Рішення

від 20.08.2021 по справі 759/6889/18

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/6889/18

пр. № 2/759/167/21

20 серпня 2021 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: П`ятничук І.В.,

при секретарях: Марус А.О., Скиданенко Г.В.,

з участю представників позивача адвокатів - Мостового О.В., Відловської І.Я.,

представника відповідачів адвоката - Боровської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , 07.05.2018 року звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь грошові кошти в розмірі 108112474,99 грн., з яких: сума заборгованості з повернення позики - 79082554,19 грн.; три відсотки річних, нарахованих по 03.05.2018 року включно - 4971541,75 грн.; сума інфляційних, нарахованих по березень 2018 року включно - 24058379,05 грн.; стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь судові витрати в сумі 4405,00 грн. з кожного.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28.05.2015 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було підписано договір позики. Згідно п.1 договору позивач передав відповідачу ОСОБА_2 у власність грошові кошти на суму еквівалентну 3098585,00 доларів США в гривні по погодженому сторонами курсу 22,00 грн. за 1 долар США, які зобов`язався повернути в строк до 15.04.2016 року. Зазначив, що дружина відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надала свою письмову згоду на укладення договору позики та підтвердила, що він укладений в інтересах сім`ї (п. 10.11) про що поставила свій підпис у договорі позики. Пунктом 3.1 договору щомісячно позичальник повертає позикодавцю суму еквівалентну 15000,00 доларів США на умовах п.3.3 договору. Факт одержання відповідачем ОСОБА_2 грошових коштів підтверджується розпискою від 28.05.2015 року написаною ОСОБА_2 . Однак, відповідач ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором позики не виконав, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутись до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики в розмірі 108112474,99 грн., з яких: сума заборгованості з повернення позики - 79082554,19 грн.; три відсотки річних, нарахованих по 03.05.2018 року включно - 4971541,75 грн.; сума інфляційних, нарахованих по березень 2018 року включно - 24058379,05 грн.; стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь судові витрати в сумі 4405,00 грн. з кожного.

ОСОБА_3 08.08.2018 року звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору позики, яким просила суд визнати недійсним договір позики від 28.05.2018 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині надання згоди ОСОБА_3 на його укладення та взяття на себе солідарного обов`язку по виконанню договору позики від 28.05.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28.05.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було підписано договір позики. З вказаного договору вбачається, що вона надала згоду на укладення договору позики в інтересах сім`ї. Проте, підпис виконаний в графі дружини позичальника ОСОБА_3 виконаний не нею а іншою особою, оскільки згоду на його укладання вона не давала. На підставі викладеного просила задовольнити зустрічний позов.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18.05.2018 року було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10.06.2021 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач за основним позовом в судові засідання не з`явився, направив до суду представників з належним чином оформленими повноваженнями.

В судовому засіданні представники позивача адвокати Мостовий О.В., Відловська І.Я. підтримали основний позов в повному обсязі та просили його задовольнити посилаючись на обставини викладені в позові, в задоволенні зустрічного позову просили відмовити, посилаючись на його необґрунтованість.

Відповідач за основним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, направили до суду свого представника з належним чином оформленими повноваженнями.

Представник відповідачів Боровська О.В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення основного позову, посилаючись на обставини викладені у поданому до суду відзиві, просила задовольнити зустрічний позов у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у зустрічному позові.

Суд, вислухавши представників позивача, представника відповідачів за основним позовом, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що основний позов підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.05.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було підписано договір позики.

Згідно п.1 договору позики позивач передав відповідачу ОСОБА_2 у власність грошові кошти на суму еквівалентну 3098585,00 доларів США в гривнях по погодженому сторонами курсу 22,00 грн. за 1 долар США, які зобов`язався повернути в строк до 15.04.2016 року (т. 1 а.с. 8-10).

Відповідно до п. 3.1 договору позики щомісячно позичальник повертає позикодавцю суму еквівалентну 15000,00 доларів США на умовах п.3.3. договору.

Відповідно до п.3.3 договору позики повернення позики відбувається в національній валюті України - гривні.

Крім того, відповідно до п. 10.10. позикодавець та його дружина свідчать, що цей договір укладений в інтересах сім`ї, створює права та обов`язки, визначені цим договором щодо позикодавця, для кожного із подружжя.

Відповідно до п. 10.11 позичальник та його дружина свідчать, що цей договір укладений в інтересах сім`ї, створює права та обов`язки, визначені цим договором щодо позичальника, для кожного із подружжя.

Згідно п. 2.1 договору позики факт одержання позичальником позики підтверджується розпискою, власноручно складеною позичальником в момент передачі йому суми грошових коштів та/або підписання сторонами акта надання коштів.

З матеріалів справи вбачається, що 28.05.2015 року ОСОБА_2 було складено розписку про отримання від ОСОБА_1 суму позики еквівалентну 3098585,00 доларів США в національній валюті, що свідчить про одержання відповідачем ОСОБА_2 грошових коштів, яка підписана особисто ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 11).

Таким чином, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором позики перед відповідачем ОСОБА_2 , а саме передав йому у власність грошові кошти в розмірі що еквівалентно 3098585,00 доларів США.

Однак, в порушення положень договору позики відповідач ОСОБА_2 взяті на себе обов`язки не виконав, у зв`язку із чим і виникла заборгованість за договором позики.

Відповідно до розрахунку заборгованості загальна сума заборгованості відповідача за договором позики від 28.05.2015 року становить 108112474,99 грн., з яких: сума заборгованості з повернення позики - 79082554,19 грн.; три відсотки річних, нарахованих по 03.05.2018 року включно - 4971541,75 грн.; сума інфляційних, нарахованих по березень 2018 року включно - 24058379,05 грн. (т.1 а.с. 67-68).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 02.07.2014 року у справі № 6-79цс14, застосування якої є обов`язковим в силу ст. 370-1 ЦПК України, відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

У вказаній постанові Верховний Суд України також зазначив, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Згідно з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, які звичайно ставляться.

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень ст.533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що відповідач ОСОБА_2 у визначені договором позики строки не повернув в повному обсязі суму позики, вимоги позивача щодо повернення суму позики є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 с. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи той факт, що з моменту настання строку виконання грошового зобов`язання минув тривалий час, а відповідач продовжував користуватись отриманими у позику грошовими коштами, то позивач вважає за необхідним нарахувати 3% річних на суму боргу та інфляційні.

Таким чином, сума нарахованих 3% річним за користування грошовими коштами відповідно до надано суду розрахунку складає - 4971541,75 грн. а інфляційні відповідно до наданого розрахунку складають 24058379,05 грн., також є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В ході судового розгляду справи відповідно до ухвали суду від 26.08.2020 року по даній справі було призначено судову почеркознавчу експертизу.

Відповідно до висновку експертів № 37401/37402/20-32 від 0302.2021 року складеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, підпис від імені ОСОБА_3 , що міститься в графі Дружина Позичальника ліворуч від рукописного запису ОСОБА_3 на третьому аркуші договору позики від 28.05.2018 року, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою (т.3 а.с. 118-129).

Правовою підставою заявлених ОСОБА_3 вимог про недійсність договору позики в частині надання згоди на його укладення та взяття на себе солідарного обов`язку по виконанню договору позики від 28.05.2018 року є положення частини 1 статті 215, частин першої та третьої статті 203 ЦК України.

За приписом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно частини третьої статті 203 цього Кодексу волевиявлення учаснику правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

На підтвердження доводів про недійсність договору свідчить висновок експертів № 37401/37402/20-32 від 0302.2021 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, відповідно до якого, підпис від імені ОСОБА_3 , що міститься в графі Дружина Позичальника ліворуч від рукописного запису ОСОБА_3 на третьому аркуші договору позики від 28.05.2018 року, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Жодних доказів, які б спростовували зазначений письмовий доказ, стороною відповідача за зустрічним позовом не надано.

За таких обставин суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 оспорюваний договір позики не підписувала.

Відповідно до вимог частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 626 цього Кодексу дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у статті 627 закріплено принцип свободи договору, яка полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що зустрічний позов ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики від 28.05.2018 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині надання згоди ОСОБА_3 на його укладення та взяття на себе солідарного обов`язку по виконанню договору позики від 28.05.2018 року підлягає задоволенню.

З врахуванням того, що судом задоволено зустрічний позов ОСОБА_3 , то основний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 28.05.2015 року в розмірі 108112474,99 грн., з яких: сума заборгованості з повернення позики - 79082554,19 грн.; три відсотки річних, нарахованих по 03.05.2018 року включно - 4971541,75 грн.; сума інфляційних, нарахованих по березень 2018 року включно - 24058379,05 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду в розмірі 4405,00 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 13, 81,141, 258, 263, 265, 273, 280-283, 354 ЦПК України, ст.ст. 192, 202, 203, 215, 216, 524, 526, 533, 625, 1046-1050 ЦК України суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики від 28.05.2018 року у розмірі 108112474 ( сто вісім мільйонів сто дванадцять тисяч чотириста сімдесят чотири ) грн. 99 коп., з яких: сума заборгованості з повернення позики - 79082554,19 грн.; три відсотки річних, нарахованих по 03.05.2018 року включно - 4971541,75 грн.; сума інфляційних, нарахованих по березень 2018 року включно - 24058379,05 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 4405 ( чотири тисячі чотириста п`ять ) грн. 00 коп.

В задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору позики - задовольнити.

Визнати недійсним договір позики від 28.05.2018 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині надання згоди ОСОБА_3 на його укладення та взяття на себе солідарного обов`язку по виконанню договору позики від 28.05.2018 року.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І.В. П`ятничук