Постанова

від 12.04.2023 по справі 4/246

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2023 р. Справа№ 4/246

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю секретаря судового засідання: Прокопенко О.В.

учасники справи:

від позивача: Свірська Н.П.

від відповідача: Ільмухіна Т.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.11.2022

за заявою Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про роз`яснення судового рішення

у справі № 4/246 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Державного агентства резерву України

до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про зобов`язання повернути матеріальні цінності

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2004 у справі № 4/246 позовні вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву задоволені частково. Зобов`язано Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" повернути до Державного комітету України з державного матеріального резерву природний газ у кількості 1496, 442 млн. куб. метрів на суму 419 495 490, 80 грн; стягнуто з НАК "Нафтогаз України" на користь Державного бюджету України 1 000, 00 грн державного мита; стягнуто з НАК "Нафтогаз України" на користь Державного підприємства "Судовий інформаційний центр" 118, 00 грн витрат за інформаційні послуги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2004 рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2004 у зазначеній справі залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.05.2004 касаційну скаргу НАК "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2004 у справі №4/246 повернуто без розгляду.

Ухвалою Верховного Суду України від 02.09.2004 у порушенні касаційного провадження з перегляду ухвали Вищого господарського суду України від 13.05.2004 відмовлено.

На виконання рішення у справі №4/246 судом 19.10.2004 видано відповідні накази.

Ухвалою суду від 14.12.2017 змінено спосіб виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2004 у справі №4/246, в частині повернення до Державного комітету України з державного матеріального резерву природний газ у кількості 1 318 080 782 куб.м. на загальну суму 369 495 490,80 грн. на стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Державного агентства резерву України 369 495 490,80 грн. з урахуванням ПДВ.

Ухвалою суду від 12.07.2018 виправлено допущену описку у п.2 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №4/246, а саме визначено вважати вірним "Змінити спосіб виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2004 у справі №4/246, в частині повернення до державного резерву природного газу у кількості 1 318 080 782 куб.м. на загальну суму 369 495 490,80 грн на стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь Державного агентства резерву України 369 495 490,80 грн з урахуванням вимог ст.ст. 185, 188, 193 Податкового кодексу України".

Ухвалою суду від 12.07.2018 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання наказу Господарського суду міста Києва по справі №4/246 від 16.05.2008 таким, що не підлягає виконанню. Визнано таким, що не підлягає частково виконанню, наказ Господарського суду міста Києва у справі №4/246 від 16.05.2008, виданий на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2004 №4/246 щодо зобов`язання Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" повернути до Державного комітету України з державного матеріального резерву природній газ у кількості 1 318 080 782,00 куб.м. (з урахуванням зміненого ухвалою суду від 14.12.2017 способу його виконання та ухвали суду від 12.07.2018 щодо виправлення допущеної описки), в частині стягнення 361 672 548,33 грн.

НАК "Нафтогаз України" була подана заява про роз`яснення судового рішення, в порядку ст. 245 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі № 4/246 заяву Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про роз`яснення судового рішення залишено без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що неодноразове звернення відповідача із клопотанням про роз`яснення судового рішення у справі № 4/246, є зловживанням стороною своїми процесуальними правами у відповідності до пункту 1 частини 2 статті 43 ГПК України.

Не погоджуючись з ухвалою суду, НАК "Нафтогаз України" звернулося з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі № 4/246 та постановити нову, якою заяву НАК "Нафтогаз України" про роз`яснення рішення задовольнити, роз`яснити рішення суду у справі № 4/246 (приймаючи до уваги ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2018), з урахуванням вимог ст. ст. 185, 188, 193 Податкового кодексу України, в частині необхідності НАК "Нафтогаз України" відобразити податкове зобов`язання з ПДВ у сумі 72 334 510 грн у складі власних податкових зобов`язань або сплатити Держрезерву суму ПДВ в розмірі 72 334 510 грн, як складову вартості поставленого природного газу, судові витрати понесені НАК «Нафтогаз України» покласти на позивача. Крім того, скаржник просив суд поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована зокрема наступним. На думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було залишено без розгляду заяву НАК "Нафтогаз України" про роз`яснення рішення.

Представник позивача у судовому засіданні просив суд ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з огляду на її необґрунтованість.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 клопотання Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі № 4/246 задоволено. Поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження. Розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі № 4/246 призначено на 12.04.2023.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 245 ГПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про роз`яснення рішення.

Як убачається із матеріалів справи, у межах справи № 4/246 Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" було подано заяву про роз`яснення рішення суду від 22.12.2017 з наступними питаннями:

- чи включено до суми 369 495 490,80 грн, яка підлягає стягненню до Державного комітету України, ПДВ і таким чином базою оподаткування є сума у розмірі 307 912 909,00 грн, та сума ПДВ складає відповідно 61 582 581,80 грн.

- або на користь Державного комітету України підлягає стягненню сума 369 495 490,80 грн без урахування ПДВ, як становить 73 899 098,16 грн, і таким чином сплаті підлягає сума 443 394 588,96 грн;

За наслідками розгляду даної заяви Господарським судом міста Києва було прийнято ухвалу від 19.03.2018 про відмову у задоволенні заяви НАК "Нафтогаз України" про роз`яснення судового рішення у справі № 4/246.

В подальшому Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" було подано заяву про роз`яснення рішення суду від 15.04.2020 із питанням чи включено до суми стягнення 369 495 490,80 грн податок на додану вартість чи останній підлягає нарахуванню на цю суму та стягнення окремо від неї.

За результатами вирішення заяви від 15.04.2020 Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.05.2020 відмовив НАК "Нафтогаз України" у задоволенні заяви про роз`яснення рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2004 у справі №4/246 з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 у справі №4/246. Суд зауважив, що такі судові рішення заявником не були оскаржені в апеляційному порядку, що свідчить про згоду із змістом таких рішень.

Згідно прохальної частини заяви про роз`яснення судового рішення від 18.02.2004 у справі №4/246 з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 у справі №4/246, НАК "Нафтогаз України" просить роз`яснити таке рішення в частині необхідності НАК "Нафтогаз України" відобразити податкове зобов`язання з ПДВ у сумі 72 334 510 грн у складі власних податкових зобов`язань або сплатити Держрезерву суму ПДВ у розмірі 72 334 510 грн, як складову вартості поставленого газу.

В силу приписів частини 1статті 43 ГПК України, учасники процесу та їх представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 2 ст.42 ГПК України установлено, що учасники справи зобов`язані, у тому числі, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному установленню всіх обставин справи.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).

Згідно пункту 1 частини 2 статті 43 ГПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин.

Колегія суддів відзначає, що заявником не вказано нових підстав чи обставин, що стали причиною для звернення до суду із відповідною заявою.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Процесуальним законом вимагається та забезпечується належна поведінка сторони в господарському суді, що також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту, задля ухилення від виконання рішення суду) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто, використовує його всупереч основним засадам господарського судочинства, отже, зловживає ним.

Викладене свідчить, що суд у своїй діяльності має забезпечувати непорушність балансу інтересів сторін, їх рівності та змагальності, зокрема, шляхом зловживання процесуальними правами окремими учасниками судового процесу.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача (неодноразове заявлення клопотань про роз`яснення судового рішення) ставлять під сумнів його бажання виконувати рішення суду, яке набрало чинності, означені дії фактично спрямовані на свідоме невиправдане затягування виконання такого рішення, а відтак, є зловживанням учасником справи своїми процесуальним правами.

Згідно частини 3 статті 43 ГПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд, з урахуванням обставин справи, має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

З огляду на вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що неодноразове звернення відповідача із клопотанням про роз`яснення судового рішення у справі № 4/246, є зловживанням стороною своїми процесуальними правами у відповідності до пункту 1 частини 2 статті 43 ГПК України. Відтак місцевим господарським судом обґрунтовано залишено вищевказану заяву про роз`яснення рішення суду без розгляду.

Також судом береться до уваги те, що позивачем подавалась скарга на дії державного виконавця. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 суд відмовив у задоволенні скарги.

Постановою Північного апеляційного господарського суду 10.12.2019 вищевказану ухвалу було скасовано. При цьому судом апеляційної інстанції було зазначено наступне: "в ухвалі господарського суду міста Києва від 14.12.2017, якою суд змінив спосіб виконання рішення та в ухвалі про виправлення описки від 12.07.2018, суд (Господарський суд міста Києва) послався на норми Податкового кодексу України, зокрема п. 185.1 ст. 185 та лист-роз`яснення Державної фіскальної служби України від 20.10.2017 та від 11.12.2013, де указано, що операції з повернення товару (природного газу) для цілей оподаткування ПДВ розглядається як операція з постачання товарів, які відповідно до Податкового кодексу України є об`єктом оподаткування ПДВ. У разі повернення ПАТ "Нафтогаз України" заборгованості у грошовій формі Державне агентство резерву України зобов`язаний буде визнати податкові зобов`язання з податку на додану вартість виходячи з бази оподаткування, що становить 369 495 490,80 грн.

Поряд з цим пунктом 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку встановлена від бази оподаткування в розмірі 20%. Тобто виходячи з фабули даної статті законодавець чітко встановив, що 20% ПДВ нараховується на базу оподаткування.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, тобто в даному випадку базою оподаткування є вартість природного газу, а саме 369 495 490,80 грн, що підтверджується Державною фіскальною службою у листах, які знаходяться в матеріалах справи.

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг.

Як вже зазначалось вище суд у резолютивній частині ухвали від 14.12.2017 змінив спосіб виконання рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2004 у справі №4/246, в частині повернення до державного резерву природного газу у кількості 1 318 080 782 куб.м на загальну суму 369 495 490,80 грн на стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь Державного агентства резерву України 369 495 490,80 грн з урахуванням ПДВ, без врахування висновку зробленому в абз.4 на сторінці 8 мотивувальної частини ухвали та приписам податкового законодавства, зокрема ст.ст. 164, 185, оскільки згідно з даних висновків та норм податкового законодавства убачається, що 20% податку не повинні бути включені у базу оподаткування, а нараховані додатково до неї особою (відповідачем) яка здійснює таку операцію, зокрема повертає (відшкодовує вартість) товару/послуг.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.07.2018 виправлено допущену описку у п.2 резолютивної частини ухвали господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №4/246, а саме визначено вважати вірним "Змінити спосіб виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2004 у справі №4/246, в частині повернення до державного резерву природного газу у кількості 1 318 080 782 куб.м. на загальну суму 369 495 490,80 грн на стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь Державного агентства резерву України 369 495 490,80 грн з урахуванням вимог ст.ст. 185, 188, 193 Податкового кодексу України".

Отже за змістом ухвали господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №4/246 про зміну способу виконання рішення господарського суду від 18.02.2004, з урахуванням ухвали господарського суду міста Києва від 12.07.2019 року відповідача зобов`язано повернути на користь Державного агентства резерву України кошти в розмірі 369 495 490,80 грн при цьому виконавши вимоги ст. ст. 185, 188, 193 Податкового кодексу України.

На підставі платіжних доручень від 27.04.2018 у №6003989 НАК "Нафтогаз України" перераховано кошти в сумі 361 672 548,33 грн, від 07.08.2018 №5941 перераховано на користь Державного агентства резерву України кошти в сумі 7 822 942,47 грн. Також виконано боржником вимоги щодо виконавчого збору в розмірі 782 294,24 грн, згідно з платіжним дорученням від 07.08.2018 №5943, платіжним дорученням від 07.08.2018 №5944 перераховано витрати на проведення виконавчих дій в сумі 649,20 грн та платіжним дорученням від 07.08.2018 №5942 перераховано штраф в сумі 680,00 грн.

Таким чином, ухвала Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №4/246 про зміну способу виконання рішення господарського суду від 18.02.2004 в частині стягнення грошових коштів в розмірі 369 495 490,80 грн була виконана боржником у повному обсязі, зі сплатою необхідних платежів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», за примусове виконання рішення суду.

Разом з тим, при виконанні рішення боржник не виконав вимоги ст.ст. 185,188,193 Податкового кодексу, про що було зазначено в ухвалі господарського суду міста Києва від 12.07.2018 про виправлення допущеної описки у п.2 резолютивної частини ухвали господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №4/246, а саме визначено вважати вірним "Змінити спосіб виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2004 у справі №4/246, в частині повернення до державного резерву природного газу у кількості 1 318 080 782 куб.м. на загальну суму 369 495 490,80 грн. на стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь Державного агентства резерву України 369 495 490,80 грн з урахуванням вимог ст.ст. 185, 188, 193 Податкового кодексу України.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення ухвала суду першої інстанції про зміну способу виконання рішення суду від 18.02.2004 залишається невиконаною в частині вимог щодо виконання ст.ст. 185, 188, 193 Податкового кодексу України.

Суд зауважує, що аналогічні та близькі за змістом висновки містяться в рішенні Господарського суду міста Києва від 18.02.2004 з урахуванням ухвали про зміну способу виконання рішення суду від 14.12.2017, які заявник просить роз`яснити.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - НАК "Нафтогаз України", у розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі № 4/246, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене, ухвала Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі № 4/246 відповідає матеріалам справи, є законною та обґрунтованою, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для її скасування, відсутні.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі № 4/246 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі № 4/246 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 25.04.2023.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран