Постанова

від 27.03.2023 по справі 904/3254/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2023 року м.Дніпро Справа № 904/3254/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідача),

суддів: Вечірка І.О., Паруснікова Ю.Б.

секретар судового засідання Колесник Д.А.

представники сторін:

від відповідача: Білий Сергій Вікторович, адвокат, довіреність №1861 від 24.12.2020 року;

представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "РБО Україна" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2022 року (повний текст складено 15.11.2022 року) у справі № 904/3254/22 (суддя І.І. Колісник)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макстрансбуд", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РБО Україна", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 530 966,79 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2022 року у справі № 904/3254/22 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РБО Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Макстрансбуд" основний борг у сумі 378 200,00 грн., пеню в сумі 69526,63 грн., інфляційні втрати в сумі 74529,21 грн., 3% річних у сумі 8620,44 грн., судовий збір у сумі 7963,14 грн.

В решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано неналежним виконанням відовідачем умов договору про надання послуг вантажної техніки № 0106/20 від 01.06.2020 року (зі змінами) в частині належної оплати наданих йому послуг.

Суд встановив, що:

- надані позивачем послуги прийняті відповідачем, про що підписано акти надання послуг, наявні в матеріалах справи, і що не заперечується Товариством з обмеженою відповідальністю "РБО Україна";

- строк виконання зобов`язання є таким, що настав;

- перевіркою проведених позивачем розрахунків встановлено, що пеня розрахована вірно і підстави для її зменшення відсутні; розрахунок 3% річних також проведено позивачем вірно, враховано проведені відповідачем оплати та вірно визначено період нарахування пені та 3% річних;

- позивачем не вірно було розрахована сума інфляційних втрат, а за проведеним судом розрахунком інфляційні становлять 74 529,21 грн.;

- доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення пені, 3% річних та інфляційних у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин необгрунтовані.

Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "РБО Україна" оскаржило його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі зазначає, що вважає необгрунтованим рішення суду в частині стягнення пені в розмірі 69 526,63 грн.

Посилається на те, що нарахування пені проведено позивачем за період з 16.03.2022 року по 16.09.2022 року, тобто, після початку бойових дій на території України, що є форс-мажорною обставиною та підставою для звільнення відповідача від цієї відповідальності.

Апелянт вважає, що вірним періодом для нарахування пені є період з 01.12.2021 року по 24.02.2022 року для робіт, прийнятих за актами №218, №220, №221 від 29.10.2021 року та з 01.01.2022 року по 24.02.2022року для робіт, прийнятих за актом №240 від 31.11.2022 року, з використанням облікової ставки НБУ вісім відсотків.

Апелянт просить скасувати частково оскаржуване ним рішення, задовольнити вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 378 200,00 грн. основного боргу, 11667,55 грн. пені, 74 529,21 інфляційних втрат, 8 620,44 грн. 3% річних. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Також апелянт надав клопотання про зменшення розміру неустойки та розстрочення виконання судового рішення.

Зазначає, що нарахований розмір пені значно перевищує розмір збитків позивача. Враховуючи ступінь вини та майновий стан підприємства відповідача, а також надзвичайні події, які стали головною причиною порушення відповідачем зобов`язання та унеможливлюють оплату всього розміру заборгованості, стягнення всієї суми одноразово неминуче призведе до зупинки роботи підприємства та ймовірного банкрутства.

Позивач по справі відзив на апеляційну скаргу не надав, участь свого представника у судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за відсутності позивача, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до матеріалів справи, апеляційне провадження відкрито згідно ухвали від 12.12.2022 року.

Передбачений ст.273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги вичерпано. Правова позиція сторін щодо суті заявленого спору викладена письмово.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України наділяє сторони процесуальними правами, серед яких право брати участь у судових засіданнях.

Суд враховує, що явка представників сторін в засідання суду обов`язковою не визнавалась. Сторонам надано можливість реалізовувати свої повноваження представництва шляхом участі в засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в порядку ст. 197 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, позивач не був позбавлений можливості забезпечити у засідання суду участь повноважного представника, однак, таким правом не скористався.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Предметом апеляційного перегляду є правильність оскаржуваного рішення суду в частині стягнення на користь позивача пені.

Відповідачем не спростовується, що на виконання укладеного з позивачем договору про надання послуг вантажної техніки № 0106/20 від 01.06.2020 року ним отримані послуги, що підтверджується підписаним сторонами актами надання послуг: № 219 від 29.10.2021 року на суму 104 000,00 грн. (послуги трубоукладача, 130 маш/год); № 220 від 29.10.2021 року на суму 15 300,00 грн. (послуги самоскиду, 153 маш/год); № 221 від 29.10.2021 року на суму 54 000,00 грн. (послуги довгоміра, 90 маш/год); № 240 від 30.11.2021 року на суму 178400,00 грн. (послуги трубоукладача, 91 маш/год; послуги довгоміра, 54 маш/год; послуги самоскиду, 122 маш/год).

Згідно з п.3.1 договору вартість послуг зазначається у додатку № 1 до цього договору.

Вартість послуг є орієнтовною, що пов`язано із змінами обсягів послуг, обсягів інтенсивності та остаточно визначається у рахунках-фактурах та/або в актах наданих послуг.

Сума, яка підлягає сплаті за надані послуги, визначається на підставі підписаних сторонами актів наданих послуг чи/або визначається арифметичним способом на підставі подорожніх листів, виходячи з вартості послуг, визначених у п. 3.1 договору та додатку № 1 до нього, які є його невід`ємною частиною (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що розрахунки за послуги здійснюються замовником протягом 30-ти календарних днів після закінчення звітного періоду та оформлення акта наданих (виконаних) послуг відповідно до п.2.4 цього договору шляхом переказу замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця, зазначений у цьому договорі.

Загальна вартість послуг за цим договором становить сукупну вартість послуг, які були надані протягом усього строку дії цього договору (п. 3.6 договору).

У додатку № 1 "Специфікація та вартість послуг техніки" в редакції додаткової угоди № б/н від 01.09.2021 року сторони визначили найменування одиниць техніки, вартість машино/години з ПДВ та вартість 1 тонни вантажу з ПДВ, а саме:

- самоскид 650,00 грн за маш/годину;

- самоскид 33,00 грн за 1 тонну вантажу;

- довгомір/екскаватор/екскаватор-навантажувач 600,00 грн за маш/годину;

- автокран - 700,00 грн за маш/годину;

- автокран - 650,00 грн за маш/годину;

- вивезення будівельного сміття 65,00 грн за 1 тонну вантажу;

- трубоукладач 800,00 грн за маш/годину, без урахування палива.

Згідно вказаних вище актів надання послуг позивач надав відповідачу послуги вантажних транспортних засобів на загальну суму 428200,00 грн., що відповідач не оспорює.

На оплату вартості наданих відповідачу послуг позивачем були виставлені рахунки № 213 від 29.10.2021 року, № 214 від 29.10.2021 року, № 215 від 29.10.2021 року та № 234 від 30.11.2021 року на відповідні суми. Копії рахунків наявні в матеріалах справи.

Відповідач свої зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг виконав лише частково в сумі 50 000,00 грн, сплативши позивачу 29.12.2021 року 30 000,00 грн. за рахунком № 214 від 29.10.2021 року в порядку оплати послуг за актом № 220 від 29.10.2021 року і 20 000,00 грн. за рахунком № 215 від 29.10.2021 року в порядку оплати послуг за актом № 221 від 29.10.2021 року.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи зі змісту пункту 3.3 договору відповідач зобов`язаний був оплатити вартість наданих позивачем послуг у такі строки:

- за актами надання послуг № 219 від 29.10.2021 року на суму 104 000,00 грн., № 220 від 29.10.2021 року на суму 91 800,00 грн., № 221 від 29.10.2021 року на суму 54 000,00 грн. не пізніше 29.11.2021 року;

- за актом надання послуг № 240 від 30.11.2021 року на суму 178 400,00 грн. не пізніше 30.12.2021 року.

Отже, доводи скаржника про те, що невиконання ним зобов`язання відбулося з причин, що не залежали від нього, у зв`язку з військовою агресією та введенням воєнного стану, що є форс-мажорними обставинами, не відповідає фактичним обставинам справи.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

На момент розгляду справи відповідачем не надано суду доказів погашення перед позивачем залишку заборгованості за надані послуги в розмірі 378 200,00 грн. Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 378 200,00 грн. обґрунтовано задоволені судом.

Приписами ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

При цьому, за приписом п.7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Пунктом 5.2 договору сторонами погоджено, що за порушення строків оплати замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми неоплачених послуг.

Заявлена позивачем до стягнення пеня у загальній сумі 69 526,63 грн. розрахована за загальний період з 16.03.2022 року по 16.09.2022 року із заборгованості за кожним із спірних актів, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат.

Перевіркою розрахунку підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені судом не встановлено. Колегія суддів також дійшла висновку про те, що період нарахування та розмір пені позивачем проведено вірно.

Доводи щодо нарахування та зменшення пені зазначав відповідач і суду першої інстанції.

На думку колегії суддів суд в оскаржуваному рішенні правильно послався на приписи ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України та вказав на те, що підстави для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді сплати пені не встановлені.

Обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), пов`язані з початком 24.02.2022 року військової агресії російської федерації проти України, на які посилається відповідач, не можуть служити підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, що мало місце у листопаді та грудні 2021 року, тобто до настання таких обставин.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі встановлених обставин під час апеляційного перегляду справи колегія суддів не вбачає порушень судом норм матеріального чи процесуального права. Апеляційна скарга не доведена і не підлягає задоволенню. Судові витрати за її розгляд згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Щодо заявлених скаржником клопотань, то вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Питання щодо зменшення розміру неустойки вирішується судом при ухваленні рішення. При апеляційному перегляді справи підстав для зменшення неустойки колегія суддів не встановила.

Щодо розстрочення виконання судового рішення то відповідно до приписів ст. 331 Господарського процесуального кодексу України питання розстрочки виконання рішення приймає суд, який це рішення ухвалив.

В даному випадку Центральний апеляційний господарський суд здійснює апеляційний перегляд справи відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України та не наділений повноваженнями для вирішення питання щодо розстрочення виконання судового рішення суду першої інстанції, оскільки нове рішення колегія суддів не приймає.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, - ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2022 року у справі № 904/3254/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя І.О. Вечірко

Повний текст складено 19.04.2023 року у зв`язку з перебуванням судді Вечірко І.О. у відрядженні з 30.03.2023 року по 31.03.2023 року та у відпустці з 03.04.2023 року по 18.04.2023 року.