Постанова

від 20.06.2023 по справі 910/4790/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/4790/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників:

позивача: Груба Д.І., Мирошніченко І.В.

відповідача: Перепеліцин К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Учбово-спортивний комерційний клуб "Україно"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023

у справі № 910/4790/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Учбово-спортивний комерційний клуб "Україно"

до Київської міської ради

про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Учбово-спортивний комерційний клуб "Україно" (далі - ТОВ "УСКК "Україно", позивач) звернулося до суду з позовом до Київської міської ради (далі також - відповідач) про визнання укладеною з моменту набрання судовим рішенням законної сили додаткової угоди про поновлення договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), який зареєстровано в книзі договорів на право тимчасового користування землею 22.07.1994 за № 66-5-00001 (далі - Договір), у редакції, наведеній позивачем у прохальній частині позовної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправним ухиленням Київської міської ради від укладення додаткової угоди до Договору, про поновлення якого Київською міською радою було прийнято рішення від 20.11.2018 № 87/6138 "Про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Учбово-спортивний комерційний клуб "Україно" договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) для розміщення водно-спортивної бази на вул. Труханівській, 40 у Дніпровському районі м. Києва та внесення змін до нього", а також належним виконанням позивачем як орендарем умов Договору; користування позивачем спірною земельною ділянкою та внесення орендної плати за неї, що є підставою для визнання укладеною у судовому порядку додаткової угоди до Договору на той самий строк і на тих самих умовах на підставі положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Справа розглядалась судами неодноразово.

За результатом розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 у справі № 910/4790/20 (суддя Комарова О.С.) позов задоволено повністю, визнано укладеною, з моменту набрання судового рішення законної сили, додаткову угоду про поновлення договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), зареєстрованого в книзі договорів на право тимчасового користування землею 22.07.1994 за № 66-5-00001, та викладено у резолютивній частині судового рішення її редакцію.

Рішення мотивовано тим, що позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими, оскільки позивач, вчинивши відповідні дії, спрямовані на поновлення Договору, мав легітимні очікування (законні сподівання) на продовження договірних відносин, а відповідачем рішення про поновлення Договору було прийнято лише 20.11.2018, але в подальшому відповідач протиправно ухилився від підписання додаткової угоди.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 (колегія суддів: Козир Т.П. - головуючий, Коробенко Г.П., Михальська Ю.Б.) рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 у справі № 910/4790/20 скасовано, у позові відмовлено у зв`язку з тим, що прийняття Київською міською радою рішення про поновлення Договору у 2018 році не може бути підставою для поновлення Договору, дія якого припиналась з 23.07.2009.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.10.1993 Київською міською радою народних депутатів було прийнято рішення "Про вилучення і надання земель" № 4-а, згідно з яким УСКК "Україно" надано в тимчасове користування на умовах оренди строком на 5 років земельну ділянку площею 3,971 га під розміщення водно-спортивної бази за рахунок земель держлісфонду в кварталі 65 Дніпровського лісництва.

Згідно листа Управління "Київгенплан" від 31.01.1994 № 06-133/КПП, адресованого директору УСКК "Україна", забудова в районі передбачуваного розташування бази клубу "Україно" (затока Чорторий) не планується.

17.02.1994 Київською міською радою народних депутатів прийнято рішення "Про внесення змін в рішення Київської міськради народних депутатів № 4-а від 28.10.1993 року", відповідно до якого строк оренди було збільшено та визначено - 15 років.

01.04.1994 між Київською міськрадою народних депутатів та УСКК "Україно" було укладено Договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), згідно з пунктами 1.1, 1.2 якого УСКК "Україно" надається в тимчасове користування на умовах оренди строком на 15 років земельна ділянка площею 39740 кв. м за рахунок земель Дніпровського лісництва Дарницького лісопаркового господарства для розміщення водно-спортивної бази.

У пункті 2.1 Договору встановлено, що плата за землю вноситься землекористувачем згідно із Законом України "Про плату за землю" у розмірі одного земельного податку.

Згідно з підпунктом "а" пункту 3.2 Договору землекористувач має право, зокрема, зводити будівлі та споруди згідно з проектом та генеральним планом будівництва, затвердженими в установленому законом порядку і при наявності ордеру на виконання будівельних робіт; поновлювати договір після закінчення строку його дії.

Пунктом 4.4 Договору встановлено, що земельна ділянка надається без права вирубки зелених насаджень та без права спорудження капітальних будівель.

Договір було зареєстровано в книзі договорів на право тимчасового користування землею 22.07.1994 за № 1.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, з врахуванням зазначеного у пункті 1.2 строку, Договір діяв до 22.07.2009 включно, однак Договір не містить визначення умов, на яких здійснюється поновлення його дії.

Як зазначає позивач, що у період з лютого 1997 року по грудень 2008 року, на підставі рішення Київської міської ради № 11 від 17.02.1994 та дозволу на виконання будівельних робіт, наданого УДАБК м. Києва від 07.02.1997 № 39 та інспекції ДАБК від 01.10.2008 № 0793-8/р, позивачем здійснювались будівельні та монтажні роботи водно - спортивної бази, а також проводились чемпіонати та першості України з воднолижного спорту тощо.

Згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, зареєстрованого УДАБК у м. Києві від 02.03.2009 № 065-09, було прийнято в експлуатацію 1-й пусковий комплекс будівництва тимчасового розміщення спортивної бази.

22.06.2009, за місяць до закінчення строку дії договору, ТОВ "УСКК "Україно" направило Київському міському голові лист-звернення від 22.06.2009 № 21 (вхідний № 24056 від 22.06.2009) про поновлення Договору на тих самих умовах, які були передбачені ним, та внесення змін до Договору щодо продовження строку його дії до 22.07.2024. До цього листа було додано угоду про внесення змін до Договору у двох примірниках.

ТОВ "УСКК "Україно" також подало до Київської міської ради клопотання про поновлення договору оренди земельної ділянки А-22080.

31.07.2009 Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) у листі № 05358/21082 повідомило ТОВ "УСКК "Україно" про те, що рішення Київської міської ради про внесення змін до Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), що знаходиться в кварталі № 65 Дніпровського лісництва Дніпровського району м. Києва, не приймалося, питання щодо підписання запропонованої товариством угоди буде розглянуто після прийняття Київською міською радою відповідного рішення.

25.12.2009 ТОВ "УСКК "Україно" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської ради про зміну умов договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 01.04.1994, що набув чинності 22.07.1994, шляхом поновлення договору на строк до 22.07.2024 на умовах, визначених договором, та визнання укладеною додаткової угоди до договору, за результатами розгляду якого постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 у справі № 44/69, яка була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2012, у позові було відмовлено з підстав відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Позивач земельну ділянку Київській міській раді не повернув.

За зверненням ТОВ "УСКК "Україно" від 10.07.2015 за вих. № 11 Товариство з обмеженою відповідальністю "Деметра Плюс" розробило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для розміщення водно-спортивної бази на вул. Труханівській, 40, у Дніпровському р-ні м. Києва.

09.11.2015 на підставі зазначеної технічної документації із землеустрою було внесено відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:66:040:0013 площею 3,9740 га, розташованою за адресою: м. Київ, Дніпровський р-н, вул. Труханівська, 40 (витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.04.2017 № НВ-8000530482017). Згідно витягу із зазначеного реєстру земельна ділянка має обмеження у використанні - прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах (площа на яку поширюється обмеження 3,0102 га), охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини (площа на яку поширюється обмеження 3,9740 га).

26.01.2016 Департамент земельних ресурсів направив ТОВ "УСКК "Україно" лист № 057041-1222 "Щодо поновлення та внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (до справи А-22080)", в якому зазначив, що Департамент не заперечуватиме проти поновлення Договору за умови належності замовнику всіх розташованих на земельній ділянці об`єктів, відсутності заперечень Київської міської ради, приведення розміру орендної плати у відповідність до чинного законодавства, виконання обов`язків землекористувача та інших умов Договору та внесення змін до нього в частині заміни слова УСКК "Україно" на "ТОВ "УСКК "Україно" і доповнення тексту Договору словами та цифрами "на вул. Труханівській, 40, у Дніпровському районі м. Києва".

20.11.2018 Київська міська рада прийняла рішення № 87/6138 "Про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Учбово-спортивний комерційний клуб "Україно" договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) для розміщення водно-спортивної бази на вул. Труханівській, 40, у Дніпровському районі м. Києва та внесення змін до нього" (далі - Рішення).

Рішенням було передбачено поновити на 15 років Договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 22.07.1994 № 66-5-00001 площею 3,9740 га (кадастровий номер 8000000000:66:040:0013), укладений між Київською міськрадою народних депутатів та УСКК "Україно" для розміщення водно-спортивної бази (категорія земель - землі лісогосподарського призначення, код КВЦПЗ 09.02, справа А-22080) (пункт 1), та внести зміни до Договору, а саме, слова "УСКК "Україно" замінити словами "ТОВ "УСКК "Україно"; текст Договору доповнити словами та цифрами "на вул. Труханівській, 40, у Дніпровському районі м. Києва" (пункт 2).

Згідно з пунктом 3.1 Рішення на ТОВ "УСКК "Україно" покладено обов`язок у місячний строк надати до Департаменту земельних ресурсів документи, визначені чинним законодавством, для укладення додаткової угоди про поновлення та внесення змін до Договору.

15.01.2019 Департамент земельних ресурсів направив ТОВ "УСКК "Україно" лист № 05716-920, в якому повідомив про те, що згідно з положеннями Порядку набуття прав на землю із земельної комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міськради від 20.04.2017 № 241/2463, товариство повинно у місячний термін направити до Департаменту земельних ресурсів звернення щодо отримання проекту договору оренди земельної ділянки, додавши фотофіксацію земельної ділянки, будівель та споруд, розташованих на ній; щодо здійснення розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку, зазначивши інформацію про фактичне використання земельної ділянки, будівель і споруд згідно з КВЕД та наявність (відсутність), орендарів цих будівель і споруд, додавши оригінал витягу із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві, актуального на момент подачі відповідного звернення.

20.02.2019 ТОВ "УСКК "Україно" направило до Департаменту земельних ресурсів лист № 9 (від 20.02.2019 вх. № 057/2154), в якому просило департамент розробити додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 3,9740 га, кадастровий номер 8000000000:66:040:0013, з урахуванням змін, передбачених рішенням від 20.11.2018, та надати орендареві для погодження згідно з положеннями Порядку.

27.03.2019 Департамент земельних ресурсів направив позивачу лист від 27.03.2019 № 05716-6163, в якому повідомив, що підготовка відповідного проекту договору може бути забезпечена після надання ТОВ "УСКК "Україно" актуального витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві, із зазначенням цільового призначення земельної ділянки відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548.

28.11.2019 було зареєстровано проект рішення Київської міської ради "Про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Учбово-спортивний комерційний клуб "Україно" в поновленні договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 22 липня 1994 року № 66-5-00001 для розміщення водно-спортивної бази", проте матеріали справи не містять доказів його розгляду та прийняття на сесії міської ради.

Згідно з актом обстеження земельної ділянки від 28.10.2019 на зазначеній земельній ділянці, огородженій парканом, розташовано будівлі і споруди спортивної бази та плавальні засоби, решта території вкрита зеленими насадженнями.

24.02.2020 ТОВ "УСКК "Україно" направило лист до Київської міськради (від 24.02.2020 вх. № 08/4428), в якому зазначило, що з моменту прийняття Київською міською радою Рішення Департамент земельних ресурсів зволікає із підготовкою проекту додаткової угоди про поновлення Договору; звернуло увагу на те, що вимога стосовно надання товариством витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не відповідає вимогам чинного законодавства. Оскільки ТОВ "УСКК "Україно" продовжує користуватися земельною ділянкою площею 3,9740 га, розташованою за адресою: м. Київ, Дніпровський р-н, вул. Труханівська, 40, Київською міською радою прийнято рішення про поновлення зазначеного договору, яке наразі є чинним, а також, беручи до уваги те, що Департамент земельних ресурсів зволікає із підготовкою проекту додаткової угоди про поновлення вказаного договору, товариство повідомило Київську міську раду, що самостійно розробило та підписало відповідний проект у двох екземплярах, які додало до листа.

Згідно з нотаріально посвідченими свідоцтвом про перебування ОСОБА_1 (генерального директора ТОВ "УСКК "Україно") у приміщенні нотаріуса 16.03.2020 та заявою свідка ОСОБА_1 від 25.03.2020 уповноважений представник Київської міської ради не з`явився до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Тетяни Миколаївни 16.03.2020 о 12:00, а також Київська міська рада жодним чином не повідомила ТОВ "УСКК "Україно" про причини, які б унеможливили явку уповноваженого представника Київської міської ради для підписання та нотаріального посвідчення додаткової угоди про поновлення Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди).

Згідно з листом ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 17.09.2015 за вих. № 20999/10/26-53-15-03-08, станом на 17.09.2015 ТОВ "УССК "Україно" не має заборгованості з орендної плати за землю за визначеними в податковій декларації зобов`язаннями. За копіями податкових декларацій по сплаті орендної плати за землю за період 2009 - 2019 роки річний розмір орендної плати змінювався з 3 317,20 грн у 2009 році до 56 362,21 грн у 2019 році.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що на спірній земельній ділянці розташовано ряд об`єктів нерухомого майна, власниками яких зареєстровані як позивач, так і інші особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Водний стадіон "Україна", право власності на які було зареєстровано у липні 2021 року, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З урахуванням викладеного, на підставі ст. 116, ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, п. 34 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, а реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін була можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Також, керуючись ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зважаючи на те, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 у справі № 44/69, яка набрала законної сили, було встановлено, що рішення щодо передачі земельної ділянки в оренду після закінчення строку дії Договору Київською міською радою не приймалося, суд апеляційної інстанції встановив, що Договір припинився 22.07.2009 (діяв до 22.07.2009 включно), тобто припинилися орендні відносини між сторонами.

Однак в порушення ст. 34 Закону України "Про оренду землі" позивач не повернув земельну ділянку орендодавцеві, продовжив її утримувати і здійснювати забудову.

При цьому судом апеляційної інстанції були відхилені доводи позивача про те, що його переважне право на поновлення Договору не вичерпало свою дію, не було обмежено у часі і тривало до 2018 року, коли Київською міською радою було прийняте Рішення про поновлення Договору, оскільки суперечать приписам ст. 34 Закону України "Про оренду землі", тому прийняття Рішення Київською міською радою не може бути підставою для поновлення Договору, дія якого припинилась з 23.07.2009. Обставини щодо наявності на спірній земельній ділянці належних позивачу об`єктів нерухомого майна, за встановленого факту припинення Договору, також не може бути підставою для поновлення Договору, позивач має право вирішувати питання щодо оформлення права користування земельною ділянкою під належними йому об`єктами в порядку, визначеному Земельним кодексом України.

Крім того, щодо доводів про набуття права власності на окремі об`єкти нерухомого майна іншими особами, суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності за цими особами було зареєстровано у липні 2021 року, тобто через 12 років після припинення Договору, (у розділах "підстава для державної реєстрації" зазначено, що акти до договору про будівництво були складені у квітні 2021 року), отже рішення суду у даній справі не впливає на їхні права, а питання оформлення права користування земельними ділянками у такому випадку має вирішуватися у встановленому чинним законодавством порядку. При цьому питання законності здійсненого будівництва на спірній земельній ділянці не відноситься до предмета спору у цій справі.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про відмову у позові у зв`язку з відсутністю правових підстав для поновлення Договору відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "УСКК "Україно" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

За доводами скаржника суд апеляційної інстанції:

- в порушення ст. ст. 86, 209, 210, 252, 270 ГПК України та вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 09.11.2021 у даній справі, не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, в частині вирішення питання щодо прийняття або неприйняття Київською міською радою рішення щодо передачі земельної ділянки в оренду після закінчення строку дії Договору (п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України), що призвело до безпідставного застосування ч. 4 ст. 75 ГПК України в сукупності з неправильним трактуванням висновків Вищого господарського суду України у постанові від 19.12.2012 у справі № 44/69;

- неправильно застосував положення ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 12.03.2011) у системному зв`язку з положеннями ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на дату закінчення строку дії Договору - 22.07.2009) та п. 34 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", без належного виконання обов`язкових для суду апеляційної інстанції вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 09.11.2021 у даній справі, та без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 910/5710/19, від 26.03.2019 у справі № 910/1335/17, від 24.01.2019 у справі № 904/869/18, від 10.01.2019 у справі № 911/3998/16, від 11.12.2018 у справі № 923/111/18, від 06.12.2018 у справі № 925/1651/17, від 03.04.2018 у справі № 904/8168/17, від 22.02.2018 у справі № 922/1008/17;

- неправильно застосував положення ст. ст. 31, 34 Закону України "Про оренду землі" у системному зв`язку з положеннями ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України та п. 34 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції, чинній на дату закінчення строку дії Договору - 22.07.2009) без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 804/4362/18, щодо обов`язків міської ради, які виникають у останньої після закінчення строку дії договору оренди землі, що призвело до безпідставного ототожнення понять "поновлення договору оренди землі після його припинення" та "можливості отримати судовий захист щодо поновлення договору оренди землі після його припинення".

Також, за доводами скаржника, відсутні висновки Верховного Суду щодо порядку поновлення договору оренди землі за ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакціях, чинних до 12.03.2011) та щодо ототожнення чи розмежування понять "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" і "поновлення договору оренди землі" у ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакціях, чинних до 12.03.2011), а саме:

- чи розрізняє ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакціях, чинних до 12.03.2011) процедуру поновлення договору оренди землі та процедуру укладення такого договору на новий строк;

- чи встановлює ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакціях, чинних до 12.03.2011) загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин;

- який порядок дій учасників орендних правовідносин для поновлення договору оренди землі за ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакціях, чинних до 12.03.2011) та які наслідки вчинення або невчинення тих чи інших дій учасниками орендних правовідносин;

- протягом якого саме часу орендодавцем (органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування) має бути прийнято рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки і після спливу якого саме часу прийняття такого рішення є неможливим для цілей поновлення договору оренди землі (з урахуванням положень ч. 3 ст. 33 та ст. 34 Закону України "Про оренду землі" (у редакціях, чинних до 12.03.2011)) та чи має юридичне значення для цілей поновлення договору оренди землі час, протягом якого таке рішення було прийнято (мало б бути прийнято).

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України та, зокрема, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 12.06.2023.

Відповідач правом на надання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши доповідь головуючого судді, заслухавши пояснення представників сторін, переглянувши в касаційному порядку оскаржувану постанову апеляційної інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Верховного Суду від 09.11.2021 у даній справі були скасовані рішення судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позову, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що суди, зокрема, мали достеменно встановити те, чи приймалося орендодавцем після закінчення дії спірного договору (22.07.2009) рішення про його поновлення, реалізація якого здійснюється шляхом укладення відповідного договору оренди або додаткової угоди про поновлення договору оренди.

За результатами нового розгляду судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Рішення про поновлення ТОВ "УСКК "Україно" Договору було прийнято Київською міською радою 20.11.2018, а судом апеляційної інстанції надано оцінку зазначеному Рішенню щодо неможливості поновлення у 2018 році Договору, дія якого припинилася з 23.07.2009, у зв`язку з неприйняттям такого рішення після закінчення строку дії Договору, що було встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 у справі № 44/69, яка набрала законної сили.

Скаржник наголошує, що після прийняття 20.11.2018 Київською міською радою Рішення про поновлення ТОВ "УСКК "Україно" Договору перестала існувати обставина (бездіяльність Київської міської ради), яка стала підставою для відмови у задоволенні позову ТОВ "УСКК "Україно" в межах справи № 44/69.

Суд відхиляє зазначені доводи скаржника з тих підстав, що судом апеляційної інстанції був встановлений факт припинення з 23.07.2009 дії Договору та орендних правовідносин між сторонами Договору, у зв`язку з чим Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про неможливість поновлення Договору на підставі Рішення Київської міської ради від 20.11.2018 № 87/6138.

За таких обставин, Судом відхиляються доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції ст. ст. 86, 209, 210, 252, 270 ГПК України, безпідставне застосування ч. 4 ст. 75 ГПК України, а також невиконання вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 09.11.2021 у даній справі, стосовно встановлення обставин прийняття або неприйняття Київською міською радою рішення про поновлення Договору після закінчення строку його дії, що свідчить про відсутність підстави, передбаченої п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, на яку посилається скаржник в обґрунтування п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Щодо підстави касаційного провадження, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України (неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку), Суд зазначає таке.

У постанові від 19.03.2021 у справі № 922/698/20 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги свою попередню практику (ухвала від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19) зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет). Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Суд касаційної інстанції також зазначає, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Щодо посилання скаржника на неправильне застосування судом апеляційної інстанції ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 12.03.2011) у системному зв`язку з положеннями ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату закінчення строку дії Договору) та п. 34 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, Суд, проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду у справах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, з огляду на таке.

Скаржник у справах № 910/5710/19, № 910/1335/17, № 904/869/18, № 911/3998/16, № 923/111/18, № 925/1651/17, № 904/8168/17, № 922/1008/17, визначаючи об`єкт та предмет правового регулювання цих справ - поновлення договору оренди землі в порядку ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до 12.03.2011, зазначає, що на відміну від спірних правовідносин у розглядуваній справі, обставини зазначених справ, які також були перевірені Судом, такі:

- у справі № 910/5710/19 звернення про поновлення договору оренди було направлено орендарем Департаменту земельних ресурсів більше ніж через 3 роки після закінчення строку дії договору, а до міської ради - більше ніж через 8 років після закінчення строку дії договору, рішення про поновлення договору оренди прийнято орендодавцем (міською радою) більш ніж через 9 років після закінчення строку дії договору;

- у справі № 910/1335/17 орендарем не було здійснено звернення про поновлення договору оренди і рішення про поновлення договору оренди орендодавцем (міською радою) не приймалося;

- у справі № 904/869/18 звернення орендаря про поновлення договору оренди здійснено за кілька місяців до закінчення строку дії договору оренди, однак рішення про поновлення договору оренди орендодавцем (міською радою) не приймалося;

- у справі № 911/3998/16 звернення орендаря про поновлення договору оренди здійснено за кілька місяців до закінчення строку дії договору оренди, однак рішення про поновлення договору оренди орендодавцем (районною державною адміністрацією) не приймалося;

- у справі № 923/111/18 орендарями було відкликано звернення про поновлення договорів оренди, рішення про поновлення договорів оренди орендодавцем (міською радою) не приймалося, натомість прийнято рішення про визнання договорів оренди такими, що втратили чинність з моменту закінчення їх строку;

- у справі № 925/1651/17 орендарем було здійснено звернення про поновлення договору оренди через кілька років після закінчення строку дії договору і рішення про поновлення договору оренди орендодавцем (головним управлінням Держгеокадастру) не приймалося;

- у справі № 904/8168/17 звернення орендаря про поновлення договору оренди здійснено за кілька місяців до закінчення строку дії договору оренди, однак рішення про поновлення договору оренди орендодавцем (міською радою) не приймалося;

- у справі № 922/1008/17 звернення орендаря про поновлення договору оренди здійснено з пропущенням строку на 7 років і рішення про поновлення договору оренди орендодавцем (міською радою) не приймалося.

При цьому скаржник зазначає, що хоча наведені справи не відповідають усім критеріям подібності із правовідносинами у справі, що розглядається, вони підлягають застосуванню з урахуванням відповідних відмінностей (mutatis mutandis) щодо обставин, які повинні бути з`ясовані судом.

За доводами скаржника, на відміну від обставин, встановлених судами у справах № 910/5710/19, № 910/1335/17, № 904/869/18, № 911/3998/16, № 923/111/18, № 925/1651/17, № 904/8168/17, № 922/1008/17, у справі, що розглядається, наявні всі обставини, необхідні для висновку про те, що Договір підлягає поновленню в порядку ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на дату закінчення строку дії Договору), а саме: 1) орендар у встановленому законом і договором порядку, завчасно до закінчення строку дії Договору ініціював перед орендодавцем питання про поновлення Договору; 2) оскільки звернення про поновлення Договору здійснено за місяць до закінчення строку дії Договору, питання внесення змін до Договору, в тому числі і питання поновлення Договору, стосуються правовідносин за Договором, строк дії якого не закінчився; 3) після значного зволікання орендодавець прийняв рішення про поновлення Договору.

Проаналізувавши постанови Верховного Суду у зазначених вище справах, Суд дійшов висновку, що постанови Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 910/5710/19, від 26.03.2019 у справі № 910/1335/17, від 24.01.2019 у справі № 904/869/18, від 10.01.2019 у справі № 911/3998/16, від 11.12.2018 у справі № 923/111/18, від 06.12.2018 у справі № 925/1651/17, від 03.04.2018 у справі № 904/8168/17, від 22.02.2018 у справі № 922/1008/17, на які посилається скаржник, були прийняті за іншої ніж у даній справі фактично-доказової бази, а також за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями та за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, залежно від яких (обставин і доказів) й прийняті судові рішення, тобто зазначені справи і справа, що розглядається, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність спірних правовідносин у них.

Отже, доводи скаржника щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, наведених у зазначених постановах, є необґрунтованими.

Крім того, посилання скаржника на те, що Договір підлягає поновленню у зв`язку з наявністю всіх необхідних обставин для такого поновлення, не можуть бути враховані, оскільки судом апеляційної інстанції було встановлено факт прийняття відповідачем рішення про поновлення Договору після спливу строку його дії.

При цьому скаржник також посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції ст. ст. 31, 34 Закону України "Про оренду землі" у системному зв`язку з положеннями ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України та п. 34 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на дату закінчення строку дії Договору - 22.07.2009) без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 804/4362/18.

Предметом спору в адміністративній справі № 804/4362/18 є позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Дніпровської міської ради щодо неприпинення права користування земельною ділянкою у зв`язку із закінченням строку договору оренди землі про користування земельною ділянкою, визнання договору оренди землі припиненим з 31.12.2015 у зв`язку із закінченням його дії, а також скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, якими позивачці нараховано суми податкового зобов`язання з орендної плати за землю за 2016, 2017, 2018 роки.

За результатами касаційного перегляду справи суд касаційної інстанції скасував оскаржувані судові рішення та закрив провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Дніпровської міської ради щодо неприпинення права користування земельною ділянкою у зв`язку із закінченням строку договору оренди землі (провадження в частині вимог про визнання договору оренди землі припиненим з 31.12.2015 у зв`язку із закінченням його дії було закрито на стадії розгляду адміністративної справи судом першої інстанції), оскільки такий спір є спором про право цивільне, а тому може бути предметом розгляду в суді загальної юрисдикції або господарському суді, не відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Крім того, правовідносини в адміністративній справі № 804/4362/18 стосуються 2016-2018 років, у зв`язку з чим Судом відхиляються доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції ст. ст. 31, 34 Закону України "Про оренду землі", ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, п. 34 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в редакції, чинній на дату закінчення строку дії Договору - 22.07.2009, без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 804/4362/18.

Отже, правовідносини у справі № 804/4362/18 та розглядуваній справі не є подібними за предметами позову, встановленими фактичними обставинами справи та матеріально-правовим регулюванням спірних відносин.

З урахуванням викладеного, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Розглянувши доводи та аргументи касаційної скарги в частині підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, які відповідають вимогам абз. 2 п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Верховний Суд приходить до висновку про необхідність закриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України.

Щодо підстав оскарження, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме відсутності висновку Верховного Суду щодо порядку поновлення договору оренди землі за ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакціях, чинних до 12.03.2011) та щодо ототожнення чи розмежування понять "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" і "поновлення договору оренди землі" у ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакціях, чинних до 12.03.2011), Суд зазначає таке.

Підставою для відмови в позові у цій справі стало встановлення апеляційним судом тієї обставини, що Договір припинився до прийняття Рішення Київською міською радою про поновлення Договору, а чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, що відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 20.11.2012 у справі № 44/69 за позовом ТОВ "УСКК "Україно" до Київської міської ради про зміну умов цього ж Договору.

Отже, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, Суд вважає, що підстав для формування Верховним Судом правових висновків щодо застосування вказаних скаржником норм права у контексті спірних правовідносин немає. Доводи скаржника в цій частині свідчать про незгоду зі встановленими у справі фактичними обставинами, а також з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для поновлення Договору відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), які стали підставою для відмови у задоволенні позову. При цьому судом апеляційної інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин ст. ст. 31, 33, 34 Закону України "Про оренду землі", ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України та п. 34 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Суд також відхиляє посилання скаржника щодо відсутності у ст. 34 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) заборони на поновлення договору оренди землі у разі неприйняття орендодавцем рішення про поновлення договору оренди після закінчення строку дії договору оренди, оскільки зазначена стаття, на яку посилався суд апеляційної інстанції, однозначно визначає наслідки припинення договору оренди землі - повернення орендарем земельної ділянки орендодавцеві.

Крім того, з тексту оскаржуваної постанови не вбачається ототожнення понять "поновлення договору оренди землі після його припинення" та "можливості отримати судовий захист щодо поновлення договору оренди землі після його припинення", на що посилається скаржник, у той же час наявність передбачених законодавством підстав для поновлення договору оренди землі є підставою для судового захисту права позивача на поновлення такого договору, однак суд апеляційної інстанції у цій справі встановив їх відсутність відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Учбово-спортивний комерційний клуб "Україно" в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Учбово-спортивний комерційний клуб "Україно" в частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 у справі № 910/4790/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.