Постанова

від 23.10.2024 по справі 755/8183/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 755/8183/20

провадження № 61-6921св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський Анатолій Миколайович, державне підприємство «Сетам»,

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куксова Марія Сергіївна, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 листопада 2022 року, ухвалене у складі судді Гаврилової О. В., та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А. М. (далі - приватний виконавець), державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куксова М. С. (далі - приватний нотаріус КМНО Куксова М. С.), Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал»), про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання прилюдних торгів недійсними, визнання недійсним протоколу проведення прилюдних торгів, скасування акта державного виконавця, визнання права власності.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що 21 липня 2008 року між ним та Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», банк) укладений кредитний договір № 23-512/08-А, за яким банк надав йому кредит у сумі 34 605,00 доларів США зі сплатою 12,5 % річних для придбання транспортного засобу «Санг Янг», 2008 року випуску. Він як позичальник зобов`язався повністю повернути кредит до 20 липня 2015 року.

Крім того, 21 липня 2008 року, на забезпечення кредитного договору, між ним та банком укладений договір застави цього автомобіля.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 лютого 2015 року у справі № 755/24747/14-ц з нього на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») стягнуто заборгованість за договором кредиту та судові витрати, а всього на суму 152 759,69 грн.

31 липня 2019 року Київським апеляційним судом скасовано ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 07 серпня 2017 року про поновлення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» строку пред`явлення до виконання виконавчого листа № 755/24747/14-ц.

15 листопада 2018 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за договором відступлення прав вимоги відступив права вимоги за кредитними договорами та договорами поруки відповідно до підписаного реєстру договорів ТОВ «Вердикт Капітал», у тому числі за договорами застави. При цьому ТОВ «Вердикт Капітал», як правонаступник ПАТ «Фінанси і Кредит», не вчиняв жодних дій щодо реалізації заставленого майна для стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 152 759,69 грн на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 лютого 2015 року.

28 січня 2019 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва у рамках цивільної справи № 755/24747/14-ц із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, у задоволенні якої було відмовлено.

Позивач зазначав, що вартість заставного майна, а саме автомобіля, який був реалізований у рамках іншого виконавчого провадження за 187 598,00 грн, повністю перекрив борг у розмірі 152 759,69 грн.

На підставі заяви ТОВ «Вердикт Капітал» 05 лютого 2019 року приватним нотаріусом Кондратюк В. С. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення з нього за кредитним договором від 21 липня 2008 року № 23-512/08-А, укладеним із ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору про відступлення прав вимоги за договорами застави від 15 листопада 2018 року, є ТОВ «Вердикт Капітал».

Постановою приватного виконавця Телявського А. М. від 12 лютого 2019 року за вказаним виконавчим написом нотаріуса відкрито ВП № НОМЕР_1 та вчинялись виконавчі дії.

Позивач зазначав, що, дізнавшись про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса, він 17 квітня 2019 року звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із позовом до ТОВ «Вердикт Капітал» про визнання виконавчого напису нотаріуса № 20, вчиненого приватним нотаріусом Кондратюком В. С. 05 лютого 2019 року, таким, що не підлягає виконанню.

08 травня 2019 року та 14 травня 2019 року приватний виконавець та приватний нотаріус отримали копії ухвали суду про відкриття провадження у справі разом з копіями позовної заяви та додатками. Вказував, що приватний виконавець був обізнаний про судовий спір щодо оспорення виконавчого напису нотаріуса, проте ця обставина не зупинила виконавчі дії.

18 червня 2019 року ДП «Сетам» проведені електронні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1 . Переможцем торгів став ОСОБА_2 .

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 грудня 2019 року виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню.

Позивач указував, що на час відкриття виконавчого провадження в спірній квартирі постійно проживала і мала право користування малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте приватний виконавець не запитав попередньої згоди органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна.

Реалізація спірної квартири приватним виконавцем у рамках ВП № НОМЕР_1 відбулась безпідставно, з порушенням закону.

ОСОБА_1 просив суд:

- витребувати у набувача ОСОБА_2 на свою користь квартиру

АДРЕСА_1 ;

- визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсними прилюдні торги щодо продажу квартири АДРЕСА_1 ;

- скасувати акт приватного виконавця про проведення прилюдних торгів з продажу квартири АДРЕСА_1 , від 21 червня 2019 року;

- визнати недійсним свідоцтво про придбання квартири АДРЕСА_1 , з прилюдних торгів від 15 липня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Куксовою М. С.;

- визнати недійсним протокол проведення прилюдних торгів щодо продажу квартири АДРЕСА_1 , складений Одеською філією приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція».

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної інстанцій

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсними електронні торги, проведені 18 червня 2019 року ДП «Сетам» з реалізації квартири АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним протокол проведення електронних торгів № 413338, проведених 18 червня 2019 року ДП «Сетам» з реалізації квартири АДРЕСА_1 .

Скасовано акт приватного виконавця від 21 червня 2019 року про проведені електронні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , посвідчене приватним нотаріусом Куксовою М. С., видане на ім`я ОСОБА_2 .

Витребувано у набувача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 , приватного виконавця, ДП «Сетам» у дохід держави судові витрати у вигляді судового збору по 2 245,50 грн з кожного.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , приватного виконавця, ДП «Сетам», ТОВ «Вердикт Капітал» залишено без задоволення, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року - без змін.

Частково задовольняючи позов та визнаючи недійсними електронні торги, проведені 18 червня 2019 року ДП «Сетам» з реалізації квартири, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого проводилась примусова процедура продажу нерухомого майна на оспорюваних електронних торгах, визнаний у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, суд дійшов висновку про недійсність електронних торгів, які були проведені на підставі такого виконавчого напису нотаріуса, оскільки це порушує права позивача.

Задовольняючи вимогу про витребування у набувача ОСОБА_2 квартири, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира вибула з володіння позивача та була реалізована на електронних торгах на підставі виконавчого напису нотаріуса, який рішенням суду визнано таким, що не підлягає виконанню, а тому у розумінні положень статті 388 ЦК України спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача поза його волею.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про визнання права власності на квартиру, суд керувався тим, що позивач обрав неправильний спосіб захисту в цій частині. Оскільки ОСОБА_1 набув право власності на квартиру на підставі нотаріально посвідченого договору дарування квартири від 15 липня 2005 року і судом задоволено вимоги позивача про витребування майна на його користь, визнання за позивачем такого права на підставі судового рішення не потребує.

Суди дійшли висновку, що оскільки реалізація спірної квартири відбувалась не в порядку, визначеному Законом України «Про іпотеку», а в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», отже, строки спеціальної позовної давності за заявою приватного виконавця, який просив її застосувати відповідно до вимог статті 48 Закону України «Про іпотеку», не підлягає застосуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, передати справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позову про визнання права власності позивач не оскаржив, тому у силу вимог статті 400 ЦПК України рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в цій частині в касаційному порядку не переглядаються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

12 травня 2023 ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху, надано час на усунення недоліків.

29 травня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Дніпровського районного суду міста Києва, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

11 січня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

15 травня 2024 року ухвалою Верховного Суду зупинено касаційне провадження до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24).

25 вересня 2024 року ухвалою Верховного Суду поновлено касаційне провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 (провадження № 14-624цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-25 цс18), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21) та у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 761/30446/16-ц (провадження № 61-356св17), від 24 квітня 2020 року у справі № 522/25151/14-ц (провадження № 61-101св19)

- необхідністю відступити від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 712/1317/14-ц (провадження № 61-22566св18), від 12 грудня 2018 року у справі № 759/18852/14-ц (провадження № 61-21320св18), від 07 лютого 2019 року у справі № 522/1516/15-ц (провадження № 61-25870св18), від 03 липня 2019 року у справі № 372/4917/13 (провадження № 61-11606св18), від 19 серпня 2020 року у справі № 202/1698/17 (провадження № 61-6431св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 639/7253/18 (провадження № 61-1287св20).

Заявник стверджує, що ухвалення після проведення торгів рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не має зворотної дії у часі, тому не породжує правових наслідків раніше виконаного виконавчого напису і не впливає на всі юридичні факти, які наступили до моменту набрання законної сили рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вказує, що підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законом правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів. Визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було звернуто стягнення, не є підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Підстави, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Заявник зазначив, якщо торги завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна сам договір, вимога про визнання недійсними електронних торгів та протоколу електронних торгів не є належним та ефективним способом захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21)).

Не є ефективним способом захисту вимога про визнання свідоцтва про право власності на квартиру недійсним.

Крім того, заявник стверджує, що його не було залучено до участі у справі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Отже, обставини, встановлені у тій справі, не мають для нього юридичних наслідків. Рішення у цій справі не має зворотної дії в часі, не може породжувати правові наслідки, у тому числі і щодо недійсності правочину.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 листопад 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Звертає увагу, що приватний виконавець, достовірно знаючи, що виконавчий напис оскаржується в судовому порядку, не зупинив здійснення виконавчих дій. Вказує, що приватний виконавець за таких обставин мав би застосувати принцип «розумної обачності», але він не подбав про права та законні інтереси учасників виконавчого провадження і навіть у разі відсутності прямої вказівки закону щодо вчинення/невчинення виконавчих дій, він мав би виходити із пріоритету захисту прав учасників виконавчого провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 лютого 2015 року у справі № 755/24747/14-ц позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за договором кредиту та судові витрати, а всього на суму 152 759,69 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06 лютого 2015 року у справі № 755/24747/14-ц від 06 серпня 2020 року заяву ТОВ «Вердикт Капітал», заінтересовані особи: ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»», ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.

Замінено сторону у виконавчому провадженні - ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»» на ТОВ «Вердикт Капітал», у виконавчому листі, виданого на виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2015 року у цивільній справі № 755/24747/14-ц, яким присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»» заборгованість за кредитним договором в розмірі 150 768,58 гривень та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1991,11 гривень, а всього на загальну суму 152 759,69 гривень.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 грудня 2019 року у справі № 755/6436/19 позов ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк В. С., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявський А. М., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В. С. 05 лютого 2019 року,зареєстрований у реєстрі за № 202 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором від 21 липня 2008 року № 23-512/08-А, укладеним ним із ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником всіх прав та обов`язків якого, на підставі договору про відступлення прав вимоги за договорами застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М. А 15 листопада 2018 року за реєстровим № 667, є ТОВ «Вердикт Капітал».

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «Вердикт Капітал» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 грудня 2019 року визнано неподаною та повернуто скаржнику.

Із рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 грудня 2019 року встановлено:

- 21 липня 2008 року між позивачем та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладений договір, за яким банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 34 605 доларів США з оплатою за процентною ставкою 12,5 % річних для придбання транспортного засобу «Санг Янг», 2008 року випуску. Позичальник зобов`язався повністю повернути кредитні ресурси до 20 липня 2015 року;

- 21 липня 2008 року між ОСОБА_1 та банком укладений договір застави автомобіля;

- рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 лютого 2015 року у справі № 755/24747/14-ц з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» стягнута заборгованість за договором кредиту та судові витрати, а всього на суму 152 759,69 грн;

- 05 лютого 2019 року приватним нотаріусом Кондратюк В. С. вчинено виконавчий напис, за змістом якого приватний нотаріус на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, пропонує звернути стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором від 21 липня 2008 року № 23-512/08-А, укладеним із ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору про відступлення прав вимоги за договорами застави від 15 листопада 2018 року є ТОВ «Вердикт Капітал»; строк платежу за кредитним договором від 21 липня 2008 року № 23-512/08-А настав; боржник допустив прострочення платежів; стягнення заборгованості проводиться за період з 15 листопада 2018 року до 16 січня 2019 року; сума заборгованості складає 18 254,69 доларів США, що еквівалентні 514 176,37 грн та 18 457,34 грн комісії; сума заборгованості загалом складається із заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за відсотками, заборгованості з комісії та нарахованих відсотках; за вчинення виконавчого напису ТОВ «Вердикт Капітал» сплатило 1 700,00 грн. Загальна сума, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» згідно зі змістом оспорюваного виконавчого напису нотаріуса, становить 515 876,37 грн.

Постановою приватного виконавця Телявського А. М. від 12 лютого 2019 року за вказаним виконавчим написом нотаріуса відкрито ВП № НОМЕР_1.

Постановою приватного виконавця Телявського А.М. від 12 лютого 2019 року накладено арешт на кошти боржника.

Постановою приватного виконавця Телявського А.М. від 12 лютого 2019 року накладено арешт на майно боржника.

Постановою приватного виконавця Телявського А. М. від 15 лютого 2019 року про опис та арешт майна (коштів) боржника, описано та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Постановою приватного виконавця Телявського А. М. від 15 лютого 2019 року про опис та арешт майна (коштів) боржника, описано та накладено арешт на належний позивачу транспортний засіб.

18 червня 2019 року відбулись електронні торги з реалізації квартири, загальною площею 28,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за ціною продажу - 337 330,00 грн. Переможцем торгів визнано ОСОБА_2 як учасника, що запропонував найвищу цінову пропозицію, що підтверджується протоколом проведення електронних торгів № 413338, АСВП.

21 червня 2019 року складено акт про проведені електронні торги, відповідно до якого на підставі виконавчого напису № 202, виданого 05 лютого 2019 року, вчиненого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В. С. реалізована однокімнатна квартира АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_1 , у рахунок погашення боргу перед позивачем.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 липня 2021 року (справа 755/5640/21) позов ТОВ «Вердикт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» кошти трьох відсотків річних у розмірі у розмірі - 13 581 грн. 56 коп. та інфляційних втрат в сумі - 29 867 грн. 26 коп., а всього - 43 448 грн. 32 коп. за неналежне виконання зобов`язань за договором про надання кредиту № 23-512/08-А від 21.07.2008 року.

В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року (справа № 755/5640/21) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 липня 2021 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного суду міста Києва від 15 червня 2022 року у справі № 755/15348/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зобов`язання вчинити певні дії, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 грудня 2019 року у частині задоволених позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зобов`язання вчинити певні дії скасовано.

Ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовлено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось та судом апеляційної інстанції не переглядалось.

Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зобов`язання вчинити певні дії.

Із постанови Київського апеляційного суду міста Києва від 15 червня 2022 року встановлено:

- починаючи з 15 липня 2019 року ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 ,на підставі свідоцтва, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М. С. відповідно до вимог статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», та на підставі акта про проведення прилюдних торгів, затвердженого 21 червня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Телявським А. М. за реєстровим № 3501;

- відповідно до відомостей із електронного реєстру територіальної громади м. Києва від 27 вересня 2019 року ОСОБА_1 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 .

Із інформації про ВП № НОМЕР_1 та АСВП (ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження НОМЕР_2) встановлено:

- що 12 лютого 2019 року постановою приватного виконавця Телявського А. М. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 202, вчиненого 05 лютого 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В. С., про стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором від 21 липня 2008 року № 23-512/08-А, укладеним ним із ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору про відступлення прав вимоги за договорами застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М. А. 15 листопада 2018 року за реєстровим № 667 є ТОВ «Вердикт Капітал»;

- 15 лютого 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт, відповідно до якої було описано та накладено арешт на майно - транспортний засіб;

- 15 лютого 2019 року приватним виконавцем винесено постанову, відповідно до якої описано та накладено арешт на зареєстроване нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- постановою приватного виконавця від 28 лютого 2019 року призначено суб`єкта оціночної діяльності, з метою визначення вартості описаного майна;

- 18 червня 2019 року відбулись електронні торги з реалізації квартири, загальною площею 28,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за ціною продажу - 337 330,00 грн. Переможцем торгів визнано ОСОБА_2 як учасника, що запропонував найвищу цінову пропозицію, що підтверджується протоколом проведення електронних торгів № 413338, АСВП;

- 21 червня 2019 року приватним виконавцем Телявським А. М. складений акт про проведені електронні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1 ;

- постановою приватного виконавця Телявського А. М. від 20 серпня 2020 року закінчено ВП № НОМЕР_1 на підставі пункту 5 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з виконанням виконавчого документа.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Щодо оскарження електронних торгів

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно з частинами першою, другою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

Відповідно до вищенаведених правових норм виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими виконавчою службою укладається відповідний договір.

Згідно з пунктом 1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, в редакції, чинній на час проведення електронних торгів, електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21) дійшла висновку про те, що, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, проведення процедури прилюдних торгів є правочином.

Такий висновок узгоджується з нормами статей 650, 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах, публічних торгах та визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) зазначено, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу). Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Тобто, для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду (див. пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24)).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 червня 2024 року у справі № 587/2230/21 (провадження № 61-5981сво23) відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року у справі № 712/1317/14-ц (провадження № 61-22566св18) та від 07 лютого 2019 року у справі № 522/1516/15-ц (провадження № 61-25870св18), та вказав, що наявність підстав для визнання того чи іншого правочину недійсним має встановлюватися судом саме на момент його вчинення. Рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не має зворотної дії в часі і не може породжувати правові наслідки, у тому числі й щодо недійсності правочину, або впливати на інші юридичні факти, що настали до набрання законної сили рішенням суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Судами встановлено, що оспорювані електронні торги з реалізації належної позивачу квартири, які відбулися на підставі виконавчого напису нотаріуса від 05 лютого 2019 року, проведені 18 червня 2019 року.

Вказаний виконавчий напис нотаріуса від 05 лютого 2019 року було визнано таким, що не підлягає виконанню у справі № 755/6436/19 рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 грудня 2019 року (що набрало законної сили 28 лютого 2020 року).

Тобто виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого проводились електронні торги з реалізації квартири, було визнано таким, що не підлягає виконанню, вже після проведення електронних торгів.

Отже, на час проведення торгів (укладення договору купівлі-продажу) жодного судового рішення про оспорення виконавчого напису нотаріуса ухвалено не було. А тому виконавець принцип «розумної обачності» не порушував.

Ураховуючи фактичні обставини, які склалися у цій справі, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про визнання недійсними електронних торгів, які відбулися 18 червня 2019 року, оскільки рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, ухвалено 27 грудня 2019 року, набрало законної сили 28 лютого 2020 року, а електронні торги з реалізації належного ОСОБА_1 нерухомого майна проведені 18 червня 2019 року, тобто на час проведення електронних торгів виконавчий напис нотаріуса був чинний.

Таким чином, відсутні підстави для визнання недійсними електронних торгів, проведених на підставі виконавчого напису нотаріуса, який на час проведення електронних торгів був чинним.

Тому у задоволенні позову у частині визнання недійсними електронних торгів та похідних вимог про визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування акта приватного виконавця слід відмовити.

Разом з тим права позивача можуть бути захищені шляхом відшкодування завданої йому шкоди (частина третя статті 386 ЦК України). Відповідачами за цим позовом можуть бути особи, з вини яких така шкода була заподіяна (див. пункт 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188 цс 20)).

Щодо вимог про витребування майна

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у визначених у законі випадках (частина перша статті 388 ЦК України).

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга статті 388 ЦК України).

У справі, що переглядається в касаційному порядку, встановлено, що майно набуто ОСОБА_2 на електронних торгах, вказані електронні торги проводились на примусове виконання виконавчого напису нотаріуса № 202, виданого 05 лютого 2020 року приватним нотаріусом КМНО Кондратюком В. С., про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором від 21 липня 2008 року № 23-512/08-А.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, який надалі було підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18).

Застосовуючи положення частини другої статті 388 ЦК України про те, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті електронних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки, відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 10 жовтня 2019 року у справі № 592/7963/16-ц (провадження № 61-32603св18), від 23 грудня 2020 року у справі № 639/7253/18 (провадження № 61-1287св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 295/3225/17 (провадження № 61-14765св20), від 07 травня 2022 року у справі № 640/14276/17 (провадження № 61-14677св21).

У справі, яка переглядається, Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для визнання недійсними електронних торгів, проведених на підставі виконавчого напису нотаріуса від 05 лютого 2019 року, який визнано у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, після їх проведення. Тому відсутні підстави вважати, що це майно вибуло з володіння власника ОСОБА_1 поза його волею.

Отже, відсутні підстави для витребування нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , від останнього набувача - ОСОБА_2 , в порядку, визначеному частиною першою статті 388 ЦК України.

З огляду на вказане, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи. Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, тому підлягають скасуванню з ухваленням ново судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини друга та третя статті 412 ЦПК України).

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у оскаржуваній частині слід скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

У касаційній скарзі ОСОБА_2 виклав клопотання про передачу справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, мотивуючи його необхідністю відступити від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 712/1317/14-ц (провадження № 61-22566св18), від 07 лютого 2019 року у справі № 522/1516/15-ц (провадження № 61-25870св18), щодо відновлення порушених прав власника майна, проданого на електронних торгах, у порядку виконання виконавчого напису нотаріуса, скасованого після того, як електронні торги відбулися.

Ураховуючи, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року у справі № 712/1317/14-ц (провадження № 61-22566св18) та від 07 лютого 2019 року у справі № 522/1516/15-ц (провадження № 61-25870св18), обґрунтовуючи це тим, що ухвалення після проведення торгів рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не має зворотної дії у часі, тому не породжує правових наслідків раніше виконаного виконавчого напису і не впливає на всі юридичні факти, які наступили до моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підстав для задоволення клопотання заявника та повторної передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів не вбачає.

Отже, у задоволенні клопотання ОСОБА_2 слід вимовити.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За розгляд справи у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 сплатив судовий збір у розмірі 10 104,75 грн, за розгляд справи у суді касаційної інстанції - 13 473,00 грн, а всього 23 577,75 грн, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 141,400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, державного підприємства «Сетам» Міністерства юстиції України, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куксова Марія Сергіївна, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання прилюдних торгів недійсними, визнання недійсним протоколу проведення прилюдних торгів, скасування акта державного виконавця відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 23 577,75 грн (двадцять три тисячі п`ятсот сімдесят сім гривень 75 коп.).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець