Постанова

від 13.06.2023 по справі 910/5041/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2023 р. Справа№ 910/5041/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Барсук М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Тележинський М.М. (ордер серія АІ №1248582 від 06.07.2022);

від відповідача: не з`явився,

розглянувши заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" Тележинського М.М. про ухвалення додаткового судового рішення

за розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна"

на рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2022

у справі №910/5041/22 (суддя Турчин С.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Маддокс Україна"

про стягнення 22 303 048, 24 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс країна" (далі - ТОВ "Люкс Країна") звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Маддокс Україна" (далі - ТОВ "Маддокс Україна") про стягнення 22 303 048, 24 грн. попередньої оплати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі №910/5041/22 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі №910/5041/22 повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Люкс Країна" до ТОВ "Маддокс Україна" задовольнити повністю та стягнути з ТОВ "Маддокс Україна" на користь ТОВ "Люкс Країна" суму неповерненої попередньої оплати по Договору поставки від 26.11.2021 №11.21-236РН в розмірі 22 303 048, 24 грн. Також просив стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі №910/5041/22 задоволено апеляційну скаргу ТОВ "Люкс Країна". Скасовано рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2022, ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ "Маддокс Україна" на користь ТОВ "Люкс Країна" 22 303 048, 24 грн. та здійснено розподіл судових витрат.

23.12.2022 через канцелярію суду від представника товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" Тележинського М.М. надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якій останній просив ухвалити додаткове судове рішення про стягнення з ТОВ "Маддокс Україна" на користь ТОВ "Люкс Країна" судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 250 000, 00 грн.

Листом Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5041/22.

Листом господарського суду містка Києва від 30.01.2023 №01-10.3/4/23 повідомлено про те, що 27.01.2023 справу №910/5041/22 було направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного суду.

Постановою Верховного Суду від 09.03.2023 у справі №910/5041/22 залишено без задоволення касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маддокс Україна". Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі №910/5041/22 залишено без змін.

Листом Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5041/22.

Листом господарського суду містка Києва від 26.04.2023 №01-10.3/16/23 повідомлено про те, що 26.04.2023 справу №910/5041/22 було направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного суду.

Листом Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 04.05.2023 №27-17/910/5041/22/328/23 повідомлено про те, що справу №910/5041/22 у 4-х томах та з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 04.05.2023 скеровано до господарського суду міста Києва.

10.05.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/5041/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 прийнято до розгляду заяву представника ТОВ "Люкс Країна" Тележинського М.М. про ухвалення додаткового судового рішення, а саме понесених витрати на професійну правничу допомогу, за апеляційною скаргою ТОВ "Люкс Країна" на рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі №910/5041/22, призначено її до розгляду на 13.06.2023. Надано представнику відповідача строк до 02.06.2023 для подання клопотань про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами у даній справі.

У судовому засіданні 13.06.2023 представник позивача підтримав вимоги своєї заяви просив її задовольнити в повному обсязі, та стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 250 000, 00 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився про причини неявки суд не повідомив як свідчать матеріали справи про час та місце розгляду справи, всі представники сторін були повідомлені належним чином (том 4, а.с. 93-97).

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки та особи, які провадять клірингову діяльність у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення), яким визначено порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх підсистем (модулів).

Відповідно до п. 5.8 Положення офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України.

Згідно п. 59 Положення до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС процесуальні та інші документи можуть подаватися до суду в електронній формі з використанням офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти, з якої надійшли документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом. До початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС суд надсилає документи у справах або на офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом.

Як слідує з матеріалів справи, ухвали Північного апеляційного господарського суду були направлені представникам сторін на офіційні електронні адреси та доставлені до скриньки, про що свідчать роздруківки з сервісу направлення електронних листів. (том 4, а.с. 95-97)

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Окрім того, як свідчать матеріали справи, ухвала про призначення заяви до розгляду, була направлена сторонам та отримання останніми (том 4, а.с.93-97), окрім того, оприлюднена на сайті ЄДРСР 18.05.2023.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Колегія суддів зазначає, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Єврорпейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Подібна правова позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду від 30.11.2022 у справі №759/14068/19.

Враховуючи наведені положення, колегія суддів зазначає, що відповідачі не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою про виклик у судове засідання від 13.09.2022р., яка є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду заяви за відсутності представника відповідача у судовому засіданні 13.06.2023.

Як вже зазначалось, позивач в апеляційній скарзі просив стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу повністю. Орієнтовний розмір витрат позивач заявив 185 000, 00 грн.

В свою чергу відповідач звертаючись з відзивом на апеляційну скаргу, зазначив, що не погоджується із зазначеним розміром заявлених позивачем витрат на правничу допомогу та вважає його не обґрунтованим.

23.12.2022 до суду апеляційної інстанції надійшла заява через канцелярію суду від адвоката Тележинського Михайла Михайловича, Адвокатського об`єднання «Азонс», який представляв інтереси позивача у даній справі ТОВ «Люкс Країна», про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення суду, в якій заявник просив ухвалити додаткове судове рішення про стягнення з ТОВ «Маддокс Україна» на користь ТОВ «Люкс Країна» судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 250 000, 00 грн. (том 4, а.с.58-60).

Збільшення витрат позивач обґрунтовує проведенням переговорів з позивачем щодо розміру гонорару та одночасного виникнення побажань позивача, щодо оперативності звернення до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Отже, у розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

На підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу адвокатом ТОВ «Люкс Країна» Тележинським Михайло Михайловичем, Адвокатського об`єднання «Азонс», до матеріалів справи надано:

- копію договору про надання професійних правничих послуг №14-02/22 від 14.02.2022; (том 4, а.с.61-71)

- додаткова угода №4 від 01.10.2022 (том 4, а.с.72-73);

- акт приймання - передачі наданих послуг від 14.12.2022 за договором про надання правової допомоги (том 4, а.с.74);

- рахунок - фактури №87 (том 4, а.с.75);

- платіжне доручення 35312 від 16.12.2022 (том 4, а.с.76);

- ордер серія АІ №1248582 від 06.07.2022 (том 3, а.с.186).

Згідно з п. 4.1. договору №14-02/22 від 14.02.2022 сторони погодили, що за надання професійних правничих послуг клієнт сплачує Адвокатському об`єднання винагороду (гонорар). Розмір такої винагороди Адвокатського об`єднання та порядок її сплати встановлюється додатком до цього договору, який є його невід`ємною частиною.

За умовам п. 1 додаткової угоди №4 від 01.10.2022 на підставі спільної домовленості. Сторони погодили склад, вартість та порядок оплати професійних правничих послуг Адвокатського об`єднання, які останній має надати Клієнту, встановлено суму 250 000, 00 грн. (том 4, а.с.72-73)

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 14.12.2022 ТОВ «Люкс Країна» прийняло правову допомогу у цій справі на суму 250 000, 00 грн. (том 4, а.с.74)

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (стаття 30 зазначеного Закону).

Як вже зазначалось, відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу, не погоджується із зазначеним розміром заявлених позивачем витрат на правничу допомогу та вважає його не обґрунтованим.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналізуючи вищезазначене, колегія суддів звертає увагу на те, що чинним законодавством не заборонено права суду присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, за рахунок іншої сторони адвокатські витрати у меншому розмірі, який погоджений у договорі між адвокатом та його клієнтом.

Зазначена правова позиція викладене в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/1929/19 від 09.06.2022.

Відповідно до частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

З огляду на ступінь складності справи, наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений ним час на надання таких послуг, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу в загальній сумі 250 000, 00 грн. не відповідає критерію співмірності, обґрунтованості, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, отже їх розмір є необґрунтованим.

Так з Акту приймання - передачі наданих послуг вбачається, що адвокатом надані послуг «повний юридичний супровід апеляційної інстанції судового процесу у Північному апеляційному господарському суді у справі щодо стягнення з ТОВ «Маддокс України» у справі №910/5041/22, включаючи підготовку позову та супроводження судового процесу» вартість 250 000, 00 грн.

Зазначений документ не містять відомості щодо обсягу (опису) наданих послуг, часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт і послуг та їх вартості.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Як свідчать матеріали справи, Адвокатське об`єднання «АЗОНС» здійснює представництво інтересів ТОВ «Люкс Країна» ще з моменту подання позовної заяви з червень 2022 року та по теперішній час. Оскільки супровід даної справи здійснювало одне Адвокатське об`єднання «АЗОНС», колегія суддів критично ставиться до переліку послуг визначеному в акті, а також відсутності визначення затраченого часу на супровід даної справи.

Так, Верховний Суд у справах №756/2114/17 і №911/3386/17 зазначав, що оскільки правова позиція позивача в судах попередніх інстанцій не змінювалася, то не підтверджується наявність об`єктивної необхідності для адвокатів, які надавали правову допомогу відповідачу в судах попередніх інстанцій, вивчати додаткові джерела права, бо відповідач не міг бути необізнаним із позицією позивача, законодавство, яким регулюється спір у справі, документи й доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, отже підготовка цієї справи в суді касаційної інстанції не вимагала великого обсягу юридичної й технічної роботи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що позовна заява, відповідь на відзив відповідача та апеляційна скарга, є ідентичними з посиланнями на судову практику, норми чинного законодавства, а тому неможливо встановити в чому саме полягає «Повний юридичний супровід» та який час затрачений позивачем на з`ясування обставин справи, здійснення аналізу та дослідження переданих матеріалів.

Європейський суд з прав людини в рішеннях у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009 підкреслив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи наведене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат та клопотання відповідача про необґрунтований розмір витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, про наявність підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 70 000, 00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 244, Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" Тележинського М.М. про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Маддокс Україна" (код ЄДРПОУ 41588143) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" (код ЄДРПОУ 39237508) 70 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

Матеріали справи №910/5041/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст судового рішення складено 21.06.2023

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Барсук

Є.Ю. Пономаренко