Постанова

від 19.04.2023 по справі 910/2965/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2023 р. Справа№ 910/2965/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Риков О. О.

від відповідача: Гусєв П. В.

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

від третьої особи-3: не з`явився

від третьої особи-4: не з`явився

від третьої особи-5: не з`явився

від третьої особи-6: не з`явився

від третьої особи-7: не з`явився

від третьої особи-8: не з`явився

від третьої особи-9: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву

Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 910/2965/22 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»

до Моторного (транспортного) страхового бюро України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»;

2. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна»;

3. Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»;

4. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група»;

5. Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія АСКА»;

6. Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго»;

7. Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»;

8. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша»;

9. Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан»

про визнання недійсним рішення загальних зборів

В С Т А Н О В И В :

В березні 2022 року Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» (ПрАТ «УТСК»; позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ; відповідач) про визнання недійсним рішення загальних зборів повних членів МТСБУ, оформленого пунктом 2.1 питання 2 Протоколу №264/2021 від 13.12.2021.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.09.2022 у справі №910/2965/22 позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення загальних зборів повних членів МТСБУ, оформлене пунктом 2.1 Протоколу від 13.12.2021 № 264/2021. Суд стягнув з МТСБУ на користь ПрАТ «УТСК» судовий збір у розмірі 2 481, 00 грн.

Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі №910/2965/22 заяву ПрАТ «УТСК» задоволено частково та стягнуто з МТСБУ на користь ПрАТ «УТСК» витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 40 000 грн, в задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Північний апеляційний господарський суд за наслідками апеляційного перегляду вказаних судових рішень суду першої інстанції у даній справі постановами від 22.03.2023 залишив їх без змін, а відповідні апеляційні скарги МТСБУ та АТ «СК «ІНГО» - без задоволення.

27.03.2023 ПрАТ «УТСК» до Північного апеляційного господарського суду подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/2965/22, відповідно до якої просить стягнути з МТСБУ на свою користь 40 000 витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 заяву ПрАТ «УТСК» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/2965/22 призначено до розгляду на 19.04.2023.

14.04.2023 від МТСБУ до суду надійшов відзив на заяву ПрАТ «УТСК» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/2965/22, в якому просить відмовити в її задоволенні з підстав недотримання заявником ст.ст. 124, 129, 221 ГПК України, необґрунтованості та неспівмірності заявлених до стягнення витрат.

19.04.2023 до початку судового засідання від ПрАТ «УТСК» до суду надійшла заява про врахування фінансової інформації (фінансових показників) МТСБУ, розміщеної в загальному доступі на офіційному веб-сайті відповідача в мережі Інтернет.

У судових дебатах 19.04.2023 представник ПрАТ «УТСК» заяву про ухвалення додаткового рішення у даній справі підтримав і просив її задовольнити.

У судових дебатах 19.04.2023 представник МТСБУ просив в задоволенні вказаної заяви відмовити.

Інші учасники справи явку своїх представників у судове засідання 19.04.2023 не забезпечили хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду заяви.

Враховуючи, що явка представників у судове засідання не була визнана обов`язковою, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви у справі за відсутністю інших представників.

У вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів вважає за необхідне врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 16.11.2022 у справи № 922/1964/21.

Так, у вказаній постанові зазначено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

З матеріалів справи даної вбачається, що відповідну заяву позивач подав до суду 15.02.2023, разом з попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат (50 000 грн), тобто до закінчення судових дебатів у справі. При цьому, сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. У зв`язку з цим, спростовується твердження відповідача у відзиві на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо порушення заявником норм ст. 124, ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат, як вже зазначалося, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 також викладено висновок щодо обчислення розміру гонорару та змісту детального опису робіт про таке.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

За положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в суді апеляційної інстанції позивачем надано додаткову угоду № 3 від 21.03.2023 до договору про надання правової допомоги № 10/05/2022 від 10.05.2022, за умовами якої:

вартість послуг (гонорару) адвоката за підготовку, подачу документів та представництва інтересів ПрАТ «УТСК» у Північному апеляційному господарському суді по справі № 910/2965/22, становить 20 000 грн (п. 1 угоди);

вартість послуг (гонорар успіху) адвоката у разі відмови Північним апеляційним господарським судом у задоволенні скарги МТСБУ на рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2022 по справі № 910/2965/22, становить 20 000 грн (п. 2 угоди);

клієнт (позивач) зобов`язаний сплатити адвокату вартість послуг (гонорару) визначений п.п. 1, 2 даної додаткової угоди, протягом трьох місяців після розгляду справи в Північному апеляційному господарському суді та набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/2965/22 від 14.09.2022.

На виконання додаткової угоди № 3 від 21.03.2023 до договору про надання правової допомоги № 10/05/2022 від 10.05.2022 сторонами складено акт виконаних робіт, відповідно до якого адвокатом Риковим О.О. було надано ПрАТ «УТСК» такі послуги (правову допомогу):

підготовка та подача нарочно клопотання від 13.12.2022 за вих. №13/12/2022 про відкладення розгляду справи № 910/2965/22 і подовження строків для надання відзивів на апеляційні скарги (витрачено 2 години);

участь в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду по справі № 910/2965/22 14.12.2022, з урахуванням часу в дорозі та фактичного початку судового засідання (витрачено 2 години);

участь в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду по справі № 910/2965/22 15.02.2023, з урахуванням часу в дорозі та фактичного початку судового засідання (витрачено 2 години);

участь в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду по справі № 910/2965/22 22.03.2023, з урахуванням часу в дорозі та фактичного початку судового засідання (витрачено 3 години);

підготовка додаткових пояснень до Північного апеляційного господарського суду по справі № 910/2965/22 від 30.01.2023 за вих. № б/н (витрачено 5 годин);

формування та відправка 9 третім особам копій позовної заяви з долученими додатками по справі № 910/2965/22 від 30.01.2023 за вих. № б/н (витрачено 2 години);

подача нарочно 31.01.2023 документів до канцелярії Північного апеляційного господарського суду по справі № 910/2965/22 (з урахуванням часу перебування в дорозі) (витрачено 1 година);

підготовка та подача до суду заяви від 15.02.2023 за вих. № 15/02/2023 про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат (витрачено 2 години).

фіксований розмір гонорару - 20 000 грн; гонорар успіху - 20 000 грн.

Вищезазначені докази направлені іншим учасникам справи, що підтверджується долученими до матеріалів справи описами вкладення у цінний лист та фіскальними чеками Укрпошти.

Повноваження адвоката Рикова О.О. підтверджуються копіями ордеру на надання правничої (правової) допомоги та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю гр. Риковим О.О., які наявні у матеріалах справи.

Отже надані адвокатом послуги є документально доведеними та підтвердженими.

МТСБУ у відзиві на заяву ПрАТ «УТСК» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/2965/22 просить відмовити в її задоволенні з підстав необґрунтованості та неспівмірності заявлених витрат. Зазначено, що МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією, а тому покладення 40 000 грн витрат на професійну правничу допомогу є надмірним фінансовим тягарем для відповідача.

Суд враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічна за змістом позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.01.2023 у справі №910/7032/17.

Щодо додаткової оплати (по-іншому "гонорар успіху адвоката") при позитивному для клієнта рішенні, тобто залишення без задоволення апеляційної скарги МТСБУ у цій справі, в розмірі 20 000,00 грн, колегія суддів враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, згідно якої з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Позиція позивача по суті спору не змінювалася протягом розгляду справи, а представництво його інтересів здійснювалося тим самим адвокатом. Адвокат, який складав процесуальні документи був обізнаний з обставинами даної справи та позицією інших учасників справи. Зміст пояснень по суті спору, у яких викладено позицію позивача, фактично відповідає змісту його позовної заяви, тому їх підготовка не вимагала значних затрат часу та зусиль.

З огляду на зазначені мотиви та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, задоволення вимоги щодо стягнення додаткової оплати у розмірі 20 000, 00 грн, у даному конкретному випадку, не відповідатиме принципам пропорційності до предмету спору та справедливості. У даному випадку відшкодування додаткової оплати становитиме надмірний тягар для відповідача.

Отже враховуючи вищевикладене у сукупності та дискреційні повноваження, надані суду положеннями частини п`ятої статті 129 ГПК України, колегія суддів, надавши оцінку дотриманню критеріїв формування розміру гонорару адвоката, дійшла висновку в цілому про те, що у цій справі наявні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн, оскільки цей розмір судових витрат є дійсним та обґрунтованим, а відтак відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. У іншій частині заявлений розмір витрат, на переконання суду, є непропорційним до предмета спору, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 129, 244, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Заяву Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/2965/22 задовольнити частково.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, місто Київ, Русанівський бульвар, будинок 8, код ЄДРПОУ 21647131) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 77, код ЄДРПОУ 22945712) 20 000 (двадцять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

В іншій частині заяву Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» залишити без задоволення.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду міста Києва.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст додаткової постанови складено - 20.04.2023.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова