Рішення

від 24.04.2023 по справі 400/1272/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2023 р. № 400/1272/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТХІМ-БУДТОРГ», вул. Адміральська, 27/3, кв. 204, м. Миколаїв, 54001, до відповідача:Волинської митниці Державної митної служби України, вул. Призалізнична, 13, с. Римачі, Любомльський район, Волинська область, 44350, про:визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 15.02.2023 року № UA205030/2023/000029/2 і картки відмови в прийнятті митної декларації від 15.02.2023 року № UA205030/2023/000070,ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТХІМ-БУДТОРГ» (надалі - позивач) до Волинської митниці Державної митної служби України (надалі - відповідач) з позовними вимогами про:

- визнання протиправним та скасування рішення Волинської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості № UA205030/2023/000029/2 від 15.02.2023 року;

- визнання протиправним та скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.02.2023 року № UA205030/2023/000070.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час декларування митної вартості імпортованого товару визначив його вартість відповідно до ціни контракту, всі необхідні документи були надані, а тому відповідач безпідставно застосував резервний метод визначення митної вартості товару. Вказав, що у рішенні про коригування митної вартості в якості підстави для коригування митної вартості товарів вказано «розбіжності», які нібито містяться у поданих позивачем документах. При цьому не прийнято до уваги, що договір № ОСВТ-577 від 10.11.2020 року є довгостроковим (3 роки) зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу, який містить базові договірні умови між сторонами, які його уклали, і жодним чином не може вплинути на числові значення складових митної вартості, оскільки не містить таких відомостей. Щодо відбитку печатки отримувача на рахунку-фактурі позивач зазначив, що суб`єкт підприємницької діяльності в Україні може вести свою діяльність взагалі за відсутності печатки, що не позбавляє його права на проведення господарських операцій. Крім того, позивач вважає, що наявність в ЄАІС Держмитслужби більших показників вартості саме по собі не може бути підставою для їх застосування до інших імпортерів, так само як вказання на відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, без конкретизації про які саме складові йдеться, не може бути підставою для невизнання заявленої імпортером митної вартості товарів. Установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. З огляду на таке, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.02.2023 року, судом на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України позовну заяву залишено без руху, та позивачу наданий десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

28.02.2023 року через канцелярію суду від позивача до суду надійшла заява щодо усунення недоліків позовної заяви із зазначенням ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача - Волинської митниці Державної митної служби України.

Ухвалою від 07.03.2023 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/1272/23 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку ст. 262 КАС України.

До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Волинської митниці Державної митної служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТХІМ-БУДТОРГ» подано МД №UA205030/2023/002059 на 11 товарів. На етапі перевірки правильності визначення митної вартості ввезеного позивачем товару з`ясовано, що митну вартість товарів заявлено позивачем за основним методом визначення митної вартості, про що свідчить інформація, внесена до гр.43 МД. Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено, що митна вартість товарів №2,3,6,12, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності. Вказав, що рахунок-фактура від 14.02.2023 року № ОСВТ-003/2023/0051 не містить відбитків печаток та підписів отримувача товару. Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість самостійно. Оскільки митний орган виявив вказані вище розбіжності, то згідно вимог наказу ДМСУ від 01.07.2021 року №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» та згідно ст.53-54 МКУ декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи. Зауважив, що декларант мав право на подання додаткових документів, проте своїм правом не скористався. Зазначив, що рахунок (інвойс) що пред`явлений митному органу є сумнівним, оскільки не підписаний декларантом, а печатка з підписом продавця ніби звичайне цифрове зображення, що редаговане в електронному вигляді. Тобто, чи існує реальний рахунок стосовно якого можна митному органу належно підтвердити заявлену декларантом митну вартість, оскільки за інвойсом, який був пред`явлений виникають глибокі сумніви щодо його достовірності та ідентичності оригіналам. Зауважуємо, що саме інвойс в даному випадку може слугувати як основний документ за допомогою якого можливо визначити митну вартість, однак в даній ситуації існують розбіжності та сумніви у його належності та достовірності, тим паче без засвідчення його іншою стороною, незважаючи на печатку, проте підпис має бути, оскільки тоді і виникають зобов`язання у декларанта щодо його оплати перед іншою стороною контракту. Більше того декларант вже не вперше здійснює декларування товару. Тому, рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205030/2023/000029/2 від 15.02.2023 року та картка відмови №UA205030/2023/000070 від 15.02.2023 року прийняті правомірно та скасуванню не підлягають.

До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від ТОВ «ОПТХІМ-БУДТОРГ» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що законодавцем передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу на підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу її визначення. ТОВ «ОПТХІМ-БУДТОРГ» одночасно з митною декларацією № 23UA205030002059U9 подано всі наявні документи, зазначені в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема було подано: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс); транспортні (перевізні) документи. Решта документів з переліку, що міститься в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, подаються за їх наявності або за відповідних умов якщо рахунок сплачено, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування тощо, за інших обставин Митний кодекс України не передбачає обов`язковість їх подання. Таким чином, ТОВ «ОПТХІМ-БУДТОРГ» під час митного оформлення надав усі передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору. За вимогами частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Вказав, що посилання відповідача на відсутність підпису й відбитку печатки отримувача товару в рахунку-фактурі від 14.02.2023 року № ОСВТ-003/2023/0051 як на підставу невизнання визначеної декларантом митної вартості за ціною контракту та, водночас, як на підставу витребування додаткових документів, є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству України. Вказав, що не зрозуміло як така «розбіжність» вибірково поставила під сумнів митну вартість лише чотирьох товарів з усіх, заявлених до оформлення в режимі імпорту в поданій позивачем вантажній митній декларації №23UA205030002059U9. Рішенням про коригування митної вартості товарів №UA205030/2023/000029/2 від 15.02.2023 року відповідач визначив митну вартість не окремої одиниці товару, а вартість одного кілограму товару, попри те, що кожна окрема одиниця товару має власні повністю індивідуалізовані характеристики, котрі і впливають на ціну. Зауважив, що під час митного оформлення ТОВ «ОПТХІМ-БУДТОРГ» надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТХІМ-БУДТОРГ" зареєстровано в якості юридичної особи 15.10.2020 року, видами діяльності якого є оптова торгівля хімічними продуктами; оптова торгівля одягом і взуттям; оптова торгівля парфумними та косметичними товарами; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; неспеціалізована оптова торгівля; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; складське господарство.

10 листопада 2020 року між ТОВ «ОПТХІМ-БУДТОРГ» (Покупець) та компанією CKS IMPORT LLC (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №ОВТ-577, згідно якого Продавець 14.02.2023 року автомобільним транспортом відправив на адресу позивача товар за рахунком-фактурою (Invoice) № ОСВТ-003/2023/0051 загальною вартістю 28 560, 99 дол. США.

З метою митного оформлення товарів, поставлених за вищевказаним контрактом ТОВ «ОПТХІМ-БУДТОРГ» було подано до Волинської митниці Державної митної служби України електрону митну декларацію № 23UA205030002059U9 від 15.02.2023 року.

Разом з указаною митною декларацією подано сканкопії документів, а саме: контракт, рахунок-фактура (інвойс) №ОСВТ-003/2023/0051 від 14.02.2023 року, міжнародна автомобільна накладна (СМR) № 1194586 від 14.02.2023 року, пакувальний лист, декларація про походження товару (Declaration of origin) ОСВТ-003/2023/0051 від 14.02.2023 року; книжка МДП (TIR carnet) XZ.85366774 від 14.02.2023 року; висновок про результати дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи № 1420003203-0177 від 23.12.2020 року; висновок про результати дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи № 142000-3400-0073 від 31.08.2022 року.

Додатково, за вимогою відповідача, був наданий прайс - лист від 14.02.2023 року.

Під час митного оформлення зазначеної партії товару ТОВ «ОПТХІМ-БУДТОРГ» визначено його митну вартість відповідно до ст.58 Митного кодексу України за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 15.02.2023 року № UA205030/2023/000029/2.

Вказаним рішення було скориговано митну вартість таких товарів:

- товар 1/1 «Шпаклівки полімерні» ТМ GC, APP, BLANK, AUTOFIT, країна виробництва EU, виробник Chemical Alliance Polska, APP Sp. z O.O., загальна вага нетто 8592,21 кг. Митна вартість згідно з рахунком-фактурою 12817,52 дол. США (1,49 дол. США/кг), митна вартість за Рішенням 15981,51 дол. США (1,86 дол. США/кг);

- Товар 3/1 «Суміші для підготування поверхонь» ТМ GC, BLANK, Challenger, AUTOFIT, країна виробництва EU, виробник Chemical Alliance Polska, Challenger, вага нетто

3114,02 кг. Митна вартість згідно з рахунком-фактурою 4639,92 дол. США (1,49 дол. США/кг), митна вартість за Рішенням 5854,36 дол. США (1,88 дол.США/кг);

- Товар 11/1 «Розчинники складні органічні» ТМ GC, країна виробництва EU, виробник Chemical Alliance Polska, вага нетто 357,12 кг. Митна вартість згідно з рахунком-фактурою 178,56 дол. США (0,50 дол. США/кг), митна вартість за Рішенням 292,84 дол. США (0,82 дол. США/кг).

Таким чином митну вартості товарів було збільшено на 4492,71 дол. США, що станом на день винесення рішення за курсом НБУ складає 551223,01 грн. Відповідно, належні до оплати митні платежі збільшено на суму 45347,21 грн.

Відповідно до рішення від 15.02.2023 року № UA205030/2023/000029/2, митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять наступні розбіжності:

- договір від 10.11.2020 року № ОВТ-577 відсутній у товаросупровідних документах;

- рахунок-фактура від 14.02.2023 року №ОСВТ-003/2023/0051 не містить підписів та відбитків печаток отримувача товарів.

Декларанту було запропоновано відповідачем надати в 10-денний термін додаткові документи, а саме:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару;

7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. - та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

Позивачем до митного оформлення було подано заяву з повідомленням про відсутність додаткових документів.

Разом з цим, відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.02.2023 року № UA205030/2023/000070.

При цьому, визначаючи митну вартість цього товару, відповідач використав резервний метод, на підставі раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ст. 64 МК України). За основу для коригування митної вартості товару №№1,3,11 Митницею були взяті митні декларації №UА209140/2023/3178, №UА100320/2023/81222, №UА209230/2023/9362.

Не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням про коригування митної вартості товарів від 15.02.2023 року № UA205030/2023/000029/2 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.02.2023 року № UA205030/2023/000070, позивач оскаржив вказані рішення суб`єкта владних повноважень в судовому порядку, звернувшись до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, ч. 2 вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару:

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товар) підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ч. 1 - 2 ст. 53 МК України вбачається, що законодавцем передбачено вичерпний перелік документів, які подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з проголошеними в ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз документів, поданих позивачем до митниці, дозволяє стверджувати, що остання мала в своєму розпорядженні всі дані, які надавали їй можливість перевірити числові значення складових митної вартості товару, який був задекларований позивачем.

У рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що метод за ціною договору не застосовується до товару позивача оскільки у митного органу та декларанта відсутня інформація про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, у зв`язку з відсутністю вартісної основи для розрахунку митної вартості, у зв`язку з тим, що подані документи для підтвердження митної вартості не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та містять розбіжності, та позивачем не в повному обсязі надані документи.

Відповідно до ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

З даного приводу суд зазначає, що товар, який підлягав митному контролю, був придбаний на підставі контракту №ОВТ-577 від 10.11.2020 року.

Крім того, у митній декларації зазначена вартість товару окремо і його вартість співпадає з інвойсом. Відповідач не надав доказів, які б підтверджували пов`язаність позивача з постачальником.

Як під час митного оформлення, так і під час судового розгляду, митницею вмотивовано рішення про коригування тим, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять усіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості та мають розбіжності та неточності. Тобто, декларантом документально не підтверджена заявлена митна вартість.

З твердженням відповідача стосовно відсутності інформації щодо страхових витрат, суд не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до зовнішньоекономічного контракту №ОВТ-577 від 10.11.2020 року, саме на продавця покладається обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески.

Згідно з п.7 ч.10 ст.58 МКУ, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари додаються витрати на страхування цих товарів лише у тому випадку, коли ці витрати раніше не включалися до ціни.

Оплата вартості страхування товарів покладалася цілком на постачальника та була включена ним до контрактної вартості оцінюваних товарів.

Тому, вимога до позивача надати якийсь документ про страхування товару, є безпідставною.

Таким чином, суд не приймає до уваги посилання митного органу на відсутність документів, що підтверджують страхування вантажу, як на обґрунтованість своїх рішень та дій, оскільки за правилами пункту 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України декларант повинен надати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, лише якщо таке страхування здійснювалося.

Суд зауважує, що позивач та його контрагент встановили у контракті, що ціна на товари установлюється у доларах США на умовах СІР - м. Миколаїв ІНКОТЕРМС-2000. Загальна сума договору становить 2 000 000, 00 грн.

Відповідно до положень ст. 189 Господарського кодексу України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Таким чином суб`єкти господарювання є вільними у визначенні умов договору, у т.ч. визначенні ціни договору.

Щодо посилання відповідача на ненадання позивачем таких документів як рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. - та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта, то слід зазначити, що вказані документи згідно з ч.3 ст.53 МКУ надаються митниці декларантом за їх наявності у останнього.

Позивачем було надано пояснення відповідачу, що у ТОВ "ОПТХІМ-БУДТОРГ" вказаних документів не було.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Договір № ОСВТ-577 від 10.11.2020 року є довгостроковим (3 роки) зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу, який містить базові договірні умови між сторонами, які його уклали, і жодним чином не може вплинути на числові значення складових митної вартості, оскільки не містить таких відомостей.

Що ж стосується відбитку печатки отримувача на рахунку-фактурі, то можлива наявність такого відбитку могла б бути підтвердженням згоди покупця, в цьому випадку позивача, з вказаними у рахунку-фактурі відомостями щодо номенклатури та цін товарів. Однак вже самі дії позивача по визначенню митної вартості саме за вказаною у рахунку-фактурі ціною товарів є підтвердженням його згоди на проведення відповідної операції купівлі за визначеними цінами. Крім того суб`єкт підприємницької діяльності в Україні може вести свою діяльність взагалі за відсутності печатки, що не позбавляє його права на проведення господарських операцій.

В свою чергу, Митницею не надано доказів на підтвердження того, яким чином зазначені розбіжності вплинули на митну вартість та правильність обраного методу її визначення.

Суд зауважує, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

У розумінні ч.3 ст.53 МКУ сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Однак Митниця при витребуванні додаткових документів не вказала: які саме обставини викликали сумніви у достовірності поданих позивачем документів та відомостей (наявність ознак підробки, розбіжностей), які саме обставини мають підтвердити додатково надані документи.

Статтею 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною 10 ст. 58 МК України встановлено виключні витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2)належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до п. 11 ст. 58 МК України - при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Судом встановлено, що позивачем було надано митниці безпосередньо договір де чітко визначено ціну. Зазначена ціна повністю співпадає з ціною зазначеною у інвойсі. Також, відсутні розбіжності між цими документами щодо назви товару, його технічних особливостей, виробника товару, кількості та умов поставки.

Отже, товариством з обмеженою відповідальністю "ОПТХІМ-БУДТОРГ" було надано митному органу всі необхідні документи у відповідності до ст. 53 МК України.

Доводи відповідача щодо неправильного визначення позивачем ціни товару, оскільки іншим імпортером задекларовано подібний товар за більшою ціною, не знайшли правового обґрунтування, оскільки суперечить наявним у матеріалах справи доказам.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідачем не доведена неможливість визначення митної вартості товару за основним методом, а також не доведена заборона оформлення митної вартості товару за ціною нижчою, ніж ціна, по якій подібний товар завозився раніше іншими імпортерами.

Аналізуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем подано достатній пакет документів, передбачений ст. 53 МК України, на підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом, відсутні підстави для коригування митним органом митної вартості товару.

Суд звертає увагу на те, що контроль за правильністю обчислення декларантом митної вартості товару, який належить до виключної компетенції відповідача, полягає не в тому, щоб скоригувати митну вартість товару в бік збільшення, а визначити реальну ціну товару, що ввозиться на територію України.

За обставинами справи, митним органом не взята до уваги вартість товару за ціною договору, яка може не відповідати рівню митної вартості на аналогічні та подібні товари. Митним органом не доведена неможливість визначення митної вартості товарів за основним методом.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідно до ст.ст. 189, 190 Господарського кодексу України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В такому разі декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Надані позивачем документи не містять розбіжностей або ознак підробки.

Митниця не надала суду доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

У оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено розбіжності, які, на його думку, ставлять під сумнів достовірність заявленої декларантом митної вартості та не дають можливості визнати заявлену митну вартість товарів за першим методом.

Суд зазначає, що такі висновки відповідача не свідчать про наявність розбіжностей, які ставлять під сумнів правильність визначення митної вартості.

Натомість, доказами, що містяться в матеріалах справи, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях.

З наведеного слідує, що за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, застосування митним органом коригування митної вартості є передчасним.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 26.03.2019 по адміністративній справі №814/921/17, від 04.09.2018 по справі №814/2659/16, по справі №814/3790/14, 814/1204/15, 814/1216/16, 814/1253/14 та багатьох інших, відповідно до якої, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому полягають такі розбіжності, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх застосування не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його відзив, і не довів правомірності винесення оскаржуваних рішень.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу даної позовної заяви у розмірі 2684,00 грн.

Таким чином, оскільки вимоги позивача про визнання протиправними та скасування спірних рішень судом задоволені, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТХІМ-БУДТОРГ» (вул. Адміральська, 27/3, кв. 204, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43870615) до Волинської митниці Державної митної служби України (вул. Призалізнична, 13, с. Римачі, Любомльський район, Волинська область, 44350, ідентифікаційний код 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 15.02.2023 року № UA205030/2023/000029/2 і картки відмови в прийнятті митної декларації від 15.02.2023 року № UA205030/2023/000070 - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості № UA205030/2023/000029/2 від 15.02.2023 року.

3. Визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.02.2023 року № UA205030/2023/000070.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Державної митної служби України (вул. Призалізнична, 13, с. Римачі, Любомльський район, Волинська область, 44350, ідентифікаційний код 43958385) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТХІМ-БУДТОРГ» (вул. Адміральська, 27/3, кв. 204, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43870615) судові витрати в розмірі 2684,00 грн.

5. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Величко