Рішення

від 20.04.2023 по справі 910/5041/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.04.2023Справа № 910/5041/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС КРАЇНА"

про ухвалення додаткового судового рішення

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС КРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАДДОКС УКРАЇНА"

про стягнення 22303048,24 грн

Представники сторін:

від позивача (заявника): Тележинський М.М.

від відповідача: Єгоров С.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС КРАЇНА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАДДОКС УКРАЇНА" про стягнення суми неповерненої попередньої оплати за договором поставки №11.21-236РН від 26.11.2021 в розмірі 22303048,24 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі №910/5041/22 задоволено апеляційну скаргу ТОВ "ЛЮКС КРАЇНА". Скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022, ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАДДОКС УКРАЇНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС КРАЇНА" 22 303 048,24 грн та здійснено розподіл судових витрат.

23.12.2022 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС КРАЇНА" надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, а саме про вирішення питання про розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 09.03.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі №910/5041/22 залишено без змін.

29.03.2023 матеріали справи 910/5041/22 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС КРАЇНА" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат призначено на 20.04.2023.

У судове засідання 20.04.2023 з`явилися представники позивача та відповідача (заявника).

Представник позивача заяву про ухвалення додаткового рішення підтримав.

Представник відповідача заперечив щодо заявлених позивачем витрат на правову допомогу, просив суд зменшити витрати позивача на правову допомогу до 5000,00 грн.

У відповідності до ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд ухвалює додаткове рішення в тому самому порядку, що й судове рішення.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС КРАЇНА" про ухвалення додаткового судового рішення, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно із ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч.1 ст.124 ГПК України).

Згідно із попереднім розрахунком судових витрат, наведеним у позові, очікувані витрати відповідача на правову допомогу становлять 175000,00 грн.

15.09.2022 позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесених судових витрат.

У заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 170000,00 грн. Також у заяві позивач просить суд поновити строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення та визнати поважними причини пропуску, оскільки у позивача були відсутні підстави для подання заяви з огляду на відмову судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог.

Так, 29.09.2022 Господарським судом міста Києва ухвалено рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС КРАЇНА" відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі №910/5041/22 задоволено апеляційну скаргу ТОВ "ЛЮКС КРАЇНА". Скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022, ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАДДОКС УКРАЇНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС КРАЇНА" 22 303 048,24 грн та здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 09.03.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі №910/5041/22 залишено без змін.

Оскільки судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позовних вимог, питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу судом не вирішувалося, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про неможливість подати заяву на відшкодування судових витрат. При цьому, докази понесених судових витрат на правову допомогу позивачем було подано до суду 15.09.2022, тобто у строки встановлені ч.8 ст.129 ГПК України.

Згідно із ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв; скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Частиною 2 статті 126 ГПК України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи копії: договору №14-02/22 про надання професійних правничих послуг від 14.02.2022; додаткової угоди № 3 від 04.07.2022; акту приймання-передачі наданих послуг від 07.07.2022; платіжного доручення №3901 від 08.07.2022.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Виходячи з аналізу положень ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18).

За приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач заперечив щодо заявленої позивачем до відшкодування суми витрат на правову допомогу, посилаючись на їх не співмірність та обґрунтованість, просив суд зменшити розмір витрат до 5000,00 грн. Відповідач також вказав на відсутність розрахунку витрат, а також те, що додаткова угода № 3 від 04.07.2022 та акт приймання-передачі наданих послуг від 07.07.2022 підписані між адвокатським об`єднанням та позивачем у липні 2022 року, фактично за два місяці до завершення розгляду справи, що ставить під сумнів обґрунтованість визначеної суми понесених позивачем витрат.

З приводу посилань відповідача на відсутність розрахунку витрат, суд зазначає, що частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 вказала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Так, відповідно до п.4.1. договору за надання професійних правничих послуг клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню загороду (гонорар). Розмір такої винагороди Адвокатського об`єднання та порядок її оплати встановлюється додатком до цього договору, який є його невід`ємною частиною.

Згідно із п.4.5. договору за результатами надання професійних правничих послуг складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданих Адвокатським об`єднанням професійних правничих послуг та їх вартість. Акт надсилається клієнту поштою. На письмову вимогу клієнта, Адвокатське об`єднання може надавати акти надання зазначених послуг, в яких буде вказано перелік наданих професійних правничих послуг із їх ідентифікацією (звіт).

У відповідності до додаткової угоди №3 від 04.07.2022 на підставі спільної домовленості, сторони погодили склад, вартість та порядок професійних правничих послуг Адвокатського об`єднання та визначили, що вартість послуг з повного юридичного супроводу першої інстанції судового процесу у господарському суді у справі щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАДДОКС УКРАЇНА", встановленими судовим рішенням у справі №910/5041/22, включаючи підготовку матеріалів та супроводження судового процесу, які надає Адвокатське об`єднання становить 170000,00 грн.

07.07.2022 між сторонами підписаний акт приймання-передачі наданих послуг до договору №14-02/22 про надання професійних правничих послуг від 14.02.2022 на суму 170000,00 грн, згідно із яким позивач не має претензій щодо об`єму, якості, кількості, вартості та строків надання послуг.

Як підтверджено платіжним дорученням №3901 від 08.07.2022 позивач здійснив на користь Адвокатського об`єднання оплату витрат на правову допомогу у сумі 170000,00 грн.

Судом враховано, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

Як зазначено судом вище, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи копію договору №14-02/22 про надання професійних правничих послуг від 14.02.2022 та копію додаткової угоди № 3 від 04.07.2022, якою визначено фіксований розмір витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

При цьому відповідно до матеріалів справи на виконання умов договору №14-02/22 про надання професійних правничих послуг від 14.02.2022 та додаткової угоди № 3 від 04.07.2022 адвокатом було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС КРАЇНА" такі послуги: підготовлено позовну заяву; заяву про забезпечення позову; відповідь на відзив; клопотання від 17.08.2022 №01/187; клопотання від 08.09.2022 №01/192; клопотання від 14.09.2022 про надання доказів витрат на правову допомогу; письмові пояснення від 28.09.2022; також адвокат Тележинський М.М. взяв участь в судових засіданнях 03.08.2022, 08.09.2022, 15.09.2022, 29.09.2022.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази, надані позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу, врахувавши заперечення відповідача щодо заявлених позивачем витрат на оплату правової допомоги, виходячи із зазначених вище критеріїв, судом враховано, що розгляд справи не був тривалим; адвокатом було підготовлено незначну кількість процесуальних документів; зважаючи на незначний обсяг матеріалів у справі та те, що у суді першої інстанції було чотири судових засідання; а також з огляду на характер спору між сторонами, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомоги не відповідає визначеним ч.5 ст.129 ГПК України критеріям обґрунтованості, розумності та пропорційності до предмета спору.

З огляду на зазначене, зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності,керуючись ч. 5 ст. 129 ГПК України та критерієм розумності розміру адвокатських витрат з урахуванням обставин цієї справи, суд покладає на відповідача відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу в сумі 85000,00 грн.

З приводу заперечень відповідача щодо складення та підписання додаткової угоди №3 від 04.07.2022 та акту приймання-передачі наданих послуг від 07.07.2022 фактично за два місяці до завершення розгляду справи, то суд зазначає, що факт погодження позивачем з адвокатом розміру витрат на правову допомогу та підписання останніми документів до закінчення розгляду справи стосується договірних відносин між адвокатом та позивачем і не може бути підставою для зменшення витрат на правову допомогу.

За приписами ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у цьому випадку - витрати на правову допомогу) у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Оскільки згідно ухваленого судом апеляційної інстанції рішення, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС КРАЇНА" задоволені у повному обсязі, зважаючи на приписи ч.4 ст.129 ГПК України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС КРАЇНА" про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАДДОКС УКРАЇНА" (01010, місто Київ, ВУЛИЦЯ МОСКОВСЬКА, будинок 32/2, ПОВЕРХ 10, ідентифікаційний код 41588143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" (03110, місто Київ, ВУЛИЦЯ СОЛОМ`ЯНСЬКА, Будинок 20-в, офіс 1037, ідентифікаційний код 39237508) витрати на правову допомогу у сумі 85000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано: 24.04.2023.

Суддя С.О. Турчин