Рішення

від 13.04.2023 по справі 400/10038/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2023 р. № 400/10038/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши за участю секретаря судового засідання Тяннікової А.С., представника відповідача Нікітіна С.В., представника відповідача Єремєєва С.О. у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛІАС ЛТД", вул. Чкалова, 110 А, м. Миколаїв, 54003, до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.07.2021 № 607314290703, № 607514290703, № 607414290703,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛІАС ЛТД» (далі Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі Управління або відповідач) від 14.06.2021 № 1122-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВЕЛІАС ЛТД» (код ЄДРПОУ 42056197)» (далі Наказ);

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Управління № 607314290703 від 22.07.2021;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Управління № 607514290703 від 22.07.2021;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Управління № 607414290703 від 22.07.2021.

Також у позові Товариство просило встановити судовий контроль та зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

На обґрунтування позовних вимог Товариство, зокрема, вказало, на незаконність проведеної перевірки, на те, що посадові особи Управління вийшли за межі мети проведення перевірки, на те, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства є недоведеними і такими, що ґрунтуються на недопустимих доказах.

На виконання ухвали від 27.10.2021 про залишення позовної заяви без руху (т. 2, арк. 150-151) Товариство подало засвідчені копії додатків до позову (т. 2, арк. 154-250, т. 3, арк. 1-251, т. 4, арк. 1-16). Згідно з поясненнями представника позивача, частина з доданих до позову документів (т. 2, арк. 214-250, т. 3, арк. 1-114) не має відношення до змісту позовних вимог.

Ухвалою від 22.11.2021 (т. 2, арк. 18-19) суд відкрив провадження у справі, постановив розглядати її в порядку загального позовного провадження, призначив дату та час підготовчого засідання, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи та доказів.

Ухвалою від 03.12.2021 (т. 4, арк. 26) суд задовольнив клопотання відповідача (т. 4, арк. 23) про продовження строку для подання відзиву.

Управління позов не визнало, подало відзив (т. 4, арк. 30-63), в якому заперечило доводи позивача щодо незаконності перевірки. Відповідач вказав, що позивач під час перевірки безпідставно відмовив у наданні документів, що безпосередньо стосуються предмета перевірки. Висновки про допущені Товариством порушення є обґрунтованими, тому контролюючий орган мав законні підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень.

Позивач подав відповідь на відзив (т. 4, арк. 67-144). Деякі з доданих до відповіді на відзив документів (т. 4, арк. 76-101) під час перевірки контролюючому органу не були подані; частина документів (т. 4, арк. 102-119) відображена в акті перевірки; інформація про подання під час перевірки «Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам» за березень 2021 року (т. 4, арк. 132-134) та довідки від 16.06.2021 № 16/06-01 щодо інформації про наявність трудових ресурсів на ТОВ «Веліас ЛТД» станом на 16 червня 2021 року (т. 4, арк. 135) в акті перевірки відсутня; решта доказів (т. 4, арк. 120-131) стосуються господарських операцій, що відбулися після проведення перевірки.

Управління подало заперечення (т. 4, арк. 148-151).

Ухвалою від 10.02.2022 (т. 4, арк. 155-157) суд закрив провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування Наказу.

Ухвалою від 10.02.2022 (т. 4, арк. 162-164) суд залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 22.02.2022 (т. 4, арк. 170) суд продовжив підготовче провадження у справі і призначив дату та час його проведення 15.03.2022.

Ухвалою від 07.12.2022 (т. 4, арк. 174-175) суд призначив підготовче засідання на 22.12.2022.

Представники сторін подали клопотання про проведення підготовчого засідання за їх відсутності.

Ухвалою від 26.12.2022 (т. 4, арк. 196) суд закрив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник Товариства вимоги адміністративного позову підтримав, представник Управління просив у його задоволенні відмовити.

Як встановлено судом, 19.04.2021 Товариство подало до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за березень 2021 року, в якій, зокрема, вказало (рядок 21) суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду), 2 589 997 грн (т. 4, арк. 47-48).

19.05.2021 Товариство подало до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за квітень 2021 року, в якій, зокрема, вказало (рядок 16.1) значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду 2 589997 грн (т. 4, арк. 49-50). Загальна сума задекларованого Товариством від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за квітень 2021 року 4 419 115 грн. Таким чином, від`ємне значення за березень 2021 року безпосередньо вплинуло на від`ємне значення за квітень 2021 року.

Згідно з Наказом, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, посадові особи Управління мали провести з 15.06.2021 протягом п`яти робочих днів документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з метою дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2021 року від`ємного значення суми ПДВ.

Наказом від 18.06.2021 № 1170-П керівник Управління продовжив термін проведення перевірки на три робочих дні (т. 4, арк. 41).

За результатами проведеної з 15.06.2021 до 25.06.2021 перевірки посадові особи Управління склали акт (від 05.07.2021 № 4738/14-29-07-03/42056197, далі Акт, т. 2, арк. 160-200).

До відзиву Управління додало запити до Товариства з приводу надання пояснень та їх документального підтвердження (від 15.05.2021, від 17.06.2021, від 23.06.2021, т. 4, арк. 51-59) та акти щодо ненадання документів (від 16.06.2021 № 713/14-29-07-03/42056197, від 25.06.2021 № 760/14-29-07-03/42056197, т. 4, арк. 60-62).

Детальна інформація щодо документів, які були використані під час перевірки, викладена на стор. 5-14 Акта.

Згідно з висновками Акта, Товариство порушило:

1.Пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, пункт 188.1 статті 188, пункт 198.1, пункт 198.3 статті 198, пункт 200.1, пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення з ПДВ на 4 078 550 грн.

2.Пункт 201.1, пункт 201.7, пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що полягає у відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) податкових накладних на суму 495 000 грн, в тому числі за березень 2021 року на 68 333 грн, за квітень 2021 року на 426 667 грн.

3. Пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкових зобов`язань з ПДВ за квітень 2021 року на 678 975 грн.

Заперечення на Акт позивач не подав, викладену в Акті інформацію щодо відсутності певних документів не спростував.

22.07.2021 Управління прийняло податкові повідомлення-рішення:

1. № 607314290703, яким, з посиланням на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункт 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, зменшило розмір від`ємного значення суми ПДВ на 4 078 550 грн (далі Рішення 1, арк. 208-210).

2. № 607514290703, яким, з посиланням на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункт 58.1 статті 58, статтю 1201, пункт 201.1, пункт 201.7, пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, попередило Товариство про необхідність скласти та зареєструвати податкові накладні на суму 495 000 грн, в тому числі за березень 2021 року на 68 333 грн, за квітень 2021 року на 426 667 грн (далі Рішення 2, арк. 211-213).

3. № 607414290703, яким, з посиланням на статтю 58 Податкового кодексу України, зменшило суму податкового зобов`язання Товариства з ПДВ за квітень 2021 року на 678 975 грн (далі Рішення 3, арк. 205-207).

На думку Товариства, Рішення є протиправними.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Щодо незаконності перевірки

Відповідні доводи Товариство обґрунтувало підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пунктом 201.11 статті 201, пунктом 37 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Згідно із вказаними нормами (в редакції, що була чинною у червні 2021 року):

1. Документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень;

2. Контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями:

за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;

з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.

У визначені цим пунктом терміни проводяться також документальні перевірки, передбачені підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

3.Встановити, що контролюючі органи не здійснюють документальні позапланові виїзні перевірки щодо достовірності сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлених платниками у звітних періодах, що настають після 1 липня 2015 року, крім випадків, визначених пунктом 200.11 статті 200 цього Кодексу.

З 1 липня 2015 року до 1 січня 2017 року призупиняється дія підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, абзацу четвертого пункту 82.4 статті 82, пункту 200.11 статті 200 цього Кодексу, а також дія пункту 200.14 статті 200 цього Кодексу в частині проведення документальних позапланових виїзних перевірок.

Бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування до 1 липня 2015 року, здійснюється у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу у редакції, що діяла станом на 1 липня 2015 року.

Як зазначив позивач, перевірку було призначено за відсутності передбачених пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу підстав.

Суд цей аргумент визнав недоречним. Відповідно до абзацу другого пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України, платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

У пункті 200.11 статті 200 Податкового кодексу України (який є логічним продовженням пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України), як і у пункті 37 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, йдеться про узгодження контролюючим органом шляхом проведення документальної перевірки заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування (розрахунку суми бюджетного відшкодування).

Товариство заяву про повернення суми бюджетного відшкодування не подало, відповідні рядки декларації (20, 20.2) не заповнило.

Як вказано вище, згідно з підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, перевірка здійснюється як у випадку декларування суми бюджетного відшкодування, так і у випадку декларування від`ємного значення ПДВ в сумі більше 100 000 грн.

Щодо доводів Товариства про те, що «… контролюючим органом в ході проведення перевірки безпідставно та незаконно було досліджено податкові зобов`язання ТОВ «ВЕЛІАС ЛТД» за період березень-квітень 2021 року …»

З цього приводу суд зазначив, що сума від`ємного значення ПДВ за квітень 2021 року складається, в тому числі, із сум від`ємного значення ПДВ за березень 2021 року. Відповідно, для встановлення достовірності суми від`ємного значення ПДВ за березень 2021 року контролюючий орган мав перевірити достовірність декларування Товариством показників як податкового кредиту, так і податкових зобов`язань.

Докази того, що сума від`ємного значення ПДВ за березень 2021 року була предметом іншої документальної перевірки, у справі відсутні.

Щодо документального підтвердження Товариством показників податкової декларації

Згідно зі статтею 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 392 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Оскільки Товариство, як вказано вище, не спростувало відповідними доказами викладену в Акті інформацію щодо ненадання під час перевірки певних документів, суд виходив з того, що ці документи були відсутні у позивача на час складення звітності декларацій з ПДВ за березень 2021 року та квітень 2021 року.

Щодо висновків Управління про допущені Товариством порушення, які стали підставою для прийняття Рішень

1. Заниження суми податкових зобов`язань з ПДВ на 495 000 грн, в тому числі за березень 2021 року на 68 333 грн, за квітень 2021 року на 426 667 грн.

На стор. 19-22 Акта Управління, зокрема, вказало, що «… згідно даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС України встановлено реалізацію ТОВ «ВЕЛІАС ЛТД» транспортних засобів, які були імпортовані на адресу контрагентів покупців (неплатників ПДВ фізичних осіб) в березні і квітні 2021 року на загальну суму 2 970 000 грн, в тому числі ПДВ 495 000 грн … У ТОВ «ВЕЛІАС ЛТД» відповідно до даних ЄРПН в березні, квітні 2021 року відсутня реєстрація податкових накладних по вищезазначеним операціям на адресу контрагентів-покупців (фізичних осіб), які не є платниками ПДВ. Як наслідок, ці операції на загальну суму ПДВ 495000,00 грн не знайшли відображення в рядку 1.1 та рядку 9 Декларації. ТОВ «ВЕЛІАС ЛТД» до перевірки надано оборотно-сальдові відомості по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями за квітень 2021 року, згідно якої не встановлено реалізацію транспортних засобів на адресу контрагентів покупців (неплатників ПДВ фізичних осіб). Таким чином, вищезазначені операції не знайшли відображення в бухгалтерському обліку. Виходячи із змісту п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України базою оподаткування є вартість транспортних засобів, які відповідно до Єдиного державного реєстру транспортних засобів України були перереєстровані на нових власників по договорам, укладеним в ТСЦ, тобто 2 970 000 грн, в т.ч. ПДВ 495 000 гривень …».

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

У пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України вказано, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Товариство у позові та у відповіді на відзив вказало, що факт реалізації позивачем транспортних засобів був встановлений відповідачем на підставі недопустимих доказів. Так, згідно з інформацією Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Миколаївській області, доступ для перевірки відомостей (з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України, далі - ЄДРТЗ) про зареєстровані транспортні засоби та їх власників був наданий «… співробітнику Головного управління ДПС в Миколаївській області …» (т. 4, арк. 10-11, 12). Управління на адвокатський запит представника позивача повідомило, що «… начальник відділу позапланових перевірок ризикових платників управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Миколаївській області Михайловська Ірина та головний державний ревізор інспектор цього відділу Коркач Наталя мали доступ до інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів МВС України, яка була сформована фахівцем, що має відповідний доступ … усі фахівці Головного управління ДПС у Миколаївській області мають право запитувати інформацію з Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС України через фахівця, який має доступ до Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС України …» (т. 4, арк. 13-14, 15-16).

На думку позивача, та обставина, що посадові особи, які здійснили перевірку Товариства, не мали безпосереднього доступу до ЄДРТЗ, свідчить про те, що зазначена в Акті інформація була одержана з порушенням порядку, встановленого законом.

У відзиві Управління вказало, що контролюючому органу для виконання функцій, визначених статтею 191 Податкового кодексу України, та реалізації прав, визначених статтею 20 Податкового кодексу України, надано доступ до ЄДРТЗ на 1 особу. Ця особа сформувала відповідну інформацію, що в подальшому була використана при проведенні перевірки. Отримані відомості є податковою інформацію, тому, в силу статті 83 Податкового кодексу України, мали бути враховані під час перевірки.

Суд доводи Товариства відхилив.

Статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказом встановлення під час перевірки порушень є Акт (пункт 86.1 статті 86 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок однією з підстав для висновків є податкова інформація.

Відповідно до статті 16 Закону України від 02.10.1992 № 2657-ХІІ «Про інформацію», податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

У статті 341 Закону України від 30.06.1993 № 3353-ХІІ «Про дорожній рух» вказано, що за запитом посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів Національної поліції, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, органів Бюро економічної безпеки України, адвокатів, нотаріусів, інспекторів з паркування інформація з Єдиного державного реєстру транспортних засобів у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, надається за суб`єктом (власником, належним користувачем транспортного засобу) чи за державним номерним знаком у письмовій або електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, за умови ідентифікації відповідної посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису. Порядок доступу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Інформація про зареєстрований транспортний засіб чи його власника, належного користувача, отримана в електронній чи паперовій формі відповідно до законодавства за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів, є офіційною та використовується відповідно до законодавства.

Згідно з підпунктом 72.1.2.1 підпункту 72.1.2 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, зокрема, інформація про об`єкти оподаткування, що надаються та/або реєструються такими органами. Зазначена інформація повинна містити, зокрема, вид, характеристики, індивідуальні ознаки об`єкта оподаткування (в разі наявності), за якими його можна ідентифікувати.

У підпункті 72.1.6 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України вказано, шо для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є державною власністю.

Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, в порядку інформаційної взаємодії відповідно до пункту 41.2 статті 41 цього Кодексу.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.

Суд визнав, що Управління мало законні підстави для отримання інформації з ЄДРТЗ, для її опрацювання та для використання результатів такого опрацювання. При цьому та обставина, що посадові особи, які проводили перевірку Товариства, не мали безпосереднього доступу до ЄДРТЗ, не свідчить про незаконність використання ними відповідної податкової інформації.

Інших доводів щодо безпідставності висновків Управління про заниження позивачем суми податкових зобов`язань позов не містить.

З урахуванням наведеного суд погодився з Управлінням в тому, що Товариство допустило порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, що полягає у заниженні суми податкових зобов`язань з ПДВ на 495 000 грн.

Це порушення було враховано при прийнятті Рішення 1 та стало підставою для прийняття Рішення 2.

2. Завищення у квітні 2021 року суми податкових зобов`язань з ПДВ на 678 975 грн.

У рядку 1.1 та у рядку 9 податкової декларації з ПДВ за квітень 2021 року (т. 4, арк. 49-50) Товариство задекларувало 678 975 грн податкові зобов`язання (за операціями, що оподатковуються за основною ставкою).

На стор. 16-19 Акта Управління, зокрема, зазначило, що «… згідно даних ЄРПН ТОВ «ВЕЛІАС ЛТД» виписує та реєструє … контрагентам-покупцям в … квітні 2021 року податкові накладні на реалізацію товарів, послуг з наступною номенклатурою: запасні частини на автомобіли, сервісне обслуговування автомобілів, слюсарні роботи тощо … ТОВ «ВЕЛІАС ЛТД» до перевірки не надано первинні бухгалтерські та інші документи, які б відображали господарські операції з поставки товарів, послуг на адресу контрагентів покупців в квітні 2021 року … у зв`язку з чим, не можливо визначити факт поставки товарів, послуг на адресу контрагентів покупців, умови поставки, місця поставки, транспортування товарів, стан рахунків, не можливо підтвердити наявність дебіторської/кредиторської заборгованості на початок та кінець охопленого перевіркою періоду, відображення господарських операцій з поставки товарів, послуг в бухгалтерському обліку, наявність залишків товарів та їх місцезнаходження тощо … таким чином ТОВ «ВЕЛІАС ЛТД» порушено п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим не можливо підтвердити реальність злійснення господарських операцій з реалізації товарів, послуг з вищезазначеними контрагентами покупцями за квітень 2021 року на суму 678 975 гривень …».

Ці факти Товариство не заперечило; жодних доводів щодо безпідставності висновку Управління про завищення суми податкових зобов`язань позов не містить.

Позивач не надав контролюючому органу первинні документи на підтвердження відповідних показників податкової декларації, тому суд, на підставі статті 44 Податкового кодексу України, погодився з Управлінням в тому, що Товариство допустило порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, що полягає у завищенні суми податкових зобов`язань з ПДВ на 678 975 грн.

Це порушення тало підставою для прийняття Рішення 3.

3. Завищення суми податкового кредиту з ПДВ на 3 583 550 грн, в тому числі за березень 2021 року на 2 166 667 грн, за квітень 2021 року на 1 416 883 грн. (суть порушення викладена на стор. 31-36 Акта).

У рядку 10.1 податкової декларації з ПДВ за березень 2021 року Товариство задекларувало 2 866 042 грн податковий кредит у зв`язку з придбанням (виготовленням, будівництвом, спорудженням, створенням) товарів, послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою).

Частина вказаної суми, а саме 2 166 667 грн податковий кредит, що був задекларований Товариством на підставі 12 податкових накладних, виписаних на користь позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЛАРТОС» (далі ТОВ «ФЛАРТОС») у зв`язку з продажем позивачу транспортних засобів (перша частина таблиці на стор. 32 Акта).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з абзацом першим пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

У пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України вказано, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У позовній заяві зазначено, що «… ТОВ «ВЕЛІАС ЛТД» надано для проведення перевірки необхідний перелік документів, які прямо підтверджують сплату грошових коштів в адресу ТОВ «Флартос» за поставлені транспортні засоби, а саме: платіжні доручення. Окрім цього підприємством надано відповідний договір, а також видаткові накладні, які підтверджують передачу товарно матеріальних цінностей, тобто перехід права власності від ТОВ «Флартос» до ТОВ «ВЕЛІАС ЛТД». Після передачі вказаних транспортних засобів ТОВ «Флартос» зареєстровано на адресу ТОВ «Веліас ЛТД» податкові накладні в установленому законом порядку. Таким чином відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України отримання платником податку товарів/послуг є датою виникнення права на віднесення суми податку до податкового кредиту …».

З цієї інформації неможливо встановити, що саме, на думку позивача, було першою подією сплата коштів чи отримання товару.

Суд зауважив, що, згідно з Актом, позивач під час перевірки не надав ані видаткових накладних, ані платіжних доручень (банківських виписок), які б підтверджували здійснення у березні 2021 року господарських операцій з придбання у ТОВ «ФЛАРТОС» транспортних засобів. Єдине, що було надано перевіряючим, - договір та податкові накладні.

Позивач інформацію з Акта не спростував, доказів надання контролюючому органу первинних документів на підтвердження відповідних показників податкової декларації не подав, тому суд, на підставі статті 44 Податкового кодексу України, додані до позову видаткові накладні та платіжні доручення (т. 2, арк. 208-232, 233-240) не оцінював та погодився з Управлінням в тому, що Товариство допустило порушення пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що полягає у завищенні суми податкового кредиту з ПДВ за березень 2021 року на 2 166 167 грн.

Згідно з Актом (друга частина таблиці на стор. 32), Товариство надало контролюючому органу 8 видаткових накладних та 8 податкових накладних на підтвердження господарських операцій (з постачання позивачу транспортних засобів), за результатами яких Товариство включило до складу податкового кредиту з ПДВ за квітень 2021 року сплачені на користь ТОВ «ФЛАРТОС» 1 416 833,34 грн.

Також посадовим особам Управління позивач надав укладений з ТОВ «ФЛАРТОС» договір купівлі-продажу транспортних засобів, зміст якого викладений на стор. 31-32 Акта.

Висновок Управління про завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ за квітень 2021 року на 1 416 833 грн обумовлений таким:

- договір купівлі-продажу транспортних засобів № 01/02/21 (т. 3, арк. 198-199) був укладений в с. Струмівка; місце передачі транспортних засобів вул. Рівненська, 74, прим. 1-36, с. Струмівка, Луцький район, Волинська область; позивач і ТОВ «ФЛАРТОС» знаходяться у м. Миколаїв; «… пояснення щодо місця укладання договору до перевірки не надано …»;

- за договором позивач приймає транспортні засоби у власність та без законодавчих обмежень користується та розпоряджається ними з моменту державної реєстрації їх в уповноважених державних органах;

- у видаткових накладних не зазначено модель, марку, рік випуску, VIN код або код/номер іншої ознаки (шасі, кузов, двигун) транспортних засобів, що не дає можливості їх ідентифікувати;

- під час перевірки позивачу було запропоновано надати пояснення та документальне підтвердження щодо індентифікації транспортних засобів, щодо їхнього використання у господарській діяльності, щодо місць приймання, зберігання, передачі транспортних засобів, в тому числі місць зберігання транспортних засобів, які не були реалізовані станом на 30.04.2021. Товариство надало договори оренди території (100 м2), але акти приймання-передачі не надало; вказана у договорах площа не є достатньою для зберігання відповідної кількості транспортних засобів; факт зберігання транспортних засобів не підтверджений. Відповідно до інвентаризаційного опису, складеного позивачем, з 21 одиниці придбаної техніки наявні лише 6; за даними ЄРПН реалізації транспортних засобів не було. Інформація про реєстрацію придбаних позивачем транспортних засобів у ЄДРТЗ відсутня;

- факт придбання постачальником (ТОВ «ФЛАРТОС») саме тих транспортних засобів, що в подальшому були поставлені позивачу, не доведений;

- до перевірки не надані банківські виписки, платіжні доручення; акти прймання-передачі товарів, журнал обліку довіреностей або інші документи на отримання товарів; сертифікати якості товару, інші документи щодо походження товару (виробника) та їх якісних характеристик; регістри бухгалтерського обліку тощо.

У позові Товариство обмежилося доводами про те, що «… чинне законодавство не ставить умову виникнення податкового кредиту платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів, тощо. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом будь-яких податкових зобов`язань …».

У відповіді на відзив Товариство додатково вказало, що «… при реєстрації податкової накладної контролюючий орган здійснює масштабну перевірку. Якщо контролюючий орган в ході перевірки не знаходить порушень і податкова накладна не відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків господарської операції та оцінки ступеня ризиків платника податків, серед яких є і перевірка номенклатури товарів, в такому випадку податкова накладна приймається до реєстрації та реєструється, а платнику податків надсилається … підтвердження про реєстрацію квитанція. Платник податків, якому надіслано Квитанцію, як підтвердження реєстрації податкової накладної, фактично пройшов перевірку законності формування податкового зобов`язання ним, як продавцем, та законність формування податкового кредиту його контрагентом-покупцем … отже, неможливо припускати, що має місце незаконність дій або підміна номенклатури у платника податків, якого контролюючий орган вже перевірив та підтвердив законність цієї дії … Факт реєстрації податкових накладних, виписаних на адресу ТОВ «ВЕЛІАС ЛТД» від ТОВ «ФЛАРТОС» у березні-квітні 2021 року, підтверджується Актом перевірки та відповідачем не оспорюється … Укладений між позивачем та ТОВ «ФЛАРТОС» договір не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання цого недійсним … за умови перевірки контролюючим органом податкових накладних під час реєстрації та реєстрація таких податкових накладних, платник податків-покупець, за умови наявності належним чином оформлених первинних документів по господарській операції, не повинен зазнавати негативних наслідків, як то зменшення податкового кредиту …».

В судовому засіданні представник Товариства пояснив, що частину з придбаних у ТОВ «ФЛАРТОС» транспортних засобів було розібрано на запчастини.

На думку суду, Товариство під час перевірки не підтвердило законність декларування у квітні 2021 року податкового кредиту з ПДВ в сумі 1 416 833 грн.

Так, у пункті 6 розділу ІІІ затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 1 «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» вказано, що дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткуванння та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як вказано у статті 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон № 996), бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У частині другій статті 3 Закону № 996 вказано, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону № 996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

На думку суду, видаткові накладні від 27.04.2021 № 43, № 44, № 45, від 28.04.2021 № 46, № 47, № 48, № 49, № 50 (т. 3, арк. 200-208) відповідні господарські операції не підтверджують.

У видаткових накладних не вказані посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також відсутні інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відсутність цих обов`язкових реквізитів не може бути визнана неістотним недоліком.

Як вказано вище, Товариство під час перевірки не надало посадовим особам Управління жодних документів на підтвердження відображення у бухгалтерському обліку відповідних операцій.

У статті 1 Закону № 996 вказано, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Сама по собі наявність документа, який містить відомості про господарську операцію, при тому, що ця операція не викликала зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (не відображена у бухгалтерському обліку), не надає платнику податку права на включення відповідної суми ПДВ до податкового кредиту.

За поясненнями представника Товариства, придбані у ТОВ «ФЛАРТОС» транспортні засоби зберігалися на території, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «КАР СЕРВІС КОРПОРЕЙШН» (далі ТОВ «КАР СЕРВІС КОРПОРЕЙШН).

На стор. 33 Акта вказано, що «… до перевірки надано договори оренди території від 01.04.2020 № 1 та від 01.04.2021 № 1, укладені з ТОВ «КАР СЕРВІС КОРПОРЕЙШН» … Акти приймання-передачі території до договорів оренди … до перевірки не надано. Відповідно до наданих до перевірки договорів Територія, що орендується, надається для розміщення автомобілів під розбір на запчастини. Загальна площа, що орендується, складає 100 кв. м. …».

До позову Товариство додало лише один договір оренди від 01.04.2020 (т. 2, арк. 7-9).

Зміст договору оренди території від 01.04.2021 № 1 наведений в Акті (стор. 4-5). Згідно з цим договором, Орендодавець (ТОВ «КАР СЕРВІС КОРПОРЕЙШН») зобов`язується передати Орендареві (Товариство) «… у строкове платне користування приміщення, а Орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування територію Станції технічного обслуговування, що визначене у цьому Договорі (надалі іменується «Територія»), та зобов`язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату. Адреса приміщення, що орендується: Україна, м. Миколаїв, вул. Веселинівська, 47/7. Загальна площа Приміщення, що орендується: 100 кв. м. Територія, що орендується, надається Орендарю для розташування автомобілів під розбір на запчастини. Територія, що орендуються, повинні бути передані Орендодавцем та прийняті Орендарем протягом 2 днів. У момент підписання Акту прийому-передачу Орендодавець передає Орендарю ключі від воріт Території, що орендується. Строк оренди Території, що орендується, складає 12 місяців з моменту його прийняття за Актом прийому-передачі …».

Як вказано вище, Товариство не надало посадовим особам Управління жодного документа на підвердження виконання цього договору, тому суд погодився з відповідачем в тому, що факт зберігання придбаних транспортних засобів не доведений. При цьому, як вже було зазначено, факт продажу позивачем придбаних у ТОВ «ФЛАРТОС» у квітні 2021 року транспортних засобів також не був встановлений.

До позову Товариство додало: наказ від 16.06.2021 № 1 «Про проведення інвентаризації», яким передбачалась інвентаризація запасів (т. 3, арк. 243); протокол інвентаризаційної комісії від 16.06.2021 (т. 3, арк. 244-251).

На думку суду, зазначений протокол жодним чином не підтверджує здійснення господарських операцій з придбання транспортних засобів.

По-перше, як вказано вище, Товариство не надало посадовим особам Управління доказів відображення в облікових регістрах господарських операцій з придбання автомобілів (основні засоби). Відповідно, відсутні докази того, що основні засоби (необоротні активи) були переведені до запасів (оборотні активи).

По-друге, відсутні будь-які докази того, що предмети, зазначені у протоколі (позиції 7-224), є складовими придбаних у ТОВ «ФЛАРТОС» транспортних засобів.

По-третє, відповідно до частини першої статті 184 Цивільного кодексу України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Як слушно вказав відповідач, у видаткових накладних відсутня інформація, що дозволяє визначити, які саме транспортні засоби придбав позивач. В Акті відсутня інформація про надання Товариством під час перевірки технічних документів на автомобілі.

У протоколі зазначені 5 одиниць вантажних транспортних засобів, які не мають ідентифікуючих ознак. Встановити зв`язок між протоколом і видатковими накладними неможливо, тим більш, що вказані у протоколі ціни (що дорівнюють сумам за обліку) не збігаються з цінами, зазначеними у видаткових накладних №№ 43-50.

По-четверте, позивач не довів наявність в нього права користування приміщенням (земельною ділянкою), на якій зберігаються зазначені у протоколі запаси.

На підставі викладеного суд встановив, що висновок Управління про завищення позивачем у квітні 2021 року суми податкового кредиту з ПДВ на 1 416 833 грн є правомірним.

Це порушення було враховано при прийнятті Рішення 1.

4. Завищення у квітні 2021 року суми від`ємного значення ПДВ на 4 078 550 грн.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У пункті 200.4 статті 200 Податкового кодексу України вказано, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З урахуванням висновків про заниження Товариством суми податкових зобов`язань з ПДВ на 495 000 грн та завищення Товариством суми податкового кредиту з ПДВ на 3 583 550 грн, Управління Рішенням 1 зменшило розмір від`ємного значення суми ПДВ за квітень 2021 року на 4 078 550 грн.

Детальна інформація щодо показників податкових декларацій позивача та відповідних висновків Управління викладена у додатку № 4 до Акта (т. 2, арк. 200).

Щодо правомірності Рішень

1.Відповідно до абзацу першого пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом строк.

Абзацом першим пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У пункті 201.10 статті 201 Податкового кодексу України вказано, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки;

завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу;

наявності помилок при визначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.

У підпункті 58.1.1 пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України вказано, що податкове повідомлення-рішення містить:

1) суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов`язання та/або податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок;

2) попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної (у випадках, передбачених цим Кодексом);

3) граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності та/або реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної;

4) попередження про наслідки невиконання податкового повідомлення-рішення в установлений строк;

5) граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

У податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних фінансових санкцій.

З урахуванням встановленого факту заниження позивачем суми податкових зобов`язань з ПДВ на 495 000 грн суд визнав правомірним Рішення 2.

2.Суд визнав обгрунтованими висновки Управління про заниження Товариством суми податкових зобов`язань з ПДВ на 495 000 грн, про завищення Товариством суми податкових зобов`язань з ПДВ на 678 975 грн, про завищення Товариством суми податкового кредиту з ПДВ на 3 583 550 грн, проте встановив, що при прийнятті Рішення 1 та Рішення 3 відповідач не дотримався вимог Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 86.10 статті 86 Податкового кодексу України, в Акті зазначені як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

Як вказано вище, відповідно до підпункту підпункту 58.1.1 пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення про зменшення податкового зобов`язання (Рішення 3) приймається у випадку, якщо таке заниження не враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

На думку суду, згідно з вимогами Податкового кодексу України, при визначенні суми зменшення від`ємного значення суми ПДВ (Рішення 1) Управління було зобов`язано врахувати факт завищення позивачем суми податкових зобов`язань. Відповідно, сума, що вказана у Рішенні 1, мала бути меншою на 678 975 грн, а підстав для прийняття Рішення 3 не було.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Сума сплаченого Товариством судового збору за позовну вимогу про визнання протиправним та скасування Рішення 1 (сума 4 078 550 грн) 22 700 грн. Суд визнав обґрунтованими позовні вимоги в сумі 678 975 грн, що складає приблизно 17% від суми 4 078 550 грн. Тому, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума 3 859 грн (17% від 22 700 грн). Також, у зв`язку із задоволенням позовної вимоги про визнання протиправним та скасування Рішення 3, на користь позивача підлягає стягненню 2 270 грн.

Щодо клопотання позивача про зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного тижня з дня набрання законної сили судовим рішенням суд зазначає таке.

За нормами частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, а, отже, наділений правом, а не закріпленим обов`язком під час прийняття рішення у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а у разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладанням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися залежно від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.

Зазначена правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові від 31.07.2018 у справі № 235/7638/16-а (адміністративне провадження № К/9901/43354/18) та в ухвалі від 23.04.2019 у справі № 805/516/18-а.

Зокрема, Верховний Суд зазначив у цих справах, що з огляду на ненаведення позивачем аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю.

За приписами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи відсутність у справі будь-яких доказів наявності ризику ухилення відповідача від виконання рішення суду, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суду.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛІАС ЛТД" (вул. Чкалова, 110 А, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код: 42056197) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код: 44104027) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте 22.07.2021 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 607414290703.

3. Визнати протиправним та скасувати прийняте 22.07.2021 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 607314290703 частково, в сумі 678 975 грн.

4. В задоволенні інших вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код: 44104027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛІАС ЛТД" (вул. Чкалова, 110 А, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код: 42056197) судовий збір в сумі 6 129 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 19.04.2023.

Суддя В.В. Птичкіна