Рішення

від 19.04.2023 по справі 911/1413/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2023 р. м. Київ

Справа № 911/1413/22

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Сироти А.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОКОМ-ІРПІНЬ»</a>, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про стягнення 753 798,84грн, за участю представників від:

позивача - Тронь І.В. (довіреність №141 від 02.06.2022);

відповідача - не з`явилися;

третьої особи не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.03.2023 судом:

- закрито провадження в частині стягнення 414 197,44 грн основного боргу;

- позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ЖИТЛОКОМ-ІРПІНЬ (далі ТОВ «Житлоком-Ірпінь», відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київська обласна компанія (далі ТОВ «Київська обласна ЕК», позивач) 241 077,91грн основного боргу, 7 903,75грн - 3% річних, 44 152,25грн втрат від інфляції, а також 4 397,01грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором;

- відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 0,01грн основного боргу, 1 191,52 грн 3% річних, 12 989,65грн втрат від інфляції, 32 286,31грн пені.

30.03.2023 до суду від позивача надійшла заява від 30.03.2023, сформована в системі Електронний суд, про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, до якої долучено докази направлення відповідної заяви з додатками іншим учасникам (т.3 а.с.144-145).

У поданій заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 30 000грн в рахунок відшкодування відповідних витрат.

Ухвалою від 31.03.2023 розгляд відповідної заяви призначено в судовому засіданні на 10.04.2023 о 14:45 (т.3 а.с.155-156).

31.03.2023 судом отримані заперечення відповідача щодо поданої заяви, у якому ТОВ «Житлоком-Ірпінь» просить відмовити у задоволенні заяви позивача, вказуючи на те, що позивачем до витрат віднесені витрати, які понесені у зв`язку із складанням ряду додаткових процесуальних документів, складання яких обумовлено помилками позивача, допущеними у тексті позовної заяви, а також за участь в судових засіданнях, які не відбулись через масовані ракетні обстріли, оголошення повітряної тривоги та загрози ракетних обстрілів м. Києва (т.3 а.с.160-161).

04.04.2023 до суду від відповідача надійшла заява від 03.04.2023, сформована в системі Електронний суд, про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, до якої долучено докази направлення відповідної заяви з додатками іншим учасникам (т.3 а.с.164-165).

У поданій заяві позивач просить суд стягнути з позивача 61 115,00грн в рахунок відшкодування відповідних витрат.

Ухвалою від 04.04.2023 розгляд заяви відповідача призначено на 14:45 10.04.2023 (т.3 а.с.181-182).

06.04.2023 від позивача надійшли заперечення щодо поданої заяви (т.3 а.с.186-187), у якому позивач вказує, що підстав для покладення судових витрат відповідача на ТОВ «Київська обласна ЕК» у зв`язку з закриттям провадження у справі не має, оскільки спір в частині стягнення 414 197,44грн вичерпано внаслідок проведення коригування оператором системи розподілу у лютому 2023 року, а інформація про ЕІС-коди точок комерційного обліку відображена у позовній заяві правильно. Окрім того, позивач вказує, що розмір судових витрат відповідача суттєво перевищує орієнтовний їх розмір, зазначений у відзиві, завищення таких витрат, їх непропорційності.

07.04.2023 судом отримано заяву відповідача про проведення судового засідання 10.04.2023 за відсутності його представника (т.3 а.с.192).

Ухвалою від 10.04.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, в судовому засіданні оголошено перерву до 14:50 19.04.2023 (т.3 а.с.193-194). Про дату, час і місце засідання суду представник позивача повідомлений в судовому засіданні 10.04.2023, про що свідчить його підпис на повідомленні (т.3 а.с.196), а відповідач та третя особа - шляхом доставлення ухвали від 10.04.2023 до електронних кабінетів представника відповідача та третьої особи (т.3 а.с.198-199).

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 19.04.2023 не з`явилися; відповідач у клопотання від 17.04.2023 просив судове засідання 19.04.2023 проводити за відсутності його представника.

В судовому засідання 10.04.2023 представник позивача підтримав заявлені ним вимоги та просив їх задовольнити, а у задоволенні зави відповідача - відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат сторін на професійну правничу допомогу виходить з наступного.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, що визначено ч.1 ст.123 ГПК України. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як передбачено п.1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як визначено п.12 ч.3 ст.2 ГПК України, одним із принципів господарського судочинства є принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Реалізація права на відшкодування судових витрат відбувається у порядку, визначеному ГПК України, який передбачає декілька етапів.

Так, відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як унормовано ч.3 такої норми, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Порядок розподілу судових витрат визначений ст.129 ГПК України, в силу ч.8 якої розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази, що встановлено ч.8 ст.129 ГПК України, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, ГПК України визначає послідовність та час вчинення дій учасниками з метою реалізації права на відшкодування судових витрат, що відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідний порядок застосування визначений постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2021 у справі №910/18250/16, 19.08.2021 у справі №910/11547/19, 26.10.2022 у справі №911/3001/21, 22.12.2022 у справі №91013060/21, 17.01.2023 у справі №922/4812/21, 14.03.2023 у справі №910/14099/21, 07.04.2023 у справі №910/41002/21, а також додатковими постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.11.2022 у справі №916/1010/21 та від 16.03.2023 у справі №910/4473/21, постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У першій заяві по суті позовній заяві (т.1 а.с.1-9, 170-178) позивач повідомив про те, що витрати, які він очікує понести на оплату професійної правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи складають 50 000грн (т.1 а.с.1-178); у підготовчому засідання представник позивача вказував, що докази відповідних витрат ним будуть надані після прийняття рішення.

Відповідач у першій заяви по суті відзиві на позов (т.2 а.с.1-13) вказував, що його витрати на професійну правничу допомогу будуть складати 40000грн та зазначав, що докази ним можливо будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, що обумовлено необхідністю остаточного підрахунку вартості всіх наданих послуг, складання та підписання актів наданих послуг, виставлення рахунків на їх оплату.

Заяви про відшкодування витрат з доказами подані з дотриманням відповідного строку: позивачем 30.03.2023, відповідачем сформована в системі «Електронний суд» 03.04.2023 після закінчення робочого часу, тому зареєстрована судом 04.04.2023.

На підтвердження витрат позивачем до поданої заяви додані:

- договір №4 від 22.08.2022 про надання правової допомоги, укладений між ТОВ «Київська обласна ЕК» (далі клієнт) та адвокатом Тронь І.В. (далі адвокат) (т.3 а.с.149-150, далі договір №4) з протоколом №1/1 до відповідного договору (т.3 а.с.151, далі протокол №1/1);

- акт приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) від 30.03.2023, підписаний клієнтом та адвокатом, на загальну суму 30 000грн (далі акт від 30.03.2023) з документом під назвою «вартість виконаних робіт, наданих послуг у справі №911/1413/22», підписаним представником позивача адвокатом Тронь І.В. (т.3 а.с.153);

- детальний опис робіт (наданих послуг) у справі №911/1413/22, відповідно до якого адвокатом витрачено 26 годин на надання правової допомоги у даній справі (т.3 а.с.154).

Слід зазначити, що частина наданих документів могла бути подана під час розгляду даної справи (договір №4 та протокол №1/1), оскільки перебувала у володінні позивача, однак, у поданій заяві позивач ніяким чином не пояснює причин не подання відповідних доказів до прийняття рішення.

Між тим, ч.1 ст.221 ГПК України передбачає, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

При цьому, частина відповідних доказів не могла бути подана до прийняття рішення, оскільки такі докази не існували на відповідний момент.

Відповідно до договору №4 клієнт замовляє адвокату надання юридичних послуг (правової допомоги) по захисту прав та законних інтересів в сфері здійснення ним господарської діяльності та цивільно-правових відносин на території України, зокрема: надання усних та письмових консультацій, проведення юридичного аналізу первинної документації з наданням висновків та рекомендацій, представництво інтересів клієнта в судах усіх рівнів, складання та підготовка судових позовів, заяв, клопотань та інших процесуальних документів тощо (п.1). Сторонами відповідного договору у його п.5.1 передбачили, що порядок обчислення гонорару/винагороди визначається у протоколі до договору, за відсутності якого правова допомога надається безоплатно.

Як визначено п.7 договору №4, такий договір укладено на три роки та він вважається пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах, якщо протягом 1 місяця до моменту закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомила про бажання припинити його дію.

Протоколом №1/1 передбачено надання оплатної правової допомоги при захисті прав та законних інтересів клієнта у взаємовідносинах з ТОВ «Житлоком-Ірпінь» в частині стягнення простроченої заборгованості за двостороннім договором, укладеним між клієнтом та відповідним товариством.

Вартість послуг визначена п.4 такого протоколу, а саме: підготовка відповіді на відзив (за наявності) 4000грн; представництво інтересів клієнта в суді (одне засідання) 2000грн незалежно від явки чи неявки боржника (відповідача) або відкладення засідання з будь-яких причин; підготовка заяви, клопотання, скарги, іншого процесуального документа 1 500грн. В силу п.5.2.1 протоколу №1/1 оплата послуг з представництва інтересів в суді першої інстанції здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту винесення рішення судом першої інстанції, але не раніше підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

З акта від 30.03.2023 та детального опису робіт (наданих послуг) вбачається, що до наданих послуг включені наступні: підготовка відповіді на відзив 4000грн (2+3+2+2=9год), заяви на виконання ухвали щодо витребування документів 1500грн (2год), письмових пояснень щодо клопотання про долучення доказів від 19.12.2022 1500грн (2год), клопотання про долучення доказів до матеріалів справи від 19.01.2023 - 1500грн (2год), додаткових письмових пояснень від 16.02.2023 1500грн (1год); представництво інтересів в 10 судових засіданнях (10.10.2022, 26.10.2022, 28.11.2022, 14.12.2022, 11.01.2023, 23.01.2023, 15.02.2023, 22.02.2023, 20.03.2023, 29.03.2023) 20 000грн (10год).

Відповідачем до поданої заяви про відшкодування судових витрат на підтвердження витрат долучено:

-договір №43/2021 від 17.12.2021 про надання правової (правничої) допомоги, укладений між ТОВ «Житлоком-Ірпінь» (клієнт) та Адвокатським бюро «Олександра Курінського» (далі АБ), з додатками №№1,2 (далі договір №43/2021, т.3 а.с.172-174);

-опис робіт у вигляді документа «види та детальний обсяг наданої правової допомоги» (т.3 а.с.174, зворот);

-акти виконаних робіт: №000337 від 03.02.2023 на суму 55515грн, який включає надані послуги, а також понесені поштові та транспорті витрати (т.3 а.с.166,167), №000339 від 29.03.2023 на суму 5600грн щодо наданих послуг (т.3 а.с.168);

- рахунки АБ, виставлені клієнту: від 03.02.2023 на суму 55515грн (т.3 а.с.176-177), від 29.03.2023 на суму 5600грн (т.3 а.с.178);

- платіжне доручення №2119 від 06.02.2023 щодо оплати клієнтом АБ 25 000грн з посиланням на рахунок №000337 від 03.02.2023 (т.3 а.с.175).

Частина відповідних документів (договір №43/2021 з додатковими угодами, акт №000337 від 03.02.2023, рахунок від 03.02.2023, платіжне доручення №2119 від 06.02.2023) могли бути надані відповідачем до прийняття рішення у даній справі. При цьому, відповідач не пояснює у поданій заяві причин не можливості подання відповідних доказів до закінчення судових дебатів у справі, хоча із змісту ч.1 ст.221 ГПК України вбачається, що докази подаються після прийняття рішення у разі наявності поважних причин неможливості їх подання до відповідного моменту у строк, встановлений ч.8 ст.129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частини поданих доказів не могла бути надана, оскільки фактично відповідні документи складені у день засідання.

Як вбачається з договору №43/2021, за дорученням та в інтересах клієнта АБ бере на себе зобов`язання надати правову (правничу) допомогу, обсяг якої наведений у додатку №1 до договору, що є його невід`ємною частиною, та інші супутні послуги, а клієнт оплатити надані послуги в порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідний договір передбачає відшкодування вартості фактичних витрат, пов`язаних з виконанням доручення, в порядку та на умовах, передбачених договором (п.2.2.5, п.4.1 договору №43/2021), та визначає, що АБ зобов`язується нести розумні фактичні витрати, пов`язані з наданням юридичних послуг за договором.

За умовами п.3.1 договору №43/2021 вартість правової допомоги за договором визначається на основі базової вартості однієї години роботи спеціаліста АБ відповідно до загальної кількості годин, фактично витрачених спеціалістом на надання правової допомоги за договором; базова вартість однієї години роботи спеціаліста бюро визначена додатком №2 до договору, який є невід`ємною частиною такого договору. Також відповідним пунктом установлено, що сторони мають право визначити базову вартість однієї години роботи спеціалістів АБ у дорученні на ведення конкретної справи; у цьому разі сторони при визначенні вартості правової допомоги керуються базовою вартістю однієї години роботи спеціалістів АБ, визначеною у дорученні на ведення конкретної справи; граничний розмір та вартість фактичних витрат, що відшкодовується клієнтом АБ, зазначається у додатку №2 до договору.

Пунктом 3.2 договору №43/2021 передбачено, що послуги підлягають авансуванню у розмірі оплати за 10 годин роботи; аванс сплачується клієнтом протягом 3 робочих днів з дня укладення договору; остаточна оплата послуг бюро здійснюється клієнтом протягом 5 робочих днів з моменту підписання акту надання послуг (виконання робіт). Відшкодування фактичних витрат, в силу п.4.5 вищевказаного договору, проводиться одночасно з оплатою наданих послуг на підставі акта надання послуг (виконання робіт) та документів, що підтверджують понесені витрати.

Пунктом 8.1 договору №43/2021 передбачено, що договір діє з моменту його підписання сторонами або з моменту прийняття клієнтом пропозиції укласти договір у спосіб, визначений договором, і припиняється його належним виконанням.

Додатком №1 до договору №43/2021 передбачено: представництво інтересів клієнта АБ в суді у справі №911/1413/22; підготовку документів, які обумовлені представництвом інтересів клієнта; складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, що обумовлені представництвом інтересів клієнта; надання правової допомоги клієнту; здійснення збору та витребування необхідних документів тощо.

Базова вартість однієї робочої години спеціаліста АБ становить 1400грн без ПДВ (робочі години з 9:00 до 19:00); базова вартість однієї години спеціаліста АБ у неробочий час визначається з урахуванням коефіцієнтів до базової ставки, визначених п.п.3.1 3.4 договору (додаток №2 до договору №43/2021).

Як визначено п.п.5,6,7,9 додатку №2 до договору №43/2021: вартість представництва інтересів клієнта у всіх судових засіданнях тривалістю до 2 годи є фіксованою та становить 2800грн без ПДВ, для судових засідань більше 2 годин тарифікація здійснюється за фактично витрачений час; у випадку, коли адвокат прибув в суд для участі в засіданні, а судове засідання не відбулось з незалежних від нього причин, клієнт оплачує АБ представництво інтересів із розрахунку 1 година роботи адвоката; до складу фактичних витрат, зокрема, входять транспорті витрати, оплата послуг поштового зв`язку; транспортні витрати та витрати на проживання у відрядженні відшкодовуються на підставі документів, що їх посвідчують.

Також, відповідачем надані акти виконаних робіт:

- №000337 від 03.02.2023 на суму 55 515грн, який включає в себе: послуги адвоката, вартістю 55 090грн; витрати, у т.ч. поштові та транспортні на суму 425грн (т.3 а.с.166-167);

- №000339 від 29.03.2023 на суму 5600грн, що включає в себе виключно оплату послуг адвоката.

Визначені у актах види робіт/послуг відповідають зазначеним у документі із назвою «Види та детальний обсяг наданої правової допомоги» (т.3 а.с.174, зворот).

На оплату послуг адвоката та понесених витрат АБ виставлені рахунки відповідачу: №000337 від 03.02.2023 на суму 55515грн, №000339 від 29.03.2023 на суму 5 600грн (т.3 а.с.176-177, 178).

Як вбачається з платіжної інструкції №2119 від 06.02.2023 відповідачем частково оплачено надані послуги, а саме перераховано АБ 25 000грн.

Дослідивши надані у підтвердження витрат на оплату послуг адвоката докази, суд вважає, що відповідні витрати підлягають відшкодуванню сторонам лише в частині з наступних підстав.

Згідно ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, відповідними нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Як визначено ч. 5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, 30.07.2019 у справі № 902/519/18, додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19, 20.09.2022 у справі №912/423/20, 25.10.2022 у справі №907/438/21).

У п.п.19,20 постанови від 07.07.2021 №910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Як зазначено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, 13.02.2019 у справі № 911/739/15, 01.08.2019 у справі № 915/237/18, для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Верховний Суд вказав, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21; додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ст.129 ГПК України.

Як роз`яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відповідні критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

Вирішуючи питання про розподіл витрат позивача у даній справі, суд враховує те, що до складу його витрат віднесені витрати на оплату послуг адвоката щодо підготовки клопотань про долучення доказів від 19.12.2022, 19.01.2023, підготовку додаткових письмових пояснень від 16.02.2023 у загальному розмірі 4 500грн (1500*3), разом з тим необхідність подання позивачем відповідних пояснень, пов`язані з помилкою, допущеною у тексті позовної заяви щодо номерів ЕІС-кодів лічильників та їх віднесенням до ЕІС-кодів установки, що спричинило подання доказів відповідачем, які фактично не стосувались спірних відносин і у спростування обставин, які такі докази підтверджували, позивачем надавались нові докази з відповідними клопотаннями та додатковими поясненнями. Також, слід зазначити, що докази, які подані з додатковими письмовими поясненнями від 19.01.2023 не прийняті до уваги з підстав, зазначених у рішенні суду. Необхідність надання такої послуги адвокатом як підготовка заяви на виконання ухвали суду про витребування документів від 05.12.2022, вартість якої встановлена у розмірі 1500грн, також пов`язана з тим, що внаслідок відповідної помилки у позовній заяві відповідач заперечував щодо позову, посилаючись на обставини, у підтвердження яких вимагав витребування відповідних доказів, які йому позивач не надав за його зверненням (т.2 а.с.85,86).

З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами відповідача щодо безпідставності вимог позивача про покладення витрат на оплату таких послуг у загальному розмірі 6 000грн на відповідача. оскільки за умови відсутності відповідної помилки у позовній заяві не виникло б і необхідності у поданні відповідних документів та пояснень позивачем.

Окрім того, суд погоджується з безпідставністю включення до складу витрат, які підлягають відшкодуванню витрат на оплату послуг адвоката щодо представництва інтересів в судових засіданням 10.10.2022, 26.10.2022, 15.02.2023 у загальному розмірі 6 000грн (т.2 а.с.79, 108, 250), оскільки такі засідання не відбулись через масовані ракетні обстріли та оголошення повітряної тривоги. При цьому, п.4.1.2 протоколу №1/1 визначено оплату представництва інтересів в суді у розмірі 2 000грн у випадку відкладення засідання з будь-яких причин, а у даному випадку відповідні засідання не відбулись.

Також, слід зазначити, що у даній справі, яка фактично не є справою занадто складною, проведено сім засідань, за представництво інтересів позивача адвокатом у яких позивач вимагає відшкодувати йому за рахунок відповідача 14 000грн. Разом з тим, як свідчать матеріали справи, необхідність оголошення перерви у засіданнях, відкладення засідання спричинено з`ясуванням обставин, які не підлягали б встановленню, у разі, якщо б позивач не припустився помилок у тексті позовної заяви. Так, відповідні дії потягли за собою збір доказів, які не стосуються обставин справи, необхідність надання часу іншим учасникам для спростування обставин, які такі докази підтверджували, витребуванням доказів. Враховуючи середню кількість засідань у справах відповідної категорії, тривалість засідань у даній справі, середню вартість відповідних послуг, поведінки учасників суд вважає співмірним розмір витрати на представництво інтересів позивача в судовому засіданні у розмірі 8 000грн.

Отже, у даній справі суд вважає, що є співмірними, реальними та дійсно необхідними витрати на оплату послуг адвоката, які позивач має понести, у розмірі 12000грн (4000грн підготовка відповіді на відзив з у урахуванням усіх підготовчих дій; 8000грн представництво інтересів в судових засіданнях) і витрати у такому розмірі суду покладає на відповідача.

Однак, враховуючи відмову у задоволенні позову в частині, відповідні витрати підлягають відшкодуванню позивачу лише частково пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України. При цьому, враховуючи, що провадження у даній справі закрито в частині стягнення 414197,44грн боргу у зв`язку з тим, що спір вичерпано під час розгляду справи внаслідок проведення коригування обсягу спожитої електричної енергії третьою особою оператором системи розподілу, що могло бути здійснено раніше за зверненням відповідача в порядку врегулювання розбіжностей відповідно до Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та на ринку комунальних послуг від 14.03.2017 №311, подання звітів, балансів, суд покладає витрати на оплату послуг, які припадають на відповідну частину вимог, а також вимог про стягнення 1 191,52грн 3% річних, 12 989,65грн інфляції, нарахованих на відповідну частину боргу, саме на відповідача.

Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 11486,02грн /(414 197,44+241 077,91+7903,75+44152,25+1191,52+12989,65)*12000:753798,84/ суд покладає на відповідача.

Відповідно до ч.5 ст.130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Посилаючись, зокрема, на відповідну норму відповідач просить покласти його витрати на оплату професійної правничої допомоги у даній справі.

Однак, суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача, що призвело до закриття провадження у справі, враховуючи встановлені під час розгляду обставини, а саме не врегулювання розбіжностей відповідачем в установленому порядку з оператором системи розподілу, дані якого використовує позивач для визначення обсягу спожитої електричної енергії до звернення позивача з даним позовом до суду.

Поряд з цим, враховуючи, що внаслідок допущених помилок у позовній заяві позивачем, відповідач змушений нести витрати на оплату послуг адвоката з представництва його інтересів в суді в судових засіданнях, кількість та тривалість яких могла бути значно меншою, а також відмову у задоволенні вимог в частині стягнення загалом 32 286,32грн, суд вважає за необхідне покласти частину витрат відповідача на оплату відповідних послуг на позивача.

При цьому, суд погоджується з позивачем у тому, що розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідача, які ним заявлені до відшкодування у розмірі 61 115грн є непропорційним та завищеними. Так, витрати у відповідному розмірі не є пропорційними предмету спору, складності відповідної справи, з урахуванням обсягу доказів у ній, які стосуються обставин спору, вчинених адвокатом дій, які є дійсно необхідні для представництва інтересів відповідача у даній справі, часом, який реально був необхідний для надання відповідної послуги. Також, суд враховує, що в наданих актах виконаних робіт деякі із послуг, що надаються адвокатом, фактично розбиті на складові, які не можна вважати окремою послугою, та визначений час їх надання, який не можна вважати обґрунтованим, що значно вплинуло на загальний розмір відповідних витрат.

Окрім того, до розміру відповідних витрат віднесені витрати на транспортні послуги у розмірі 72грн, які не підтверджені доказами, а також поштові витрати на направлення відзиву (105грн), заперечень (75грн), клопотання про долучення доказів 23.12.2022 (75грн), які вказані в акті від 03.02.2023 (т.3 а.с.166-167) у розмірах, які не відповідають розміру фактичних витрат на такі послуги, як свідчать наявні у справі докази: фіскальні чеки від 04.10.2022 на загальну суму 57,98грн, 13.12.2022 на загальну суму 51,98грн (т.2 а.с.182,183) та від 23.12.2022 на загальну суму 51,98грн (т.2 а.с.203,204).

Поряд із зазначеним, суд враховує, що розмір витрат відповідача, які ним заявлені до стягнення, значно перевищує орієнтований розмір таких витрат, заявлений ним у першій заяві по суті.

Як установлено ч. 6 ст.129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на вказані обставини, необхідність та розумність відповідних витрат, враховуючи, що витрати, понесені відповідачем, не є пропорційними та неминучими, вартість аналогічних послуг інших суб`єктів, обсяг фактично виконаної роботи (наданих послуг) у даній справі, його поведінки під час розгляду справи, заперечення факту наявності боргу в повному обсязі, відсоток позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, суд частково покладає витрати відповідача на оплату професійної правничої допомоги на позивача, а саме у розмірі 3000грн.

Відповідно до ч.11 ст.129 ГПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З урахуванням положень відповідної норми, враховуючи, що на відповідача покладено більшу частину суми судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, суд вважає за можливе стягнути з нього на користь позивача лише різницю у розмірі 8 486,02грн.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 18 513,98грн (30000-11486,02) суд покладає на позивача, а витрати відповідача на відповідні послуги у розмірі 58115грн суд покладає на відповідача, враховуючи, що відповідні сторони взяли на себе зобов`язання перед адвокатом та АБ, а суд не має повноважень втручатись у відповідні відносини позивача з адвокатом та відповідача з АБ.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126, 129, 221, 234-235, 240, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Київська обласна енергопостачальна компанія, Товариства з обмеженою відповідальністю Житлоком-Ірпінь» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлоком-Ірпінь»</a> витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 11 486,02грн.

3. Покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлоком-Ірпінь»</a> на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 3000грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЖИТЛОКОМ-ІРПІНЬ (ідентифікаційний код 40356117; 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Полтавська, буд. 57, оф. 91) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київська обласна енергопостачальна компанія (ідентифікаційний код 42094646; 08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 8-В) 8 486,02грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

5. Витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» на професійну правничу допомогу у розмірі 18513,98грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія».

6. Витрати Товариства з обмеженою відповідальністю ЖИТЛОКОМ-ІРПІНЬ на професійну правничу допомогу у розмірі 58115грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОКОМ-ІРПІНЬ»</a>.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Додаткове рішення складено 21.04.2023.

Суддя А.Р. Ейвазова