Ухвала

від 20.04.2023 по справі 910/14792/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/14792/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В.(головуючої), Колос І. Б. та Селіваненка В.П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги приватного акціонерного товариства "Броварський завод пластмас" (далі- Завод)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп"

до: 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент ВАН";

2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання недійсним аукціону та договорів,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "Баса-Трейд";

виробниче підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "НАСА";

Private Limited Company WWRT LIMITED, та

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору -

Заводу

до: 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент ВАН";

2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання недійсними аукціону та договорів про відступлення права вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Завод 05.04.2023 (згідно з відміткою на конверті) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 у справі № 910/14792/20. Водночас у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження, а також до скарги додано заву про зупинення дії оскаржуваного судового рішення.

Дослідивши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої та другої статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Права господарського суду при вирішенні питання, що виникають у зв`язку з відновленням пропущеного процесуального строку, унормовуються процесуальним законодавством, зокрема, відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Оскаржувана постанова апеляційного господарського суду у даній справі ухвалена 07.02.2023 (повний текст підписаний 13.03.2023), а тому строк на її оскарження закінчився 03.04.2023.

Також 14.03.2023 оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції була опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Касаційну скаргу ж було подано скаржником до Верховного Суду 05.04.2023, підтвердженням чого є поштова відмітка на конверті, в якому касаційна скарга надсилалася на адресу Суду, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду від 07.02.2023.

Звертаючись з клопотанням про поновлення строку на подання касаційної скарги, Завод посилається на те, що копію повного тексту оскаржуваної постанови від 07.02.2023 не отримував, а ознайомився із оскаржуваним судовим рішенням лише 24.03.2023 під час ознайомлення з матеріалами справи у апеляційному господарському суді, про що зробив відповідну відмітку на клопотанні, яке міститься в матеріалах справи, а тому останній вважає, що строк на касаційне оскарження підлягає поновленню, оскільки його перебіг розпочинається з дати вручення копії судового рішення.

Однак, розглянувши наведені доводи скаржника щодо поважності пропуску строку на касаційне оскарження Суд визнає їх необґрунтованими, оскільки скаржником до касаційної скарги не додано жодних доказів (зокрема, згадане клопотання про ознайомлення з відміткою про отримання) на підтвердження викладених доводів щодо отримання копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з тим суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи, що представник Заводу Безсмертний А. В. був присутнім в судовому засіданні під час ухвалення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, то останній не був позбавлений можливості відстежувати хід розгляду справи та в розумні інтервали часу вжити всіх необхідних заходів для звернення з касаційною скаргою в межах строків, визначених ГПК України.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає, що підстави, неведені Заводом у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження є неповажними, оскільки скаржником не надано доказів на підтвердження викладених доводів щодо отримання копії оскаржуваного судового рішення, а, отже, і наявності у нього поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження.

Статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Право на звернення до суду не є абсолютним, оскільки воно реалізується тільки в порядку і спосіб, встановлених законом, у цьому разі ГПК України.

Частиною третьою статті 292 ГПК України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.

Окрім того, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Зміст касаційної скарги свідчить, що як на підставу для перегляду судових рішень в касаційному порядку скаржник посилається на неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування норми права, що відповідає пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

При цьому з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Однак, саме лише посилання скаржника у касаційній скарзі на неврахування висновків Верховного Суду під час ухвалення оскаржуваних судових рішень як на підставу касаційного оскарження судового рішення без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, були неправильно застосовані судом апеляційної інстанції та щодо яких такий висновок не був врахований не можуть формувати чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України.

З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга .

Окрім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок і розмір сплати судового збору, встановлений Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами підпунктів 1 і 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позов у цій справі було подано у 2020 році, в якому згідно з приписами статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року визначений у розмірі 2 102,00 грн.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 Закону у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Згідно з частиною шостою вказаної норми Закону за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах.

До касаційної скарги як доказ сплати судового збору скаржником додано квитанцію від 05.04.2023 №10417, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 13 620, 00 грн.

Однак, здійснивши перевірку зарахування коштів судового збору, які були сплачені скаржником, Судом встановлено, що, згідно виписок Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві за період 05.04.2023 по 18.04.2023 зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України відповідно до квитанції від 05.04.2023 №10417 у розмірі 13 620, 00 грн відсутнє, що підтверджується службовою запискою начальника фінансово-економічного управління Верховного Суду від 18.04.2023 № 1400/1/22-23.

Отже, згідно з доданою до касаційної скарги квитанцією від 05.04.2023 №10417 зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України не відбулося, а тому вказана квитанція не може бути визнана Судом як належний доказ сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі за подання касаційної скарги у цій справі, у зв`язку з чим касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України .

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що Заводу необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:

- надати Суду докази (зокрема, клопотання про ознайомлення з матеріалами справи з відповідними відмітками), що свідчать про отримання копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у зазначену скаржником дату на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, або навести інші підстави, за їх наявності, та надати докази на їх підтвердження;

- надати Суду належні докази, що свідчать про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі за подання касаційної скарги у цій справі із підтвердженням зарахування такої сплати до спеціального фонду Державного бюджету України;

- уточнити наведену скаржником підставу касаційного оскарження та зазначити конкретні норми права (пункт, частина, стаття) неправильного застосування яких, на думку скаржника, припустився суд апеляційної інстанції та щодо яких (норм) висновок Верховного Суду, викладений у наведених постановах, не був врахований судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто або відмовлено у відкритті касаційного провадження.

З огляду на залишення касаційної скарги без руху клопотання про зупинення дії оскаржуваного судового рішення залишається без вирішення до усунення недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Броварський завод пластмас" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 у справі №910/14792/20 залишити без руху.

2. Надати приватному акціонерному товариству "Броварський завод пластмас" строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити приватному акціонерному товариству "Броварський завод пластмас", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто або відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос

Суддя В. Селіваненко