Рішення

від 24.04.2023 по справі 314/708/22

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/708/22

Провадження № 2/314/97/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2023 м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Свідунович Н.М.,

за участю представників відповідача Коноваленка О.Ю.,

Шульги О.П.,

секретар судового засідання Печонкіна В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 314/708/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в особі Філії Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в Запорізькій області про визнання недійсним наказу про допуск до роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

23.02.2022ОСОБА_1 звернувся до Вільнянського районного суду Запорізької області з позовом до Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в особі Філії Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в Запорізькій області про визнання наказу про звільнення недійсним, зобов`язання допустити до роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 29.04.2020 частково задоволено його позовні вимоги у цивільній справі № 314/1768/19, а саме визнано незаконним та скасовано накази № 16-19/к-тр від 27.03.2019, № 19-19/к-тр від 08.04.2019, його поновлено на посаді начальника Софіївської спеціалізованої туберкульозної лікарні № 55 Філії Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в Запорізькій області та на посаді лікаря-фтизіатра за сумісництвом на 0,5 ставки в межах зазначеного медичного закладу, а також стягнуто суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 340816,49 грн., моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено. В частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, але не менше ніж за один місяць, рішення судом було піддано негайному виконанню.

Наказом Філії ЦОЗ ДКВС України в Запорізькій області № 53-20/к-тр від 07.05.2020 його було поновлено на посаді начальника Софіївської спеціалізованої туберкульозної лікарні № 55 Філії Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в Запорізькій області та на посаді лікаря-фтизіатра за сумісництвом на 0,5 ставки в межах зазначеного медичного закладу, допущено до роботи для виконання трудових обов`язків. Також стягнуто на його користь середній заробіток в межах суми за один місяць.

Таким чином, з 13.05.2020 позивач приступив до виконання своїх посадових обов`язків як начальник Софіївської спеціалізованої туберкульозної лікарні № 55 та лікар-фтизіатр в межах цього медичного закладу, де пропрацював до 20.07.2020.

Постановою Запорізькогоапеляційного судувід 08.07.2020у цивільній справі № 314/1768/19 рішення суду першої інстанції від 29.04.2020 скасовано та прийнято нове рішення, яким йому було відмовлено у задоволенні позову.

Наказом № 95-20/к-тр від 20.07.2020 було визнано недійсним запис № 17 його трудової книжки, за яким позивача поновлено на попередній посаді згідно наказу № 53-20/к-тр від 07.05.2020.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.11.2021, прийнятої у цивільній справі № 314/1768/19, скасовано постанову Запорізького апеляційного суду від 08.07.2020, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, підставою для винесення наказу № 95-20/к-тр від 20.07.2020 виступила постанова Запорізького апеляційного суду від 08.07.2020 у цивільнійсправі №314/1768/19, яку судом вищої ланки було скасовано, отже, наказ № 95-20/к-тр від 20.07.2020 втратив чинність з моменту прийняття постанови Верховного Суду від 24.11.2021 у вказаній справі, а наказ про поновлення на роботі № 53-20/к-тр від 07.05.2020 відновив свою чинність. Єдиною перешкодою для виконання позивачем своїх посадових обов`язків начальника Софіївської спеціалізованої туберкульозної лікарні № 55 Філії Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в Запорізькій області та лікаря-фтизіатра за сумісництвом на 0,5 ставки виступає відсутність допуску на режимну територію, де знаходиться його робоче місце.

Разом з тим, листом № 252/ЗП-22 від 04.02.2022 відповідач пояснив, що наказ № 53-20/к-тр від 07.05.2020 про поновлення на роботі вичерпав свою дію із прийняттям наказу № 95-20/к-тр від 20.07.2020, немає правових підстав для вирішення питання про допуск позивача до виконання трудових обов`язків.

Позивач вважає, що наказ № 95-20/к-тр від 20.07.2020 фактично втратив чинність у зв`язку з прийняттям постанови Верховного Суду від 24.11.2021 про скасування постанови Запорізького апеляційного суду від 08.07.2020, а наказ про поновлення на роботі № 53-20/к-трвід 07.05.2020залишився чинним,тому відповідачевіслід буловирішити питанняпро йогодопуск доробочого місцяшляхом прийняттявідповідного локальногодокумента.Однак своєюнезаконною відмовоюостанній фактичнодопустив йоговимушений прогул.

На підставі викладеного, просив суд визнати недійсним наказ № 95-20/к-тр від 20.07.2020 "Про скасування наказу "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 " від 07.05.2020 року № 53-20/к-тр"; зобов`язати Філію Державноїустанови "Центрохорони здоров`яДержавної кримінально-виконавчоїслужби України"в Запорізькійобласті видати допуск до роботи ОСОБА_1 на посаді начальника Софіївської спеціалізованої туберкульозної лікарні № 55 Філії Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в Запорізькій області та лікаря-фтизіатра за сумісництвом на 0,5 ставки в межах зазначеного медичного закладу; стягнути одноразово з Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.11.2021 по день прийняття рішення суду, за вирахуванням податків та обов`язкових платежів, а також судовий збір.

Ухвалою суду від 25.02.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачеві надано десятиденний строк, який починає рахуватися з дня отримання позивачем копії ухвали, для усунення недоліків.

13.04.2022 на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшли матеріали на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судувід 14.04.2022справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб.

14.05.2022 від представника відповідача адвоката Коноваленка О.Ю. надійшла заява про продовження строку для надання відзиву на позовну заяву.

Крім того, 14.05.2022 від представника відповідача адвоката Коноваленка О.Ю. надійшло клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 16.05.2022 Державній установі"Центрохорони здоров`яДержавної кримінально-виконавчоїслужби України"в особіФілії Державноїустанови "Центрохорони здоров`яДержавної кримінально-виконавчоїслужби України"в Запорізькійобласті продовжено строк для подання відзиву, який був встановлений ухвалою суду від 14.04.2022, до 27.05.2022 (включно).

Ухвалою суду від 16.05.2022 відбувся перехід від розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

31.05.2022 на адресу суду від представника відповідача адвоката Коноваленка О.Ю. надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що остаточного рішення у справі № 314/1768/19 за позовом ОСОБА_1 до Державній установі"Центрохорони здоров`яДержавної кримінально-виконавчоїслужби України"в особіФілії Державноїустанови "Центрохорони здоров`яДержавної кримінально-виконавчоїслужби України"в Запорізькійобласті про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди станом на сьогодні не прийнято. 20.07.2020 позивача не було звільнено, а лише прийнято наказ № 95-20/к-тр "Про скасування наказу "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 " від 07.05.2020 року № 53-20/к-тр", отже, про жодне поновлення на роботі до моменту прийняття кінцевого рішення у справі № 314/1768/19 мова йти не може.

Зазначив,що наказФілії №95-20/к-трвід 20.07.2020було виданона підставіпостанови Запорізькогоапеляційного судувід 08.07.2020у цивільній справі № 314/1768/19, яка набрала законної сили в день її прийняття. Вказаний наказ має індивідуальну одноразову дію. А оскільки постанову Запорізького апеляційного суду від 08.07.2020 було скасовано саме з передачею справи на новий розгляд, відсутні підстави вважати наказ № 95-20/к-тр від 20.07.2020 таким, що втратив чинність.

Представник відповідача наголошує на тому, що рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 29.04.2020 у цивільній справі № 314/1768/19 скасовано накази № 16-19/к-тр від 27.03.2019 та № 19-19/к-тр від 08.04.2019 про звільнення ОСОБА_1 , останнього поновлено на посаді начальника Софіївської спеціалізованої туберкульозної лікарні № 55 Філії Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в Запорізькій області та на посаді лікаря-фтизіатра за сумісництвом на 0,5 ставки в межах зазначеного медичного закладу. На підставі вказаного рішення суду в частині його негайного виконання було видано виконавчий лист № 314/1768/19, який було пред`явлено до виконання Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Постановою державного виконавця від 04.05.2020 було відкрито виконавче провадження № 61954915, а в подальшому, згідно п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження", рішення суду в частині негайного виконання було виконано повністю шляхом видання наказу № 53-29/к-тр від 07.05.2020 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ", про що державним виконавцем винесено постанову від 14.05.2020 про закінчення виконавчого провадження.

Наказ № 53-29/к-тр від 07.05.2020 вичерпав свою дію з виданням наказу про його скасування від 20.07.2020.

Таким чином, рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 29.04.2020 у цивільній справі № 314/1768/19 в частині негайного виконання про поновлення ОСОБА_1 на посадах повністю виконано. Оскільки чинне законодавство України не містить норм для повторного негайного виконання одного й того ж рішення суму, на думку представника відповідача, немає підстав для відновлення наказу № 53-29/к-тр від 07.05.2020 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ".

Стосовно стягнення середнього заробітку, представник відповідача зазначає, що предметом даного спору є не поновлення на роботі, а видання наказу № 95-20/к-трвід 20.07.2020"Проскасування наказу"Пропоновлення нароботі ОСОБА_1 "від 07.05.2020року №53-20/к-тр"та зобов`язання відповідача видати ОСОБА_1 допуск до роботи, отже, в розумінні ст. 235 КЗпП України не є поновленням на роботі, тому не може бути задоволено судом. Крім того, позивачем не вказано, з якого розрахунку він отримав середньоденний заробіток, не додав жодного документу на підтвердження його середньоденного заробітку, отже вимога про стягнення середнього заробітку є безпідставною.

На підставівикладеного,представник відповідачапросить відмовитиу задоволенніпозову вповному обсязі.

09.09.2022 на адресу суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в особі Філії Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в Запорізькій області про визнання недійсним наказу про допуск до роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. На обґрунтування уточненого позову зазначено, що рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 29.04.2020 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 у цивільній справі № 314/1768/19, а саме визнано незаконним та скасовано накази № 16-19/к-тр від 27.03.2019, № 19-19/к-тр від 08.04.2019, його поновлено на посаді начальника Софіївської спеціалізованої туберкульозної лікарні № 55 Філії Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в Запорізькій області та на посаді лікаря-фтизіатра за сумісництвом на 0,5 ставки в межах зазначеного медичного закладу, а також стягнуто суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 340816,49 грн., моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційногосуду від08.07.2020у цивільній справі № 314/1768/19 рішення суду першої інстанції від 29.04.2020 скасовано та прийнято нове рішення, яким йому було відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.11.2021, прийнятої у цивільній справі № 314/1768/19, скасовано постанову Запорізького апеляційного суду від 08.07.2020, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 17.08.2022 рішення суду першої інстанції від 29.04.2020 у цій справі змінено, а саме мотивувальну частину викладено у редакції цієї постанови, де підставою для задоволення позову ОСОБА_1 виступає пропуск відповідачем встановлених законом строків для застосування до нього заходів дисциплінарного стягнення.

Наказом ФіліїЦОЗ ДКВСУкраїни вЗапорізькій області№ 75/к/трвід 05.09.2022скасовано наказ№ 95-20/к-трвід 20.07.2020"Проскасування наказу"Пропоновлення нароботі ОСОБА_1 "від 07.05.2020року №53-20/к-тр",його булодопущенодо роботи на посаді начальника Софіївської спеціалізованої туберкульозної лікарні № 55 Філії Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в Запорізькій області та лікаря-фтизіатра за сумісництвом на 0,5 ставки в межах зазначеного медичного закладу, провідного фахівця з кадрової роботи зобов`язано внести відповідні записи до його трудової книжки. Цього ж дня його під підпис було ознайомлено з наказом.

Враховуючи постанову Запорізького апеляційного суду від 17.08.2022, у зв`язку із прийняттям Філією Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в Запорізькій області наказу № 75/к/тр від 05.09.2022, позивач зазначив про неактуальність вимог в частині визнання недійсним наказу № 95-20/к-тр від 20.07.2020 та зобов`язання відповідача надати йому допуск до роботи.

Разом з тим, позивач вважає, що вищевказаний наказ № 75/к/тр від 05.09.2022 не відповідає рішенню суду, за яким його повинно бути поновлено на роботі на вказаних посадах з вказівкою з якого числа, оскільки допуск до роботи передбачає дію в теперішньому часі, а поновлення на роботі визначає дію за минулий час. Відповідні зауваження були зроблені позивачем у наказі, проте відповідач їх проігнорував. Тобто відповідач не виконав рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 29.04.2020 у цивільній справі № 314/1768/19, яке набрало законної сили 17.08.2022, як того передбачає його резолютивна частина.

У зв`язку з чим, позивач поставив перед судом питання щодо визнання недійсним наказу № 75/к/тр від 05.09.2022 та зобов`язання відповідача прийняти наказ відповідно до рішення суду у цивільній справі № 314/1768/19.

Крім того, в уточненому позові позивачем збільшено позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 20.07.2020, тобто з моменту видачі наказу № 95-20/к-тр "Про скасування наказу "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 " від 07.05.2020 року № 53-20/к-тр", по 05.09.2022, тобто до прийняття рішення про його допуск до роботи.

На підставі викладеного, просить суд визнати недійсним наказ № 75/к/трвід 05.09.2022 "Про скасування наказу № 95-20/к-тр від 20 липня 2020 року "Про скасування наказу "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 " від 07.05.2020 року № 53-20/к-тр" та зобов`язати Філію Державноїустанови "Центрохорони здоров`яДержавної кримінально-виконавчоїслужби України"в Запорізькійобласті прийняти наказ, який відповідає рішенню Вільнянського районного суду Запорізької області від 29.04.2020 у цивільній справі № 314/1768/19, яке набрало законної сили 17.08.2022; стягнути одноразово з Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.07.2020 по 05.09.2022 у сумі 788584,50 грн. за вирахуванням податків та обов`язкових платежів, а також судовий збір.

28.10.2022 на адресу суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" від представника відповідача адвоката Коноваленка О.Ю. надійшло клопотання про залишення уточненої позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Крім того, 28.10.2022 на адресу суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" від представника відповідача адвоката Коноваленка О.Ю. надійшло клопотання про зупинення провадження у вказаній справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України до завершення розгляду цивільної справи № 314/1768/19 Касаційним цивільним судом при Верховному Суді.

Ухвалою суду від 02.11.2022 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у вказаній справі.

Крім того, ухвалою суду від 02.11.2022 прийнято до розгляду уточнений позов ОСОБА_1 до Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в особі Філії Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в Запорізькій області про визнання недійсним наказу про допуск до роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Сторонам надано строк для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на уточнений позов.

16.12.2022 на адресу суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" від представника відповідача адвоката Коноваленка О.Ю. надійшов відзив на уточнений позов, у якому останній, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що з приводу поновлення ОСОБА_1 на роботі було поетапно видано:

- наказ Філії ЦОЗ ДКВС України в Запорізькій області № 53-20/к-тр від 07.05.2020 "Пропоновлення нароботі ОСОБА_1 ",який видававсяна виконаннярішення Вільнянськогорайонного судуЗапорізької областівід 29.04.2020у справі№ 314/1768/19в порядкуйого негайноговиконання.Таким чином,позивачабуло поновлено на роботі (посадах);

- наказ Філії ЦОЗ ДКВС України в Запорізькій області № 95-20/к-тр від 20.07.2020 "Про скасування наказу "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 " від 07.05.2020 року № 53-20/к-тр", який видавався на виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 08.07.2020 у справі № 314/1768/19. Вказаним наказом Філією було скасовано наказ про поновлення позивача на роботі (посадах);

- наказ Філії ЦОЗ ДКВС України в Запорізькій області № 75/к/трвід 05.09.2022 "Про скасування наказу № 95-20/к-тр від 20 липня 2020 року "Про скасування наказу "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 " від 07.05.2020 року № 53-20/к-тр", який видавався на виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 17.08.2022 у справі № 314/1768/19. Вказаним наказом Філією було скасовано попередній наказ від 20.07.2020 та автоматично відновлено дію наказу № 53-20/к-тр від 07.05.2020 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ".

Представник відповідача вважає за необхідне зазначити, що, відповідно до постанови Запорізького апеляційного суду від 17.08.2022, позивача не поновлено на роботі (посадах), а розглянуто апеляційну скаргу та прийнято процесуальне рішення в даній справі, в результаті чого набрало законної сили рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 29.04.2020, на підставі якого видавався відповідний наказ щодо поновлення позивача на роботі (посадах).

Вище перелічені накази відповідають всім вимогам Постанови Кабінету Міністрів України № 55 від 17.01.2018 "Деякі питання документування управлінської діяльності".

На підставі викладеного, представник відповідача вважає, що відсутні жодні правові підстави для визнання недійсним наказу Філії ЦОЗ ДКВС України в Запорізькій області № 75/к/трвід 05.09.2022 "Про скасування наказу № 95-20/к-тр від 20 липня 2020 року "Про скасування наказу "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 " від 07.05.2020 року № 53-20/к-тр".

Стосовно стягнення середнього заробітку, представник відповідача зазначає, позивачем взагалі не надано обґрунтування розрахунку періоду часу для визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також на підтвердження правомірності та реальності розрахунку середньоденного заробітку, отже вимога про стягнення середнього заробітку є безпідставною.

На підставівикладеного,представник відповідачапросить відмовитиу задоволенніпозову вповному обсязі.

18.01.2023 від представника відповідача адвоката Коноваленка О.Ю. надійшло клопотання про перехід розгляду справи зі спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження на підставі п. 5 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, оскільки ціна уточненого позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою судувід 18.01.2023відбувся перехід від розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 07.03.2023 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач та його представник не з`явились, неодноразово звертались до суду із заявами про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, підтримали позовні вимоги в уточненій редакції, наполягали на їх задоволенні.

Представники відповідача заперечували проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на уточнений позов.

Крім того, у судовому засіданні представник відповідача адвокат Коноваленко О.Ю. звернув увагу суду на ту обставину, що позивач приховав від суду факт отримання ним соціальних виплат по безробіттю у період з 01.02.2021 по 26.01.2022, разом з тим, від заявленої суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в обов`язковому порядку має бути відрахована сума, отримана ОСОБА_2 від Вільнянської районної філії Запорізького обласного центру зайнятості.

Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходитьдо переконання,що позовпідлягає частковомузадоволенню зтаких підстав.

Згідно з приписами ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Відповідно до норми ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Положеннями ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом за клопотанням учасників провадження. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справі не є обов`язком суду. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

За вимогами ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Судом встановлено, що рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 29.04.2020 у цивільній справі № 314/1768/19 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме визнано незаконними та скасовано накази № 16-19/к-тр від 27.03.2019 та № 19-19/к-тр від 08.04.2019, останнього поновлено на посаді начальника Софіївської спеціалізованої туберкульозної лікарні № 55 Філії Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" та на посаді лікаря-фтизіатра за сумісництвом на 0,5 ставки в межах зазначеного медичного закладу, стягнуто на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 340816,49 грн., розраховану за період починаючи з 08.04.2019 по 29.04.2020, та суму моральної шкоди в розмірі 15000,00 грн. В іншій частині позову було відмовлено.

В частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, але не менше ніж за один місяць, рішення суду було піддано негайному виконанню.

Наказом Філії ЦОЗ ДКВС України в Запорізькій області наказу № 53-29/к-тр від 07.05.2020 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 " позивача було поновлено на посаді начальника Софіївської спеціалізованої туберкульозної лікарні № 55 Філії Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в Запорізькій області та на посаді лікаря-фтизіатра за сумісництвом на 0,5 ставки в межах зазначеного медичного закладу, допущено до роботи для виконання трудових обов`язків.

Сторонами визнано, що з 13.05.2020 ОСОБА_1 приступив до виконання своїх посадових обов`язків як начальник Софіївської спеціалізованої туберкульозної лікарні № 55 та лікар-фтизіатр в межах цього медичного закладу, де пропрацював до 20.07.2020.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 08.07.2020 рішення суду першої інстанції від 29.04.2020 у цивільній справі № 314/1768/19 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позивачеві відмовлено у задоволені позову.

Наказом Філії ЦОЗ ДКВС України в Запорізькій області № 95-20/к-тр від 20.07.2020 "Про скасування наказу "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 " від 07.05.2020 року № 53-20/к-тр", який був виданий у зв`язкуз ухваленням постанови Запорізького апеляційного суду від 08.07.2020 у справі № 314/1768/19, відповідачем було скасовано наказ про поновлення позивача на роботі (посадах), визнано недійсним запис під № 17 трудової книжки ОСОБА_1 , за яким останнього було поновлено на попередній посаді згідно наказу № 53-20/к-трвід 07.05.2020.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.11.2021 у цивільній справі № 314/1768/19 скасовано постанову Запорізького апеляційного суду від 08.07.2020, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 17.08.2022 рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 29.04.2020 у цій справі змінено, а саме мотивувальну частину останнього викладено в редакції цієї постанови, де підставою для задоволення позову ОСОБА_1 виступає пропуск відповідачем встановлених законом строків для застосування до позивача заходів дисциплінарного стягнення. Разом з тим, оскільки вищезазначені накази відповідача визнані незаконними та скасовані з інших правових підстав, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції правильно вважав, що позивач підлягає поновленню на роботі із стягненням з відповідача на користь позивача відповідного середнього заробітку. Тобто в цій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Наказом Філії ЦОЗ ДКВС України в Запорізькій області № 75/к/трвід 05.09.2022 "Проскасування наказу№ 95-20/к-трвід 20липня 2020року "Проскасування наказу"Пропоновлення нароботі ОСОБА_1 "від 07.05.2020року №53-20/к-тр",виданим навиконання постановиЗапорізького апеляційногосуду від17.08.2022у справі№ 314/1768/19,відповідачем булоскасовано попереднійнаказ №95-20/к-трвід 20.07.2020, ОСОБА_1 було допущенодо роботи на посаді начальника Софіївської спеціалізованої туберкульозної лікарні № 55 Філії Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в Запорізькій області та лікаря-фтизіатра за сумісництвом на 0,5 ставки в межах зазначеного медичного закладу, провідного фахівця з кадрової роботи зобов`язано внести відповідні записи до його трудової книжки. Цього ж дня позивача під підпис було ознайомлено з вказаним наказом.

В первісному позові ОСОБА_1 ставив вимоги про визнання недійсним наказу № 95-20/к-трвід 20.07.2020"Проскасування наказу"Пропоновлення нароботі ОСОБА_1 "від 07.05.2020року №53-20/к-тр".Натомість в уточненому позові позивач вважає неактуальним вирішення цього питання судом, оскільки після прийняття 17.08.2022 постанови Запорізьким апеляційним судом останнього фактично було допущено до роботи.

Разом з тим, позивач вважає, що вищевказаний наказ № 75/к/тр від 05.09.2022 не відповідає рішенню суду, за яким його повинно бути поновлено на роботі на вказаних посадах з вказівкою з якого числа, оскільки допуск до роботи передбачає дію в теперішньому часі, а поновлення на роботі визначає дію за минулий час. Відповідні зауваження були зроблені позивачем у наказі, проте відповідач їх проігнорував. Тобто, на думку позивача, відповідач не виконав рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 29.04.2020 у цивільній справі № 314/1768/19, яке набрало законної сили 17.08.2022, як того передбачає його резолютивна частина.

У зв`язку з чим, позивач поставив перед судом питання щодо визнання недійсним наказу № 75/к/тр від 05.09.2022 та зобов`язання відповідача прийняти наказ відповідно до рішення суду у цивільній справі № 314/1768/19.

Однак, суд не погоджується з цими доводами позивача, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, оскільки постановою Запорізького апеляційного суду від 17.08.2022 позивача не поновлено на роботі (посадах), а лише розглянуто апеляційну скаргу та прийнято процесуальне рішення в даній справі, в результаті чого набрало законної сили рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 29.04.2020, на підставі якого ще 07.05.2020 видавався відповідний наказ щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі (посадах). Суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що наказом № 75/к/тр від 05.09.2022 відповідачем було скасовано попередній наказ від 20.07.2020 та автоматично відновлено дію наказу № 53-20/к-тр від 07.05.2020 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ". Вказана обставина фактично підтверджена і самим позивачем, який у тексті уточненої позовної заяви зазначає, що після прийняття постанови Запорізьким апеляційним судом від 17.08.2022 його поновлено на роботі та фактично допущено до роботи.

На підставі викладеного, суд вважає, що відсутні будь-які правові підстави для визнання недійсним наказу Філії ЦОЗ ДКВС України в Запорізькій області № 75/к/трвід 05.09.2022 "Проскасування наказу№ 95-20/к-трвід 20липня 2020року "Проскасування наказу"Пропоновлення нароботі ОСОБА_1 "від 07.05.2020року №53-20/к-тр"тазобов`язання відповідача прийняти наказ відповідно до рішення суду у цивільній справі № 314/1768/19, отже, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу, суд, заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно встановивши обставини справи, оцінивши за внутрішнім переконанням наявні докази у справі, які є належними, достовірними та допустимими, надавши належну оцінку як кожному доказу окремо, так достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вважає, що заявлені уточнені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню з таких підстав.

Право на працю є основним конституційним правом громадян України. Згідно зі ст. 43 Конституції України, право на працю визначається за кожною людиною і становить собою можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Стаття 55 Конституції України кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 2 КЗпП України, державою забезпечується право громадян України на працю, що включає право на вільний вибір професії, роду занять і роботи з оплатою праці не нижче встановленого державною мінімального розміру.

За положеннями ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі ст. 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Середній заробіток за ч. 2 ст. 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло в працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах. Тому виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, оскільки Законом не передбачено будь-яких підстав для його зменшення.

Саме такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19, за яким була сформована єдина практика щодо застосування ч. 2 ст. 233 КЗпП України до вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які заявлені після ухвалення рішення про визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі. Тож Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 10.10.2019 у справі №369/10046/18.

За приписами за ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення (в тому числі допуску) до роботи орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Законодавець трактує поняття "вимушений прогул" як час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Положення ст. 235 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування. Тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Судом встановлено, що поновлення позивача на роботі та визнання його звільнення незаконним відбулося з 08.04.2019. Натомість як стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь позивача визначено станом на час прийняття рішення судом першої інстанції, тобто 29.04.2020, розмір якого склав суму 340816,49 грн.

Проте справа довготривалий час розглядалася судами апеляційної та касаційної інстанції. В цей період позивача було поновлено на роботі, останній виконував свої трудові обов`язки до 20.07.2020, коли наказ про поновлення на роботі був скасований, згідно постанови суду апеляційної інстанції, яку в подальшому судом касаційної інстанції було скасовано.

Остаточне рішення про задоволення позову ОСОБА_1 прийнято Запорізьким апеляційним судом 17.08.2022 та виконано відповідачем в частині допуску позивача до роботи 05.09.2022. Також вказане рішення було виконано у примусовому порядку Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві, шляхом безспірного списання 23.11.2022 визначеної судом суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 340816,49 грн. за період з 08.04.2019 по 29.04.2020.

Враховуючи відсутність винних дій з боку позивача, якого фактично незаконно було позбавлено можливості працювати та отримувати заробітну плату, суд вважає, що стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 20.07.2020 по 05.09.2022 є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення ним трудових прав позивача.

Згідно з абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно до постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, розрахунок середнього заробітку обчисляється за останніх два місяці, що передують події, з якої пов`язана відповідна плата.

Суд приймає розрахунок середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу, який визначено у наступному: його середньоденний заробіток (7,12 годин) за січень-лютий 2019 складає = 1476,75грн. (29867,61 грн.- середньомісячний заробіток : 144 годин = 207,41 грн. х 7,12 годин). Розрахована сума середньоденного заробітку позивача = 1476,75 грн. х 534 робочих днів за період з 20.07.2020 по 05.09.2022 визначає загальний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що складає суму 788584,50 грн.

Жодного контррозрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу від відповідача до суду не надходило.

При цьому суд не приймає до уваги доводи представника відповідача адвоката Коноваленка О.Ю., які викладені у відзиві на уточнену позовну заяву, оскільки останні не базуються на нормативних актах, які регулюють вказані правовідносини. Більш того, аргументи щодо відсутності документів, які підтверджують правомірність та реальність суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу є нікчемними, оскільки судами всіх ланок визначений та встановлений середньоденний розмір заробітку ОСОБА_1 . А розрахунок останнього викладено відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача адвоката Коноваленка О.Ю щодо відрахування із заявленої суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу сум, отриманих ОСОБА_1 від Вільнянської районної філії Запорізького обласного центру зайнятості у період з 01.02.2021 по 26.01.2022. Так, у своїй постанові від 20.06.2018 у справі № 826/808/16 Велика Палата Верховного Суду, визначає, що застосування п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 "Про практику розгляду судами трудових спорів"є помилковим, оскільки викладені в ньому роз`яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема частини третьої статті 117 КЗпП, яку виключено на підставі Закону України № 3248- IV від 20.12.2005 "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України". Таким чином, вказана правова позиція з цього питання сформована як єдина практика, яка в силу ст. 263 ЦПК України є обов`язковою для судів всіх ланок.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податків та зборів до бюджетів здійснюються у порядку, встановленому ст.168 Податкового Кодексу України.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податків та зборів є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п. 171.1 ст.171 Податкового Кодексу).

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне в резолютивній частині рішення зазначити що середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 788584,50 грн. підлягає стягненню за вирахуванням податків та обов`язкових платежів.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", відокремлений підрозділ юридичної особи цефілія, інший підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги від імені юридичної особи, або представництво, що здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Згідно з ч. 4 ст. 4 та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", відокремлені підрозділи юридичної особи не підлягають державній реєстрації. В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, такі відомості щодо юридичної особи, як ідентифікаційний код юридичної особи, дані про відокремлені підрозділи юридичної особи.

Таким чином, з вищенаведеного слідує, що філія є цілісним майновим комплексом, тобто господарським об`єктом із закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг), сукупність активів якого забезпечує проведення окремої господарської діяльності на постійній і регулярній основі. Має окремі баланси, розрахункові рахунки у банках, печатки та штампи зі своїм найменуванням.

Аналізуючи вказані норми права, суд дійшов висновку, що боржником є юридична особа, а не її відокремлений структурний підрозділ, яким виступає Філія Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в Запорізькій області. Разом з тим при вирішені грошових вимог позивача суд покладає їх стягнення саме на юридичну особу, якою є Державна установа "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України".

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а також положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір за немайновою вимогою (визнання недійсним наказу) у сумі 992,40 грн. При цьому, позивач був звільнений від сплати судового збору за вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", що кореспондується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19, відповідно до якої спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці, за пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України, позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.

В свою чергу позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання недійсним наказу про допуск до роботи залишені без задоволенні, тому суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.

Разом з тим, в силу вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 7885,84 грн., від сплати яких позивач був звільнений при подачу позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що є пропорційним до задоволеної частини вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" (код ЄДРПОУ 41713679, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81) в особі Філії Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 42378514, адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Матросова, 26) про визнання недійсним наказу про допуск до роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Стягнути одноразово з Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" (код ЄДРПОУ 41713679, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.07.2020 по 05.09.2022 у розмірі 788584,50 грн. (сімсот вісімдесят вісім тисяч п`ятсот вісімдесят чотири гривні п`ятдесят копійок), за вирахуванням податків та обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" (код ЄДРПОУ 41713679, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81) на користь держави судовий збір у розмірі 7885,84 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 24.04.2023.

Суддя Наталія Миколаївна Свідунович

24.04.2023