Ухвала

від 18.04.2023 по справі 170/912/19

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 170/912/19 Провадження № 22-ц/802/486/23 Головуючий у 1 інстанції: Матвійчук С. П. Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

18 квітня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Бовчалюк З.А., ознайомившись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шацького районного суду Волинської області від 26 грудня 2019 року та рішення Шацького районного суду Волинської області від 18 лютого 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства "Транс-Окогруп", ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Шацького районного суду Волинської області від 26 грудня 2019 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ПП "ТРАНС-ОКОГРУП", ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

Рішенням Шацького районного суду Волинської області від 18 лютого 2020 року позов в даній справі задоволено.

Не погоджуючись з ухвалою суду та рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 05 квітня 2023 року подав апеляційну скаргу, здавши її в цей день на відділення Укрпошти.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 353 ЦПК України містить вичерпний перелік ухвал які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Частиною другою статті 353 ЦПК України передбачено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала Шацького районного суду Волинської області від 26 грудня 2019 року про відкриття провадження у справі не може бути оскаржена окремо від рішення суду, а лише разом з рішенням.

Враховуючи зазначене, апеляційним судом в даному випадку досліджується питання дотримання скаржником строку на апеляційне оскарження саме на рішення суду.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення ухвалено 18 лютого 2020 року, повний текст рішення виготовлено 20 лютого 2020 року, строк на оскарження даного рішення закінчився 21 березня 2020 року. З апеляційною скаргою скаржник звернувся лише 05 квітня 2023 року (згідно відмітки Укрпошти) .

У поданій заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень, скаржник зазначає, що про існування рішення суду останній дізнався лише 21 березня 2023 року через мережу Вайбер від АТ КБ «ПриватБанк» про накладення арешту на його рахунки згідно постанови державного виконавця з примусового виконання оскаржуваного рішення суду. 21 березня 2023 року із реєстру судових рішень він дізнався про існування ухвали суду від 26 грудня 2019 року та рішення суду від 18 лютого 2020 року. Зі слів скаржника, жодної судової кореспонденції щодо розгляду даної справи скаржником отримано не було та він не знав що така справа розглядалась Шацьким районним судом Волинської області, оскільки в цей час він перебував під арештом.

Згідно з положеннями частини 1 статті 127 ЦПК України, яка врегульовує питання поновлення та продовження процесуальних строків, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому ЦПК України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Відповідно з цим, аналізуючи зміст статей 81, 127 ЦПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб ( ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

Докази є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність (фактів) що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З метою повного та всебічного з`ясування обставин, щодо пропущення ОСОБА_1 строків оскарження рішення першої інстанції, апеляційним судом було витребувано матеріали цивільної справи за № 170/912/19.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_1 знав про розгляд даної цивільної справи, що підтверджується рядом доказів, які містяться в матеріалах справи, зокрема: відзивом ОСОБА_1 на позовну заяву від 23 січня 2020 року (а.с. 19-20); рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення Шацького районного суду Волинської області на ім`я скаржника, яке вручене останньому (а.с. 36); заявою ОСОБА_1 від 13 лютого 2020 року про визнання позову ( а.с. 40). Також про обізнаність ОСОБА_1 про рішення Шацького районного суду Волинської області від 18 лютого 2020 року свідчить його заява адресована суду від 25 лютого 2020 року про те, що судовим рішенням, окрім задоволених позовних вимог, було стягнуто з нього судові витрати, які ним було сплачено, на доказ чого ним було приєднано оригінал квитанції про сплату судового збору на суму 4802, 50 гривень ( а.с. 48-49).

Окрім того слід зазначити, що ОСОБА_1 01 квітня 2020 року подавав апеляційну скаргу на оскаржуване рішення, яка ухвалою апеляційного суду від 16 квітня 2020 року була залишена без руху, з підстав несплати судового збору ( а.с. 61) та була отримана ним 27 квітня 2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ( а.с. 64). 27 квітня 2020 року ОСОБА_1 було подано заяву про відкликання його апеляційної скарги ( а.с. 65), та ухвалою апеляційного суду від 20 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було повернуто особі, яка її подала ( а.с. 67).

Враховуючи зазначене, наведені скаржником підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки такі спростовуються матеріалами цивільної справи про обізнаність ОСОБА_1 про судове рішення від 18 лютого 2020 року.

Також, як на підставу поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження рішення суду скаржник посилається на Постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року «Про запобіганню поширення на території України короно вірусу COVID-19» та на те, що 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено правовий режим воєнного стану.

В постанові Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №370/522/16-ц, в якій суд дійшов висновку, що сам факт запровадження карантину не свідчить про безумовне поновлення пропущеного процесуального строку без наведення заявником негативних обставин, які зумовлені карантинними обмеженнями і були перешкодою для вчинення процесуальних дій. У цій же постанові суд вказав на те, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, може бути визнано порушенням вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі статтею 1Закону Українивід 12травня 2015року №389-VIII«Про правовийрежим воєнногостану» (далі Закон № 389-VIII) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частинами першою та четвертою статті 26Закону №389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

В постанові від 8.12.2022 у справі №990/102/22 Велика палата роз`яснила правила застосування карантину та воєнного стану як причини пропуску строків. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Скаржник, як у заяві про поновлення строку звернення до суду, так і в апеляційній скарзі не вказав, які саме об`єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили його звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк. Скаржник не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним апеляційної скарги не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України» вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо справедливого розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції визначає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема, для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12 листопада 2017 року).

За таких обставин, відповідно до ст. 357 ЦПК України, апеляційне провадження не може бути відкрито, а апеляційну скаргу слід залишити без руху, надавши можливість ОСОБА_1 подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, з обґрунтуванням поважних причин його пропуску та долучити відповідні докази.

У зв`язку з викладеним та відповідно до ч. 2 ст. 357 Цивільного процесуального кодексу України до поданої апеляційної скарги необхідно застосувати положення ст. 185 цього Кодексу та залишити її без руху.

Керуючись ст. ст. 185,357 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шацького районного суду Волинської області від 26 грудня 2019 року та рішення Шацького районного суду Волинської області від 18 лютого 2020 року залишити без руху, надавши строк для усунення недоліку десять днів з дня вручення копії даної ухвали.

У разі невиконання вимог суду у встановлений строк у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду З.А. Бовчалюк