Рішення

від 24.04.2023 по справі 128/3654/21

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/3654/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2023 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Шевчук Л.П.,

при секретарі судового засідання Ружицькій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну праву за позовною заявою керівника Немирівської окружної прокуратури Вінницької області Петраша Р.І, в інтересах держави в особі Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області, до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліанд СВ», про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

Керівник Немирівської окружної прокуратури Вінницької області Петраш Р.І. звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліанд СВ», про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначено, що вивченням питання законності надання земельних ділянок державної власності встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 07.06.2019 № 2-9190/15-19-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам та надано із земель державної власності у власність ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2,00 га, з кадастровим номером 0520687600:01:003:0222, що розташована на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства.

На підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 07.06.2019 № 2-9190/15-19-сг державним реєстратором Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області Мельник І.А. 07.06.2019 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 .. В подальшому, 01.08.2019, приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Марунько О.Г. посвідчено договір купівлі-продажу №1194 земельної ділянки з кадастровим номером 0520687600:01:003:0222, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що внесено відомості про вчинений правочин до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстр прав власності на нерухоме майно та зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 .. Окрім того, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, вказана земельна ділянка перебуває в оренді ТОВ «Аліанд СВ» строком до 03.06.2050 на підставі договору оренди б/н від 03.06.2020, укладеного із ОСОБА_2 ..

Вказаний наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області підлягає визнанню незаконним, а земельна ділянка витребуванню на користь держави з наступних підстав.

Відповідно до ст. 116, ст. 118, ч. 1 ст. 121 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у власність громадян проводиться у разі їх одержання із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації один раз по кожному виду використання не більше 2,0 га.

Водночас згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області №2-8826/15-17-СГ від 18.07.2017 безоплатно вже отримував у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 0521982400:02:001:0797, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Жабокрицької сільської ради Крижопільського району Вінницької області.

Зазначене підтверджує, що ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки 0520687600:01:003:0222 (наказ від 07.06.2019 № 2-9190/15-19-сг) використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, отримавши земельну ділянку з кадастровим номером 0521982400:02:001:0797 (наказ від 18.07.2017 №2-8826/15-17-СГ), та всупереч вимог ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України при отриманні у власність земельної ділянки не врахував, що раніше використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Окрім того, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, приймаючи оспорюваний наказ, не перевірив факт реалізації ОСОБА_1 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, порушив вимоги земельного законодавства, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності.

Тому наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області №2-9190/15-19-сг від 07.06.2019, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 2,00 га з кадастровим номером 0520687600:01:003:0222, що розташована на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, для ведення особистого селянського господарства, суперечить актам цивільного законодавства і порушує інтереси держави, а тому є незаконним.

При цьому, ОСОБА_2 придбав вказану земельну ділянку у особи, яка, з огляду на вказані обставини, не мала права її отримувати та відчужувати.

Спірна земельна ділянка вибула із державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цієї земельної ділянки - держави.

З огляду на подальше відчуження незаконно переданого у приватну власність майна (земельної ділянки з кадастровим номером 0520687600:01:003:0222), інтереси власника - держави (Українського народу) порушені.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної із таким порушенням, є не двостороння реституція, повернення майна з незаконного володіння.

Обставини даної справи свідчать про те, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - держави, тоді як видача ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області спірного наказу не свідчить про наявність у держави, яка діє від імені Українського народу, волі на вибуття вказаної земельної ділянки з державної власності з огляду на неправомірність дій органу виконавчої влади по передачі цієї земельної ділянки у власність.

З огляду на те, що земельна ділянка вибула з державної власності поза волею власника - держави, так як наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, який став підставою для вилучення вказаної земельної ділянки із державної власності, прийнятий незаконно, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_3 на підставі ст. 388 ЦК України.

Разом із тим, рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (ст.ст. 19, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Враховуючи викладене, просить: визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 07.06.2019 №2-9190/15-19-сг, яким затвердженого проект землеустрою та надано власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 0520687600:01:003:0222, що розташована на території с. Степанівка Вороновицької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства; витребуванню у ОСОБА_2 на користь держави в особі Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 0520687600:01:003:0222, що розташована на території с. Степанівка Вороновицької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства; стягнути судові витрати.

Відповідачем ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву (т. 1 а.с. 106-1107), в якому викладено наступну позицію.

За результатами розгляду поданого клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Степанівської сільської ради ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області видано наказ №2-7507/15-17-СГ від 15.05.2019 про надання дозволу на розробку документації з землеустрою. У клопотанні ОСОБА_1 повідомив, що право безоплатної приватизації земельної ділянки по даному виду цільового призначення не скористався. ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області наказом від 07.06.2019 №2-9190/15-19-СГ затверджено документацію із землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 0520687600:01:003:0222 для ведення особистого селянського господарства на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області. Відповідно до ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Враховуючи вказані норми Закону, під час виникнення правовідносин ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області не було наділене функціями, повноваженнями та обов`язком перевіряти достовірність інформації про реалізоване право безоплатної приватизації земельних ділянок. Крім того, не встановлений обов`язок ведення та моніторингу осіб, які реалізували право безоплатної приватизації земельних ділянок. Також зазначає, що наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки вичерпав свою дію фактом його виконання, результатом якого є реалізація речового права на нерухоме майно. Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Як наслідок, позовна вимога про скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області без скасування права власності на земельну ділянку в реєстрі речових прав на нерухоме майно не тягне за собою припинення права власності на земельну ділянку. Враховуючи вищевикладене, просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Позивачем подано відповідь на відзив (т. 1 а.с. 118-127), у якій викладено позицію аналогічну позиції, що викладена у позовній заяві. Корім того, зазначається, що рішення суду про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (ст.ст. 19, 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»), про що йдеться у постанові Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». З огляду на це, в разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем. За таких обставин вважає доведеною обставину незаконного вибуття спірної земельної ділянки з державної власності, оскільки відповідач ОСОБА_1 набув право власності на землю без відповідної правової підстави. Враховуючи викладене просить позов задоволити повністю.

Представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Тиховським М.О. подано відзив на позовну заяву (т. 1 а.с. 137-140), у якому викладено наступну позицію.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.08.2019 ОСОБА_2 було придбано у ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 0520687600:01:003:0222, площею 2,0000 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області. Як наслідок, звертає увагу на те, що ним у законний спосіб набуто право приватної власності на земельну ділянку. Будь-яких заборон, обмежень чи обтяжень щодо даної земельної ділянки не існувало на момент набуття земельної ділянки. Позивачем не заперечується факт добросовісності набуття ним у власність земельної ділянки. Як наслідок, ОСОБА_2 є добросовісним набувачем земельної ділянки, про що неодноразово у своїх рішеннях вказував Верховний Суд. Окрім того, у разі задоволення позову про витребування у ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, постає питання хто відшкодує ОСОБА_2 кошти, витрачені на купівлю спірної земельної ділянки? Більше того, ОСОБА_2 при купівлі спірної земельної ділянки не знав та не міг знати про те, що ОСОБА_1 вже скористався правом на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, а держава в особі розпорядника земельної ділянки - ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, не перевірила чи скористався він таким правом двічі, як при наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою так і при його затвердженні та передачі земельної ділянки у власність, після чого реєстратор речових прав при реєстрації права власності не виявив те, що ОСОБА_1 вже скористався правом на безоплатне отримання ним у власність земельної ділянки, як наслідок держава в особі відповідного органу виконавчої влади допустила вчинені незаконні дії ОСОБА_1 , хоча могла та була зобов`язана перевірити даний факт. Системний аналіз ст.ст. 116,121 ЗК України дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян. Тому твердження представника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у поданому відзиві на позовну заяву про те, що у них немає обов`язку перевіряти чи скористався громадянин правом на отримання безоплатно у власність земельної ділянки чи ні, взагалі не витримує жодної критики, оскільки по суті, держава, в особі відповідного органу виконавчої влади, допускає вчинення незаконних дій, що лише підтверджує той факт, що державі було, як мінімум «не цікаво» законно, наданих повноважень, розпоряджатися земельними ділянками. Також вважає, що позивачем невірно обрано спосіб відновлення порушеного права держави шляхом позбавлення ОСОБА_2 законно набутої ним земельної ділянки право, яке захищене Законом. Посилаючись на норми ст. 41 Конституції України, ст.ст. 321, 353 ЦК України, вважає, що як наслідок у даному випадку, відповідальність має нести саме ОСОБА_1 , який безоплатно набув земельну ділянку у власність та має ставитися позовна вимога про компенсацію державі за рахунок ОСОБА_1 вартості, відповідно до нормативно-грошової оцінки, земельної ділянки, а не про позбавлення ОСОБА_2 законно набутої ним земельної ділянки. Окрім того, вважає, що позивачем взагалі не береться до уваги той факт, що між ОСОБА_2 та ТОВ «Аланд СВ» укладено договір оренди земельної ділянки від 03.06.2020, згідно якого спірна земельна ділянка передана в оренду строком до 03.06.2050. У випадку задоволення позову будуть порушені договірні відносини, передбачені вказаним договором оренди земельної ділянки. За умовами вказаного договору оренди земельної ділянки, ОСОБА_2 02.04.2021 була надана згода на закупівлю товарів з метою поліпшення грунтів орендованої земельної ділянки, яка була здійснена за рахунок орендаря на загальну суму 284974, 14 грн., які у разі розірвання договору оренди внаслідок припинення права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, орендар буде стягувати за рахунок орендодавця, тобто ОСОБА_2 , понесені ним витрати (збитки). Як наслідок, вважає, що заявлені позовні вимоги є неспівмірними з правовими наслідками, які можуть настати в разі задоволення позову, та які зазнає ОСОБА_2 , що полягають у позбавленні його законно набутої земельної ділянки та порушенні договірних зобов`язань, які передбачають матеріальні витрати щодо компенсації збитків внаслідок розірвання вказаного договору оренди земельної ділянки. Також, вважає, що позовна вимога про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат є необгрунтованою, оскільки ОСОБА_2 не було порушено жодного Закону України при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки та він є добросовісним набувачем земельної ділянки. З огляду на викладене просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивачем подано відповідь на відзив (т. 1 а.с. 158-166), у якій викладено позицію аналогічну позиції, що викладена у позовній заяві. Корім того, зазначається, що ОСОБА_2 придбав спірну земельну ділянку у особи, яка, з огляду на обставини справи, не мала права її отримувати та відчужувати. Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності. Зокрема, ст. 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння і це право є необмеженим. Так, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного із власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. За змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність в діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. Норма статті 388 ЦК України може застосовуватися як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майн не існує жодних юридичних відносин. У зв`язку із цим, коли майно придбано за договором у особи, яка не мала права на його відчуження, то власник має право на підставі ст. 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужене на підставі наступних договорів. Відповідно до положень ч. 1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не їхньої волі. Окрім того, оскільки добросовісне набуття в розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи яка не мала права відчужувати майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння. Обставини справи свідчать про те, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника, тоді як видача ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області спірного наказу не свідчить по наявність у держави волі на вибуття вказаної земельної ділянки з державної власності з огляду на неправомірність дій органу виконавчої влади по передачі цієї земельної ділянки у власність. З огляду на те, що земельна ділянка вибула з державної власності поза волею власника, так як наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, який став підставою для вилучення земельної ділянки із державної власності, прийнятий незаконно, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_2 на підставі ст. 388 ЦК України. Таким чином, твердження представника відповідача ОСОБА_2 щодо неможливості витребування спірної земельної ділянки є безпідставними. На підставі викладеного вважає доводи, викладені у відзиві на позовну заяву необгрунтованими та такими, що не спростовують обставини і докази у справі, а тому вважає, що позов підлягає задоволенню.

Інші сторони та учасники справи правом на подачу заяв по суті позову не скористалися.

Ухвалою суду від 05.01.2022 частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову; накладено арешт на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 0520687600:01:003:0222, що розташована на території Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області (раніше територія Степанівської сільської ради), яка на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 75-76).

Ухвалою суду від 19.01.2022 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання (т. 1 а.с. 94-95).

Ухвалою суду від 26.08.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т. 1 а.с. 205).

В судове засідання прокурор Вінницької окружної прокуратури Черниш Г.М. не з`явилася, подала до суду заяву, в якій просила справу розглядати у її відсутність, а позов задоволити (т. 2 а.с. 16).

Представник Вороновицької селищної ради, в інтересах якої подано позов, ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву, в якій позовні вимоги прокурора підтримує, а справу просить розглянути у його відсутність (т. 2 а.с. 17).

Представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області Ковальчук В.І. в судове засідання також не з`явилася, подала заяву про розгляд справи у відсутність представника відповідача, підтримала позицію викладену у відзиві на позовну заяву та просила в задоволенні позову відмовити (т. 2 а.с. 21).

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Тиховський М.О. в судове засідання не з`явилися. Представник відповідача подав заяву про розгляд справи у відсутність відповідача ОСОБА_2 та його представника, підтримав позицію викладену у відзиві на позовну заяву та просив в задоволенні позову відмовити (т. 2 а.с. 20).

Відповідач ОСОБА_1 , який повідомлявся про розгляд справи в порядку ч. 10 ст. 187 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (т. 2 а.с. 11), в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи ТОВ «Аліанд СВ» в судове засідання не з`явився, директор ТОВ «Аліанд СВ» Ковальчук А.Д. подав до суду клопотання про розгляд справи у відсутність представника третьої особи, проти задоволення позову заперечував у повному обсязі (т. 1 а.с. 220).

Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не вбачається, нез`явлення сторін не перешкоджає вирішенню спору, а відтак судом ухвалено проводити судове засідання у відсутність сторін.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки розгляд справи відповідно до положень цього Кодексу проводиться судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок отримання громадянами у власність земельних ділянок регламентовано нормами статей 116, 118, 121 ЗК України.

Водночас, законодавством встановлені певні обмеження у правах набуття права власності на земельні ділянки, а саме згідно з ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Визначений статтею 118 ЗК України порядок передачі земельної ділянки у власність застосовується при умові дотримання вимог ст. ст. 116, 121 ЗК України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи заяви по суті, інші докази, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 23.06.2017 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки площею 2,0000 га на території Жабокрицької сільської ради Крижопільського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства (т. 2 а.с. 13).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 18.07.2017 № 2-8826/15-17-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га із кадастровим номером 0521982400:02:001:0797 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Жабокрицької сільської ради Крижопільського району Вінницької області (т. 1 а.с. 32).

Відповідно до копії нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.09.2017 ОСОБА_1 продав ОСОБА_5 земельну ділянку площею 2,0000 га із кадастровим номером 0521982400:02:001:0797, цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Жабокрицької сільської ради Крижопільського району Вінницької області (т. 1 а.с. 33-34).

Вказане також підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №288821020 від 07.12.2021 (т. 1 а.с. 35-37).

Крім того, 07.04.2019 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, кадастровий номер 0520687600:01:003:0222, для ведення особистого селянського господарства у власність із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності. Також повідомив, що правом безоплатної приватизації земельної ділянки по даному виду цільового призначення не скористався (т. 1 а.с. 109).

28.05.2019 ОСОБА_1 подав до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області клопотання, в якому просив затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передати йому у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області. Також повідомив, що право безоплатної передачі у власність земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням не використав (т. 1 а.с. 111).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 07.06.2019 №2-9190/15-19-СГ затверджено розроблену технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області. надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 0520687600:01:003:0222 із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а.с. 38, 110).

Відповідно до копії нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.08.2019 ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га із кадастровим номером 0520687600:01:003:0222, цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області (т. 1 а.с. 43-44).

На підставі договору оренди земельної ділянки від 03.06.2020 ОСОБА_2 передав в оренду ТОВ «Аліанд СВ» земельну ділянку площею 2,0000 га із кадастровим номером 0520687600:01:003:0222, цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, строком до 03.06.2050 (т. 1 а.с. 143-144).

Вказане також підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №288820662 від 07.12.2021 (т. 1 а.с. 39-42).

Отже матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 отримав безоплатно дві земельні ділянки, а саме земельну ділянку площею 2,0000 га, (кадастровий номер 0521982400:02:001:0797) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Жабокрицької сільської ради Крижопільського району Вінницької області, яку згодом відчужив шляхом укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.09.2017, та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га (кадастровий номер 0520687600:01:003:0222), що розташована на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, яку згодом також відчужив на користь ОСОБА_2 , шляхом укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.08.2019 і вказаний факт сторонами не оспорено.

Відповідно до п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га.

Виходячи зі змісту ч. 4 ст. 116 ЗК України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз за кожним видом використання.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство», громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 га, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених ст. 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, передбачена ст. ст. 116, 121 ЗК України одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, яка скористалась своїм правом і отримала у власність земельну ділянку меншу від граничної площі, передбаченої ст. 121 Земельного кодексу України, не має правових підстав для отримання у власність земельної ділянки цього ж цільового призначення вдруге, навіть площею, що складає різницю між гранично можливою та раніше отриманою у власність.

Однак приймаючи оспорюваний наказ, відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області факт реалізації ОСОБА_1 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не перевірив, порушив вимоги земельного законодавства, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності, а тому наказ Головного управління про передачу такої ділянки у власність особи, яка таке право вже використала, є незаконним.

Водночас відповідач ОСОБА_1 міг і повинен був знати про те, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Земельним кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання, що ставить його добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів та підтверджує дотримання «справедливого балансу» у даних правовідносинах, та зважаючи на те, що він своє право на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства використав, підстав для задоволення його заяви про надання у власність земельної ділянки такого ж виду користування на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області не було.

Статтею 152 ЗК України регламентовано, що захист прав на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсним рішень, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом способів.

Згідно з ч. 2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є, у тому числі, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Визнання незаконним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про передачу ОСОБА_1 у власність державної землі, припиняє правомочності відповідача як власника землі.

Крім того, як визначено ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 ЦК України.

Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такий спосіб захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).

Так, відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Вказана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність в діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 11 лютого 2015 року у справі № 6-1цс15, відповідно до вимог статей 330 і 388 ЦК України право власності презюмується і не припиняється із втратою законним власником цього майна. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України є неефективними.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц).

Тому враховуючи, що передумовою набуття права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку слугувало незаконне рішення Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо відведення та неправомірне її безоплатне набуття у власність відповідачем ОСОБА_1 , інтереси держави підлягають захисту шляхом витребування цієї земельної ділянки у добросовісного набувача ОСОБА_2 ..

При цьому суд бере до уваги, що предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

В питаннях оцінки «пропорційності» Європейського суду з прав людини, як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за виключенням випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах «Спорронґ і Льоннорт проти Швеції», «Булвес» АД проти Болгарії»).

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за ст. 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22 лютого 1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 05 липня 2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 05 липня 2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 04 вересня 2001 року, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 06 листопада 2008 року).

Отже, ст. 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Оскільки Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області протиправно, всупереч вимог земельного законодавства передано відповідачу ОСОБА_1 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, який право на безоплатну приватизацією земельної ділянки даного виду використання, гарантоване законодавством, уже реалізував, а ОСОБА_1 у свою чергу відчужив неправомірно набуту земельну ділянку ОСОБА_2 , позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню повністю.

При цьому, суд визнає безпідставним твердження представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Тиховського М.О. стосовно надмірного тягара, якого становитиме для ОСОБА_6 вилучення у останнього, як добросовісного набувача, спірної земельної ділянки, й призведе до потреби шукати спосіб захисту свого права, оскільки гарантії, встановлені ст.1 Першого протоколу до Конвенції, не є абсолютними. Зокрема, положеннями даної статті міжнародного закону передбачено можливість позбавлення особи своєї власності в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, незаконність вибуття з державної власності земельної ділянки із подальшим незаконним відчуженням її іншій фізичній особі становить достатній суспільний інтерес щодо необхідності відновлення порушеного права держави в особі відповідної територіальної громади, як власника даного об`єкту нерухомого майна.

Окрім того, гарантії захисту права на мирне володіння майном особи згідно ст.1 Першого протоколу до Конвенції обумовлені не лише добросовісністю його набуття новим власником, а й також передбачають заздалегідь законність цього набуття, умови чого щодо набуття права на землю також прямо передбачені ч.2 ст.14 Конституції України, проте, даним вимогам норм права, які мають найвищу юридичну силу, правочин щодо відчуження відповідачем ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 спірної земельної ділянки з наведених вище підстав вочевидь не відповідає.

Крім того, враховуючи приписи частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України, добросовісний набувач не позбавлений можливості заявити до власника земельної ділянки позов про відшкодування необхідних витрат на утримання та збереження останньої, здійснених з часу, з якого власникові належить право на її повернення, а у разі здійснення поліпшень земельної ділянки, які не можуть бути відокремлені від неї без завдання їй шкоди, позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельної ділянки, витребування земельної ділянки у неї не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право власності.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 року в справі №488/6211/14-ц.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України, заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 05.01.2022 у вигляді арешту земельної ділянки площею 2,000 га, кадастровий номер 0520687600:01:003:0222, що розташована на території Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області (раніше територія Степанівської сільської ради), яка на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2 , підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд відповідно до вимог ст.ст. 133, 141 ЦПК України вважає за необхідне стягнути судовий збір в сумі 5675,00 грн. порівну із відповідачів, тобто, по 1891,66 грн. з кожного на користь позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст.ст. 5, 19, 22, 33, 116, 118, 122, 123, 134 Земельного кодексу України,ст.ст. 15, 16, 317, 319, 328, 330, 373, 387, 388 ЦК України, ст.ст. 5, 10, 12, 19, 81, 133, 141, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов керівника Немирівської окружної прокуратури Вінницької області Петраша Р.І., в інтересах держави в особі Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області, до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліанд СВ», про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 07.06.2019 №2-9190/15-19-СГ, яким затверджено розроблену технічну документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 0520687600:01:003:0222 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області (на теперішній час на території Вороновицької територіальної громади Вінницького району Вінницької області).

Витребувати у ОСОБА_2 на користь держави в особі Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 0520687600:01:003:0222, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області (на теперішній час на території Вороновицької територіальної громади Вінницького району Вінницької області).

Стягнути із Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Вінницької обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в розмірі 5675,00 грн., а саме: по 1891,66 грн. з кожного.

Скасувати забезпечення позову у вигляді арешту земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 0520687600:01:003:0222, що розташована на території Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області (раніше територія Степанівської сільської ради), яка на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2 , що застосовані ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 05.01.2022.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

Позивач - Немирівська окружна прокуратура, вул. Шевченка, 23, м. Немирів Вінницької області, код ЄДРПОУ 02909909;

Особа в інтересах якої подано позов - Вороновицька селищна рада, вул. Козацький шлях, 60, смт. Вороновиця Вінницького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04326069;

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, вул. Келецька, 63 м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39767547;

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Третя особа - ТОВ «Аліанд СВ», вул. Задворного, 64, с. Гавришівка Вінницького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 43384854.

Суддя Л.П. Шевчук