Постанова

від 19.04.2023 по справі 478/370/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

19.04.23

22-ц/812/369/23

Провадження № 22-ц/812/369/23 Головуючий суду першої інстанції Іщенко Х.В.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2023 року м. Миколаїв Справа № 478/370/22

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання Ковальському Є.В.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник ОСОБА_2 , на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 17 січня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Іщенко Х.В., в залі судового засідання в смт. Казанка, повний текст якого складено 17 січня 2023 року, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі,-

В С Т А Н О В И В:

03 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі.

Доводи позову обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 4823681900:05:000:0107, площею 9,075 га, розташована в межах території Дмитрівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області з цільовим призначенням ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

10 липня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки. Вказаний договір було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Договором встановлена орендна плата за користування земельною ділянкою в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік в грошовій формі, яка вноситься орендарем у строк до 30 вересня; 31 грудня. Розмір орендної плати переглядається у разі: раз на рік.

Позивач не отримав від ОСОБА_3 орендну плату за договором оренди за 2018, 2019, 2020 і 2021 роки, тому змушений звернутися до суду за захистом своїх інтересів.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки площею 9,07 га кадастровий номер 4823681900:05:000:0107, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 10 липня 2013 року та припинити право оренди відповідача даної земельної ділянки.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 17 січня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач ухилявся від отримання орендної плати, надісланої орендарем поштовим переказом, чим самим бажаючи розірвати спірний договір оренди землі, натомість в діях орендаря суд не вбачає ознак умисної або систематичної невиплати орендної плати та вважає, що відповідні затримки з її виплати, обумовлені виключно поведінкою орендодавця.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 , оскаржив його в апеляційному порядку та посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд 17 січня 2023 року самовільно, без жодної на те правової підстави розглянув справу без позивача і його представника. 17 січня 2023 року представником позивача на електронну адресу суду була направлена заява про відкладення розгляду в цей день у зв`язку із своєю хворобою. Позивач до 17 січня не допускав жодної неявки. Крім того, позивач судом не був повідомлений про розгляд справи на 17 січня 2023 року. Заява про розгляд справи за відсутності сторони ні позивачем ні його представником до суду не подавалась.

Крім того, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, в порушення частини 6 статті 81 ЦПК України своє рішення обґрунтовував наданими відповідачем фіскальними чеками Акціонерного товариства «Укрпошта» відділення зв`язку 2 (смт. Казанка, вул. Миру № 221) за № 0076 від 22 листопада 2019 року, за № 0045 від 17 грудня 2019 року, за № 0034 від 10 листопада 2020 року та за №0104 від 23 жовтня 2021 року», які, на думку суду, свідчать про сплату відповідачем орендної плати позивачу за означені періоди. Проте, номер аркушів справи, на яких знаходяться досліджені судом вказані фіскальні чеки, не вказаний.

В свою чергу до суду сторонами доказів отримання ОСОБА_1 орендної плати за оскаржуваним договором оренди землі за період з 2018 по 2021 роки включно не було подано. Докази отримання чи не отримання позивачем орендної плати за оскаржуваним договором оренди землі судом не досліджувались. Досліджені судом копії фіскальних чеків подані відповідачем до відзиву у якості письмових доказів не відповідають вимогам статті 95 ЦПК України не містять даних про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (не вказана мета переказу), і вони не засвідчені належним чином як копії.

У зв`язку із сумнівами відповідності поданих до суду копій чеків оригіналу 19 липня 2022 року до суду представником позивача подано клопотання про визнання неналежними, недопустимими і недостовірними доказами до копій поданих відповідачем із відзивом а також про витребування у відповідача оригіналів поданих документів про сплату орендної плати за договором за 2018, 2019, 2020 і 2021 роки. Вказане клопотання 25 липня 2022 року судом було задоволено і було витребувано у відповідача оригінали доказів сплати зобов`язань за договором оренди землі позивача. Однак ухвала суду виконана не була, і до суду оригіналів доказів сплати зобов`язань за договором оренди землі відповідачем подано не було.

Судом було порушено припис положень частини 6 статті 95 ЦПК України ( якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Судом не враховано позицію викладену у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі № 278/2177/15-ц від 17 січня 2021 року згідно якого у разі якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи ставить під сумнів відповідальність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Інші докази щодо будь-яких дій ОСОБА_3 які би свідчили про сплату орендної плати судом також не встановлено і не досліджено.

Відтак, суд першої інстанції зробив безпідставні висновки про те, що доведена сплата ОСОБА_3 орендної плати, які не підтверджені жодним доказом, а отже є припущенням суду.

Окрім того, судом першої інстанції не було враховано, що судочинство тривало під час воєнного стану, за умови обмеження доступу до послуги держгеокадастру що унеможливлювало отримання витягу про вартість землі позивача (з метою встановлення розміру плати за землю), і судом не була встановлена дійсна вартість земельної ділянки позивача із якої має обраховуватись розмір плати за оренду землі.

Розмір вартості землі позивача судом не встановлений. Відповідачем ОСОБА_3 докази вартості землі позивача не подавались. Відтак щорічна орендна плата яка дорівнює трьом відсоткам від вартості землі і має бути сплачена позивачу судом не розрахована. Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки у справі відсутні.

Відтак, суд першої інстанції не врахував висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, висновку викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 справа № 175/642/19 провадження № 61-8221св21, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною ті в інших випадках, встановлених договором або законом.

Крім того, оскарженим рішенням принижується честь і гідність учасників провадження, а суддею Іщенко Х.В. порушено і вимоги ЦПК і Бангалорські принципи поведінки суддів принципи дотримання етичних норм (дотримання етичних норм і демонстрація дотримання етичних норм) і рівності (забезпечення рівного ставлення до всіх сторін судового засідання).

Також в оскарженому рішенні судом надається власна суб`єктивна оцінка сторонам чи порушені вимоги статей 44, 265 ЦПК з урахуванням положень статті 19 Конституції України, постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення».

Вказане призвело до ухвалення Казанківським районним судом неправильного рішення, яке не відновлює порушеного права позивача.

На день слухання справи, відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом та матеріалами справи встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , відповідно до Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4823681900:05:000:0107, площею 9,07 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Дмитрівської сільської ради Баштанського (Казанківського) району Миколаївської області.

10 липня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі, площею 9,07 га, з кадастровим номером 4823681900:05:000:0107 (далі Договір). Термін дії договору становить 20 років (пункт 8 Договору). Державну реєстрацію права оренди земельної ділянки проведено 18 липня 2013 року, номер запису про інше речове право: 1764984.

Відповідно до пунктів 9, 10, 11 Договору орендна плата вноситься у грошовій формі та у розміру 3% від вартості грошової оцінки земельної ділянки в рік. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням (без урахування) індексу інфляції. Орендна плата вноситься у строки до 30 вересня; 31 грудня.

Розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом (пункт 13 Договору).

За матеріалами справи розмір орендної плати сторонами не змінювався.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 120 % від ставки НБУ несплаченої суми за кожний день прострочення (пункт 14 Договору).

За приписами пункту 38 Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором.

Відповідачем надані фіскальні чеки, що підтверджують щорічні грошові переводи на ім`я позивача в рахунок виплати орендної плати, зокрема, 22 листопада 2019 року 6986.00 грн; 17 грудня 2019 року 7090.80 грн; 10 листопада 2020 року - 6986.00 грн та 23 жовтня 2021 7000. 00 грн.

Миколаївське відділенні АТ «Укрпошти» на запит суду підтвердило факти надсилання за місцем проживання ОСОБА_4 зазначених грошових переводів та відмову останнього від їх отримання.

На заяві на одержання грошового переказу на 7000 грн від 13 січня 2022 року, наданої Миколаївськім відділенням АТ «Укрпошта», зазначено «відмова від отримання ОСОБА_4 ».

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (пункт 3 частини 4статті 265 ЦПК України).

Оскаржуване рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

Згідно з частиною 1статті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 ЦК України).

Відповідно достатті 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумаченнястатті 629 ЦК Українисвідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться вглаві 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

Стаття 611 ЦК Українипередбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Відповідно до положеньстатті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Винна поведінка, яка є підставою для припинення правовідносин, кореспондується з обов`язком та небажанням його виконувати на умовах, визначених договором.

За частиною 2статті 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокремаЗК України,Законом України «Про оренду землі»(в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин між сторонами у справі).

Законом України «Про оренду землі»визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно достатті 1 Закону «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першоїстатті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зістаттею 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини 1статті 15 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами 1-3 статті 21 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зістаттею 31 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір, відповідно до частини першоїстатті 32 Закону України «Про оренду землі»може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗаконута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗемельним кодексом Українита іншими законами України.

Положеннями статей 24,25 Закону України «Про оренду землі»визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Стаття 141 ЗК Українипередбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Виходячи з системного аналізу зазначених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовується зокрема, положеннямиЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д»статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини 2статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Вказаний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17, який підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2018 року в справі№ 912/1385/17 та Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2020 року у справі № 227/5452/18.

Відповідно достатті 651 ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першоїстатті 3 ЦК Україниналежать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Звертаючись до суду із позовом у справі, що переглядається, ОСОБА_1 зазначав підставою для розірвання спірного договору оренди землі факт систематичної несплати орендарем орендної плати, що мав місце у 2018 - 2021 роках.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведена винна поведінка відповідача щодо небажання виконувати обов`язок по сплаті орендної плати відповідно до умов договору оренди землі, а тому відсутні підстави для припинення правовідносин сторін за цим договором.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно ізстаттями 12, 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1статті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановленихЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У частинах 1, 2, 8статті 83 ЦПК Українивизначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами орендна плата була визначена сторонами в грошовій формі, водночас Договором оренди не визначено порядок розрахунку орендаря з орендодавцем (місце розрахунку, через наданий орендодавцем банківській рахунок, поштовим переводом за місцем проживання орендодавця, тощо).

Позивач ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції стверджував, що до 2018 року ОСОБА_3 видавав орендну плату за місцем його проживання.

На підтвердження свого обов`язку за Договором ОСОБА_3 надав суду фіскальні чеки, що підтверджують щорічні грошові переводи на ім`я позивача в рахунок виплати орендної плати, зокрема, 22 листопада 2019 року 6986.00 грн; 17 грудня 2019 року 7090.80 грн; 10 листопада 2020 року - 6986.00 грн та 23 жовтня 2021 7000. 00 грн (а.с. 62-65).

Миколаївське відділенні АТ «Укрпошти» на запит суду першої інстанції підтвердило факти надсилання за місцем проживання ОСОБА_4 зазначених грошових переводів та відмову останнього від їх отримання, надавши письмову інформацію (а.с. 52,90) та заяви на отримання переказу ф. 122 з відміткою про відмову від отримання переказу (а.с. 57,58, 59,60)

На заяві на отримання грошового переказу на 7000 грн від 13 січня 2022 року, наданої Миколаївськім відділенням АТ «Укрпошта», зазначено «відмова від отримання ОСОБА_4 » (а.с.96).

Позивач заперечував надходження від ОСОБА_3 особисто та через засоби поштового зв`язку поштових переказів.

Водночас, позивач при звернення до суду з позовною заявою не надав належних та допустимих доказів того, що він звертався до відповідача з питань узгодження порядку виплати орендної плати та за наслідками його звернення йому було відмовлено в такій видачі або існували інші обставини щодо неотримання ним орендної плати у грошовій формі. Не надано таких доказів й до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 42 Договору сторона, яка порушила зобов`язання внаслідок недобросовісної поведінки, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем вживалися заходи щодо виплати орендної плати позивачу за 2019-2021 роки шляхом перерахування грошових коштів поштовими переводами через засоби поштового зв`язку, що виключає винну поведінку орендаря щодо небажання виконувати договір на умовах, визначених Договором та для припинення відносин за цим договором. В свою чергу, позивач не дотримався умов договору щодо реалізації свого права на отримання орендної плати за ці роки.

Щодо невиплати орендної плати за 2018 рік, то відповідачем не надано відповідних доказів на підтвердження виплати такої орендної плати, проте з огляду на встановлені обставини та наведені норми права недоведеність виплати орендної плати за 2018 рік не створює систему порушень щодо невиконання обов`язку орендаря по виплаті орендної плати.

Тому виходячи з вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку, що згідно з положеннямистатті 32 Закону України «Про оренду землі», частини 2статті 651 ЦК Українивідсутні підстави для розірвання договору оренди землі у зв`язку з систематичною несплатою орендної плати та порушення орендарем умов договору.

Оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено систематичну (два і більше випадків) несплату орендної плати, то відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень закону про істотне порушення умов договору у зв`язку із систематичною несплатою орендних платежів та задоволення позовних вимог про розірвання договору. Оскільки позовна вимога про припинення права оренди є похідної від вимоги про розірвання договору оренди землі, то така вимога також не підлягає задоволенню.

За такого суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи представника позивача про неналежне повідомлення судом першої інстанції про розгляд справи 17 січня 2023 року не заслуговують на увагу, оскільки як встановлено представник позивача був повідомлений про розгляд справи на вказану дату, оскільки матеріали справи містять його заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з його неможливістю прибути в судове засідання через хворобу. Належне повідомлення представника позивача про розгляд справи, за нормами ЦПК України, вважається й повідомленим про дату, час та місце розгляду справи й позивач. До зазначеної заяви представника позивача не додано будь-яких документів на підтвердження причин неявки в судове засідання, що є підставою для визнання причини неявки в судове засідання неповажною та розгляд справи за відсутності такого учасника справи.

Аргументи апеляційної скарги щодо не дослідження судом першої інстанції фіскальних чеків про поштові перекази на адресу позивача та відсутність їх оригіналів є безпідставними з огляду на те, що по-перше, оригінали чеків були надані представником позивача та досліджені в судовому засіданні 25 липня 2022 року, та на вимогу представника позивача повернуті останньому. По-друге, оригінали чеків в подальшому були долучені до матеріалів справи (а.с. 62-65). При цьому цивільний процесуальний закон не передбачає обов`язок суду першої інстанції при посиланні на письмове докази зазначати в рішенні суду аркуші справи, де підшиті ці докази.

Отже твердження заявника про порушення судом першої інстанції частини 6 статті 95 ЦПК України спростовуються матеріалами справи.

Щодо доводів апеляційної скарги про не встановлення судом дійсної вартості земельної ділянки позивача, що впливає на обрахування розміру орендної плати, то слід зазначити таке.

Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).

При зверненні до суду з позовом та при розгляді справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 не зазначав та не мотивував порушення своїх прав нарахуванням орендної плати не у тому розмірі, що передбачено умовами Договору оренди, не надавав відповідних доказів та не заявляв в суді першої інстанції відповідних клопотань на витребування таких доказів. Не заявлялось будь-яких клопотань з цих питань і в суді апеляційної інстанції. У справі, що переглядається, збирання доказів не є обов`язком суду, тому суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених позовних вимог, наданих сторонами доказів та за їх клопотанням витребуваних судом.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції рівності і змагальності сторін з огляду на те, що суд першої інстанції в порушення Бангалорських принципів поведінки судді, а саме не дотримання етичних норм, відхиляє, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 22 листопада 2022 року позивач заявив відвід судді з підстав порушення головуючою у справі суддею Іщенко Х.В. Бангалорських принципів поведінки судді, про що свідчать ті обставини, що 02 листопада 22 року під час судового засідання у позивача погіршився стан здоров`я у зв`язку з чим останній просив суд першої інстанції викликати медичну допомогу та оголосити перерву, проте суддя продовжила розгляд справи, а тому у позивача втрачена довіра до цього судді.

22 листопада 2022 року суд першої інстанції постановив ухвалу щодо заявленого відводу, якою відмовив в задоволені заяви про відвід за відсутності обставин, які викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до змісту протоколусудового засіданнявід 02листопада 2022року татехнічного записуцього судовогозасідання судпершої інстанціївідклав розглядсправи (оголосивперерву)за клопотанням представникапозивача узв`язку зпогіршенням стануздоров`я позивачата необхідністю витребувати форму122від 23жовтня 2021року.Письмові зауваженняна цейпротокол судовогозасідання татехнічний записцього судовогозасідання щодонеповноти абонеправильності їх записувід позивача або йогопредставника досуду першоїінстанції ненадходили.Крім того,будь-якихдоказів напідтвердження існуваннянезадовільного стануздоров`я ОСОБА_1 у зазначенийчас,апеляційному судутакож ненадано. Зурахуванням зазначеного,колегія суддіввважає,що відсутні підставидля висновкупро порушенняголовуючою усправі суддею етичнихнорм,визначених Бангалорськими принципами поведінки судді.

Доводи апеляційної скаргипро застосуваннясудом першої інстанції нормправа безурахування висновківщодо застосуваннянорм правау подібнихправовідносинах,викладених упостанові ВерховногоСуду ускладі Об`єднаної палати Касаційногоцивільного судувід 06березня 2019року усправі №183/262/17,в постановіВерховного Суду від17грудня 2020 року у справі № 278/2177/15ц не знайшли свого підтвердження.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, суд відступив від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленого у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 484/3687/16, та виклав висновки про те, що неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте у справі, яка переглядається, встановлено, що відповідач довів належними та допустимими доказами виконання свого обов`язку щодо виплати позивачу орендної плати.

Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15ц, виклав висновок про те, що судам першої та апеляційної інстанцій слід належно застосовувати принципи оцінки доказів відповідно до чинного процесуального законодавства, забезпечити сторонам рівні умови для встановлення фактичних обставин справи, зокрема доказам, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Згідно звисновком ВеликоїПалати ВерховногоСуду,викладеним упостановівід 12жовтня 2021року усправі №233/2021/19,на предметподібності слідоцінювати саметі правовідносини,які єспірними упорівнюваних ситуаціях.Встановивши учасниківспірних правовідносин,об`єктспору (якіможуть невідповідати складусторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами, насамперед, за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Висновки ВерховногоСуду,викладені упостановах ВерховногоСуду ускладі Об`єднаної палати Касаційногоцивільного судувід 06березня 2019року усправі №183/262/17,в постановіВерховного Суду від17грудня 2020 року у справі № 278/2177/15ц не релевантні до спірних правовідносин, тому не є обов`язковими для застосування у справі, що переглядається.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374ЦПКУкраїни суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник Задерецький Віталій Анатолійович, залишити без задоволення.

Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 17 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий: Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 19 квітня 2023 року.