Постанова

від 21.08.2023 по справі 170/912/19

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 170/912/19 Головуючий у 1 інстанції: Матвійчук С. П. Провадження № 22-ц/802/486/23 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

з участю секретаря судового засідання Черняк О.В.,

відповідача ОСОБА_1 , та його представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства "Транс-Окогруп", ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шацького районного суду Волинської області від 26 грудня 2019 року та рішення Шацького районного суду Волинської області від 18 лютого 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до ПП "ТРАНС-ОКОГРУП", ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики. Вказує, що 02.09.2010 року в смт. Шацьк, Шацького району, Волинської області між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір позики, за умовами якого ОСОБА_3 позичив ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 85 000 доларів США, які останній отримав у повному обсязі до підписання договору позики та зобов`язувався повернути не пізніше 02.09.2011 року. Місцем виконання договору позики сторони визначили адресу: АДРЕСА_1 .

07.08.2011 року між ОСОБА_3 та ПП «ТРАНС-ОКОГРУП», в особі ОСОБА_4 , в забезпечення належного виконання вище вказаного договору позики, був укладений договір поруки.

Після закінчення терміну повернення коштів, зв`язок з ОСОБА_1 пропав. Позивач неодноразово направляв відповідачам письмові вимоги про повернення грошей, однак кошти не були повернуті.

У договорі позики також було обумовлено штраф за порушення умов договору, а саме 50 % від суми позики. Отже, станом на час звернення до суду, сума боргу, враховуючи штраф, становить: 85 000 дол. США (сума позичених коштів) + 42 500 дол. США (штраф - 50 % від позиченої суми) = 127 500 доларів США, що в еквіваленті на гривні станом на момент подання позову (курс НБУ 23,98 грн.) становить 3 057 457 грн., які позивач просив стягнути солідарно з відповідачів.

Ухвалою Шацького районного суду Волинської області від 26 грудня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі цивільній справі.

Рішенням Шацького районного суду Волинської області від 18 лютого 2020 року стягнуто солідарно з ПП "ТРАНС-ОКОГРУП" та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики у сумі 127 500 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ на 18 лютого 2020 року становить 3 116 814 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення суду першої інстанції скасувати та за результатами перегляду рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішенням, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційним судом неодноразово відкладався розгляд даної справи, у зв`язку з неявкою позивача та невиконанням ним вимоги суду апеляційної інстанції, щодо надання оригіналів договору позики та договору поруки.

Позивач, будучи у передбачений законом порядок повідомленим про час та місце судового засідання та необхідність надати оригінали документів, в судові засідання, 19.07, 02.08 та 21.08.2023 року не з`явися, не повідомив суду про причини неявки або ж про неможливість прибуття в судові засідання.

Колегією суддів, було ухвалено про розгляд справи за відсутності позивача за наявними у справі доказами.

. Заслухавши відповідача та його представника, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду про відкриття провадження та рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Щодо оскарження ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Шацького районного суду Волинської області від 26 грудня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ПП "ТРАНС-ОКОГРУП", ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.( ч.1 ст. 4 ЦПК України в редакції на момент пред`явлення позову ).

За загальним правилом частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з правилом про підсудність справ за вибором позивача, передбаченим у частині 8 статті 28 ЦПК України (правила альтернативної підсудності), позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконання які через їх особливості можна тільки в певному місці, можуть пред`являтись також за місцем виконання цих договорів.

Тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України).

Право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.

Пред`являючи позов до відповідачів та звертаючись до Шацького районного суду Волинської області ОСОБА_3 , з покликанням на положення договору позики вказував, що договорі укладений в смт. Шацьк та місцем його виконання також зазначено даний населений пункт.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано визначив, що дана справа підсудна Шацькому районному суду Волинської області та відкрив у ній провадження. На стадії відкриття провадження у справі суд позбавлений можливості надавати відповідну правову оцінку договору,на який покликається особа при зверненні до суду.

Доводи апеляційної скари не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, відтак підстав для її скасування немає.

Щодо рішення суду першої інстанції.

Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за договором позики від 02 вересня 2010 року та договору поруки від 07 серпня 2011 року, а також відсотків за користування позикою та штрафних санкцій.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно зі статтею 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Наявність оригінала розписки у позивача (позикодавця) згідно зі статтею 545 ЦК України свідчить, що зобов`язання з повернення позики позичальником не виконано.

Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Такі правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені в постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17. Підстав відступити від таких правових висновків Верховний Суд не встановлював.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційний суду зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення зазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач на підтвердження позовних вимог надав копію договору позики та копію договору поруки. Оригінали вказаних документів в матеріалах справи відсутні.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 стверджував, що з позивачем він ніколи не був знайомим, в смт. Шацьк ніколи не приїздив, договір позики він не підписував, а тому вважає, що договір позики є неукладеним. Стверджував, що не має жодного відношення до ПП "Транс-Окогруп", яке є його поручителем відповідно до наявної копії договору поруки, що надана позивачем.

В апеляційній скарзі, а також у своїх поясненнях ОСОБА_1 вказував, що в судах України є ряд позовів ОСОБА_3 до нього, в яких наявні аналогічні договори позики, однак відмінним є місце їх укладення та виконання (надано копії судових рішень). Зауважував, що в період розгляду справи судом першої інстанції, він перебував під вартою у ДП "Київський слідчий ізолятор", а тому не був обізнаним про наявність такого спору, жодних заяв у цій справі він до суду першої інстанції не подавав.

Подані позивачем при зверненні до суду з позовом докази місять суперечності. Зокрема : копія договору поруки від 07.08.2011 року містить вказівку про те, що в інтересах ПП " Транс-Окогруп", яке виступає поручителем, діє ОСОБА_4 на підставі довіреності № 31 від 07.05.2015 року, тобто довіреність видана через чотири роки після укладення вказаного договору.

З метою з`ясування дійсних обставин справи, встановлення доведеності вимог позовної заяви та обґрунтованості доводів апеляційної скарги, апеляційним судом було скеровано на адресу позивача вимогу про надіслання оригіналів договору позики та договору поруки та запропоновано з`явитись до суду для надання особистих пояснень, щодо пред`явленого позову.

Направлений на адресу позивача апеляційним судом лист, позивачем було отримано 01.08.2023 року про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, однак станом на день розгляду справи, тобто 21 серпня 2023 року оригіналів договору позики та договору поруки позивачем до суду апеляційної інстанції не було подано.

За відсутності оригіналів договору позики та поруки суд позбавлений можливості вирішувати питання щодо призначення можливої судової експертизи вказаних документів, оскільки позивач у категоричній формі заперечує про їх укладення.

Таким чином апеляційний суд приходить до висновку, що позивач не довів наявності обставин, на які посилався, як на підставу своїх вимог, не довів факту укладення договору позики, не пояснив відсутність оригіналів договорів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом першої інстанції оригінали договору позики та поруки не оглядались та не досліджувались.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення принципу правової визначеності;

Оцінивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про не доведення ОСОБА_3 позовних вимог.

Принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. Суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою ухвалює власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18.

Оскільки висновки суду першої інстанції, зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду, та ухвалення нового судового рішення , яким в задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Шацького районного суду Волинської області від 26 грудня 2019 року залишити без змін.

Рішення Шацького районного суду Волинської області від 18 лютого 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В позові ОСОБА_3 до Приватного підприємства "Транс-Окогруп", ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: