Ухвала

від 26.04.2023 по справі 701/315/23

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р. С. З. № 12

У Х В А Л А

про відкриття провадження у цивільній справі

26 квітня 2023 року суддя Маньківського районного суду, Черкаської області І.Д.Калієвський, розглянувши матеріали за заявою ОСОБА_1 , представника заявника: ОСОБА_2 , заінтересованої особи: Маньківський відділ ДРАЦС в Уманському районі ЦМУМЮ Черкаської області (м.Київ) про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В :

Представник заявника звернулася в суд із заявою до заінтересованої особи про встановлення факту, що має юридичне значення.

На підставу своїх вимог спирається на те, що ОСОБА_1 - народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дубосари, Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки, нині - Придністровська Молдавська Республіка.

Мати заявниці - ОСОБА_3 - покинула дитину в п`ятимісячному віці. Баба по батьківській лінії дізналася про це і забрала дитину до себе в с. Мирнопілля Білгород - Дністровського (колишнього Саратського району) Одеської області та виховувала її з немовляти. Про життя своєї матері заявниця нічого не знає і за життя в свідомому віці її ніколи не бачила. Знає про неї лише з розповідей баби та родичів.

Батько заявника - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження - Молдова с. Леушени Теленежського району, громадянин України, за національністю - молдаванин. Проживав у багатьох містах України, незадовго до смерті проживав в с. Польове Ширяєвського району Одеської області. Помер у м. Києві 21.04.1998.

Баба заявниці не зареєструвала народження онуки (заявниці), оскільки сама не мала документів. Вона турбувалася про дитину, виховувала її, доглядала, однак народження в силу означених причин не зареєструвала. У додатках копія відповіді Відділу РАЦС про відсутність актового запису про народження.

До 12 років батько заявниці інколи брав її до себе від баби, деякі періоди життя вона проживала то з ним, та його родиною, то з бабою, батько завжди повертав дівчинку на виховання до баби і особливо її життям не переймався.

У зв`язку із тим, що заявниця жила то з бабою, то з батьком, освіту вона не отримала. Так, вона навчалася у 1988-1990 роках у першому-другому класі в с. Мирнопілля, Білгород - Дністровського району, Одеської області, а також у другому-третьому класі вже в с. Зеленівка, Бахмацького району, Чернігівської області, оскільки могла переїжджати протягом навчального року декілька разів на рік з Одеської області до Чернігівської - до батька та від нього до баби. Про навчання надала довідку колишній директор нині ліквідованої Зеленівської школи.

З 12 років заявниці вона почала жити із своєю рідною тіткою по батькові - ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ). Коли тітка вийшла заміж і переїхала на Закарпаття у 1992 році (м. Берегово), вона взяла заявницю із собою, де дитина росла у родині тітки та її нового чоловіка.

У родині тітки заявниця познайомилась із своїм майбутнім чоловіком - ОСОБА_7 , який був сином чоловіка тітки Вержинії.

Коли в 1995 році чоловік Вержинії помер, заявниця та ОСОБА_7 вирушили до м. Києва, де тривалий час проживали у різних місцях у наметах, більшістю у наметі у Троєщинському лісі.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у заявниці та ОСОБА_7 народилася перша дитина - ОСОБА_8 . Згодом у заявниці з її цивільним чоловіком народилися інші діти: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_17 ,

ІНФОРМАЦІЯ_13 дітей заявниці не зареєстроване, оскільки мати не мала жодних документів. Двоє останніх діток були народжені вже у с. Буки, куди родина перемістилася, отримавши допомогу від вірян, які придбали їм будинок. Пологи проходили у місцевому пологовому будинку, було видано медичні свідоцтва, в яких вказано матір`ю ОСОБА_18 (заявницю), тому народження цих дітей було зареєстровано вчасно третьою особою - службою у справах дітей.

У с. Буки родина проживає з 2013 року, виховує своїх дітей та онуків.

Реалізувати жодні права без реєстрації народження та документів, що ідентифікують особу, заявниця не може. Через відсутність реєстрації її народження відсутня реєстрація народження у її дітей та онуків.

Заявниця через свого представника звернулася до Відділу РАЦС для направлення запиту у порядку, встановленому чинним законодавством, а саме Договором про надання правової допомоги до Молдови про надання відповіді щодо наявності чи відсутності реєстрації народження ОСОБА_1 в актових записах Молдови. Впродовж тривалого часу жодної відповіді на зазначене питання не надійшло. У разі надходження, воно буде надано суду.

Разом з тим, факт народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , та виховання її в родині її батька ОСОБА_4 та баба ОСОБА_19 , можуть підтвердити наступні свідки: ОСОБА_6 , (тітка заявниці); брат заявниці ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , (цивільний чоловік заявниці, батько її дітей), ОСОБА_20 , педіатр, який веде всіх дітей заявниці, знає родину з першого дня проживання у с. Буки.

Також можуть підтвердити й інші свідки, з якими вона росла чи проживає наразі по сусідству.

Згідно ст. 294 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на ім`я.

Відповідно до ст. 121 Сімейного кодексу України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Положення ст. 125 Сімейного кодексу України передбачають, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 2) за рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 144 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ст. 24 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966, кожна дитина повинна бути зареєстрована невідкладно після її народження і повинна мати ім`я. Кожна дитина має право на набуття громадянства.

Згідно ст. 16 зазначеного пакту - кожна особа, де б вона не знаходилась, має право на визнання її правосуб`єктності.

Згідно резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.2013 року №22/7 «Ресєтрація народження та право кожної особи, де б вона не знаходилась, на визнання її правосуб`єктності», ратифікованої Указом Президії Верховної Ради УРСР від 19.10.1973 - ... визнаючи важливе значення реєстрації народження, у тому числі пізньої реєстрації народження і надання документів, що підтверджують народження, в якості засобу забезпечення офіційного підтвердження існування тієї чи іншої особи та визнання її правосуб`єктності; виражаючи занепокоєння з приводу того, що незареєстровані особи мають обмежений доступ до послуг та користуванню усіма правами, на які вони мають право, або взагалі не мають доступу; беручи до уваги той факт, що особам, не зареєстрованим при народженні, може загрожувати відсутність захисту; усвідомлюючи, що реєстрація народження тієї чи іншої особи є життєво важливим кроком на шляху до заохочення та захисту всіх його чи її прав людини та захисту від насильства, експлуатації та наруги.

Визнаючи важливе значення реєстрації для розвитку статистики природного руху населення та ефективного здійснення програм та стратегій, спрямованих на досягнення погоджених на міжнародному рівні цілей в області розвитку, включаючи цілі розвитку тисячоліття...

Наполегливо закликає держави виявляти та усувати фізичні, адміністративні, процедурні та будь-які інші бар`єри, що перешкоджають доступу до реєстрації народження, включаючи пізню реєстрацію, з приділенням належної уваги, серед іншого, таким бар`єрам, як злидні, інвалідність, тендер, громадянство, переміщення, неграмотність і тримання під вартою, та особам, що знаходяться у вразливому становищі... з тим, щоб виконати своє зобов`язання по забезпеченню реєстрації народження в якості засобу поваги кожної людини, де б вона не знаходилась, на визнання її правосуб`єктності.

Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, встановлено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Частиною четвертою ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» №2398-VІ від 01.07.2010 року в чинній редакції передбачено, що державна реєстрація народження проводиться на підставі визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, документів, що підтверджують факт народження. За відсутності документу закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Згідно п. 2 глави І розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року №52/5 в чинній редакції, підставами для проведення державної реєстрації народження є один з документів: а) медичний висновок про народження, сформований в Реєстрі медичних висновків електронної системи охорони здоров`я відповідно до Порядку формування та видачі медичних висновків про народження в Реєстрі - медичних висновків електронної системи охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 18 вересня 2020 року №2136, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 вересня 2020 року за №953/35236; б) медичне свідоцтво про народження (форма №103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 8 серпня 2006 року №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за №1150/13024; в) медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма №103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 8 серпня 2006 року №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за №1150/13024; г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма №106-2/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 8 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за №1150/13024; ґ) медичний документ, виданий компетентним суб`єктом іншої держави, що підтверджує факт народження, належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою.

Встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту народження ОСОБА_1 потрібно заявниці для реєстрації свого народження, отримання свідоцтва про народження, а згодом ідентифікуючих документів. Це є потрібним і для реєстрації наступних поколінь Заявниці, а саме дітей та онуків, які не мають документів та актових записів про народження у Державному реєстрі актів цивільного стану. З огляду на вік Заявниці, відсутність актового запису про народження в органах ДРАЦС, невідомість де знаходиться біологічна мати та смертю біологічного батька Заявниці, смерті бабусі, відсутність будь-якого документу, який згідно чинного законодавства є підставою для реєстрації народження в органах ДРАЦС, підтвердити факт народження ОСОБА_1 іншим шляхом, аніж зверненням до суду, не вбачається можливим.

Зазначаємо також, що запису про народження ОСОБА_1 в державному реєстрі актів цивільного стану немає. Відтак, немає і запису про матір та батька. Жодна особа, не претендує на материнство чи батьківство відносно Заявниці. Таким чином, за вказаних обставин відсутній спір про право.

Положеннями п. 5 ч. 2 ст. 93, ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом вони породжують юридичні наслідки. У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не встановлено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 7 частини 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану фактів народження.

Положеннями ч. ч. 1, 2 та 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» №2398-VI від 01.07.2010 року в чинній редакції передбачено, що державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Державна реєстрація народження проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків, або за заявою, поданою в електронній формі. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, документи, що підтверджують факт народження. Аналогічні приписи наведені в п. 1, п. 2 глави 1 розділ III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року №52/5.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику є про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 передбаченого порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, з припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Приписами п.п. 2.1.2, п.п. «в», «г» п.п. 2.2.2 глави 2.1 Розділу II Інструкції з ведення державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерству юстиції України №1269/5 від 24.07.2008 встановлено, що актові записи про народження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть складаються за єдиним зразком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2010 року №1025 «Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану» й дані до актового запису про народження повинні містити такі відомості про дитину та про її батьків, зокрема: прізвище, власне ім`я, по батькові дитини; її стать, дату та місце народження (держава, область, район, місто/селище (село)); прізвище, власне ім`я, по батькові батьків, дату їх народження, громадянство, місце проживання. Наявність цих відомостей є підставою для заповнення відповідних граф в актовому записі про народження дитини, як в паперовому його носії, так і в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян під час реєстрації народження - виконання ухваленого у справі рішення суду.

Іншим шляхом підтвердити даний факт немає можливості, що змушує звернутися до суду за його встановленням.

Згідно з ч. 1 ст. 187 ЦПК України, за відсутності підстав для залишення заяви без руху, повернення заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

За положеннями ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Частиною 4 ст. 19 ЦПК України для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні призначене загальне позовне провадження.

Керуючись ч. 7 ст. 7, ст. 11, ч. 8 ст. 43, ст. ст. 44, 49, 53, 71, 83, 84, 85, 86, 91, 93, 95, 183, 185, 187, 189, 190-193, 196, 199, 257, ч. 2 ст. 261, ст. ст. 272, 353-355 ЦПК України, п. 8 ч. 11, 15.5 розділу ХІІІ перехідних положень ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Відкрити провадження в цивільній справі №701/315/23 за заявою ОСОБА_1 , представника заявника: ОСОБА_2 , заінтересованої особи: Маньківський відділ ДРАЦС в Уманському районі ЦМУМЮ Черкаської області (м.Київ) про встановлення факту, що має юридичне значення.

Розгляд справи провести в порядку загального провадження в судовому засіданні.

Почати підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали.

Проведення підготовчого засідання призначити на 16 травня 2023 року о 10 годині 00 хвилин в Маньківському районному суді Черкаської області (вул. Соборна, буд. 8, смт. Маньківка Маньківського району Черкаської області).

Учасникам справи надіслати копії ухвали про відкриття провадження у справі (в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення) протягом двох днів з дня її складення у відповідності до ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Заінтересованим особам разом з копією ухвали про відкриття провадження у справі одночасно надіслати копії заяви та доданих до неї документів.

Заінтересованим особам для надання суду пояснень щодо заяви та доказів встановити строк до 16 травня 2023 року, попередивши, що у разі їх ненадання у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У поясненнях заінтересованої особи щодо заяви заінтересована особа викладає свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти заяви. Пояснення заінтересованої особи підписуються нею або її представником.

Учасники справи мають право надати відповідь на пояснення заінтересованих осіб, свої письмові пояснення щодо відповіді на заяву - до закінчення підготовчого провадження.

Роз`яснити учасникам справи їх право на поставлення в першій заяві по суті справи, що ними подається до суду, не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи. Учасник справи, якому поставлено питання позивачем, зобов`язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті. На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням. Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніш як за п`ять днів до підготовчого засідання. Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), відповіді на питання щодо обставин справи, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань. Якщо поставлене запитання пов`язане з наданням відповідних доказів, що підтверджують відповідні обставини, учасник справи разом з наданням заяви свідка надає копії відповідних письмових чи електронних доказів. Учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи піклування, член сім`ї або близький родич цих осіб), які можуть тягнути юридичну відповідальність для нього або таких членів сім`ї чи близьких родичів. Особа, яка відмовляється давати показання, зобов`язана повідомити причини відмови. Також учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання, якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи;якщо учасником справи поставлено більше десяти запитань. За наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов`язати учасника справи надати відповідь.

Попередити учасників справи, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); найменування суду, до якого вона подається; номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів); зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; підстави заяви (клопотання, заперечення); перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення); інші відомості, що вимагаються цим Кодексом. Вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Учасник справи має право додати до письмової заяви, клопотання проект ухвали, постановити яку він просить суд. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Роз`яснити учасникам справи, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи. Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане відповідачем, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника). Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв`язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором. Іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити. Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання.

Забезпечення доказів судом проводиться за правилами, встановленими ст. ст. 116-119 ЦПК України.

Попередити учасників справи про недопустимість зловживання процесуальними правами, шляхом подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; умисного неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі, тощо.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

У разі, якщо подання скарги, заяви, клопотання буде визнане зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Можливість отримати інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: https://mn.ck.court.gov.ua/sud2312/.

Ухвала окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку лише щодо порушення правил підсудності. В іншій частині заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії цієї ухвали шляхом подання апеляційної скарги через Маньківський районний суд Черкаської області до Черкаського апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Суддя І.Д.Калієвський