Ухвала

від 08.01.2025 по справі 182/6900/16-ц

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/6900/16-ц

Провадження № 4-с/0182/1/2025

У Х В А Л А

Іменем України

08.01.2025 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Рунчевої О.В.

за участю секретаря судового засідання Паламарчук П.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кобельник Соломії Богданівни, боржник Товариство з обмеженою відповідальністю «Портофлот-Транс» змінена назва Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандексалтідс»,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року ОСОБА_1 (далі скаржник, стягувач) звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з вищевказаною скаргою, просив суд:

-визнати неправомірною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 28 червня 2024 року у ВП №55448815 Головного державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кобельник Соломії Богдавнівни, якою виданий 21 грудня 2017 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області виконавчий лист № 182/6900/16-ц про стягнення з ТОВ "ПОРТОФЛОТ-ТРАНС" на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 83 582,61 грн. повернуто стягувачу;

-визнати неправомірною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 28 червня 2024 року у ВП №56773662 Головного державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кобельник Соломії Богданівни, якою виданий 04 липня 2018 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області виконавчий лист №182/6900/16-ц про стягнення з ТОВ "ПОРТОФЛОТ-ТРАНС" на користь ОСОБА_1 заборгованості з заробітної плати у розмірі 235 579 грн. 77 коп., середнього заробітку у зв`язку з непроведенням повного розрахунку при звільненні у розмірі 806 767,24 грн., відшкодування моральної шкоди 3000 грн. повернуто стягувачу.

Вказав, що на виконанні Печерського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (далі орган ДВС м. Київа) з 27 грудня 2017 року та 13 липня 2018 року знаходилися об`єднані у ВП №56804757 виконавчі провадження №55448815, №56773662, (далі - виконавче провадження, ВП) щодо стягнення на його користь з ТОВ "Портофлот-Транс" (ТОВ «Грандексалтідс», ЄДРПОУ 38449055) заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку у зв`язку з непроведенням повного розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди згідно рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.12.2017 року по справі № 182/6900/16-ц.

На підставі рішення суду, яке набрало законної сили 06.06.2018 року, видано виконавчий лист від 21.12.2017 року №182/6900/16-ц, яким вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Портофлот-Транс» (далі взаємозамінні - боржник, ТОВ «Портофлот-Транс», ТОВ «Грандексалтідс») на його користь суму в розмірі 83582,61 грн., та виконавчий лист від 04.07.2018 року № 182/6900/16-ц, яким вирішено стягнути з ТОВ «Портофлот-Транс» на його користь: заборгованість з заробітної плати у розмірі 235 579 грн. 77 коп., середній заробіток у зв`язку з непроведенням повного розрахунку при звільненні у розмірі 806 767 грн. 24 коп. у відшкодування моральної шкоди 3 000 грн. 27.12.2017 року та 13.07.2018 року ВП відкрив уповноважений у той час орган ДВС м. Києва.

З вказаного часу рішення суду по справі № 182/6900/16-ц боржником не виконано. Державний виконавець органу ДВС м. Києва тривалий час допускав неправомірність, встановлену Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області у справі №І82/6900/16-ц ухвалами від 10 серпня 2018 року (провадження № 4-с/0182/6/2018), від 11 лютого 2020 року (провадження № 4-с/0182/5/2020), від 20 квітня 2023 року (провадження № 4-с/0182/12/2023), від 07 серпня 2023 року (провадження № 4-с/0182/5/2023), а також від 12 червня 2024 року у справі № 182/1454/24 (провадження 4-с/0182/8/2024).

Зокрема,ухвалою Нікопольськоюміськрайонною судуДніпропетровської областівід 12червня 2024року визнанонеправомірними таскасовано Постановидержавного виконавцяПечорського ВДВСу містіКиєві Центральногоміжрегіонального управлінняміністерства юстиції(м.Київ) Левіцької А.С. від 14 березня 2024 року у ВП №55448815 та у ВП №56773662 щодо передачі виконавчого провадження, якими видані 21.12.2017 року та 04.07.2018 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області виконавчі листи № 182/6900/16-ц про стягнення з ТОВ «ПОРТОФЛОТ-ТРАНС» на його користь зазначених у них сум передано до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - орган ДВС м. Львова).

Суд виходив з незаконності рішень державного виконавця органу ДВС м. Києва про передання ВП до органу ДВС м. Львова, що тягнуло обов`язковість його повернення та поновлення виконавчого провадження саме органом ДВС м. Києва.

28 червня 2024 Головний державний виконавець Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кобельник С.Б. (далі - "державний виконавець") постановами у ВП №55448815 та №56773662 про повернення виконавчого документа стягувачу з посиланням на п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-УІІІ) за назвою, змістом та посиланнями цих постанов повернула:

виконавчий лист №182/6900/16-ц, виданий 21.12.2017 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ТОВ "ПОРТОФЛОТ-ТРАНС" на його користь в розмірі 83582,61 грн.

та виконавчий лист № 182/6900/16-ц, виданий 04.07.2018 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ТОВ "ПОРТОФЛОТ-ТРАНС" на його користь заборгованості з заробітної плати у розмірі 235 579 грн. 77 коп., середнього заробітку у зв`язку з непроведенням повного розрахунку при звільненні у розмірі 806 767 грн. 24 коп., у відшкодування моральної шкоди 3 000 грн.

Вказані постанови та виконавчі листи йому не надходили, отримані з АСВП та додатково запитані у органу ДВС м. Львова. Винесення інших постанов державного виконавця у червні 2024 чи складання у ВП № 55448815 та №56773662 при примусовому виконанні рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.12.2017 по справі №182/6900/16-ц інших офіційних документів достовірно невідоме.

Державний виконавець мотивувала постанови від 28 червня 2024 таким чином. «Представник боржника на виклики до державного виконавця не з`являється, заборгованість не сплачує. Згідно відповіді ДФС України боржник не володіє відкритими рахунками в банківських установах та звіт про фінансові результати до ГУ ДПС у Л/о за період 2019-2024р. не подавав. Згідно відповіді Головного управління статистики боржник за період 2018-2024 фінансові звіти не подавав. При виході на територію за адресою м. Львів, вул. Личаківська,45 боржника ТзОВ «Портофлот-Лране» (ТОВ «ГРАНДЕКСАЛТІДС») та його майна не виявлено встановлено, що за даною адресою знаходиться Еліт-Оптика про що складено акт державного виконавця від 04.04.2024. Згідно відповіді Державна митна служба (Львівська митниця) у період з 01.01.2021 по 17.05.2024 відсутня інформація про митне оформлення товарів боржником ТОВ "ПОРТОФЛОТ-ТРАНС" (ТОВ ГРАНДЕКСАЛТІДС"). Згідно відповіді Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України відсутня інформація про зареєстровані судна, власником абосудновласником якихє боржник.З метоюзабезпечення виконаннявиконавчого документадержавним виконавцемвнесено відомостіпро обтяженнядо Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнота Державногореєстру обтяженьрухомого майна.Державним виконавцемскеровано подання(повідомлення)в ПечерськеУП ГУНП вм.Києві провирішення питанняпро притягненнядо кримінальноївідповідальності керівникаТзОВ «ПОРТОФЛОТ-ТРАД» ОСОБА_2 . | Згідно відповідей Головного управління Держгеокадастру земельні ділянки за боржником не обліковуються. Перевірити наявність майна: БУКСИР- ШТОВХАЧ PUSHER TUG " НОМЕР_1 " рег. номер НОМЕР_2 . СУХОВАНТАЖНЕ DRYCARGO«ПРИМА»,рег.номер ІНФОРМАЦІЯ_1 » рег. номер SRU601955, що знаходяться за адресою: причал АДРЕСА_1 , а також біля причальної стінки території нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 .) виявилось неможливим, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1364 від 28.12.2022 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», вищезазначений населений пункт входить до переліку тимчасово окупованих територій. Згідно відповіді МВС за боржником не зареєстровано транспорті засоби на праві власності. Згідно відповіді ГУ Держпродспоживслужби відсутні зареєстровані транспортні засоби згідно Єдиного реєстру для ведення автоматизованого обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарський, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів. Здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку майна боржника виявились безрезультатними».

Постанови державного виконавця Кобельник С.Б. від 28 червня 2024 у ВП №55448815 та № 56773662 про повернення виконавчого документа стягувачу є формальними та неправомірними, свідчать про неповноту, неефективність та невичерпність вчинених дій, порушують його права, оскільки припиняють процедури примусового виконання й по суті свідчать про ухилення державним виконавцем в виконання покладених на неї обов`язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII, на яку послалася державний виконавець, виконавчий документ повертається стягувану, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Отже вказана норма передбачає сукупність двох обставин: 1) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення та 2) здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Визначаючи суть та обсяг покладених законом обов`язків державного виконавця Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 по справі №619/562/18 вказав, що належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду.

Невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, свідчить про неповноту та неефективність виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на положення статті 129-1 Конституції України щодо обов`язковості судових рішень та приписи п.1 ст.6 Конвенції.

Оскарженими ним постановами державного виконавця поставлено під сумнів конституційний принцип обов`язковості судового рішення (статті 129, 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 18 ЦПК України), оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Законом України від 02 червня 2016 "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень ... органами державної виконавчої служби їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби ... є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).

Згідно зстаттею 10Закону №1404-УПІзаходами примусовоговиконання рішеньє:1)звернення стягненняна кошти,цінні папери,інше майно(майновіправа),корпоративні права,майнові праваінтелектуальної власності,об`єктиінтелектуальної,творчої діяльності,інше майно(майновіправа)боржника,у томучислі якщовони перебуваютьв іншихосіб абоналежать боржниковівід іншихосіб,або боржникволодіє нимиспільно зіншими особами;2)звернення стягненняна заробітнуплату,пенсію,стипендію таіншийдохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні: 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке| належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржник обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до наданих законом виконавцю повноважень під час здійснення виконавчого провадження останній має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну, безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; тощо. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону 1404-VIII висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку майна боржника з поверненням виконавчого листа стягувачу може бути обгрунтованим лише тоді, коли у державного виконавця наявна достовірна та вичерпна інформація про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а реалізація наданих державному виконавцю права, застосовані ним усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату здійснені повно та вичерпно, вжиті відповідно до Закону заходи розшуку майна боржника виявилися об`єктивно безрезультатними.

Разом з тим, в матеріалах виконавчих проваджень відсутня декларація про доходи та майно боржника юридичної особи, як це передбачено Додатком 2 до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мінюсту від 02.04.2012 № 512/5, подання якої є обов`язком боржника (п. 5 розділу III) в особі керівника юридичної особи. Вичерпні відомості про майно боржника, яке достовірно перебуває у його власності та на його балансі, конкретний склад, вид та місцезнаходження майна боржника, у тому числі належне від інших осіб державним виконавцем не встановлено. Реальні дії для встановлення місцеперебування та виклик керівника боржника, до повноважень якого згідно ст.39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, для надання пояснень щодо невиконання рішення суду державний виконавець не вжила. Хоча має вільний доступ до реєстрів місця проживання, податкової адреси та місця отримання доходів фізичних осіб.

Вказане має місце за наявних у ВП достовірних відомостей, що боржник тривалий час після відкриття ВП та накладення арешту на все його майно безперешкодно здійснював платіжні та інші господарські операції, тобто розтрачував арештоване майно, а як платник ПДВ видавав та отримував податкові накладні. Отже за правилами Податкового кодексу України боржник мав право на компенсацію державою суми ПДВ сплаченого у вартості придбаних товарів, робіт, послуг, що є його майном згідно ст.190 ЦК України, яке мало б бути предметом стягнення.

Крім того з наявних у ВП відомостей слідує, що за даними звітності боржника за 2018, а також 2019 рік, тобто вже після накладення арешту на все майно боржника вартість наявних на його балансі основних засобів становила 1751,70 тис. грн.., поточна дебіторська заборгованість (тобто належні йому від інших осіб кошти) становить 4893,20 тис. грн. а постановами державного виконавця з січня 2018 року арештовано п`ять морських та річкових суден, відчуження та відплатний перехід прав на які від боржника до інших осіб після накладення на них арешту державним виконавцем не встановлено.

Отже таке майно є джерелом погашення боргу вжиттям належних виконавчих дій. На вказане не впливає, подає чи не подає боржник податкову чи іншу звітність, чи є зареєстрованими або зняті з реєстрації вказані судна, оскільки вони є майном боржника, місцезнаходження та вартість якого підлягає встановленню, перш за все, від керівника боржника та з декларації про майновий стан юридичної особи. Висновки державного виконавця про відсутність відомостей про зареєстровані за боржником морські та річкові судна спростовуються наявними у ВП доказами, у тому числі реєстраційного органу.

Так рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2022 по справі №640/24315/21 фактично встановлювалася приналежність боржнику арештованого буксиру TYG "РИБАЧОК", рег. номер НОМЕР_3 , яка підтвердилася.

На вищевказане не впливають отримані державним виконавцем відомості про відсутність відкритих банківських рахунків та відсутність боржника за місцем реєстрації, митних операцій, відсутність зареєстрованих транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, земельних ділянок тощо, а також скерування повідомлення про притягнення керівника боржника до кримінальної відповідальності (відомості про факт, стан та 1 результати чого нез`ясовані та є бездоказовими), оскільки закон № 1404-VII не визначає вказане достатньою підставою для повернення виконавчого документа стягувачу.

Твердження державного виконавця про неможливість перевірки наявності майна БУКСИР-ШТОВХАЧ PUSHER TUG «HICTRY» рег. номер SRU060363/ СУХОВАНТАЖНЕ "DRY CARGO "ПРИМА", рег. номер SRU920038. БУКСИР TUG "РИБАЧОК", рег. номер SRU601955 з зазначених нею підстав не є юридично значущими, оскільки п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VII не пов`язує зазначені обставини з можливістю повернення виконавчого документа. Тим більше, що відомості про можливу перереєстрацію вказаного майна на інших осіб під іншою назвою судна при збереженні технічних ідентифікаційних відомостей, необхідної для здійснення судоходства до моменту окупації м. Гола Пристань державний виконавець не встановлювала.

Отже висновок державного виконавця, що здійснені нею заходи розшуку майна боржника виявились безрезультатними та повернення виконавчих документів закону не відповідають та є явно необ`єктивним й невичерпним.

До належного та вичерпного з`ясування виду, обсягу та вартості майна боржника, розшуку майна та вжиття заходів до керівника боржника неодноразово зобов`язували державного виконавця суди, що мало бути прийнято до уваги також і державним виконавцем органу ДВС м. Львова як представника державного органу.

Так ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.08.2018 року у справі №182/253/18 зобов`язано державного виконавця м.Києва, зокрема, провести перевірку майнового стану ТОВ «Портофлот-Транс» для з`ясування усього належного йому на праві власності майна; направити запити Начальнику Херсонського морського порту та до ДП Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України» в цілях з`ясування зареєстрованих за ТОВ «Портофлот-Транс» морських та інших суден; розглянути питання про притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб ТОВ «Портофлот- Транс» за невиконання законних вимог державного виконавця.

Ухвала суду від 10.08.2018 року будь-яким з державних виконавців відповідно до її змісту та усіх покладених судом обов`язків по день винесення оскаржених постанов від 28.06.2024 року не виконана; належна перевірка майнового стану боржника не проведена; відомості від боржника про наявне на балансі майно та кошти, у тому числі належне від інших осіб, не отримані; питання притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб боржника у зв`язку з невиконанням рішення суду не розглянуто.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.04.2023року зобов`язано державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служб у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) усунути порушення допущені у виконавчому провадженні ВП №56773662 при примусовому виконанні рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Щодо виконавчих принаджень, боржниками яких є приватні особи, Європейський суд зазначає, що держава має позитивний обов`язок створити систему виконання рішень, яки б булл ефективна як в теорїї, так і на практиці і гарантувала виконання рішення без неналежних затримок. Держава, зокрема, має обов`язок забезпечувати, щоб процедура, закріплена у законодавстві про виконання рішень, що набрали законну силу, були підконтрольними (рішення у справі "Фуклєв проти України" під 7 червня 2005 року, №71186/01, §§84,91). Суд визнав, що неспроможність ВДВС виконувати свої обов`язки більш ніж чотири роки або ефективно контролювати виконавче провадження є достатнім для висновку про порушення п.1 ст.6 Конвенції (тут же, §86).

Згідно ст.ст.447-451ЦПК Українисторони виконавчогопровадження маютьправо звернутисядо судуіз скаргою,якщо вважають,що рішенням,дією або бездіяльністю державного виконавця … під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

У разі встановлення обгрунтованості скарги и суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язуй державного виконавця … усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 6 листопада 2022 року по справі №910/7310/20, відновлення відповідних прав скаржника судом може бути ефективно здійснене скасуванням відповідної постанови державного виконавця. Такий захист має бути ефективним, зокрема, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд.

Як вказав Верховний Суд у постановах від 27 січня 2021 по справі №569/13154/20, від 21 квітня 2021 року по справі № 569/12949/20, від 28 липня 2021 року по справі №509/4648/14-ц норма частини другої статті 183 ЦПК України поширюється виключно па заяви (клопотання, заперечення), подані до суду без дотримання вимог частин першої або другої цієї статті, і не регулює порядок подання скарги на бездіяльність (дії) державного виконавця. Отже він не зобов`язаний законом до направлення копії скарги та доданих документів державному виконавцю та боржнику.

Копії оскаржених постанов державного виконавця отримані ним з Автоматизованої системи виконавчого провадження та подаються до суду у формі електронного документу згідно Положенню про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Мінюсту України від 05.08.2016 № 2432/5.

Інформація щодо чинності та тексти судових рішень, на які він посилається у цій скарзі, наявні у Єдиному державному реєстрі судових рішень та підлягають використанню за правилами Закону України «Про доступ до судових рішень».

Закон України «Про судовий збір», що підтверджено сталою практикою ВС, не передбачає сплату судового збору за подання скарги в порядку Розділу VII ЦПК України.

Велика Палата ВС у постанові від 13 вересня 2023 по справі № 204/2321/22 (провадження № 14-48цс22) визнала звернення фізичної особи до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом, який підписаний електронним цифровим підписом, належним та правомірним способом, що має кваліфікуватися саме як безпосереднє звернення до суду.

Закон не покладає на нього обов`язку відкривати електронний кабінет. Виконання вказаного обов`язку державним виконавцем та боржником йому достовірно невідомий. Він повідомив усі відомі йому засоби зв`язку державного виконавця та боржника.

У судове засідання скаржник ОСОБА_1 не з`явився, у заяві просив розглянути скаргу без його участі (а.с.7).

Головний державний виконавець Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кобельник Соломія Богданівна у судове засідання не з`явилася. У матеріалах справи наявний відзив у якому начальник відділу І. Шургот просить у задоволенні скарги відмовити (а.с.80-92)

Боржник у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, причина його неявки суду не відома (а.с.139).

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України передбачено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши матеріали скарги, дослідивши надані докази та з`ясувавши юридично значущі фактичні обставини, судовим розглядом встановлено таке.

З матеріалів скарги слідує, що на виконанні Печерського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) з 27 грудня 2017 року та 13 липня 2018 року знаходилися об`єднані у ВП №56804757 виконавчі провадження №55448815, №56773662 щодо стягнення на користь скаржника з ТОВ "Портофлот-Транс" (ТОВ «Грандексалтідс», ЄДРПОУ 38449055) заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку у зв`язку з непроведенням повного розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди згідно рішення Нікопольського міськрайонного суду від 21.12.2017 року по справі №182/6900/16-ц.

У виконання рішення суду видано виконавчий лист від 21.12.2017 щодо стягнення з боржника 83582,61 грн. (в частині рішення, якій надано негайне виконання) та виконавчий лист від 04.07.2018 щодо стягнення з боржника заборгованості з заробітної плати у розмірі 235 579 грн. 77 коп., середнього заробітку у зв`язку з непроведенням повного розрахунку при звільненні у розмірі 806 767 грн. 24 коп., у відшкодування моральної шкоди 3 000 грн.

Рішення суду по справі №182/6900/16-ц боржником в добровільному чи примусовому порядку не виконано. Нікопольський міськрайонний суд у справі №182/6900/16-ц ухвалами від 10 серпня 2018 (провадження № 4-с/0182/6/2018), від 11 лютого 2020 (провадження № 4-с/0182/5/2020), від 20 квітня 2023 (провадження № 4-с/0182/12/2023), від 07 серпня 2023 (провадження № 4-с/0182/9/2023), а також від 12 червня 2024 у справі №182/1454/24 (провадження № 4-с/0182/8/2024) неодноразово визнавав протиправність дій, рішень та бездіяльності державного виконавця Печерського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) з покладанням обов`язків належного вчинення виконавчих дій.

Серед іншого, ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 12 червня 2024 визнано неправомірними та скасовано Постанови державного виконавця Печерського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Левіцької А.С. від 14 березня 2024 року у ВП № 55448815 та у ВП № 56773662 щодо передачі виконавчого провадження, якими видані 21.12.2017 року та 04.07.2018 року Нікопольським міськрайонним судом виконавчі листи № 182/6900/16-ц про стягнення з ТОВ "ПОРТОФЛОТ-ТРАНС" на користь скаржника присудженої заборгованості, передано до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

З оскаржених у цьому провадженні постанов від 28 червня 2024 року у ВП №55448815 та №56773662 про повернення виконавчого документа стягувачу слідує, що державний виконавець повернула виконавчий лист №182/6900/16-ц, виданий 21.12.2017 Нікопольським міськрайонним судом про стягнення з ТОВ "ПОРТОФЛОТ-ТРАНС" на користь скаржника 83582,61 грн. та виконавчий лист №182/6900/16-ц, виданий 04.07.2018 Нікопольським міськрайонним судом про стягнення з ТОВ "ПОРТОФЛОТ-ТРАНС" на його користь заборгованості з заробітної плати у розмірі 235 579 грн. 77 коп., середнього заробітку у зв`язку з непроведенням повного розрахунку при звільненні у розмірі 806 767 грн. 24 коп., у відшкодування моральної шкоди 3 000 грн.

Державний виконавець з посиланням на п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII) зазначила, що представник боржника на виклики до державного виконавця не з`являється, боржник не володіє відкритими рахунками в банківських установах, звіт про фінансові результати до податкового органу за період 2019-2024р. та до органів статистики за період 2018-2024 не подавав. При виході за зареєстрованою адресою боржник та його майна не виявлено, у період з 01.01.2021 по 17.05.2024 відсутня інформація про митне оформлення товарів боржником, відсутня інформація про зареєстровані судна, власником або судновласником яких є боржник. Державним виконавцем скеровано подання (повідомлення) в Печерське УП ГУ НП в м. Києві про вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності керівника боржника; земельні ділянки, транспортні засоби, трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні і меліоративні машини, сільськогосподарська техніка, інші механізми за боржником не обліковуються. Перевірити наявність майна: БУКСИР- ШТОВХАЧ PUSHER TUG "HICTRY" рег. номер SRU060363. СУХОВАНТАЖНЕ "DRY CARGO "ПРИМА", рег. Номер SRU920038. БУКСИР TUG "РИБАЧОК", рег. номер SRU601955, що знаходяться за адресою: причал м.Гола Пристань, Херсонська область вул. 1 Травня, а також біля причальної стінки території нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_3 ) не виявилось неможливим, оскільки вищезазначений населений пункт входить до переліку тимчасово окупованих територій. Державний виконавець виснувала, що заходи розшуку майна боржника виявились безрезультатними.

Надаючи правову оцінку матеріалам скарги, у тому числі остаточним судовим рішенням з примусового виконання рішення Нікопольського міськрайонного суду від 21.12.2017 року по справі №182/6900/16-ц, доводам та запереченням скаржника та органу державної виконавчої служби, слід дійти таких висновків.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Отже, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це нівелює значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом № 1404-VIII.

У силу приписів статті 19 Конституції України, Закону № 1404-VIII державний виконавець повинен вчиняти виконавчі дії не лише з дотриманням цього Закону, а й відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

Положеннями статті 2 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, засад: верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 19 Конституції України закріплено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів.

За змістом частини першої, абзацу 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За приписами статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Отже з моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.

Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), протоколи до неї та практику практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У рішенні ЄСПЛ від 20 липня 2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

У рішенні від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) ЄСПЛ зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Отже щодо виконавчих проваджень, боржниками у яких є приватні особи, ЄСПЛ зазначає, що держава має позитивний обов`язок створити систему виконання рішень, яка б була ефективна як в теорії, так і на практиці і гарантувала виконання рішення без неналежних затримок. Держава, зокрема, має обов`язок забезпечувати, щоб процедура, закріплена у законодавстві про виконання рішень, що набрали законну силу, були підконтрольними (рішення у справі "Фуклєв проти України" від 7 червня 2005 року, №71186/01, §§84, 91). ЄСПЛ визнав, що неспроможність ВДВС виконувати свої обов`язки більш ніж чотири роки або ефективно контролювати виконавче провадження є достатнім для висновку про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (тут же, §86).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 28 травня 2019 року по справі № 905/2458/16 зазначено, що принцип обов`язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню. За наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року по справі 619/562/18 зазначено, що належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Отже вказана норма передбачає сукупність двох обов`язкових обставин: 1) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення та 2) здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно з статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до наданих законом виконавцю повноважень під час здійснення виконавчого провадження останній має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну, безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; тощо. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку майна боржника з поверненням виконавчого листа стягувачу може бути обґрунтованим лише тоді, коли у державного виконавця наявна достовірна та вичерпна інформація про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а реалізація наданих державному виконавцю права, застосовані ним усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату здійснені повно та вичерпно, вжиті відповідно до Закону заходи розшуку майна боржника виявилися об`єктивно безрезультатними.

До належного та вичерпного з`ясування виду, обсягу та вартості майна боржника, розшуку майна, вжиття заходів до керівника боржника та повного вжиття інших примусових виконавчих дій у ВП №55448815 та №56773662 неодноразово зобов`язували державних виконавців суди, що мало бути прийнято до уваги і Головним державним виконавцем Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кобельник С.Б. як представником державного органу примусового виконання рішення.

Так ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 10.08.2018 у справі №182/253/18 зобов`язано державного виконавця, зокрема, провести перевірку майнового стану ТОВ «Портофлот-Транс» для з`ясування усього належного йому на праві власності майна; розглянути питання про притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб ТОВ «Портофлот-Транс» за невиконання законних вимог державного виконавця. Вказане судове рішення будь-яким з державних виконавців відповідно до її змісту та усіх покладених судом обов`язків по день винесення оскаржених постанов від 28.06.2024 не виконана; належна перевірка майнового стану боржника не проведена; відомості від боржника про наявне на балансі майно та кошти, у тому числі належне від інших осіб, не отримані; питання притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб боржника у зв`язку з невиконанням рішення суду не розглянуто.

Твердження скаржника, що в матеріалах виконавчих проваджень відсутня декларація про доходи та майно боржника юридичної особи, як це передбачено Додатком 2 до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мінюсту від 02.04.2012 № 512/5, подання якої є обов`язком боржника (п. 5 розділу ІІІ) в особі керівника юридичної особи державним виконавцем не заперечене та не спростоване. В оспорених постановах державний виконавець не посилається на встановлення ним вичерпних відомостей про майно боржника, яке достовірно перебуває у його власності та на його балансі, на конкретний склад, вид та місцезнаходження майна боржника, у тому числі належне від інших осіб. Ефективні за результатом дії для встановлення місцеперебування та виклик керівника боржника, до повноважень якого згідно ст.39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, для надання пояснень щодо невиконання рішення суду державний виконавець не вжила.

Тим більше, що ухвалою Нікопольського міськрайонного від 10.08.2018 року у справі №182/253/18 покладено обов`язок розглянути питання про притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб боржника за невиконання законних вимог державного виконавця.

Нікопольським міськрайонним судом в ухвалі від 07 серпня 2023 (провадження № 4-с/0182/9/2023) встановлено, що боржник тривалий час після відкриття ВП та накладення арешту на все його майно безперешкодно здійснював платіжні та інші господарські операції, а як платник ПДВ видавав та отримував податкові накладні. Отже за правилами Податкового кодексу України боржник мав право на компенсацію державою суми ПДВ, сплаченого у вартості придбаних товарів, робіт, послуг, що є його майном згідно ст.190 ЦК України, яке могло б бути предметом стягнення. Крім того судом встановлено, що за даними звітності боржника за 2018, а також 2019 рік, тобто після накладення арешту на все його майно, вартість наявних на балансі боржника основних засобів становила 1751,70 тис. грн, поточна дебіторська заборгованість становила 4893,20 тис. грн. а постановами державного виконавця з січня 2018 року арештовано п`ять морських та річкових суден, відчуження та відплатний перехід прав на які від боржника до інших осіб після накладення на них арешту державним виконавцем достовірно не встановлено.

Так з наявного у матеріалах скарги рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 травня 2022 по справі №640/24315/21 суд встановлював питання приналежності боржнику арештованого буксиру TUG "РИБАЧОК", peг. номер НОМЕР_3 .

Отже вищенаведене майно боржника є джерелом погашення боргу шляхом вжиттям належних та ефективних виконавчих дій. На вказане не впливає, чи подає боржник податкову або іншу звітність, чи є зареєстрованими за ним на даний час морські та річкові судна. Майно боржника, місцезнаходження та його вартість підлягає достовірному встановленню, перш за все, від керівника боржника та з декларації про майновий стан юридичної особи.

На вищевказане не впливають отримані державним виконавцем відомості про відсутність відкритих банківських рахунків та відсутність боржника за місцем реєстрації, митних операцій, зареєстрованих транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, земельних ділянок тощо, а також скерування повідомлення про притягнення керівника боржника до кримінальної відповідальності, оскільки Закон № 1404-VIII не визначає вказане достатньою підставою для повернення виконавчого документа стягувачу.

Твердження державного виконавця про неможливість перевірки наявності майна БУКСИР-ШТОВХАЧ PUSHER TUG "HICTRY" рег. номер SRU060363. СУХОВАНТАЖНЕ "DRY CARGO "ПРИМА", рег. номер SRU920038. БУКСИР TUG "РИБАЧОК", рег. номер SRU601955 з зазначених у оспорених постановах підстав не є юридично значущими, оскільки п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII не пов`язує наведені обставини з можливістю повернення виконавчого документа.

Отже висновок державного виконавця, що здійснені заходи розшуку майна боржника виявились безрезультатними та про повернення виконавчих документів не є об`єктивними, вичерпними та закону не відповідають.

Слід прийняти до уваги й висновки Нікопольського міськрайонного суду, викладені в ухвалі від 20.04.2023, якою зобов`язано державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) усунути порушення допущені при примусовому виконанні рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.12.2017 року по справі №182/6900/16-ц. Серед іншого, суд прийняв до уваги висновки постанови від 16.03.2023 року №9 заступника начальника міжрегіонального управління начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлені порушення діяльності державних виконавців.

Крім того ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 07.08.2023 визнано неправомірною бездіяльність та зобов`язано державного виконавця усунути порушення, допущені при примусовому виконанні рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.12.2017 року по справі №182/6900/16-ц шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій з урахуванням висновків суду та норм Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того в матеріалах скарги наявна ухвала Нікопольського міськрайонного суду від 12 червня 2024 по справі №182/1454/24, копія якої виготовлена з автоматизованої системи та засвідчена судом 28 червня 2024.

Верховний Суд в постанові від 12 січня 2023 року по справі № 761/13085/14-ц зазначив, що набрання законної сили ухвалою за правилами статті 261 ЦПК України з моменту її підписання пов`язується, зокрема, якщо постановлення такої ухвали мало місце поза межами судового засідання, або неявки всіх учасників справи, або розгляду справи без повідомлення учасників справи. Зазначив, що стаття 261ЦПК України встановлює загальне правило набрання законної сили для всіх судових рішень, які постановлюються у формі ухвал, для яких норми розділу VІІЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» іншого порядку набрання законної сили не встановлено. Можливість апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції при цьому значення не має і на момент набрання нею законної сили не впливає.

Таким чином ухвала Нікопольського міськрайонного суду від 12 червня 2024 по справі №182/1454/24, якою скасовано постанови державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо передання ВП №55448815 та № 56773662 до Головного державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, станом на 28 червня 2024 набрала законної сили. Отже станом на 28.06.2024 у Головного державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кобельник С.Б. були відсутні повноваження виносити оспорені постанови та повертати виконавчі листи стягувачу; ухвала Нікопольського міськрайонного суду від 12 червня 2024 по справі №182/1454/24 підлягала виконанню відповідно до її змісту. Вказане є об`єктивним та не залежить від обізнаності про вказане будь-якими особами.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 6 листопада 2022 року по справі №910/7310/20, відновлення відповідних прав скаржника судом може бути ефективно здійснене скасуванням відповідної постанови державного виконавця. Такий захист має бути ефективним, зокрема, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд.

За таких обставин порушене право ОСОБА_1 підлягає судовому захисту, а скарга задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.447-451 ЦПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 28 червня 2024 року у ВП №55448815 Головного державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої службиу місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кобельник Соломії Богдавнівни, якою виданий 21 грудня 2017 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області виконавчий лист № 182/6900/16-ц про стягнення з ТОВ "ПОРТОФЛОТ-ТРАНС" на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 83 582,61 грн. повернуто стягувачу.

Визнати неправомірною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 28 червня 2024 року у ВП №56773662 Головного державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кобельник Соломії Богданівни, якою виданий 04 липня 2018 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області виконавчий лист №182/6900/16-ц про стягнення з ТОВ "ПОРТОФЛОТ-ТРАНС" на користь ОСОБА_1 заборгованості з заробітної плати у розмірі 235 579 грн. 77 коп., середнього заробітку у зв`язку з непроведенням повного розрахунку при звільненні у розмірі 806 767,24 грн., відшкодування моральної шкоди 3000 грн. повернуто стягувачу.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її повного складення.

Суддя: О. В. Рунчева