Постанова
Іменем України
29 березня 2023 року
м. Київ
справа № 367/1748/18
провадження № 61-6688св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Ерде Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кирсан ЛТД», Реєстраційна служба Бучанського міського управління юстиції Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокопенко Леся Володимирівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Антоненко Андрій Володимирович, на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 липня 2021 року у складі судді Карабази Н. Ф. та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод» (далі - ТОВ «Южний електротехнічний завод», товариство), треті особи, які не замовляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Ерде Банк» (далі - ПАТ «Ерде Банк», банк), Товариство з обмеженою відповідальністю «Кирсан ЛТД» (далі - ТОВ «Кирсан ЛТД»), Реєстраційна служба Бучанського міського управління юстиції Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л. В. (далі - приватний нотаріус КМНО Прокопенко Л. В.), про визнання права власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки, скасування записів про право власності на земельну ділянку.
На обґрунтування позовних вимог посилався на таке.
04 жовтня 2011 року між ПАТ «Ерде Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Консалтинг Груп» (далі - ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп») укладено «Договір зростання» кредитний договір № 178/11-КЛ, за умовами якого ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп» відкрито кредитну лінію.
На забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп» за вказаним кредитним договором 07 жовтня 2011 року між ПАТ «Ерде Банк» та ним (позивачем) укладено іпотечний договір б/н, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Побединською В. О. за № 1159, відповідно до умов якого він передав в іпотеку ПАТ «Ерде Банк» об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, кадастровий номер 3210945300:01:128:0112, площею 3,8452 га, що розташована за адресою: Бучанська селищна рада (на території міста), Київська область, яка належить йому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ЯГ № 194263, виданого Бучанською селищною радою.
Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28 березня 2013 року у справі № 367/145/13-ц позов ПАТ «Ерде Банк» до нього, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп», про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 04 жовтня 2011 року № 178/11-КЛ звернуто стягнення на земельну ділянку, кадастровий номер 3210945300:01:128:0112, площею 3,8452 га, вартістю 6 277 289,00 грн, без урахування ПДВ, цільове призначення під житлову забудову, яка розташована за адресою: Київська область, Бучанська селищна рада та належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 194263, шляхом визнання права власності на неї за ПАТ «Ерде Банк».
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 квітня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Прокопенко Л. В. внесено запис № 12928867 про право власності ТОВ «Южний електротехнічний завод» на спірну земельну ділянку, кадастровий номер 3210945300:01:128:0112, площею 3,8452 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована за адресою: м. Буча, Київська область.
01 січня 2017 року між ТОВ «Южний електротехнічний завод» та ТОВ «Кирсан ЛТД» укладено договір суперфіцію б/н, на підставі якого державним реєстратором Бучанської міської ради Київської області Лозінським А. Ю. внесено запис про інше речове право № 21459207 щодо права забудови земельної ділянки (суперфіцій) за ТОВ «Кирсан ЛТД».
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 05 квітня 2017 року (справа № 367/145/13-ц), залишеним без змін постановою Верховного Суду від 20 червня 2018 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 березня 2013 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Посилаючись на те, що земельна ділянка, кадастровий номер 3210945300:01:128:0112, площею 3,8452 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована за адресою: м. Буча, Київська область, вибула з його володіння поза його волею, позивач на підставі статей 387, 388, 392 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) просив: визнати за ним право власності на спірну земельну ділянку; витребувати з володіння ТОВ «Южний електротехнічний завод» зазначену земельну ділянку, скасувати запис про право власності № 5738795 щодо права власності ПАТ «Ерде Банк», внесений 14 квітня 2014 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Реєстраційної служби Бучанського міського управління юстиції Київської області Лозінським А. Ю., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 13117306 від 17 травня 2014 року, та скасувати запис про право власності № 12928867 щодо права власності ТОВ «Южний електротехнічний завод» на спірну земельну ділянку, внесений 14 січня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом КМНО Прокопенко Л. В., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 27821722 від 14 січня 2016 року.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 23 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ПАТ «Ерде Банк» набуло право власності на спірну земельну ділянку на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасоване.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Оскільки ОСОБА_1 добровільно передав спірну земельну ділянку в іпотеку ПАТ «Ерде Банк» та надалі втратив на неї право у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором іпотеки, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач не довів, що земельна ділянка, кадастровий номер 3210945300:01:128:0112, площею 3,8452 га, розташована за адресою: Бучанська селищна рада (на території міста), Київська область, вибула з його володіння поза його волею.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що з огляду на обставини цієї справи, витребування майна у власника, який є добросовісним набувачем, не відповідатиме загальним принципам цивільного судочинства, щодо неприпустимості втручання в право власності, справедливості, добросовісності та розумності та порушуватиме положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Додатково суд апеляційної інстанції зазначив, що звернувшись до суду з позовом про витребування майна, позивач діяв недобросовісно, оскільки грошові кошти, отримані від реалізації іпотечного майна з електронних торгів, вже зараховані на погашення боргів, на забезпечення яких він ( ОСОБА_1 ) добровільно передав у іпотеку спірну земельну ділянку.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У липні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Антоненко А. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що скасування судового рішення, на підставі якого майно вибуло із володіння власника, вказує на те, що майно вибуло поза його волею, а тому дійшли помилкового висновку про те, що він ( ОСОБА_1 ) не довів, що спірне нерухоме майно вибуло з його володіння поза його волею.
Сам по собі факт укладення між ним та ПАТ «Ерде Банк» договору іпотеки, умовами якого передбачена можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, не дає підстав для висновку про наявність волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння.
Суд першої інстанції, з яким помилково погодився апеляційний суд, не врахував, що внаслідок неправомірного звернення стягнення на предмет іпотеки порушено право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку. У зв`язку з наведеним він звернувся до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, з метою поновлення свого порушеного права, а тому висновок судів попередніх інстанцій про його недобросовісну поведінку, є необґрунтованим.
Помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що витребування спірної земельної ділянки у ТОВ «Южний електротехнічний завод», який є добросовісним набувачем, суперечить загальним принципам цивільного судочинства, оскільки товариство не позбавлене можливості звернутися з вимогою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування збитків відповідно до статі 83 ЦК України та статті 661 ЦК України, згідно з частиною першою якої у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15, Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 715/841/20, від 04 квітня 2021 року у справі № 754/11747/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 127/6061/18, від 27 листопада 2019 року у справі № 396/29/17.
У серпні 2022 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ «Южний електротехнічний завод», у якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано тим, що укладений між позивачем та ПАТ «Ерде Банк» договір іпотеки посвідчено нотаріально. Приватний нотаріус перевірив дієздатність ОСОБА_1 , наявність у нього волевиявлення щодо укладення договору та переконався, що йому відомі умови договору та правові наслідки його підписання. Таким чином, позивач надав дозвіл на перехід права власності на спірну земельну ділянку до ПАТ «Ерде Банк» відповідно до умов договору іпотеки.
Позивачу було відомо про те, що у зв`язку з перебуванням ПАТ «Ерде Банк» у процесі ліквідації, всі активи банку розпродаються задля повернення вкладів фізичним особам, однак він не вчинив будь-яких дій для погашення заборгованості за договором кредиту у розмірі 38 146 456,44 грн, що вказує на його недобросовісну поведінку як учасника кредитних правовідносин.
Земельна ділянка, кадастровий номер 3210945300:01:128:0112, площею 3,8452 га, розташована за адресою: Бучанська селищна рада (на території міста), Київська область, продана на електронних торгах відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з метою задоволення вимог вкладників банку, які постраждали внаслідок ліквідації неплатоспроможного банку.
Позбавлення відповідача права власності на земельну ділянку порушить справедливий баланс та призведе до невиправданого втручання у його право власності.
Посилання ОСОБА_1 на неправильне застосування норм матеріального права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є безпідставними, оскільки вони ухвалені не у подібних правовідносинах.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Антоненко А. В., на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Встановлені судами обставини
04 жовтня 2011 року між ПАТ «Ерде Банк» та ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп» укладено «Договір зростання» кредитний договір № 178/11-КЛ, за умовами якого ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп» відкрито кредитну лінію.
На забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп» за вказаним кредитним договором, 07 жовтня 2011 року між ПАТ «Ерде Банк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір б/н, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Побединською В. О. за реєстровим № 1159, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку ПАТ «Ерде Банк» об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, кадастровий номер 3210945300:01:128:0112, площею 3,8452 га, що розташована за адресою: Київська область, Бучанська селищна рада (на території міста), яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ЯГ № 194263, виданого Бучанською селищною радою.
Постановою Правління Національного банку України від 09 січня 2013 року № 4 прийнято рішення «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Ерде Банк».
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 10 січня 2013 року № 3 призначено уповноважену особу на ліквідацію ПАТ «Ерде Банк» Куреного О. В.
Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28 березня 2013 року у справі № 367/145/13-ц позовні вимоги ПАТ «Ерде Банк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп», про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 04 жовтня 2011 року № 178/11-КЛ звернуто стягнення на земельну ділянку, кадастровий номер 3210945300:01:128:0112, площею 3,8452 га, вартістю 6 277 289,00 грн, без урахування ПДВ, цільове призначення - під житлову забудову, яка розташована за адресою: Київська область, Бучанська селищна рада, та належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серія ЯГ № 194263, шляхом визнання права власності на неї за ПАТ «Ерде Банк».
29 грудня 2015 року Першою українською міжрегіональною товарною біржою проведено електронні торги з продажу майна ПАТ «Ерде Банк», а саме земельної ділянки площею 3,8452 га, кадастровий номер 3210945300:01:128:0112, що знаходиться за адресою: м. Буча, Київська область.
Згідно з протоколом проведення аукціону від 29 грудня 2015 року
№ 15/Е12-29 переможцем аукціону визначено ТОВ «Южний електротехнічний завод», ціна продажу майна - 15 665 000,00 грн.
14 січня 2016 року між ПАТ «Ерде Банк» та ТОВ «Южний електротехнічний завод» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Прокопенко Л. В. за реєстровим № 22, згідно з яким ТОВ «Южний елекротехнічний завод» набуло у власність земельну ділянку площею 3,8452 га, кадастровий номер 3210945300:01:128:0112, що знаходиться за адресою: м. Буча, Київська область.
14 січня 2016 року право власності на земельну ділянку ТОВ «Южний електротехнічний завод» зареєстровано в Державному реєстрі речових прав (номер запису про право власності 12928867).
01 січня 2017 року між ТОВ «Южний електротехнічний завод» та ТОВ «Кирсан ЛТД» укладено договір суперфіцію б/н, на підставі якого державним реєстратором Бучанської міської ради Київської області Лозінським А. Ю. внесено запис про інше речове право № 21459207 щодо права забудови земельної ділянки (суперфіцій) за ТОВ «Кирсан ЛТД».
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 05 квітня 2017 року (справа № 367/145/13-ц), залишеним без змін постановою Верховного Суду від 20 червня 2018 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 березня 2013 року, яким задоволено позовні вимоги ПАТ «Ерде Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення повністю не відповідають.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 41 Конституції України та статтею 319 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі. Власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21) зазначила, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач добровільно передав спірну земельну ділянку в іпотеку ПАТ «Ерде Банк» та надалі втратив на неї право у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором іпотеки, а отже, не довів, що земельна ділянка, кадастровий номер 3210945300:01:128:0112, площею 3,8452 га, розташована за адресою: Київська область, Бучанська селищна рада (на території міста), вибула з його володіння поза його волею.
З таким висновком погодитися не можна з огляду на таке.
У постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року (провадження
№ 6-2407цс15), постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц та постановах Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 715/841/20, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 16 вересня 2020 року у справі № 127/6061/18, на які посилається заявник у касаційній скарзі, зазначено, що положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.
Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц, на який посилається заявник у касаційній скарзі.
Ураховуючи наведене, обґрунтованими є аргументи касаційної скарги про помилковість висновку судів попередніх інстанцій про недоведеність ОСОБА_1 факту вибуття спірної земельної ділянки з його власності поза його волею, що унеможливлює витребування майна у добросовісного набувача на підставі пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України.
У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 715/841/20, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, зазначено, що «аналіз статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави зробити висновок про те, що згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від низки умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно. За таких обставин вказана згода не може вважатися волевиявленням власника на вибуття майна з його володіння в розумінні статті 388 ЦК України».
З урахуванням наведеного заслуговують на увагу доводи заявника про те, що сам по собі факт укладення між ним та ПАТ «Ерде Банк» договору іпотеки, умовами якого передбачена можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, не дає підстав для висновку про наявність волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння.
З урахуванням наведеного необхідно дійти висновку, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 388 ЦК України та дійшли помилкового висновку про відмову у позові ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, а тому оскаржувані судові рішення в частині вирішення указаної позовної вимоги підлягають задоволенню.
З огляду на викладене Верховний Суд відхиляє відповідні доводи відзиву ТОВ «Южний електротехнічний завод», які зводяться до власного тлумачення норм матеріального права.
Водночас Верховний Суд звертає увагу, що спірне майно як предмет іпотеки витребовується з наявними на час вирішення спору обтяженнями.
Щодо доводів відповідача про можливе порушення витребуванням майна у добросовісного набувача справедливого балансу та невиправданого втручання у його право власності
Заперечуючи проти вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, ТОВ «Южний електротехнічний завод», посилалося на те, що товариство є добросовісним набувачем, витребування майна у нього не відповідатиме загальним принципам цивільного судочинства щодо неприпустимості втручання в право власності, справедливості, добросовісності та розумності, а також порушуватиме положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
З такими доводами погодилися і суди попередніх інстанцій.
Верховний Суд з такими аргументами не погоджується з огляду на таке.
Критеріями пропорційності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право власності повинне мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.
Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач - внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, заява №29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07)).
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І, навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, необхідно застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)). Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного позову.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частини перша та третя статті 388 ЦК України).
Якщо законом установлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом (частина п`ята статті 12 ЦК України).
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).
Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи, дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням.
Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.
У справі, що переглядається, встановлено що останній набувач спірної земельної ділянки ТОВ «Южний електротехнічний завод», набув право власності на підставі оплатного договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Проте за встановленими обставинами справи, з огляду на характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, Верховний Суд не вбачає невідповідності заходу втручання держави у право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.
Верховний Суд також врахував, що відповідач відповідно до статті 661 ЦК Українине позбавлений права звернутися з позовом до продавця витребуваного майна з вимогою про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу.
Щодо вирішення вимог про визнання права власності на земельну ділянку, скасування записів про право власності на земельну ділянку
Звертаючись до суду з позовом, крім вимоги про витребування майна, ОСОБА_1 також просив визнати за ним право власності на спірну земельну ділянку, скасувати запис про право власності № 5738795 щодо права власності ПАТ «Ерде Банк», скасувати запис про право власності № 12928867 щодо права власності ТОВ «Южний електротехнічний завод».
У постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц зроблено висновок, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Реєстру. Водночас вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є потрібними для ефективного відновлення порушеного права.
Подібні висновки викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Отже, у разі задоволення віндикаційного позову рішення суду про витребування майна забезпечуватиме ефективне відновлення порушених прав власника, оскільки таке судове рішення є підставою для державної реєстрації права власності, тому задоволення вимог щодо скасування записів про право власності не є потрібним для захисту порушених прав позивача.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18.
Ураховуючи наведене, вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210945300:01:128:0112, площею 3,8452 га, що розташована за адресою: м. Буча, Київська область та скасування записів про право власності на зазначену земельну ділянку за ПАТ «Ерде Банк» та ТОВ «Южний електротехнічний завод» є неефективним способом захисту порушених прав позивача, а отже, задоволенню не підлягають.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
З урахуванням наведених вище мотивів Верховний Суд вважає за необхідне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити, а у задоволенні вимог про визнання права власності на земельну ділянку, скасування записів про право власності на земельну ділянку відмовити.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Ураховуючи, що касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Антоненко А. В., задоволено частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг (в частині сплати судового збору за розгляд вимог майнового характеру) у розмірі 39 645,00 грн (8 810,00+13 215,00+17 620,00).
Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Антоненко Андрій Володимирович, задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Ерде Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кирсан ЛТД», Реєстраційна служба Бучанського міського управління юстиції Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокопенко Леся Володимирівна, про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити.
Витребувати з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод» на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 3210945300:01:128:0112, площею 3,8452 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована за адресою: м. Буча, Київська область.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Ерде Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кирсан ЛТД», Реєстраційна служба Бучанського міського управління юстиції Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокопенко Леся Володимирівна, про визнання права власності на земельну ділянку, скасування записів про право власності на земельну ділянку відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 39 645,00 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 29.03.2023 |
Оприлюднено | 27.04.2023 |
Номер документу | 110453074 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Яремко Василь Васильович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні