Постанова

від 12.04.2023 по справі 910/4790/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2023 р. Справа№ 910/4790/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Михальської Ю.Б.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Мирошніченко І.В. за ордером;

від відповідача: Перепелицін К.М. самопредставництво;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 (повний текст складено 16.02.2023)

у справі №910/4790/20 ( Суддя Комарова О.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Учбово-спортивний комерційний клуб "Україно"

до Київської міської ради

про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Учбово-спортивний комерційний клуб "Україно" (далі - позивач, ТОВ "УСКК "Україно") звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач, Київська міськрада) про визнання укладеною з моменту набрання судовим рішенням законної сили додаткової угоди про поновлення договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), який зареєстровано в книзі договорів на право тимчасового користування землею 22.07.1994 за №66-5-00001 (далі - договір від 22.07.1994), у редакції, наведеній позивачем у прохальній частині позовної заяви.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач належним чином виконував умови зазначеного договору, але після закінчення строку дії договору Київська міськрада протиправно ухилилась від укладення додаткової угоди до договору від 22.07.1994, про поновлення якого Київською міськрадою було прийнято рішення від 20.11.2018 №87/6138; користування позивачем спірною земельною ділянкою та внесення орендної плати за неї, на думку позивача, є підставою для визнання укладеною у судовому порядку додаткової угоди до договору від 22.07.1994 на той самий строк і на тих самих умовах на підставі положень статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що неукладення додаткової угоди сталося з вини позивача, оскільки він не надав Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міськради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент земельних ресурсів) запитуваних останнім документів, визначених чинним законодавством, для укладення додаткової угоди про поновлення та внесення змін до спірного договору, у тому числі оригіналу витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який є необхідним для розрахунку розміру орендної плати за землю як істотної умови договору оренди землі; крім того, у матеріалах справи немає належних та допустимих доказів про зволікання чи ухилення Київської міськради від укладення додаткової угоди до договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021, позов задоволено повністю. Визнано укладеною з моменту набрання законної сили рішенням суду у цій справі додаткову угоду про поновлення договору від 22.07.1994 та викладено її редакцію у резолютивній частині судового рішення.

Постановою Верховного Суду від 09.11.2021 касаційну скаргу Київської міської ради задоволено частково, скасовані постанова Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи судові рішення, Верховний Суд, зокрема, вказав на неправильне застосування судами положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та помилкове застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час прийняття рішення від 20.11.2018), не з`ясування обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення цього спору, тому висновки судів про те, що наразі наявні підстави для поновлення договору оренди щодо спірної земельної ділянки в 2018 році, суд касаційної інстанції визнав передчасними.

Позивачем були подані пояснення, в яких він вказав, що відповідач ухилявся від вчинення дій для поновлення договору, у зв`язку із чим позивачем у 2009 році був поданий позов про визнання поновленим договору оренди на новий строк (справа №44/69), однак у позові було відмовлено з підстав відсутності рішення щодо передачі земельної ділянки в оренду після закінчення строку оренди, після чого, за наслідком чисельних звернень позивача, Київською міськрадою було прийняте відповідне рішення від 20.11.2018 №87/6138 про поновлення договору, однак від укладання додаткової угоди щодо цього відповідач ухилився.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 14 лютого 2023 року позов задоволено.

Визнано укладеною, з моменту набрання судового рішення законної сили, Додаткову угоду про поновлення Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), зареєстрованого в книзі договорів на право тимчасового користування землею 22.07.1994 року за № 66-5-00001 в редакції, наведеній у резолютивній частині рішення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Київська міська рада подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки за умовами пункту 3.3 рішення Київської міськради від 20.11.2018 №87/6138 поновлення договору можливе за умови належності замовнику всіх розташованих на земельній ділянці об`єктів, приведення розміру орендної плати у відповідність до чинного законодавства, виконання обов`язків землекористувача та інших умов договору; на території земельної ділянки знаходяться об`єкти нерухомого майна, що зареєстровані як за позивачем, так і за іншим особами на праві власності; пунктом 4.4 договору оренди земельна ділянка була надана без права спорудження капітальних споруд; об`єкти капітальної забудови, збудовані в межах земельної ділянки, є об`єктами самочинного будівництва; вимога Департаменту земельних ресурсів (щодо надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель) спрямована на визначення розміру орендної плати, яка є істотною умовою договору.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що чинне законодавство не містить визначення поняття "капітальна будівля", а умовами договору позивачу надано право зводити будівлі та споруди; земельна ділянка надавалась позивачу для розміщення водно-спортивної бази, на ній знаходяться об`єкти нерухомого майна, які на праві приватної власності належать позивачу і позивачем систематично проводяться чемпіонати з воднолижного спорту; особа, яка набула право власності на нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщено; вимога відповідача про надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є незаконною; за відсутності протягом одного місяця після закінчення договору листа-повідомлення про заперечення у поновленні, договір вважається поновлений на той самий строк і на тих самих умовах, а у орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку; переважне право позивача на поновлення договору не вичерпало свою дію, не було обмежено в часі і тривало до 2018 року, коли Київською міськрадою було прийняте рішення про поновлення договору, а її бездіяльність щодо укладення угоди про поновлення стало підставою для звернення до суду.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 28 жовтня 1993 року Київською міськрадою народних депутатів було прийнято рішення №4-а "Про вилучення і надання земель", згідно з яким УСКК "Україно" надано в тимчасове користування на умовах оренди строком на 5 років земельну ділянку площею 3,971 га під розміщення водно-спортивної бази за рахунок земель держлісфонду в кварталі 65 Дніпровського лісництва (том 1 а.с. 16-18).

Згідно листа Управління "Київгенплан" від 31.01.1994 №06-133/КПП, адресованого директору УСКК "Україна", забудова в районі передбачуваного розташування бази клубу "Україно" (затока Чорторий) не планується (том 1 а.с.19).

17.02.1994 Київською міськрадою народних депутатів прийнято рішення "Про внесення змін в рішення Київської міськради народних депутатів № 4-а від 28.10.1993 року", відповідно до якого строк оренди було збільшено та визначено - 15 років (том 1 а.с.19).

01.04.1994 між Київською міськрадою народних депутатів та УСКК "Україно" було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (далі - договір) (том 1 а.с.20-21).

Згідно пунктів 1.1, 1.2 договору позивачеві надається в тимчасове користування на умовах оренди строком на 15 років земельна ділянка площею 39740 кв.м. за рахунок земель Дніпровського лісництва Дарницького лісопаркового господарства для розміщення водно-спортивної бази.

У пункті 2.1 договору встановлено, що плата за землю вноситься землекористувачем згідно із Законом України "Про плату за землю" у розмірі одного земельного податку.

Згідно з підпунктом "а" пункту 3.2 договору землекористувач має право, зокрема, зводити будівлі та споруди згідно з проектом та генеральним планом будівництва, затвердженими в установленому законом порядку і при наявності ордеру на виконання будівельних робіт; поновлювати договір після закінчення строку його дії.

Пунктом 4.4 договору встановлено, що земельна ділянка надається без права вирубки зелених насаджень та без права спорудження капітальних будівель.

Договір було зареєстровано в книзі договорів на право тимчасового користування землею 22 липня 1994 року за №1.

Отже, з врахуванням зазначеного у п.1.2 строку, договір діяв до 22 липня 2009 року включно, але, договір не містить визначення умов, на яких здійснюється поновлення його дії.

Позивач вказує, що у період з лютого 1997 року по грудень 2008 року, на підставі рішення Київської міської ради №11 від 17.02.1994 року та дозволу на виконання будівельних робіт, наданого УДАБК м.Києва №39 від 07.02.1997 та інспекції ДАБК №0793-8/р від 01.10.2008, ним здійснювались будівельні та монтажні роботи водно - спортивної бази, а також проводились чемпіонати та першості України з воднолижного спорту тощо.

Згідно Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, зареєстрованого УДАБК у м.Києві від 02.03.2009 №065-09, було прийнято в експлуатацію 1-й пусковий комплекс будівництва тимчасового розміщення спортивної бази (том 2 а.с.97-102).

22.06.2009, тобто за місяць до закінчення строку дії договору, ТОВ "УСКК "Україно" направило Київському міському голові лист-звернення від 22.06.2009 № 21 (вхідний № 24056 від 22.06.2009) про поновлення спірного договору на тих самих умовах, які були передбачені ним, та внесення змін до договору щодо продовження строку його дії до 22.07.2024. До цього листа було додано угоду про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) у двох примірниках (том 1 а.с.22).

ТОВ "УСКК "Україно" також подало до Київської міськради клопотання про поновлення договору оренди земельної ділянки А-22080 (том 1 а.с.23-24).

31.07.2009 Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міськради (КМДА) у листі № 05358/21082 повідомило ТОВ "УСКК "Україно" про те, що рішення Київської міськради про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), що знаходиться в кварталі № 65 Дніпровського лісництва Дніпровського району м. Києва, не приймалося, питання щодо підписання запропонованої товариством угоди буде розглянуто після прийняття Київською міськрадою відповідного рішення (том 1 а.с.25).

25.12.2009 ТОВ "УСКК "Україно" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської ради про зміну умов договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 01 квітня 1994 року, що набув чинності 22 липня 1994 року, шляхом поновлення договору на строк до 22 липня 2024 року на умовах, визначених договором, та визнання укладеною додаткової угоди до договору (справа №44/69).

Вказана справа розглядалась судами неодноразово та постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 у справі №44/69 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/19181126), яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2012 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/19181126), у позові було відмовлено.

Підставою для відмови у позові стало те, що діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За відсутності такого рішення неможливо зобов`язати цей орган в судовому порядку укласти такий договір або поновити його, адже таке зобов`язання буде суперечити вимогам законодавства.

Позивач земельну ділянку Київській міськраді не повернув, натомість, за зверненням позивача від 10.07.2015 за вих.№11 (том 1 а.с.26) Товариство з обмеженою відповідальністю "Деметра Плюс" розробило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для розміщення водно-спортивної бази на вул.Труханівській, 40, у Дніпровському р-ні м. Києва.

09.11.2015 на підставі зазначеної технічної документації із землеустрою було внесено відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:66:040:0013 площею 3,9740 га, розташованою за адресою: м. Київ, Дніпровський р-н, вул. Труханівська, 40 (витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.04.2017 № НВ-8000530482017) (том 1 а.с.27-33).

Згідно витягу із вказаного реєстру земельна ділянка має обмеження у використанні - прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах (площа на яку поширюється обмеження 3,0102 га); охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини (площа на яку поширюється обмеження 3,9740 га).

26.01.2016 Департамент земельних ресурсів направив ТОВ "УСКК "Україно" лист № 057041-1222 "Щодо поновлення та внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (до справи А-22080)", в якому зазначив, що Департамент не заперечуватиме проти поновлення договору від 22.07.1994 за умови належності замовнику всіх розташованих на земельній ділянці об`єктів, відсутності заперечень Київської міськради, приведення розміру орендної плати у відповідність до чинного законодавства, виконання обов`язків землекористувача та інших умов договору та внесення змін до нього в частині заміни слова УСКК "Україно" на "ТОВ "УСКК "Україно" і доповнення тексту договору словами та цифрами "на вул.Труханівській, 40, у Дніпровському районі м. Києва" (том 1 а.с.34-35).

20.11.2018 Київська міська рада прийняла рішення № 87/6138 "Про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Учбово-спортивний комерційний клуб "Україно" договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) для розміщення водно-спортивної бази на вул. Труханівській, 40, у Дніпровському районі м. Києва та внесення змін до нього" (том 1 а.с.36-37).

Зокрема, цим рішенням було передбачено поновити на 15 років договір від 22.07.1994 щодо користування земельною ділянкою площею 3,9740 га, кадастровий номер 8000000000:66:040:0013, укладений між Київської міськрадою народних депутатів та УСКК "Україно" для розміщення водно-спортивної бази (категорія земель - землі лісогосподарського призначення, код КВЦПЗ 09.02, справа А-22080) (пункт 1) та внести зміни до договору від 22.07.1994, а саме, слова УСКК "Україно" замінено словами "ТОВ "УСКК "Україно"; текст договору доповнено словами та цифрами "на вул.Труханівській, 40, у Дніпровському районі м. Києва" (пункт 2).

Згідно з пунктом 3.1 цього рішення на ТОВ "УСКК "Україно" покладено обов`язок у місячний строк надати до Департаменту земельних ресурсів документи, визначені чинним законодавством, для укладення додаткової угоди про поновлення та внесення змін до спірного договору.

15.01.2019 Департамент земельних ресурсів направив ТОВ "УСКК "Україно" лист № 05716-920, в якому повідомив про те, що згідно з положеннями Порядку набуття прав на землю із земельної комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міськради від 20.04.2017 №241/2463, товариство повинно у місячний термін направити до Департаменту земельних ресурсів звернення щодо отримання проекту договору оренди земельної ділянки, додавши фотофіксацію земельної ділянки, будівель та споруд, розташованих на ній; щодо здійснення розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку, зазначивши інформацію про фактичне використання земельної ділянки, будівель і споруд згідно з КВЕД та наявність (відсутність), орендарів цих будівель і споруд, додавши оригінал витягу із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві, актуального на момент подачі відповідного звернення (том 1 а.с.38-39).

20.02.2019 ТОВ "УСКК "Україно" направило до Департаменту земельних ресурсів лист №9 (від 20.02.2019 вх. №057/2154), в якому просило департамент розробити додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 3,9740 га, кадастровий номер 8000000000:66:040:0013, з урахуванням змін, передбачених рішенням від 20.11.2018, та надати орендареві для погодження згідно з положеннями Порядку (том 1 а.с.40).

27.03.2019 Департамент земельних ресурсів направив позивачу лист від 27.03.2019 №05716-6163, в якому повідомив, що підготовка відповідного проекту договору може бути забезпечена після надання ТОВ "УСКК "Україно" актуального витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у м.Києві, із зазначенням цільового призначення земельної ділянки відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 (том 1 а.с.41).

28.11.2019 було зареєстровано проект рішення Київської міської ради "Про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Учбово-спортивний комерційний клуб "Україно" в поновленні договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 22 липня 1994 року № 66-5-00001 для розміщення водно-спортивної бази" (том 2 а.с.9), проте матеріали справи не містять доказів його розгляду та прийняття на сесії міської ради.

Згідно Акту обстеження земельної ділянки від 28.10.2019 на зазначеній земельній ділянці, огородженій парканом, розташовано будівлі і споруди спортивної бази та плавальні засоби, решта території вкрита зеленими насадженнями (том 2 а.с.28-38).

24.02.2020 ТОВ "УСКК "Україно" направило лист до Київської міськради (від 24.02.2020 вх. № 08/4428), в якому зазначило, що з моменту прийняття Київською міськрадою рішення від 20.11.2018 Департамент земельних ресурсів зволікає із підготовкою проекту додаткової угоди про поновлення договору від 22.07.1994; звернуло увагу на те, що вимога стосовно надання товариством витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не відповідає вимогам чинного законодавства. Оскільки ТОВ "УСКК "Україно" продовжує користуватися земельною ділянкою площею 3,9740 га, розташованою за адресою: м. Київ, Дніпровський р-н, вул. Труханівська, 40, Київською міськрадою прийнято рішення про поновлення зазначеного договору, яке наразі є чинним, а також, беручи до уваги те, що Департамент земельних ресурсів зволікає із підготовкою проекту додаткової угоди про поновлення вказаного договору, товариство повідомило Київську міськраду, що самостійно розробило та підписало відповідний проект у двох екземплярах, які додало до листа (том 1 а.с.42-44).

Позивач вказує, що 16.03.2020 о 12:00 ОСОБА_1 (генеральний директор ТОВ "УСКК"Україно") з`явився до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Тетяни Миколаївни, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для підписання та нотаріального посвідчення додаткової угоди про поновлення ТОВ "Учбово-спортивний комерційний клуб "Україно" договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), для розміщення водно-спортивної бази на вул. Труханівській, 40, у Дніпровському районі м. Києва, який було зареєстровано в книзі договорів на право тимчасового користування землею 22.07.1994 року за № 66-5-00001. Даний факт підтверджується свідоцтвом про перебування ОСОБА_1 у приміщенні нотаріуса 16.03.2020 та заявою свідка, ОСОБА_1 , яку посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Тетяною Володимирівною за № 353 від 25.03.2020 (том 1 а.с.45-47).

У вказаній заяві свідок ОСОБА_1 підтверджує той факт, що уповноважений представник Київської міської ради не з`явився до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Тетяни Миколаївни 16.03.2020 о 12:00, а також Київська міська рада жодним чином не повідомила ТОВ "Учбово-спортивний комерційний клуб "Україно" про причини, які б унеможливили явку уповноваженого представника Київської міської ради для підписання та нотаріального посвідчення вказаної вище додаткової угоди про поновлення договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди).

Згідно листа ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві від 17.09.2015 за вих. №20999/10/26-53-15-03-08, станом на 17.09.2015 ТОВ "УССК "Україхно" не має заборгованості з орендної плати за землю, за визначеними в податковій декларації зобов`язаннями (том 1 а.с.48).

Також позивачем надані копії податкових декларацій по сплаті орендної плати за землю за період 2009-2019 років, згідно яких річний розмір орендної плати змінювався з 3317,20 грн у 2009 році до 56362,21 грн у 2019 році (том 1 а.с.49-96).

Крім цього, на спірній земельній ділянці розташовано ряд об`єктів нерухомого майна, власниками яких зареєстровані як позивач, так і інші особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ТОВ "Водний стадіон "Україна", право власності на які було зареєстровано у липні 2021 року, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 8 а.с.46-51).

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив визнати укладеною з моменту набрання судовим рішенням законної сили додаткової угоди про поновлення договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), який зареєстровано в книзі договорів на право тимчасового користування землею 22.07.1994 за №66-5-00001 (далі - договір від 22.07.1994), у редакції, наведеній позивачем у прохальній частині позовної заяви.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими, оскільки позивач, вчинивши відповідні дії, спрямовані на поновлення договору оренди землі, мав легітимні очікування (законні сподівання) на продовження договірних відносин, а відповідачем рішення про поновлення договору оренди землі було прийнято лише 20.11.2018, але в подальшому відповідач протиправно ухилився від підписання додаткової угоди.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Північний апеляційний господарський суд не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди землі.

Предметом спору в даній справі є поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих же умовах після закінчення строку його дії.

За змістом частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України Цивільним кодексом України та цим Законом.

Скеровуючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав на те, що суди не врахували, що в силу положень статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин має застосовуватись саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення (у наведеному випадку, яка була чинною на дату закінчення строку дії спірного договору), що, відповідно, унеможливлює застосування до спірних правовідносин статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, що діє після 12.03.2011, зважаючи на встановлені попередніми судами обставини закінчення строку дії договору від 22.07.1994 ще 22.07.2009.

Крім того, Верховний Суд вказав, що суди, вирішуючи спір у цій справі, мали достеменно встановити те, чи приймалося орендодавцем після закінчення дії спірного договору (22.07.2009) рішення про його поновлення, реалізація якого здійснюється шляхом укладення відповідного договору оренди або додаткової угоди про поновлення договору оренди, чого, проте, судами зроблено не було, адже, як вже зазначалося, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачалося автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін була можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями частини 1 статті 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату закінчення строку дії договору) було визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату закінчення строку дії договору) було встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 34 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.

Отже, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття сесією відповідного рішення.

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Таким чином, виходячи з того, що діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Наведене відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №904/869/18, від 26.03.2019 у справі №910/1335/17, від 10.01.2019 у справі №911/3998/16, від 11.12.2018 у справі №923/111/18, від 06.12.2018 у справі №925/1651/17, від 03.04.2018 у справі №904/8168/17, від 22.02.2018 у справі №922/1008/17 та постановах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі №912/1552/13, від 20.11.2012 у справі №44/69 (за позовом ТОВ "УСКК "Україно" до Київської міськради про зміну умов договору (ті ж самі сторони, що й у справі, яка переглядається, спір стосувався поновлення у судовому порядку того ж самого договору)), а також правовим висновкам постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у даній справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 у справі №44/69, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2012, а отже набрала законної сили, було встановлено, що рішення щодо передачі земельної ділянки в оренду після закінчення строку дії договору від 01.04.1994 відповідачем не приймалося.

Отже, договір оренди землі припинився 22.07.2009 року.

Згідно частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі за заявою "Совтрансавто-Холдинг" проти України визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в закону силу, не може бути поставлено під сумнів. Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Враховуючи судові рішення у справі №44/69, керуючись принципом правової визначеності та обов`язковими до виконання вказівками суду касаційної інстанції, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що спірний договір оренди, а відповідно орендні правовідносини сторін, припинилися з 23.07.2009.

Статтею 34 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Отже, позивач, в силу наведених положень законодавства, зобов`язаний був повернути земельну ділянку Київській міськраді, а не утримувати її для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Натомість позивач, в порушення зазначених імперативних приписів Закону України "Про оренду землі", продовжив утримувати земельну ділянку, а також здійснював її забудову.

Доводи позивача про те, що його переважне право на поновлення договору не вичерпало свою дію, не було обмежено в часі і тривало до 2018 року, коли Київською міськрадою було прийняте рішення від 20.11.2018 №87/6138 про поновлення договору, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки суперечать зазначеним приписам статті 34 Закону України "Про оренду землі", тому прийняття Київською міськрадою зазначеного рішення не може бути підставою для поновлення договору, дія якого припиналась ще 23.07.2009.

Обставина щодо наявності на спірній земельній ділянці належних позивачу об`єктів нерухомого майна, за встановленого факту припинення договору, не може бути підставою для поновлення договору оренди. Однак, позивач не позбавлений права вирішувати питання щодо оформлення права користування земельною ділянкою, під належними йому об`єктами, в порядку, визначеному Земельним Кодексом України.

Що стосується доводів сторін про набуття права власності на окремі об`єкти нерухомого майна іншими особами, зокрема, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ТОВ "Водний стадіон "Україна", то як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності за вказаними особами було зареєстровано у липні 2021 року, тобто через 12 років після припинення договору оренди землі, при цьому у розділах "підстава для державної реєстрації" зазначено, що акти до договору про будівництво були складені у квітні 2021 року, отже рішення суду у даній справі не впливає на їх права, а питання оформлення права користування земельними ділянками вони також мають вирішувати у встановленому чинним законодавством порядку.

Крім цього, реалізація цивільних прав здійснюється особою до визначених меж, поки це не суперечить законним інтересам інших осіб і публічним інтересам.

За таких обставин, законне розміщення на спірній земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, зареєстрованого за іншими особами, може обумовлювати набуття речових прав власниками цього майна на частину земельної ділянки, що передавалась позивачу в оренду у 1994 році, та, відповідно, означати втрату останнім права на оренду усієї земельної ділянки на новий строк на тих самих умовах. У такому випадку оформлення позивачем права користування земельною ділянкою, зокрема під законно належним йому нерухомим майном, має відбуватися за наслідками поділу земельної ділянки.

При цьому, суд апеляційної інстанції не досліджує питання законності чи незаконності здійсненого будівництва, враховуючи предмет спору, оскільки це виходить за межі доказування у даній справі.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи встановлені фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, а також виконавши вказівки Верховного Суду, суд апеляційної інстанції вважає, що відсутні правові підстави для визнання укладеною угоди про поновлення договору на право тимчасового користування землею, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 14 лютого 2023 прийняте із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову. Отже, апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Згідно ч. 14 ст.129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні позову, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати останнього на сплату судового збору за подання апеляційних скарг та касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради задовольнити.

2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14 лютого 2023 року.

3. У позові відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Учбово-спортивний комерційний клуб "Україно" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 5; ідентифікаційний код 14277314) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код 22883141) - 6 306 (шість тисяч триста шість) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг та 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21.04.2023.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Ю.Б. Михальська