Ухвала

від 22.06.2023 по справі 4/246

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 4/246

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства ?Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.11.2022

за заявою Акціонерного товариства ?Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про роз`яснення судового рішення у справі

за позовом Державного агентства резерву України

до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про зобов`язання повернути матеріальні цінності,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2004, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2004, позовні вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву задоволені частково; зобов`язано Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" (НАК ?Нафтогаз України?, скаржник, заявник) повернути до Державного комітету України з державного матеріального резерву (Держрезерв) природний газ у кількості 1496,442 млн. куб. м. на суму 419 495 490, 80 грн.

На виконання рішення Господарським судом міста Києва 19.10.2004 видано відповідні накази.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 змінено спосіб виконання рішення від 18.02.2004 в частині повернення до Державного комітету України з державного матеріального резерву природний газ у кількості 1 318 080 782 куб. м. на загальну суму 369 495 490,80 грн на стягнення з Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" на користь Державного агентства резерву України 369 495 490,80 грн. з урахуванням ПДВ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 виправлено допущену описку у пункті 2 резолютивної частини ухвали суду від 14.12.2017, а саме визначено вважати вірним "Змінити спосіб виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2004 у справі №4/246, в частині повернення до державного резерву природного газу у кількості 1 318 080 782 куб. м. на загальну суму 369 495 490,80 грн на стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь Державного агентства резерву України 369 495 490,80 грн з урахуванням вимог ст.ст. 185, 188, 193 Податкового кодексу України".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 задоволено заяву ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про визнання наказу Господарського суду міста Києва по справі №4/246 від 16.05.2008 таким, що не підлягає виконанню. Визнано таким, що не підлягає частково виконанню, наказ Господарського суду міста Києва у справі №4/246 від 16.05.2008, виданий на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2004 щодо зобов`язання НАК "Нафтогаз України" повернути до Державного комітету України з державного матеріального резерву природній газ у кількості 1 318 080 782,00 куб. м. (з урахуванням зміненого ухвалою суду від 14.12.2017 способу його виконання та ухвали суду від 12.07.2018 щодо виправлення допущеної описки), в частині стягнення 361 672 548,33 грн.

22.12.2017 ПАК "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було подано заяву про роз`яснення пункту 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 14.12.2017, а саме: чи включено до суми 369 495 490,80 грн, яка підлягає стягненню до Державного комітету України з державного матеріального резерву, ПДВ і таким чином базою оподаткування є сума у розмірі 307 912 909,00 грн, та сума ПДВ складає відповідно 61 582 581,80 грн або на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву підлягає стягненню сума 369 495 490,80 грн без урахування ПДВ, як становить 73 899 098,16 грн, і таким чином сплаті підлягає сума 443 394 588,96 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 відмовлено в задоволенні заяви з тих мотивів, що в ухвалі Господарського суду м. Києва від 14.12.2017 вже було досліджено та надано оцінку питанню щодо оподаткування, а саме враховано положення пункту 185-1 статті 185 Податкового кодексу України та вирішено стягнути 369 495 490,80 грн з урахуванням ПДВ, що і викладено в ухвалі; до того ж зазначено, що пункт 2 ухвали від 14.12.2017 викладено в коректній та зрозумілій формі, а тому зазначений процесуальний документ не потребує роз`яснення.

На підставі платіжних доручень від 27.04.2018 №6003989 НАК "Нафтогаз України" перераховано на користь Державного агентства резерву України, кошти в сумі 361 672 548,33 грн, від 07.08.2018 №5941 кошти в сумі 7 822 942,47 грн; також виконано боржником вимоги щодо виконавчого збору в розмірі 782294,24 грн, згідно з платіжним дорученням від 07.08.2018 №5943, платіжним дорученням від 07.08.2018 №5944 перераховано витрати на проведення виконавчих дій в сумі 649,20 грн та платіжним дорученням від 07.08.2018 №5942 перераховано штраф в сумі 680,00 грн.

Таким чином, ухвала Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 про зміну способу виконання рішення господарського суду від 18.02.2004 в частині стягнення грошових коштів в розмірі 369 495 490,80 грн була виконана боржником у повному обсязі, зі сплатою необхідних платежів, передбачених Законом України ?Про виконавче провадження?, за примусове виконання рішення суду.

Разом з тим, при виконанні рішення боржник не виконав вимоги статей 185,188,193 Податкового кодексу, про що було зазначено в ухвалі господарського суду міста Києва від 12.07.2018 про виправлення допущеної описки у пункті 2 резолютивної частини ухвали господарського суду міста Києва від 14.12.2017.

Натомість 15.04.2020 АТ ?НАК "Нафтогаз України" було подано заяву про роз`яснення рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2004 з урахуванням ухвали суду від 12.07.2018 в частині виконання НАК ?Нафтогаз України? вимог статей 185, 188, 193 Податкового кодексу України, а саме: чи включено до суми стягнення 369 495 490,80 грн податок на додану вартість чи останній підлягає нарахуванню на цю суму та стягнення окремо від неї.

За результатами вирішення заяви від 15.04.2020 Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.05.2020 відмовив АТ ?НАК "Нафтогаз України" у задоволенні заяви.

15.08.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява АТ ?НАК "Нафтогаз України" про роз`яснення рішення суду від 18.02.2004 з урахуванням ухвали суду від 12.07.2018) з урахуванням вимог статей 185, 188, 193 Податкового кодексу України в частині необхідності НАК "Нафтогаз України" відобразити податкове зобов`язання з ПДВ у сумі 72 334 510 грн у складі власних податкових зобов`язань або сплатити Держрезерву суму ПДВ у розмірі 72 334 510 грн, як складову вартості поставленого газу.

У письмових поясненнях від 27.09.2022 Держрезерв, зокрема, зазначив, що ухвалами Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 і від 05.02.2019 встановлено, що "судом вже роз`яснено, що 20 % ПДВ мають нараховуватися на суму коштів - 369 495 490,80 грн, яка підлягає стягненню з відповідача (ПАТ НАК "Нафтогаз України"), та відповідні нарахування ПДВ здійснюються додатково до неї самостійно відповідачем".

Отже, за висновком місцевого господарського суду, заявником подано втретє заяву, аналогічного змісту, яка полягає у визначенні об`єкта оподаткування та належності до сплати боржником ("Нафтогаз України") суми ПДВ 20 % від такого об`єкта оподаткування, при цьому такі заяви були вирішені судом, ухвалами, про які вказано вище.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2022, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023, заяву НАК "Нафтогаз України" про роз`яснення судового рішення залишено без розгляду.

Судові рішення мотивовані тим, що неодноразове звернення відповідача із клопотаннями про роз`яснення судового рішення у справі № 4/246, є зловживанням стороною своїми процесуальними правами у відповідності до пункту 1 частини 2 статті 43 ГПК України.

24.05.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) АТ ?НАК "Нафтогаз України" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 (повний текст складено 25.04.2023) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.11.2022, в якій просить судові рішення скасувати та постановити нову, якою заяву про роз`яснення рішення задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не надано жодної оцінки доводам НАК ?Нафтогаз України?, порушено норми процесуального права (в частині визнання дій відповідача як зловживання стороною своїми процесуальними правами) та неправильно застосовані норми матеріального права.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі, виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Враховуючи, що повноваження суду касаційної інстанції обмежено перевіркою правильності застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, зважаючи на особливий статус Верховного Суду, вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг цим судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Відповідно до частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За приписами частини 1, пункту 1 частини 2 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Згідно з частиною 3 статті 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.08.2019 у справі №905/945/18, від 16.10.2019 у справі №906/936/18 та від 06.05.2021 у справі №910/6116/20).

Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні, дії, але робить це на шкоду іншим особам, з метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, визначеним у статті 2 ГПК (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави).

При цьому Суд зазначає, що у вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить відповідні повноваження до виключної компетенції судів. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №58/505 та від 28.04.2020 у справі №910/6245/19.

Викладене свідчить, що суд у своїй діяльності має забезпечувати непорушність балансу інтересів сторін, їх рівності та змагальності, зокрема, шляхом зловживання процесуальними правами окремими учасниками судового процесу.

З огляду не те, що заявником не вказано нових підстав чи обставин, що стали причиною для звернення до суду із відповідною заявою, господарські суди дійшли висновку про те, що дії відповідача (неодноразове заявлення клопотань про роз`яснення судового рішення) є зловживанням учасником справи своїми процесуальним правами.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що неодноразове звернення відповідача із клопотанням про роз`яснення судового рішення у справі № 4/246, є зловживанням стороною своїми процесуальними правами у відповідності до пункту 1 частини 2 статті 43 ГПК України, а тому місцевим господарським судом обґрунтовано залишено вищевказану заяву про роз`яснення рішення суду без розгляду.

Таким чином, доводи викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права під час прийняття оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства ?Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.11.2022.

Відповідно до положень частини шостої статті 293 ГПК України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 234, 235, 287 - 292, 293 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 4/246 за касаційною скаргою Акціонерного товариства ?Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.11.2022.

2. Копію цієї ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити заявнику, а іншим учасникам справи - копію ухвали.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач