Ухвала

від 18.04.2023 по справі 216/2516/23

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/2516/23

Провадження 2-з/216/26/23

УХВАЛА

18 квітня 2023 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу в Дніпропетровській області в складі:

головуючого судді: Чирського Г.М.

за участю секретаря судових засідань : Корнєвої Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг, заяву адвоката Буланова Олексія Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

18.04.2023 р. до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу в Дніпропетровській області на адресу суду надійшла позовна заява адвоката Буланова Олексія Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «КАР ГРУП», про стягнення грошових коштів.

Разом з позовної заявою, представником позивача подано заяву про забезпечення позову, шляхом накладання арешту на майно ОСОБА_2 в межах ціни позову на суму 163400,00 грн. Невжиття заходів забезпечення позову може завдати значної шкоди заявнику, істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Суд, вивчивши доводи поданої заяви про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви із наступних підстав.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.п 1, 2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 5 ст. 151 ЦПК України, у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, що зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 6 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення доказів».

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 6 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення доказів» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, втому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Вказана позиція викладена у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.09.2019 року по справі №320/3560/18.

В заяві представника позивача про забезпечення позову при поданні позовної заяви не наведено мотивів, яким чином невжиття заходу забезпечення позову, може призвести до того, що зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову з яким він звернувся до суду в інтересах позивача.

Факт звернення до суду із позовною заявою не свідчить про наявність реальної загрози невиконання майбутнього рішення суду.

Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість того, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Співмірність під час вжиття заходів забезпечення позову передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відтак, будь-яких доказів на підтвердження факту реальної загрози утруднення виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позовних вимог заявником не надано. Твердження заявника, викладені в заяві про забезпечення позову щодо можливості утруднення виконання майбутнього рішення суду мають характер припущення, яке не може вважатись обґрунтованим.

За таких обставин, суддя дійшов до висновку, про необгрунтованість заяви , яка не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.149-153, 260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову, залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня проголошення ухвали.

У разі якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Г. М. Чирський