Постанова

від 12.04.2023 по справі 380/23541/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/23541/21 пров. № А/857/2137/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засіданняХабазні Ю.Є.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника відповідачаБорщевського О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року, прийняте суддею Хомою О.П. о 12 годині 41 хвилині у м.Львові, повний текст складено 05.01.2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , Державного підприємства Державний інститут проектування міст «Містопроект» м. Львів, Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та скасування рішення,-

встановив:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулася з адміністративним позовом до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та нечинним рішення від 02 червня 2021 №165 «Про затвердження детального плану території в с.Сокільники, с.Басівка, с.Годовиця», а саме п.7 вказаного рішення, яким затверджено детальний план території для розташування багатофункціонального комплексу з вбудованими житловими приміщеннями в районі АДРЕСА_1 , розроблений ФОП « ОСОБА_3 » - ОСОБА_2 .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 позов задоволено.

Суд виходив з того, що Сокільницькою сільською радою не було забезпечено дотримання визначеного законом механізму проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проекту містобудівної документації.

Зокрема, не було оприлюднено розроблений проект містобудівної документації шляхом розміщення матеріалів (планшетів, макетів) у визначеному органом місцевого самоврядування місці та інформування громадян через розповсюдження брошур і повідомлень, засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення інформації на офіційному веб-сайті Сокільницької сільської ради, що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом громадських обговорень від 11.11.2020 №55, зміст якого свідчить про відсутність представників громадськості, мешканців та членів територіальної громади с. Сокільники на такому заході.

Відтак, затвердження Сокільницькою сільською радою детального плану території для розташування багатофункціонального комплексу з вбудованими житловими приміщеннями в районі вул. Зелена-Наварійська-Успенська в с. Сокільники пунктом 7 рішення від 02.06.2021 №165 є протиправним.

Суд звернув увагу на те, що рішення Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області від 02 червня 2021 №165 «Про затвердження детального плану території в с.Сокільники, с.Басівка, с.Годовиця» має ознаки нормативно-правового акта, тому судовий розгляд справ про оскарження детального плану території здійснюється з особливостями, визначеними статтями 264, 265 КАС України (постанова від 31.07.2019 у справі № 466/1264/18, від 20.12. 2019 у справі № 520/14995/16-а, від 09.04.2020 у справі № 807/150/16).

Оскільки детальний план території, затверджений пунктом 7 оскарженого рішення №165 від 02.06.2021, є нормативно-правовим актом, тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 КАС України належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та нечинним рішення №165 від 02.06.2021 в частині пункту 7.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Сокільницька сільська рада подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі зазначає, що позивач має навести та довести обставини, за яких рішення суб`єкта владних повноважень впливає або буде впливати на позивача.

Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №640/21611/19 прийшов до висновку, що оцінка рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень за позовом особи, яка не має права на звернення до суду і не є потерпілою в конкретних правовідносинах (є неналежним позивачем), апріорі не може призвести до захисту прав і не узгоджується із завданням адміністративного судочинства.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 у справі №826/4406/16.

Місцевий суд порушив і неправильно застосував у даній справі ст.267 КАС України. У даній справі немає спору щодо примусового відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені з мотивів суспільної необхідності. Дана процесуальна норма не може бути застосованою до спірних правовідносин у справі №380/23541/21.

Звертає увагу на те, що приймати чи не приймати участь в громадському обговоренні це право кожного, а тому висновок суду про відсутність представників громадськості та мешканців дає підстави стверджувати про формальне складення протоколу без фактичного проведення цього заходу є об`єктивним та неупередженим.

У постанові від 13.10.2021 у справі №804/639/18 Верховний Суд сформував позицію, відповідно до якої дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків, Проте, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Звертає увагу на те, що проект оскаржуваного рішення було оприлюднено на офіційному сайті Сокільницької сільської ради 18.05.2021.

Питання про затвердження детального плану території було предметом опрацювання постійних депутатських комісій, які погодили або рекомендували до затвердження такий детальний план. Позивачка була присутня на пленарному засіданні сесії від 02.06.2021, в тому числі, під час розгляду питання про затвердження детального плану території, котрий оскаржує.

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, тому підстав для його скасування нема.

Звертає увагу на те, що відповідачем не було оприлюднено даний проект містобудівної документації на місцевому рівні, пояснювальної записки, розділу «Охорона навколишнього природного середовища» або звіту про стратегічну екологічну оцінку на офіційному веб-сайті, а також не було надано вільний доступ до такої інформації громадськості. Публікація короткого повідомлення, яке не відповідає вимогам чинного законодавства України в районній газеті «Голос народу» від 15.08.2020 №32 (1791), тираж якої становить 2000 примірників при населенні району понад 120 000 жителів не є публічно доступним. Відповідачем не було розміщено оголошення про проведення громадських слухань відповідно до вимог чинного законодавства України для врахування інтересів громадськості.

Крім того, не було оприлюднено розроблений проект містобудівної документації, а саме проект детального плану території «Для розташування багатофункціонального комплексу з вбудованими житловими приміщеннями в районі вул. Зелена-Наварійська-Успенська в с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області» (текстові та графічні матеріали проекту детального плану території, техніко-економічні показники, строки ознайомлення з проектом тощо), шляхом розміщення матеріалів (планшетів, макетів) у визначеному органом місцевого самоврядування місці та інформування громадян через розповсюдження брошур і повідомлень, засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також не було розміщено інформації про розроблення проекту спірного детального плану території, оголошення про дату проведення громадських слухань тощо на офіційному веб-сайті Сокільницької сільської ради.

Відповідач не надав підтвердження з офіційного веб-сайту Сокільницької сільської ради про оприлюднення проекту спірної містобудівної документації попри те, що як зазначає у апеляційній скарзі відповідач процедура розробки, погодження та затвердження тривала від 06.02.2020 до 02.06.2021.

Просить звернути увагу на те, що вона є мешканкою села Сокільники і користувачкою відповідних земельних ділянок, де розташований меморіал Депортованим, церква, загальноосвітня школа, що будується (поблизу яких планується будівництво багатоквартирних будинків на 94 квартири під виглядом багатофункціонального комплексу), що розташовані на території, стосовно якої прийняте оскаржуване рішення, тому звернулась за судовим захистом, оскільки орган місцевого самоврядування допустив порушення при прийнятті рішення, що стосується питань, пов`язаних із плануванням забудови та розвитку території.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 0740/885/18.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є мешканкою і членом територіальної громади с.Сокільники Львівського району Львівської області.

Рішенням Сокільницької сільської ради від 06.02.2020 №876 «Про надання дозволу на розробку детального плану території» за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку детального плану території для розташування багатофункціонального комплексу з вбудованими житловими приміщеннями в АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 2 рішення від 06.02.2020 №876 заявником із розроблення детального плану території визначено виконавчий комітет сільської ради і ухвалено сповістити громаду села, власників та користувачів прилеглих земельних ділянок, забудовників про початок складання детального плану та необхідність подання фізичними та юридичними особами пропозицій до складання завдання на проектування.

Рішення від 06.02.2020 №876 розміщено на офіційному веб-сайті Сокільницької сільської ради.

ФОП « ОСОБА_3 » (кваліфікаційний сертифікат серія АА №004578 від 26.12.2019) був розробленій у 2020 Детальний план території для розташування багатофункціонального комплексу з вбудованими житловими приміщеннями в районі АДРЕСА_1 , замовником якого значиться Сокільницька сільська рада.

Вищевказаний детальний план відсутній на офіційному веб-сайті Сокільницької сільської ради: https://rada.info/upload/users_files/04369682/e3dec240e5e0702814058cb612e4cbdb.pdf.

У газеті «Голос Народу» від 15.08.2020 №32 (1791) опубліковано оголошення такого змісту: «Сокільницька сільська рада згідно з рішенням №876 від 06.02.2020 інформує про проведення громадського обговорення щодо розроблення детального плану території для розташування багатофункціонального комплексу з вбудованими житловими приміщеннями в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 . З пропозиціями звертатись в сільську раду».

Сокільницькою сільською радою складено протокол громадського обговорення від 11.11.2020 №55.

Як слідує з протоколу, присутніми на громадських обговореннях були лише 7 осіб, з яких 4 особи є працівниками Сокільницької сільради, 2 особи - депутатами Сокільницької сільради (в т.ч. ОСОБА_2 , який вказаний у протоколі як замовник), 1 особа - директор КП Сокільницької сільради.

Як вказано в протоколі громадських обговорень, основною метою проведення такого заходу було ознайомлення широкого кола громадськості з детальним планом території та врахування інтересів громадськості села Сокільники. Жодних зауважень та пропозицій до обговорення у сільську раду від представників громадськості не було подано, які, як зазначено у протоколі, «проігнорували це обговорення».

Даний протокол містить висновок про те, що детальний план території ОСОБА_2 може бути затвердженим і є таким, що враховує громадські інтереси.

Протокол громадських обговорень відсутній на офіційному веб-сайті Сокільницької сільської ради.

Наприкінці травня 2021 на офіційному веб-сайті Сокільницької сільської ради було опубліковано проект рішення «Про затвердження детального плану території в с. Сокільники, с. Годовиця, с. Басівка».

Інформація про будь-які проекти детальних планів територій, які пропонувалися до затвердження, в тому числі і детального плану території для розташування багатофункціонального комплексу з вбудованими житловими приміщеннями в районі АДРЕСА_1 , на сайті відсутня.

Сокільницькою сільською радою 02.06.2021 прийнято рішення №165 «Про затвердження детального плану території в с.Сокільники, с.Басівка, с.Годовиця», пунктом 7 якого затверджено детальний план території для розташування багатофункціонального комплексу з вбудованими житловими приміщеннями в районі АДРЕСА_1 », розроблений ФОП « ОСОБА_3 » - ОСОБА_2 .

Вказане рішення від 02.06.2021 №165 в частині пункту 7 є предметом оскарження з підстав порушення при прийнятті такого положень статей 19, 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пунктів 2, 4, 5, 10 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №555 від 25.05.2011.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Устатті 4 КАС Українивизначено терміни «нормативно-правовий акт» та «індивідуальний акт»:

- нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

- індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Згідно з пунктом 3 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 № 731(із змінами та доповненнями) на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб`єктами нормотворення в електронній (через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади) або паперовій формі в порядку, визначеному Мін`юстом, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами «Для службового користування», «Особливої важливості», «Цілком таємно», «Таємно» та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

У Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженомунаказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 № 34/5(у редакціїнаказу Міністерства юстиції України від 15 травня 2013 № 883/5) визначено, що нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб`єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.

Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.

Ненормативним (індивідуальним) правовим актам притаманні наступні ознаки: а)спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб`єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі.

Аналогічна правова позиція щодо визначення поняття нормативно-правового акта викладена урішеннях Конституційного Суду України від 27.12.2001 № 20-рп/2001у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22.07.1991 (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23.06.1997 № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини), 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування (пункт 4 мотивувальної частини).

УЗаконі України «Про регулювання містобудівної діяльності»визначено:

- детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території (пункт 3 частини першої статті 1);

- містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій (пункт 7 частини першої статті 1).

У зв`язку із наведеним, колегія суддів зазначає, що оскаржуванерішенняпро затвердження детального плану території є нормативно-правовим актом.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 466/1264/18, від 20.12.2019 у справі № 520/14995/16-а, від 09.04.2020 у справі № 807/150/16, від 28.09.2021 у справі № 813/4167/17, від 09 лютого 2022 у справі № 540/1378/20.

Устатті 264 КАС України передбачено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України (крім рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першоюстатті 266-1цього Кодексу), постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

З приводу покликання апелянта на те, що ОСОБА_1 не довела, що оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень впливає або буде впливати на її права, відтак немає підстав для задоволення позову, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 № 18-рп/2004, поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». У цьому ж Рішенні зазначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Територія соціально-економічної активності одночасно є фактором зв`язку та умовою діяльності. Це стає можливим тоді, коли для господарюючого суб`єкта, яким є територіальна громада, мотивом економічної діяльності стає не лише максимальний прибуток, а й територіальний інтерес у будь-якій його формі.

Територія з її природними особливостями та природними ресурсами, якими вона володіє, а також соціально-економічною інфраструктурою, що функціонує на ній, є матеріальною основою життя територіальної громади.

Отже, територіальний інтерес є системою очікувань соціальних суб`єктів, що ґрунтується на рефлексії території, а також пов`язаних із нею проблем, їх життєвого простору, які є безпосередньою причиною відповідного типу територіальної поведінки або соціальної дії.

ОСОБА_1 , яка є мешканкою і членом територіальної громади с. Сокільники, користувачкою відповідних земельних ділянок, де розташований меморіал Депортованим, церква, загальноосвітня школа, що будується, які розташовані на території, стосовно якої прийняте оскаржуване рішення звернулась за судовим захистом, аргументуючи це тим, що орган місцевого самоврядування допустив порушення при прийнятті рішення, що стосується суспільно важливого та соціально значущого питань, пов`язаних із плануванням забудови та розвитку території.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що у позивачки наявне право на звернення до суду з цим позовом, оскільки заявлені вимоги стосуються безпосередньо її прав як мешканки територіальної громади.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 13.04.2020 у справі №803/1254/17, від 01.06.2021 у справі 463/6912/18, від 17.11.2019 у справі №0740/885/18.

У разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов`язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи.

Оголошення має бути опубліковано не пізніш як за сім днів до підготовчого засідання, а у випадку, визначеному частиною десятою цієї статті, - у строк, визначений судом.

Якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі заінтересованих осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду.

Адміністративна справа щодо оскарження нормативно-правових актів вирішується за правилами загального позовного провадження.

Як вбачається із матеріалів справи, судом зобов`язано Сокільницьку сільську раду у відповідності до вимог частини 4 статті 264 КАС України опубліковувати оголошення про оскарження рішення від 02 червня 2021 №165 «Про затвердження детального плану території в с.Сокільники, с.Басівка, с.Годовиця» у виданні, в якому це рішення було або мало бути офіційно оприлюднене.

Оголошення про оскарження рішення від 02 червня 2021 №165 розміщено 15.12.2021 на офіційному веб-сайті Сокільницької сільської ради за посиланням: https://sokilnyky-rada.gov.ua/news/1639556911/.

Щодо дотримання процедури прийняття рішення Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області від 02 червня 2021 №165 «Про затвердження детального плану території в с.Сокільники, с.Басівка, с.Годовиця», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»(тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Частиною восьмою цієї ж статті передбачено, що детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Згідно зістаттею 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.

Замовники містобудівної документації зобов`язані забезпечити:

1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними наслідками та наслідками для довкілля, у тому числі для здоров`я населення;

2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, пояснювальної записки, розділу «Охорона навколишнього природного середовища» або звіту про стратегічну екологічну оцінку на своїх офіційних веб-сайтах, а також вільний доступ до такої інформації громадськості;

3) реєстрацію, розгляд та врахування пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні;

4) проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні;

5) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію;

6) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні, проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості замовнику містобудівної документації.

Пропозиції громадськості подаються у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, який не може становити менш як 30 днів з дня оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні.

Пропозиції, подані після встановленого строку, не розглядаються.

Громадські слухання щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні проводяться у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, але не раніше 10 днів з дня оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідно до положень статті 21 Закону № 3038-VI постановою Кабінету Міністрів України № 555 від 25.05.2011 затверджено «Порядок проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні» (тут і надалі Порядок №555 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні: генеральних планів населених пунктів, планів зонування та детальних планів територій (далі - містобудівна документація).

Пунктами 2, 3 Порядку № 555 передбачено, що проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проектах містобудівної документації здійснюється під час розроблення відповідних проектів містобудівної документації.

Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи відповідно до частини третьоїстатті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»забезпечують:

оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення проектів містобудівної документації з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками;

оприлюднення розроблених проектів містобудівної документації і доступ громадськості до зазначеної інформації;

реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації;

узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками проектів містобудівної документації через погоджувальну комісію (у разі її утворення);

оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 555 виконавчі органи сільських, селищних, міських рад оприлюднюють у двотижневий строк прийняті органами місцевого самоврядування рішення щодо розроблення проектів містобудівної документації шляхом опублікування таких рішень у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.

Оприлюднення розроблених в установленому законодавством порядку проектів містобудівної документації здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх подання розробником до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради шляхом розміщення матеріалів (планшетів, макетів) у визначеному органом місцевого самоврядування місці та інформування громадян через розповсюдження брошур і повідомлень, засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення інформації на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.

Пунктом 5 Порядку № 555 передбачено, що повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації має містити:

1) інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі;

2) основні техніко-економічні показники, зокрема графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації;

3) відомості про замовника та розробника проектів містобудівної документації та підстави для їх розроблення;

4) інформацію про місце і строки ознайомлення з проектом містобудівної документації;

5) інформацію про посадову особу органу місцевого самоврядування, відповідальну за організацію розгляду пропозицій;

6) відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій;

7) інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів (презентація, прилюдне експонування, телевізійні програми, публічні конференції тощо).

Осіб, які забезпечують роботу з розгляду пропозицій громадськості, призначає орган місцевого самоврядування. Зазначені особи є відповідальними за автентичність проектів містобудівної документації.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що громадські слухання щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні відбуваються шляхом оприлюднення таких проектів, надання особам, які мають право на подання пропозицій до проектів містобудівної документації на місцевому рівні, строку для подання таких пропозицій, а також шляхом безпосереднього подання пропозицій громадськістю до відповідного органу місцевого самоврядування; утворення погоджувальної комісії у разі необхідності та, відповідно, оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.

Даний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою зокрема, у постановах від 21 червня 2018 у справі № 826/4504/17, від 10 липня 2018 у справі № 369/7675/14-а, від 14 серпня 2018 у справі № 695/725/15-а, від 19 вересня 2018 у справі № 463/1230/16-а, від 18 жовтня 2018 у справі № 527/43/17, від 19 червня 2019 у справі № 815/1884/18, від 13 березня 2020 у справі № 320/6466/18, від 15 квітня 2020 у справі № 702/1384/16-а та від 30 листопада 2020 у справі № 826/11632/16.

Громадські слухання відповідно до пункту 1 Порядку № 555 проводяться з метою врахування громадської думки та громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

З огляду на мету громадських слухань, останні мають бути проведені якісно, послідовно та з дотриманням усіх вимог законодавства.

Інформація, яка повинна міститися у повідомленні про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості визначена пунктом 5 Порядку № 555. Зі змісту цього пункту вбачається, що метою повідомлення про початок процедури громадського обговорення містобудівної документації на місцевому рівні є доведення до відома суб`єктів, які потенційно можуть приймати участь у громадському обговоренні, точної та чіткої інформації, яка стосується, зокрема, й адреси, охопленої територією, щодо якої розробляється містобудівна документація.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) (рішення у справах «Paradiso and Campanelli v Italy» (заява № 25358/12), «Sidabras and others v. Lithuania» (заява № 50421/08), «Ioannou v Turkey» (заява № 18364/91), «Schenk v. Switzerland» (заява № 10862/84), «Strцmblad v. Sweden» (заява № 3684/07), а також вітчизняної судової практики (постанови Верховного Суду від 13 червня 2019 у справі № 204/1134/17(2а/204/91/17), від 30 вересня 2019 у справі № 475/164/17, від 1 жовтня 2019 у справі № 804/3646/18, від 19 серпня 2020 у справі № 806/1201/16) Верховний Суд зазначає, що право не виникає внаслідок неправомірних дій (ex iniuria ius non oritur); держава не може відмовитися від виконання свого зобов`язання, посилаючись на підстави, які визнано незаконними; те, що право виникає з факту (ex facto ius oritus), не означає, що право може виникати з несправедливості (ex iniuria ius non oritur).

Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07 грудня 2021 у справі №380/142/20.

Судом встановлено, що Сокільницькою сільською радою всупереч вимог статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та наведених вище вимог Порядку №555 не було забезпечено дотримання визначеного законом механізму проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проекту містобудівної документації.

Зокрема, не було оприлюднено розроблений проект містобудівної документації, а саме проект детального плану території в районі вул. Зелена-Наварійська-Успенська в с.Сокільники (текстові та графічні матеріали проекту детального плану території), шляхом розміщення матеріалів (планшетів, макетів) у визначеному органом місцевого самоврядування місці та інформування громадян через розповсюдження брошур і повідомлень, засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення інформації на офіційному веб-сайті Сокільницької сільської ради. Також не вказано місця та дати де можна ознайомитись з такими.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що невиконання відповідачем як замовником містобудівної документації зобов`язань, визначених частиною третьою статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», починаючи від оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними наслідками та наслідками для довкілля, у тому числі для здоров`я населення, слугує підставою для висновку суду про те, що громадськість була позбавлена можливості ознайомитися з такою документацією і висловити свої зауваження/пропозиції.

Зазначене підтверджується також наявним в матеріалах справи протоколом громадських обговорень від 11.11.2020 №55, зміст якого свідчить про відсутність представників громадськості, мешканців та членів територіальної громади с. Сокільники на такому заході.

Відсутність на офіційному веб-сайті Сокільницької сільської ради оприлюдненого проекту містобудівної документації, якою є детальний план території для розташування багатофункціонального комплексу з вбудованими житловими приміщеннями в районі вул. Зелена-Наварійська-Успенська в с. Сокільники, що є передумовою і складовою громадських обговорень, механізм проведення яких не було забезпечено сільрадою як замовником містобудівної документації, спростовує доводи відповідача про дотримання ним вимог чинного законодавства при затвердженні цього детального плану пунктом 7 спірного рішення.

Судом першої інстанції вірно звернуто увагу на те, що частина друга статті 21 Закону № 3038-VI містить імперативну норму, яка забороняє затвердження на місцевому рівні містобудівної документації без проведення громадського обговорення проектів такої документації.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо покликання апелянта на безпідставне застосування судом першої інстанції ст.267 КАС України до спірних правовідносин, то колегія суддів зазначає, що таке покликання є помилковим, враховуючи те, що суд звернув увагу на особливості розгляду справи щодо оскарження нормативно правових актів, врегульовані ст. 264 265 КАС України. Крім того, зазначене жодним чином не впливає на результат розгляду справи.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

Оскільки детальний план території, затверджений пунктом 7 оскарженого рішення №165 від 02.06.2021, є нормативно-правовим актом, тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 КАС України належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та нечинним рішення №165 від 02.06.2021 в частині пункту 7, що відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 07.12.2021 у справі №380/142/20 в аналогічних правовідносинах.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року у справі №380/23541/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 25.04.2023 року у зв`язку із перебуванням судді Шинкар Т.І. у відпустці.