Рішення

від 19.04.2023 по справі 470/53/22

ДОБРОВЕЛИЧКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 470/53/22

Номер провадження по справі 2/387/42/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2023 року смт. Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Лусти С.А.,

за участю представника позивачів ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , секретаря судового засідання Косюг І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Добровеличківка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Березнегуватська державна нотаріальна контора та Березнегуватська селищна рада, про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним,

ВСТАНОВИВ:

04 жовтня 2022 року до Добровеличківського районного суду Кіровоградської області, у зв`язку із зміною територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану на підставі розпорядження Голови Верховного Суду № 50/0/9-22 від 15 вересня 2022 року, надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Березнегуватська державна нотаріальна контора, Калузька сільська рада Березнегуватського району Миколаївської області, про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним.

В позові позивачі зазначили, що ОСОБА_6 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 15 червня 1991 року. Згідно рішення 9 сесії 23 скликання Калузької сільської ради від 15 грудня 1999 року № 8 ОСОБА_6 передано у приватну власність земельну ділянку площею 8,55 га, яка розташована на території Калузької сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області. Таким чином земля, яка була надана ОСОБА_6 у приватну власність, є спільним майном подружжя. 08 квітня 2000 року між позивачем та відповідачем було укладено та посвідчено державним нотаріусом Березнегуватської державної нотаріальної контори Марчук К.І. договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого він продав відповідачу вказану земельну ділянку за 500,00 гривень. Однак в договорі купівлі-продажу відсутнє посилання на здійснення належної оцінки земельної ділянки або посилання на нормативно-грошову оцінку землі. Також в договорі відсутні відомості про згоду другого подружжя на укладення договору купівлі-продажу. Крім того в 2000 році, коли укладався спірний договір купівлі-продажу, діяв мораторій на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Враховуючи викладене позивачі вважали, що укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки є недійсним, тому і звернулися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 02 березня 2023 року до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Березнегуватську селищну раду як правонаступника Калузької сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, у зв`язку з її реорганізацією.

Позивачі в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки суд не повідомили.

Представник позивачів ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Вимоги зазначені в позові обґрунтувала тим, що отримана у власність ОСОБА_4 у 2000 році земельна ділянка, у відповідності до вимог ст368 ЦК України, набула статусу спільного майна подружжя, а тому укладення спірного договору купівлі-продажу повинно було проходити лише за обов`язкової згоди позивачки ОСОБА_5 , що в даному випадку зроблено не було. Крім того у 2000 році діяв мораторій на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а тому посвідчувати вказаний договір купівлі-продажу, у нотаріуса не було правових підстав.

Відповідач та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог позивачів та просили суд відмовити у задоволенні позову, оскільки ЦК України, на який посилається представник позивачів, набрав чинності лише у січні 2004 році, а тому на час передачі землі у власність ОСОБА_4 не діяв, майно отримане одним із подружжя внаслідок приватизації із земель державної і комунальної власності, становить особисту приватну власність одного з подружжя, а тому прав позивачки ОСОБА_5 укладений договір не порушував, земельна ділянка передана у власність ОСОБА_4 не Радою народних депутатів, а Калузькою сільською радою Березнегуватського району, а тому мораторій, встановлений ст.17 Земельного Кодексу, в редакції 1992 року, на неї не розповсюджувався, крім того, з часу укладення спірного договору пройшло більше 20 років, а тому позивач ОСОБА_4 пропустив строк давності звернення до суду з даним позовом. Стосовно застосування наслідків пропуску строку позовної давності у даній справі представник відповідача направив до суду відповідну письмову заяву (а.с.207).

Представник третьої особи Березнегуватської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, направив на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с.169).

Представник третьої особи Березнегуватської селищної ради в судове засідання також не з`явився, направив заяву про розгляд справи за його відсутності та не заперечення проти позовних вимог позивачів (а.с.240).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, суд дійшов наступного.

Позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 15 червня 1991 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що вбачається з копії свідоцтва про укладення шлюбу, виданого Калузькою сільською радою Березнегуватського району Миколаївської області 15 червня 1991 року, актовий запис №4 (а.с.189).

05 січня 2000 року позивач ОСОБА_4 , на підставі рішення 9 сесії 23 скликання Калузької сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, в порядку приватизації отримав у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку, площею 8,55 гектари, про що свідчить копія Державного акту на право приватної власності на землю від 05 січня 2000 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів за №1320 (а.с.16).

08 квітня 2000 року між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки, посвідчений Марчук К.І., державним нотаріусом Березнегуватської державної нотаріальної контори Миколаївської області, за яким позивач продав, а відповідач придбав земельну ділянку, площею 8,55 гектари, за ціною 500,00 грн., що знаходиться на території Калузької сільської ради, зазначивши в договорі, що земельна ділянка є його особистою приватною власністю (а.с.151).

За вимогами ст.4 ЦК Української РСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки. Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.40 зазначеного Кодексу, угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

У відповідності до ст.48 вказаного Кодексу, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

За вимогами ст.112 ЦК Української РСР майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Згідно ст.ст.22, 23 КпШС України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою. При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребують обов`язкового нотаріального засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі.

Відповідно до положень статей 6, 17 ЗК України 1992 року, Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15 "Про приватизацію земельних ділянок", Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадян (затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 лютого 1993 року № 10) і ст. 22 КпШС України, які були чинними на час приватизації позивачем ОСОБА_4 спірної земельної ділянки, земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку й господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, дачного і гаражного будівництва, є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку у земельному фонді.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний суд України у постанові у справі № 6-2710цс15 від 16 грудня 2015 року.

Такі ж вимоги містить і чинний Сімейний кодекс України, який набрав чинності 01 січня 2004 року, де п.5 ст.57 передбачає, що земельна ділянка, набута чоловіком чи дружиною за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України, є їх особистою приватною власністю.

Посилання представника позивачів як в позовній заяві, так і в судовому засіданні на ст.368 ЦК України, як на підставу виникнення спільної сумісної власності подружжя на спірну земельну ділянку, та на вимоги ЦК України, стосовно недійсності укладеного між сторонами договору, суд вважає безпідставним, оскільки вказаний Кодекс набрав чинності лише з 01 квітня 2004 року, в той час як позивач ОСОБА_4 набув право власності на земельну ділянку 05 січня 2000 року. Крім того, за вимогами п.4 Прикінцевих та перехідний положень, Цивільний кодекс України застосовується лише до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Отже, земельна ділянка, одержана позивачем ОСОБА_4 у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, є його особистою приватною власністю.

За вимогами ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду лише за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З огляду на викладене, спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки від 08 квітня 2000 року, укладений між позивачем та відповідачем, прав позивачки ОСОБА_5 не порушує, відповідно в задоволенні її позовних вимог про визнання його недійсним, слід відмовити.

Стосовно вимог позивача ОСОБА_4 про визнання недійсним вказаного договору купівлі-продажу, то відповідно до положень ч.2 ст. 17 Земельного кодексу України (1990 року), який діяв на час укладення спірного договору купівлі-продажу, власники земельних ділянок, переданих їм Радою народних депутатів, не вправі протягом шести років з часу набуття права власності продавати або іншими способами відчужувати належну їм земельну ділянку, крім передачі її у спадщину або Раді народних депутатів на тих же умовах, на яких вона була їм передана.

З вказаних вимог чинного на той час законодавства вбачається, що позивач ОСОБА_4 отримавши 05 січня 2000 року від Калузької сільської ради у приватну власність земельну ділянку, площею 8,55 гектари, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не мав прав її відчужувати відповідачу ОСОБА_2 , а доводи представника відповідача про заборону продажу земельних ділянок, переданих громадянам лише Радами народних депутатів, на увагу суду не заслуговують, оскільки з набранням чинності 12 червня 1997 року ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», повноваження Рад народних депутаті перейшли до сільських, селищних, міських рад, як органів місцевого самоврядування.

В ході судового розгляду представник відповідача заявив про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Так за вимогами п.6 Прикінцевих та перехідний положень, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Враховуючи укладення між сторонами спірного договору купівлі-продажу 08 квітня 2000 року, до вимог про позовну давність слід застосовувати положення ЦК Української РСР.

Так згідно ст.72 ЦК Української РСР, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

У відповідності до ст.ст. 74, 75 вказаного Кодексу, вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом, арбітражем або третейським судом незалежно від закінчення строку позовної давності. Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

За вимогами ст.76 зазначеного Кодексу перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Крім того, ст.80 ЦК Української РСР передбачала, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

З огляду на викладене, враховуючи, що договір купівлі-продажу земельної ділянки було укладено між позивачем та відповідачем ще 08 квітня 2000 року, презумпцію обізнаності позивача із чинним на той час земельним законодавством стосовно заборони продажу земельних ділянок, що перебувають у власності громадян, не зазначення представником позивача ані в позовній заяві, ані в судовому засіданні про поважні причини пропуску позивачем строку позовної давності та звернення позивача до суду лише 03 лютого 2022 року, суд дійшов висновку про застосування наслідків пропуску строку позовної давності та відмову позивачу ОСОБА_4 в задоволенні позову про визнання недійсним вказаного договору у зв`язку зі спливом позовної давності.

Керуючись ст. ст.12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Березнегуватська державна нотаріальна контора та Березнегуватська селищна рада, про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони:

позивачі: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає по АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Березнегуватським РВ УМВС України 02 серпня 2002 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає по АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Березнегуватським РВ УМВС України 05 березня 2001 року.

відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований по АДРЕСА_2 ;

треті особи: Березнегуватська державна нотаріальна контора, Соборно-Миколаївська площа, 10 смт. Березнегувате Миколаївської області, 56203, код ЄДРПОУ 02892876.

Березнегуватська селищна рада, Соборно-Миколаївська площа, 10 смт. Березнегувате Миколаївської області, 56203, код ЄДРПОУ 04375808.

Повний текст рішення складено 24 квітня 2023 року.

Суддя Луста С. А.