Ухвала

від 12.04.2023 по справі 755/4551/19

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/4551/19

Провадження №: 6/755/88/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" квітня 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Яровенко Н.О.

при секретарі Локотковій І.С.

без участі сторін, розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія», Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить визнати виконавчий лист, виданий Дніпровським районним судом м. Києва по справі № 755/4551/19 за наслідком винесеної Верховним Судом постанови від 10 листопада 2021 року про залишення в силі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 січня 2020 року по справі № 755/4551/19, яким «зобов`язано ОСОБА_1 повернути ОСББ «НАДІЯ» нежитлові приміщення (IX, X, XI - згідно плану за поверхами, виготовленого БТІ) загальною площею 224,1 кв.м., що позначені літерою «А» та розташовані на другому поверсі будинку АДРЕСА_1 , що були предметом оренди за Договором оренди № 01-02/05 від 01.02.2005 року», таким, що не підлягає виконанню.

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що постановою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 755/4551/19 залишено в силі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 січня 2020 року, яким зобов`язано ОСОБА_1 повернути ОСББ «НАДІЯ» нежитлові приміщення (IX, X, XI - з плану за поверхами, виготовленого БТІ) загальною площею 224,1 кв.м., що позначені літерою «А» та розташовані на другому поверсі будинку АДРЕСА_1 , що були предметом оренди за Договором оренди № 01-02/05 від 01 лютого 2005 року. На підставі вказаної постанови видано виконавчі листи у даній справі, які стягувачем пред`явлено до примусового виконання.

Однак, як стверджує заявник, наприкінці 2020 року дані нежитлові приміщення були повернуті ОСББ «Надія». 17 червня 2021 року загальними зборами співвласників ОСББ «Надія» прийнято рішення про «надання згоди на укладання договору (договорів) оренди частини даних приміщень, а 10 серпня 2021 року, на виконання рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Надія», членами робочої групи ОСББ «Надія» було складено акт огляду приміщень та опису майна в приміщенні загального користування 2-го поверху будинку, літ. «А», що позначені цифрами IX, X, XI в технічному паспорті будинку АДРЕСА_1 від 27 грудня 2002 року.

Таким чином, актом огляду приміщень та опису майна від 10 серпня 2021 року та рішенням загальних зборів співвласників ОСББ «Надія» від 17 червня 2021 року стягувач підтверджує отримання ним спірних приміщень (IX, X, XI - згідно плану за поверхами виготовленого БТІ) загальною площею 224,1 кв.м., що позначені літерою «А» та розташовані на другому поверсі будинку АДРЕСА_1 , що були предметом оренди за Договором оренди № 01-02/05 від 01 лютого 2005 року, ще до винесення Верховним Судом постанови від 10 листопада 2021 року у справі № 755/4551/19.

Крім того, як зазначає заявник, дані приміщення використовуються третіми особами за укладеними з ними ОСББ «Надія» договорами оренди, що підтверджує неможливість виконання постанови Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 755/4551/19 та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1, а також що у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу.

Таким чином, рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 виконано боржником у повному обсязі, а тому в силу положень статті 432 ЦПК України виконавчий лист слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 березня 2023 року задоволено заяву представника заявника та витребувано з Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_2.

12 квітня від представника заявника ОСОБА_2 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності заявника, просила задовольнити заяву.

12 квітня 2023 року від голови правління ОСББ «Надія» Русакова В.В. до суду надійшла заява, в якій він зазначив, що вимоги про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, визнає в повному обсязі, проти задоволення заяви не заперечує, оскільки приміщення загальною площею 224,1 кв. м., розташовані на другому поверсі будинку АДРЕСА_1 , у 2021 році передані добровільно ОСОБА_1 ОСББ «Надія», до винесення постанови Верховного суду від 10 листопада 2021 року.

Вивчивши матеріали справи № 755/4551/19, дослідивши подані сторонами докази, суд приходить до таких висновків.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 січня 2020 року позов ОСББ «Надія» задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути ОСББ «Надія» нежитлові приміщення (ІХ, Х, ХІ - згідно з планом за поверхами, виготовленого БТІ), загальною площею 224,1 кв. м, позначені літ. «А», розташовані на другому поверсі будинку АДРЕСА_1 , які були предметом оренди за договором оренди від 01 лютого 2005 року № 01-02/05. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Надія» неустойку у розмірі 28 019 грн 72 коп. В іншій частині позову ОСББ «Надія» відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 січня 2020 року скасовано й ухвалено нове судове рішення про залишення позову ОСББ «Надія» без задоволення.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСББ «Надія» задоволено. Постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року скасовано, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 січня 2020 року залишено в силі.

13 вересня 2022 року Верховним судом видано виконавчий лист у даній справі, яким зобов`язано ОСОБА_1 повернути ОСББ «Надія» нежитлові приміщення (ІХ, Х, ХІ - згідно з планом за поверхами, виготовленого БТІ), загальною площею 224,1 кв. м, позначені літ. «А», розташовані на другому поверсі будинку АДРЕСА_1 , які були предметом оренди за договором оренди від 01 лютого 2005 року № 01-02/05.

На підставі вказаного виконавчого листа 28 вересня 2022 року Дніпровським ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) відкрито виконавче провадження.

17 червня 2021 року загальними зборами співвласників ОСББ «Надія» по пункту 9 порядку денного прийнято рішення про надання права правлінню ОСББ укладати договори оренди приміщень загального користування (в т.ч. допоміжних) на 2-му та 23-му поверхах будинку.

10 серпня 2021 року членами робочої групи ОСББ «Надія» було складено акт огляду приміщень та опису майна в приміщенні загального користування 2-го поверху будинку, літ. «А», що позначені цифрами IX, X, XI в технічному паспорті будинку АДРЕСА_1 від 27 грудня 2002 року, на виконання рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Надія» від 17 червня 2022 року.

Відповідно до частини другої статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до змісту статті432 ЦПК України виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або 3) з інших причин. Словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Таким чином, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Відповідно до сталої практики сформованої Верховним Судом, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов`язку), зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року винесеній у справі № 2-4671/11.

Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Так, помилковою є видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню).

Судова практика допускає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, з підстав його помилкової видачі, якщо вже після видачі виконавчого листа по справі рішення суду було скасоване.

Як роз`яснено у Інформаційному листі, підготовленому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року, необхідно звернути увагу судів, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

При цьому, відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 жовтня 2018 року № 910/9026/13, в межах розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому, перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (пункт 40 рішення від 19 березня 1997 у справі «Горнсбі проти Греції»).

Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Серед основних засад судочинства в Україні, згідно із пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України, є «обов`язковість рішень суду».

Отже, у найвищому за юридичною силою законі закріплено конституційний принцип обов`язковості рішень судів, за ознакою територіальності - на всій території нашої держави.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною першою статті 18 ЦПК України закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» саме виконавче провадження являється завершальною стадією судового провадження. Виконавче провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законом «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

З викладених обставин вбачається, що виконання вимог рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 січня 2020 року у справі № 755/4551/19 щодо повернення приміщення (IX, X, XI - згідно плану за поверхами, виготовленого БТІ) загальною площею 224,1 кв.м. позначені літерою «А» та розташовані на другому поверсі будинку АДРЕСА_1 , що були предметом оренди за Договором оренди № 01-02/05 від 01 лютого 2005 року, відбулося в дійсності 10 серпня 2021 року за актом огляду приміщень та опису майна.

Даний факт підтверджується головою правління ОСББ «Надія» Русаковим В.В., про що останнім зазначено у заяві від 12 квітня 2022 року.

Отже, за вже виконаним 10 серпня 2021р. рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 січня 2020 року у справі № 755/4551/19, до набрання ним законної сили 10 листопада 2021 року, державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що у зв`язку з добровільним виконанням боржником рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист та відповідно відкрито виконавче провадження, наявні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 та визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись статтями 260, 353, 432 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія», Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати виконавчий лист, виданий Верховним судом 13 вересня 2022 року на примусове виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 січня 2020 року у справі № 755/4551/19 про зобов`язання ОСОБА_1 повернути ОСББ «Надія» нежитлові приміщення (ІХ, Х, ХІ - згідно з планом за поверхами, виготовленого БТІ), загальною площею 224,1 кв. м, позначені літ. «А», розташовані на другому поверсі будинку АДРЕСА_1 , які були предметом оренди за договором оренди від 01 лютого 2005 року № 01-02/05, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Н.О.Яровенко