Ухвала

від 24.04.2023 по справі 759/6889/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи:759/6889/18

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/912/2023

Головуючий у суді першої інстанції: П`ятничук І.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

У Х В А Л А

24 квітня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Махлай Л.Д., Ящук Т.І.,

розглянувши клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про поновлення провадження по цивільній справі

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору позики,

за апеляційними скаргами представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 серпня 2021 року,

встановив:

у травні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за договором позики в розмірі 136 470 480 грн. 64 коп., яка складається з суми позики - 99 857 142 грн. 59 коп., три проценти річних - 30 346 846 грн. 96 коп., інфляційні втрати - 6 266 491 грн. 96 коп., посилаючись на те, що договір позики був укладений між ним та ОСОБА_3 28.05.2015 було укладено договір позики, згоду на укладення якого було надано дружиною позичальника - ОСОБА_4 . В ході розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути заборгованість в сумі 108 112 474 грн. 99 коп., яка складається з позики - 79 082 554 грн. 19 коп., три відсотки річних - 4 971 541 грн., інфляційні втрати - 24 058 379 грн. 05 коп.

В жовтні 2018 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати недійсним договір позики від 28.05.2015 в частині надання згоди на його укладення та взяття на себе солідарного обов`язку по виконанню.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково - стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на його користь заборгованість в сумі 108 112 474 грн. 99 коп., в задоволенні вимог до ОСОБА_4 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено та визнано недійсним договір позики, укладений 28.05.2015 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 недійсним в частині надання згоди ОСОБА_4 .

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні вимог до ОСОБА_4 та задоволення зустрічного позову та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути заборгованість солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 також звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до нього, а в частині вирішення зустрічного позову - залишити без змін, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права.

19 липня 2022 року від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

В обґрунтування поданого клопотання заявник зазначала, що ОСОБА_3 зарахований до проходження служби у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України. На підтвердження вказаних обставин представник ОСОБА_3 надала копію Контракту добровольця територіальної оборони, укладеного 29 березня 2022 року строком на три роки, копію посвідчення добровольця територіальної оборони, виданого ОСОБА_3 29 березня 2022 року, копію довідки військової частини НОМЕР_1 від 20 червня 2022 року про те, що ОСОБА_3 перебуває в складі добровільного формування територіальної громади з 26 лютого 2022 року по теперішній час.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 серпня 2022 року провадження у справі було зупинено на час перебування ОСОБА_3 у військовому формуванні Збройних Сил України.

Вказана постанова ОСОБА_1 в касаційному порядку не оскаржувалась.

12 квітня 2023 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

У поданому клопотанні представник посилався на те, що добровольче формування територіальної громади є воєнізованим підрозділом, а не військовим формуванням, а тому підстави для зупинення провадження відсутні. Представник заявника посилався на те, що здійснення діяльності добровольчих формувань під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України, а також перехід їх за певних умов в оперативне підпорядкування командирів відповідних військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України не свідчить про перебування членів добровольчих формувань у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 16 листопада 2022 року (№753/3880/20).

Вказане клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 254 ЦПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на даний час його дію не припинено.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оборону України» участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.

У ч. 3 вказаної статті зазначено, що інші військові формування, утворені відповідно до законів України, беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони та руху опору, сприяють забезпеченню правового режиму воєнного стану.

Військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій (абзац 15 ст. 1 Закону України «Про оборону України»).

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про оборону України» територіальна оборона України організовується та здійснюється відповідно до Закону України «Про основи національного спротиву» з урахуванням особливостей, визначених законодавством про оборону, мобілізацію та правовий режим воєнного стану.

Добровольче формування територіальної громади - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони (п. 2 ч.1 ст. 1 Закону України «Про основи національного спротиву»).

Відповідно до абз. 4-6 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про основи національного спротиву» (в редакції Закону України від 03 травня 2022 року № 2237-IX) діяльність добровольчих формувань територіальних громад здійснюється під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

У разі введення в Україні або в окремих її місцевостях воєнного стану всі добровольчі формування територіальних громад переходять в оперативне підпорядкування командирів відповідних військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

На час дії воєнного стану за рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України добровольчі формування територіальних громад повністю або частково можуть залучатися до виконання завдань територіальної оборони поза межами визначеної зони територіальної оборони, а також направлятися до районів ведення воєнних (бойових) дій.

Відповідно до пункту 10 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про основи національного спротиву», командування Сил територіальної оборони Збройних Сил України визначає перелік військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України та добровольчих формувань територіальних громад, які залучаються до посилення охорони та захисту сухопутних ділянок державного кордону України.

Відтак, із внесенням змін згідно із Законом України від 03 травня 2022 року № 2237-IX, який набрав чинності 12 червня 2022 року, під час воєнного стану добровольчі формування територіальних громад переходять у підпорядкування командирів військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України, та за рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України вони повністю або частково можуть залучатися до виконання завдань тероборони поза межами визначеної зони територіальної оборони, а також направлятися до районів ведення бойових дій.

Крім того, структура Збройних Сил України визначена в ст. 3 Закону України «Про збройні Сили України».

Так, Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об`єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв`язку та кібербезпеки; органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.

За таких обставин визначення добровольчого формування територілаьної оборони воєнізованим підрозділом, а не військовим формуванням, не є підставою для поновлення провадження у справі, оскільки Сили територіальної оборони входять до структури Збройних Сил України, а тому ОСОБА_7 є таким, що перебуває у складі Збройних Сил України, що є підставою для обов`язкового зупинення провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що 29 березня 2022 року ОСОБА_3 підписав контракт добровольця територіальної оборони та є членом добровольчого формування територіальної громади № 12 Вороньківської територіальної громади Київської області і зобов`язаний виконувати завдання територіальної оборони протягом строку дії контракту та згідно Закону України «Про основи національного спротиву», Положення та інших нормативно-правових актів України, що регулюють порядок діяльності добровольчих формувань територіальних громад (а.с. 164-165 т.4).

Згідно з п. 2 контракту на добровольця, який зарахований до складу ДФТГ та уклав цей контракт, поширюється дія статутів Збройних Сил України.

Таким чином, ОСОБА_3 перебуває в утвореному згідно закону добровольчому формуванні територіальної оборони згаданої вище територіальної громади, що перебуває у підпорядкуванні командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України під час дії воєнного стану згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава зупинення провадження у справі застосовується виключно з метою забезпечення можливості дотримання процесуальних прав учасників процесу, закріплених нормами ЦПК України, зокрема на безперешкодну участь сторін у судовому процесі, та з метою виконання обов`язку суду щодо повного та об`єктивного дослідження судом всіх обставин справи.

З врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що до припинення воєнного стану або перебування ОСОБА_3 у складі добровольчого формування територіальної оборони, що перебуває у підпорядкуванні командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України під час дії воєнного стану, суд позбавлений об`єктивної можливості забезпечити повноту реалізації процесуальних прав учасниками процесу, передбачених ЦПК України, що є одним з основоположних принципів цивільного судочинства.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_3 перебуває у складі утвореного відповідно до закону військового формування під час дії воєнного стану в Україні, підстави для поновлення провадження у справі відсутні.

Керуючись ст. 251, 252, 254 ЦПК України, суд

ухвалив:

клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про поновлення провадження у справі залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді