Ухвала

від 04.07.2023 по справі 910/14792/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/14792/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп",

представник позивача - не з`явився,

відповідач-1 - товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент ВАН",

представник відповідача-1 - Парфентьєв А.О., адвокат (ордер від 03.10.2022 № 558506),

відповідач-2 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

представник відповідача-2 - Сидоренко Ю.А, адвокат (довіреність від 22.12.2022 № 60-12806/22),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1) товариство з обмеженою відповідальністю "Баса-Трейд",

представник третьої особи-1 - не з`явився,

2) виробниче підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "НАСА", представник третьої особи-2 - не з`явився,

3) Private Limited Company WWRT LIMITED

представник третьої особи-3 - не з`явився,

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - приватне акціонерне товариство "Броварський завод пластмас",

представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - не з`явився,

розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Броварський завод пластмас" (далі- Завод)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 (головуючий Демидова А.М., судді: Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.)

у справі № 910/14792/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" (далі- ТОВ "Фактор Енергогруп")

до: 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент ВАН" (далі - ТОВ "Стар Інвестмент ВАН");

2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1) товариство з обмеженою відповідальністю "Баса-Трейд" (далі - ТОВ "Баса-Трейд");

2) виробниче підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "НАСА" (далі - Підприємство);

3) Private Limited Company WWRT LIMITED (далі - Компанія),

про визнання недійсним аукціону та договорів,

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору приватного акціонерного товариства "Броварський завод пластмас" (далі- Завод)

до: 1) ТОВ "Стар Інвестмент ВАН";

2) Фонду,

про визнання недійсними аукціону та договорів про відступлення права вимоги.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Фактор Енергогруп" звернулось до суду з позовом до ТОВ "Стар Інвестмент ВАН" та Фонду за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ТОВ "Баса-Трейд, Підприємства, Компанії, про визнання:

- недійсним результатів електронного аукціону від 24.01.2019 № UA-EA-2018-12-21-000021-b, оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2018-12-21-000021-b, номер лоту: F170GL38061;

- недійсним договір купівлі-продажу майнових прав від 22.02.2019 № 09 (далі - Договір № 09);

- недійсним договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави від 22.02.2019, який посвідчений Кароєвою-Яремчук Т.М., державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за № 15-81 (далі - Договір № 15-81).

Позовні вимоги ТОВ "Фактор Енергогруп" (з урахуванням заяви про доповнення підстав позову) обґрунтовані тим, що:

- продаж майнових прав на аукціоні та укладення Договору № 09, відповідно до якого були продані права за кредитними договорами, а також укладення послідуючого Договору № 15-18 відбулись з порушенням норм чинного законодавства України;

- вимога про недійсність Договору № 15-18 є похідною від вимоги про визнання недійсним продажу майнових прав на аукціоні та визнання недійсним Договору № 09, оскільки вказаний договір (№ 15-18) укладався на виконання протоколу електронного аукціону та основного Договору № 09, та за ним відступлені права на забезпечення виконання боржником зобов`язань, які зазначені у Договорі № 09;

- підставою для задоволення позову та визнання недійсним спірного аукціону є невідповідність відступлених сум заборгованості позичальників за кредитними договорами від 16.09.2010 № 04КЛ/62/1134/ЮР та від 17.12.2012 № 04КЛ/170/1741/ЮР реальній сумі заборгованості позичальників за вказаними кредитними договорами, оскільки сума заборгованості, згідно з додатком до договору № 09, розрахована станом на 22.02.2019, а строк повернення кредиту, згідно з кредитними договорами та договорами поруки, становив: за договором від 16.09.2010 № 04КЛ/62/1134/ЮР - 26.05.2016; за договором від 17.12.2012 № 04КЛ/170/1741/ЮР - 29.03.2017. Тобто позовна давність за кредитними договорами спливла;

- публічним акціонерним товариством "Фортуна-Банк" (далі - ПАТ "Фортуна-Банк") відбувалось нарахування процентів за кредитними договорами і після закінчення строку повернення кредиту, що суперечить законодавству України;

- підставами для задоволення позову та визнання недійсними договорів є те, що Договір № 09 прав за своєю правовою природою є договором факторингу, а його укладення з ТОВ "Стар Інвестмент ВАН" суперечить вимогам статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);

- відсутність ТОВ "Стар Інвестмент ВАН" у Державному реєстрі фінансових установ виключає можливість укладення ним договорів про надання фінансових послуг та порушує вимоги законодавства щодо форми, змісту і суб`єктного складу договору факторингу, що є підставою для визнання Договору недійсним відповідно до статей 203, 215 ЦК України. Недійсність вказаного договору спричиняє недійсність послідуючого похідного Договору № 15-18;

- процедура підготовки до реалізації активів ПАТ "Фортуна-Банк" була проведена з порушенням вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24.03.2016 № 388 (далі - Положення № 388), що є підставою для визнання недійсними результатів спірних електронних торгів;

- Фондом при визначенні ціни лота не було дотримано пункт 11 розділу VII Положення № 388 у частині встановлення вартості активів у вигляді прав вимоги за кредитними договорами на рівні заборгованості за такими договорами;

- оскаржувані договори були вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, і спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, незаконне заволодіння майном як фізичної особи, так і юридичної особи - ТОВ "Фактор Енергогруп".

Під час підготовчого провадження у даній справі Завод подав позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, в якій просив суд:

- визнати недійсними результати електронного аукціону від 24.01.2019 № UA-EA-2018-12-21-000021-b, оформлені протоколом електронного аукціону № UA-EA-2018-12-21-000021-b, номер лоту: F170GL38061;

- визнати недійсним договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 01.03.2019 № 38061 (далі - Договір № 38061), укладений Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК") і ТОВ "Стар Інвестмент ВАН";

- визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 01.03.2019, укладений ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" і ТОВ "Стар Інвестмент ВАН", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак 01.03.2019 за № 117 (далі - Договір № 117).

Позовні вимоги Заводу мотивовані тим, що:

- за наслідком проведеного аукціону ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" було відступлено на користь ТОВ "Стар Інвестмент ВАН" права вимоги за іпотечним договором за ціною, яка більш ніж у 110 разів є меншою вартості предмета іпотеки, визначеної іпотечним договором;

- самі договори, які були укладені за наслідком проведеного електронного аукціону, не містять жодного посилання на будь-який висновок експерта чи інший документ, на підставі якого була визначена вартість (ціна), за якою права вимоги були відступлені;

- порівнюючи вартість предмета іпотеки, визначену в іпотечному договорі від 06.08.2009, договорах про відступлення прав вимоги від 01.03.2019, із загальним розміром кредиторської заборгованості, що підлягає стягненню на користь нового кредитора, очевидним є той факт, що ціна, яка була зазначена в договорах про відступлення права вимоги, є явно заниженою, а оспорювані правочини фактично вчинені сторонами за вартістю, значно меншою від ринкової і такою, що не відповідає вартості аналогічного за своїми параметрами нерухомого майна;

- при виставленні на продаж прав вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор" (далі - ТОВ "Луксор"), Товариства з обмеженою відповідальністю "І-Тел" (далі - ТОВ "І-Тел") і Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті Інвест Компані" (далі - ТОВ "Трініті Інвест Компані") розрахунок розміру їх заборгованості був здійснений без урахування звернення ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" стягнення на предмет іпотеки-2 (гуртожиток) за тим самим іпотечним договором від 06.08.2009;

- на момент проведення електронного аукціону у ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" взагалі було відсутнім право вимоги до ТОВ "Луксор", ТОВ "І-Тел" і ТОВ "Трініті Інвест Компані" за рахунок майна, належного Заводу, відповідно до положень статті 36 Закону України "Про іпотеку" у редакції, що діяла до 04.02.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 позов ТОВ "Фактор Енергогруп" задоволено частково. Визнано недійсними результати електронного аукціону від 24.01.2019 № UA-EA-2018-12-21-000021-b, оформлені протоколом електронного аукціону № UA-EA-2018-12-21-000021-b, номер лоту: F170GL38061, в частині пулу активів АТ "Фортуна-Банк", за кредитними договорами від 29.06.2011 № 04КЛ/62/1134/ЮР, від 18.05.2013 № 04КЛ/68/1692/ЮР. Визнано недійсним Договір № 09, укладений ПАТ "Фортуна-Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ейпіес Україна" (далі - ТОВ "Ейпіес Україна") в частині пулу активів АТ "Фортуна-Банк", за кредитними договорами від 29.06.2011 № 04КЛ/62/1134/ЮР, від 18.05.2013 № 04КЛ/68/1692/ЮР (порядкові номери 21.2 та 41 додатку № 1 до Договору № 09). Визнано недійсним Договір № 15-81, в частині пулу активів АТ "Фортуна-Банк", [порядковий номер 10 додатку № 1 до Договору № 15-81 (іпотечний договір від 21.10.2013 № 4587) та порядковий номер 11 додатку № 1 до договору № 15-81 (іпотечний договір від 24.05.2013 № 2245)]. Стягнуто з ТОВ "Стар Інвестмент ВАН" на користь ТОВ "Фактор Енергогруп" судовий збір у розмірі 1 576,50 грн. Стягнуто з Фонду на користь ТОВ "Фактор Енергогруп" судовий збір у розмірі 1 576,50 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Заводу задоволено частково. Визнано недійсними результати електронного аукціону від 24.01.2019 № UA-EA-2018-12-21-000021-b, оформлені протоколом електронного аукціону № UA-EA-2018-12-21-000021-b, номер лоту: F170GL38061, у частині пулу активів, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" від 08.02.2008 № 7, від 08.102008 № 87, від 21.07.2008 № 59, від 11.05.2007 № 41, від 01.08.2008 № 66, від 01.08.2008 № 67, від 10.10.2008 № 89. Визнано недійсним Договір № 38061, укладений ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" та ТОВ "Стар Інвестмент ВАН", в частині активів, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" від 08.02.2008 № 7, від 08.102008 № 87, від 21.07.2008 № 59, від 11.05.2007 № 41, від 01.08.2008 № 66, від 01.08.2008 № 67, від 10.10.2008 № 89 (додаток № 1 до договору). Визнано недійсним Договір № 117. Стягнуто з ТОВ "Стар Інвестмент ВАН" на користь Заводу збір у розмірі 1 702,00 грн. Стягнуто з Фонду на користь Заводу судовий збір у розмірі 1 702,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що:

- спірний аукціон, у частині активів ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК", було проведено з порушенням частини третьої статті 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" без проведення належної оцінки прав вимоги за кредитними договорами, оскільки Фондом звіту про оцінку суду надано не було;

- перші торги з продажу лоту № F170GL38061 були призначені на 20.12.2018 та визнані такими, що не відбулися, а повторні були призначені на 24.01.2019, тобто в термін, що перевищує 10 робочих днів, що не відповідає вимогам пункту 12 розділу VІІ Положення № 388;

- визначення та затвердження ціни лоту на перших та других торгах, із можливим зниженням ціни одразу на 80 %, мало наслідком проведення спірного аукціону з недотриманням строків та з порушенням частини другої статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме реалізації майна не за найвищою вартістю та у не найкоротший строк, що прямо суперечить меті цього Закону;

- відповідачами не надано до суду доказів продажу майна банків у вигляді цілісних майнових комплексів, що мало передувати продажу права вимоги за договорами із забезпеченням на оспорюваному аукціоні, що свідчить про проведення спірного аукціону з порушенням частини дванадцятої статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- відповідачами не надано доказів на виконання вимог розділу V Положення № 388, що в сукупності свідчить про порушення порядку передпродажної підготовки, підготовки проведення аукціону та оформлення його результатів, а також вчинення Фондом дій, направлених на порушення прав та інтересів кредиторів ПАТ "Фортуна-Банк" та ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК", з метою створення передумов для штучного зменшення вартості реалізованих прав вимоги із забезпеченням, що призвело до завдання істотних збитків кредиторам вказаних банків;

- продаж 24.01.2019 на електронному торговому майданчику Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.БІЗ" (далі - ТОВ "Ю.БІЗ") на відкритих торгах (аукціоні) з активів ПАТ "Фортуна-Банк" та ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" із забезпеченням, відбувся з порушенням частин першої, третьої, четвертої статті 50, частин дванадцятої, сімнадцятої статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", пункту 1 розділу ІІІ, пунктів 1, 3 розділу V, пункту 3 розділу VІ Положення № 388, що, з урахуванням приписів статей 203, 215 ЦК України, має наслідком визнання судом недійсними результатів відкритих торгів (аукціону), проведених 24.01.2019 на електронному торговому майданчику ТОВ "Ю.БІЗ", у частині продажу активів ПАТ "Фортуна-Банк" та ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК", номер лоту № F170GL38061, а це, у свою чергу, є підставою для визнання недійсним Договору № 09, укладеного АТ "Фортуна-Банк" та ТОВ "ЕйПіЕс Україна" (нова назва ТОВ "Стар Інвестмент ВАН"), а також визнання недійсним Договору № 38061, укладеного ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" та ТОВ "Ейпіес Україна" (нова назва ТОВ "Стар Інвестмент ВАН");

- враховуючи, що вказані договори підлягають визнанню недійсними на підставі статей 203, 215 ЦК України, то підлягають визнанню недійсними і похідні від них договори - Договір № 15-81 та Договір № 117;

- з урахуванням встановлених обставин, наявні порушення законних інтересів та прав ТОВ "Фактор Енергогруп" та Заводу як заставодавців/іпотекодавців за укладеними договорами;

- неправильне визначення Фондом сум заборгованості та продаж права вимоги (відступлення) на користь ТОВ "Стар Інвестмент ВАН" за ціною, яка є вочевидь заниженою та не відповідає дійсній вартості майна, переданого в заставу/іпотеку, призведе не лише до позбавлення ТОВ "Фактор Енергогруп" та Заводу права власності на майно у разі звернення стягнення на нього ТОВ "Стар Інвестмент ВАН" у рахунок заборгованості позичальників, розмір якої достовірно не встановлений, а й безпосередньо впливає на можливість погашення ними дійсної суми боргу за позичальників перед новим кредитором у рахунок виконання відповідного грошового зобов`язання;

- позивачами були доведені обставини того, що при підготовці та проведенні аукціону були порушені їх права, а також те, що допущені порушення підготовки та порядку проведення аукціону безпосередньо вплинули на результати проведених торгів.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ТОВ "Фактор Енергогруп" та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Заводу скасовано та у скасованій частині ухвалено нове рішення, яким у цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Фактор Енергогруп" та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Заводу. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Здійснено розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- є безпідставними висновки суду першої інстанції щодо порушення Фондом процедури організації та проведення торгів, визначеної вимогами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положення № 388;

- є помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що виконавча дирекція Фонду, в порушення пункту 12 Положення № 388, вирішила провести як перші, так і повторні торги, одразу із зниженням початкової (стартової ціни) на 80 %, а також, що перші торги з продажу лота № F170GL38061 були призначені на 20.12.2018 та визнані такими, що не відбулися, а повторні - на 24.01.2019, тобто більше ніж через 10 робочих днів;

- безпосередня процедура реалізації активів у кожному конкретному випадку визначається рішеннями виконавчої дирекції Фонду, що напряму випливає зі змісту частин першої-сьомої статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тоді як суд першої інстанції, як правильно зазначило в апеляційній скарзі ТОВ "Стар Інвестмент ВАН", визнав обов`язковою до застосування норму, яка передбачає альтернативну можливість її застосування, та не врахував нормативно встановлене право Фонду в кожному конкретному випадку самостійно визначати процедуру реалізації активів, що Фонд і здійснив;

- висновок суду першої інстанції про грубе порушення порядку передпродажної підготовки, підготовки проведення аукціону та оформлення його результатів, а також вчинення Фондом дій, направлених на порушення прав та інтересів кредиторів ПАТ "Фортуна-Банк" і ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК", з метою створення передумов для штучного зменшення вартості реалізованих прав вимоги із забезпеченням, що призвело до завдання істотних збитків кредиторам вказаних банків, належним чином не обґрунтований;

- як правильно зазначає в апеляційній скарзі ТОВ "Стар Інвестмент ВАН", Договір № 09 та Договір № 15-81, а також Договір № 38061 та Договір № 117 є правомірними, якщо позивач та/або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не доведуть зворотного. Обов`язок доказування в даному випадку несуть саме позивачі;

- стверджуючи про невідповідність розрахунку обсягів прав вимоги за кредитними договорами, ТОВ "Фактор Енергогруп" і Завод не наводять жодного доказу на підтвердження вказаних обставин. ТОВ "Фактор Енергогруп", при цьому, зазначає, що не є позичальником за спірними кредитними договорами та не має необхідних документів і даних для розрахунків по процентам станом на дату повернення кредитів;

- всупереч висновків суду першої інстанції, аргументи ТОВ "Фактор Енергогруп" і Заводу про продаж неіснуючих прав вимог, неправильність визначення розміру заборгованості позичальників при виставленні на продаж прав вимоги ґрунтувалися не на належних та допустимих доказах, а на припущеннях, тоді як рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, висновки суду про встановлені обставини та наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Завод звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги), посилаючись на те, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які ухвалені в інших справах у подібних правовідносинах, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що ухвалюючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 9901/315/20; Верховного Суду від 01.11.2021 у справі № 910/10245/19 та від 30.05.2023 у справі № 910/5672/17 щодо застосуванням положень пункту 12 розділу VII Положення № 388, який на час виникнення спірних правовідносин був відсутній, пункту 9 розділу VII вказаного Положення та статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у подібних правовідносинах.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2023 зупинено дію постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 у справі № 910/14792/20 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Від фонду надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

ТОВ "Стар Інвестмент ВАН" подало відзив на касаційну скаргу в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження з огляду на таке.

За приписами пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Завод у касаційній скарзі посилається на те, що, ухвалюючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 9901/315/20; Верховного Суду від 01.11.2021 у справі № 910/10245/19 та від 30.05.2023 у справі № 910/5672/17 щодо застосуванням положень пункту 12 розділу VII Положення № 388, який на час виникнення спірних правовідносин був відсутній, пункту 9 розділу VII вказаного Положення та статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у подібних правовідносинах.

Так, у справах:

- № 9901/315/20 Велика Палата Верховного Суду, залишаючи без змін рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, погодилась з висновками Касаційного адміністративного суду про те, що 13.12.2019 набрали чинності зміни до Закону України від 02.07.2015 № 576-VIII ?Про Рахункову палату? (далі - Закон № 576-VIII), внесені Законом України від 14.11.2019 № 293-IX ?Про внесення змін до Бюджетного кодексу України? (далі - Закон № 293-IX), у частині підстав для дострокового звільнення члена Рахункової палати (далі - РП) з посади. Відтак досягнення членом РП шістдесяти п`яти років є підставою для його звільнення (пункт 3-1 частини сьомої статті 20 Закону № 576-VIII). Вік особи як юридичний факт-стан є триваючою обставиною, що породжує для такої особи юридичні наслідки. Зворотна дія нормативно-правового акта у часі - це його здатність поширювати свій регуляторний вплив на події, факти, що виникли і тривали до набрання ним чинності. Водночас 13.12.2019 стан позивача як особи, яка досягла шістдесяти п`яти років, не припинився, у зв`язку із чим з цієї дати до спірних правовідносин підлягав застосуванню пункт 3-1 частини сьомої статті 20 Закону № 576-VIII. З огляду на висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 16.10.2007 № 8-рп/2007, про те, що встановлення законодавцем граничного віку перебування на відповідній службі є питанням соціальної або економічної доцільності; особливі правила та умови, засновані на специфічних вимогах до праці, не обмежують право на працю і гарантію рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності; граничний вік перебування на державній службі та на службі в органах місцевого самоврядування фактично є пенсійним віком для цієї категорії працівників, суд першої інстанції не вбачав обставин, які б у контексті вимог статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) давали б підстави для незастосування до спірних правовідносин пункту 3-1 частини сьомої статті 20 Закону № 576-VIII. Щодо аргументів позивача про неконституційність пункту 3-1 частини сьомої статті 20 Закону № 576-VIII унаслідок порушення Верховною Радою України (ВРУ) процедури прийняття Закону № 293-IX, то їхня оцінка виходить за межі компетенції адміністративного суду і не може бути надана в межах цього провадження. Пункт 13 частини другої статті 25 Закону № 576-VIII, з якого вбачається, що РП вносить на розгляд ВРУ подання про дострокове припинення повноважень члена РП, не підлягає застосуванню до спірних правовідносинах, оскільки у випадку позивача мало місце звільнення з посади до закінчення його повноважень, що не є тотожним достроковому припиненню повноважень члена РП, перелік яких визначено абзацом одинадцятим частини сьомої статті 20 Закону № 576-VIII. Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за висновком суду першої інстанції, у ВРУ були визначені законом підстави для дострокового звільнення позивача з посади члена РП, при цьому оскаржувана Постанова ВРУ прийнята з дотриманням визначеної Законом № 576-VIII процедури;

- № 910/10245/19 Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими позовні вимоги були задоволені повністю, а саме визнано припиненим зобов`язання Державної іпотечної установи (Установа) перед ПАТ "Дельта Банк" (Банк) щодо сплати відсоткового доходу за одинадцятий відсотковий період за облігаціями серій "В3", "С3" згідно Проспекту емісії облігацій серії "Z2", "А3", "В3", "С3", "D3" Установи 2013 року, погодився з висновками судів про те, що відповідно до статті 601 ЦК України та пункту 8 частини другої статті 46 Закону про гарантування вкладів, у редакції, чинній на дату вчинення одностороннього правочину, зобов`язання позивача перед відповідачем щодо сплати відсоткового доходу за одинадцятий відсотковий період за облігаціями серій "B3", "C3" припинилися зарахуванням. Правовідносини сторін щодо зарахування між позивачем та відповідачем зустрічних однорідних вимог за облігаціями серій "B3", "C3" згідно з Проспектом емісії вже були предметом судового розгляду у справах №910/4413/17, №910/1340/18, №910/12608/17, №910/1413/17, № 910/10418/18 та №910/1234/19. Судовими рішеннями у цих справах встановлена правомірність такого зарахування. Суд апеляційної інстанції також враховував правові висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 29.05.2018 у справі № 910/12608/17 та від 09.04.2019 у справі № 910/10418/18, щодо незастосування до спірних правовідносин пунктів 16, 17 розділу VIII Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.08.2017 № 3711, оскільки додаткові обмеження щодо можливості зарахування однорідних зустрічних вимог можуть встановлюватися лише законом. Виконуючи вказівки Верховного Суду щодо застосування цієї норми з урахуванням пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності, суд апеляційної інстанції зазначив, що вимога щодо вирішення, розгляду або перегляду з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, стосується застосування статей 5, 73, 137 та 141 ГПК України, а не норм матеріального права, оскільки загальний принцип права, закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що враховує, що подібна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 910/683/19 та від 11.02.2021 у справі № 910/1592/20;

- № 910/5672/17 Верховний Суд, скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги ГС "Український музичний альянс" задоволено, а саме стягнуто з ТОВ "МТІ" на користь ГО "Український музичний альянс" 1 757 227,89 грн - суми відрахувань, зазначив, що спірні правовідносини виникли між сторонами у період з 01.07.2016 по 31.12.2016 і саме на підставі договору про виплату відрахувань (відсотків) від 16.06.2016, що було встановлено судами попередніх інстанцій. Водночас, частиною першою статті 196 Господарського кодексу України визначено, що кожний з управнених суб`єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов`язаних суб`єктів повинен виконати зобов`язання відповідно до частки цього суб`єкта, визначеної зобов`язанням. Суд у контексті спірних правовідносин також зазначає про те, що незалежно від зобов`язання, яке мало місце між сторонами спору у 2016 році в силу вимог статті 42 ?Про авторське право і суміжні права" (умови, порядок та строки виконання якого чітко врегульовані законодавством) між сторонами спору також існує зобов`язання, яке виникло 16.06.2016 з договору укладеного сторонами на підставі вільного волевиявлення і юридична сила якого поширюється на сторін даного спору в силу положень статей 3, 525, 526, 629 ЦК України. Вказані зобов`язання хоч і є різними за підставами виникнення, юридичною силою та умовами виконання, однак стосуються одного предмета (відрахувань). Схожі за змістом висновки, викладено і у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 910/16659/17. З урахуванням наведеного, позивач не позбавлений можливості реалізувати своє право щодо стягнення спірних відсотків (відрахувань) за імпортовані товари за період з 01.07.2016 по 31.12.2016 під час розмитнення останніх також на підставі обов`язку відповідача сплачувати їх в силу погоджених сторонами умов договору. У даному спорі, в контексті спірних правовідносин та підстав заявлених позовних вимог, Суд зазначає про те, що виходячи з обставин того, що фактично як і на час укладання договору так і на час звернення до суду з даним позовом про виплату відрахувань позивач був уповноваженою організацією, яка здійснює збирання і розподіл між суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснювати відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, а тому у сукупності з положеннями статей 3, 525, 526, 629 ЦК України, статті 196 ГК України, факт скасування наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 18.02.2020 №267 "Про акредитацію організації колективного управління" - ГС "Український музичний альянс" не може бути безумовною підставою для звільнення відповідача від обов`язку виконати свої зобов`язання, які виникли у період з 01.07.2016 по 31.12.2016 і не позбавляє позивача права та можливості звернення до суду з позовом про зобов`язання відповідача сплатити суму відрахувань на виконання умов договору. (Близька за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №910/12523/18). Таким чином судом апеляційної інстанції було безпідставно скасовано рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2022 яким позовні вимоги задоволено.

При цьому у даній справі № 910/14792/20 судами встановлено, що 24.01.2019 відбулися відкриті торги (аукціон), оформлені протоколом електронного аукціону № UA-EA-2018-12-21-000021-b, з продажу пулу активів 21 банку, у тому числі ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" та АТ "Фортуна-Банк", що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами, векселів, а також дебіторської заборгованості. Номер лоту: F170GL38061. Сторінка аукціону в Інтернеті: https://prozzoro.sale/auction/UA-EA-2018-12-21-000021-b.

Початкова стартова ціна лоту склала 310 763 366,13 грн, без ПДВ; мінімальна ціна лоту - 62 152 673,22 грн, без ПДВ; ціна продажу лоту - 62 152 673,22 грн, без ПДВ; крок - 1 %.

Переможцем аукціону, згідно з протоколом електронного аукціону № UA-EA-2018-12-21-000021-b від 24.01.2019, визнано ТОВ "Ейпіес Україна", код ЄДРПОУ 42682150, яке на підставі рішення від 30.05.2019 № 5 перейменовано в ТОВ "Стар Інвестмент ВАН".

На вказаному аукціоні ТОВ "Стар Інвестмент ВАН" придбало активи, зокрема:

- АТ "Фортуна-Банк", а саме права вимоги за кредитними договорами №№ 04К-КЛ/М/82, 04К-КЛ/158, 04КО/25/264/ЮР, 04КЛ/114/1848/ЮР, 04КЛ/115/1848/ЮР, 04КЛ/05/1761/ЮР, 04КЛ/7/1551/ЮР, 04КЛ/01/1551/ЮР, 04КЛ/50/1073/ЮР, 04КЛ/122/1070/ЮР, 04КР/35/1070/ЮР, 04КЛ/07/1070/ЮР, 04КЛ/170/1741/ЮР, 04КЛ/155/1269/ЮР, 04КЛ/04/1836/ЮР, 04КЛ/65/1861/ЮР, 04КЛ/03/1498/ЮР, 04КЛ/М/25/2052/ЮР, 04КЛ/72/1271/ЮР, 04КЛ/153/1271/ЮР, 04КЛ/62/1134/ЮР, 04КЛ/111/1842/ЮР, 04ОВ/91/951/ЮР, 04КЛ/М/51/794/ЮР, 04КР/105/121/ЮР, 04КЛ/120/121/ЮР, 04ОВ/131/121/ЮР, 04КО/59/334/ЮР, 04КР/29/1781/ЮР, 04КЛ/30/2014/ЮР, 04КЛ/15/997/ЮР, 04КЛ/17/2027/ЮР, 04ОВ/26/2027/ЮР, 04КЛ/30/1807/ЮР, 04КЛ/140/1807/ЮР, 04КЛ/54/1819/ЮР, 04КЛ/106/1841/ЮР, 04КЛ/122/1841/ЮР, 04КР/22/1692/ЮР, 04КР/34/1692/ЮР, 04КЛ/68/1692/ЮР, 04КЛ/150/1534/ЮР, 04КЛ/116/1849/ЮР;

- ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК", а саме права вимоги за кредитними договорами №№ 7, 78, 80, 87, 59, 41, 66, 67, 89, 4, 25, 27.

На підставі протоколу електронного аукціону № UA-EA-2018-12-21-000021-b від 24.01.2019 між АТ "Фортуна-Банк" і ТОВ "Ейпіес Україна" укладено два договори:

- Договір № 09, відповідно до якого продані права за кредитними договорами;

- Договір № 15-81, відповідно до якого відступлені права за договорами застави/іпотеки.

Договір № 09 є основним договором, а Договір № 15-81 є похідним, оскільки без Договору № 09 не може існувати Договір № 15-81.

Відповідно до додатку № 1 та додатку № 2 до Договору № 09, зокрема, було продано майнові права за кредитними договорами від 16.09.2010 № 04КЛ/62/1134/ЮР та від 18.05.2013 № 04КЛ/68/1692/ЮР. Забезпеченням за вказаними кредитними договорами виступало майно ТОВ "Фактор Енергогруп":

- основні засоби, обладнання АГНКС (договір застави від 29.06.2011 № 04ЗТ/62/1134/ЮР);

- транспортні засоби (договір застави від 24.05.2013 № 2245).

За вказаними договорами застави ТОВ "Фактор Енергогруп" виступило майновим поручителем та передало в заставу банку власне майно за кредитними договорами ТОВ "Баса-Трейд" та ТОВ "НАСА".

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 17.03.2020 внесено запис № 10711110033026293 про проведення державної реєстрації припинення ПАТ "Фортуна-Банк" як юридичної особи.

Також судами встановлено, що у уданий пул увійшли й активи ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК", а саме: права вимоги до ТОВ "Луксор", ТОВ "І-Тел" і ТОВ "Трініті Інвест Компані" за кредитними договорами, які забезпечувалися за рахунок нерухомого майна, належного Заводу, на умовах укладеного іпотечного договору від 06.08.2009 № 856.

За результатом проведеного аукціону, 01.03.2019 ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ ?ВІЕЙБІ БАНК? Славкіної М.А. та ТОВ ?ЕйПіЕс Україна?, яке 13.08.2019 змінило свою назву на ТОВ "Стар Інвестмент Ван", було укладено Договір № 38061 (з додатком № 1 до нього) та Договір № 117.

Ухвалюючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції зазначив, що предметом позову в цій справі є вимоги позивачів (ТОВ "Фактор Енергогруп" і Заводу) про визнання недійсними результатів електронного аукціону з продажу пулу активів, зокрема, АТ "Фортуна-Банк" і ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" (які перебували у процедурі ліквідації), а також договорів відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами, укладеними для забезпечення цих кредитних договорів.

Процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку, відповідно до пункту 8 частини другої статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", здійснює Фонд у передбаченому цим Законом порядку.

Порядок продажу майна банку, що ліквідується, встановлений у статті 51 зазначеного Закону.

Відповідне питання також врегульоване низкою нормативно-правових актів Фонду.

Процедура проведення аукціону з продажу майна банку, що ліквідується, складається з чотирьох етапів її організації: попередня підготовка проведення аукціону (інвентаризація та оцінка майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку, затвердження способу, порядку, складу та умов відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси); підготовка до проведення аукціону (укладення договору з організатором аукціону, публікація оголошення, прийняття заяв на участь в аукціоні, внесення гарантійних внесків учасників аукціону); проведення аукціону та оформлення його результатів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 922/2784/17.

Виконавчою дирекцією Фонду 24.03.2016 прийнято рішення про затвердження Положення № 388, яким визначено порядок організації продажу активів (майна), що включені до ліквідаційної маси банку, що ліквідується, крім майна, визначеного у частині десятій статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у тому числі визначення принципів та критеріїв черговості продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, які застосовуються при формуванні як планів продажу активів (майна) на рівні банків, що ліквідуються, так і пропозицій з продажу окремих активів/пулів активів.

Згідно з пунктом 5.5 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05.07.2012 № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 за № 1581/21893 (далі - Положення № 2) виконавча дирекція Фонду або колегіальний орган Фонду з питань консолідації та продажу активів (у разі делегування йому відповідних повноважень) приймає рішення про: затвердження переліку майна банку, що не підлягає продажу; об`єднання майна банку або кількох банків у пули та/або продаж окремих інвентарних об`єктів; строки та заходи передпродажної підготовки майна; затвердження умов відкритих торгів (у тому числі аукціонів, що проводяться за методами підвищення та/або зниження ціни і без обмеження мінімальної ціни продажу майна), зокрема розмірів гарантійного внеску, лота та кроку аукціону, порядку зниження ціни, встановлення або відмови від встановлення мінімальної ціни продажу; обмеження загальної кількості відкритих торгів, на яких пропонуються до продажу одні й ті самі об`єкти або пули активів; проведення відкритих торгів (аукціонів) уповноваженою особою Фонду або торговельним посередником, біржею тощо, у тому числі у разі продажу пулів активів, сформованих за рахунок майна кількох банків.

Пунктом 12 розділу VII Положення № 388 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) реалізація активів (майна), умови продажу яких затверджуються виконавчою дирекцією Фонду вперше або були затверджені до набрання чинності цим Положенням, але активи (майно) не були виставлені на продаж, за рішенням виконавчої дирекції Фонду в тому числі може здійснюватися у такому порядку: початкова ціна активів (майна) встановлюється на рівні вартості відповідних активів, що відображається на балансових та на позабалансових рахунках (для прав вимоги за кредитними договорами - на рівні заборгованості за такими договорами (заборгованість за основним боргом, нарахованими відсотками, а також сума заборгованості, що обліковується на рахунках клієнтів банку)) станом на перше число місяця, у якому затверджено відповідну пропозицію, але не нижче оціночної вартості таких активів, визначеної незалежними суб`єктами оціночної діяльності; активи (майно), які не були продані на відкритих торгах (аукціоні), банк повторно виставляє на продаж із зменшенням їх ціни реалізації, встановленої для проведення попередніх відкритих торгів (аукціону), на 10 відсотків від початкової ціни, але сумарно не більше ніж на 80 відсотків від початкової ціни; повторні відкриті торги (аукціон) проводяться не пізніше 10 робочих днів після дати завершення попередніх відкритих торгів (аукціону), які визнані такими, що не відбулися; у разі якщо після зниження початкової ціни активів (майна) на 80 відсотків відкриті торги (аукціон) не відбудуться, такі активи (майно) можуть підлягати продажу у складі пулів активів (майна), сформованих за цією ознакою у порядку, встановленому Фондом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 20.07.2017 прийнято рішення виконавчої дирекції Фонду № 3117 "Про пілотний проект щодо реалізації активів (майна) банків, що ліквідуються, шляхом відкритих торгів (аукціонів) із використанням електронної торгової системи для проведення аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лоту, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції".

Вказаним рішенням встановлено, зокрема, що в рамках Пілотного проекту здійснюється реалізація активів (майна) банків, що ліквідуються, відповідно до Положення № 388 (у редакції рішення виконавчої дирекції Фонду від 05.05.2017 № 1872), з урахуванням таких особливостей, зокрема:

1) для цілей Пілотного проекту:

- закритою ціновою пропозицією слід вважати суму коштів, намір та можливість сплати якої власноруч декларується учасником. Розмір закритої цінової пропозиції не може бути меншим за ціну лоту, яка діяла в момент зупинки автоматичного покрокового зниження ціни лоту, право на внесення якої надається учасникам протягом періоду, встановленого в рішенні Фонду про затвердження умов продажу активу (майна/пулу активів (майна) банку(ів). Розмір закритих цінових пропозицій оприлюднюється після завершення періоду їх подання;

- кроком аукціону слід вважати дисконт, розмір та час застосування якого затверджені рішенням Фонду щодо умов продажу, на який під час відкритих торгів (аукціону) автоматично і поступово здійснюється зниження початкової (стартової) ціни оголошеного до продажу лота протягом періоду проведення відкритих торгів (аукціону) до моменту досягнення мінімальної ціни оголошеного до продажу лота або до моменту здійснення ставки учасником, а також надбавку, розмір якої затверджений рішенням Фонду щодо умов продажу та на яку мінімально цінова пропозиція учасника, що зробив ставку, повинна перевищувати розмір найвищої закритої цінової пропозиції під час періоду внесення цінової пропозиції учасником, що зробив ставку;

- мінімальною ціною слід вважати ціну лоту, визначену в рішенні Фонду щодо умов продажу, якою закінчується автоматичне покрокове зниження ціни лоту протягом періоду проведення електронного аукціону, за відсутності ставки учасника;

- початковою (стартовою) ціною слід вважати ціну лоту, сформованого із індивідуально визначеного активу (майна) або пулу активів (майна), визначену у рішенні Фонду щодо умов продажу, з якої розпочинаються відкриті торги (аукціон) та яка діє до першого автоматичного покрокового зниження ціни лоту;

- ціновою пропозицією слід вважати суму коштів, намір та можливість сплати якої власноруч декларується учасником. Право на внесення цінової пропозиції надається учаснику, що зробив ставку, протягом періоду, встановленого в рішенні Фонду щодо умов продажу. Розмір цінової пропозиції повинен перевищувати не менше ніж на один крок розмір найвищої закритої цінової пропозиції, поданої іншим учасником протягом періоду, встановленого в рішенні Фонду щодо умов продажу.

Під терміном Фонд розуміється виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - виконавча дирекція Фонду) або Комітет з питань консолідації та продажу активів у разі делегування йому відповідних повноважень виконавчою дирекцією Фонду;

2) порядок розкриття інформації про активи (майно) банків, що ліквідуються (далі - банк):

період між датою оприлюднення на веб-сайті банку та офіційному веб-сайті Фонду публічного паспорта активу (майна), паспорта відкритих торгів (аукціону) і датою проведення відкритих торгів (аукціону) не може бути меншим 14 робочих днів та не більшим 40 робочих днів;

оголошення, яке розміщується на веб-сайті банку, офіційному веб-сайті Фонду та в електронній торговій системі (далі - ETC) повинно містити: дату оголошення, назву, опис, затверджену початкову (стартову) ціну лоту та іншу інформацію про склад такого лоту;

час та місце особистого ознайомлення зі складом лоту;

поштова адреса, номер телефону, час роботи відповідальної(их) особи (осіб) банку(ів) за продаж активу/пулу активів (майна), що були включені до лоту такого банку(ів);

банківські реквізити електронних майданчиків для сплати гарантійного внеску;

3) умови та порядок проведення відкритих торгів (аукціону):

продаж активів (майна) банку проводиться на відкритих торгах (аукціоні) в електронній формі через ЕТС;

банк(и) має (мають) право продати лот зі зниженням його початкової (стартової) ціни до мінімальної ціни, визначеної у рішенні Фонду щодо умов продажу, протягом періоду проведення відкритих торгів (аукціону);

відкриті торги (аукціон) не можуть вважатися такими, що відбулися, у разі відсутності ставки;

початкова (стартова) ціна лоту може бути встановлена на рівні не нижче суми мінімальних цін/ початкових цін реалізації активів (майна), які включені до складу пулів, що склалися на попередніх відкритих торгах (аукціонах), що не відбулися;

у разі якщо відкриті торги (аукціон) не відбулися внаслідок невиконання покупцем своїх зобов`язань щодо купівлі-продажу лоту, такі активи/пули активів (майна) банку(ів) підлягають повторному продажу на відкритих торгах (аукціоні). Ціна активів/пулів активів (майна) банку(ів) на таких повторних відкритих торгах (аукціоні) встановлюється на рівні не нижче ціни активів/пулів активів (майна) банку(ів), що склалася на попередніх торгах (аукціоні), результати якого були скасовані (лот був знятий з продажу);

у разі якщо після зниження початкової (стартової) ціни лоту до мінімальної ціни відкриті торги (аукціон) не відбудуться, такі активи (майно) банку(ів), що входили до складу лоту(ів), підлягають продажу у складі лоту(ів), сформованих з активів (майна) банку за цією ознакою.

З наведеного вбачається, що:

- при продажу активів у вигляді кредитів, у тому числі, але не виключно, із забезпеченнями, за стартову (початкову) вартість приймається сума заборгованості за кредитом, і вона майже завжди вища за оціночну, що, в свою чергу, об`єктивно та беззаперечно підтверджує, що питання незалежної оцінки активів у вигляді кредиту не впливає на ціну (вартість) продажу даних активів (кредиту) взагалі;

- Фонд допускає зниження вартості активів (майна) на 80 % від їх початкової вартості, оскільки з комплексного аналізу імперативних положень нормативно-правових актів України, що регламентують порядок реалізації активів (майна) неплатоспроможних банків (зокрема, і станом на момент виникнення спірних правовідносин), вбачається, що реальну ціну лоту (активів, майна) визначають виключно покупці такого активу (майна) на аукціоні, у відповідності до співвідношення значень рівнів попиту та пропозиції на дані активи (майно) згідно з умовами вільного та відкритого ринку, втручання у функціонування якого є об`єктивно неможливим.

Фонд затвердив наступні правила електронних торгів:

- Регламент роботи електронної торгової системи щодо організації та проведення відкритих торгів (аукціонів) з продажу активів (майна) банків, що виводяться з ринку та банків, що ліквідуються;

- Регламент роботи електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лота, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції для продажу активів (майна) банків, що виводяться з ринку або ліквідуються.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що різниця вказаних процедур полягає у тому, що за правилами першого аукціону відбувається підвищення ціни від визначеної Фондом стартової ціни продажу лоту (активів, майна), а за другою - початкова ціна є завідомо високою та неринковою у заборгованості за тілом кредиту та відсотками по тілу кредиту, який відчужується, яка поступово знижується до тих пір, поки хтось із учасників не підтвердить ціну у певний момент її зниження, тоді аукціон проводжується на підвищення ціни продажу лоту (активів, майна).

Таким чином, апеляційний суд визнав безпідставними висновки суду першої інстанції щодо порушення Фондом процедури організації та проведення торгів, визначеної вимогами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положення № 388.

Також апеляційний суд визнав помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що виконавча дирекція Фонду, в порушення пункту 12 Положення № 388, вирішила провести як перші, так і повторні торги, одразу із зниженням початкової (стартової ціни) на 80 %, а також, що перші торги з продажу лота № F170GL38061 були призначені на 20.12.2018 та визнані такими, що не відбулися, а повторні - на 24.01.2019, тобто більше ніж через 10 робочих днів.

Зі змісту пункту 12 Положення № 388 вбачається, що реалізація активів "у тому числі може здійснюватися" у такому порядку. Втім, безпосередня процедура реалізації активів в кожному конкретному випадку визначається рішеннями виконавчої дирекції Фонду, що напряму випливає зі змісту частин першої-сьомої статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тоді як суд першої інстанції, як правильно зазначило в апеляційній скарзі ТОВ "Стар Інвестмент ВАН", визнав обов`язковою до застосування норму, яка передбачає альтернативну можливість її застосування, та не врахував нормативно встановлене право Фонду в кожному конкретному випадку самостійно визначати процедуру реалізації активів, що Фонд і здійснив.

Крім того, суд апеляційної інстанції визнав належним чином не обґрунтований висновок місцевого господарського суду про грубе порушення порядку передпродажної підготовки, підготовки проведення аукціону та оформлення його результатів, а також вчинення Фондом дій, направлених на порушення прав та інтересів кредиторів ПАТ "Фортуна-Банк" і ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК", з метою створення передумов для штучного зменшення вартості реалізованих прав вимоги із забезпеченням, що призвело до завдання істотних збитків кредиторам вказаних банків, з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже презумпція дійсності договору означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що як правильно зазначає в апеляційній скарзі ТОВ "Стар Інвестмент ВАН", Договір № 09 та Договір № 15-18, а також Договір № 38061 та Договір № 117 є правомірними, якщо позивач та/або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не доведуть зворотного. Обов`язок доказування в даному випадку несуть саме позивачі.

Стверджуючи про невідповідність розрахунку обсягів прав вимоги за кредитними договорами, ТОВ "Фактор Енергогруп" і Завод не наводять жодного доказу на підтвердження вказаних обставин. ТОВ "Фактор Енергогруп", при цьому, зазначає, що не є позичальником за спірними кредитними договорами та не має необхідних документів і даних для розрахунків по процентам станом на дату повернення кредитів.

Отже, всупереч висновків суду першої інстанції, аргументи ТОВ "Фактор Енергогруп" і Заводу про продаж неіснуючих прав вимог, неправильність визначення розміру заборгованості позичальників при виставленні на продаж прав вимоги ґрунтувалися не на належних та допустимих доказах, а на припущеннях, тоді як рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, висновки суду про встановлені обставини та наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Так, після того, як суд першої інстанції витребував від Фонду копії документів, на підставі яких була визначена ціна Договору № 38061, Фонд повідомив, що ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" на виконання вимог статті 521 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" здало в архів Національного банку України документи та довідковий апарат до них, про що був складений відповідний акт. Суд, не отримавши доказів виконання вимог статті 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", був позбавлений можливості встановити факт наявності цих документів, які в силу Закону є обов`язковими для підготовки та проведення торгів. Водночас місцевий господарський суд не витребував цих документів від Національного банку України, дійшовши висновку, що аукціон, в частині активів ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК", був проведений з порушенням частини третьої статті 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", без належної оцінки прав вимоги за кредитними договорами, оскільки Фонд звіт про оцінку суду не надав.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що обставина, яку суд першої інстанції визнав встановленою і яка має значення для вирішення справи, є недоведеною належними та допустимими доказами.

Відповідно до частин першої, другої статті 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом, а також банкноти і монети, передані Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними, ліцензія, гудвіл.

Зі змісту наведених норм права, а також частин першої-сьомої статті 51 зазначеного Закону вбачається, що Фонду надано право самостійно визначити способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, зокрема шляхом консолідованого продажу майна кількох банків, до яких, в тому числі, відносяться права вимоги до боржників як окремий вид активу (майна) банку.

При цьому, проведенню аукціону передує тривала оцінка вартості активів банку, що підлягають реалізації, етапи якої оформлюються відповідними рішеннями виконавчої дирекції Фонду та інформація, про які підлягає публікації як на сайті Фонду, так і на сайті банку, що ліквідується, з метою забезпечення належного інформування усіх зацікавлених осіб.

Доказів оскарження дій виконавчої дирекції Фонду з питань підготовки активів до реалізації на аукціоні ні позивач, ні третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, суду не надали, як і доказів оскарження обсягів заборгованостей боржників.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Згідно з частиною першою статті 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що за дійсність переданих вимог відповідає первісний кредитор перед новим кредитором. Сам факт неправильно визначеного розміру кредитного зобов`язання не свідчить про недійсність результатів проведеного аукціону, і позивач, в даному випадку, не позбавляється права заперечувати вимоги нового кредитора в тій частині, що він мав проти первісного кредитора.

Також апеляційний суд визнав неправильними висновки суду першої інстанції про наявність порушення прав та законних інтересів ТОВ "Фактор Енергогруп" і Заводу як заставо/іпотекодавців за укладеними договорами, оскільки зазначені юридичні особи не були учасниками оспорюваного аукціону, не є сторонами спірних договорів купівлі-продажу майнових прав; ні організатор аукціону, ні сторони укладених за результатами спірного електронного аукціону договорів, ні будь-яка третя особа, що набула прав вимоги за кредитними договорами як наслідок укладення спірних договорів, не висловлюють жодних претензій, скарг щодо обсягу проданих/придбаних прав вимоги.

Частиною другою статті 1 Закону України "Про заставу" передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Отже, законодавством не передбачено повідомлення чи надання згоди боржника в разі відступлення кредитором своїх прав у зобов`язанні. При цьому, з урахуванням положень статей 518-519 ЦК України, всі ризики дійсності прав, що передаються, несе первісний кредитор, а боржник має право заперечувати вимоги нового кредитора в тій частині, що він мав проти первісного кредитора. Правовідносини між кредиторами щодо їх заміни у зобов`язані не змінюють обсяг будь-яких прав боржника у цьому зобов`язанні та не стосуються його інтересів.

При цьому, суд апеляційної інстанції врахував правові висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, викладені в постановах від 19.02.2020 у справі № 639/4836/17 та від 28.07.2021 у справі № 761/33403/17, згідно з якими законодавством не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов`язанням, з розміром якого сторона не погоджується, або якщо окремі складові такої заборгованості нараховані безпідставно. Обставини, пов`язані з фактичним виконанням, чи невиконанням, чи частковим виконанням зобов`язань за відповідним договором не визначаються нормами матеріального права як підстава для визнання недійсним правочину щодо відступлення права вимоги за такими договорами (договору цесії). Питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги. Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позичальника безумовного обов`язку сплатити борг саме в такому розмірі, який зазначено в оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору.

У постанові від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступлення від наведених вище висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду щодо відсутності правових підстав для оспорювання правочинів з реалізації майна заінтересованою особою, яка не є їх стороною.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що договори, на підставі яких ПАТ "Фортуна-Банк" і Завод набули статусу заставодавця (майнового поручителя боржника), не містили обмежень щодо можливості заміни кредитора. Таким чином, у даному випадку, сам факт заміни кредитора без згоди заставо/іпотекодавця не є порушенням прав останнього.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд визнав помилковим висновок суду першої інстанції про порушення прав ПАТ "Фортуна-Банк" і Заводу внаслідок неправильного визначення обсягу прав вимоги за кредитними договорами.

Відсутність порушення прав ПАТ "Фортуна-Банк" і Заводу також підтверджується тим, що жоден з них не є власником майнових прав, які були виставлені на спірний електронний аукціон - прав вимоги за кредитними договорами.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що до ТОВ "ЕйПіЕс Україна" (ТОВ Стар Інвестмент ВАН") згідно зі змістом Договору № 117, перейшло права вимоги до Заводу у повному обсязі, тобто як на предмет іпотеки-1, так і на предмет іпотеки-2, однак матеріалами справи підтверджено, що на предмет іпотеки-2 (гуртожиток) Банком у 2016 році було звернуто стягнення за ціною 36 793 000,00 грн, проте ні паспорт активу, ні договір відповідної інформації не містять, що свідчить про розміщення та надання неповної та недостовірної інформації про активи ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК", які були виставлені на продаж, то судом апеляційної інстанції зазначено, що предметом Договору № 117 є права вимоги виключно на комплекс, що розташований за адресою: Київська обл., м. Бровари, бул. Незалежності, 53 (що підтверджується додатком № 1 до вказаного договору, який міститься в матеріалах справи), тоді як доводи Заводу не підтвердженні належними та допустимими доказами.

Крім того, рішенням Господарського суду Київської області від 07.02.2019 у справі № 911/2625/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2019, зобов`язано ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" передати до комунальної власності територіальної громади м. Бровари в особі Броварської міської ради Київської області гуртожиток по бульвару Незалежності, 3-Б, у м. Бровари Київської області, разом з об`єктами інженерної інфраструктури, що обслуговують цей гуртожиток.

Зазначені обставини також підтверджують відсутність порушення прав ТОВ "Фактор Енергогруп" і Заводу внаслідок електронного аукціону з продажу активів (майна) ПАТ "Фортуна-Банк" і ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК".

Також апеляційним судом враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, згідно з якою торги є правочином; якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

З огляду на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норму права, а саме пункт 12 Положення № 388, не застосував норми права, що підлягали застосуванню у спірній ситуації, а саме частини першу-сьому статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не з`ясував обставини, які мають значення для справи, визнав встановленими обставини, які не були доведені належними та допустимими доказами, апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ТОВ "Фактор Енергогруп" і третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Заводу та ухвалення в скасованій частині нового рішення про відмову у позовах у цій частині.

Враховуючи викладене та порівнюючи зміст правовідносин (права й обов`язки сторін спору) згідно з відповідним правовим регулюванням, Суд дійшов висновку, що правовідносини у таких справах не є подібними.

Що ж до визначення подібності правовідносин у справах, то Верховний Суд враховує правову позицію, викладену в мотивувальній частині постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено), покладається на скаржника.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Керуючись статтею 234 та пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Броварський завод пластмас" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 у справі № 910/14792/20.

2. Поновити дію постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 у справі № 910/14792/20, дія якої було зупинено ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2023.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова