іншого фермерського господарства.

Реєстрація права оренди на вказані земельні ділянки була здійснена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, інформація якого є публічною, а тому прокурор міг дізнатися про неї у 2015-2016 роках.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 року апеляційну скаргу Фермерського господарства "Слобідська садиба" задоволено; рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2020 року у справі №922/74/20 скасовано; прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено; стягнуто з прокуратури Харківської області на користь Фермерського господарства "Слобідська садиба" 98325,96 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 04.11.2020 року касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено частково; постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 року у справі скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, виходив з того, що апеляційним господарським судом під час апеляційного перегляду справи, допущено порушення норм процесуального права, а саме, застосовано ст. 48 ГПК України, яка не підлягала застосуванню у даних правовідносинах в контексті висновку суду щодо необхідності залучення до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_1 , який в межах даних правовідносин залучений до участі у справі в якості Третьої особи, зазначене стало наслідком для помилкового висновку суду апеляційної інстанції про відмову в позові.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2020 року, для розгляду справи суддею - доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя ОСОБА_2, суддя Гетьман Р.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 року прийнято справу №922/74/20 за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Слобідська садиба" на рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2020 року до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 18.01.2021 року; явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась; позивачу, 2-му відповідачу та третій особі встановлено строк до 28.12.2020 року на протязі якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу.

28.12.2020 року на адресу суду від 2-го відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№13076), в якому останній просив зупинити провадження у справі №922/74/20 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/1830/19, який долучено до матеріалів справи, в обґрунтування якого вказав на те, що у заяві ОСОБА_1 , яка надійшла до Головного управління Держгеокадастру 12.11.2015 року зазначено про те, що ведення фермерського господарства буде здійснюватись одноосібно з можливістю використання найманої робочої сили; ОСОБА_1 шляхом подання звернення до ГУ Держгеокадастру щодо отримання в користування на умовах оренди земельних ділянок реалізував своє волевиявлення та намір отримати земельні ділянки саме для ведення фермерського господарства.

29.12.2020 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№13090), в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, який долучено до матеріалів справи, в обґрунтування якого вказує на те, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області всупереч вимог ст. ст. 116, 118, 122-124 Закону України "Про фермерське господарство" прийнято накази, якими незаконно надано ОСОБА_1 в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення, без проведення земельних торгів.

29.12.2020 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів (вх.№13091), в якому останній просив витребувати з Борівської районної державної адміністрації Харківської області (63801, Харківська область, Борівський район, смт. Борова, вул. Центральна, 1) реєстраційну справу щодо реєстрації Фермерського господарства "Слобідська садиба", яке долучено до матеріалів справи.

13.01.2021 року на адресу суду від 1-го відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№361), в якому останній просив відкласти розгляд справи, у зв`язку з карантинними обмеженнями, запровадженими розповсюдженням гострої респіраторної хвороби COVID-19, що значно ускладнюють прибуття представника в судове засідання, яке долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 року, для забезпечення прав учасників справи на справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спору у справі, дотримання основних засад господарського судочинства, зокрема, змагальності сторін, повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, оголошено перерву у розгляді справи до "03" лютого 2021 року; явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

25.01.2021 року Фермерське господарство "Слобідська садиба" звернулось до суду апеляційної інстанції з клопотанням про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, в якому просило забезпечити проведення судового засідання, що призначене на 03.02.2021 року на 10:30 год. у режимі відеоконференції; доручити проведення відеоконференції Ізюмскому міськрайонному суду Харківської області (вх.922), яке долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 року задоволено клопотання Фермерського господарства "Слобідська садиба" про участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи, яке відбудеться "03" лютого 2021 року о 10:30 год. у залі судового засідання №115, в режимі відеоконференції; доручено Ізюмському міськрайонному суду Харківської області забезпечити проведення відеоконференції у справі №922/74/20, розгляд якої відбудеться 03.02.2021 року о 10:30 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №131; явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

01.02.2021 року на адресу суду від 1-го відповідача - Фермерського господарства "Слобідська садиба" надійшов лист (вх.№1297), з додатками: копіями постанов Східного апеляційного господарського суду та Верховного Суду, які долучено до матеріалів справи.

02.02.2021 року на адресу суду від 2-го відповідача надійшло клопотання (вх.№1369), в якому останній просив для дотримання єдиної судової практики щодо юрисдикції справ такої категорії, розглянути питання про зупинення провадження у справі №922/74/20 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/1830/19; задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2020 року у справі повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі; розгляд справи здійснювати у відсутність представника, яке долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 року, з метою дотримання єдиної судової практики щодо юрисдикції справ такої категорії, було зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Слобідська садиба" на рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2020 року у справі №922/74/20 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/1830/19.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 "Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану" встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

06.02.2023 року від Харківської обласної прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі (вх..№1430), в якому вказано на те, що 05.10.2022 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі №922/1830/19, яку оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 09.01.2023 року та просить поновити провадження у справі.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2023 року, у зв`язку з із звільненням у відставку судді ОСОБА_2 , на підставі п.2.349 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи суддею - доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Геза Т.Д., суддя Гетьман Р.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 року поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Слобідська садиба" на рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2020 року у справі; призначено справу до розгляду на "22" березня 2023 р. о 09:10 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; Борівській районній державній адміністрації Харківської області (63801, Харківська область, Борівський район, смт. Борова, вул. Центральна, 1) ухвалено надати Східному апеляційному господарському суду, в копіях реєстраційну справу щодо реєстрації Фермерського господарства "Слобідська садиба"; запропоновано учасникам справи свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі "Електронний суд"; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua.; учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень; запропоновано учасникам справи визначитися із своєю явкою у судове засідання (можливістю його проведення за відсутністю представника) шляхом своєчасного повідомлення суду; попереджено, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції з Ізюмським міськрайонним судом Харківської області на підставі клопотання Фермерського господарства "Слобідська садиба" (вх.922), яке було задоволено ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 року, слід зазначити, що відповідно до ч. 7 сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний Суд розпорядженням від 10.03.2022 року № 4/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ з Ізюмського міськрайонного суду Харківської області на Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Втім, клопотань від Фермерського господарства "Слобідська садиба" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в тому числі і з Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області до суду апеляційної інстанції не надходило, у зв`язку з чим відеоконференція відповідно до ухвали Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 року не проводилась.

13.03.2023 року на адресу суду від 2-го відповідача надійшло клопотання (вх. № 2766) про розгляд справи за відсутності представника, яке долучено до матеріалів справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2023 року, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Гези Т.Д., на підставі п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи суддею - доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Гребенюк Н.В.

У судовому засіданні 22.03.2023 року прокурор заявила усне клопотання про повторне витребування у Борівської районної державної адміністрації Харківської області (63801, Харківська область, Борівський район, смт. Борова, вул. Центральна, 1) копії реєстраційної справи щодо реєстрації Фермерського господарства "Слобідська садиба".

Представники відповідачів та третьої особи у судове засідання 22.03.2023 року не заявились.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 року, враховуючи зміну складу колегії суддів, неявку в судове засідання представників відповідачів та третьої особи та усне клопотання прокурора про витребування з Борівської районної державної адміністрації Харківської області копії реєстраційної справи щодо реєстрації Фермерського господарства "Слобідська садиба", оголошено перерву у розгляді справи до "18" квітня 2023 р. о 10:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №131, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась; Борівській районній державній адміністрації Харківської області (63801, Харківська область, Борівський район, смт. Борова, вул. Центральна, 1) ухвалено надати Східному апеляційному господарському суду, в копіях реєстраційну справу щодо реєстрації Фермерського господарства "Слобідська садиба"; запропоновано учасникам справи свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі "Електронний суд"; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua.; учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень; запропоновано учасникам справи визначитися із своєю явкою у судове засідання (можливістю його проведення за відсутністю представника) шляхом своєчасного повідомлення суду; попереджено, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

05.04.2023 року на адресу суду від 2-го відповідача надійшло клопотання (вх. № 3835) про розгляд справи за відсутності представника, яке долучено до матеріалів справи.

17.04.2023 року на адресу суду від Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області надійшов супровідний лист, разом з копіями реєстраційної справи Фермерського господарства "Слобідська садиба" на 30 арк. (вх. № 4300 ел. 6958 ); у листі Ізюмська районна військова адміністрація Харківської області вказує на те, що в районній військовій адміністрації відсутня посада державного реєстратора, який має доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у зв`язку з чим можливість перевірити перелік всіх реєстраційних дій, які повинні бути в паперовій формі у суб`єкта, що забезпечує зберігання реєстраційних справ по вказаній ухвалі суду реєстраційній справі відсутні та надає копії документів реєстраційної справи, яка є в наявності у Ізюмській районній військовій адміністрації Харківської області.

Борівська районна державна адміністрація Харківської області копію реєстраційної справи щодо реєстрації Фермерського господарства "Слобідська садиба" суду апеляційної інстанції не надала, про підстави ненадання витребуваних судом документів не повідомила.

За даними з офіційного сайту ПАТ Укрпошта, копію ухвали суду від 22.03.2023 року було надіслано засобами поштового зв`язку Борівській районній державній адміністрації Харківської області - відправлення перенаправлено до іншого відділення: за місцем обслуговування 10.04.2023 року (№6102272082790).

Актом Східного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 року встановлено, що копія ухвали суду від 22.03.2023 року не відправлена Східним апеляційним господарським судом в установленому порядку на адресу с. Першотравневе, Борівський район, Харківська область, у зв`язку з тим, що тимчасово відсутній обмін з відділенням поштового зв`язку № 63813 в умовах воєнного стану.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.06.2019 у справі N 903/581/18, де, зокрема, вказано на те, що відповідно до положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому доказами, згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми.

Разом з цим, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14.12.2018 року у справі №914/809/18, де, між іншим, вказано на те, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, відповідно до частини четвертої статті 74 ГПК України.

Колегією суддів у судовому засіданні 18.04.2023 року досліджено копії документів, що надійшли 17.04.2023 року від Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області (вх. № 4300 ел. 6958 ).

Прокурор в судовому засіданні 18.04.2023 року проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники 1-го відповідача, 2-го відповідача та третьої особи в судове засідання 18.04.2023 року не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Як слідує з офіційного сайту ПАТ Укрпошта, копію ухвали суду від 22.03.2023 року було надіслано засобами поштового зв`язку: Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області - отримано 03.04.2023 року представником за довіреністю (№6102272053269); Харківській обласній прокуратурі - отримано 03.04.2023 року представником за довіреністю (№6102272082781).

Актом Східного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 року встановлено, що копія ухвали суду від 22.03.2023 року не відправлена Східним апеляційним господарським судом в установленому порядку на адресу с. Першотравневе, Борівський район, Харківська область,63813 Фермерському господарству "Слобідська садиба" у зв`язку з тим, що тимчасово відсутній обмін з відділенням поштового зв`язку № 63813 в умовах воєнного стану.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

У зв`язку з введенням 24.02.2022 року на території України воєнного стану, з метою дотримання розумного балансу між реалізацією права на апеляційне оскарження і принципу юридичної визначеності, копію ухвали суду апеляційної від 22.03.2023 року було надіслано на вказані учасниками справи офіційні електронні адреси: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області - kh.kontrol@land.gov.ua; Харківська обласна прокуратура- viddil-08@prok.kh.ua 15-1@prok.kh.ua. та отримані за цими електронними адресами: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області - kh.kontrol@land.gov.ua; Харківська обласна прокуратура- viddil-08@prok.kh.ua 15-1@prok.kh.ua., що підтверджується роздруківками електронного листування, які містяться у матеріалах справи.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.11.2022 року у cправі №911/1808/21, де, зокрема, вказано, що порядок використання для обміну документами електронної пошти встановлено Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", в якому зазначено, що порядок електронного документообігу визначається державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності згідно з законодавством.

Телефонограмами від 10.04.2023 року було повідомлено ОСОБА_1 та ФГ "Слобідська садиба" про дату, час та місце розгляду справи.

Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвалу суду апеляційної інстанції від 22.03.2023 року у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

При цьому, від учасників справи впродовж всього строку розгляду судом апеляційної інстанції справи не надходило будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитись у призначене судове засідання.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Ізюмською місцевою прокуратурою Харківської області в ході вивчення питання надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства було встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявами про надання дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок сільськогосподарського призначення із кадастровими номерами 6321082500:01:005:0251, 6321082500:01:005:0254, 6321082500:04:002:0252 загальною площею 131,0216 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Першотравневої сільської ради Борівського району Харківської області, з метою подальшого надання їх в оренду для ведення фермерського господарства; заявником зазначено, що веденням фермерського господарства буде займатися одноосібно з використанням найманої робочої сили, право на безоплатне отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства ним не використано.

Наказами Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №3700-СГ від 25.11.2015 року, №3701-СГ від 25.11.2015 року, №4933-СГ від 29.12.2015 року "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаних земельних ділянок загальною площею 131,0216 га в натурі (на місцевості) та передано їх ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства строком на 49 років.

Річний розмір орендної плати за користування вказаними земельними ділянками встановлено на рівні 4% від нормативної грошової оцінки.

Між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 укладено: договір оренди від 25.12.2015 року земельної ділянки з кадастровим номером 6321082500:01:005:0251 площею 66,8146 га; договір оренди від 14.04.2016 року земельної ділянки з кадастровим номером 6321082500:04:002:0252 площею 49,7567 га; договір оренди від 25.12.2015 року земельної ділянки з кадастровим номером 6321082500:01:005:0254 площею 14,4503 га строком на 49 років.

Вказані договори оренди землі зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №13011290 від 21.01.2016 року, №13011549 від 21.01.2016 року, №14208610 від 18.04.2016 року відповідно.

02.02.2017 року ОСОБА_1 було зареєстровано ФГ "Слобідська садиба" (код ЄДРПОУ 41118849).

Позивач посилається на приписи, в редакції, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, а саме: ч.1 ст.116 ЗК України, частини 2 ст.123 ЗК України, ст. 124 ЗК України, частин 2 та 3 ст. 134 ЗК України, частин 1, 2 ст.1 Закону України "Про фермерське господарство"; правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №314/3881/15-ц; те, що вказані акти органу виконавчої влади прийняті, а договори оренди укладені з порушеннями вимог земельного законодавства, у зв`язку з чим підлягають скасуванню та визнанню недійсними та зазначає таке.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є засновником фермерського господарства СФГ "СЛОБОДА" (код ЄДРПОУ 30772957); юридична особа зареєстрована 22.11.2001 року. Юридична адреса СФГ "СЛОБОДА": 63813, Харківська область, Борівський район, селище Першотравневе та не перебуває у процесі припинення.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у ОСОБА_1 перебуває на праві постійного користування земельна ділянка з кадастровим номером 6321082500:04:005:0251 площею 49,1364 га, що розташована на території Першотравневої сільської ради Борівського району Харківської області, та яку надано для ведення фермерського господарства на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІІ-ХР №003348 від 17.09.2001 року.

Із системного правового аналізу положень статей 1, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" та статей 1 16, 1 18, 121, 123, 134 ЗК України слідує, що громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Дії ОСОБА_1 були спрямовані на отримання в користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 131,0216 га за спрощеною процедурою, а саме без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачено ст.ст.124,134 ЗК України, а Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області всупереч вимогам ст.ст.116, 118, 122-124, 134 ЗК України та ст.ст.7, 8, 14 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, що діяла на той час) прийнято накази, якими незаконно передано ОСОБА_1 у користування (оренду) земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 131,0216 га, без проведення земельних торгів (аукціону).

Вказані накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області є незаконними та підлягають скасуванню у судовому порядку.

Необхідно визнати недійсними договори оренди землі, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №13011290 від 21.01.2016 року, №13011549 від 21.01.2016 року, №14208610 від 18.04.2016 року відповідно; враховуючи те, що спірні договори оренди землі укладені незаконно та підлягають визнанню недійсними, рішення про державну реєстрацію вказаних договорів також підлягають скасуванню.

Оскільки землекористувачем земельних ділянок, які є предметом спірних договорів у справі, у розумінні вимог Закону з моменту державної реєстрації ФГ "Слобідська садиба" (код ЄДРПОУ 41118849), а саме з 02.02.2017 року є саме ФГ "Слобідська садиба", а не ОСОБА_1, стороною у спірних правовідносинах є юридична особа ФГ "Слобідська садиба".

ОСОБА_1 на момент отримання спірних земельних ділянок вже реалізував своє право на ведення фермерського господарства, а ГУ Держземагенства у Харківській області не перевірило це, хоча повинно було і могло таке зробити.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив визнати поважними причини пропуску строків позовної давності та поновити їх; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №3700-СГ від 25.11.2015 року "Про надання в оренду земельної ділянки"; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №3701-СГ від 25.11.2015 року "Про надання в оренду земельної ділянки"; визнати незаконним та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №4933-СГ від 29.12.2015 року "Про надання в оренду земельної ділянки"; визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 договір оренди від 25.12.2015 року земельної ділянки з кадастровим номером 6321082500:01:005:0251 площею 66,8146 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.01.2016 року за №13011290, та додаткову угоду до цього договору оренди від 14.04.2016, скасувавши запис про державну реєстрацію права оренди; визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 договір оренди від 25.12.2015 року земельної ділянки з кадастровим номером 6321082500:01:005:0254 площею 14,4503 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.01.2016 року за №13011549, скасувавши запис про державну реєстрацію права оренди; визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 договір оренди від 14.04.2016 року земельної ділянки з кадастровим номером 6321082500:04:002:0252 площею 49,7567 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.04.2016 року за №14208610, скасувавши запис про державну реєстрацію права оренди; зобов`язати ФГ "Слобідська садиба" повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку з кадастровими номерами 6321082500:01:005:0251 площею 66,8146га; земельну ділянку з кадастровим номером 6321082500:04:002:0252 площею 49,7567 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6321082500:01:005:0254 площею 14,4503 га, - загальною вартістю З 345 509,16 грн. шляхом складання акту прийому передачі.

13.04.2020 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справе.дливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов повністю виходив, зокрема з того, що ОСОБА_1, вже отримавши в оренду за позаконкурсною процедурою земельні ділянки та створивши, відповідно, фермерське господарство на їх основі, повторно звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявами про надання йому земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства із земель державної власності і знову саме поза конкурсом, що веде в т.ч. і до невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Колегія суддів частково не погоджується із вказаними висновками місцевого господарського суду, з огляду на таке.

За змістом ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Статтею 31 ЗК України визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

За змістом ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Відповідно до частин 2,3 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, положеннями ст. 123 ЗК України врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначено вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; заборонено компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлено загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім положень ЗК України, положеннями Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 973-IV) та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У спірних правовідносинах Закон № 973-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

Відповідно до частин 1,2 ст. 1 Закону № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (ст. 8 Закону № 973-IV).

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону № 973-IV (у редакції, які діяла на час виникнення спірних відносин) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини друга, четверта статті 7 Закону № 973-IV).

Отже, спеціальний Закон № 973-IV визначав обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV).

Отже, при вирішенні вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону № 973-IV як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

Місцевим господарським судом обгрунтовано враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року № 6-2902цс15, від 11 травня 2016 року № 6-2903цс15, від 18 травня 2016 року № 6-248цс16 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц, де, зокрема, вказано на те, що за наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Також, господарським судом першої інстанції обгрунтовано враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року № 6-248цс16, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі №525/1225/15-ц та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 314/3881/15-ц та від 25 вересня 2019 року у справі № 397/30/17, де, зокрема, вказано на те, що урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

За матеріалами справи, звернення у 2015 році ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявами про надання в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення із кадастровими номерами 6321082500:01:005:0251, 6321082500:01:005:0254, 6321082500:04:002:0252 було повторним, оскільки в 2001 році ОСОБА_1 вже скористався правом на безоплатне набуття на праві постійного користування земельної ділянки з кадастровим номером 6321082500:04:005:0251 площею 49,1364 га, що розташована на території Першотравневої сільської ради Борівського району Харківської області, яку було надано для ведення фермерського господарства на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІІ-ХР №003348 від 17.09.2001 року.

Крім цього, на час звернення ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявами про надання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, він уже був засновником Селянського (фермерського) господарства "СЛОБОДА" (код ЄДРПОУ 30772957), що підтверджується наявною інформацією в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Для ведення зазначеного фермерського господарства ОСОБА_1 було надано на праві постійного користування земельну ділянку з кадастровим номером 6321082500:04:005:0251 площею 49,1364 га, що розташована на території Першотравневої сільської ради Борівського району Харківської області.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 є засновником С(Ф)Г "СЛОБОДА", який отримав земельні ділянки для ведення фермерського господарства у 2001 року, його звернення у 2015 року до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із заявою про відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі суперечить правовим нормам.

Разом з тим, з метою дотримання єдиної судової практики щодо юрисдикції справ такої категорії, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 року було зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Слобідська садиба" на рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2020 року у справі №922/74/20 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/1830/19.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 року у справі №922/1830/19 за позовом заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фермерського господарства "Скосогорівка" про визнання недійсним договору та повернення ділянок, за участю Прокуратури Харківської області, постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 червня 2020 року і рішення господарського суду Харківської області від 17 березня 2020 року у справі № 922/1830/19 змінено у мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови щодо відмови у задоволенні позовних вимог про: скасування рішень про державну реєстрацію від 31 грудня 2014 року № 18503870, від 31 грудня 2014 року № 18504611, від 31 грудня 2014 року № 18502807, від 9 лютого 2016 року № 28151672, від 9 лютого 2016 року № 28150465, від 9 лютого 2016 року № 28151864; про визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області від 16 вересня 2014 року № 2215-СГ "Про надання в оренду земельних ділянок" ОСОБА_1; постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 червня 2020 року і рішення господарського суду Харківської області від 17 березня 2020 року у справі № 922/1830/19 скасовано у частині відмови у задоволенні позовних вимог про: визнання недійсним договору оренди землі від 29 грудня 2014 року, укладеного між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки площею 65,7339 га, в тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельна ділянка площею 16,5371 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельна ділянка площею 39,9995 га кадастровий номер 6320888100:02:001:0096; визнання недійсним договору суборенди землі від 5 лютого 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Скосогорівка" щодо суборенди земельних ділянок площею 65,7339 га у тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельна ділянка площею 16,5371 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельна ділянка площею 39,9995 га кадастровий номер 6320888100:02:001:0096; зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 65,7339 га у тому числі: земельну ділянку площею 9,1973 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельну ділянку площею 16,5371 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельну ділянку площею 39,9995 га кадастровий номер 6320888100:02:001:0096; у частині вказаних вимог справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду вказала на наступне.

"Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20 листопада 2018 року, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови ВП від 27 лютого 2019 року, справа № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

У цій справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області).

Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17.

Разом з тим позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (див. пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18)."

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 року у справі №913/567/19 (913/403/20), де, між іншим, вказано на таке."Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 27.03.2020 року у справі № 910/4450/19 зазначив, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет). Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 року №910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 року № 925/3/7, п. 40 постанов від 25.04.2018 року № 910/24257/16). Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 року у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Суд звертається до правової позиції, щодо послідовно та неодноразово викладалась Великою Палатою Верховного Суду в питанні визначення подібності правовідносин у судових рішеннях: п. 60 постанови від 23.06.2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), п. 6.30 постанови від 19.05.2020 року у справі № 910/719/19, постанова від 16.01.2019 року у справі № 757/31606/15-ц, постанова від 12.12.2018 року у справі № 2-3007/11, пункт 5.5 від 19.06.2018 року у справі №922/2383/16; п. 8.2 постанови від 16.05.2018 року у справі № 910/5394/15-г."

Виходячи з того, що правовідносини у справі №922/1830/19, до вирішення якої Великою Палатою Верховного Суду було зупинено провадження у даній справі № 922/74/20 та обставини справ №922/1830/19 і № 922/74/20 є подібними, оскільки наявна тотожність суб`єктного складу учасників відносин; підстави позовів у цих справах, відповідно і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є однаковими та враховуючи правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 року у справі №922/1830/19, колегія суддів зазначає, що у справі №922/74/20 прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області).

Вказане не відповідає ч. 1 ст. 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

За таких обставин, позовні вимоги прокурора про скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №3700-СГ від 25.11.2015 року "Про надання в оренду земельної ділянки"; визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №3701-СГ від 25.11.2015 року "Про надання в оренду земельної ділянки"; визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №4933-СГ від 29.12.2015 року "Про надання в оренду земельної ділянки" не підлягають задоволенню.

У правових висновках, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 року у справі №376/331/16-ц, зокрема, вказано на те, що за змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону № 973-IV після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства в порядку, визначеному законом, на конкурентних основах.

Спори фермерських господарств, які є юридичними особами, з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Якщо із заявою про надання земельної ділянки повторно звертається безпосередньо фізична особа - засновник попереднього фермерського господарства, ототожнення такої фізичної особи та цього попереднього фермерського господарства у вказаних правовідносинах є неправильним.

Вибір між господарською та цивільною юрисдикцією в такому випадку залежить від того, чи було створено нове фермерське господарство на підставі такої отриманої нової ділянки на момент пред`явлення позову.

Так, прокурор звернувся до суду із позовом у січні 2020 року, державна реєстрація Фермерського господарства "Слобідська садиба" була проведена 02.02.2017 року, що підтверджується наявною інформацією в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тобто, до подачі позову прокурором, що підтверджує правильність обраної прокурором господарської юрисдикції.

Аргументи апелянта на те, що позивач, зазначаючи про те, що спірні земельні ділянки знаходяться у користуванні Фермерського господарства "Слобідська садиба" не наводить жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, спірні земельні ділянки не знаходяться в користуванні ФГ "Слобідська садиба", оскільки як вбачається із матеріалів справи вказані земельні ділянки бралися в оренду саме для ведення фермерського господарства і єдиним фермерським господарством, яке було створено в проміжок часу між отриманням земельних ділянок в оренду в 2015-2016 роках та до моменту звернення прокурора з позовом до суду, було Фермерське господарство "Слобідська садиба" та до суду не було надано будь-яких доказів, які б свідчили, що вказані земельні ділянки бралися для створення іншого фермерського господарства, не приймаються, з огляду на таке.

Обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, тому сторонами у спірних правовідносинах щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, мають бути юридичні особи, а відповідний спір між юридичними особами підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення ст.1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Рішеннями Європейського суду з прав людини від 24 червня 2003 року у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" та від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" закріплені принципи застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема щодо необхідності додержання принципу "належного урядування" при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

У пункті 71 рішення від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ зазначив, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

З огляду на викладене принцип "належного урядування" не встановлює абсолютної заборони на витребування майна на користь держави, якщо майно вибуло у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу "належного урядування" оцінюється одночасно з додержанням принципу "пропорційності", при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення "справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини". Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації прав на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

При цьому, Європейський суд з прав людини також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення від 02 листопада 2004 року у справі "Трегубенко проти України").

Крім того, у контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції Європейського суду з прав людини розглядалися справи щодо порушення права власності, де об`єктами були, зокрема "правомірні очікування" / "законні сподівання" вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу (наприклад, правомірні сподівання бути здатним здійснювати запланований розвиток території, з огляду на чинний на той час дозвіл на промислове освоєння землі (Справа "Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії" (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87, рішення від 23 жовтня 1991 р.).

Відповідно до ч.2 ст.5 ГК України конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять, зокрема і забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, на що направлені, в т.ч., і положення вказаних статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, що право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз, а додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Втім, саме ОСОБА_1, вже отримавши в оренду за позаконкурсною процедурою земельні ділянки та створивши, відповідно, фермерське господарство на їх основі, повторно звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявами про надання йому земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства із земель державної власності і знову саме поза конкурсом, що, відповідно веде в т.ч. і до невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Отже, прокурором, на виконання вимог ст. 53 ГПК України, ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", при зверненні до суду з позовом було належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, а також визначені законом підстави для звернення до суду саме прокурора.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії", та від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

І в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанова від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, постанова від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, постанова від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Матеріалами справи підтверджується той факт, що про порушення прав держави Головне управління Держгеокадастру у Харківській області знало на момент підписання спірних наказів та укладення спірних договорів.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є органом, уповноваженим державою на здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, у т. ч. законності укладення цивільно-правових угод з цих питань, і в той же час являється відповідачем у даній справі та у нього відсутні повноваження та обов`язок щодо звернення до суду з позовами даної категорії, і саме тому прокурор звернувся з цим позовом самостійно у якості позивача після отримання у березні 2019 року від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області копій наказів, документів, що стали підставою для їх прийняття, договорів оренди земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення укладених із землекористувачами на території Борівського, Дворічанського, Ізюмського та Куп`янського районів Харківської області.

Таким чином, прокуратурою інформацію щодо порушення вимог земельного законодавства при передачі спірних земельних ділянок ОСОБА_1 отримано лише у березні 2019 року після надходження листа та відповідних матеріалів від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (лист від 27.02.2019 року №10- 20-14-1701/0/19-19), що не було спростовано учасниками справи.

Отже, аргументи апелянта на те, що реєстрація права оренди на вказані земельні ділянки була здійснена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, інформація якого є публічною, а тому прокурор міг дізнатися про неї у 2015-2016 роках не приймаються.

За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно визнав поважними причини звернення прокурора з пропуском строків позовної давності, оскільки факт порушення вимог законодавства щодо надання у користування ОСОБА_1 спірних земельних ділянок виявлений прокурором лише у березні 2019 року.

Щодо позовних вимог прокурора про визнання недійсним укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 договір оренди від 25.12.2015 року земельної ділянки з кадастровим номером 6321082500:01:005:0251 площею 66,8146 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.01.2016 року за №13011290, та додаткову угоду до цього договору оренди від 14.04.2016 року та скасування запису про державну реєстрацію права оренди; визнання недійсним укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 договір оренди від 25.12.2015 року земельної ділянки з кадастровим номером 6321082500:01:005:0254 площею 14,4503 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.01.2016 року за №13011549 та скасування запису про державну реєстрацію права оренди; визнання недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 договір оренди від 14.04.2016 року земельної ділянки з кадастровим номером 6321082500:04:002:0252 площею 49,7567 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.04.2016 року за №14208610 та скасування запису про державну реєстрацію права оренди, слід зазначити таке.

Згідно частин 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно зі ст.ст.215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину, так і іншою зацікавленою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Отже, місцевий господарський суд обгрунтовано задовольнив позов в частині визнання недійсними договорів оренди землі, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №13011290 від 21.01.2016 року, №13011549 від 21.01.2016 року, №14208610 від 18.04.2016 року відповідно, скасувавши записи про державну реєстрацію права оренди за вказаними договорами.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Господарський суд першої інстанції правомірно зазначив на те, що обґрунтованою є вимога прокурора про зобов`язання ФГ "Слобідська садиба" повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку з кадастровими номерами 6321082500:01:005:0251 площею 66,8146 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6321082500:04:002:0252 площею 49,7567 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6321082500:01:005:0254 площею 14,4503 га.

Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову в частині скасування спірних наказів не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє часткове підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, місцевий господарський суд в частині задоволення позовних вимог про: визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №3700-СГ від 25.11.2015 року "Про надання в оренду земельної ділянки"; визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №3701-СГ від 25.11.2015 року "Про надання в оренду земельної ділянки"; визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №4933-СГ від 29.12.2015 року "Про надання в оренду земельної ділянки" та стягнення з: Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на користь Прокуратури Харківської області 32775,32 грн. судового збору; Фермерського господарства "Слобідська садиба" на користь Прокуратури Харківської області 32775,32 грн. судового збору, не з`ясував обставини, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а тому рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2020 року у справі слід скасувати в цій частині та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в позові частково, залишивши в решті рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2020 року у справі №922/74/20 без змін та розподіливши судові витрати, відповідно до ст.129 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 269, ст. 270, ч.2 ст. 275, ст. ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Слобідська садиба" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2020 року у справі №922/74/20 скасувати в частині задоволення позовних вимог про: визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №3700-СГ від 25.11.2015 року "Про надання в оренду земельної ділянки"; визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №3701-СГ від 25.11.2015 року "Про надання в оренду земельної ділянки"; визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №4933-СГ від 29.12.2015 року "Про надання в оренду земельної ділянки" та стягнення з: Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на користь Прокуратури Харківської області 32775,32 грн. судового збору; Фермерського господарства "Слобідська садиба" на користь Прокуратури Харківської області 32775,32 грн. судового збору.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити в позові частково в частині заявлених позовних вимог про: визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №3700-СГ від 25.11.2015 року "Про надання в оренду земельної ділянки"; визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №3701-СГ від 25.11.2015 року "Про надання в оренду земельної ділянки"; визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №4933-СГ від 29.12.2015 року "Про надання в оренду земельної ділянки".

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, Харківська обл., місто Харків, Шевченківський район, ВУЛИЦЯ КОСМІЧНА, будинок 21, 8-9 ПОВЕРХ, ідентифікаційний код особи 39792822 на користь Прокуратури Харківської області (61001, Харківська обл., місто Харків, Основ`янський район, вул. Богдана Хмельницького , будинок 4, ідентифікаційний код особи 02910108, реквізити: прокуратура Харківської області, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 3153,00 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Фермерського господарства "Слобідська садиба" (63813, Харківська обл., Борівський район, селище Першотравневе, ідентифікаційний код особи 41118849) на користь Прокуратури Харківської області (61001, Харківська обл., місто Харків, Основ`янський район, вул. Богдана Хмельницького , будинок 4, ідентифікаційний код особи 02910108, реквізити: прокуратура Харківської області, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 3153,00 грн. судового збору за подання позовної заяви.

В решті рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2020 року у справі №922/74/20 залишити без змін.

Стягнути з Прокуратури Харківської області (61001, Харківська обл., місто Харків, Основ`янський район, вул. Богдана Хмельницького , будинок 4, ідентифікаційний код особи 02910108, реквізити: прокуратура Харківської області, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) на користь Фермерського господарства "Слобідська садиба" (63813, Харківська обл., Борівський район, селище Першотравневе, ідентифікаційний код особи 41118849) 9459,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18.04.2023 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя Н.В. Гребенюк


Суд	Східний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	18.04.2023
Оприлюднено	20.04.2023
Номер документу	110304509
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою

Терещенко Оксана Іванівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 18.04.2023 по справі 922/74/20СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —922/74/20

Постанова від 18.04.2023

Постанова
від 18.04.2023 по справі 922/74/20
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД