Ухвала

від 04.05.2023 по справі 910/5041/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/5041/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Малашенкова Т.М., Селіваненко В.П.

за участю секретаря судового засідання - Крапивної А.М.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Країна» - не з`явилися,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Маддокс Україна» - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Країна»

про ухвалення додаткового судового рішення

у справі №910/5041/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Країна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маддокс Україна»

про стягнення 22 303 048, 24 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс країна» (далі - ТОВ «Люкс Країна») звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маддокс Україна» (далі - ТОВ «Маддокс Україна») про стягнення 22 303 048,24 грн попередньої оплати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі №910/5041/22 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі №910/5041/22 задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Люкс Країна». Скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022, ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ «Маддокс Україна» на користь ТОВ «Люкс Країна» 22 303 048,24 грн та здійснено розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ «Маддокс Україна» звернулось з касаційною скаргою, в якій просить Суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022.

У відзиві на касаційну скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Країна» наведено орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу в розмірі 350 000,00 грн, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи у Верховному Суді та просить стягнути з ТОВ «Маддокс Україна» на користь ТОВ «Люкс Країна» витрати на професійну правничу допомогу.

Постановою Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 910/5041/22 залишено без задоволення касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маддокс Україна». Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі №910/5041/22 залишено без змін.

21 березня 2023 року ТОВ «Люкс Країна» подано до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення.

Заява мотивована тим, що ТОВ «Люкс Країна» понесено судові витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції. Заявник просить Суд стягнути з ТОВ «Маддокс Україна» 350 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.

До заяви позивачем додано: договір № 14-02/22 від 14.02.2022 про надання професійних правничих послуг; додаткову угоду № 5 від 07.02.2023 до договору; акт приймання-передачі наданих послуг від 17.03.2023; платіжну інструкцію від 20.03.2023 № 5947 про оплату за юридичні послуги.

Ухвалою Верховного Суду від 27.03.2023 у справі №910/5041/22 заяву ТОВ «Люкс Країна» про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/5041/22 залишено без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що ТОВ «Люкс Країна» у заяві про ухвалення додаткового судового рішення не зазначило об`єктивно непереборних обставин, які б унеможливлювали заявнику надати докази суду касаційної інстанції в межах визначеного ст. 129 Господарського процесуального кодексу України п`ятиденного строку.

Водночас заявником не зазначено обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані із істотними перешкодами чи труднощами для вчинення відповідної процесуальної дії (подання доказів у межах 5 днів).

ТОВ «Люкс Країна», зробивши у відзиві на касаційну скаргу заяву про відшкодування судових витрат, не дотрималося вимог ч. 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України щодо строку подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу та не заявило клопотання про поновлення такого строку.

31 березня 2023 року ТОВ «Люкс Країна» подано до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить визнати причини пропуску строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення поважними, поновити пропущений строк та ухвалити додаткове судове рішення у справі про стягнення з ТОВ «Маддокс Україна» на користь ТОВ «Люкс Країна» судових витрат на професійну правову допомогу в розмірі 350 000,00 грн.

Позивач зазначає, що документи на підтвердження правових витрат подавалися до Верховного Суду, разом із відзивом, а саме подавалася додаткова угода № 5 від 07.02.2023 до договору про надання професійних правничих послуг, тому, на думку позивача, він мав очікування на відображення прийнятого рішення щодо судових витрат, в тому числі, щодо понесених правових витрат, у тексті винесеної постанови.

Позивач наголошує на тому, що лише після отримання постанови у справі, позивач отримав належне підтвердження прийнятого рішення суду. Тобто до отримання постанови Верховного Суду у позивача не було належних доказів щодо прийнятого судом рішення в тому числі в частині судових витрат.

Також ТОВ «Люкс Країна» вказує на те, що 17.03.2023 між АО «Азонс» та ТОВ «Люкс Країна» підписано акт приймання-передачі наданих послуг на суму 350 000,00 грн, та 20.03.2023 ТОВ «Люкс Країна» здійснено оплату за правові послуги на користь АО «Азонс».

Позивач звертає увагу на те, що в нього була відсутня можливість надати документи щодо витрат на правову допомогу, а саме акт приймання-передачі наданих послуг від 17.03.2023 до договору та докази на підтвердження оплати позивачем послуг по договору раніше, оскільки зазначених документів у позивача не було на дату розгляду справи і до подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Крім того, ТОВ «Люкс Країна» зазначає, що своєчасному зверненню до Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі завадив стан здоров`я адвоката Тележинського М.М., який одноособово супроводжує дану справу.

За приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, відшкодування судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Водночас у разі неподання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення з огляду на імперативні приписи абз. 3 ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України заява залишається без розгляду.

На відміну від розгляду справи (в порядку загального провадження) в суді першої та апеляційної інстанцій (ст. 218, ч. 7 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України), судове засідання в яких передбачає стадію судових дебатів, розгляд справи в судовому засіданні в суді касаційної інстанції, за змістом ст. 301 Господарського процесуального кодексу України, не передбачає проведення судових дебатів.

У зв`язку із викладеним, якщо справа в суді касаційної інстанції розглядається з повідомленням учасників справи, заява про відшкодування судових витрат в суді касаційної інстанції, за винятком витрат щодо сплаченого нею судового збору, має бути зроблена до закінчення проведення судового засідання в цьому суді, а відповідні докази - надані цією стороною або до закінчення судового засідання, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення касаційним судом.

Як зазначалося вище, позивач у відзиві на касаційну скаргу навів орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу в розмірі 350 000,00 грн, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи у Верховному Суді та просив стягнути з ТОВ «Маддокс Україна» на користь ТОВ «Люкс Країна» витрати на професійну правничу допомогу.

ТОВ «Люкс Країна» у заяві про ухвалення додаткового рішення просить визнати причини пропуску строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення поважними, поновити пропущений строк та ухвалити додаткове судове рішення у справі про стягнення з ТОВ «Маддокс Україна» на користь ТОВ «Люкс Країна» судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі 350 000,00 грн.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і поновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

Із правового контексту наведеної норми слідує, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено заявником, та чи підлягає він поновленню. Тому, суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Питання про поважність причин пропуску строку в розумінні ст. 86 Господарського процесуального строку України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, підстави пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, у встановлений законом процесуальний строк подання заяви. Тобто, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку з поважних причин.

Матеріалами справи підтверджується обізнаність позивача про ухвалення Верховним Судом 09.03.2023 постанови у даній справі, оскільки відповідно до протоколу судового засідання №1323383 в судовому засіданні 09.03.2023 був присутній представник ТОВ «Люкс Країна» - Тележинський М.М. (адвокат), тобто останнім днем подання доказів понесення Товариством витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи судом касаційної інстанції є 14.03.2023.

Як убачається зі змісту заяви та долучених до неї доказів, останні подані до суду з порушенням строку, визначеного ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Верховним Судом відхиляються доводи позивача про те, що лише після отримання постанови у справі, позивач отримав належне підтвердження прийнятого рішення суду у справі, з огляду на те, що в судовому засіданні 09.03.2023 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови, а саме про залишення касаційної скарги ТОВ «Маддокс Україна» без задоволення та залишення постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі №910/5041/22 без змін.

Таким чином, адвокат, який був присутнім при оголошенні вступної та резолютивної частин постанови, повинен був усвідомлювати, що резолютивна частина постанови не містить розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, а норми ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачають обов`язок сторони надати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Верховним Судом відхиляються доводи позивача про надання документів на підтвердження понесених правових витрат разом із відзивом, а саме додаткової угоди № 5 від 07.02.2023.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У додатковій угоді № 5 від 07.02.2023 до договору про надання професійних правничих послуг № 14-02/22 від 14.02.2022 сторони погодили склад, вартість та порядок оплати професійних правничих послуг Адвокатського об`єднання «Азонс», які останнє має надати клієнту (ТОВ «Люкс Країна»), а саме: повний юридичний супровід в касаційній інстанції судового процесу у Верховному Суді у справі №910/5041/22 щодо стягнення суми передоплати по договору поставки № 11.21-236РН від 26.11.2022, включаючи підготовку відзиву та супроводження судового процесу.

Крім того, п. 4 додаткової угоди передбачає, що склад, вартість та порядок оплати послуг може змінюватись за взаємною згодою сторін.

З огляду на викладене, Верховний Суд констатує, що зазначена додаткова угода лише підтверджує договірні зобов`язання як АО «Азонс», так і ТОВ «Люкс Країна», та не свідчить про їх виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначила, що учасник справи повинен деталізувати опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Крім того, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, додаткова угода сама по собі, ураховуючи її умови, не є підтвердженням як виконаних адвокатом робіт/послуг, так і розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача.

Як зазначалося вище, позивач у заяві вказує на те, що в нього була відсутня можливість надати додаткові документи щодо витрат на правову допомогу, а саме акт приймання-передачі наданих послуг від 17.03.2023 до договору та докази на підтвердження оплати позивачем послуг по договору раніше, оскільки зазначених документів у позивача не було на дату розгляду справи і до подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Верховний Суд звертає увагу на те, що відсутність відповідних документів через їх створення самим заявником (його адвокатом) лише 17.03.2023, після прийняття Верховним Судом постанови від 09.03.2023 у даній справі, жодним чином не свідчить про наявність об`єктивно непереборних обставин, які б унеможливлювали створення та надання заявником цих доказів суду касаційної інстанції в межах визначеного ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України п`ятиденного строку.

Здійснення заявником оплати витрат на професійну правничу допомогу лише 20.03.2023, в силу сталої практики Верховного Суду, також не може бути об`єктивною причиною неможливості вчасно надати відповідні докази, адже витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною.

Верховним Судом відхиляються посилання ТОВ «Люкс Країна» на те, що своєчасному зверненню до Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі та надання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу завадив стан здоров`я адвоката Тележинського М.М., який одноособово супроводжує дану справу, з огляду на те, що ні договір про надання професійних правничих послуг від 14.02.2022, ні додаткова угоди від 07.02.2023 не містять умов про надання професійних правничих послуг лише адвокатом АО «Азонс» - Тележинським М.М., а вказаний договір укладений з АО «Азонс», а не з конкретним адвокатом.

Позивач не обґрунтував неможливість надання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу іншим адвокатом АО «Азонс» або самим позивачем.

Зазначені доводи позивача не підтверджують неспроможність заявника подати відповідні докази згідно із строками встановленими Господарським процесуальним кодексом України, оскільки ці обставини відносяться лише до внутрішньої організації роботи заявника, а тому не можуть самі по собі бути розцінені судом як поважні причини для поновлення строку на подання доказів.

Розглянувши наведені заявником підстави для поновлення строку на подання доказів понесення судових витрат, Верховний Суд дійшов висновку про те, що вказані підстави жодним чином не підтверджують неспроможність заявника подати відповідні докази згідно із строками встановленими Господарським процесуальним кодексом України.

Заявником не доведено обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані із істотними перешкодами чи труднощами для вчинення відповідної процесуальної дії (подання доказів в межах 5 днів), тому Верховний Суд визнає причини пропуску строку для подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу неповажними.

Щодо розгляду клопотання позивача про поновлення строку для подання заяви про ухвалення додаткового рішення, то в силу ч. 2 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України вона може подаватися до закінчення строку на виконання рішення.

Водночас Верховний Суд звертає увагу, що заява про винесення додаткового рішення не є тотожною з клопотанням про поновлення строків на подання доказів в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, тому клопотання про поновлення строку для подання заяви про ухвалення додаткового рішення залишається без розгляду.

Відповідно до п. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Крім того, наявні в матеріалах справі документи (договір про надання професійних правничих послуг від 14.02.2022, додаткова угода від 07.02.2023) не є підтвердженням ні виконаних адвокатом робіт/послуг, ні розміру витрат на професійну правничу допомогу та самі по собі не дають підстав для висновку щодо задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що докази понесення фактичних витрат на правову допомогу були подані поза межами строку, встановленого ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, та не доведення позивачем поважності причин пропуску строку на подання доказів понесення судових витрат, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ «Люкс Країна» у зв`язку з касаційним переглядом справи № 910/5041/22.

Керуючись ст.ст. 118, 119, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Люкс Країна» у прийнятті додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи № 910/5041/22 у суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді Т. М. Малашенкова

В. П. Селіваненко