Постанова

від 05.04.2023 по справі 520/110/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/393/23

Справа № 520/110/17

Головуючий у першій інстанції Пучкова І. М.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Драгомерецького М.М.,

за участю:

секретаря Хухрова С.В.,

представника ОМР Романець Ю.В.О.,

правонаступника ОСОБА_1 ,

представника ПП «ТБ «НАЧАЛО» адвоката Коротченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради на рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.12.2018 року, ухваленого під головуванням судді Пучкової І.М., у цивільній справі за позовною заявою Одеської міської ради до ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , Приватне підприємство «Торговий будинок «НАЧАЛО», про приведення самочинно реконструйованого нежитлового приміщення у відповідність до технічного паспорту,

встановив:

05.01.2017року Одеськаміська рада(далі-ОМР) звернуласядо судуз позовомдо ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 , про приведення самочинно реконструйованого нежитлового приміщення у відповідність до технічного паспорту.

Свої вимогипозивач мотивувавтим,що ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , є власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 і обґрунтовував їх наступним:

05.07.2016 року КРА ОМР здійснила обстеження вказаного нежитлового приміщення, та встановила, що відповідачка здійснила його реконструкцію без проектної та дозвільної документації.

Посилаючись на те, що реконструкція є самочинним будівництвом, яке порушує його права, як власника земельної ділянки, позивач просив привести самочинно реконструйований об`єкт до попереднього стану.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19.12.2018 року у задоволенні позовної заяви ОМР відмовлено повністю (т.2, а.с. 164-165).

В апеляційній скарзі ОМР ставить питання про скасування рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2018 року, та постановлення нового, про задоволення їх позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального

та процесуального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставила питання про скасування рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2018 року, та постановлення нового про задоволення позовних вимог ОМР у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.03.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 було повернуто через її відкликання (т.3, а.с. 21-22).

Ухвалою Одеського апеляційногосуду від06червня 2019року апеляційнаскарга ОМРбула задоволеначастково.Рішення Київськогорайонного судум.Одеси від19грудня 2018року скасовано, провадженняусправіза позовомОМР до ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Приватне підприємство «Торговий будинок «НАЧАЛО», (ДАЛІ - ПП «ТБ «НАЧАЛО»), про приведення самочинно реконструйованого нежитлового приміщення у відповідність до технічногопаспорту закрито (т.3, а.с. 114 118).

Однак, постановою Верховного Суду від 19.02.2020 року ухвалу Одеського апеляційного суду скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.3, а.с.201-205).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, правонаступника ОСОБА_2 ОСОБА_1 , адвоката Коротченка В.В., колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як було зазначено вище, звертаючись до суду з даним позовом про приведення самочинно реконструйованого нежитлового приміщення у відповідність до технічного паспорту, представник ОМР посилалась на те, що вона є власником земельної ділянки, на якій була здійснена самочинна реконструкція нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

05.07.2016 року представники Київської районної адміністрації ОМР (далі - КРА ОМР) здійснили обстеження вказаного нежитлового приміщення, та встановили, що відповідачка здійснила його реконструкцію без проектної та дозвільної документації, що підтверджується відповідним актом, та фотофіксацією (т.1, а.с.11-12). Посилаючись на те, що реконструкція є самочинним будівництвом, яке порушує права ОМР, як власника земельної ділянки, ОМР просила привести самочинно реконструйований об`єкт до попереднього стану, про що було видано відповідне Розпорядження КРА ОМР № 478 від 26 липня 2016 року (т.1, а.с.8).

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовної заяви, посилаючись на те, що здійснений нею ремонт в нежитловому приміщенні, не є реконструкцією, а тому не потребує отримання дозволу, а отже, не є самочинним будівництвом.

В свою чергу, третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні просила задовольнити позовну заяву, посилаючись на те, що реконструйоване нежитлове приміщення заважає їй користуватися своєю власністю, яка розташована на другому поверсі багатоквартирного нежитлового будинку АДРЕСА_1 , оскільки вважала, що до її квартири можуть проникнути зловмисники.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що первісний відповідач ОСОБА_2 за життя була власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 03.02.2015 року, зареєстрованого Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області (т.1, а.с.110).

В свою чергу, ОМР є власником земельної ділянки, на якій розташований вищевказаний об`єкт нерухомості, що підтверджується договором оренди земельної ділянки, укладений між ПП «ТБ «НАЧАЛО» і ОМР (т.1, а.с. 220-223).

За результатами обстеження вказаного нежитлового приміщення, яке було проведено 05.07.2016 року, представниками КРА ОМР було встановлено факт самочинної реконструкції зазначеного об`єкта нерухомості, про що складено відповідний акт та виконана фотофіксація (т.1, а.с.11-12).

Зазначені обставини також свідчать про те, що власником вищевказаного нежитлового приміщення - ОСОБА_2 самочинно збудований тамбур, який з`єднує це нежитлове приміщення з багатоквартирним (шістнадцятиповерховим) житловим будинком по АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, яка належить Одеській міській громаді, в особі ОМР.

У зв`язку з цим, 26.07.2016 року КРА ОМР було прийнято розпорядження № 478 «Про приведення до попереднього стану самочинно реконструйованого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 », яке вручене адресату особисто 05.09.2016 року, про що КРА листом від 16.09.2016 року № 1332/01-11 повідомила Одеську міську раду (вх. № 7823 від 09.08.2016 року).

Зі змісту листа та доданих до нього матеріалів вбачається, що первісним відповідачем ОСОБА_2 , яка була власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , без затвердженої у встановленому законом порядку проектної документації та без необхідного дозволу проведено роботи з реконструкції приміщення шляхом встановлення перегородок на тильній стороні об`єкта, закладено віконний проріз і двері та з`єднано тильну сторону нежитлового приміщення з житловим шістнадцятиповерховим будинком.

Як вбачається з листа Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 13.06.2016 року № 1015-01/12-10102, фактичний план нежитлового приміщення не відповідає технічному паспорту, виданому КП «Бюро технічної інвентаризації об`єктів нерухомості» 31.01.2008 року за № 184-ст.99-кн9неж. (т.1, а.с.13-14).

У свою чергу, третя особа ОСОБА_4 надала суду технічний звіт № 19-0917/ЭО від 05.10.2017 року, проте, суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв його до уваги, оскільки експертом не досліджувались матеріали справи та дослідження проводилось без доступу до приміщення, яке досліджувалось лише з вулиці.

У відповідності до експертноговисновку за№ 18-1052від 12.10.2018року,на об`єктібуло проведенороботи зперепланування,зі зміноюзагальної,торгівельної (основної)та допоміжноїплощі зарахунок демонтажута влаштуванняперегородок безпорушення капітальних несучих конструкцій, заміни існуючих заповнень віконних та дверних блоків, улаштування тазакриття двернихпрорізів увнутрішніх некапітальнихстінах,змінено конфігураціюбудівлі магазину,без змінизовнішніх геометричнихрозмірів йогофундаментів уплані,внаслідок зведенняоднієї стіни,без влаштуванняфундаменту тавлаштування перекриття,які,відповідно довимог п.п.1-6постанови КМУвід 07.06.2017№406та вимогп.3.2«Інструкціїпро порядокпроведення технічноїінвентаризації»,не єсамочинними; за висотоюбудівлі,конфігурацією зовнішніхстін,будівля магазинувідповідає проектно-кошториснійдокументації набудівництво татехнічним паспортам; за складом приміщень, площею,лінійними розмірамита висотоюприміщень,будівля магазинувідповідає вимогам

п.п.6.1.1-6.1.4,6.1.8,6.2.1-6.2.4державних будівельнихнорм УкраїниДБН В.2.2-23:2009; за наявністю природного освітлення приміщення, будівлі магазину відповідають вимогам п.6.1.7 державних будівельних норм України ДБН В.2.2-23:2009.

Внаслідок обстеження приміщень будівлі магазину АДРЕСА_2 , та виходячи з об`ємно - планувального та конструктивного рішення будівлі магазину, згідно з наданою на дослідження проектною документацією, встановлено, що, відповідно до п. 3 національного стандарту № 2 та роз`яснень Мінрегіонбуду від 01.02.2006, приміщення будівлі магазину № НОМЕР_1 , по АДРЕСА_1 , є вбудовано - прибудованими та, відповідно до розділу 3 ДБН В.2.2-23:2009, в цілому об`єкт нерухомості є вбудовано-прибудованим магазином (крамницею) (т.2, а.с.51-57).

З цих підстав і з урахуванням вищевказаного висновку судово-будівельної експертизи № 18-1052 від 12.10.2018 року, суд при вирішенні даного спору взяв за основу саме цей експертний висновок, наданий на ухвалу суду 14.02.2018 року і відмовив в задоволенні позовних вимог ОМР.

При цьомусуд зазначив,що відповіднодопостанови КМУвід7.06.2017року«Прозатвердження перелікубудівельнихробіт,якінепотребують документів,щодаютьправо наїхвиконання,тапіслязакінчення якихоб`єктнепідлягає прийняттювексплуатацію»,доперелікувходять роботиз переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) , роботи із заміни покрівлі будівель і споруд згідно з будівельними нормами, виконання яких не передбачає втручання в несучі конструкції.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що будівельні роботи виконані відповідачкою, не є реконструкцією, а тому, не потребують дозвільних документів та не є самочинним будівництвом.

Крім того, суд вказав, що відповідно до вимог ст. ст. 321, 391 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування й розпорядження своїм майном.

Проте, судом першої інстанції не було враховано, що звертаючись до суду з позовом, ОМР не мала наміру позбавляти власника нежитлового приміщення, розташованого в багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 , а бажала привести це приміщення до попереднього стану, згідно технічного паспорту, виданому КП «Бюро технічної інвентаризації об`єктів нерухомості» станом на 26.03.2008 року.

У зв`язку з цим, на думку колегії суддів, судом першої інстанції не було в достатній мірі враховано наступного.

Так, згідно ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які несуперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Зазначеними обставинами спростовуються доводи правонаступника ОСОБА_2 нинішнього власника спірного нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 не було допущено порушення вимог чинного законодавства при реконструювання своєї власності.

Колегія суддів зазначає, що відповідно доч.1ст.376ЦК України,житловий будинок, будівля споруда або інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Аналогічні положення закріплені у п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 6 «Про практику застосування статті 376 Цивільного кодексу України» (про правовий режим самочинного будівництва), в якому зазначено, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі,споруди, іншого нерухомого майна, якщо вонизбудовані (будуються) на земельній

ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Крім того, у розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність з тим, на який власником отримано право власності.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надала суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів своєї апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його повністю спростовують, оскільки рішення ухвалено не у відповідності до вимог матеріального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати і прийняти постанову, якою позовні вимоги ОМР задовольнити частково та зобов`язати ОСОБА_1 , який є правонаступником ОСОБА_2 , власними силами і за власний рахунок привести самочинно реконструйоване нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідність до технічного паспорта, виготовленого КП «БТІ та РОН» станом на 26.03.2008 року (т.1, а.с.30-33).

Часткове задоволення позовних вимог полягає у тому, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості зобов`язати первісного відповідача ОСОБА_2 вчинити певні дії, так як остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.4, а. с.116), а тому колегія суддів, своєю постановою зобов`язує її правонаступника ОСОБА_1 вчинити певні дії, враховуючи, що саме він після смерті ОСОБА_2 продовжує користуватись спірним нежитловим приміщенням - вбудовано-прибудованим магазином (крамницею).

У відповідності до вимог, передбачених ст. 141 ЦПК України, колегія суддів також вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 , який є правонаступником ОСОБА_2 , на користь ОМР судовий збір, сплачений останньою за подання позовних вимог, апеляційної та касаційної скарги у загальній сумі 7223 грн. (1378+222+800+2067+2756) (т. 1, а.с.1, 86, 87, т.2, а.с.216-а, т.3, а.с.135).

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.12.2018 року скасувати та прийняти постанову, якою позовну заяву Одеської міської ради задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_1 , який є правонаступником ОСОБА_2 , власними силами і за власний рахунок привести самочинно реконструйоване нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідність до технічного паспорта, виготовленого КП «БТІ та РОН» станом на 26.03.2008 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який є правонаступником ОСОБА_2 , на користь Одеської міської ради, код за ЄДРПОУ: 26597691, судовий збір у загальні сумі 7223 грн. (сім тисяч двісті двадцять три гривні).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

У зв`язку з перебуванням судді Драгомерецького М.М. з 17 по 21 квітня 2023 року у відпустці, повний текст судового рішення складений в перший його робочий день після відпустки, тобто 24.04.2023 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький