Постанова

від 19.04.2023 по справі 905/1325/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2023 року м. Харків Справа № 905/1325/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Є.В.

від позивача - Савчук Ю.М.,

від другого відповідача Маковецька Н.В.,

від першого відповідача - не з`явився,

від третіх осіб не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon",

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сварог-Буковина (вх.№1414 Х/1)

на рішення господарського суду Донецької області від 15.11.2022 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сковородіна О.М., суддя Паляниця Ю.О., суддя Зекунов Е.В., повний текст складено 25.11.2022),

у справі № 905/1325/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Сварог-Буковина, м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача- Bosainvest Limited (Stavrou, 56, Flat/Office 104, Strovolos, 2035, Nicosia, Cyprus).

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Старфіт-Н, м. Маріуполь Донецької області,

2) Maxgrain International Limited, UAE,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю Олімпекс Купе Інтернейшнл, м.Одеса,

про визнання недійсним контракту

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сварог-Буковина звернулося з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Старфіт-Н та Maxgrain International Limited про визнання недійсним контракту №W200 від 20 листопада 2020 року, який укладений між Maxgrain International Limited та Товариством з обмеженою відповідальністю Старфіт-Н, предметом якого є передача права власності на пшеницю 3-го та 4-го класу українського походження врожаю 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що належне йому майно (3603,2 тон пшениці) за низкою попередніх правочинів вибуло з його володіння. При цьому, перший з укладених правочинів (контракт №27-2019/3-SB від 27 березня 2019 року, укладений між позивачем та третьою особо - Bosainvest Limited) рішенням Господарського суду Чернівецької області від 13 липня 2020 року у справі №926/1068/20, яке набрало законної сили 08.09.2020 року, визнано недійсним.

Позивач вважає, що контракт №W200 від 20 листопада 2020 року з відчуження належного йому майна, який відбувся між Товариством з обмеженою відповідальністю "Старфіт-Н" та Maxgrain International Limited також має бути визнаний недійсним на підставі ч.1 ст. 230 ЦК України, оскільки вчинений Maxgrain International Limited шляхом введення в оману покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Старфіт-Н", без повідомлення покупця про те, що відчужуване майно є предметом спору в судових інстанціях та речовим доказом у кримінальній справі.

Також посилається на те, що всупереч вимогам ч. 5 ст. 255 Митного кодексу України при відчуженні майна не відбулось належне митне оформлення, що є доказом протиправності оспорюваного контракту.

Нормативно-правовим обґрунтуванням поданої позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю Сварог-Буковина визначено приписи статтей 203, 215, 216, 230, 236 ЦК України.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.11.2022 у справі №905/1325/21 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Сварог-Буковина відмовлено.

Суд першої інстанції, посилаючись на статтю 230 ЦК України, якою передбачено, що правочин визнається судом недійсним, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, дійшов висновку про відсутність підстав у Товариства з обмеженою відповідальністю Сварог-Буковина заявляти про недійсність контракту №W200 від 20 листопада 2020 року, як укладеного під впливом обману через те, що позивач не є стороною оспорюваного контракту, а тому не може стверджувати про наявність введення в оману будь-кого із сторін цього правочину, який вплинув на волевиявлення останніх при його укладенні.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що проходження митних процедур безпосередньо пов`язано з перетином товаром митного кордону України. Судом першої інстанції встановлено, що порушення митного оформлення товару при укладанні спірної угоди між відповідачами, які б вплинули на її дійсність, з боку позивача не доведено, оскільки товар митний кордон до укладення контракту W-200 від 20 листопада 2020 року та подальшого проходження митного режиму експорту не перетинав, статусу іноземного товару для проходження митного режиму імпорту не набував.

Також суд першої інстанції після дослідження процесуальних документів, якими встановлювалася заборона на вчинення спірного контракту, дійшов висновку щодо відсутності такої заборони на дату укладання спірного контракту.

Колегія суддів господарського суду Донецької області у даній справі дійшла висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю Сварог-Буковина обрало неналежний спосіб захисту свого права, оскільки, він не є ефективним для відновлення становища останнього, тому як не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю Сварог-Буковина звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 15.11.2022 у справі №905/1325/21 та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сварог-Буковина» стверджує, що правочин (контракт №W200 від 20 листопада 2020 року) з відчуження належного йому майна, який відбувся між Товариством з обмеженою відповідальністю "Старфіт-Н" та Maxgrain International Limited має бути визнаний недійсним на підставі статті 230 Цивільного кодексу України, оскільки вчинений Maxgrain International Limited шляхом введення в оману покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Старфіт-Н", без повідомлення про те, що відчужуване майно є предметом спору у судових інстанціях та речовим доказом у кримінальній справі.

Також апелянт вказує про неналежне митне оформлення товару (тонн пшениці), а саме непроходження Компанією Maxgrain International Limited митну процедуру імпорту з метою реалізації товару для ТОВ «Старфіт-Н», що, на його думку, є ознакою протиправності укладання спірного контракту між Товариством з обмеженою відповідальністю "Старфіт-Н" та Maxgrain International Limited.

Апелянт зазначає, що спірний правочин, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Старфіт-Н» та Maxgrain International Limited, який укладений із врахуванням Постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 року і Рішення Господарського сулу Одеської області від 06.04.2020 у справі №916/3897/19, не породжує правових наслідків у зв`язку з тим, що зазначені процесуальні документи скасовані Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 лютого 2021 року по справі №916/3897/19.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2022 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2022 витребувано у господарського суду Донецької області матеріали справи №905/1325/21.

До Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №905/1325/21.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Сварог-Буковина на рішення господарського суду Донецької області від 15.11.2022 у справі №905/1325/21. Призначено справу до розгляду на 15.02.2023 о 10:45.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до "22" березня 2023 р. о 10:15 год.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді Гези Т.Д. на лікарняному судове засідання, призначене на 22.03.2023 у справі №905/1325/21, не відбулося.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 року повідомлено учасників справи, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Сварог-Буковина на рішення господарського суду Донецької області від 15.11.2022 у справі №905/1325/21 відбудеться "19" квітня 2023 р. о 10:15 год.

08.02.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив Maxgrain International Limited (вх. №1595), відповідно до якого відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Maxgrain International Limited зазначив, що правомірно набув право власності на товар за спірним контрактом на підставі контрактів №MW-43 від 26 липня 2019 року та №FW-155 від 15 серпня 2019 року, які не визнавалися судом недійсними, а їх правомірність не ставилась під сумнів учасниками справи. Крім того, як вказує Maxgrain International Limited, на момент укладення спірного контракту товар не був речовим доказом у кримінальному провадженні (12.11.2020 року була винесена постанова про закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 284 КПК України); товар не був під арештом (ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 20.11.2020 року у справі №522/20169/20 арешт щодо заборони користування, розпорядження та відчуження майном, яке є об`єктом спірного контракту, скасовано); товар не був предметом розгляду у судових інстанціях (ухвалою господарського суду Одеської області від 17.11.2020 року скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 24.01.2020 року у справі №916/3897/19, відповідно до якої було накладено арешт на майно об`єкт спірного контракту).

Також Maxgrain International Limited зазначив про відсутність митного оформлення на його (відповідача) користь, яке не є обмеженням у розпорядженні майном на території України та вважав обраний позивачем спосіб захисту неналежним.

10.03.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли від Maxgrain International Limited надійшли пояснення (вх. №2689), які просить прийняти та долучити до матеріалів справи. Зазначає, що суд при ухваленні рішення господарського суду Донецької області від 21.07.2022 у справі №910/12121/20 не встановлював та не визнавав за Товариством з обмеженою відповідальністю «Сварог-Буковина» право власності. У вказаному рішенні зазначено, що ефективними способом захисту порушеного права буде стягнення з Bosainvest Limited відповідної заборгованості на користь позивача, оскільки майно не перебуває у володінні Bosainvest Limited, а передано Maxgrain International Limited Товариству з обмеженою відповідальністю Старфіт-Н, а тому обраний спосіб захисту не може вважатися ефективним. Оскільки відповідачі не оскаржують/не перешкоджають у реалізації права власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Сварог-Буковина», відсутні передумови та матеріальні підстави для захисту права власності у судовому порядку.

Відзиву на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю Старфіт-Н у встановлений судом строк до суду не надходило.

Відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання Східного апеляційного господарського суду 19.04.2023 з`явилися представник позивача та представник другого відповідача, які підтримали свої позиції по справі, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу відповідно.

Представник першого відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином.

Відповідно до частини 11 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, явка сторін у судове засідання не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

20 листопада 2020 року між MAXGRAIN INTERNATIONAL LIMITED та Товариством з обмеженою відповідальністю «Старфіт-Н» було укладено контракт W200, відповідно до якого постачальник передає товар у власність покупцеві, а покупець приймає товар від постачальника і здійснює оплату постачальнику у встановлені терміни та на умовах.

Відповідно до п. 3 Предметом контракту є передача права власності на пшеницю 3-го та 4-го класу українського походження врожаю 2019 року. Код УКТ ЗЕД 1001.

Постачальник набув права власності на Товар на підставі Контрактів MW-43 від 26.07.2019 та FW155 від 15.08.2019, вказане підтверджено рішенням Господарського суду Одеської області від 06.04.2020 у справі №916/3897/19 та Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 у справі №916/3897/19 (пункт 3.2. Контракту).

Пунктом 3.3. Контракту визначено, що Товар на підставі контрактів, зазначених у пункті 3.2. цього Контракту, надійшов у квоту Постачальника зі станції Васкауці Львівської з/д відповідно до наступних з/д накладних: 35444306, 35448570, 35451954, 35451962, 35459981, 35459999, 35462563, 35464544, 35470913, 35473354, 35473370, 35473362, 35486281, 35486299. Товар знаходиться на терміналі ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» Одеський морський торговельний порт (м.Одеса, Митна площа, 1).

Відповідно до пункту 4.2.1. Контракту постачальник гарантує Покупцеві, що Товар є його власністю й вільний від прав третіх осіб: не є предметом застави (у тому числі податкової), не перебуває під арештом, щодо нього відсутні судові або адміністративні спори і т.д., а також гарантує чинність наданих документів на дату підписання та впродовж терміну виконання цього Контракту. Постачальник гарантує Покупцеві, що Товар не походить з території республіки Крим та/або міста Севастопіль та/або території Луганської та Донецької області, тимчасово не підконтрольних Україні.

Пунктом 4.2.3. Контракту визначено, що кількість Товару за Контрактом складає 3603,200 тон +/- 5%, а саме: пшениця 4-го класу 2766,950 тон +/- 5% та пшениця 3-го класу 836,250 тон +/- 5%.

Право власності на Товар переходить до покупця з моменту підписання Акту прийому-передачі Товару, зазначеного у п. 5.3. цього Контракту (пункт 5.4. Контракту).

Відповідно до Акту прийому-передачі від 20.11.2020 року до Контракту W200 від 20.11.2020 року MAXGRAIN INTERNATIONAL LIMITED передав, а ТОВ «Старфіт-Н» прийняв Товар, що надійшов зі станції Васкауці Львівської з/д до наступних товаро-транспортних накладних: 35444306, 35448570, 35451954, 35451962, 35459981, 35459999, 35462563, 35464544, 35470913, 35473354, 35473370, 35473362, 35486281, 35486299 та знаходиться на терміналі ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл»/Одеський морський торговельний порт, а саме: пшениця 3-го класу 836,250 тон та пшениця 4-го класу 2 766,950 тон, разом 3603,200 тон.

Щодо доводів апелянта про визнання спірного контракту недійсним на підставі частини першої статті 230 Цивільного кодексу України, через введення в оману покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Старфіт-Н", колегія суддів дійшла до висновку, що вони є безпідставними, з огляду на наступне.

Підставою застосування судом статті 230 ЦК України, яку позивач обрав підставою даного позову, а саме визнання правочину недійсним є навмисне введення однією стороною правочину другої сторони в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу).

Так, одна сторона правочину, яка діяла під впливом обману повинна довести факт обману, наявність умислу в діях другої сторони правочину, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

Із зазначеного вбачається, що законодавство нормативно визначає коло осіб у вказаній категорії справ, а саме, що ними повинні бути протилежні сторони правочину (у даному випадку продавець та покупець), доведення факту обману, наявність умислу в діях другої сторони правочину. Саме сторона правочину повинна довести умисел в діях другої сторони та істотність обставин, у відношенні яких її ввели в оману, а також сам факт обману.

Позивач не є стороною оскаржуваного правочину, тому вимоги закону, визначені статтею 230 ЦК України, обрані позивачем як підстава позову не можуть бути застосовані до контракту №W200 від 20 листопада 2020 року, який укладений між Maxgrain International Limited та Товариством з обмеженою відповідальністю Старфіт-Н, оскільки позивач та відповідачі не пов`язані правовідносинами купівлі-продажу, що само по собі виключає встановлення судом доведеності факту обману, умислу в діях відповідачів, істотності обставин, тощо.

У застосуванні статті 230 ЦК України правочин може бути визнаний недійним тільки у випадку, коли обман вчинила одна сторона правочину стосовно другої сторони, а не щодо третьої особи.

Тільки особа, яка вчинила правочин під впливом обману, і може ставити під сумнів неправильне формування волі за наявності обману та оспорювати на цій підставі вчинений нею правочин. Тому визнання за ознаками статті 230 ЦК України договору недійсним за позовом особи, яка не є стороною цього договору, суперечило б змісту і цілям названої норми.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що оскільки позивач не є стороною спірного контракту, тобто не є стороною оспорюваного правочину або представником сторони, а тому не може стверджувати про наявність введення в оману будь-кого із сторін цього правочину, який вплинув на волевиявлення останніх при його укладанні на підставі частини першої статті 230 ЦК України.

Щодо посилань апелянта про порушення митного оформлення товару при укладенні спірного контракту, колегія суддів встановила наступне.

До укладення спірного контракту вантаж пшениці у кількості: пшениця 3 кл. - 836, 250 тон, пшениця 4 кл. - 2 766, 950 тон, всього: 3 603, 200 тон, зберігав зерновий термінал ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (ДП «Одеський морський торговельний порт»), поклажодавцем якого була компанія Maxgrain International Limited.

20.11.2020 ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» отримано від Maxgrain International Limited лист №200.1, у якому останній повідомив, що як власник, продав вищевказане майно ТОВ «Старфіт-Н» згідно з контрактом № W-200 від 20.11.2020 та відповідно до акту прийому-передачі від 20.11.2020, майно передано вказаному покупцю. У зв`язку із чим, просив вважати ТОВ «Старфіт-Н» власником майна, що знаходиться на терміналі ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл»/Одеський морський торговельний порт.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції і як вбачається з матеріалів справи, товар митний кордон до укладення контракту W-200 від 20 листопада 2020 року та подальшого проходження митного режиму експорту не перетинав, статусу іноземного товару, для проходження митного режиму імпорту, не набував. Тому, порушення митного оформлення товару при укладанні спірної угоди між відповідачами, які б вплинули на її дійсність, з боку позивача не доведено.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта спростовуються вищенаведеним.

У апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Сварог-Буковина» вказує, що сторонами спірного правочину не враховано постанову Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 16.02.2021, якою були скасовані постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2020 у справі №916/3897/19.

Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 06.04.2020 у справі №916/3897/19 за компанією Maxgrain International Limited визнано право власності на 3603,2 тонн пшениці та зобов`язано ТОВ «Сварог-Буковина» утриматись від дій щодо витребування 3603,2 тонн пшениці.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 вищевказане рішення суду було скасовано в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання ТОВ «Сварог-Буковина» утриматись від дій щодо витребування 3603,2 тонн пшениці.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.02.2021 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2020 у справі №916/3897/19 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання за Maxgrain International Limited права власності на товар (пшеницю), справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.03.2021 справу №916/3897/19 прийнято до провадження в частині визнання за Maxgrain International Limited права власності на 3603,2 тонн пшениці та зобов`язання ТОВ «Сварог-Буковина» утриматись від дій щодо витребування 3603,2 тонн пшениці.

24.06.2021 Maxgrain International Limited звернулося до суду із заявою про залишення позову без розгляду з тих підстав, що Maxgrain International Limited перестав бути власником майна, право на яке просив захистити у судовому порядку, оскільки 20.11.2020 згідно контракту №W-200 продав Товариству з обмеженою відповідальністю «Старфіт-Н» 3603,2 тон пшениці, придбаної за контрактами МW-43 від 26.07.2019 та FW-155 від 15.08.2019, а саме: пшениці 3 класу у кількості 836,250 тонн та пшениці 4 класу у кількості 2766,950 тон.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.07.2021 заявлений у даній справі позов Maxgrain International Limited в частині визнання права власності на 3603,2 тонн пшениці та зобов`язання Товариствау з обмеженою відповідальністю «Сварог-Буковина» утриматись від дій щодо витребування 3603,2 тонн пшениці залишено без розгляду.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що спірний контракт між Maxgrain International Limited та Товариством з обмеженою відповідальністю Старфіт-Н було укладено 20.11.2020 року.

Відповідно до частини першої статті 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, тобто з 02.11.2020 року.

Тому на дату укладення оспорюваного контракту, постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 року, якою залишено без змін рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2020 в частині визнання права власності за компанією Maxgrain International Limited на 3603,2 тонн пшениці, набрала законної сили та є такою, що обов`язкова до виконання на всій території України.

Факт реєстрації у Верховному суді касаційної скарги позивача на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2020 у справі №916/3897/19 не є підставою для висновку про зупинення дії прийнятих судом рішень щодо визнання за компанією Maxgrain International Limited права власності на 3603,2 тонн пшениці.

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду справі №916/3897/19 ухвалена лише 16.02.2021, тобто після укладення оспорюваного контракту.

Отже, враховуючи вищевикладене, сторони спірного контракту не мали перешкод для його укладення.

Посилання скаржника, що належне йому майно, а саме товар за спірним контрактом вибув з його володіння, колегією суддів відхиляються з тих підстав, що вирішення питання стосовно встановлення власника товару та його подальшої юридичної долі не є предметом розгляду в рамках розгляду даної справи про визнання контракту недійсним.

Частиною другою статті 16 ЦК України та частиною другою статті 20 ГК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

З огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, який закріплений у статті 14 ГПК України, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу. Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенства права.

Так, позивач просить визнати недійсним контракт №W200 від 20 листопада 2020 року, який укладений між Maxgrain International Limited та Товариством з обмеженою відповідальністю Старфіт-Н.

Як підтверджується матеріалами справи, 27.03.2019 між ТОВ «Сварог-Буковина» та Bosainvest Limited був укладений контракт №27-2019/3-SB, згідно з умовами якого ТОВ «Сварог-Буковина» зобов`язувалось поставити пшеницю 3-го класу групи А для продовольчих цілей насипом, врожаю 2019 року в об`єм партії товару - 3 500 метричних тон+/- 5% відповідно до товаро-транспортних накладних: 35444306, 35448570, 35451954, 35451962, 35459981, 35459999, 35462563, 35464544, 35470913, 35473354, 35473370, 35473362, 35486281, 35486299 ТОВ «Сварог-Буковина» в термінал ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» було поставлено 3 603,2 тон пшениці.

У подальшому, Bosainvest Limited 26.07.2019 було укладено контракт WH-12UA з Lexum Agro Kft. на поставку пшениці 3-го класу українського походження врожаю 2019 року в кількості 3 500,00 тон +/- 5% в терміналі ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», де експортером товару є ТОВ «Сварог-Буковина»., в свою чергу Lexum Agro Kft. було здійснено реалізацію товару на користь відповідача-2, а саме:

1) 26 липня 2019 року між Lexum Agro Kft. та Maxgrain International Limited було укладено контракт MW-43 на поставку пшениці 3-го класу українського походження врожаю 2019 року в кількості 3 500,00 тон +/- 5% в терміналі ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», де експортером товару є ТОВ «Сварог-Буковина». Відповідно до Акту від 26 липня 2019 року передачі права власності на товар за контрактом MW-43 від 26 липня 2019 року Lexum Agro Kft. передало Maxgrain International Limited пшеницю 3 класу українського походження врожаю 2019 року в кількості 836,250 тон на терміналі ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл»;

2) 15 серпня 2019 року між Lexum Agro Kft. та Maxgrain International Limited було укладено контракт FW-155 на поставку пшениці 4-го класу українського походження врожаю 2019 року в кількості 2 600,00 тон +/- 10% в терміналі ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», де експортером товару є ТОВ «Сварог-Буковина». Відповідно до Акту від 23 вересня 2019 року передачі права власності на товар за контрактом FW-155 від 15 серпня 2019 року Lexum Agro Kft. передало Maxgrain International Limited пшеницю 4 класу українського походження врожаю 2019 року в кількості 2 766,950 тон на терміналі ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл».

Як встановлено судом, первісний правочин - Контракт №27-2019/3-SB від 27 березня 2019 року, укладений між позивачем та третьою особо - Bosainvest Limited щодо товару, яке є об`єктом купівлі-продажу за спірним у цій справі контрактом, визнаний недійсним за рішенням Господарського суду Чернівецької області від 13.07.2020 у справі №926/1068/20.

Згідно з ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Тобто, такий правочин не породжує переходу права власності до набувача.

У силу принципу Nemo plus iures transferre potest quam ipse habet ("Ніхто не може передати більше прав, ніж має сам"), у даному випадку не виникає право власності й у майбутніх набувачів.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Аналіз положень статей 216 та 388 ЦК України дає підстави для висновку, що якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності правочину має пред`являтися тоді, коли майно залишається у набувача. Тобто якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним. Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом.

Відтак, обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом та не є ефективним для захисту порушеного права позивача, а тому суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що у цих правовідносинах позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сварог-Буковина не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що викладені апелянтом доводи в апеляційній скарзі не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду від 15.11.2022 у справі №905/1325/21 підлягає залишенню без змін.

З урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сварог-Буковина на рішення господарського суду Донецької області від 15.11.2022 у справі №905/1325/21 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.11.2022 у справі №905/1325/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.04.2023

Головуючий суддя Т.Д. Геза

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий