Рішення

від 25.04.2023 по справі 927/1067/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

25 квітня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1067/21 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Федоренка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Тарасевич А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма АДРОН, вул. Юрія Іллєнка, буд.2/10, м. Київ, 04050

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ІНСПЕЦПРОМ,

вул. Шевченка, 144, м. Чернігів, 14020

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Публічне акціонерне товариство МОТОР СІЧ, проспект Моторобудівників, буд. 15, м. Запоріжжя, 69068

2. Міністерство оборони України, проспект Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168

про заборону вчинення певних дій

за участю представників:

від позивача: Тураш С.М., адвокат

від відповідача: Павленко А.В., адвокат

від третіх осіб: 1. не прибув; 2. не прибув

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма АДРОН подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю ІНСПЕЦПРОМ про припинення порушення прав інтелектуальної власності, у прохальній частині якого позивач просить суд: заборонити TOB ІНСПЕЦПРОМ виготовлення продукту, в тому числі ЕВП Адрос АШ-01В, із застосуванням запатентованої корисної моделі згідно патенту України № 87139 від 27.01.2014 Приглушувач інфрачервоного випромінювання авіаційного газотурбінного двигуна, застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Ліцензійний договір № 1Л-16 від 18.08.2016, укладений між сторонами, був розірваний позивачем 11.08.2020, проте Товариство з обмеженою відповідальністю ІНСПЕЦПРОМ продовжує виробництво та постачання ліцензійної продукції.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою суду від 22.10.2021 (суддя Белов С.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №927/1067/21 про заборону вчинення певних дій за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання; встановлено учасникам справи строки подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, пояснень; частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду (суддя Белов С.В.) від 14.12.2021 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Публічне акціонерне товариство МОТОР СІЧ (код ЄДРПОУ 14307794) та 2. Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.07.2022 (суддя Белов С.В.) у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.07.2022 (суддя Белов С.В.) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма АДРОН на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНСПЕЦПРОМ 13000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.07.2022 у справі №927/1067/21 скасовано; прийнято нове, яким позов задоволено, заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» виготовлення продукту, в тому числі ЕВП «Адрос» АШ-01В, із застосуванням запатентованої корисної моделі згідно патенту України №87139 від 27.01.2014 р. «Приглушувач інфрачервоного випромінювання авіаційного газотурбінного двигуна», застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях.

Постановами Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.07.2022 у справі №927/1067/21 скасовано, прийнято нові рішення, якими у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «ІНСПЕЦПРОМ» відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 20.12.2022 рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.07.2022, додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.07.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 у справі № 927/1067/21 скасовано; справу передано на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова Верховного Суду від 20.12.2022 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи по суті не було встановлено: обставини, які стали підставою для проведення перевірки та її мета; обсяг документів, який вимагався позивачем для проведення перевірки, їх період; чи виготовляється/використовується відповідачем корисна модель згідно патенту України від 27.01.2014 №87139 після направлення позивачем повідомлення про одностороннє розірвання договору. Крім того, у постанові касаційної інстанції зазначено, що суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин, наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб, тобто визначити чи є обраний позивачем спосіб захисту ефективним.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Чернігівської області від 03.01.2023 справу № 927/1067/21 передано на розгляд судді Федоренка Ю.В.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.01.2023 справу №927/1067/21 прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 07.02.2023; встановлено учасникам справи строки подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, пояснень.

25.01.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (додатковий) з додатком від 25.01.2023, у якому відповідач позов не визнає.

06.02.2023 від третьої особи Міністерства оборони України надійшли письмові пояснення від 02.02.2023.

У підготовчому засіданні 07.02.2023 суд оголосив перерву до 16.02.2023, про що третіх осіб повідомлено ухвалою суду від 07.02.2023.

14.02.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив від 10.02.2023, у якій позивач просить позов задовольнити.

16.02.2023 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив (додаткове) від 15.02.2023, у яких відповідач зазначає про безпідставність позовних вимог.

У судовому засіданні 16.02.2023 представник відповідача повідомив суд про можливість мирного врегулювання спору та просив суд надати сторонам час для укладення мирової угоди.

Представник позивача не заперечував.

Суд, у судовому засіданні 16.02.2023 постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 13.03.2023, про що третіх осіб повідомлено ухвалою суду від 16.02.2023.

06.03.2023 відповідачем подано клопотання про надання доказів згідно ст.80 ГПК України, у якому він просить суд визнати причину пропуску строку подачі доказів поважною, поновити (продовжити) строк подання доказів та задовольнити це клопотання; долучити до матеріалів справи в якості письмових доказів документи згідно додатку.

10.03.2023 від представника позивача, на електронну адресу суду надійшло клопотання, підписане ЕЦП, про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача. У клопотанні зазначено про недосягнення сторонами згоди про мирне врегулювання спору. Щодо закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті у позивача заперечень немає.

У судовому засіданні 13.03.2023 суд постановив ухвалу про продовження строку на подання додаткових доказів та залучив подані відповідачем письмові докази до матеріалів справи, а також постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 04.04.2023, про що позивача та третіх осіб повідомлено ухвалою суду від 13.03.2023.

31.03.2023 та 03.04.2023 від представника відповідача на електронну адресу суду надійшли клопотання, підписані ЕЦП, про відкладення розгляду справи. Оригінал клопотання від 31.03.2023 про відкладення розгляду справи надійшов до суду 03.04.2023.

Ухвалою суду від 03.04.2023 задоволено заяву представника позивача про проведення судового засідання 04.04.2023 у справі №927/1067/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

04.04.2023 від представника третьої особи Міністерства оборони України, на електронну адресу суду надійшли клопотання про розгляд справи без участі представника, яке не підписано ЕЦП.

У судовому засіданні 04.04.2023 постановлено ухвалу про відкладення судового засідання на 12.04.2023 та його проведення в режимі відеоконференції за клопотанням позивача, про що учасників справи повідомлено ухвалою суду від 04.04.2023.

У судовому засіданні 12.04.2023 суд постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні на 25.04.2023 та його проведення в режимі відеоконференції за клопотанням представника позивача, про що позивача та третіх осіб повідомлено ухвалою суду від 12.04.2023.

25.04.2023 до початку судового засідання від представника Міністерства оборони України надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Оскільки клопотання Міністерства оборони України не були підписані ЕЦП вони залишені судом без розгляду.

У судове засідання 25.04.2023 з`явились представники сторін. Заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

У судовому засіданні 25.04.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Узагальнені позиції учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є власником патенту України №87139 від 27.01.2014 "Приглушувач інфрачервоного випромінювання авіаційного газотурбінного двигуна", який використовувався відповідачем на підставі ліцензійного договору №1Л-16 від 18.08.2016, після розірвання якого відповідач продовжив виробництво та постачання ЕВП "Адрос" АШ-01В, що є порушенням прав інтелектуальної власності. Оскільки, ліцензійний договір №1Л-16 від 18.08.2016 розірваний позивачем в односторонньому порядку, відповідач не має права на виробництво продукції за ліцензією ЕВП "Адрос" АШ-01В та на продаж такої продукції, проте відповідач продовжує виготовляти й продавати ЕВП "Адрос" АШ-01В, чим порушує право інтелектуальної власності позивача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (поданому під час первинного розгляду цієї справи) щодо заявленого позову заперечував та зазначив, що в межах справи №927/664/19, предметом позову якої була заборона TOB ІНСПЕЦПРОМ використання у будь-якій спосіб корисної моделі Приглушувач інфрачервоного випромінювання авіаційного газотурбінного двигуна за патентом № 87139 та зобов`язання відповідача передати позивачу технічну документацію, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.12.2019, залишеного в силі постановами апеляційної та касаційної інстанцій, у задоволені позову відмовлено. TOB ІНСПЕЦПРОМ повідомило TOB НВФ АДРОН про тимчасову неможливість забезпечення перевірки у зв`язку з відсутністю (вилученням детективами НАБ України) документів щодо виготовлення та продажу ЕВП Адрос АШ-01В, та запропонувало провести перевірку після усунення всіх об`єктивних та суб`єктивних підстав, які унеможливлюють її проведення. Беззаперечний факт порушення умов Ліцензійного договору з боку TOB ІНСПЕЦПРОМ, який надає право TOB НВФАДРОН на односторонню відмову від даного договору, відсутній. TOB ІНСПЕЦПРОМ має зобов`язання перед TOB МОТОР СІЧ, Міністерством Оборони України, Національною гвардією України щодо виконання договорів поставки, контрактів на поставку ЕВП Адрос АШ-01В, а саме на гарантійне та післягарантійне обслуговування виробів.

Під час первинного розгляду справи відповідач у заяві на виконання ухвали про витребування доказів повідомив, що в період з 12.08.2020 року по 05.10.2021 року TOB ІНСПЕЦПРОМ не укладало договорів та не виписувало видаткових накладних до цих договорів щодо постачання виробів ЕВП Андрос АШ-01В. Згодом відповідач у заяві повідомив, що ТОВ ІНСПЕЦПРОМ в 2021 році здійснено поставку п`яти комплектів виробів ЕВП Адрос АШ-01В до ПАТ МОТОР СІЧ на виконання Договору № 9155/19-Д(УЗ) від 26.07.2019.

У відзиві на позовну заяву (додатковому), поданому під час нового розгляду цієї справи, відповідач зазначив, що у TOB НВФАДРОН були відсутні підстави та обставини проведення перевірки, метою проведення якої було створення штучних, формальних підстав для подальшого розірвання ліцензійного договору. Строки попередження ліцензіата про проведення перевірки договором не узгоджено. На час проведення перевірки документи та дані були відсутні у TOB ІНСПЕЦПРОМ. Умови п.9.3., 14.3. Ліцензійного договору №1Л-16 від 18.08.2016 не порушено, підстави розірвання цього договору відсутні. Спірним договором не визначено порядку встановлення сторонами факту порушення та підтвердження порушення умов договору. Відповідач вважає договір діючим, виготовлення/використання корисної моделі згідно з патентом є правомірним. Можливе розірвання зазначеного ліцензійного договору унеможливить виготовлення, ремонт та обслуговування ЕВП Адрос АШ-01В. Можливі порушення п.9.2. Ліцензійного договору №1Л-16 від 18.08.2016 є формальними та не призводять до завдання шкоди, матеріальних збитків.

Позивач у відповіді на відзив (поданій під час первинного розгляду цієї справи) вказав що під час розірвання Ліцензійного договору відповідачем не було надано позивачу документів, на які посилається відповідач у відзиві, тому вони не могли бути враховані під час процедури розірвання Ліцензійного договору. Ліцензіат зобов`язаний забезпечити можливість перевірки, у відповідності до п. 9.2. Ліцензійного договору № 1Л-16 від 18.09.2016. Обставини справи № 927/664/19 не мають відношення до цієї справи. ПАТ МОТОР СІЧ надано до матеріалів справи належні докази постачання TOB Інспецпром в 2021 році виробів ЕВП Адрос АШ-01В (після розірвання ліцензійного договору).

У поданій позивачем відповіді на відзив (під час нового розгляду цієї справи) вказується про те, що перевірка даних необхідна для встановлення належного виконання умов договору, в тому числі фінансових зобов?язань. Провести перевірку виключно за реєстрами аналітичного обліку по рахункам та субрахункам 231, 26, 36, 381 практично неможливо. Факт виготовлення, постачання та обслуговування ЕВП Адрос АШ-01В після розірвання Ліцензійного договору № 1Л-16 від 18.09.2016 підтверджується матеріалами справи та не заперечено відповідачем. Ліцензійний договір №1Л-22 від 22.07.2022 підтверджує ту обставину, що відповідач не є єдиним виробником АШ-01В в Україні.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву (під час первинного розгляду цієї справи) вказав про практичну неможливість організувати здійснення перевірки виконання умов Ліцензійного договору № 1Л-16 від 18.08.2016 у семиденний строк. Відповідач повторно зазначив про вилучення абсолютно всіх документів, які стосуються виготовлення та реалізації ЕВП Адрос АШ-01В на TOB ІНСПЕЦПРОМ, а теоретична наявність всього 5-ти накладних не забезпечила б проведення належної перевірки 13.07.2020.

Підстави позову в справі № 927/664/19 та в справі № 927/1067/21 співпадають, що є підставою для застосування ч.4. ст.75 ГПК України.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву (додаткових), поданих під час нового розгляду цієї справи зазначив, що позивач не звертався з майновими вимогами щодо сплати винагороди за Ліцензійним договором № 1Л-16 від 18.09.2016, а також з вимогами про надання даних щодо виготовлення та продажу корисної моделі згідно з патентом України №87139 від 27.01.2014. Підстави для проведення перевірки відсутні. При виконанні Ліцензійного договору № 1Л-16 від 18.09.2016 не здійснено матеріальних порушень позивача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство оборони України, у письмових поясненнях, поданих під час первинного та нового розгляду даної справи зазначила, що відповідно до інформації Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України, яка міститься в матеріалах справи, договорів між ТОВ «ІНСПЕЦПРОМ» та Міністерством оборони України на закупівлю ЕВП «Адрос» АШ-01В за період з 12.08.2020 до 05.10.2021 не укладалось.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство МОТОР СІЧ під час первинного розгляду даної справи надала письмові пояснення, у яких заперечила проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що заборона виготовлення продукту ЕВП «Адрос» АШ-01В із застосуванням запатентованої корисної моделі згідно патенту України №87139 від 27.01.2014 зробить неможливим для відповідача подальше виконання своїх обов`язків по укладеним з ПАТ «МОТОР СІЧ» договорам, гарантійний та післягарантійний ремонт вже виготовлених та встановлених на військові гелікоптери виробів. Вважає, що питання виконання та розірвання укладеного між сторонами договору повинно вирішуватися з урахуванням інтересів в тому числі і ПАТ «МОТОР СІЧ». Під час первинного розгляду даної справи до матеріалів справи залучено надані третьою особою ПАТ «МОТОР СІЧ» договір та видаткові накладні за якими була здійснена закупівля та постачання виробів ЕВП «Адрос» АШ-01В за період з 12.08.2020 до 05.10.2021.

Після направлення справи на новий розгляд третьою особою Публічним акціонерним товариствмо МОТОР СІЧ не надано письмових пояснень у справі.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма АДРОН з 24.01.2014 належить право інтелектуальної власності на корисну модель "Приглушувач інфрачервоного випромінювання авіаційного газотурбінного двигуна", що засвідчено патентом №87139.

На підставі даного патенту виготовляється продукція (виріб): Екранно-вихлопний пристрій "Адрос" АШ-01В.

18.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Адрон (ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю ІНСПЕЦПРОМ (ліцензіат) укладений ліцензійний договір № 1Л-16 (далі Ліцензійний договір), відповідно до п. 2.1. якого ліцензіар надає ліцензіатові на термін дії цього договору та за винагороду, що сплачується ліцензіатом, виключну ліцензію на використання патенту №87139 (пріоритет від 27.01.2014) Приглушувач інфрачервоного випромінювання авіаційного газотурбінного двигуна на території. При цьому Ліцензіатові надається право: -на виробництво ЕВП Адрос АШ-01В, створених на базі патенту, вказаного в п. 1.1 договору (зокрема, з використанням при необхідності спеціального обладнання, комплектуючих вузлів, деталей та сировини, що застосовуються Ліцензіаром); -продаж ЕВП Адрос АШ-01В, як на території, так і за її межами.

Пунктом 5.7. Ліцензійного договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком обставин, які не можливо подолати. Під обставинами, які не можливо подолати, необхідно розуміти обставини, що виникли після укладання цього договору внаслідок подій надзвичайного характеру, які Сторона не могла ні передбачити, ні подолати розумними мірами.

У відповідності до п. 7.1., 7.2., 7.4. Ліцензійного договору поточні відрахування (роялті), що сплачуються ліцензіатом Ліцензіарові визначені шляхом переговорів. Розмір таких відрахувань складає 30 (тридцята) відсотків від продажної ціни продукції за ліцензією (без урахування ПДВ і комісійної винагороди та витрат комісіонера-спецекспортера), 30 (тридцять) відсотків від продажної ціни спеціальної продукції та спеціального обладнання, виготовлених Ліцензіатом (без урахування ПДВ і комісійної винагороди та витрат комісіонера-спецекспортера) і 50 (п`ятдесят відсотків від продажної ціни субліцензії або ціни договору (контракту) на продаж технології (без урахування ПДВ і комісійної винагороди та витрат комісіонера-спецекспортера). У випадку реалізації продукції за ліцензією або спеціальної продукції та спеціального обладнання за іноземну валюту такі відрахування сплачуються за курсом продажу отриманої Ліцензіатом валюти на Українській міжбанківській валютній біржі.

Платежі, передбачені п. 7.1., здійснюються ліцензіатом на користь ліцензіара протягом 10 (десяти) банківських днів після завершення експортно-імпортної операції за кожним договором поставки або контрактом на реалізацію ліцензіатом продукції за ліцензією, спеціальної продукції та спеціального обладнання, субліцензії або технології. Датою реалізації визначається дата складання вантажної митної декларації або надходження на рахунок ліцензіата не менше 95% грошових коштів від вартості продукції за кожним укладеним з ліцензіатом контрактом (договором) або договором поставки. У разі несвоєчасного здійснення платежів, передбачених п. 7.1. ліцензіат сплачує ліцензіарові пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожну добу затримки, але не більшу, ніж 20% від суми заборгованості.

Після завершення терміну дії цього договору, його розірвання, або втрати чинності, його положення будуть діяти до остаточного врегулювання фінансових зобов`язань, що виникли в період дії даного договору (п. 7.4. Ліцензійного договору).

Згідно з п. 9.2. Ліцензійного договору ліцензіар або його представник має право робити перевірку даних, що відносяться до обсягу виробництва і реалізації продукції за ліцензією і спеціальної продукції та спеціального обладнання, субліцензії або технології на підприємстві Ліцензіата і його субліцензіатів, за зведеними бухгалтерськими даними та первинними бухгалтерськими документами. Ліцензіат зобов`язаний забезпечити можливість такої перевірки.

Пунктами 14.1., 14.2., 14.3., 14.5. Ліцензійного договору сторони погодили, що цей договір укладено терміном на 10 (десять) років і набирає сили з дати його підписання та реєстрації відповідними компетентними органами країни Ліцензіара і Ліцензіата, якщо це необхідно, але не пізніше 4 (чотирьох) місяців від дати підписання.

Даний договір може бути продовжений за взаємною згодою сторін.

Якщо Ліцензіат порушить пункти, викладені у розділах 2, 7, 9, 10, 12, пунктах 15.3, 15.7 цього договору, та протягом 15 діб після письмового попередження Ліцензіара не усуне їх, то Ліцензіарові надається право розірвати цей договір шляхом відправлення письмового повідомлення Ліцензіату і зажадати відшкодування заподіяних йому прямих збитків.

Якщо цей договір втратить силу після закінчення терміну його дії чи до закінчення терміну його дії внаслідок порушення цього договору ліцензіатом, то ліцензіат позбавляється права виробництва та продажу продукції за ліцензією, а також використовувати патент та "know-how" у будь-якій іншій формі, і зобов`язаний повернути ліцензіарові всю технічну документацію.

Відповідно до п. 15.3., 15.7. Ліцензійного договору, коригування розмірів поточних відрахувань (роялті) здійснюється за погодженням на це ліцензіара і ліцензіата та оформлюється окремим рішенням, або додатковою угодою до цього договору з посиланням на цей пункт ліцензійного договору.

Величина продажної ціни (з урахуванням коефіцієнту К) за формулою, вказаною у п. 1.5 визначаються спільно ліцензіатом і ліцензіаром для кожного договору (контракту) на поставку продукції за ліцензією, спеціальної продукції, субліцензії або технології та фіксуються у вищезгаданому договорі (контракті) або комісійному договорі. Погодження ціни здійснюється шляхом переговорів або обміну листами.

Між сторонами підписано додаток №1 до Ліцензійного договору від 18.08.2016 №1Л-16 "Патентна документація", додаток №2 до Ліцензійного договору від 18.08.2016 №1Л-16 "Перелік технічної документації, яка передається", додаток №3 до ліцензійного договору від 18.08.2016 №1Л-16 "Гарантовані показники АВП "Адрос" АШ-01В.

16.11.2017 сторонами підписано акт приймання-передачі робочої конструкторської документації, в якому зазначено, що цей акт склали Генеральний директор ТОВ НВФ Адрон, з однієї сторони і директор ТОВ ІНСПЕЦПРОМ, з іншої сторони, про те, що ТОВ НВФ Адрон передала, а ТОВ ІНСПЕЦПРОМ прийняло один екземпляр копії №2 робочої конструкторської документації на виріб "Адрос" АШ-01В ЄААЖ.451266.500.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі №927/664/19 встановлено, що 16.11.2017 між сторонами підписано приймально-передавальний акт про передачу конструкторської документації на виріб Адрос АШ-01В ЄААЖ.451266.500, в якому зазначено: Підстава: ліцензійний договір №1Л-16 від 18.08.2016. Ми, що нижче підписалися: представник ТОВ НВФ Адрон, Генеральний директор Микола Іванович Архипов, з однієї сторони та представник ТОВ Інспецпром, директор Сергій Геннадійович Масленніков з іншої сторони склали дійсний акт про те, що ТОВ НВФ Адрон передав, а ТОВ Інспецпром прийняв конструкторську документацію на виріб Адрос АШ-01В ЄААЖ.451266.500. Додаток: опис.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.02.2020 накладено арешт на речі та документи, вилучені 21.01.2020 під час обшуку за місцем розташування ТОВ «Інспецпром», перелік яких наведено в ухвалі суду.

02.07.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Адрон направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ІНСПЕЦПРОМ вимогу №1/7/20 від 01.07.2020 про виконання зобов`язання щодо забезпечення можливості проведення перевірки, відповідно до умов пункту 9.2. Ліцензійного договору від 18.08.2016 № 1Л-16 (отримано ТОВ ІНСПЕЦПРОМ 06.07.2020), в якій просило відповідно до пункту 9.2 ліцензійного договору забезпечити можливість проведення перевірки даних, що відносяться до обсягу виробництва і реалізації продукції за ліцензією і спеціальної продукції та спеціального обладнання, субліцензії або технології на підприємстві ТОВ ІНСПЕЦПРОМ у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Згідно акту від 13.07.2020 про порушення пункту 9.2. Ліцензійного договору, що складений посадовими особами позивача, відповідачем було відмовлено у допуску для перевірки.

13.07.2020 відповідачем направлено на адресу позивача претензію №2 вих.№ 423 від 13.07.2020, у якій повідомлено про тимчасову неможливість ТОВ ІНСПЕЦПРОМ забезпечення перевірки представниками ТОВ НВФ Адрон, зазначено про вилучення документів, які стосуються виробу ЕВП "Адрос" АШ-01В за Ліцензійним договором від 18.08.2016 №1Л-16 та доцільність вирішення питання про виконання вимог пункту 9.2. ліцензійного договору після закінчення карантинних заходів, визначення конкретного переліку даних, інформації та документів, що підлягають перевірці, виконання умов п.2.2, 5.2, 5.3, 6.1 Ліцензійного договору ТОВ «НВФ «Адрон».

16.07.2020 позивачем направлено на адресу відповідача попередження про усунення порушень пункту 9.2. ліцензійного договору, в якому позивач звертається з письмовим попередженням щодо необхідності негайного виконання відповідачем вимог пункту 9.2. ліцензійного договору щодо забезпечення проведення перевірки представниками позивача або надання копії протоколу обшуку разом з доданим до нього описом вилучених документів. При цьому позивач вказав, що у разі не усунення порушень умов пункту 9.2. ліцензійного договору, останній буде вимушений у відповідності до пункту 14.3. ліцензійного договору розірвати ліцензійний договір.

Відповідачем 22.07.2020 направлено на адресу позивача претензію № 3 від 22.07.2020 вих. № 444, в якій повідомлено про невідповідність фактів щодо неможливості проведення перевірки дійсності, наголошено на відсутності документів на підприємстві та зазначено про неможливість розірвання договору в односторонньому порядку.

Позивачем 27.07.2020 направлено на адресу відповідача відповідь на претензію №2 від 13.07.2020 (вих№423), в якій повідомлено, що посилання на неможливість проведення вказаної перевірки у зв`язку з карантином є безпідставними, зазначено, що обмежувальні карантинні заходи не містять жодних обмежень з приводу перевірки одного суб`єкту господарської діяльності іншим, вказано на безпідставність відмови в проведенні перевірки, оскільки у відповідача має бути в наявності примірник протоколу обшуку разом з доданим до нього описом вилучених документів.

Позивач листом вих.№5/8/20 від 07.08.2020 повідомив відповідача (отриманий останнім 11.08.2020) про розірвання Ліцензійного договору №1Л-16 від 18.08.2016. Підставами розірвання Ліцензійного договору в односторонньому порядку позивачем визначено: -незабезпечення ліцензіатом можливості проведення перевірки ліцензіаром у відповідності до п.9.2. Ліцензійного договору; -неусунення порушень умов п.9.2. Ліцензійного договору у визначений ліцензіаром строк; -безпідставну відмову у проведенні перевірки; -ненадання доказів в підтвердження відсутності документів у ліцензіата.

Претензією №4 від 14.08.2020 відповідач повідомив позивача про тимчасову неможливість забезпечення проведення перевірки представників позивача до усунення об`єктивних обставин, зазначених у претензії, про відсутність причин та правових підстав в односторонньому розірванні договору.

Претензією №4/1 (вих.533 від 08.09.2020) відповідач повідомив позивача про тимчасову неможливість забезпечення перевірки у зв`язку з карантином та відсутністю необхідних для перевірки документів, а також про відсутність правових підстав для розірвання Ліцензійного договору в односторонньому порядку.

Претензією №5 від 16.09.2020 відповідач повідомив позивача про необхідність дотримання та виконання умов договору, просив на виконання його умов надати для узгодження та підписання проект договору авторського нагляду.

Нормативно-правове обґрунтування та оцінка аргументів.

Статтею 154 Господарського кодексу України визначено, що відносини, пов`язані з використанням в господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються цим Кодексом та іншими законами. До відносин, пов?язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Об`єктами права інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються, зокрема, корисні моделі. Загальні умови захисту прав інтелектуальної власності на об`єкти, зазначені у цій статті, визначаються Цивільним кодексом України (ч.1,2 ст. 155 Господарського кодексу України).

У відповідності до ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об?єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ч.2-4 ст. 426 Цивільного кодексу України особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об`єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Винахід (корисна модель) результат інтелектуальної, творчої діяльності людини в будь-якій сфері технології.

Згідно з ч.2 ст. 460 Цивільного кодексу України, об`єктом корисної моделі може бути пристрій або процес у будь-якій сфері технології.

Виходячи з приписів ч.1 ст. 462 Цивільного кодексу України набуття права інтелектуальної власності на винахід і корисну модель засвідчується патентом.

Суб`єктами права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок є: 1) винахідник, автор промислового зразка; 2) інші особи, які набули прав на винахід, корисну модель та промисловий зразок за договором чи законом (ст. 463 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1,2 ст. 464 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є: 1) право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка; 2) виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії); 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту (свідоцтва), якщо інше не встановлено договором чи законом.

Частинами 1,2 ст. 1108 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) дозвіл на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Зазначена стаття повністю кореспондується зі ст.174 Господарського кодексу України.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1,3 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності визначеним способом (способами) протягом певного строку на певній території, а ліцензіат зобов`язується вносити плату за використання об`єкта, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 1109 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 1110 Цивільного кодексу України передбачено, що ліцензіар може відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення ліцензіатом встановленого договором терміну початку використання об`єкта права інтелектуальної власності. Ліцензіар або ліцензіат можуть відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення другою стороною інших умов договору.

За умовами ст. 1113 Цивільного кодексу України за договором про передання майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що є суб`єктом майнових прав на об`єкт права інтелектуальної власності) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах. Укладення договору про передання майнових прав інтелектуальної власності не впливає на ліцензійні договори, які було укладено раніше.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно із ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

У разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється (ст. 615 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Положеннями ч.1,2 ст. 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Виходячи з приписів абз.1 ч.2, ч.5, ч.6 ст. 28 Закону України Про охорону прав на винаходи і корисні моделі патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що надаються патентом. Власник патенту має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) на підставі ліцензійного договору, а щодо секретного винаходу (корисної моделі) такій дозвіл надається тільки за погодженням із Державним експертом.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.1,3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд, направляючи дану справу на новий розгляд, у постанові від 20.12.2022 у справі №927/1067/21 зазначив, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи по суті не було встановлено: обставини, які стали підставою для проведення перевірки та її мета; обсяг документів, який вимагався позивачем для проведення перевірки, їх період; чи виготовляється/використовується відповідачем корисна модель згідно патенту України від 27.01.2014 №87139 після направлення позивачем повідомлення про одностороннє розірвання договору. Суд зобов?язаний з?ясувати характер спірних правовідносин, наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб, тобто визначити чи є обраний позивачем спосіб захисту ефективним.

У відповідності до ч.5 ст.310 Господарського процесуального кодексу України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Судом встановлено факт укладення Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Адрон (ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю ІНСПЕЦПРОМ (ліцензіат) Ліцензійного договору № 1Л-16 від 18.08.2016.

За змістом норм ст. 615, 651 Цивільного кодексу України розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Подібні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на розірвання з 11.08.2020 Ліцензійного договору №1Л-16 від 18.08.2016, на підставі п.14.3. Ліцензійного договору, у зв?язку з порушенням відповідачем умов п.9.2. Ліцензійного договору та не виконання останнім обов`язку щодо забезпечення позивачу можливості перевірки даних, що відносяться до обсягу виробництва і реалізації продукції за ліцензією і спеціальної продукції та спеціального, обладнання, субліцензії або технології на підприємстві відповідача.

Отже, позивач, з урахуванням ст. 74, 76, 79 Господарського процесуального кодексу України, повинен довести належними та вірогідними доказами розірвання Ліцензійного договору №1Л-16 від 18.08.2016 в односторонньому порядку за наявності визначених Ліцензійним договором умов (підстав).

Пунктом п.14.3. Ліцензійного договору №1Л-16 від 18.08.2016 визначено умови, за наявності яких Ліцензійний договір №1Л-16 від 18.08.2016 може бути розірваний в односторонньому порядку, а саме: якщо Ліцензіат порушить пункти, викладені у розділах 2, 7, 9, 10, 12, пунктах 15.3, 15.7 цього договору, та протягом 15 діб після письмового попередження Ліцензіара не усуне їх, то Ліцензіарові надається право розірвати цей договір шляхом відправлення письмового повідомлення Ліцензіату і зажадати відшкодування заподіяних йому прямих збитків.

Судом встановлено, що право ліцензіара або його представника робити перевірку даних, що відносяться до обсягу виробництва і реалізації продукції за ліцензією і спеціальної продукції та спеціального обладнання, субліцензії або технології на підприємстві Ліцензіата і його субліцензіатів, за зведеними бухгалтерськими даними та первинними бухгалтерськими документами, а також зобов?язання забезпечити можливість такої перевірки ліцензіатом передбачено приписами пункту 9.2. Ліцензійного договору №1Л-16 від 18.08.2016.

За доводами позивача, обставинами, які стали підставою для проведення перевірки є закріплення в укладеному між позивачем та відповідачем Ліцензійному договорі №1Л-16 від 18.08.2016 право позивача проводити відповідну перевірку (п.9.2. Ліцензійного договору №1Л-16 від 18.08.2016).

Метою ініційованої позивачем перевірки даних, що відносяться до обсягу виробництва і реалізації продукції за ліцензією і спеціальної продукції та спеціального обладнання, субліцензії або технології на підприємстві Ліцензіата і його субліцензіатів, за зведеними бухгалтерськими даними та первинними бухгалтерськими документами позивач визначає встановлення належного виконання відповідачем умов Ліцензійного договору в частині фінансових зобов?язань відповідача перед позивачем (розділ 7 Ліцензійного договору), оскільки відповідач жодного разу не виплатив позивачу винагороду за користування патентом.

У вимозі вих.№1/7/20 від 01.07.2020 про виконання зобов?язання щодо забезпечення можливості проведення перевірки, відповідно до умов п.9.2. Ліцензійного договору № 1Л-16 від 18.08.2016, позивач просив відповідача підготувати первинні документи та реєстри аналітичного обліку за рахунками бухгалтерського обліку 231, 26, 36, та 681 за період з 18.08.2016 (дата підписання ліцензійного договору), а також попередив, що зазначена перевірка даних буде проведена з дотриманням вимог постанови КМУ від 20.05.2020 №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» та постанови КМУ від 17.06.2020 №500 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», у зв?язку з чим будь-які посилання на неможливіть проведення вказаної перевірки у зв?язку з карантином будуть безпідставними та не приймаються до уваги.

Виходячи з приписів п. 5.7. Ліцензійного договору невиконання договору може бути зумовлено обставинами, які неможливо подолати, для характеристики яких сторони передбачили наступні критерії: надзвичайний характер; не можливість їх передбачення; не можливість їх подолання розумними мірами.

У випадках, передбачених п.5.7, термін виконання зобов`язань за цим договором відкладається на час, протягом якого діють такі обставини та їх наслідки (п.5.8 Договору).

Обставини, які не можливо подолати, є такими тоді, коли учасник правовідносин не міг їм запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Відповідні обставини унеможливлюють виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

З огляду на приписи п.1 ч.1 ст. 263 Цивільного кодексу України, непереборна сила це надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення введеного карантину до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 (п.40), від 03.08.2022 у справі №914/374/21 (п.99).

Існування карантину в Україні не може бути враховано в якості обставин звільнення відповідача від обов`язку виконувати договір в частині обов?язку забезпечити можливість позивачу проведення перевірки, обумовленої п. 9.2. Ліцензійного договору, та не може бути оцінено як обставину, яку неможливо подолати (п.5.7. Ліцензійного договору), або як надзвичайну або невідворотну за даних умов подію (непереборна сила).

Зазначене спростовує доводи відповідача про те, що обмеження, обумовлені карантином є перепоною для проведення перевірки.

Сторони у пункті 9.2. Ліцензійного договору № 1Л-16 від 18.08.2016 погодили, що перевірка даних, що відносяться до обсягу виробництва і реалізації продукції за ліцензією і спеціальної продукції та спеціального обладнання, субліцензії або технології на підприємстві Ліцензіата і його субліцензіатів, здійснюється за зведеними бухгалтерськими даними та первинними бухгалтерськими документами.

Оскільки перевірка даних, яку намагався провести позивач забезпечується насамперед зведеними бухгалтерськими даними та первинними бухгалтерськими документами, позивач у вимозі вих.№1/7/20 від 01.07.2020 просив відповідача підготувати первинні документи та реєстри аналітичного обліку за рахунками бухгалтерського обліку 231, 26, 36, та 681 за період з 18.08.2016 (дата підписання ліцензійного договору).

Як вбачається з матеріалів справи, в рамках кримінального провадження № 62019000000000922 від 21.06.2019, детективами Національного антикорупційного бюро України 21.01.2020 застосовано арешт та вилучено у Товариства з обмеженою відповідальністю ІНСПЕЦПРОМ документи, які стосуються виготовлення та реалізації ЕВП "Адрос" АШ-01В, що підтверджується ухвалою Вищого антикорупційного суду від 11.02.2020.

Відповідач листами № 423 від 13.07.2020 та №444 від 22.07.2020 повідомив позивача про фактичну відсутність документів на підприємстві внаслідок їх вилучення та про тимчасову неможливість забезпечення перевірки представниками позивача.

Посилання позивача на порушення відповідачем умов п. 9.2 договору не враховується судом, з огляду на те, що даним пунктом передбачено саме право ліцензіара або його представника на перевірку даних, що відносяться до обсягу виробництва і реалізації продукції за ліцензією і спеціальної продукції та спеціального обладнання, субліцензії або технології на підприємстві ліцензіата і його субліцензіатів, за зведеними бухгалтерськими даними та первинними бухгалтерськими документами, при цьому умовами договору не узгоджено строків попередження ліцензіата про проведення ліцензіаром перевірки, а також строків забезпечення ліцензіатом можливості такої перевірки.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не відмовляв позивачу у проведенні перевірки даних щодо обсягу виробництва і реалізації продукції за ліцензією, а повідомив про тимчасову неможливість забезпечення перевірки в зв`язку з вилученням документів в рамках кримінального провадження.

Матеріали справи містять запит представника відповідача адвоката Павленка А.В. №08/10 від 25.10.2021 (відповідно до ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), направлений Національному антикорупційному бюро України, у якому адвокат просить надати інформацію в якій установі на даний час знаходяться вилучені під час обшуку 21.10.2020 у ТОВ ІНСПЕЦПРОМ документи та чи поверталися документи щодо виготовлення та реалізації ЕВП "Адрос" АШ-01В ТОВ ІНСПЕЦПРОМ.

Національне антикорупційне бюро України у листі № 0413-252/33532 від 01.11.2021, наданого на запит представника відповідача адвоката Павленка А.В. повідомило, що документи, вилучені 21.06.2020 під час обшуку, на час надання відповіді не повертались посадовим особам відповідача.

Зазначене свідчить про вчинення відповідачем дій на виконання умови Ліцензійного договору та надання позивачу запитувані дані та документи, але фактична відсутність на підприємстві ТОВ ІНСПЕЦПРОМ первинних документів та реєстрів аналітичного обліку за рахунками бухгалтерського обліку 231, 26, 36, та 681 за період з 18.08.2016 (дата підписання ліцензійного договору), які позивач просив відповідача підготувати у вимозі вих.№1/7/20 від 01.07.2020 для перевірки даних, унеможливила виконання відповідачем зобов?язань в частині, зокрема, надання позивачу зведених бухгалтерських даних та первинних бухгалтерських документів та позбавило можливості відповідача забезпечити проведення перевірку даних, що відносяться до обсягу виробництва і реалізації продукції за ліцензією і спеціальної продукції та спеціального, обладнання, субліцензії або технології на його підприємстві при фактичній відсутності (вилучені) витребуваних документів.

Крім того, за доводами відповідача, провести перевірку обсягу виробництва і реалізації продукції за Ліцензійним договором (виробу ЕВП "АДРОС" АШ-01В) у позивача виключно за реєстрами аналітичного обліку за рахунками 231, 26, 36, 681 практично неможливо, оскільки ці реєстри за рахунками містять узагальнюючу інформацію щодо фінансово-господарської діяльності відповідача за певний період і не виділяють (конкретизують) виготовлення саме виробу ЕВП "Адрос" АШ-01В за Ліцензійним договором № 1Л-16 від 18.08.2016 та реалізацію цієї конкретної продукції.

Посилання позивача на те, що надання запитуваних документів є обов?язком відповідача, а не правом, і відповідач не був позбавлений можливості надати позивачу інші документи щодо обсягу виробництва і реалізації виробу ЕВП "Адрос" АШ-01В спростовуються вищевикладеним.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також ту обставину, що умовами Ліцензійного договору № 1Л-16 від 18.08.2016 не узгоджено строків попередження ліцензіата про проведення ліцензіаром перевірки даних, що відносяться до обсягу виробництва і реалізації продукції за ліцензією і спеціальної продукції та спеціального, обладнання, субліцензії або технології на його підприємстві, а також строків забезпечення ліцензіатом можливості такої перевірки; не погоджено конкретних строків, щодо порядку виконання умов Ліцензійного договору, порушення яких надавало б позивачу право його одностороннього розірвання, суд доходить висновку, що позивачем не доведено обставин невиконання відповідачем умов Ліцензійного договору, що свідчить про відсутність у позивача беззаперечних підстав для одностороннього розірвання Ліцензійного договору № 1Л-16 від 18.08.2016 з 11.08.2020.

Таким чином суд приходить до висновку, що договір між сторонами не розірвано, між сторонами існують правовідносини за цим договором.

Виходячи з приписів пунктів 1.5., 7.1., 7.2., 15.7. Ліцензійного договору № 1Л-16 від 18.08.2016, Ліцензійний договір укладався з метою поставки продукції по експортно-імпортним контрактам, а поставка виробів для потреб оборони України взагалі не передбачала сплату роялті, а тому для перевірки експортних поставок виробів ЕВП Адрос АШ-01В необхідно здійснити перевірку документів, що підтверджують здійснення експортно-імпортних операцій TOB ІНСПЕЦПРОМ.

Матеріалами справи не підтверджується, що TOB ІНСПЕЦПРОМ здійснювало поставку ЕВП Адрос АШ-01В по експортним контрактам за кордон.

Третя особа Міністерство оборони України зазначила, що відповідно до інформації Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України, яка міститься в матеріалах справи, договорів між ТОВ «ІНСПЕЦПРОМ» та Міністерством оборони України на закупівлю ЕВП «Адрос» АШ-01В за період з 12.08.2020 до 05.10.2021 не укладалось.

Третя особа Публічне акціонерне товариство МОТОР СІЧ у письмових поясненнях зазначила, що виріб ЕВП «Адрос» АШ-01В є виробом виключно військового призначення, який визначений в Державному оборонному замовлені та наказом Міністра оборони України № 39 від 23.01.2017 прийнятий на постачання Збройних Сил України. Вказані вироби поставляються ТОВ «ІНСПЕЦПРОМ» за довгостроковими господарськими зобов`язаннями на адресу АТ «МОТОР СІЧ», яке встановлює їх на бойові гвинтокрили, які потім передає Міністерству оборони України. За умовами договорів та технічного паспорту гарантія виробу ЕВП «Адрос» АШ-01В 24 місяці, строк експлуатації 25 років. Під час гарантійного строку ТОВ «ІНСПЕЦПРОМ» за власний рахунок усуває всі технічні недоліки, які виявлені в виробах ЕВП «Адрос» АШ-01В.

Публічним акціонерним товариством МОТОР СІЧ додано до матеріалів справи Договір №9155/19-Д (УЗ) від 26.07.2019 з додатками та додатковими угодами, укладений між ПАТ МОТОР СІЧ та TOB ІНСПЕЦПРОМ, відповідно до п.1.1., 2.3., 2.4. якого постачальник зобов?язується виготовити і поставити, а покупець оплатити і прийняти продукцію, яка використовується для укомплектування (ремонту, модернізації) вертольоту (вертольотів) Мі-8, згідно доданих Специфікацій, які є невід?ємною частиною цього Договору. Гарантійний термін служби продукції, що поставляється 24 місяці з моменту поставки продукції. Гарантійний термін продукції збільшується на час перебування забракованої (відмовленої) продукції у постачальника. У разі виявлення виробничих дефектів (браку) в отриманій продукції постачальник здійснює заходи щодо усунення дефектів або заміну на якісну продукцію в місячний термін з дати отримання рекламаційного акту і за свій рахунок. Специфікації №1, №2, №3 містять найменування продукції ЕВП «Адрос» АШ-01В (а.с.150-162 т.2).

Факт поставки товару (ЕВП «Адрос» АШ-01В) Tовариством з обмеженою відповідальністю ІНСПЕЦПРОМ Публічному акціонерному товариству МОТОР СІЧ за Договором №9155/19-Д (УЗ) від 26.07.2019 підтверджується видатковими накладними №4 від 05.03.2021, №26 від 07.07.2021, №28 від 10.08.2021, №29 від 17.08.2021 (а.с.163-164 т.2).

До справи також додано матеріали письмового листування між Tовариством з обмеженою відповідальністю ІНСПЕЦПРОМ та Публічним акціонерним товариством МОТОР СІЧ, яке підтверджує гарантійне, післягарантійне обслуговування, оплатний та безоплатний ремонт виробу ЕВП «Адрос» АШ-01В, виготовлення та надання додаткових комплектів запасних частин до нього (а.с.29-66 т.6).

Отже, вказані вище докази підтверджують виготовлення/використання відповідачем корисної моделі згідно патенту України від 27.01.2014 №87139 після направлення позивачем повідомлення про одностороннє розірвання договору.

Суд також враховує, що наданий позивачем ліцензійний договір №ІЛ-22 від 22.07.2022 (а.с.107-113), укладений між позивачем (Ліцензіар) та Державною акціонерною холдинговою компанією «Артем» (Ліцензіат), за яким Ліцензіар надає Ліцензіатові на строк дії цього Договору за винагороду (роялті), що сплачується Ліцензіатом, одиночну ліцензію на використання патенту №146205 (пріоритет від 28.01.2021) «Приглушувач інфрачервоного випромінювання авіаційного газотурбінного двигуна» на Території, не спростовує доводів відповідача про те, що він є єдиним виробником в Україні виробів ЕВП «Адрос» АШ-01В за патентом України №87139 (пріоритет від 27.01.2014), оскільки договором №ІЛ-22 від 22.07.2022 видано ліцензію на використання іншого патенту №146205 (пріоритет від 28.01.2021).

За доводами Публічного акціонерного товариства МОТОР СІЧ заборона виготовлення продукту ЕВП «АДРОС» АШ-01В із застосуванням запатентованої корисної моделі згідно патенту України № 87139 від 27.01.2014, зробить неможливим для ТОВ «ІНСПЕЦПРОМ» подальше виконання своїх обов`язків по договорам укладеним ПАТ «МОТОР СІЧ» в частині гарантійного та післягарантійного ремонту вже виготовлених та встановлених на військові гелікоптери виробів ЕВП «Адрос» АШ-01В. Відповідно до нормативно-технічних вимог експлуатації гелікоптерів, в разі несправності будь-якого компоненту (в тому числі й ЕВП «Адрос» АШ-01В) та відсутності технічної підтримки, експлуатація літального апарату забороняється. ПАТ «МОТОР СІЧ» вважає, що спір стосовно виконання та розірвання Ліцензійного договору № 1Л-16 від 18.08.2016 повинен вирішуватися виключно в судовому порядку з урахуванням інтересів в тому числі ПАТ «МОТОР СІЧ».

Щодо способу захисту.

Відповідно до ч.1 ст.5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільний прав та інтересів визначені ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.20 Господарського кодексу України.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з?ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб ефективний захист порушеного права. Верховенство права, як основоположний принцип господарського судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Під предметом спору розуміється об`єкт спірних правовідносин, тобто благо, щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем. Предметом позову є частина позову, яка містить безпосередню матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд ухвалює рішення по суті. Предметом позову є позовні вимоги.

За результатами розгляду спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного право, якщо воно мало місце.

Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (§ 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18).

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 203/5561/16, від 26.10.2022 у справі № 161/2915/20, від 26.10.2022 у справі № 570/2615/17.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №910/10011/19.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 по справі № 826/7380/15.

Судове рішення повинно сприйматися сторонами та суспільством у цілому як таке, що може бути ефективно реалізованим.

Суд застосовує спосіб захисту не з власної ініціативи, а відповідно до тих позовних вимог, які заявила сторона.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зробила висновок, що звертаючись до суду, особа наводить у позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, що не вимагає їх формулювання дослівно тими словосполученнями, які застосував законодавець у ст. 16 Цивільного кодексу України. Головним є змістовне наповнення обраного позивачем способу захисту, яке визначається судом з прийняттям до уваги його правових обґрунтувань.

Ефективність оцінюється лише з позиції інтересів особи, яка зазнала порушення: суд визначає, чи призведе застосування цього способу до відновлення права або чи здатне компенсувати його застосування порушене право.

Судовою практикою сформована наступна формула вирішення питання про ефективність: ...права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Отже, розглядаючи справу суд має з?ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (п6.5-6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).

У цьому позові позивач просить суд заборонити TOB ІНСПЕЦПРОМ виготовлення продукту, в тому числі ЕВП Адрос АШ-01В, із застосуванням запатентованої корисної моделі згідно патенту України № 87139 від 27.01.2014 Приглушувач інфрачервоного випромінювання авіаційного газотурбінного двигуна, застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях, з огляду на те, що Ліцензійний договір № 1Л-16 від 18.08.2016, укладений між сторонами, був розірваний позивачем 11.08.2020, на підставі п.14.3. Ліцензійного договору, у зв?язку з порушенням відповідачем умов п.9.2. Ліцензійного договору, проте ТОВ ІНСПЕЦПРОМ продовжує виробництво та постачання ліцензійної продукції.

Пункт 14.3. Ліцензійного договору №1Л-16 від 18.08.2016 передбачає умови, за наявності яких Ліцензійний договір №1Л-16 від 18.08.2016 може бути розірваний в односторонньому порядку з ініціативи Ліцензіара, у зв?язку з чим останній має право зажадати відшкодування заподіяних йому прямих збитків.

Частиною 2 ст.13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Приймаючи до уваги відсутність підстав для одностороннього розірвання Ліцензійного договору № 1Л-16 від 18.08.2016 з ініціативи Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма АДРОН, у зв?язку з чим на час розгляду справи Ліцензійний договір №1Л-16 від 18.08.2016 є чинним та не припиненим і між сторонами існують правовідносини; враховуючи, що позивачем не заявлено вимогу про відшкодування заподіяних йому прямих збитків; заподіяння прямих збитків позивачу не встановлено та розмір збитків не під час розгляду цієї справи не визначався, зазначене виключає можливість застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права, як такого, що не відновить порушеного права позивача.

Указом Президента № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023 продовжено до 20.05.2022.

Судом враховано, що виріб ЕВП Адрос АШ-01В є виключно виробом військового призначення, який визначений в Державному оборонному замовлені та прийнятий на постачання Збройних Сил України. TOB ІНСПЕЦПРОМ є єдиним виробником продукту ЕВП Адрос АШ-01В в Україні та єдиним підприємством в Україні, яке здійснює гарантійне, післягарантійне обслуговування, оплатний та безоплатний ремонт виробу ЕВП «Адрос» АШ-01В, виготовляє та надає додаткові комплекти запасних частин до нього, а тому заборона випуску ЕВП Адрос АШ-01В в умовах воєнного стану унеможливіть подальше виконання договірних зобов`язань ТОВ «ІНСПЕЦПРОМ» перед ПАТ «МОТОР СІЧ», яке в умовах воєнного стану, активних бойових дій та оборонних заходів здійснює постачання Збройним Силам України бойових гвинтокрилів, складовою яких є продукт ЕВП Адрос АШ-01В, тобто обраний позивачем спосіб захисту порушеного права порушить права третьої особи - ПАТ «МОТОР СІЧ».

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч.2 ст.13 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст.16 Цивільного кодексу України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Обрання позивачем у спірних правовідносинах неефективного способу захисту своїх прав який порушує права третьої особи ПАТ «Мотор Січ», є самостійною підставою для відмови в позові.

Відповідно до ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності господарського судочинства закріплений у ст.2,13 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постановах від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У порушення зазначених приписів позивачем не доведено належними та допустимими доказами розірвання Ліцензійного договору №1Л-16 від 18.08.2016 в односторонньому порядку на підставі п.14.3. Ліцензійного договору, у зв?язку з порушенням відповідачем умов п.9.2. Ліцензійного договору.

Всебічно та об`єктивно оцінивши подані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що доводи відповідача та надані ним докази є більш вірогідними у порівнянні з доказами наданими позивачем.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті судом до уваги як такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для відмови у задоволенні позову.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача з огляду на відмову в задоволенні позовних вимог.

Виходячи з приписів ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Як зазначено у ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Під час первісного розгляду цієї справи відповідачем було заявлено до стягнення з відповідача 105 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Під час нового розгляду цієї справи відповідач у відзиві на позовну заяву (додатковому) від 25.01.2023 також просить стягнути з позивача на свою користь 105 000,00 грн. як відшкодування понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач під час первісного розгляду цієї справи щодо понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу заперечував та зазначив, що згідно з умовами договору про надання правничої допомоги 15 000 грн. коштує підготовка усіх процесуальних документів у справі та участь у судових засіданнях в цілому, а не окремо. 27 000 грн. адвокат нарахував за надання правничої допомоги за підготовку процесуальних документів, але до цього часу за це саме він вже нарахував окремо 15 000 грн. Ще раз окремо адвокат нарахував 15 000 грн. за участь у судових засіданнях, але згідно з умовами договору про надання правничої допомоги 15 000 грн. коштує підготовка усіх процесуальних документів у справі та участь у судових засіданнях в цілому, а не окремо. Позивач вважає заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу надмірно завищеними та неспівмірними з обсягом наданих послуг, що не відповідає принципам співмірності та розумності, у зв`язку з чим просить суд задовольнити частково вимогу відповідача у розмірі 21000,00 грн.

Згідно із ст.126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 26, 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Обов?язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано копії: рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару ради адвокатів Чернігівської області від 16.04.2021; звіту за Договором про надання правничої допомоги адвокатом Павленко А.В. від 22.10.2021; Акту підтвердження виконаної роботи від 15.07.2022; рахунку № 16 від 15.07.2022 на суму 105 000,00 грн.; Договору про надання правничої допомоги адвокатом від 22.10.2021 з додатком; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які відповідач ТОВ ІНСПЕЦПРОМ очікує понести у зв?язку із розглядом справи №927/1067/21 в Господарському суді Чернігівської області;

На підтвердження наявності у представника відповідача Павленка Андрія Васильовича статусу адвоката, суду надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №361 від 27.12.2007, а також довіреність на право представляти інтереси відповідача від 22.10.2021.

Відповідно до п.2.1.,2.2. Договору про надання правничої допомоги адвокатом від 22.10.2021, укладеного між адвокатом Павленком Андрієм Васильовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю ІНСПЕЦПРОМ, за виконану роботу клієнт сплачує адвокату гонорар, розмір, порядок обчислення та виплати якого визначаються в Додатку №1, який є невід??ємною частиною Договору.

Фактичні видатки, пов?язані з виконанням адвокатом Договору сплачуються клієнтом відповідно до наданих адвокатом розрахункових документів, підтверджуючих дані витрати. Порядок обчислення фактичних витрат визначається в Додатку №1, який є невід?ємною частиною Договору.

У відповідності до Звіту від 15.07.2022 за Договором про надання правничої допомоги адвокатом Павленка А.В. від 22.10.2021 та Акту підтвердження виконаної роботи від 15.07.2022 загальна сума гонорару становить 105 000,00 грн. (а.с.162-164 т.3).

Оцінивши витрати з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, суд дійшов висновку, що сума гонорару є неспівмірною з обсягом наданих послуг, що не відповідає принципам співмірності та розумності.

Враховуючи те, що обсяг виконаних адвокатом послуг на правничу допомогу дублюється, суд вважає, що витрати відповідача щодо наданої правничої допомоги, які він просить стягнути з позивача є необґрунтовано завищеними, а тому розмір відповідних витрат підлягає обмеженню сумою 25000 грн.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову про заборону Tовариству з обмеженою відповідальністю ІНСПЕЦПРОМ виготовлення продукту, в тому числі ЕВП Адрос АШ-01В, із застосуванням запатентованої корисної моделі згідно патенту України № 87139 від 27.01.2014 Приглушувач інфрачервоного випромінювання авіаційного газотурбінного двигуна, застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях, відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма АДРОН (код ЄДРПОУ 22909573, вул. Юрія Іллєнка, буд.2/10, м.Київ, 04050) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНСПЕЦПРОМ (код ЄДРПОУ 39791716, вул. Шевченка, 144, м.Чернігів, 14020) 25 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст.256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 26.04.2023.

Суддя Ю.В. Федоренко