Ухвала

від 20.04.2023 по справі 182/6900/16-ц

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/6900/16-ц

Провадження № 4-с/0182/12/2023

У Х В А Л А

Іменем України

20.04.2023 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Багрової А.Г.

за участю секретаря судового засідання Снєгульської В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) допущену у виконавчому провадженні ВП №56773662 при примусовому виконанні рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.12.2017 року по справі №182/6900/16-ц щодо стягнення з ТОВ „ПОРТОФЛОТ-ТРАНС на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати у розмірі 235 579,77 грн., середнього заробітку у зв`язку з не проведенням повного розрахунку при звільненні у розмірі 806 767,24 грн., відшкодування моральної шкоди 3000 грн; зобов`язати державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) усунути порушення допущені у виконавчому провадженні ВП №56773662 при примусовому виконанні рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.12.2017 року по справі №182/6900/16-ц щодо стягнення з ТОВ „ПОРТОФЛОТ-ТРАНС на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати у розмірі 235 579,77 грн., середнього заробітку у зв`язку з не проведенням повного розрахунку при звільненні у розмірі 806 767,24 грн., відшкодування моральної шкоди 3000 грн.

Скарга мотивована тим, що рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.12.2017 року по справі №182/6900/16-ц з ТОВ „ПОРТОФЛОТ-ТРАНС на ОСОБА_2 стягнуто заборгованість із заробітної плати у розмірі 235 579,77 грн., середній заробіток у зв`язку з не проведенням повного розрахунку при звільненні у розмірі 806 767,24 грн., відшкодування моральної шкоди 3000 грн. Виконавче провадження було відкрито 27.12.2017 року. Станом на цей день вказане рішення суду не виконано, у примусовому порядку органом державної виконавчої служби на його користь стягнуто лише 1001,18 грн. Скаржник зазначає, що державний виконавець не виконує покладені на неї Законом України "Про виконавче провадження" функції, затягує виконавче провадження, а також допускає незаконні рішення і бездіяльність, якими порушує основоположні права та законні інтереси стягувача, принцип обов`язковості судових рішень.

Скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця починаючи з 06.08.2021 року перебувала в провадженні судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_3 .

Рішенням Вищої ради правосуддя № 86/0/15-23 від 21.02.2023 року суддю ОСОБА_3 було звільнено з посади у зв`язку з поданням нею заяви про відставку.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Нікопольського міськрайонного суду від 10.03.2023 року справу передано судді Багровій А.Г.

Ухвалою суду від 13.03.2023 року скаргу ОСОБА_1 суддею Багровою А.Г. прийнято до свого провадження та призначено справу до судового розгляду на 20.04.2023 року.

Учасники справи про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, в судове засідання не з`явились.

Від заявника ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без його участі, просить скаргу задовольнити в повному обсязі.

Від представника Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подано відзив на скаргу, просить суд відмовити в задоволенні скарги, оскільки виконавчі дії та заходи державним виконавцем вчиняються відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.2 статті 450 ЦПК України передбачено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Судом встановлено, що 21.12.2017 року рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області по справі №182/6900/16-ц з ТОВ „ПОРТОФЛОТ-ТРАНС на його користь стягнуто заборгованість із заробітної плати у розмірі 235579,77 грн., середній заробіток у зв`язку з не проведенням повного розрахунку при звільненні у розмірі 806767,24 грн., у відшкодування моральної шкоди 3000 грн. Стягнення присудженої заробітної плати в сумі 83582,61 грн. допущено до негайного виконання.

Виконавчий лист по справі №182/6900/16-ц перебуває на виконанні в Печерському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Станом на це день рішення суду не виконано.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

1950 року (Рішення ЄСПЛ у справі "Хорнсбі проти Греції" ("Hornsby v. Greece") від 19 березня 1997 року (п. 40). У Рішенні ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" ("Voytenko v. Ukraine") від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1.

Відповідно до статті 448 ЦПК України, статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно із частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 ЦПК України, за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Нормою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" на державного виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року N 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" роз`яснено, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом України "Про виконавче провадження" передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Заявником ОСОБА_1 до суду надано копію Постанови №9 заступника начальника міжрегіонального управління начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про результати перевірки законності виконавчого провадження від 16.03.2023 року, якою визнано дії заступника начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Менчиць Н.Є. та державного виконавця відділу Левицької А.С. при виконанні виконавчого провадження про стягнення боргів з ТОВ «ПОРТОФЛОТ-ТРАНС» на користь ОСОБА_1 такими, що вчинені з порушенням вимог частини4 ст.8, ст.13, пункту першого частини 2 статті 18, пункту 8 частини 48 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 128-132).

Оскільки боржником самостійно не виконувалося рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.12.2017 року, а державним виконавцем не в повному обсязі вчинялися виконавчі дії протягом більше трьох років , суди дійшов до висновку, що державним виконавцем під час вчинення виконавчих дій допущено порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження".

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2014 року N 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" судом роз`яснено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду.

Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.

Враховуючи, що примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка зобов`язана вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, а державний виконавець діяв з порушенням вказаного Закону, тому скарга підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 452 ЦПК з Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 слід стягнути сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 454 грн. 00 коп.

Враховуючи правові висновки, викладені в Постанові ВС КЦС від 20.01.2021 року по справі №619/562/18, керуючись ст. ст. 258-261, 354, 451,452 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) допущену у виконавчому провадженні ВП №56773662 при примусовому виконанні рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.12.2017 року по справі №182/6900/16-ц щодо стягнення з ТОВ „ПОРТОФЛОТ-ТРАНС на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати у розмірі 235 579,77 грн., середнього заробітку у зв`язку з не проведенням повного розрахунку при звільненні у розмірі 806 767,24 грн., відшкодування моральної шкоди 3000 грн.

Зобов`язати державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) усунути порушення допущені у виконавчому провадженні ВП №56773662 при примусовому виконанні рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.12.2017 року по справі №182/6900/16-ц щодо стягнення з ТОВ „ПОРТОФЛОТ-ТРАНС на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати у розмірі 235 579,77 грн., середнього заробітку у зв`язку з не проведенням повного розрахунку при звільненні у розмірі 806 767,24 грн., відшкодування моральної шкоди 3000 грн.

Стягнути з Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду ( м. Кривий Ріг) шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її повного складення.

Повна ухвала суду складена 21.04.2023 року.

Суддя: А. Г. Багрова