Постанова

від 21.04.2023 по справі 336/3397/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 21.04.2023 Справа № 336/3397/20

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 336/3397/20Головуючий у 1-й інстанції Дмитрієва М.М.Пр. № 22-ц/807/659/23Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-6» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-6» (далі ЖБК «Кристал-6») про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районногосуду м.Запоріжжя із вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с. 1-8), який в подальшому уточнила (т.с. 1 а.с. 93-94, 118-121), та в якому просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі за період часу з лютого 2020 року станом на 25.11.2020 року в сумі 35558,04грн. (утому числіз яких10708,04грн. невиплаченівідпускні заперіод 2017-2018,2018-2019,2019-2020) та моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 зазначала, що наказом № 5 від 01.03.2020 року ЖБК «Кристал-6» скасував наказ № 4 від 01.03.2020 року «Про звільнення». Факт скасування відповідачем оскаржуваного наказу від 01.03.2020 року № 4 підтверджує його незаконність та бажання відповідача уникнути відповідальності, у тому числі матеріальної, за свої незаконні дії. Не дивлячись на факт скасування наказу відповідачем, нібито у день його видання, позивачка не отримує заробітну плату, хоча виконує свої службові обов`язки.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Жупанову І.Б. (т.с. 1 а.с. 24).

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10 липня 2020 року (т.с. 1 а.с. 31) в порядку ст. ст. 26, 31 ЦПК України визначено підсудність даної справи за Комунарським районним судом м. Запоріжжя. Оскільки,позивач ОСОБА_1 рішенням Запорізької міської ради № 30 від 27.11.2019 року «Про затвердження списків присяжних» призначена присяжнимШевченківського районногосуду м.Запоріжжя строкомна 3роки (т.с. 1 а.с. 25-26).

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю Комунарського районного суду м. Запоріжжя, як суду першої інстанції, ОСОБА_2 (т.с. 1 а.с. 33). Ухвалою суду першої інстанції від 21 липня 2020 року (т.с. 1 а.с. 34) провадження у цій справі відкрито.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2022 року (т.с. 2 а.с. 82-85) позов ОСОБА_1 у цій справі задоволено частково.

Стягнутоз ЖБК «Кристал-6» (код ЄДРПОУ 20515226) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі та грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 96892,36грн. з утриманнямз цієїсуми податків,зборів таінших обов`язковихплатежів та моральну шкоду у розмірі 1000,00грн.

Позивач ОСОБА_1 із цим рішенням суду першої інстанції, у тому числі в частині відмови, погодилась, останнє в апеляційному порядку не оскаржувала.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції (фактичнов частинізадоволення позовнихвимог позивача), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ЖБК «Кристал-6» у своїй апеляційній скарзі (т.с. 3 а.с. 90-95) просило рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та ухвалити нове, яким позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (т.с. 3 а.с. 97).

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 21лютого 2023року (т.с. 3 а.с. 108), дану справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (т.с. 3 а.с. 109).

Оскільки, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц, який є обов`язковим для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України, вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому розмірі, є майновою вимогою.

В силувимог ст.369ч.1ЦПК України«Особливості розглядув апеляційномупорядку окремихкатегорій справ» апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2023 року складає 2684,00 грн. *100 = 268400,00 грн., таким чином ця сума є більшою за ціну позову у цій справі), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Позивач не скористалась своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом.

Однак, за змістом ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межахдоводів апеляційноїскарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ЖБК «Кристал-6» у цій справі підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ізст.374ч.1ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає правозалишити судоверішення беззмін,а скаргубез задоволення(п.1), змінити рішення (п. 2).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ст. 376 ч. 4 ЦПК України).

Апеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без йогоскасування, не змінюючи суть рішення і вони стосуються окремих його частин.

Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі, керувався ст.ст.3,21,94,97,115,115,116, КЗпП України, ст.ст.1,2,5 ЗУ «Про оплату праці», ст.ст.4,12,13,76,88,223,247,265,273 ЦПК України та виходив із такого.

Згідно відомостей про роботу, які зазначені у трудовій книжці позивачки (дата заповнення книжки 17.10.1994 рік, копія т.с. 1 а.с. 9-10) 01.11.2017 року ОСОБА_1 прийнята на посаду бухгалтера ЖБК «Кристал-6» (посада бухгалтера за сумісництвом, наказ № 10 від 01.11.2017 року, копія т.с. 1 а.с. 12).

Наказом № 4 ЖБК «Кристал-6» від 01.03.2020року «Про звільнення» (копія т.с. 1 а.с. 13) ОСОБА_1 , з 01.03.2020 року відсторонити з займаної посади за перевищення повноважень, кримінальне правопорушення, що підтверджує ухвала від 04.03.2020 року № 336/1202/20 пр.1-кс/336/146/2020, а саме, скаргу ЖБК «Запоріжсталь-10» задоволено, зобов`язано службових осіб Шевченківського ВП Дніпровського відділу ГУНП в Запорізькій області внести відомості, що містяться у заяві голови ЖБК «Запоріжсталь-10» Леонової О.О. від 20.02.2020 року про кримінально каране діяння, що передбачене ч. 1ст. 357 КК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань» (т.с. 3 а.с. 51-57).

З наказом № 4 ЖБК «Кристал-6» від 01.03.2020 року «Про звільнення» відповідач позивачку не ознайомлював, що не заперечувалось сторонами у суді першої інстанції.

Наказом № 5 ЖБК «Кристал-6» від 01.03.2020року «Про скасування наказу від 01.03.2020 року № 4» (копія т.с. 1 а.с. 70) скасовано наказ «Про звільнення» від 01.03.2020 року № 4.

З наказом № 5 ЖБК «Кристал-6» від 01.03.2020 року «Про скасування наказу від 01.03.2020 року № 4» скасовано наказ «Про звільнення» від 01.03.2020 року № 4, відповідач, позивачку не ознайомлював, що не заперечувалось сторонами у суді першої інстанції.З лютого 2020 року відповідач не сплачує позивачці заробітну плату, розмір якої, станом надень ухваленнясудового рішення складає 86184,32 грн. згідно розрахунку, який надала позивач.

Також відповідачем не сплачена компенсація за невикористані дні щорічної відпустки за період 2017-2018 роки, 2018 2019 роки, 2019 - 2020 роки у розмірі10708,04 грн.

Суд першої інстанції зобов`язував відповідача надати відповідну довідку, однак на момент ухвалення рішення суду вказана довідка суду не була надана, тому судом першої інстанції приймається довідка (на суму заборгованості по заробітній платі та відпускним 96892,36 грн. - т.с. 3 а.с. 78), надана позивачем.

Відповідач стверджував, що з лютого 2020 року позивачка не виконує свої трудові обов`язки та відсутня на робочому місці, на підтвердження надав акти про відсутність на роботі, табеля обліку використання робочого часу (т.с. 1 а.с. 157-250, т.с. 2 а.с. 1-122).

Проте, судом першої інстанції було встановлено, що у спірний період з 13 лютого 2020 року до 30 листопада 2020 року позивачка виконувала свої службові обов`язки, що підтверджується документами які вона, як бухгалтер, готувала та подавала до обслуговуючих і контролюючих ЖБК організацій (т.с. 2 а.с. 225-235).

За її присутності акти, доповідні, пояснювальні записки не складалися, до відома не ставилися.

Ст. 43 Конституції Українипередбачено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі ст. 21 КЗпП трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно із ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Ч. 5 ст. 97 КЗпПУкраїни встановлено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно із ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені вст. 116 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За змістом ч. 1 ст. 117 КЗпПв разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені вст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з ч. 1ст. 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно дост.237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої (частина перша та пункт 2 частини другоїстатті 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третястатті 23 ЦК України).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала особа, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вказаний висновок висловлений, у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 591/4825/17 (провадження № 61-1188св18).

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд першої інстанції врахував обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач, характер немайнових втрат, зокрема, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, нестачу коштів на утримання сім`ї, а тому суд першої інстанції дійшов до висновку, що справедливою сумою компенсації моральних страждань є 1000,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у цій справі.

Враховуючи, що відповідачем обов`язки по виплаті заробітної плати не виконувалися належним чином, через що позивач була вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав, що на теперішній час заборгованість не погашена належним чином, то позовні вимоги позивача у цій справі підлягають задоволенню, а у зв`язку з цим підлягає частковому задоволенню вимога про стягнення моральної шкоди.

Проте, із такими висновками суду першої інстанції у цій справі можна погодитись лише частково з таких підстав.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у цій справі відповідає лише частково.

Зайвим у цій справі є посилання суду першої інстанції в обґрунтування підстав для задоволення позовних вимог позивача на: - ст. 116 КЗпП України (Строки розрахунку при звільненні) та - ст. 117 КЗпП України (Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні), враховуючи, що у цій справі предметом спору та розгляду суду першої інстанції за останніми уточненими позовними вимогами позивача (т.с. 1 а.с. 118-122) є виключно заборгованість по заробітній платі, а - не середній заробіток при звільненні.

Так якправильно буловстановлено судомпершої інстанціїу ційсправі: на час подачу вищезазначеного позову позивачем у липні 2020 року (т.с. 1 а.с. 1) та на час розгляду цієї справи судом першої інстанції та ухвалення оскаржуваного рішення 21 грудня 2022 року (т.с. 3 а.с. 82) позивач ОСОБА_1 не була звільненою з займаної посади бухгалтера ЖБК «Кристал-6» та, відповідно, мала право на отримання від відповідача відповідної заробітної плати у відповідний період.

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною відповідача суду у цій справі не надані.

Проте, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що на відміну від середнього заробітку, який має стягуватись судом дійсно за весь час з дати незаконного звільнення особи і до ухвалення рішення судом про поновлення такої особи на роботі, то заборгованість по заробітній платі має стягуватись судом у цій справі виключно у межах позовних вимог позивача.

Оскільки, в силу вимог ст. 13 ч. 1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межахзаявлених неювимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При ухваленні рішення суд неможе виходитиза межіпозовних вимог (ст. 264 ч. 2 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів цієї справи, останнім уточненням позовнихвимог позивача у цій справі у порядку, передбаченому ЦПК України, була заява позивача від 25.11.2020року про уточнення позовних вимог (т.с. 1 а.с. 118-122), за змістом якої: позивач просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість заперіод злютого 2020року полистопад 2020року позаробітній платі 35558,04 грн., у томучислі зяких 10708,04грн. невиплаченівідпускні заперіод 2017-2018,2018-2019,2019-2020 (довідка т.с. 1 а.с. 122) та моральну шкоду 50000,00 грн.

Тому, лише вказаніпозовні вимогипозивача мігі маврозглядати суд першої інстанції у цій справі.

А апеляційний суд в силу вимог ст. 367 ч. 6 ЦПК України має переглядати дану справу лише в межах позовних вимог, які мав розглядати суд першої інстанції.

Оскільки, саму пособі довідку позивача ОСОБА_1 , як бухгалтера ЖБК «Кристал -6», про заборгованість за період з лютого 2020 року по грудень 2022 року на загальну суму 96892,36 грн., з яких 10708,04 грн. невиплачені випускні період 2017-2018, 2018-2019, 2019-2020 (т.с. 3 а.с. 78), не можна вважати уточненням вищезазначених позовних вимог позивача у цій справі.

Крім того, в силу вимог ст. 49 ч. 2 ЦПК України позивач вправізбільшити або зменшити розмір позовних вимогдо закінченняпідготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом встановлено, що дана справа розглядалась судом першої інстанції в порядку загального позовного провадження (ухвала т.с. 1 а.с. 34), підготовче засідання у цій справі було закінчено ще 02грудня 2021року (ухвала суду першої інстанції (т.с. 3 а.с. 33).

При цьому, суд першої інстанції у своєму рішенні у цій справі правильно зазначав, що сума заборгованості по заробітній платі, яка стягується з відповідача на користь позивача, визначена без утримання податку.

Оскільки, стягнення і сплата податку покладаються на роботодавця, який самостійно розраховує суму податкових відрахувань і зменшує суму, призначену судом, на суму нарахованих податків.

В іншійчастині доводиапеляційної скаргивідповідача є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача у цій справі, яку він та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою, є безпідставними, ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення від доказування відповідача в частині задоволення судом першої інстанції позовних вимог позивача, зурахуванням змінапеляційним судом, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Відповідач та його представник не надали суду першої інстанції будь-яких належних, допустимих доказів в обґрунтування позову позивача у цій справі в частині його задоволення.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема стороною відповідача апеляційному суду не надані (контррозрахунок заробітної плати позивача в межах позовних вимог з лютого 2020 року по листопад 2020 року на іншу суму, ніж 35558,04 грн., чи у спростування стягнутого судом першої інстанції розміру моральної шкоди позивача у зв`язку із невиплатою їй заробітної плати за вказаний період тощо).

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ЖБК «Кристал-6» лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи.

Встановлено, що рішенням, що оскаржується, суд першої інстанції не вирішував у цій справі питання про розподіл понесених судових витрат між сторонами, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, а тому останнє також в апеляційному порядку не переглядалось. Однак, воно може бути вирішено судом першої інстанції у подальшому за власною ініціативою або за заявою учасників цієї справи в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України.

За таких обставин, апеляційну скаргу ЖБК «Кристал-6» слід задовольнити частково, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2022 року у цій справі слід змінити в частинірозміру стягнутоїзЖБК «Кристал-6»на користь ОСОБА_1 заборгованості позаробітній платі,визначивши останнійу розмірі35558,04грн. (сумувизначено безутримання податку), в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. ч.1, 13 ЦПК України в разі задоволення апеляційної скарги відповідача та позову позивача, який звільнений від сплати судового збору у цій справі в силу вимог закону, лише частково при вищевикладених обставинах,

- відповідач має право на компенсацію за рахунокдержави судового збору за апеляційну скаргу пропорційно досуми задоволенихвимог йогоапеляційної скарги у розмірі 1580,41грн. (розрахунок: належний розмір за апеляційну скаргу у цій справі 2522,40 грн.* сума задоволених вимог апеляційної скарги 61334,32грн. (розрахунок: сума за рішенням суду першої інстанції 97892,36 грн. сума за постановою апеляційного суду 36558,04 грн.)/ 97892,36 грн.),

= належний розмір судового збору за апеляційну скаргу відповідача у цій справі складає 2522,40грн.

Розрахунок: 150% від судового збору за позов позивача до суду першої інстанції 1681,60 грн. (розрахунок: 1681,60 грн. *150%/100%; розрахунок: 840,80 грн. за 1 вимогу * 2 вимоги, від сплатиякого позивачбула звільненав силувимог закону, (розрахунок: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року 2102,00 грн., враховуючи дату подачі позову до суду першої інстанції у липні 2020 року (т.с. 1 а.с. 1), 1% від ціни позову 85631,04 грн. (т.с. 1 а.с. 118 - розрахунок: майнова вимога заборгованість по заробітній платі 35558,04 грн. + 50000,00 грн. моральна шкода, також майнова вимога, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц, який є обов`язковим для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України), але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб,

- платіжне доручення на сплату судового збору за апеляційну скаргу відповідачем на суму 4414,20грн. (т.с.3а.с.107).

Разом із тим, апеляційний суд вважає за доцільне роз`яснити таке:

- ОСОБА_1 не позбавлена права у подальшому вирішувати питання з відповідачем у позасудовому чи судовому порядку окремо від цієї справи про будь-яку заборгованість по заробітній платі, якщо така дійсно мала місце після листопада 2020 року, тобто за межами позовних вимог позивача у цій справі,

- ЖБК «Кристал-6» не позбавлено права у подальшому в порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір» вирішувати питання за результатами розгляду відповідного клопотання апелянта про повернення йому з бюджету апеляційним судом зайво сплаченого судового збору за апеляційну скаргу (розрахунок: сплачено 4414,20 грн. (т.с. 3 а.с. 107) належний розмір за апеляційну скаргу 2522,40 грн.).

Керуючись ст. ст. 7, 12, 141, 367-369, 371-372, 374-376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-6» задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2022 року у цій справі змінити вчастині розміру стягнутоїз ЖБК «Кристал-6» (код ЄДРПОУ 20515226) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованості по заробітній платі, визначивши останній у розмірі 35558,04 грн. (суму визначено без утримання податку).

В іншійчастині рішеннясуду першоїінстанції залишити без змін.

Компенсувати ЖБК «Кристал-6» (ЄДРПОУ 20515226) судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи апеляційним судом, у вигляді судового збору у розмірі 1580,41 грн. за рахунок держави у порядку, передбаченому постановою КМУ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 21.04.2023 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.