Рішення

від 25.04.2023 по справі 344/20280/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/20280/21

Провадження № 2/344/422/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

25 квітня 2023 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Польської М.В.,

секретаря судового засідання Мациборки С.Я.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовною заявою ОСББ «Гнатюка 2», інтереси якого представляє адвокат Тинів І.Д., до ОСОБА_2 , державного реєстратора Лисецької селищної ради Джурин Ярослава Олеговича, Лисецької селищної ради про усунення перешкод у користуванні частиною багатоквартирного житлового будинку, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру, стягнення судових витрат,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, інтереси якого представляє адвокат Тинів І.Д., звернувся у грудні 2021р. в суд з позовом до ОСОБА_2 , державного реєстратора Лисецької селищної ради Джурин Ярослава Олеговича про зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні частиною багатоквартирного житлового будинку шляхом демонтажу замка на дверях горища в будинку по АДРЕСА_1 , визнати протиправним рішення державного реєстратора Лисецької селищної ради Джурин Ярослава Олеговича за індексним номером 59841500 від 14.08.2021р. про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 та скасування даного рішення державного реєстратора, стягнення судових витрат.

Вимоги позову обґрунтував представник позивача тим, що голова ОСББ виявив, що прохід на горище у будинку по АДРЕСА_1 обмежено шляхом встановлення ОСОБА_2 замка на дверях горища, про що складено Акт від 20.10.2021р. Водночас, з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що ОСОБА_2 набула 12.08.2021р. право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , площею 32.5 м.кв., про що внесено запис на підставі рішення державного реєстратора Лисецької селищної ради Джурин Ярослава Олеговича за індексним номером 59841500 від 14.08.2021р. При цьому в будинку, який є пам`яткою архітектури, відсутня дана квартира АДРЕСА_3 , а всі чотири наявні квартири за АДРЕСА_4 є приватизованими, на відчуження частини горища жодне рішення чи дозвіл не приймалось. Також, не приймалось ні рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 25.02.2000р. за №15-р на підставі якого видане нібито відповідачу Свідоцтво на право власності на квартиру АДРЕСА_3 , ні ОБТІ не видавало таке Свідоцтво, що підтверджується інформацією цих установ. Реєстраційна справа сформована на підставі рішення державного реєстратора на запити позивача не надається Лисецькою селищною радою. З посиланням на норми ст.1,15,16,29 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст.321, 325, 328, 334, 346, 355, 368, 370, 372, 385, 386, 391, 393 ЦК України та ст.22, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» просив позов задовольнити.

04.01.2022р. до суду надійшла інформація, що відповідач2 державний реєстратор Лисецької селищної ради Джурин Ярослав Олегович звільнений з посади за розпорядженням голови Лисецької селищної ради №70-ОС від 04.10.2021р., за згодою сторін (а.с.45-46).

Ухвалою суду від 11.04.2022р. витребувано у Лисецької селищної ради копію реєстраційної справи за №59841500 від 14.08.2021р. про державну реєстрацію прав на квартиру АДРЕСА_2 , ухвала отримана адресатом 19.04.2022р., але не була виконана. Ухвала надіслана судом повторно 18.05.2022р. та отримана селищною радою 24.05.2022р., однак залишилась також без повторного виконання.

Ухвалою від 13.07.2022р. було залучено до участі у справі відповідачем Лисецьку селищну раду.

Ухвалою від 12.09.2022р. підготовче провадження було закрите (описка в частині назв сторін виправлена ухвалою від 22.02.2023р.).

Представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідач1 ОСОБА_2 позов та виклик на перше судове засідання призначеного на 31.01.2022р. отримала (а.с.52), в подальшому в судові засідання призначені на 01.03.2022р., 06.04.2022р.,18.05.2022р.,20.06.2022р.,13.07.2022р.,25.08.2022р.,12.09.2022р.,03.10.2022р.,09.11.2022р.,24.01.2023р.,20.02.2023р.,21.03.2023р., 04.04.2023р. та 25.04.2023р. не з`явилася, викликалась в т.ч. через сайт судової влади, відзив на позов не подавала.

Відповідачі 2,3 жодного разу в судові засідання не з`являлися, причини неявки не повідомляли, відзив на позов не подавали, при цьому відповідач3 ухвалу суду про витребування доказів, надіслану повторно, так і не виконав.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи, про що не заперечив представник позивача.

Заслухавши пояснення сторони позивача, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті у сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що житлова будівля по АДРЕСА_1 є 4-х квартирним будинком, як зазначає представник позивача, всі чотири квартири АДРЕСА_4 є приватизованими, в т.ч. квартира АДРЕСА_3 відповідача ОСОБА_2 . Інших квартир у даному будинку облаштовано не було, однак був наявний вихід на загальне горище житлового будинку. Іншого матеріали справи не містять.

Так, у травні 2012р. було створене ОСББ «Гнатюка 2» власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 . Метою об`єднання за Статутом (а.с.194-204) є забезпечення його членів та дотримання в т.ч. обов`язків щодо належного утримання та використання неподільного та загального майна будинку, забезпечення реалізації прав авласників приміщень будинку на володіння та користування спільним майном членів ОСББ (п.2.1,2.2). В перелік майна, що перебуває у спільній сумісній власності (неподільне майно) є частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів, технічного обладнання будинку, які не можуть бути поділені між власниками приміщень будинку та без яких не може бути належного утримання будинку; члени ОСББ приймають рішення щодо управління неподільним майном (п.3.2,3.3).

За ст.1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001р. № 2866-III об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (надалі об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна, а співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Аналогічно за ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Згідно ст.16,18 закону № 2866-III об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання: використовувати допоміжні приміщення у багатоквартирному будинку для потреб органів управління об`єднання, встановлювати сервітути, здавати в оренду допоміжні приміщення та інше спільне майно багатоквартирного будинку.

Об`єднання відповідно до цього Закону та статуту зобов`язане: забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна.

Окрім того, за ст.22,26 Закону від 29.11.2001р. № 2866-III передбачено самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.

Об`єкти, що належать до спільного майна багатоквартирного будинку, можуть за рішенням загальних зборів об`єднання передаватися в користування, у тому числі на умовах оренди, фізичним та юридичним особам за умови, що не будуть погіршені умови експлуатації багатоквартирного будинку.

З врахуванням даних норм, власники квартир та нежитлових приміщень, через ОСББ, використовують допоміжні приміщення у багатоквартирному будинку, до яких відноситься і горище, для потреб органів управління об`єднання, мають право здавати ці приміщення в користування (оренду), а ОСББ забезпечує утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку через безпосередньо співвласників чи на договірних засадах, дотримання інтересів усіх співвласників при володінні, користуванні і розпорядженні спільною власністю, в порядку визначеному законом.

Виданою довідкою позивача підтверджено, що в управлінні ОСББ «Гнатюка 2» перебуває багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 рішення ппро передачу цього будинку в управління прийнято загальними зборами співвласників.

Як доводила сторона позивача, голова ОСББ Палига Ю.М. виявив, що прохід на горище у будинку по АДРЕСА_1 , обмежено шляхом встановлення замка на дверях горища, про що складено Акт від 20.10.2021р., надано до матеріалів цивільної справи фотофіксацію (а.с.12,13-20). В Акті зазначено, що невідомою особою чи групою осіб встановлено такий замок до приміщення спільної сумісної власності, без будь якого попередження ОСББ.

Водночас, з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої стороною позивача 27.10.2021р. стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 набула 12.08.2021р. право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , площею 32.5 м.кв., про що внесено запис на підставі рішення державного реєстратора Лисецької селищної ради Джурин Ярослава Олеговича за індексним номером 59841500 від 14.08.2021р.(а.с.21).

При цьому в будинку, який є пам`яткою архітектури (доказ щодо пам`ятки архітектури сторона позивача не надала, однак зазначила про статус такого будинку), відсутня дана квартира під АДРЕСА_3 , а всі чотири наявні квартири від АДРЕСА_5 є приватизованими членами ОСББ, відчуження частини горища жодне не приймалось.

Так, як встановлено з отриманої на запит представника позивача інформації, 12.04.2000р. було видане виконкомом Івано-Франківської міської ради Свідоцтво про право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , заг.пл.32.5 м.кв., житловою 17.3 м.кв., яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, що посвідчується копією свідоцтва надного відповідачем ОСОБА_2 голові ОСББ (а.с.22). Дане Свідоцтво, яке не містить ні печатки, ні підпису керівника, видане нібито на підставі рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 25.02.2000р. за №15-р. Реєстраційний напис, як зазначено в копії свідоцтва, занесений в реєстраційну книгу ОБТІ 12.04.2000р. за №26/3.

Окрім того, 03.08.2021р. перед проведенням 12.08.2021р. державним реєстратором Джурин Я.О. державної реєстрації прав власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідач ОСОБА_2 отримала копію довідки ОБТІ за №1005, за підписом начальника Бегей В., однак ніким незасвідченої про характеристику даної квартири АДРЕСА_3 (а.с.23). В даній копії довідки зазначено, що 12.04.202000р. за ОСОБА_3 було зареєстроване право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 на підставі Свідоцтва ОБТІ від 12.04.2000р. за №26/3 на підставі рішення від 25.02.2000р. реєстровий запис №15-р. Переходів прав власності на час видачі довідки не реєструвалось.

Разом з тим, 18.11.2021р. начальник ОБТІ Бегей В. представнику позивача на його запит повідомив, що в ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» станом на 31.12.2021р. відсутня інформаційна справа на квартиру АДРЕСА_2 , а Свідоцтво про право власності на вищезгадану квартиру не оформлялось та не видавалось ОБТІ (а.с.25-26).

Також, не приймалось і рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 25.02.2000р. за №15-р на підставі якого видане нібито відповідачу Свідоцтво на право власності на квартиру АДРЕСА_3 . Як вбачається з отриманої інформації від 22.11.2021р., рішення виконкому, яке нумерується за №15 (без букви «-р») від 25.02.2000р. стосується внесення змін до статуту колективного садівництва-городництва «Галицький господар», а наявне розпорядження цього органу за таким же номером 15-р (але в цьому випадку дата є іншою 18.01.20200р. і не співпадає із датою зазначеною в копії свідоцтва) теж не стосується квартири АДРЕСА_2 (а.с.29-30). Отже, такого рішення виконкому Івано-Франківської міської ради, яке вписане в копію Свідоцтва про право власності на вищезгадану квартиру виданого нібито ОБТІ від 12.04.2000р. за №26/3, також не приймалось.

Також архівний відділ Івано-Франківської міської ради проінформував, що за інформацією Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради приватизація такої квартири - не здійснювалась.

Окрім того, жодного присвоєння адреси квартирі АДРЕСА_2 Департаментом містобудування і архітектури, який веде таке присвоєння адрес з 2003 року, теж не відбувалось, рішень щодо цього не приймалось (а.с.27-28).

З врахуванням наявних доказів цивільної справи, слід прийти до висновку, що ні ОБТІ не видавало та не оформляло таке Свідоцтво про право власності на вищезгадану квартиру від 12.04.2000р. за №26/3 на ім`я відповідача ОСОБА_2 , ні виконком Івано-Франківської міської ради не приймав рішення від 25.02.2000р. за №15-р на підставі якого видане нібито відповідачу Свідоцтво про право власності на вищезгадану квартиру. Тому, для вчинення реєстраційної дії про те, що ОСОБА_2 набула 12.08.2021р. право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , площею 32.5 м.кв., про що внесено запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Лисецької селищної ради Джурин Ярослава Олеговича за індексним номером 59841500 від 14.08.2021р., підстав взагалі не було.

Спростування такого висновку могла б забезпечити належним чином засвідчена Реєстраційна справа, сформована на підставі рішення державного реєстратора Лисецької селищної ради Джурин Ярослава Олеговича за індексним номером 59841500 від 14.08.2021р., але така не надається відповідачем Лисецькою селищною радою ні на запити представника позивача, ні на виконання ухвали суду при розгляді цивільної справи, а відповідач 2 та відповідач 3 участі в судових засіданнях не брали, доказів на спростування матеріалів справи не надали.

Так, за вимогами ст.14-15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» здійснення співвласником своїх прав не може порушувати права інших власників. Спори щодо здійснення прав співвласників вирішуються за згодою сторін або в судовому порядку.

Співвласник зобов`язаний використовувати приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщеннями, не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників.

За ч.5 ст.319, ч.2 ст.321 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За вимогами чинного на час прийняття рішення державного реєстратора про внесення запису в реєстр власності законодавства, зокрема ч.1,2 ст.325, ч.1,2 ст.328, ч.2 ст.331 та ч.3,4 ст.334 ЦК України власність може набуватися або з правочину, або на новостворене майно та об`єкт будівництва, або шляхом приватизації за вимогами Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Однак, зважаючи, що рішення органу місцевого самоврядування, яке зазначене у Свідоцтві на право власності 2000року, не існує, то прийти до ствердного висновку, яким чином нерухоме майно було відповідачем набуте у власність, суд не має можливості.

При цьому, зважаючи на те, що право власності у встановленому порядку за відповідачем у 2000р. не було зареєстроване, про що свідчить інформація з ОБТІ та інші докази справи, а потім ОСОБА_2 вчинені дії спрямовані на нібито нову реєстрацію прав на квартиру на підставі неіснуючих документів, тому суд застосовує при ухваленні даного рішення законодавство чине саме на день прийняття оспорюваного рішення державного реєстратора 14.08.2021р.

Згідно ст.1,2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015р № 417-VIII, який регулює відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку, багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

За ст.5-7,10 цього ж закону спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників. Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.

Співвласники зобов`язані в т.ч. використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням.

Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним.

Отже, за даним законом допоміжні приміщення будинку, включаючи і горища, належать на праві спільної власності власникам квартир. Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників. Жодних рішень зборів ОСББ щодо спірного майна, яке є горищем, не проводилось, іншого матеріали справи не містять.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" спільне майно власників квартир складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у їх спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно - у спільній частковій власності. Відповідно до цього Закону співвласники допоміжних приміщень мають право розпоряджатися ними в межах, встановлених зазначеним Законом та цивільним законодавством.

Таким чином, питання щодо згоди власників квартир - співвласників допоміжних приміщень багатоквартирного будинку - на користування горищами, як і на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень, має вирішуватися відповідно до законів України.

Ці ж поняття прав спільної власності врегульовані і нормами ст.355, 368, 369 ЦК України, зокрема і те, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Однак, за ст.382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до об`єктів приватизації належать: квартири багатоквартирних будинків та одноквартирні будинки, які використовуються громадянами на умовах найму. Як зазначено ч.2 ст..10 власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї іт ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Ч.2 ст.10 цього ж Закону, також передбачає, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Отже, окремо приватизації допоміжні приміщення не підлягають і є спільною власністю.

Офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 є в Рішенні Конституційного Суду N 4-рп/2004 від 02.03.2004, в якому вказується, що відповідно до частини другої статті 382 Цивільного кодексу України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Таким чином, на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку поширюється правовий режим як спільної сумісної, так і спільної часткової власності, який передбачає особливий порядок здійснення правомочностей власника щодо володіння, користування і розпорядження. При цьому в законодавчому порядку не виокремлюються суб`єкти права спільної власності залежно від підстав набуття права власності на квартиру.

За законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям "мешканці" треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення.

В рішенні Конституційного Суду України по справі N 1-2/2004 2 березня 2004 року зазначено, що згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, а отже, у їхню власність як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв тощо) державного житлового фонду. Закон врегульовує також відносини, пов`язані з виникненням, оформленням та набуттям права приватної власності на квартири та інші об`єкти приватизації державного житлового фонду.

Допоміжні приміщення, стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. Набуте громадянами право на квартири державного житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушним (стаття 41 Конституції України, забезпечується державою і захищається судом (стаття 55 Конституції України).

Отже, позивач, який очолює співвласників та представляє їх у даній цивільній справі, а також власники 4-х квартир є рівноправними співвласниками нежитлового приміщення горища у житловому будинку по АДРЕСА_1 . Відповідач же, як вже зазначалось вище, порушила права інших осіб співвласників, в т.ч. позивача який звернувся за захистом порушено права до суду, права спільної сумісної власності нежитлового приміщення горища, тому порушені права підлягають захисту шляхом визначеним позивачем, а саме усунення перешкод у користуванні частиною багатоквартирного житлового будинку, за вимогами ст.391 ЦК України, згідно якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Що стосується вимоги визнати протиправним рішення державного реєстратора Лисецької селищної ради Джурин Ярослава Олеговича за індексним номером 59841500 від 14.08.2021р. про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 та скасування даного рішення державного реєстратора, то слід зазначити наступне.

За ст.325,328,346-2 ЦК України фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (на час проведення дій щодо реєстрації прав власності) за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. У разі допущення технічної помилки (граматичної, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися. У разі якщо допущена технічна помилка впливає на права третіх осіб, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі судового рішення.

Станом на час ухвалення рішення ч.3 даної статті 26 зазначає, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

А тому, позовні вимоги: визнати протиправним рішення державного реєстратора Лисецької селищної ради Джурин Ярослава Олеговича за індексним номером 59841500 від 14.08.2021р. про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 та скасування даного рішення державного реєстратора, є доведеними перед судом та підлягають до задоволення.

За вимогами ст.12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Щодо судових витрат, то позивачем в особі голови правління ОСББ «Гнатюка 2» Палиги Юрія Миколайовича оплачено судовий збір 6810грн. (а.с.5).

За вимогами ст. 141 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі наведеного, відповідно до ст.325, 328, 346-2, 355, 319, 321, 368, 369, 382, 385 391 Цивільного кодексу України, ст.1, 14, 15, 16, 18, 19, 22, 26 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст.1,2 ,5-7,10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ст.2,10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 259, 265, 268, 273,280 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСББ «Гнатюка 2» у користуванні частиною приміщення багатоквартирного житлового будинку, шляхом демонтажу замка на дверях горища в будинку по АДРЕСА_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Лисецької селищної ради Джурин Ярослава Олеговича за індексним номером 59841500 від 14.08.2021р. про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 зареєстрованої за адресою АДРЕСА_6 .ідентифікаційний код не встановлено, на користь ОСББ «Гнатюка 2» (код ЄДРПОУ 38162641, адреса: вул. Ак.Гнатюка, 2, м.Івано-Франківськ) в особі голови правління Палиги Юрія Миколайовича понесений судовий збір в розмірі 6810 грн.(шість тисяч вісімсот десять гривень).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 27.04.2023року.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА