Ухвала

від 19.04.2023 по справі 331/4577/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 19.04.2023 Справа № 331/4577/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 331/4577/21 Головуючий у 1 інстанції: Антоненко М.В.

Провадження № 22-ц/807/355/23 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

У Х В А Л А

19 квітня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Крилової О.В.

Кухаря С.В.

за участісекретаря: ОстащенкоО.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 15 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Національного університету «Запорізька політехніка», треті особи: Первинна профспілкова організація Національного університету «Запорізька політехніка», Запорізька обласна організація профспілки працівників освіти і науки України про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі, стягнення суми надбавок і середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Загрія Н.Ю. звернулася до суду із позовом до Національного університету «Запорізька політехніка», треті особи: Первинна профспілкова організація Національного університету «Запорізька політехніка», Запорізька обласна організація профспілки працівників освіти і науки України про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі та стягнення суми надбавок і середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що в період часу з 13 травня 1997 року по 21 липня 2021 року ОСОБА_2 працювала у Національному університеті «Запорізька політехніка» на посаді головного бухгалтера, а також з 22 вересня 2020 року позивача було прийнято на роботу за сумісництвом за строковим трудовим договором до 22.09.2025р. на посаду доцента кафедри «Облік і оподаткування» в Національному університеті «Запорізька політехніка».

19травня 2021року наказом№ 165-кпозивачу скасованіраніше встановленінадбавки зависокі досягненняу праці,за виконанняособливо важливоїроботи,за складність,напруженість уроботі згідноз протоколомзасідання комісії№ 1від 14.05.2021р. Підставою для скасування набавок і доплат стало: несвоєчасне подання головним бухгалтером штатного розпису на 2021 рік, складання його лише на 9 місяців, а також зазначення в ньому посад, що не відповідають Класифікатору професій ДК 003:2010, та у штатному розписі не було зазначено жодної посади для 18 структурних підрозділів (навчально-наукових лабораторій). Також несвоєчасно подано штатний розпис на підпис в.о. ректора ОСОБА_3 11.05.2021р.

02липня 2021року ОСОБА_2 наказом №239-Кпритягнуто додисциплінарної відповідальностіу виглядіоголошення догани. Підстави: нездійснення контролю за складанням кошторису, що потягло за собою погодження нею документу, пов`язаного з витрачанням фонду заробітної плати, в який внесено недостовірні дані щодо об`єктивної потреби університету в коштах, чим порушено п.п. 3, 10 посадової інструкції.

21липня 2021року наказом№ 264-К ОСОБА_2 звільнено зпосади головногобухгалтера напідставі п.3ч.1ст.40КЗпП Україниза систематичненевиконання безповажних причинобов`язків,покладених нанеї трудовимдоговором. В цьому наказі зазначено, що головним бухгалтером несвоєчасно подано Департаменту фінансування державних і загальнодержавних видатків Міністерства освіти і науки України проект доходів і видатків по спеціальному фонду на 2022 рік за бюджетною програмою 2201160 (замість 25.06.2021р. подано 16.07.2021), а також не виконано завдання керівника НУ «Запорізька політехніка» щодо термінового надання проекту «Розрахунку до проекту кошторису по спеціальному фонду на 2022 рік, зведення показників спеціального фонду кошторису на 2022 рік 02070849 НУ «Запорізький університет» без відхилення доходів та видатків за підписом головного бухгалтера ОСОБА_2 ». До системності увійшли порушення, встановлені у наказах № 165к та № 239-к.

28 серпня 2021 року Наказом № 314-К ОСОБА_2 звільнено з роботи за сумісництвом з посади доцента кафедри «Облік і оподаткування» з 31.08.2021р. у зв`язку з прийняттям працівника, який не є сумісником.

В позові вказується, що за час безперервної роботи, починаючи з 1997 року, ОСОБА_2 жодного разу до дисциплінарної відповідальності не притягувалась, має почесні грамоти, нагороди, визнання на регіональному та всеукраїнському рівні. Посилаючись на грубе порушення норм трудового законодавства, зокрема, КЗпП України, положень Колективного договору, укладеного між адміністрацією університету та первинної профспілковою

організацією, упереджене ставлення до неї виконуючого обов`язки ректора

Національного університету «Запорізька політехніка» ОСОБА_1 , стверджує, що звільнення відбулось з особистих мотивів, тому просила суд визнати незаконними та скасувати накази про скасування надбавок, оголошення догани, про звільнення; поновити її на роботі на посаді головного бухгалтера Національного університету «Запорізька політехніка»; стягнути суми надбавок і середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення з 22 липня 2021 року; визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення з роботи за сумісництвом, поновити на посаді доцента кафедри «Облік і оподаткування» Національного університету «Запорізька політехніка» за сумісництвом та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення з роботи за сумісництвом з 01 вересня 2021 року; допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за один місяць; стягнути на її користь судові витрати і витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 15 квітня 2022 року позов задоволено.

Визнано незаконним і скасовано наказ № 165-к від 19 травня 2021 року Національного університету «Запорізька політехніка» про скасування надбавок головному бухгалтеру ОСОБА_2 . Стягнуто з Національного університету «Запорізька політехніка» на користь ОСОБА_2 суму надбавок за період з 19 травня 2021 року по 21 липня 2021 року у розмірі 34 798 (тридцять чотири тисячі сімсот дев`яносто вісім) грн. 60 коп.

Визнано незаконним і скасовано наказ № 239-К від 02 липня 2021 року Національного університету «Запорізька політехніка» про притягнення до дисциплінарної відповідальності і оголошення догани ОСОБА_2 .

Визнано незаконним і скасовано наказ № 264-К від 21 липня 2021 року Національного університету «Запорізька політехніка» про звільнення головного бухгалтера ОСОБА_2 за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_2 на посаді головного бухгалтера Національного університету «Запорізька політехніка».

Стягнуто з Національного університету «Запорізька політехніка» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення з 22 липня 2021 року по 15 квітня 2022 року у розмірі 272173 (двісті сімдесят дві тисячі сто сімдесят три) гривні 80 копійок.

Визнано незаконним і скасовано наказ № 314-К від 28 серпня 2021 року Національного університету «Запорізька політехніка» про звільнення за сумісництвом ОСОБА_2 , доцента кафедри «Облік і оподаткування» у зв`язку з прийняттям працівника, який не є сумісником. Поновлено ОСОБА_2 на посаді доцента кафедри «Облік і оподаткування» Національного університету «Запорізька політехніка» за сумісництвом.

Стягнуто з Національного університету «Запорізька політехніка» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення з роботи за сумісництвом з 01 вересня 2021 року по 15 квітня 2022 року у розмірі 48093 (сорок вісім тисяч дев`яносто три) гривні 62 копійки.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за один місяць.

Стягнуто з Національного університету «Запорізька політехніка» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 9600 (дев`ять тисяч шістсот) гривень.

Апеляційну скаргу на вказане рішення подано 11 листопада 2022 року ОСОБА_1 як особою, яка не була залучена до участі у справі, однак вважала,що судовимрішенням вирішенопитання проїї правата обов`язки, томуусвоїй апеляційнійскарзі(т.4а.с.1-20)апелянтпросив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В порядку автоматизованого розподілу для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Полякова О.З., суддів Крилову О.В. та Кухаря С.В. (т. 4 а.с. 106).

Цивільна справа ЄУН № 331/4577/21 надійшла до апеляційного суду 18.11.2022р. (т. 4 а.с. 107-110).

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 23 листопада 2022 року задоволено заяву судді Запорізького апеляційного суду Полякова О.З. про самовідвід в цій цивільній справі, справу передано у відділ забезпечення діяльності судової палати з розгляду цивільних справ Запорізького апеляційного суду для нового авторозподілу відповідно до вимог статті 33 ЦПК України ( т. 4 а.с. 111-112).

В порядку повторного автоматизованого розподілу справи відповідно до розпорядження керівника апарату № 512 від 25.11.2022р. суддею-допові-дачем визначено суддю Маловічко С.В. ( т. 4 а.с. 113-114), у складі колегії залишились судді Крилова О.В. та Кухар С.В.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 30.11.2022 року ОСОБА_1 поновлено строк на подання апеляційної скарги та апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з недоплатою суми судового

збору (т. 4 а.с. 115-117).

12 грудня 2022 року надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків із долученою квитанцією 5418-6409-4670-7075 про доплату суми судового збору, яка була зарахована до спеціального фонду державного бюджету 19 грудня 2022 року ( т. 4 а.с. 118-120).

Ухвалами Запорізького апеляційного суду від 19 грудня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2022 року та справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 24 січня 2023 року ( т. 4 а.с. 123-124).

Адвокатом позивача ОСОБА_2 Загрія Н.Ю. подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому основними аргументами є те, що оскаржуваним рішення не порушено права та інтереси апелянта, оскільки у змісті рішення жодних питань щодо його прав, інтересів та обов`язків не вирішувалось і жодних висновків щодо цього в оскаржуваному рішенні не наведено. Тому сторона позивача просить закрити апеляційне провадження за апеляційної скаргою ОСОБА_1 .

Аналогічні доводи на апеляційну скаргу містяться у відзиві Національ-ного університету «Запорізька політехніка», який також просить закрити апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 .

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу первинна профспілкова організація НУ «Запорізька політехніка» та Запорізька обласна організація Профспілки працівників освіти і науки України теж просять закрити апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю порушеного права апелянта оскаржуваним рішенням суду.

Розгляд справи тричі відкладався: 24.01.2023р. - за клопотанням апелянта через відсутність повноважень у адвоката Плецької Ю.В. представника ОСОБА_1 та за клопотанням відповідача у зв`язку із хворобою представника; 31.02.2023р. - з метою перевірки наявності у справі документів, про витребування яких заявлено клопотання апелянтом на трьох аркушах, яке не було вручено іншим учасникам; 14.03.2023р. за клопотанням апелянта у зв`язку із виїздом адвоката Плецької Ю.В. до м. Києва для захисту у кримінальній справі.

У судові засідання 18 та 19 квітня 2023 року з`явились апелянт ОСОБА_1 (адвокат Плецька Ю.В. лише в засідання 18.04), представник відповідача адвокат Дєєв М.В., позивач ОСОБА_2 та її адвокат Загрія Н.Ю., які висвітлили свої позиції, надавши пояснення.

Треті особи до апеляційного суду своїх представників не направили.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення сторони

позивача,відповідача таапелянта, дослідивши змістапеляційної скарги

ОСОБА_4 ,додані донеї матеріали,а такожматеріали цієї справи, апеляцій-

ний суддійшов висновкупро необхідністьзакриття апеляційного провадже-

ння заапеляційноюскаргою ОСОБА_1 якособи,яканебрала участіуційсправі,нарішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2022 року з таких підстав.

Встановлено, що ухвалою Запорізької апеляційного суду від 19 грудня

2022 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою ОСОБА_1 відкрито на підставі ст. 352 ч. 2 ЦПК України, оскільки він до участі в цій справі не залучався, тобто апелянт є особою, яка не брала участь у справі, але вважає, що оскаржуваним рішенням вирішено судом питання про її права та обов`язки.

ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (т. 4 а.с. 1-20) наполягав на тому, що рішенням у цій справі суд першої інстанції вирішив питання про його права та обов`язки як керівника відповідача, яким прийняті оскаржувані позивачем накази. Вказує, що 12.10.2022р. він отримав ухвалу Комунар-ського районного суду м. Запоріжжя про відкриття провадження у справі № 333/4173/22 за позовом Запорізької обласної прокуратури, що діє в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Національного університету «Запорізька політехніка» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку зворотної вимоги. До позовної заяви додано копію рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2022

року, яким визнано незаконними винесені ним накази про звільнення ОСОБА_2 , поновлено її на роботі на посаді головного бухгалтера і на роботі за сумісництвом на посаді доцента кафедри «Облік і оподаткування» та стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. В подальшому змісті апеляційної скарги апелянт наводить по кожному прийнятому ним наказу свою позицію щодо його законності та обґрунто-ваності з аналізом допущених, на його думку, позивачем порушень і правовим обґрунтуванням.

Перевіривши вказані аргументи, колегія зазначає, що апеляційним судом після відкриття апеляційного провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який небув залученийу справу, за результатами дослідження у судовому засіданні матеріалів цієї справи встановлено, що оскаржуємим рішенням Жовневого районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2022 року не вирішувалось питання про права та обов`язки ОСОБА_1 .

Колегія наводить наступне вмотивуванням вказаним висновкам.

Положення пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одну з основних засад судочинства забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, і таким чином закріплює гарантії перевірки в апеляційному порядку судових рішень.

ЄСПЛ виходить із поваги до правила res judicata як принципу остаточ-

ності судових рішень, відповідно до якого повноваження судів вищих інстанції щодо перегляду мають використовуватися для виправлення фундаментальних судових помилок під час здійснення правосуддя, а не для нового розгляду справи. Перегляд справи не може розглядатись як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох поглядів на предмет не є підставою для повторного розгляду справи (п. 52 рішення від 24.07.2003 у справі «Ryabykh v. Russia»).

З вказаного слідує, що ініціювання нового розгляду призводить до порушення принципу остаточності рішення суду.

Відповідно до ч. 1 статті 352 ЦПК України, особи, які не брали участь у

справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Вказана статтявизначає колоосіб,які наділеніпроцесуальним правомна апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Отже, право на апеляційне оскарження рішення суду виникає в особи, яка не була учасником розгляду справи, у разі, якщо оскаржуване рішення містить положення щодо прав чи обов`язків скаржника.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпо-середньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учас-ником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або в ньому мають міститися судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення єтаким,що прийнятепро правата обов`язкиособи,яка небула залученадо участіу справі,якщо вмотивувальній частинірішення містятьсявисновки суду

про праватаобов`язкицієїособи,абоурезолютивній частинірішеннясудпрямо вказавпроправата обов`язкитакихосіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст.

6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійнихвимогщодопредмета спорута,якнаслідок,скасовуєсудове рі-шеннянапідставі п.4 ч.3 ст. 376 ЦПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь якому випадку обов`язковою підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Такі правові висновки містяться у чисельних постановах Верховного Суду, зокрема, від 19 червня 2018 у справі № 910/18705/17, від 03 червня 2019р. у справі № 910/6767/17, від 04 липня 2019 у справі № 175/2307/14-ц, від 25 жовтня 2019 у справі № 910/16430/14, від 05 травня 2020 у справі № 910/9254/18, від 13 січня 2021 у справі № 466/5766/13-ц.

Відповідно до вимог ч. 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Апеляційнимсудом усправі встановлено, що рішенням суду першої ін-

станції у цій справі питання про права та обов`язки ОСОБА_1 не вирішувалось, а тому права останнього не порушені.

До таких висновків колегія дійшла, виходячи з наступних обставин.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 03.02.2021р. виконував обов`язки ректора Національного університету «Запорізька політехніка», тобто був його керівником. В силу своєї посади керівника ним приймались оскаржувані позивачем ОСОБА_2 накази про позбавлення надбавок, про оголошення догани, про звільнення з посади головного бухгалтера, про звільнення із сумісницької посади, які судом визнані незаконними та скасовані.

З пояснень апелянта ОСОБА_1 встановлено, що з 07 лютого 2022 року він вже не обіймає цю посаду у зв`язку із виходом на пенсію.

ОСОБА_1 посилався на те, що не був залучений в цю справу, та саме цим порушуються його процесуальні права.

З цього приводу колегія зазначає, що дійсно, у п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачалося обов`язкове притягнення до участі в справі про поновлення на роботі службову особу, на яку покладається обов`язок відшкодувати шкоду підприємству, установі, організації, заподіяну в зв`язку з оплатою незаконно звільненому або переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи.

Однак ця постанова Пленуму приймалась на підставі аналізу трудового законодавства, яке діяло на час прийняття цієї постанови, а також відповідно до наявної на той час статті 109 ЦПК України, яка передбачала залучення судом з власної ініціативи до участі у справі про поновлення на роботі незаконно звільнених працівників у якості третіх осіб на стороні відповідача службової особи, за розпорядженням якої було здійснено звільнення. Крім того, ця норма права передбачала, що встановивши, що звільнення було здійснено з явним порушенням законодавства, суд в тому ж процесі повинен був покласти на винну службову особу обов`язок відшкодувати державному підприємству, установі, організації, колгоспу … шкоду, спричинену в зв`язку з оплатою вимушеного прогулу в розмірі, передбаченому законом про працю, та на ст. 419 ЦПК України (в редакції на час прийняття постанови Пленуму), які втратили чинність з прийняттям нового ЦПК України.

На час ухвалення судом рішення про поновлення на роботі

ОСОБА_2 у чинному ЦПК України питання про залучення до участі у справі третіх осіб вирішується по-іншому, нормами якого не передбачено обов`язкового залучення до участі у справі за ініціативою суду у якості третьої особи на стороні відповідача службової особи, за розпорядженням якої було здійснено звільнення (ст.ст. 53-54 діючого ЦПК України).

Крім того, відповідно до приписів статей 53, 54 ЦПК України, залучення третіх осіб у справу відбувається за заявою учасників справи, а також такі особи можуть вступити у справу за власною ініціативою.

Відповідно до ч. 1 статті 54 ЦПК України, якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особі може пред`явити вимоги до сторони, така сторона зобов`язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Колегія наголошує на тому, що предметом спору у цій справі було визнання незаконними наказів про звільнення, прийнятих від імені Національного університету «Запорізька політехніка» апелянтом, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з університету, а не з відповідача, відтак визначені положеннями ст. 54 ЦПК України обставини для залучення ОСОБА_1 в якості третьої особи були відсутні.

Між тим, ОСОБА_1 самостійно мав можливість вступити у справу в якості третьої особи, але не вважав це за необхідне, хоча був обізнаним про спір, а також про ймовірні подальші наслідки для себе як керівника у випадку поновлення працівника на роботі судом та стягнення на його користь середнього заробітку, оскільки такі наслідки передбачені приписами КЗпП.

Так, за матеріалами справи встановлено та ці обставини не спростовані апелянтом ОСОБА_1 , що, перебуваючи на посаді в.о. ректора Націо-

нального університету «Запорізька політехніка» з 03.02.2021 по 06.02.2022,

він був обізнаний про наявність судової справи за позовом ОСОБА_2 , про хід судового розгляду, більш того, сам підписував відзив на позовну заяву із долученням доказів у додатку у кількості 22-х документів на 83-х аркушах (т. 1 а.с. 206-250, т. 2 а.с. 1-49). В ході розгляду справи надавав на запити адвоката Загрія Н.Ю. запитувані документи за своїм підписом (т. 2 а.с. 145-146, 149-150), в процесі розгляду справи приймав нові накази відносно ОСОБА_2 про зміну дат звільнення з посади доцента за сумісництвом у зв`язку із перебування позивача на тривалих лікарняних, які надавались суду стороною відповідача ( т. 2 а.с. 235, 237, 240, 243, 244, 246).

Тож, в даному випадку вся відповідальність за невступ у цю справу в якості третьої особи покладається виключно на апелянта, а суд та інші учасники справи не порушували жодних його прав, бо позовні вимоги до нього не спрямовувались в цій справі, а відповідачем був саме Національний університет «Запорізька політехніка», який і захищав в такому випадку в особі того ж виконуючого обов`язки. ректора ОСОБА_1 законність наказів, винесених останнім.

Також з чисельних рішень судів у тотожних справах, у яких вирішуються спори про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вбачається, що вони розглядались без залучення третіх осіб - керівників, якими прийнято накази про звільнення, - за наявності потенційної можливості подальшого звернення до них із позовами про стягнення сплачених сум у регресному порядку.

Однак відповідно до приписів ч. 5 статті 82, ч. 2 ст. 54 ЦПК України, така особа може в загальному порядку спростовувати обставини, що були встановлені під час розгляду справи про поновлення працівника на роботі, а не залучення службової особи, за наказом якої відбулося звільнення працівника з роботи, до участі у справі під час розгляду справи про поновлення працівника на роботі, не є самостійною та обов`язковою підставою для скасування рішення про поновлення працівника на роботі.

Крім того, як вбачається з наданої апелянтом копії позовної заяви, позов до нього пред`явлено про відшкодування сплачених з державного бюджету коштів на погашення суми середнього заробітку позивачу не стороною цієї справи, а прокурором в інтересах держави.

Зважаючи на все вище наведене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вирішено питання про його права та обов`язки, є помилковими, ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України.

Встановлено, що Верховний Суд у своїй постанові від 8 грудня 2021 р. у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі№ 522/14240/15-цскасував рішення апеляційного суду, який не мав розглядати апеляційну скаргу по суті. Розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора, Верховний Суд вказав, що у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 вересня 2019 р. у справі№ 638/2304/17зроблено висновок про те, щоч. 1 ст. 352ЦПК визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. Уп. 3 ч. 1 ст. 362ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, щосудовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тобто, у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося,апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

У вказані постанові Верховний Суд дійшов висновку, що права одного з подружжя у випадку не пред`явлення до нього позовних вимог не порушуються, оскільки ці права захищаються тим з подружжя, який уклав договір і є відповідачем у справі.

Слідуючи такомувисновку,колегія наголошує,що права апелянта ОСОБА_1 як керівника Національного університету «Запорізька політехніка» захищав сам університет як відповідач в особі самого ж ОСОБА_1 , який заперечував проти позову щодо незаконності звільнення ОСОБА_2 .. Тобто права ОСОБА_1 не порушені в такому випадку, бо він і був на той час керівником цього університету, від його імені писались відзиви, заяви по суті справи, подавались докази, як було вище проаналізовано за матеріалами справи. Зокрема, міг подати заяву про вступ у справу в якості третьої особи, але цим право не скористався.

За таких обставин, апеляційним судом після відкриття апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення в цій справі встановлено, що суд першої інстанції рішенням від 15 квітня 2022 року не міг вирішувати і не вирішував питання про права та обов`язки апелянта як особи, яка не приймала участі у цій справі, але яка подала апеляційну скаргу саме з підстав вирішення судом питання про її права та обов`язки.

В силу вимог ст. 362 ч. 1 п. 3 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Керуючись ст.ст. 362 ч. 1 п. 3, 381 ч. 2 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 15 квітня 2022 року у цій справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складений 20 квітня 2023 року.

Головуючий: С.В. Маловічко

Судді: О.В. Крилова

С.В. Кухар