Рішення

від 27.02.2023 по справі 753/2653/20

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2653/20

провадження № 2/753/2193/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2023 року Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

при секретарі Вітер І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-ті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гунько Ірина Іванівна, ТОВ „Інвестиційно-будівельна компанія" про визнання договору купівлі-продажу квартири удаваним, скасування державної реєстрації, визнання права власності на квартиру,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання договору купівлі-продажу квартири удаваним, скасування державної реєстрації, визнання права власності на квартиру.

В судові засідання позивач ОСОБА_3 після оголошення на території України воєнного стану не з`явився жодного разу, при цьому суд неодноразово повідомляв позивача як за фактичним місцем проживання, вказаним ним у позовній заяві, так і шляхом направленням SMS-повідомлень на його мобільний телефон, про дати і місце розгляду справи, однак відповідно до ст.223 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності позивача на підставі змісту його позовної заяви, доказів по справі, враховуючи його відповідь на відзив. Позивач ОСОБА_3 обґрунтовує свої позовні вимоги наступним.

З 1.11.2005 року позивач ОСОБА_3 працює на посаді заступника генерального директора ТОВ „Інвестиційно-будівельна компанія". Влітку 2013 року він звернувся до керівництва товариства з проханням придбати у власність належну ТОВ двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , оформивши право власності на свою матір ОСОБА_3 , проте фактичний покупцем буде позивач, який оплатить повну вартість вказаного нерухомого майна. І позивачу було надано таку згоду керівництвом компанії. Оскільки позивач ОСОБА_3 не мав повної суми вартості квартири, тому він також попросив керівництво розстрочити платіж вартості квартири частинами, на що також отримав згоду.

В липні 2013 року позивач ОСОБА_3 та його мати ОСОБА_3 домовились між собою про те, що за місцем роботи в ТОВ „Інвестиційно-будівельна компанія" позивач купить квартиру в будинку АДРЕСА_2 шляхом укладення договору купівлі-продажу і придбає її у забудовника за власний рахунок, але право власності на квартиру буде оформлене на матір ОСОБА_4 , оскільки приватний будинок в с. Колядинець Липоводолинського району Сумської області, де вона постійно мешкала, перейшов у власність доньки ОСОБА_3 , брата позивача, який погрожував їй його продажом в будь-який час. Але щоб дана квартира не стала частиною власності брата ОСОБА_5 , вони домовились, що оскільки квартира буде купуватись за кошти позивача і для його власних потреб, то після набуття права власності на дану квартиру ОСОБА_4 напише заповіт, яким заповість право власності на ОСОБА_6 . 8.07.2013 року ОСОБА_3 оформила у приватного нотаріуса Липоводолинського районного нотаріального округу Сумської області Бондаренко О.В. нотаріальну довіреність, якою уповноважила ОСОБА_6 придбати на її ім`я квартиру АДРЕСА_1 . Квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ТОВ „Інвестиційно-будівельна компанія" згідно свідоцтва про право власності від 4.09.2012 року, виданого на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 27.08.2012 року №1293-СЛО. 26.09.2013 року між ТОВ „Інвестиційно-будівельна компанія" та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу зазначеної квартири з відстрочкою платежу. Саме позивач ОСОБА_3 за рахунок власних грошових коштів вніс кількома частинами 520 000 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ. Після повної сплати вартості придбаної квартири між ТОВ „Інвестиційно-будівельна компанія" та ОСОБА_3 був підписаний акт приймання-передачі квартири від 19.03.2014 року. 23.05.2014 року було зареєстровано право власності за ОСОБА_3 на спірну квартиру в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Мати ОСОБА_3 на свою місячну пенсію в 1218 грн. не змогла б купити квартиру в м. Києві. Тому 11.11.2013 року, виконуючи домовленість, ОСОБА_3 оформила заповіт на ім'я сина ОСОБА_3 , посвідченого у приватного нотаріуса Липоводолинського районного нотаріального округу Сумської області Бондаренко О.В., якому заповідала вказану квартиру після своєї смерті. На час подачі даного позову до суду у позивача з мамою ОСОБА_3 виник цивільний спір щодо придбаного майна. Тому просить визнати укладений договір купівлі-продажу квартири та договір про внесення змін та доповнень до договору удаваними із застосуванням наслідків недійсності удаваного правочину, скасувати реєстраційний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_4 на спірну квартиру та визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, а у направленому відзиві до суду позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позову на підставі пропуску строків позовної давності (т.1, а.с.131-135). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у віці 90 років померла (т.1, а.с.151).

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18.11.2020 року провадження по даній цивільній справі було зупинене до закінчення 6-місячного строку прийняття спадщини (т.1, а.с.181).

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Колесника О.М. від 14.04.2021 року було відновлене цивільне провадження, замінено відповідача ОСОБА_3 на відповідача ОСОБА_3 (т.1, а.с.202).

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, але у направленій заяві до суду від 15.09.2021 року просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, застосувавши строк позовної давності до позовних вимог (т.2, а.с.74-77).

3-тя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гунько І.І. в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи була повідомлена судом належним чином, з заявами до суду про неможливість розгляду справи у її відсутність не зверталась.

Представник 3-тьої особи ТОВ „Інвестиційно-будівельна компанія" Дрьоміна Л.В. в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, пояснивши, що викладені обставини справи не підтверджуються доказами, тим більше, що ТОВ „Інвестиційно-будівельна компанія" будь-якими своїми діями не порушувала права позивача, дотримуючись всіх норм діючого законодавства.

Заслухавши представника 3-ї особи, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як зазначає ч.1 та ч.3, ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

У відповідності до ч.1, ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів по справі встановив наступні факти та правовідносини.

Як встановлено у судовому засіданні, з 1.11.2005 року позивач ОСОБА_3 працює на посаді заступника генерального директора ТОВ „Інвестиційно-будівельна компанія" (т.1, а.с.49).

Згідно ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.

За приписами ч.1, ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 8.07.2013 року ОСОБА_3 оформила у приватного нотаріуса Липоводолинського районного нотаріального округу Сумської області Бондаренко О.В. нотаріальну довіреність, якою уповноважила ОСОБА_6 придбати на її ім`я квартиру АДРЕСА_1 (т.1, а.с.46-47).

Квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ТОВ „Інвестиційно-будівельна компанія" згідно свідоцтва про право власності від 4.09.2012 року, виданого на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 27.08.2012 року №1293-СЛО (т.1, а.с.44).

26.09.2013 року між ТОВ „Інвестиційно-будівельна компанія" та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу зазначеної квартири з відстрочкою платежу (т.1, а.с.20-23).

19.03.2014 року між тими ж сторонами було укладено договір про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу зазначеної квартири з відстрочкою платежу (т.1, а.с.24-25), за п.1 якого зазначено, що продаж квартири здійснюється за 520 000 грн., які покупець зобов`язаний сплатити наступним чином: 149 900 грн. - в день підписання договору купівлі-продажу квартири; а решту 370 000 грн. - до 31.10.2014 року.

Вказані грошові кошти були сплачені відповідно до укладено договору та договору про внесення змін та доповнень кількома квитанціями ОСОБА_3 , що підтверджується вказаними платіжними документами (т.1, а.с.29-36).

Після повної сплати вартості придбаної квартири між ТОВ „Інвестиційно-будівельна компанія" та ОСОБА_3 був підписаний акт приймання-передачі квартири від 19.03.2014 року (т.1, а.с.26). 23.05.2014 року було зареєстровано право власності за ОСОБА_3 на спірну квартиру в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т.1, а.с.51).

11.11.2013 року ОСОБА_3 оформила заповіт на ім'я сина ОСОБА_3 , посвідченого у приватного нотаріуса Липоводолинського районного нотаріального округу Сумської області Бондаренко О.В., якому заповідала квартиру АДРЕСА_1 після своєї смерті (т.1, а.с.27-28).

Як вбачається з тексту заяви ОСОБА_3 , посвідченої 22.05.2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кутової Д.О. і направленої приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Гунько І.І., ОСОБА_3 скасовує свою довіреність видану 9.10.2017 року на ім`я ОСОБА_3 (т.2, а.с.135).

Позивач звернувся до суду, оскаржуючи вказаний договір купівлі-продажу квартири, оскільки реально покупцем був він, а не його мати ОСОБА_3 як вказав він у своїй позовній заяві.

Згідно ч.4, ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14.07.2022 року було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до ТОВ „Інвестиційно-будівельна компанія", ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсним в частині особи покупця, визнання покупцем за договором купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру. Постановою Київського Апеляційного суду від 17.01.2023 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14.07.2022 року було залишено без змін.

Згідно ч.1, ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачає ч.5, ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ч.1 та ч.2, ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Як роз`яснює п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правичинів недійсними" за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Відповідно до ч.1, ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ч.1, ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як наголошує ч.4, ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_3 оскаржує договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який був укладений 26.09.2013 року, а до суду він звернувся з даним позовом 10.02.2020 року (т.1, а.с.7), тобто у термін понад 3 роки, пропустивши строк позовної давності. Відповідач ОСОБА_3 , в свою чергу, у направленій заяві до суду від 15.09.2021 року просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, застосувавши строк позовної давності до позовних вимог позивача ОСОБА_3 (т.2, а.с.74-77).

Аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що оскільки пропуск позовної давності звернення до суду, про щ обуло заявлено відповідачем, є підставою для відмови у задоволенні позову, а позивач при зверненні до суду не просить цей строк поновити і не надає судові належних та допустимих доказів у розумінні ст.76-80 ЦПК України в обґрунтування поважності такого пропуску, тому в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі. Крім того, позивач вважає оскаржуваний договір купівлі-продажу квартири удаваним, оскільки саме він на його думку купував квартиру, а не його мати. Вказане є також підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки суперечить самій природі удаваності угоди, яку укладається сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а не приховування особи покупця, який насправді вчинив купівлю-продаж нерухомого майна.

Керуючись ст.2; 4-5; 10; 12-13; 76-80; 81-82; 133; 141; 223; 258-259; 263-265ЦПК України, на підставі ст.202; 203; 235; 626; 638; 655 ЦК України, ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України, п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правичинів недійсними", суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-ті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гунько Ірина Іванівна, ТОВ „Інвестиційно-будівельна компанія" про визнання договору купівлі-продажу квартири з відстрочкою платежу від 26.09.2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ „Інвестиційно-будівельна компанія", удаваним, застосування наслідків недійсності удаваного правочину, визнання договору від 19.03.2014 року про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу квартири з відстрочкою платежу від 26.09.2013 року удаваним та застосування наслідків недійсності удаваного правочину, скасування державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , визнання права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , стягнення судових витрат відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 20.03.2023 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Суддя :