Ухвала

від 05.04.2023 по справі 314/3920/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 314/3920/20 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/807/472/23 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія: ч. 2 ст. 187 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 квітня 2023 року м. Запоріжжя

Судова колегія з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 ,

законного представника потерпілої ОСОБА_9 - ОСОБА_10 ,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 2 серпня 2022 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Вільнянська Запорізької області, маючий середню освіту, не працюючий, не одружений, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

1) 8 лютого 2006 року Вільнянським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 296, ст. 69, ст. 70 КК України до покарання у вигляді 1 року 10 днів позбавлення волі;

2) 18 травня 2007 року Вільнянським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 69, ст. 70 КК України до покарання у вигляді 1 року 3 місяців позбавлення волі;

3) 12 січня 2009 року Вільнянським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у вигляді 7 років позбавлення волі;

4) 22 листопада 2013 року Вільнянським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 2 років 8 місяців позбавлення волі. Звільнений 15 квітня 2016 року по відбуттю строку покарання;

5) 15 травня 2017 року Оріхівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі,

визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 187 КК України, та йому призначено покарання:

- за ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 187 КК України у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання постановлено рахувати з моменту фактичного затримання - 31 липня 2020 року.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 2451 грн. 72 коп. у рахунок відшкодування витрат на проведення експертиз.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 187 КК України, за наступних обставин.

25 липня 2020 року, приблизно о 04.00 годині, ОСОБА_7 , маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, діючи повторно, прийшов до повністю огородженої по всьому периметру території домоволодіння АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_11 , де пересвідчившись, що його дії не помітні для сторонніх осіб, переліз через паркан, тим самим проник на його територію, де з ділянки місцевості поблизу приміщення будинку, з корисливих мотивів, таємно, повторно, викрав велосипед марки «BULLSSix50 1 27.5 7005 SLAluDeoreXT 3х10ps» з рамою чорного кольору, вартістю 16777 грн. 50 коп., що належить потерпілому ОСОБА_11 . Після чого ОСОБА_7 з викраденим майном залишив місце вчинення злочину, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілому матеріальну шкоду на суму 16777 грн. 50 коп.

Крім того, 29 липня 2020 року, приблизно о 23.30 годині, ОСОБА_7 , будучи особою раніше судимою за скоєння розбою, судимість в установленому законом порядку не знята та не погашена, маючи умисел, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, знаходячись на пішохідній доріжці, котра розташована поряд з перехрестями вулиць Бочарова та Миру в м. Вільнянську Запорізької області, підійшов ззаду до неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 , охопивши руками останню, напав на неї та, погрожуючи застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров`я останньої, що виразилось у демонстрації предмета, схожого на ніж, у бік ОСОБА_9 , що було сприйнято останньою як реальна загроза її життю та здоров`ю, тим самим позбавивши її змоги чинити активний опір, заволодів мобільним телефоном «Xiaomi Redmi Note 5» в корпусі чорного кольору. У подальшому ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, не маючи на те законних підстав, розпорядився вищевказаним майном на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_9 майнову шкоду на суму 6000 гривень.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_12 вважає, що вирок суду підлягає скасуванню.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що потерпіла за весь час розгляду справи з`явилась до суду лише два рази, тому він був позбавлений можливості задавати їй питання, щоб довести свою невинуватість.

Крім того, потерпіла та свідок ОСОБА_13 під час допиту надавали неправдиві показання, оскільки свідок зазначала, що не бачила у потерпілої мобільного телефону.

Вважає, що справа у відношенні нього була сфабрикована співробітниками поліції, оскільки на момент вчинення злочину він знаходився у себе вдома.

Звертає увагу, що разом зі співробітниками поліції до нього додому прийшли раніше судимі особи, які дали неправдиві свідчення, забрали його з будинку, забрали його речі та почали над ним знущатися і бити, чим довели його до наміру вчинити самогубство.

Посилається на те, що на ножах не було виявлено його відбитків пальців, що свідчить про те, що йому їх підкинули.

Вважає, що суд першої інстанції розглянув кримінальне провадження поверхнево та односторонньо, а докази його вини відсутні.

До того ж, злочин у відношенні потерпілої було нібито вчинено 29 липня 2020 року, а заяву вона написала лише 31 липня 2020 року.

Вважає, що адвокат ОСОБА_14 неналежним чином надавала йому юридичну допомогу.

Просить вирок скасувати у зв`язку з недопустимістю доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини

У судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу та зазначив, що свідки надавали різні показання, подруга потерпілої не підтвердила наявність мобільного телефону, а потерпіла приходила до суду лише два рази.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні апеляційного суду підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого без доповнень та просив її задовольнити.

Законний представник потерпілої ОСОБА_9 - ОСОБА_10 у судовому засіданні апеляційного суду категорично заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та зазначила, що обвинувачений винний, її онука не вказала про вчинений злочин відразу, оскільки боялася, два дні не спала та не їла, а зізналась лише тоді, коли ОСОБА_10 її спитала чому вона перебуває в такому стані.

Прокурор у судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважала вирок суду законним і обґрунтованим, зазначила, що обвинувачений повідомляв про застосування до нього недозволених методів розслідування та про фальсифікації, але вказані доводи були перевірені належними чином та спростовані повністю. Потерпіла та свідки в повній мірі довели провину ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Заслухавши доповідь судді по справі, обвинуваченого та його захисника, законного представника потерпілої та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів звертає увагу, що висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованої йому крадіжки за епізодом від 25 липня 2020 року, за обставин, викладених у вироку, а також висновки суду про юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого за цим епізодом за ч. 3 ст. 185 КК України є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені наявними у справі доказами, і в апеляційній скарзі не оспорюються.

Разом з тим, перевіривши оскаржуваний вирок в межах апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст. 370, 374 КПК України та відповідно до ст. 337 КПК України в межах пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, обґрунтовано прийшов до висновку щодо обсягу та доведеності його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, виклавши їх у вироку.

В оскаржуваному вироку суд першої інстанції навів всі встановлені обставини, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, а також виклав оцінку та аналіз досліджених в судовому засіданні доказів, зазначив підстави, з яких приймає одні докази та відкидає інші.

Вина ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, підтверджується доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, а саме показаннями потерпілої, свідків та дослідженими в судовому засіданні документами.

Так, у суді першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що він його не вчиняв, вказав, що потерпіла та свідки його оговорюють, до нього застосовувались недозволені методи досудового слідства з боку працівників поліції, все це замовив місцевий «наркобарон», який раніше погрожував йому вбивством.

Разом з тим, суд першої інстанції, дослідивши безпосередньо всі надані докази, прийшов до правильного висновку про неспроможність такої версії обвинуваченого та доведення в повному обсязі його вини саме у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном (розбої), поєднаному з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, оскільки сукупність досліджених доказів дає підстави зробити лише такі висновки.

Так, неповнолітня потерпіла ОСОБА_9 у суді першої інстанції показала, що коли вона йшла разом зі своєю подругою ОСОБА_15 , то вони побачили, як позаду них йшов невідомий чоловік, який попрямував до них, Так як він йшов ззаду, вони з подругою намагалися його пропустити, але коли він підійшов ближче, то сказав: «Тихо. Якщо хочете жити то мовчіть.» після цих слів вони з подругою дуже перелякались і почали бігти. Але обвинувачений наздогнав її, ззаду охопив руками та почав тягнути в сторону де немає освітлення. Він відтягнув її з пішохідної доріжки при цьому тримав її ззаду і сказав: «Ти будеш живою. Мовчи.» Вона повідомила йому: «Забирай все що хочеш, тільки відпусти». На що він спитав що в неї є. Потерпіла повідомила про мобільний телефон «Xiaomi», на що обвинувачений сказав їй віддати йому мобільний телефон. Весь цей час потерпіла тримала мобільний телефон у правій руці, після того як обвинувачений сказав віддати телефон вона кинула його на відстань від себе приблизно 1,5м, і в цей час обвинувачений відпустив її, так як нахилився за телефоном. В цей час вона стояла біля нього і коли він нахилився за телефоном, щоб його підняти, то вона побачила в його руці предмет схожий на лезо ножа. Вона дуже злякалась за своє життя, так як розцінювала його дії прямою загрозою для свого життя. Після того, як обвинувачений підняв телефон, навпроти них на проїзній частині дороги зупинився автомобіль, в якому сиділа на пасажирському місці її подруга ОСОБА_15 , яка покликала водія на допомогу, побачивши це ОСОБА_7 почав тікати. Повернувшись додому вона спочатку промовчала про те, що з нею сталось, і розповіла бабусі тільки на наступний день.

Свідок ОСОБА_17 у суді першої інстанції показав, що він знаходився у своєму автомобілі, коли побачив, як йому на зустріч біг хлопець, в руках у нього був мобільний телефон. Після того як побачив хлопця, зразу почув крик дівчини про допомогу, після чого він вийшов з автомобілю і побіг за цим хлопцем, але не наздогнав.

Свідок ОСОБА_18 у суді першої інстанції показав, що до нього за допомогою звернулись знайомі йому дівчата, які повідомили, що на них напав чоловік, погрожував та забрав мобільний телефон. З опису дівчат він зрозумів, що це міг бути ОСОБА_7 . На наступний день він разом зі своїм знайомим ОСОБА_19 почали шукати ОСОБА_12 . Знайшли його в вечорі, ОСОБА_7 ховався на горищі в своєму будинку, після чого зразу доставили його до поліції. Розповіли поліції про те, чому вони затримали ОСОБА_12 , після чого поліцейські викликали потерпілу ОСОБА_9 , й остання впізнала в ОСОБА_7 того чоловіка який напав на неї, погрожував ножем та забрав мобільний телефон.

Законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 у суді першої інстанції показала, що її онука ОСОБА_9 повернулась додому пізно в вечері. На наступний день ОСОБА_9 зразу нічого не розповідала, близько 18 години вона спросила у онуки про її мобільний телефон, після чого остання розплакалась і розповіла, що коли вона 29 липня 2020 року поверталась додому разом з подругою ОСОБА_15 , на них напав невідомий, затяг її у кущі, погрожував ножем, після чого забрав її телефон та втік. При цьому ОСОБА_9 не хотіла йти до поліції, так як була дуже налякана, на вмовляння не реагувала, а тільки плакала. Цього ж вечора до них подзвонили з поліції і сказали, що затримали того чоловіка, який напав на ОСОБА_12 і тільки після цього онука погодилась піти по поліції.

Разом з тим, підстав не довіряти показанням неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 , законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та приведені до присяги, у суду не було, а в апеляційній скарзі не вказані ймовірні причини обмови обвинуваченого з боку потерпілої, її представника та свідків.

Показання вищезазначених потерпілої та свідків у суді першої інстанції є логічними та послідовними, оскільки вони переконливо повідомили про відомі їм обставини вчиненого кримінального правопорушення, їх пояснення повністю узгоджуються між собою та дослідженими судом першої інстанції документами.

Також суд першої інстанції на вимогу процесуального закону дослідив надані сторонами інші докази, яким зробив обґрунтовану оцінку.

Так, з протоколу пред`явлення особи для впізнання від 31 липня 2020 року вбачається, що свідок ОСОБА_17 серед пред`явлених йому осіб впізнав ОСОБА_7 , який біг йому на зустріч, в руках цієї особи був мобільний телефон чорного кольору. Вказану особу ОСОБА_17 впізнав за сукупністю ознак, а саме: за зростом, рисами обличчя та худорлявою статурою (т. 1, а.с. 171-175).

З протоколу проведення слідчого експерименту від 12 серпня 2020 року та відеозапису до нього вбачається, що свідок ОСОБА_17 детально продемонстрував та пояснив, де він знаходився 29 липня 2020 року приблизно о 23.30 годині, і де вперше побачив ОСОБА_12 , який біг, а в руках у нього був мобільний телефон (т. 1, а.с. 176-180).

З протоколу пред`явлення особи для впізнання від 31 липня 2020 року вбачається, що свідок ОСОБА_21 серед пред`явлених йому осіб впізнав ОСОБА_7 як особу, яка бігла, тримаючи в руці мобільний телефон чорного кольору (т. 1, а.с. 181-185).

З протоколу пред`явлення особи для впізнання від 31 липня 2020 року вбачається, що неповнолітня потерпіла ОСОБА_22 серед пред`явлених їй осіб впізнала ОСОБА_7 , який вчинив на неї напад та заволодів її мобільним телефоном (т. 1, а.с. 145-149).

З протоколу проведення слідчого експерименту від 15 серпня 2020 року та відеозапису до нього вбачається, що неповнолітня потерпіла ОСОБА_22 детально продемонструвала обставини вчинення щодо неї злочину, і її пояснення повністю узгоджуються з тими, які вона надала в суді першої інстанції під час допиту (т. 1, а.с. 150-156).

З протоколу пред`явлення особи для впізнання від 31 липня 2020 року та відеозапису до нього вбачається, що свідок ОСОБА_13 серед пред`явлених осіб впізнала ОСОБА_7 , який скоїв напад на неї та ОСОБА_9 . У ході слідчого (т. 1, а.с. 157-161).

З протоколу проведення слідчого експерименту від 19 серпня 2020 року та відеозапису до нього вбачається, що свідок ОСОБА_13 детально продемонструвала обставини вчинення ОСОБА_7 злочину. Так, вона разом з подругою ОСОБА_22 йшла до дому. Вони побачили чоловіка, який почав переходити дорогу і наближатись до них. Коли цей чоловік наблизився до них з заду, вони намагались його пропустити в перед, але він коли підійшов ближче сказав: «Тихо, пішли туди і показав у сторону кущів». Вони злякались та почали бігти в сторону магазина, цей чоловік наздогнав ОСОБА_22 схопив та потяг в сторону кущів. Вона при цьому на зупинилась та продовжила бігти, побачила, що на зустріч їй рухається автомобіль, вона стала на дорозі та перекрила автомобілю рух, там знаходився чоловік, вона звернулась до нього за допомогою, сказала, що її подругу намагаються зґвалтувати. Після чого вони почули крик про допомогу, і зразу вона побачила, що подруга вибігала з кущів. ОСОБА_22 була вся в сльозах, розповіла, що чоловік погрожував ножем та забрав у неї мобільний телефон (т. 1, а.с. 162-167).

Суд першої інстанції, вивчивши і дослідивши кожний доказ окремо з точки зору належності та допустимості, і в сукупності, з точки зору всебічності, достатності та взаємозв`язку, на переконання апеляційного суду, прийшов до правильного висновку, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив саме розбій щодо неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 .

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що вищенаведеними дослідженими судом доказами та обставинами, що ними підтверджуються, винуватість ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, за фактичних обставин, встановлених судом у вироку, є об`єктивно доведеною поза розумним сумнівом.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги з приводу того, що визнаючи ОСОБА_12 винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд першої інстанції не врахував відсутність належних доказів на підтвердження його вини і не взяв до уваги докази його невинуватості.

Так, неповнолітня потерпіла ОСОБА_9 , законний представник потерпілої ОСОБА_10 , свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 надали суду повністю логічні та змістовні пояснення з приводу обставин вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, їх показання повністю узгоджуються між собою та з іншими дослідженими доказами.

Крім того, з мотивувальної частини вироку вбачається, що суд першої інстанції вірно та об`єктивно оцінивши всі фактичні обставини, в тому числі і повідомлені стороною захисту, прийшов до висновку про неспроможність позиції захисту та зазначив підстави, з яких він приймає до уваги докази сторони обвинувачення та відкидає докази захисту.

На переконання колегії суддів, жодних об`єктивних підстав для обмови неповнолітньою потерпілою та свідками обвинуваченого стороною захисту не наведено.

Між тим, щодо істотних обставин кримінального провадження показання неповнолітньої потерпілої та свідків повністю узгоджуються, і докладність змісту їх показань, їх узгодженість в частині, що стосується істотних обставин події, а також відсутність у неповнолітньої потерпілої та свідків підтверджених мотивів для обмови ОСОБА_7 повністю спростовує твердження сторони захисту про те, що їх показання не доводять вину обвинуваченого.

Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу того, що свідок ОСОБА_13 не бачила у потерпілої мобільний телефон, то вказана обставина жодним чином не впливає на доведеність вини ОСОБА_7 , оскільки факт наявності у неповнолітньої потерпілої мобільного телефону був підтверджений нею особисто та свідком ОСОБА_17 , який бачив як обвинувачений залишав місце вчинення злочину із телефоном в руках, а також протоколами пред`явлення для впізнання за участі свідків.

Не погоджується колегія суддів і з доводами апеляційної скарги про певні процесуальні порушення, які полягали в тому, що потерпіла ОСОБА_9 за весь час розгляду справи була присутня лише два рази.

Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, потерпіла ОСОБА_9 була допитана в судовому засіданні, її показання були належним чином оцінені судом та викладені у вироку, чим було в повному обсязі дотримано вимоги ч. 4 ст. 95 КК України. Доводи обвинуваченого з приводу того, що неявка потерпілої до всіх судових засідань позбавила його можливості задати їй запитання, носять загальний характер, оскільки обвинувачений не вказує, в чому конкретно полягає неповнота допиту потерпілої і як вона могла вплинути на позицію захисту.

До того ж, з системного аналізу положення статей 56, 57, 325 КПК України випливає, що участь потерпілого під час кримінального провадженні в суді першої інстанції переважно є його правом і якщо його неприбуття до судового засідання не перешкоджає судовому розгляду, суд може прийняти рішення про розгляд кримінального провадження за його відсутності.

Отже відсутні будь-які підстави стверджувати, що проведення окремих судових засідань за відсутності потерпілої (враховуючи факт її допиту в суді) може вказувати на неповноту судового розгляду.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що на нього здійснювався тиск з боку працівників правоохоронних органів, а кримінальне провадження було сфабриковане, колегія суддів вважає нічим необґрунтованим твердженням, з огляду на наступне.

Так, ухвалою Запорізького апеляційного суду від 14 грудня 2022 року було доручено ТУ ДБР у м. Мелітополі перевірити заяву обвинуваченого ОСОБА_7 про застосування до нього недозволених методів розслідування з боку працівників Вільнянського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області під час проведення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні.

Постановою старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією в м. Запоріжжі) ТУ ДБР у м. Мелітополі ОСОБА_23 від 4 квітня 2023 року було закрито кримінальне провадження № 62022080020000441 від 26 грудня 2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, у зв`язку з відсутністю в діях співробітників Вільнянського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області складу даного кримінального правопорушення.

Версія обвинуваченого про те, що всі ці дії по відношенню до нього були сплановані місцевим «наркобароном», який погрожував йому вбивством, на переконання колегії суддів, є цілком надуманою, оскільки жодних фактів, які заслуговують на увагу обвинуваченим на підтвердження вказаної версії не повідомлено. Відсутні також і відомості про звернення обвинуваченого до правоохоронних органів із такими заявами як до моменту вчинення інкримінованого йому злочину, так і під час досудового розслідування і судового розгляду.

Доводи апеляційної скарги про те, що на вилучених ножах не було виявлено слідів, які б категорично вказували на їх приналежність обвинуваченому, на правильність висновків суду не впливають, оскільки досліджені судом першої інстанції інші докази - показання потерпілої, свідків, зміст протоколів слідчих дій, тобто сукупність усіх інших доказів, які повністю узгоджуються на всіх стадіях розслідування та судового розгляду, доводить, що він був присутній на місці події та вчинив інкриміновані йому дії у відношенні потерпілої ОСОБА_9 та належного їй майна.

Нічим не підтверджені і доводи апеляційної скарги з приводу неналежного захисту адвокатом, оскільки під час складання протоколу затримання ОСОБА_12 був присутній захисник останнього, який слідкував за тим, щоб не були порушені права ОСОБА_12 , усі слідчі дії за участю ОСОБА_7 проводились у присутності захисника, жодних скарг від ОСОБА_7 на неефективний захист адвокатом не надходило.

Той факт, що злочин було вчинено 29 липня 2020 року, а із заявою про вчинене кримінальне правопорушення законний представник потерпілої звернулась лише 31 липня 2020 року, повністю узгоджується із показаннями неповнолітньої потерпілої та її законного представника, які підтвердили, що дійсно не одразу звернулись із заявою, оскільки потерпіла ОСОБА_9 розповіла своїй бабусі про вчинений злочин лише наступного дня, тому що була дуже налякана.

Інші доводи апеляційної скарги щодо наявності сумнівів з приводу доведеності вини ОСОБА_12 є безпідставними та спростовуються наведеними вище доказами.

Доводи апеляційної скарги про неповноту судового слідства, колегія суддів також вважає такими, що суперечать зібраним доказам, оскільки з матеріалів кримінального провадження та звукозапису судового засідання вбачається, що впродовж судового розгляду були допитані потерпіла, свідки, ретельно досліджені докази по справі, які підтверджують обставини справи та якими в повному обсязі доведено вину обвинуваченого.

Доводам обвинуваченого у вироку обґрунтовано наведено критичну оцінку, оскільки позиція захисту має на меті уникнення від кримінальної відповідальності та повністю спростовується сукупністю досліджених належних та допустимих доказів.

Що стосується призначеного ОСОБА_12 покарання, то суд першої інстанції виконав вимоги ст.ст. 50, 65 КК України, в повній мірі встановив та належним чином оцінив і врахував всі обставини, які за законом повинні бути врахованими при призначенні особі покарання, та прийшов до обґрунтованого висновку, що виправлення та перевиховання, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим можливо лише з призначенням йому остаточного покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, і підстави для призначення йому більш м`якого покарання відсутні.

Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування вироку, колегією суддів не встановлено.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 414, 418, 419, КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 2 серпня 2022 року у відношенні ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 187 КК України, залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня її оголошення безпосередньо до Верховного Суду, а засудженим, який утримується під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Дата документу Справа № 314/3920/20