Постанова

від 11.04.2023 по справі 755/8183/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №755/8183/20 Головуючий у І інстанції - Гаврилова О.В.

апеляційне провадження №22-ц/824/2844/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Даньшиної І.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, Державного підприємства «Сетам» Міністерства юстиції України на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, Державного підприємства «Сетам» Міністерства юстиції України, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куксова Марія Сергіївна, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання прилюдних торгів недійсними, визнання недійсним протоколу проведення прилюдних торгів, скасування акта державного виконавця, визнання права власності, -

установив:

ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М., ДП «Сетам» МЮУ, треті особи: ПН КМНО Куксова М.С., Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, ТОВ «Вердикт Капітал» про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання прилюдних торгів недійсними, визнання недійсним протоколу проведення прилюдних торгів, скасування акта державного виконавця, визнання права власності, мотивуючи свої вимоги тим, що 21 липня 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» був укладений кредитний договір №23-512/08-А, за яким банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повороткості, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 34605 доларів США з оплатою по процентній ставці 12,5 процентів річних для придбання транспортного засобу Санг Янг 2008 року випуску.

Позичальник зобов`язався повністю повернути кредитні ресурси до 20 липня 2015 року.

Крім того, 21 липня 2008 року між позивачем та банком був укладений договір застави автомобіля.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 лютого 2015 року у справі №755/24747/14-ц з позивача на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» стягнуто заборгованість за договором кредиту та судові витрати всього на суму 152759,69 грн.

31 липня 2019 року Київським апеляційним судом скасовано ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 07 серпня 2017 року про поновлення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» строку пред`явлення до виконання виконавчого листа №755/24747/14-ц.

15 листопада 2018 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за договором відступлення прав вимоги, відступив права вимоги за кредитними договорами та договорами поруки відповідно до підписаного реєстру договорів ТОВ «Вердикт Капітал», в тому числі за договорами застави.

При цьому, ТОВ «Вердикт Капітал», як правонаступник ПАТ «Фінанси і Кредит», не вчиняє жодних дій щодо реалізації заставленого майна для стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 152759,69 грн на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 лютого 2015 року.

ТОВ «Вердикт Капітал» лише 28 січня 2019 року звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва в рамках цивільної справи №755/24747/14-ц із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в задоволенні якої було відмовлено.

Позивач зазначає, що вартість заставного майна, а саме автомобіля, який був реалізований в рамках іншого виконавчого провадження за 187598 грн, повністю перекрив борг у розмірі 152759,69 грн.

На підставі заяви ТОВ «Вердикт Капітал» 05 лютого 2019 року приватним виконавцем Кондратюк В.С. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення з позивача, який є боржником за кредитним договором №23-512/08-А від 21 липня 2008 року, укладеним із ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником всіх прав та обов`язків якого, на підставі договору про відступлення прав вимоги за договорами застави від 15 листопада 2018 року є ТОВ «Вердикт Капітал».

Постановою приватного виконавця Телявського А.М. від 12 лютого 2019 року за вказаним виконавчим написом нотаріуса відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 та вчинялись виконавчі дії.

Дізнавшись про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса, позивач 17 квітня 2019 року звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «Вердикт Капітал» про визнання виконавчого напису нотаріуса №20, вчиненого приватним нотаріусом Кондратюком В.С. 05 лютого 2019 року таким, що не підлягає виконанню.

08 травня 2019 року та 14 травня 2019 року приватний виконавець та приватний нотаріус отримали копії ухвали суду про відкриття провадження у справі разом з копіями позовної заяви та додатками.

Приватному виконавцю Телявському А.М. було відомо про судовий спір щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, проте дана обставина не зупинила виконавчі дії.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 грудня 2019 року виконавчий напис визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Також у позові зазначено, що станом на час відкриття виконавчого провадження в спірній квартирі постійно проживала і мала право користування малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте приватний виконавець не запитав попередньої згоди органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна.

Із урахуванням вищевикладеного, позивач вважає, що реалізація спірної квартири приватним виконавцем Телявським А.М. в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2 відбулась безпідставно, з порушенням закону.

Просив суд, витребувати у набувача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 ;

Визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

Визнати недійсними прилюдні торги щодо продажу квартири АДРЕСА_1 ;

Скасувати акт приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А.М. про проведення прилюдних торгів з продажу квартири АДРЕСА_1 від 21 червня 2019 року;

Визнати недійсним свідоцтво про придбання квартири АДРЕСА_1 з прилюдних торгів від 15 липня 2019 року, посвідченого ПН КМНО Куксовою М.С.;

Визнати недійсним протокол проведення прилюдних торгів щодо продажу квартири АДРЕСА_1 , складений Одеською філією приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція».

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року, позов задоволено частково.

Визнано недійсними електронні торги, проведені 18 червня 2019 року ДП «Сетам» МЮУ з реалізації квартири АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним протокол проведення електронних торгів №413338, проведених 18 червня 2019 року ДП «Сетам» МЮУ з реалізації квартири АДРЕСА_1 .

Скасовано акт приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. від 21 червня 2019 року про проведені електронні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , посвідчене ПН КМНО Куксовою М.С., видане на ім`я ОСОБА_1 .

Витребувано у набувача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову - відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зазначив, що спірна квартира вибула із володіння первісного власника ОСОБА_5 до кінцевого власника-скаржника ОСОБА_6 (за відплатним договором) в рамках виконавчого провадження, відкритого приватним виконавцем А. Телявським на підставі виконавчого напису нотаріуса, а відтак спірна квартира вибула із володіння первісного власника ОСОБА_7 у порядку для виконання судових рішень, що унеможливлює задоволення позовних вимог.

Суть порушення матеріального права у цій справі полягає у незастосуванні районним судом п. 2 ст. 388 ЦК України, який підлягає до застосування, адже спірна квартира продана за відплатним договором у порядку для виконання судових рішень в рамках виконавчого провадження, та помилковому застосуванні п. 1 ст. 388 ЦК України, який не підлягає до застосуванню у даних конкретних відносинах сторін, оскільки спірна квартира не була загублена первісним власником ОСОБА_7 , спірну квартиру не викрадали у первісного власника ОСОБА_7 , спірну квартиру первісний власник ОСОБА_7 нікому у володіння не передавав внаслідок чого спірна квартира вибула іншим шляхом поза їх волею.

Тобто, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між первісним власником ОСОБА_7 та спірною квартирою, його волевиявленням щодо вибуття спірної квартири, а також від того чи є кінцевий власник-скаржник ОСОБА_8 добросовісним набувачем спірної квартири та від характеру набуття спірної квартири (платність).

Саме тому, витребувати спірну квартиру у кінцевого власника-скаржника ОСОБА_6 , який її набув за відплатним договором з електронних торгів в рамках чинного виконавчого провадження, яке первісний власник ОСОБА_7 ніколи не зупиняв і не оскаржував, та у той період часу, коли виконавчий напис нотаріуса був чинний, неможливо.

Районний суд не звернув уваги на презумпцію добросовісності набувача-скаржника ОСОБА_6 , не навів доказів на спростування факту добросовісності набуття спірної квартири ОСОБА_8 за відплатним договором в рамках чинного виконавчого провадження при відсутності порушень законодавства під час проведення електронних торгів.

Також, в обґрунтування позовних вимог первісний власник ОСОБА_7 посилався на наявність права користування спірною квартирою малолітньою онукою, але підтвердилася лише юридична реєстрація дитини у спірній квартирі, та на факт подання первісним власником ОСОБА_7 іншої позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, про що нібито було відомо приватному виконавцю А. Телявському, однак, дана обставина не зупинила виконавчі дії.

Отже, предметом доказування у цьому спорі є тягар доведення фактичного користування малолітньою онукою спірною квартирою під час проведення електронних торгів, а також яким чином пізніше (грудень 2019 року) визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, впливає на раніше (червень 2019 року) проведення електронних торгів в рамках виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса, який на момент проведення торгів (червень 2019 року) був чинним.

Під час розгляду справи, факт користування спірною квартирою малолітньою онукою не підтвердився, а було встановлено лише факт юридичної реєстрації малолітньої онуки для іншої цілі - перебування на квартирному обліку її дорослих родичів.

Правочин щодо відчуження за договором купівлі-продажу спірної квартири, яка належить на праві власності лише одному первісному власнику ОСОБА_7 (дід малолітньої дитини), в якій онука навіть не проживала, а була лише юридично зареєстрована для цілей перебування на квартирному обліку дорослих родичів, не порушують прав такої онуки, оскільки малолітня проживає в іншому житловому приміщенні разом зі своїми батьками.

Зазначає також, що вимога про витребування спірної квартири від кінцевого власника- скаржника ОСОБА_6 є безпідставною, адже спірна квартира була набута добросовісно (за відплатним договором) під час чинного виконавчого провадження, яке первісний власник ОСОБА_7 не оскаржував, до приватного виконавця про зупинення виконавчого провадження не звертався, а про звернення з іншим позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, первісний власник ОСОБА_7 нікого не повідомив, а причиною такого неповідомлення хибно винуватить нібито погану роботу суду щодо затягування з розглядом його вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, який, на його думку, зобов`язаний був невідкладно ухвалити рішення у справі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Такий довід первісного власника ОСОБА_7 спростовується пізнішою ухвалою від 29 листопада 2019 року районного суду у справі 755/6436/19 про залишення без руху позову, а відтак винуватцем у продажі ще у червні 2019 року спірної квартири є насамперед сам первісний власник ОСОБА_7 .

Необґрунтованість оскаржуваного рішення районного суду у цій справі полягає в неповноті встановлення обставин щодо відсутності порушень під час реалізації спірної квартири в рамках виконавчого провадження приватного виконавця А. Телявського.

Звертає увагу на те, що виконавче провадження має самостійний спосіб оскарження, а тому за відсутності скарг, заяв чи будь-яких інших дій первісного власника ОСОБА_7 , як боржника у виконавчому провадженні, районний суд дійшов передчасного висновку щодо недійсності електронних торгів, протоколу їх проведення, скасування акту приватного виконавця А. Телявського тощо.

Підсумовуючи, зазначив, що вирішальним у цьому спорі є відсутність причинного зв`язку між визнанням виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та правомірністю набуття кінцевим власником-скаржником ОСОБА_9 спірної квартири.

Помилкове ототожнення цих різних та окремих правовідносин призвела до незаконного позбавлення ОСОБА_6 правомірно набутої, за відплатним договором, спірної квартири.

Оскаржуване рішення районного суду є не тільки незаконним, але й несправедливим до малолітніх доньок ОСОБА_6 - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , 2005 та 2014 років народження, відповідно, які окремим розпорядженням третьої особи - Дніпровської районної в місті Києві державних адміністрації визнані такими, що потребують поліпшення житлових умов, але протизаконно позбавлені спірної квартири, яку ОСОБА_8 купив для своїх доньок.

Просив, скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог.

На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_2 подав відзив, посилаючись на те, що подаючи зазначений цивільний позов він виходив із неправомірності дій відповідачів по справі, що привели до вибуття належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1 , із його володіння поза його волею.

Вимоги позову були обґрунтовані тим, що 21 липня 2008 року між ним та ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» був укладений кредитний договір №23-512/08-А, за яким банк надав в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 34605 доларів CШA з оплатою по процентній ставці 12,5 процентів річних для придбання транспортного засобу Санг Янг 2008 року випуску.

Позивач зобов`язувався повністю повернути кредитні ресурси до 20 липня 2015 року.

21 липня 2008 року був укладений договір застави автомобіля.

З огляду на його фінансову неспроможність виконати кредитні зобов`язання - рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 лютого 2015 року у справі №755/24747/14-ц з нього на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» стягнуто заборгованість за договором кредиту та судові витрати всього на суму 152759,69 грн.

31 липня 2019 року Київським апеляційним судом скасовано ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 07 серпня 2017 року про поновлення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» строку пред`явлення до виконання виконавчого листа №755/24747/14-ц.

15 листопада 2018 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за договором відступлення прав вимоги, відступає права вимоги за кредитними договорами та договорами поруки відповідно до підписаного реєстру договорів ТОВ «Вердикт Капітал», в тому числі за договорами застави позивача.

При цьому, ТОВ «Вердикт Капітал», як правонаступник ПАТ «Фінанси і Кредит», не вчиняє жодних дій щодо реалізації заставленого майна для стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 152759,69 грн. на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 лютого 2015 року.

28 січня 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва в рамках цивільної справи №755/24747/14-ц у задоволенні заяви ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження було відмовлено.

ТОВ «Вердикт Капітал» в позасудовий спосіб здійснив повторне стягнення заборгованості за кредитним договором №23-512/08-А від 21 липня 2008 року у розмірі 515876,37 грн. за виконавчим написом нотаріуса №202 від 05 лютого 2019 року у виконавчому провадженні НОМЕР_2 від 12 лютого 2019 року.

За станом на 21 червня 2019 року заборгованість за кредитним договором стягнута приватним виконавцем Телявським А.М. в примусовому порядку в повному об`ємі.

Стягнуто:

187598 грн. - Акт про проведені електронні торги від 25 квітня 2019 року щодо реалізації арештованого майна, а саме транспортного засобу SSANG YONG RODIUS, д.н.з. НОМЕР_1 .

337330 грн. - Акт про проведені електронні торги від 21 червня 2019 року щодо реалізації арештованого майна, а саме однокімнатної квартири АДРЕСА_2 .

27 грудня 2019 року рішенням Дніпровського районного суду в м. Києві у справі №755/6436/19 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С. 05 лютого 2019 року, зареєстрований в реєстрі за №202 про звернення стягнення з ОСОБА_2 , боржника за кредитним договором №23-512/08-А від 21 липня 2008 року, укладеного із ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», перейменованим на ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником всіх прав та обов`язків якого, на підставі договору про відступлення прав вимоги за договорами застави, посвідченого ПН КМНО Юдіним М.А. 15 листопада 2018 року за реєстровим №667 є ТОВ «Вердикт Капітал».

Зазначає, що судом першої інстанції на підставі матеріалів справи було встановлено, що квартира АДРЕСА_1 вибула з його володіння поза його волею та була реалізована на електронних торгах на підставі виконавчого напису нотаріуса, який рішенням суду визнано таким, що не підлягає виконанню.

Судом правомірно зроблено вмотивований висновок, що у розумінні положень ст. 388 ЦК України спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача поза його волею.

Зазначив, що оспорювана квартира не була продана у порядку, встановленому для виконання судових рішень, а реалізована на прилюдних торгах на реалізацію отриманого у позасудовий спосіб виконавчого напису, який судом був визнаний недійсним, та вибула з його володіння поза його волею.

Особисто він не вчиняв жодних дій та не приймав жодних рішень щодо розпорядження цим майном, а тому у нього є всі підстави як у власника реалізації необмеженого права витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Також звертає увагу на те, що для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, виконавче провадження НОМЕР_2 від 12 лютого 2019 року відкрито постановою приватного виконавця Телявського А.М. від 12 лютого 2019 року за виконавчим написом №202 від 05 лютого 2019 року, вчиненим приватним нотаріусом Кондратюком B.C.

Рішенням Дніпровського районного в м. Києві суду у справі №755/6436/19 від 27 грудня 2019 року виконавчий напис №202 визнано таким, що не підлягає виконанню.

Вказані обставини означають те, що приватний виконавець Телявський А.М. при реалізації квартири електронних торгах не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Просив, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року залишити без змін.

Також, апеляційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року подало і ТОВ «Вердикт Капітал», оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зазначило, що 21 липня 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір, за яким банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 34605 доларів США з оплатою по процентній ставці 12,5 процентів річних для придбання транспортного засобу Санг Янг 2008 року випуску.

Позичальник зобов`язався повністю повернути кредитні ресурси до 20 липня 2015 року.

В забезпечення виконання кредитного договору було укладено договір застави автомобіля.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 лютого 2015 року у справі №755/24747/14-ц з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» була стягнута заборгованість за договором кредиту та судові витрати на суму 152759,69 грн.

ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за договором відступлення прав вимоги, відступив права вимоги до ОСОБА_2 ТОВ «Вердикт Капітал», в тому числі за договорами застави.

У зв`язку з наявністю заборгованості за кредитним договором, за заявою ТОВ «Вердикт Капітал» 05 лютого 2019 року приватним виконавцем Кондратюк B.C. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення з позивача, який є боржником за кредитним договором №23- 512/08-А від 21 липня 2008 року, укладеним із ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником всіх прав та обов`язків якого, на підставі договору про відступлення прав вимоги за договорами застави від 15 листопада 2018 року є ТОВ «Вердикт Капітал».

Постановою приватного виконавця Телявського А.М. від 12 лютого 2019 року за вказаним виконавчим написом нотаріуса відкрито виконавче провадження НОМЕР_2.

У ході примусового стягнення заборгованості у виконавчому провадженні постановою приватного виконавця Телявського А.М. від 12 лютого 2019 року накладено арешт на кошти боржника.

Постановою приватного виконавця Телявського А.М. від 12 лютого 2019 року накладено арешт на майно боржника.

Постановою приватного виконавця Телявського А.М. від 15 лютого 2019 року про опис та арешт майна (коштів) боржника, описано та накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

Постановою приватного виконавця Телявського А.М. від 15 лютого 2019 року про опис та арешт майна (коштів) боржника, описано та накладено арешт на належний позивачу транспортний засіб.

Постановою від 28 лютого 2019 року призначено суб`єкта оціночної діяльності, з метою визначення вартості описаного майна.

15 березня 2019 року приватним виконавцем було сформовано та подано до ДП «СЕТАМ» заявки про реалізацію арештованого майна боржника - квартири та транспортного засобу.

15 квітня 2019 року ДП «СЕТАМ» було складено протокол про проведені електронні торги з реалізації транспортного засобу.

18 червня 2019 року ДП «СЕТАМ» було складено протокол проведення електронних торгів з реалізації квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

21 червня 2019 року на підставі протоколу про проведені електронні торги від 18 червня 2019 року, приватним виконавцем було складено акт про проведені електронні торги.

В подальшому 27 грудня 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва було винесено рішення про визнання виконавчого напису №202, виданого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком B.C. від 05 лютого 2019 року таким, що не підлягає виконанню.

Саме, скасування виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було відкрито виконавче провадження і в ході якого було реалізовано квартиру позивача, стало підставою, на думку суду першої інстанції, для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

Так, в оскаржуваному рішенні зазначено: «Враховуючи те, що виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого проводилась примусова процедура продажу нерухомого майна на оспорюваних електронних торгах, визнаний у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, слід дійти висновку про недійсність електронних торгів, які були проведені на підставі такого виконавчого напису, що призвело до порушення майнових прав позивача».

Зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що рішення про визнання виконавчого напису №202 таким, що не підлягає виконанню, винесено 27 грудня 2019 року, тобто вже після реалізації арештованого майна боржника.

Тобто на момент проведення електронних торгів жодних порушень законодавства щодо їх проведення не було.

Судом не було надано належної правової оцінки тій обставині, що примусово виконуючи виконавчий документ - виконавчий напис, Приватний виконавець діяв в межах правового поля, в межах визначених норм матеріального права, а доводи про те, що виконавчий напис рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2019 року (наведене рішення набрало законної сили - 11 січня 2020 року) було скасовано на увагу не заслуговують, оскільки, прилюдні торги відбулися з примусового виконання виконавчого напису набагато раніше, чим наведене рішення набрало законної сили, в зв`язку з чим відсутні будь-які підстави для визнання таких торгів недійсними.

Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги, що право пред`явлення вимоги про визнання прилюдних торгів недійсними належить лише учасникам відповідних торгів та виконавцю, якими позивач не є.

Також, для визнання електронних торгів недійсними, необхідно встановити порушення норм Порядку реалізації арештованого майна саме в момент проведення торгів.

Тобто, позивач має довести: порушення Порядку; що такі порушення вплинули на результати торгів; законні інтереси позивача порушені.

Однак, станом на день проведення спірних електронних торгів виконавчий напис нотаріуса від 05 лютого 2019 року був дійним, отже жодного порушення правил проведення електронних торгів, впливу таких порушень на результат торгів, а також порушення законних прав позивача в результаті проведення спірних торгів позивачем доведено не було.

Крім того, звертає увагу на той факт, що при розгляді справи №755/5640/21 за позовом ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором (3% річних та інфляційних втрат) у апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказував на наявність виконавчого провадження щодо стягнення з нього коштів за виконавчим написом нотаріуса.

При цьому, зазначав про реалізацію автомобіля та квартири на електронних торгах в рахунок погашення такої заборгованості, та зазначив, що з нього було стягнуто всього 524928 грн.

Далі, ОСОБА_2 зазначив, що фактично з відповідача стягнута вся сума заборгованості за кредитним договором.

Тобто ОСОБА_2 визнав суму заборгованості за виконавчим написом для того, щоб уникнути стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат, а потім звернувся з позовом про скасування електронних торгів з продажу квартири, тим самим намагаючись уникнути відповідальності за невиконання зобов`язань за кредитним договором.

Просило скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог.

На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_2 також подав відзив, в якому послався на правову позицію Верховного Суду у аналогічних справах.

Так, згідно правових висновків Верховного Суду у постановах від 07 листопада 2018 року (справа №712/1317/14-ц), від 12 грудня 2018 року (справа №759/18852/14-ц), від 07 лютого 2019 року (справа №522/1516/15-ц), від 03 липня 2019 року (справа №372/4917/13), від 19 серпня 2020 року (справа №202/1698/17), від 23 грудня 2020 року (справа №639/7253/18-ц), враховуючи те, що виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого проводилась примусова процедура продажу рухомого майна на оспорюваних електронних торгах, визнаний у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, що призводить до висновку про недійсність електронних торгів, які були проведені на підставі такого виконавчого напису, що призвело до порушення моїх майнових прав.

Вважає, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року є законним і обґрунтованим та таким, що прийняте на підставі належних і допустимих доказів.

Просив, апеляційну скаргу ТОВ «Вердикт Капітал» залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року залишити без змін.

Крім цього, апеляційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року подав і приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявський А.М., оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що 05 лютого 2019 року приватним нотаріусом Кондратюком B.C. вчинено виконавчий напис №202, відповідно до якого звернено стягнення з ОСОБА_2 , який є боржником за кредитним договором №23-512/08-А від 21 липня 2008 року, укладеним із ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником всіх прав та обов`язків якого, на підставі договору про відступлення прав вимоги за договорами застави від 15 листопада 2018 року є ТОВ «Вердикт Капітал».

Загальна сума, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» становить 515876,37 грн.

12 лютого 2019 року приватним виконавцем Телявським А.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

15 лютого 2019 року приватним виконавцем Телявським А.М. винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, відповідно до якої описано та накладено арешт на зареєстроване нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

28 лютого 2019 року приватним виконавцем Телявським А.М. винесено постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні з метою визначення вартості описаного та арештованого майна боржника, а саме: квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання ТОВ «Приватна експертна служба» було визначено вартість описаного та арештованого майна боржника за результатами якого було складено відповідний звіт про оцінку майна, відповідно до якого вартість квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 становить - 481900 грн.

15 березня 2019 року приватним виконавцем було сформована та подано до ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію арештованого майна боржника, а саме: квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

18 червня 2019 року ДП «СЕТАМ» було складено протокол проведення електронних торгів з реалізації квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , переможцем електронних торгів визнано учасника №14 - ОСОБА_1

21 червня 2019 року, на підставі протоколу про проведені електронні торги від 18 червня 2019 року, приватним виконавцем Телявським А.М. було складено акт про проведені електронні торги.

Таким чином, в межах примусового виконання виконавчого напису №202 від 05 лютого 2019 року, виданого ПН ІМНО Київської області Кондратюком B.C., про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Вердикт Капітал», відбулась примусова реалізація майна боржника шляхом проведення електронних торгів.

На момент проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , на підставі виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 05 лютого 2019 року та зареєстрованого в реєстрі за №202, вказаний напис нотаріуса був чинним, процедура визнання його в судовому порядку таким, що не підлягає виконанню була здійснена вже після проведення спірних торгів.

Тобто, на момент здійснення приватним виконавцем своїх обов`язків щодо реалізації нерухомого майна в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 виконавчий напис нотаріуса був чинним, а тому підстави для ствердження про наявність порушень процедури проведення електронних торгів відсутні.

Оскільки порушень саме процедури проведення електронних торгів з реалізації рухомого майна боржника не встановлено, то підстав для визнання електронних торгів недійсними немає.

Водночас, звертає увагу, що правовим обґрунтуванням для задоволення позову в частині визнання недійсними електронних торгів, протоколу та акта про проведені електронні торги, було визнання виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 05 лютого 2019 року та зареєстрованого в реєстрі за №202, щодо стягнення із ОСОБА_2 , заборгованості (на підставі якого відбулась реалізація майна шляхом проведення електронних торгів) таким, що не підлягає виконанню.

Жодних доказів чи мотивувань стосовно порушення процедури проведення електронних торгів ані позовна заява, ані долучені до неї документи не містили.

Також, як вбачається із матеріалів справи, на момент проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , на підставі виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 05 лютого 2019 року та зареєстрованого в реєстрі за №202, вказаний напис нотаріуса був чинним, процедура визнання його в судовому порядку таким, що не підлягає виконанню була здійснена вже після проведення спірних торгів.

Тобто, на момент здійснення приватним виконавцем Телявським А.М. своїх обов`язків щодо реалізації нерухомого майна в межах виконавчого провадження НОМЕР_2, виконавчий напис нотаріуса був чинним, а тому підстави для ствердження про наявність з боку приватного виконавця Телявського А.М. порушень процедури проведення електронних торгів відсутні.

Просив скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог.

На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_2 також подав відзив, обґрунтовуючи його тим, що виконавче провадження НОМЕР_2 від 12 лютого 2019 року відкрито постановою приватного виконавця Телявського А.М. від 12 лютого 2019 року за виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком B.C. 05 лютого 2019 року та зареєстрований в реєстрі за №202 про звернення стягнення з ОСОБА_2 , боржника за кредитним договором №23-512/08-А від 21 липня 2008 року.

Рішенням Дніпровського районного суду в м. Києві від 27 грудня 2019 року, зазначений виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню.

Під час судового оскарження вказаного виконавчого напису апелянт - приватний виконавець Телявський А.М. належав до кола учасників справи №755/6436/19, а тому точно знав про зазначене судове провадження.

Звертає увагу на те, що він звернувся до суду 17 квітня 2019 року, 25 квітня 2019 року було відкрито судове провадження.

21 червня 2019 року було складено Акт про проведені електронні торги, відповідно до якого на підставі виконавчого напису №202, виданого 05 лютого 2019 року, вчиненого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком B.C. продано належну позивачу однокімнатну квартиру в АДРЕСА_3 .

З огляду на вказане, точно знаючи про судове провадження, предметом якого було встановлення відсутності правомочності на реалізацію оскаржуваного майна, приватний виконавець Телявський А.М. не проявив розумної обачності, не відстрочив на період розгляду справи проведення виконавчих дій, що привело до порушення прав позивача як власника квартири.

Просив, апеляційну скаргу приватного виконавця Телявського А.М. залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року залишити без змін.

Також, апеляційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року подало і ДП «СЕТАМ», оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначило, що виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С. 05 лютого 2019 року, зареєстрований в реєстрі за №202, був чинним станом на день проведення спірних торгів 18 червня 2019 року.

Отже, жодного порушення правил проведення електронних торгів, впливу таких порушень на результат торгів, а також порушення законних прав Позивача у результаті проведення спірних торгів судом першої інстанції не встановлено.

До того ж, суд першої інстанції проігнорував численні висновки Верховного Суду та не врахував той факт, що виконавчий напис №202, вчинений 05 лютого 2019 року, був чинним станом на день проведення спірних торгів, а тому безпідставно визнав недійсними електронні торги за лотом №353294 з реалізації однокімнатної квартири, загальною площею 28.4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Просило скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог.

Відзив на апеляційну скаргу ДП «СЕТАМ» від учасників справи не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 грудня 2019 року (справа №755/6436/19) позов ОСОБА_2 до ТОВ «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк В.С., Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявський А.М. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задоволено.

Виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С. 05 лютого 2019 року зареєстрований в реєстрі за №202 про звернення стягнення з ОСОБА_2 , який є боржником за кредитним договором №23-512/08-А від 21 липня 2008 року, укладеним ним із ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», перейменованим на ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником всіх прав та обов`язків якого, на підставі договору про відступлення прав вимоги за договорами застави, посвідченого ПН КМНО Юдіним М.А 15 листопада 2018 року за реєстровим №667 є ТОВ «Вердикт Капітал» визнано таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «Вердикт Капітал» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 грудня 2019 року визнано неподаною та повернуто скаржнику.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 грудня 2019 року встановлено, що 21 липня 2008 року між позивачем та ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» був укладений договір, за яким банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 34605 доларів США з оплатою по процентній ставці 12,5 процентів річних для придбання транспортного засобу Санг Янг 2008 року випуску.

Позичальник зобов`язався повністю повернути кредитні ресурси до 20 липня 2015 року.

Крім того, 21 липня 2008 року між позивачем та банком був укладений договір застави автомобіля.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 лютого 2015 року у справі №755/24747/14-ц з позивача на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» була стягнута заборгованість за договором кредиту та судові витрати всього на суму 152759,69 грн.

05 лютого 2019 року приватним нотаріусом Кондратюк В.С. вчинено виконавчий напис за змістом якого, приватний виконавець на підставі ст.ст. 87-91 ЗУ «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року №1172, пропонує звернути стягнення з позивача, який є боржником за кредитним договором №23-512/08-А від 21 липня 2008 року, укладеним із ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником всіх прав та обов`язків якого, на підставі договору про відступлення прав вимоги за договорами застави від 15 листопада 2018 року є ТОВ «Вердикт Капітал».

Строк платежу за кредитним договором №23-512/08-А від 21 липня 2008 року настав.

Боржником допущено прострочення платежів.

Стягнення заборгованості проводиться за період з 15 листопада 2018 року по 16 січня 2019 року.

Сума заборгованості складає 18254,69 доларів США, що еквівалентно 514176,37 грн. та 18457,34 грн. комісії.

Сума заборгованості загалом складається із заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за відсотками, заборгованості з комісії та нарахованих відсотках.

Крім того, за вчинення виконавчого напису ТОВ «Вердикт Капітал» сплатило 1700 грн.

Загальна сума, яка підлягає стягненню з позивача на користь відповідача згідно змісту оспорюваного виконавчого напису нотаріуса становить 515876,37 грн.

Постановою приватного виконавця Телявського А.М. від 12 лютого 2019 року за вказаним виконавчим написом нотаріуса відкрито виконавче провадження НОМЕР_2.

Постановою приватного виконавця Телявського А.М. від 12 лютого 2019 року накладено арешт на кошти боржника.

Постановою приватного виконавця Телявського А.М. від 12 лютого 2019 року накладено арешт на майно боржника.

Постановою приватного виконавця Телявського А.М. від 15 лютого 2019 року про опис та арешт майна (коштів) боржника, описано та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Постановою приватного виконавця Телявського А.М. від 15 лютого 2019 року про опис та арешт майна (коштів) боржника, описано та накладено арешт на належний позивачу транспортний засіб.

Постановою Київського апеляційного суду міста Києва від 23 червня 2022 року (справа №755/5640/21) апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 липня 2021 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ «Вердикт капітал» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором залишено без задоволення.

Вказаною постановою суду встановлено, що 15 квітня 2019 року було проведено електронні торги, відповідно до яких в рахунок погашення боргу ОСОБА_2 перед позивачем продано автомобіль SSANG YONG RODIUS, про що складено акт про проведені електронні торги від 25 квітня 2019 року.

21 червня 2019 року було складено Акт про проведені електронні торги, відповідно до якого на підставі виконавчого напису №202, виданого 05 лютого 2019 року, вчиненого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С. продана однокімнатна квартира АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 , в рахунок погашення боргу перед позивачем.

Постановою Київського апеляційного суду міста Києва від 15 червня 2022 року (справа №755/15348/19) апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 грудня 2019 року в частині задоволених позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зобов`язання вчинити певні дії скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовлено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось та судом апеляційної інстанції не переглядалось.

Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Київського апеляційного суду міста Києва від 15 червня 2022 року встановлено, що з 15 липня 2019 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М.С. відповідно до ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження», та на підставі акта про проведення прилюдних торгів, затвердженого 21 червня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Телявським А. М. за реєстровим №3501.

Відповідно до відомостей із електронного реєстру територіальної громади м. Києва від 27 вересня 2019 року ОСОБА_2 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 .

Як убачається з інформації про виконавче провадження НОМЕР_2 та АСВП (ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження НОМЕР_3), 12 лютого 2019 року постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №202, вчиненого 05 лютого 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С. про звернення стягнення з ОСОБА_2 який є боржником за кредитним договором №23-512/08-А від 21 липня 2008 року, укладеним ним із ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», перейменованим на ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником всіх прав та обов`язків якого, на підставі договору про відступлення прав вимоги за договорами застави, посвідченого ПН КМНО Юдіним М.А. 15 листопада 2018 року за реєстровим №667 є ТОВ «Вердикт Капітал».

Також, з АСВП (ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження НОМЕР_3) вбачається, що 15 лютого 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт, відповідно до якої було описано та накладено арешт на майно - транспортний засіб.

Також 15 лютого 2019 року приватним виконавцем винесено постанову, відповідно до якої описано та накладено арешт на зареєстроване нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Постановою приватного виконавця від 28 лютого 2019 року призначено суб`єкта оціночної діяльності, з метою визначення вартості описаного майна.

18 червня 2019 року відбулись електронні торги з реалізації квартири, загальною площею 28,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 за ціною продажу: 337330 грн.

Переможцем торгів визнано ОСОБА_1 , як учасника, що запропонував найвищу цінову пропозицію, що підтверджується протоколом проведення електронних торгів №413338, АСВП (ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження НОМЕР_3).

21 червня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. складено акт про проведені електронні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1 (АСВП (ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження НОМЕР_3)).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. від 20 серпня 2020 року закінчено виконавче провадження НОМЕР_2 на підставі п.5 ч.1 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв`язку з виконанням виконавчого документа. (АСВП (ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження НОМЕР_3)).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та визнаючи недійсними електронні торги, проведені 18 червня 2019 року ДП «Сетам» МЮУ з реалізації квартири АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого проводилась примусова процедура продажу нерухомого майна на оспорюваних електронних торгах, визнаний у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню.

З такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції на момент проведення спірних торгів), реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2831/5, визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року (справа №465/650/16-ц), та від 23 січня 2019 року (справа №522/10127/14-ц), правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів.

Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів, зазначене свідчить про оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Відповідно до ч.1 ст. 650 ЦК України, особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 4 ст. 656 ЦК України, до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Ураховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 18 листопада 2015 року (справа №6-1884цс15); від 12 жовтня 2016 року (справа №6-1981цс16), підставою визнання прилюдних торгів недійсними є наявність не лише порушень вимог закону при проведенні прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Отже, не лише недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, є способом захисту та підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 07 листопада 2018 року (справа №712/1317/14-ц), від 12 грудня 2018 року (справа №759/18852/14-ц), від 07 лютого 2019 року (справа №522/1516/15-ц), від 03 липня 2019 року (справа №372/4917/13), від 19 серпня 2020 року (справа №202/1698/17), від 23 грудня 2020 року (справа №639/7253/18), від 01 грудня 2021 року (справа №263/15746/20).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Задовольняючи вимогу ОСОБА_2 про витребування на його користь у набувача ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира вибула з володіння позивача та була реалізована на електронних торгах на підставі виконавчого напису нотаріуса, який рішенням суду визнано таким, що не підлягає виконанню, а тому у розумінні положень ст. 388 ЦК України спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача поза його волею.

З такими висновками колегія суддів також погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Згідно ч. 2 ст. 388 ЦК України, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст. 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння.

Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положення ст. 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року (справа №6-2233цс16), який у подальшому підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року (справа №522/2202/15-ц).

Застосовуючи положення ч. 2 ст. 388 ЦК України про те, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті електронних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки відповідно до ч.1 ст. 388 ЦК України, власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року (справа №639/7253/18).

Відмовляючи позивачу у задоволенні його вимоги про визнання права власності на квартиру, суд керувався тим, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту в цій частині, з чим погоджується і колегія суддів, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК України).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту.

Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року (справа №338/180/17), від 11 вересня 2018 року (справа №905/1926/16), від 30 січня 2019 року (справа №569/17272/15-ц), від 11 вересня 2019 року (справа №487/10132/14-ц), від 16 червня 2020 року (справа №145/2047/16-ц).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року (справа №916/1415/19).

По справі встановлено, що 15 липня 2003 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір дарування квартири АДРЕСА_1 , за умовами якого позивач прийняв у дар вищевказану квартиру, що підтверджується копією дублікату договору дарування квартири.

12 серпня 2013 року було проведено державну реєстрацію права власності на цю квартиру за позивачем ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України, цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Цивільний кодекс України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, встановлених ст. 376 ЦК України, а підтвердження рішенням суду існуючого в особи права власності - у випадках, встановлених ст. 392 ЦК України.

В інших випадках право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Оскільки ОСОБА_2 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування квартири від 15 липня 2005 року і судом задоволено вимоги позивача про витребування майна на його користь, визнання за позивачем такого права на підставі судового рішення не потребується.

Вірним є також і висновок суду першої інстанції про незастосування строків спеціальної позовної давності за заявою приватного виконавця Телявського А.М., який просив її застосувати у відповідності до вимог ст. 48 ЗУ «Про іпотеку».

Так, відповідно до вимог ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно положень ч. 1 та 2 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.

У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості; 3) про переведення на співвласника прав та обов`язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу); 4) у зв`язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу); 5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу); 6) у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу); 7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу); 8) про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

Положеннями ст. 48 ЗУ «Про іпотеку», на яку посилався приватний виконавець Телявський А.М., як на підставу застосування позовної давності, визначено, що іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник електронного аукціону мають право протягом трьох місяців з дня проведення електронного аукціону оскаржити його результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.

Проте реалізація спірної квартири відбувалась не в порядку, визначеному ЗУ «Про іпотеку», а в порядку, визначеному ЗУ «Про виконавче провадження».

Реалізована на електронних торгах квартира не була предметом іпотеки.

Тому положення ст. 48 ЗУ «Про іпотеку» не підлягали застосуванню до правовідносин, що склались між сторонами.

Визначена ст. 257 ЦК України загальна позовна давність позивачем не пропущена.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на норми закону, які регулюють спірні відносини, прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишене без змін.

Викладені в апеляційних скаргах доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Оскільки дія оскаржуваного рішення була зупинена ухвалами Київського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року, 16 березня 2023 року та у зв`язку із залишенням цього рішення без змін, необхідно поновити його дію.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, Державного підприємства «Сетам» Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 24 квітня 2023 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба