Постанова

від 30.08.2023 по справі 927/1067/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2023 р. Справа№ 927/1067/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Сотнікова С.В.

Остапенка О.М.

Секретар судового засідання: Гудько А.В.

За участю представників учасників справи:

від ТОВ «Науково-виробнича фірма «Адрон»: Тураш С.М. - за ордер серія СВ № 1045550 від 06.02.2023;

від ТОВ «ІНСПЕЦПРОМ»: Павленко А.В. - за ордером серія СВ № 1049739 від 31.07.2023;

від Міністерства оборони України: Дідовець Ю.В.- у відповідності до виписки з ЄДРПОУ.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.04.2023 у справі № 927/1067/21 (суддя Федоренко Ю.В., повний текст рішення складено та підписано - 26.04.2023)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Публічне акціонерне товариство «МОТОР СІЧ»

2) Міністерство оборони України

про заборону вчинення певних дій

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

18.10.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон» (надалі також ТОВ «НВФ «Адрон»/позивач/скаржник) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» (надалі також ТОВ «ІНСПЕЦПРОМ»/відповідач) про заборону вчинення певних дій, у прохальній частині якого позивач просить суд: заборонити TOB «ІНСПЕЦПРОМ» виготовлення продукту, в тому числі ЕВП «Адрос» АШ-01В, із застосуванням запатентованої корисної моделі згідно патенту України № 87139 від 27.01.2014 «Приглушувач інфрачервоного випромінювання авіаційного газотурбінного двигуна», застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Ліцензійний договір № 1Л-16 від 18.08.2016, укладений між сторонами, був розірваний позивачем 11.08.2020, проте Товариство з обмеженою відповідальністю» «ІНСПЕЦПРОМ» продовжує виробництво та постачання ліцензійної продукції.

Історія справи

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.07.2022 у справі № 927/1067/21 (суддя Белов С.В.) у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.07.2022 у справі № 927/1067/21 (суддя Белов С.В.) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» 13 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.07.2022 у справі № 927/1067/21 скасовано; прийнято нове, яким позов задоволено.

Постановами Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.07.2022 у справі № 927/1067/21 скасовано, прийнято нові рішення, якими у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «ІНСПЕЦПРОМ» відмовлено.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2022 рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.07.2022, додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.07.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 у справі № 927/1067/21 скасовано; справу передано на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 927/1067/21 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи по суті не було встановлено: обставини, які стали підставою для проведення перевірки та її мета; обсяг документів, який вимагався позивачем для проведення перевірки, їх період; чи виготовляється/використовується відповідачем корисна модель згідно патенту України від 27.01.2014 № 87139 після направлення позивачем повідомлення про одностороннє розірвання договору. Крім того, у постанові касаційної інстанції зазначено, що суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин, наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб, тобто визначити чи є обраний позивачем спосіб захисту ефективним.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

За наслідками нового розгляду, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.04.2023 у справі № 927/1067/21 (суддя Федоренко Ю.В., повний текст рішення складено та підписано - 26.04.2023) у задоволенні позову відмовлено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Судове рішення прийнято з посиланням на приписи ст.ст. 20, 154, 174, 188, 193, 218 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст.ст. 4, 5, 13, 14, 75, 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), ст.ст. 11, 15, 16, 263, 418, 426, 460, 462, 464, 509, 525, 530, 598, 611, 612, 615, 651, 1108, 1109, 1110, 1113 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», ст.ст. 26, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та мотивоване тим, що ТОВ «НВФ «Адрон» не доведено обставин невиконання відповідачем умов Ліцензійного договору, що свідчить про відсутність у позивача беззаперечних підстав для одностороннього розірвання Ліцензійного договору № 1Л-16 від 18.08.2016 з 11.08.2020, а отже, договір між сторонами не розірвано, між сторонами існують правовідносини за цим договором.

Також, місцевим господарським судом прийнято до уваги відсутність підстав для одностороннього розірвання Ліцензійного договору № 1Л-16 від 18.08.2016 з ініціативи Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон», у зв?язку з чим на час розгляду справи Ліцензійний договір №1Л-16 від 18.08.2016 є чинним та не припиненим і між сторонами існують правовідносини; враховуючи, що позивачем не заявлено вимогу про відшкодування заподіяних йому прямих збитків; заподіяння прямих збитків позивачу не встановлено та розмір збитків не під час розгляду цієї справи не визначався, зазначене виключає можливість застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права, як такого, що не відновить порушеного права позивача, а відтак, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що витрати відповідача щодо наданої правничої допомоги, які він просить стягнути з позивача є необґрунтовано завищеними, а тому, розмір відповідних витрат підлягає обмеженню сумою 25 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення її доводів

Не погодившись із вищевказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.04.2023 у справі № 927/1067/21 та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити; заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» виготовлення продукту, в тому числі ЕВП «Адрос» АШ-01В, із застосуванням запатентованої корисної моделі відповідно до патенту України № 87139 від 27.01.2014 «Приглушувач інфрачервоного випромінювання авіаційного газотурбінного двигуна», застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях.

У апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон» зазначає, зокрема, що відповідач мав фактичну можливість надати позивачу на виконання п. 9.2. ліцензійного договору, бухгалтерські документи за період з квітня 2019 року по липень 2020 року.

При цьому, скаржник зазначає, що відповідно до ухвали Вищого антикорупційного суду від 11.02.2020 у справі № 991/794/20 вилучалися не всі оригінали первинних документів. Як вбачається з тексту зазначеного судового рішення, по п`яти видатковим накладним (№ 114 від 28.11.2018, № 1 від 31.05.2019, № 6 від 13.02.2019, № 8 від 18.02.2019, № 23 від 05.04.2019) вилучались лише їх копії, а отже, оригінали залишились у відповідача, відтак останній мав можливість надати їх позивачу на виконання п. 9.2. ліцензійного договору.

Крім цього, на виконання вимог ухвали Вищого антикорупційного суду від 11.02.2020 у справі № 991/794/20 взагалі не вилучались бухгалтерські документи по договору укладеному між відповідачем та ПАТ «Мотор Січ» № 9155-19Д (УЗ) від 26.07.2019.

На переконання Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон», останнім доведено обставини невиконання відповідачем умов ліцензійного договору, а отже, наявні підстави для одностороннього розірвання позивачем договору, що відбулося у порядку визначеному ліцензійним договором, який було розірвано з 11.08.2020, тому позивач не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для розірвання ліцензійного договору.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

26.07.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) від Міністерства оборони України надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому третя особа-2 зазначила, що відповідно до інформації Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України, яка міститься в матеріалах справи, договорів між Товариством з обмеженою відповідальністю» «ІНСПЕЦПРОМ» та Міністерством оборони України, на закупівлю ЕВП «Адрос» АШ-01В не укладалось.

01.08.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) від Товариства з обмеженою відповідальністю» «ІНСПЕЦПРОМ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким відповідач просить суд, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.04.2023 у справі № 927/1067/21 - без змін; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Поляков Б.М., судді: Доманська М.Л., Отрюх Б.В.

30.09.2023 від головуючого судді (судді-доповідача) Полякова Б.М. надійшла заява про самовідвід.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 у справі № 927/1067/21 заяву головуючого судді Полякова Б.М. про самовідвід від участі у розгляді справи № 927/1067/21 задоволено; відведено суддю Полякова Б.М. від участі у розгляді справи № 927/1067/21; матеріали справи № 927/1067/21 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/432/23 від 12.06.2023 у зв`язку із задоволенням заяви судді Полякова Б.М. про самовідвід від участі у розгляді справи № 927/1067/21, призначено повторний автоматизований розподіл даної справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Сотніков С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі № 927/1067/21 витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/1067/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ»; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Публічне акціонерне товариство «МОТОР СІЧ»; 2) Міністерство оборони України про заборону вчинення певних дій. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.04.2023 у справі № 927/1067/21 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 927/1067/21.

30.06.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 927/1067/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 у справі № 927/1067/21, зокрема, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон» задоволено та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.04.2023 у справі № 927/1067/21; відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.04.2023 у справі № 927/1067/21 призначено на 30.08.2023.

Явка представників сторін

30.08.2023 у судове засідання з`явилися представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» та Міністерства оборони України.

У судове засідання 30.08.2023 не з`явився представник Публічного акціонерного товариства «МОТОР СІЧ», який повідомлявся про час, місце та дату судового засідання завчасно та належним чином; про причини нез`явлення суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Також, нормами ст. 120 ГПК України передбачено можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.

Слід зазначити, що копія ухвали Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 у справі № 927/1067/21 була надіслана судом апеляційної інстанції на електрону адресу та в електронні кабінети учасників справи, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного документа та довідкою про доставку електронного листа.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходить з того, якщо учасник справи надав суду електронну адресу, зазначивши її у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник справи бажає/не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на зазначене, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Разом з тим, колегія суддів робить акцент на тому, що відповідно до приписів частин 6 та 7 статті 6 ГПК України: «Адвокати, реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку».

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).

Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за участю представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» та Міністерства оборони України.

Заяви/клопотання заявлені учасниками справи

16.08.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) від Товариства з обмеженою відповідальністю» «ІНСПЕЦПРОМ» надійшли додаткові пояснення по справі, згідно з якими відповідач просить суд, зокрема, визнати причину пропуску строку подачі доказів поважною, поновити (продовжити) строк подання доказів. Долучити до матеріалів справи в якості письмових доказів документи у відповідності до додатку.

Дану вимогу, у розрізі долучення до матеріалів справи письмових доказів, суд апеляційної інстанції прийняв як клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів.

У судовому засіданні 30.08.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальністю» «ІНСПЕЦПРОМ» підтримав клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів та просив його задовольнити.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон» у судовому засіданні 30.08.2023 заперечував проти задоволення вищевказаного клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю» «ІНСПЕЦПРОМ» та просив відмовити у його задоволенні.

30.08.2023 у судовому засіданні представник Міністерства оборони України не заперечував проти задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю» «ІНСПЕЦПРОМ» про долучення до матеріалів справи письмових доказів.

За наслідками розгляду зазначеного вище клопотання відповідача, постановлено ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у справі № 927/1067/21, якою визнано поважними причини пропуску строку Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» для подання доказів; задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» про поновлення строку на подання письмових доказів; задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» про долучення до матеріалів справи письмових доказів.

Позиції учасників справи

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон» у судовому засіданні 30.08.2023 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просив її задовольнити, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.04.2023 у справі № 927/1067/21 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

У судовому засіданні 30.08.2023 представники Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» та Міністерства оборони України заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон» з 24.01.2014 належить право інтелектуальної власності на корисну модель «Приглушувач інфрачервоного випромінювання авіаційного газотурбінного двигуна», що засвідчено патентом № 87139.

На підставі даного патенту виготовляється продукція (виріб): Екранно-вихлопний пристрій «Адрос» АШ-01В.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон» (ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» (ліцензіат) укладено ліцензійний договір № 1Л-16 (надалі Ліцензійний договір).

Відповідно до п. 2.1. Ліцензійного договору, ліцензіар надає ліцензіатові на термін дії цього договору та за винагороду, що сплачується ліцензіатом, виключну ліцензію на використання патенту № 87139 (пріоритет від 27.01.2014) «Приглушувач інфрачервоного випромінювання авіаційного газотурбінного двигуна» на території. При цьому Ліцензіатові надається право: - на виробництво ЕВП «Адрос» АШ-01В, створених на базі патенту, вказаного в п. 1.1 договору (зокрема, з використанням при необхідності спеціального обладнання, комплектуючих вузлів, деталей та сировини, що застосовуються Ліцензіаром); - продаж ЕВП «Адрос» АШ-01В, як на території, так і за її межами.

За змістом п. 5.7. Ліцензійного договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком обставин, які не можливо подолати. Під обставинами, які не можливо подолати, необхідно розуміти обставини, що виникли після укладання цього договору внаслідок подій надзвичайного характеру, які Сторона не могла ні передбачити, ні подолати розумними мірами.

В силу п. 7.1., 7.2., 7.4. Ліцензійного договору поточні відрахування (роялті), що сплачуються ліцензіатом Ліцензіарові визначені шляхом переговорів. Розмір таких відрахувань складає 30 (тридцята) відсотків від продажної ціни продукції за ліцензією (без урахування ПДВ і комісійної винагороди та витрат комісіонера-спецекспортера), 30 (тридцять) відсотків від продажної ціни спеціальної продукції та спеціального обладнання, виготовлених Ліцензіатом (без урахування ПДВ і комісійної винагороди та витрат комісіонера-спецекспортера) і 50 (п`ятдесят відсотків від продажної ціни субліцензії або ціни договору (контракту) на продаж технології (без урахування ПДВ і комісійної винагороди та витрат комісіонера-спецекспортера). У випадку реалізації продукції за ліцензією або спеціальної продукції та спеціального обладнання за іноземну валюту такі відрахування сплачуються за курсом продажу отриманої Ліцензіатом валюти на Українській міжбанківській валютній біржі.

Платежі, передбачені п. 7.1., здійснюються ліцензіатом на користь ліцензіара протягом 10 (десяти) банківських днів після завершення експортно-імпортної операції за кожним договором поставки або контрактом на реалізацію ліцензіатом продукції за ліцензією, спеціальної продукції та спеціального обладнання, субліцензії або технології. Датою реалізації визначається дата складання вантажної митної декларації або надходження на рахунок ліцензіата не менше 95% грошових коштів від вартості продукції за кожним укладеним з ліцензіатом контрактом (договором) або договором поставки. У разі несвоєчасного здійснення платежів, передбачених п. 7.1. ліцензіат сплачує ліцензіарові пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожну добу затримки, але не більшу, ніж 20% від суми заборгованості.

Після завершення терміну дії цього договору, його розірвання, або втрати чинності, його положення будуть діяти до остаточного врегулювання фінансових зобов`язань, що виникли в період дії даного договору.

Відповідно до п. 9.2. Ліцензійного договору ліцензіар або його представник має право робити перевірку даних, що відносяться до обсягу виробництва і реалізації продукції за ліцензією і спеціальної продукції та спеціального обладнання, субліцензії або технології на підприємстві Ліцензіата і його субліцензіатів, за зведеними бухгалтерськими даними та первинними бухгалтерськими документами. Ліцензіат зобов`язаний забезпечити можливість такої перевірки.

Пунктами 14.1., 14.2., 14.3., 14.5. Ліцензійного договору сторони погодили, що цей договір укладено терміном на 10 (десять) років і набирає сили з дати його підписання та реєстрації відповідними компетентними органами країни Ліцензіара і Ліцензіата, якщо це необхідно, але не пізніше 4 (чотирьох) місяців від дати підписання.

Даний договір може бути продовжений за взаємною згодою сторін.

Якщо Ліцензіат порушить пункти, викладені у розділах 2, 7, 9, 10, 12, пунктах 15.3, 15.7 цього договору, та протягом 15 діб після письмового попередження Ліцензіара не усуне їх, то Ліцензіарові надається право розірвати цей договір шляхом відправлення письмового повідомлення Ліцензіату і зажадати відшкодування заподіяних йому прямих збитків.

Якщо цей договір втратить силу після закінчення терміну його дії чи до закінчення терміну його дії внаслідок порушення цього договору ліцензіатом, то ліцензіат позбавляється права виробництва та продажу продукції за ліцензією, а також використовувати патент та «know-how» у будь-якій іншій формі, і зобов`язаний повернути ліцензіарові всю технічну документацію.

Згідно з п. 15.3., п. 15.7. Ліцензійного договору, коригування розмірів поточних відрахувань (роялті) здійснюється за погодженням на це ліцензіара і ліцензіата та оформлюється окремим рішенням, або додатковою угодою до цього договору з посиланням на цей пункт ліцензійного договору.

Величина продажної ціни (з урахуванням коефіцієнту К) за формулою, вказаною у п. 1.5 визначаються спільно ліцензіатом і ліцензіаром для кожного договору (контракту) на поставку продукції за ліцензією, спеціальної продукції, субліцензії або технології та фіксуються у вищезгаданому договорі (контракті) або комісійному договорі. Погодження ціни здійснюється шляхом переговорів або обміну листами.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» підписано додаток № 1 до Ліцензійного договору від 18.08.2016 № 1Л-16 «Патентна документація», додаток № 2 до Ліцензійного договору від 18.08.2016 № 1Л-16 «Перелік технічної документації, яка передається», додаток № 3 до ліцензійного договору від 18.08.2016 № 1Л-16 «Гарантовані показники АВП «Адрос» АШ-01В.

16.11.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» підписано акт приймання-передачі робочої конструкторської документації, в якому зазначено, що цей акт склали Генеральний директор ТОВ «НВФ «Адрон», з однієї сторони і директор ТОВ «ІНСПЕЦПРОМ», з іншої сторони, про те, що ТОВ «НВФ «Адрон» передала, а ТОВ «ІНСПЕЦПРОМ» прийняло один екземпляр копії № 2 робочої конструкторської документації на виріб «Адрос» АШ-01В ЄААЖ.451266.500.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі №927/664/19 встановлено, що 16.11.2017 між сторонами підписано приймально-передавальний акт про передачу конструкторської документації на виріб «Адрос» АШ-01В ЄААЖ.451266.500, в якому зазначено: «Підстава: ліцензійний договір № 1Л-16 від 18.08.2016. Ми, що нижче підписалися: представник ТОВ «НВФ «Адрон», Генеральний директор Микола Іванович Архипов, з однієї сторони та представник ТОВ «Інспецпром», директор Сергій Геннадійович Масленніков з іншої сторони склали дійсний акт про те, що ТОВ НВФ «Адрон» передав, а ТОВ «Інспецпром» прийняв конструкторську документацію на виріб «Адрос» АШ-01В ЄААЖ.451266.500. Додаток: опис».

Приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 11.02.2020 у справі № 991/794/20 накладено арешт на речі та документи, вилучені 21.01.2020 під час обшуку за місцем розташування ТОВ «Інспецпром», перелік яких наведено в ухвалі суду.

В подальшому, 02.07.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон» направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» вимогу № 1/7/20 від 01.07.2020 про виконання зобов`язання щодо забезпечення можливості проведення перевірки, відповідно до умов пункту 9.2. Ліцензійного договору від 18.08.2016 № 1Л-16 (отримано ТОВ «ІНСПЕЦПРОМ» 06.07.2020), в якій просило відповідно до пункту 9.2 ліцензійного договору забезпечити можливість проведення перевірки даних, що відносяться до обсягу виробництва і реалізації продукції за ліцензією і спеціальної продукції та спеціального обладнання, субліцензії або технології на підприємстві ТОВ «ІНСПЕЦПРОМ» у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

У відповідності до акту від 13.07.2020 про порушення пункту 9.2. Ліцензійного договору, що складений посадовими особами позивача, відповідачем було відмовлено у допуску для перевірки.

13.07.2020 відповідачем направлено на адресу позивача претензію № 2 вих. № 423 від 13.07.2020, у якій повідомлено про тимчасову неможливість ТОВ «ІНСПЕЦПРОМ» забезпечення перевірки представниками ТОВ «НВФ «Адрон», зазначено про вилучення документів, які стосуються виробу ЕВП «Адрос» АШ-01В за Ліцензійним договором від 18.08.2016 № 1Л-16 та доцільність вирішення питання про виконання вимог пункту 9.2. ліцензійного договору після закінчення карантинних заходів, визначення конкретного переліку даних, інформації та документів, що підлягають перевірці, виконання умов п.2.2, 5.2, 5.3, 6.1 Ліцензійного договору ТОВ «НВФ «Адрон».

16.07.2020 позивачем направлено на адресу відповідача попередження про усунення порушень пункту 9.2. ліцензійного договору, в якому позивач звертається з письмовим попередженням щодо необхідності негайного виконання відповідачем вимог пункту 9.2. ліцензійного договору щодо забезпечення проведення перевірки представниками позивача або надання копії протоколу обшуку разом з доданим до нього описом вилучених документів. При цьому позивач вказав, що у разі не усунення порушень умов пункту 9.2. ліцензійного договору, останній буде вимушений у відповідності до пункту 14.3. ліцензійного договору розірвати ліцензійний договір.

22.07.2020 відповідачем направлено на адресу позивача претензію № 3 від 22.07.2020 вих. № 444, в якій повідомлено про невідповідність фактів щодо неможливості проведення перевірки дійсності, наголошено на відсутності документів на підприємстві та зазначено про неможливість розірвання договору в односторонньому порядку.

27.07.2020 позивачем направлено на адресу відповідача відповідь на претензію № 2 від 13.07.2020 (вих№423), в якій повідомлено, що посилання на неможливість проведення вказаної перевірки у зв`язку з карантином є безпідставними, зазначено, що обмежувальні карантинні заходи не містять жодних обмежень з приводу перевірки одного суб`єкту господарської діяльності іншим, вказано на безпідставність відмови в проведенні перевірки, оскільки у відповідача має бути в наявності примірник протоколу обшуку разом з доданим до нього описом вилучених документів.

Листом вих.№5/8/20 від 07.08.2020 позивач повідомив відповідача (отриманий останнім 11.08.2020) про розірвання Ліцензійного договору № 1Л-16 від 18.08.2016. Підставами розірвання Ліцензійного договору в односторонньому порядку позивачем визначено: - незабезпечення ліцензіатом можливості проведення перевірки ліцензіаром у відповідності до п.9.2. Ліцензійного договору; - неусунення порушень умов п.9.2. Ліцензійного договору у визначений ліцензіаром строк; - безпідставну відмову у проведенні перевірки; - ненадання доказів в підтвердження відсутності документів у ліцензіата.

Претензією № 4 від 14.08.2020 відповідач повідомив позивача про тимчасову неможливість забезпечення проведення перевірки представників позивача до усунення об`єктивних обставин, зазначених у претензії, про відсутність причин та правових підстав в односторонньому розірванні договору.

Претензією № 4/1 (вих.533 від 08.09.2020) відповідач повідомив позивача про тимчасову неможливість забезпечення перевірки у зв`язку з карантином та відсутністю необхідних для перевірки документів, а також про відсутність правових підстав для розірвання Ліцензійного договору в односторонньому порядку.

Претензією № 5 від 16.09.2020 відповідач повідомив позивача про необхідність дотримання та виконання умов договору, просив на виконання його умов надати для узгодження та підписання проект договору авторського нагляду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» та Міністерства оборони України, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон» не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В силу ст. 154 ГК України відносини, пов`язані з використанням в господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються цим Кодексом та іншими законами. До відносин, пов`язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 155 ГК України об`єктами права інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються, зокрема, корисні моделі. Загальні умови захисту прав інтелектуальної власності на об`єкти, зазначені у цій статті, визначаються Цивільним кодексом України.

Статтею 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

У відповідності до ч.ч. 2-4 ст. 426 ЦК України особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об`єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Винахід (корисна модель) результат інтелектуальної, творчої діяльності людини в будь-якій сфері технології.

Частиною 2 статті 460 ЦК України передбачено, що об`єктом корисної моделі може бути пристрій або процес у будь-якій сфері технології.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 462 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на винахід і корисну модель засвідчується патентом.

За змістом ст. 463 ЦК України суб`єктами права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок є: 1) винахідник, автор промислового зразка; 2) інші особи, які набули прав на винахід, корисну модель та промисловий зразок за договором чи законом.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 464 ЦК України визначено, що майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є: 1) право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка; 2) виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії); 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту (свідоцтва), якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1108 ЦК України особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) дозвіл на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.

Положеннями ст. 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Зазначена стаття повністю кореспондується зі ст. 174 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 1 статті 1109 ЦК України визначено, що за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності визначеним способом (способами) протягом певного строку на певній території, а ліцензіат зобов`язується вносити плату за використання об`єкта, якщо інше не встановлено договором.

Ліцензіар може відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення ліцензіатом встановленого договором терміну початку використання об`єкта права інтелектуальної власності. Ліцензіар або ліцензіат можуть відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення другою стороною інших умов договору (ч. 2 ст. 1110 ЦК України).

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 1113 ЦК України за договором про передання майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що є суб`єктом майнових прав на об`єкт права інтелектуальної власності) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах. Укладення договору про передання майнових прав інтелектуальної власності не впливає на ліцензійні договори, які було укладено раніше.

Приписами ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.

В силу ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

За змістом ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Частиною 1 статті 188 ГК України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України).

Виходячи із положень абз. 1 ч. 2, ч.ч. 5, 6 ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що надаються патентом. Власник патенту має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) на підставі ліцензійного договору, а щодо секретного винаходу (корисної моделі) такій дозвіл надається тільки за погодженням із Державним експертом.

Приписами ч. 2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Нормами ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Необхідно вказати, що Верховний Суд, направляючи дану справу на новий розгляд, у постанові від 20.12.2022 у справі № 927/1067/21 зазначив, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи по суті не було встановлено: обставини, які стали підставою для проведення перевірки та її мета; обсяг документів, який вимагався позивачем для проведення перевірки, їх період; чи виготовляється/використовується відповідачем корисна модель згідно патенту України від 27.01.2014 № 87139 після направлення позивачем повідомлення про одностороннє розірвання договору. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин, наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб, тобто визначити чи є обраний позивачем спосіб захисту ефективним.

Згідно з ч. 5 ст. 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Судом встановлено факт укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон» (ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» (ліцензіат) Ліцензійного договору № 1Л-16 від 18.08.2016.

В силу ст.ст. 615, 651 ЦК України розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на розірвання з 11.08.2020 Ліцензійного договору № 1Л-16 від 18.08.2016, на підставі п. 14.3. Ліцензійного договору, у зв?язку з порушенням відповідачем умов п. 9.2. Ліцензійного договору та не виконання останнім обов`язку щодо забезпечення позивачу можливості перевірки даних, що відносяться до обсягу виробництва і реалізації продукції за ліцензією і спеціальної продукції та спеціального, обладнання, субліцензії або технології на підприємстві відповідача.

Відтак, враховуючи ст.ст. 74, 76, 79 ГПК України, позивач повинен довести належними та вірогідними доказами розірвання Ліцензійного договору №1Л-16 від 18.08.2016 в односторонньому порядку за наявності визначених Ліцензійним договором умов (підстав).

У п. 14.3. Ліцензійного договору № 1Л-16 від 18.08.2016 визначено умови, за наявності яких Ліцензійний договір № 1Л-16 від 18.08.2016 може бути розірваний в односторонньому порядку, а саме: якщо Ліцензіат порушить пункти, викладені у розділах 2, 7, 9, 10, 12, пунктах 15.3, 15.7 цього договору, та протягом 15 діб після письмового попередження Ліцензіара не усуне їх, то Ліцензіарові надається право розірвати цей договір шляхом відправлення письмового повідомлення Ліцензіату і зажадати відшкодування заподіяних йому прямих збитків.

Отже, право ліцензіара або його представника робити перевірку даних, що відносяться до обсягу виробництва і реалізації продукції за ліцензією і спеціальної продукції та спеціального обладнання, субліцензії або технології на підприємстві Ліцензіата і його субліцензіатів, за зведеними бухгалтерськими даними та первинними бухгалтерськими документами, а також зобов`язання забезпечити можливість такої перевірки ліцензіатом передбачено приписами пункту 9.2. Ліцензійного договору № 1Л-16 від 18.08.2016.

За доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон», обставинами, які стали підставою для проведення перевірки є закріплення в укладеному між позивачем та відповідачем Ліцензійному договорі № 1Л-16 від 18.08.2016 право позивача проводити відповідну перевірку (п. 9.2. Ліцензійного договору № 1Л-16 від 18.08.2016).

Метою ініційованої позивачем перевірки даних, що відносяться до обсягу виробництва і реалізації продукції за ліцензією і спеціальної продукції та спеціального обладнання, субліцензії або технології на підприємстві Ліцензіата і його субліцензіатів, за зведеними бухгалтерськими даними та первинними бухгалтерськими документами позивач визначає встановлення належного виконання відповідачем умов Ліцензійного договору в частині фінансових зобов?язань відповідача перед позивачем (розділ 7 Ліцензійного договору), оскільки відповідач жодного разу не виплатив позивачу винагороду за користування патентом.

У вимозі вих. №1/7/20 від 01.07.2020 про виконання зобов`язання щодо забезпечення можливості проведення перевірки, відповідно до умов п. 9.2. Ліцензійного договору № 1Л-16 від 18.08.2016, позивач просив відповідача підготувати первинні документи та реєстри аналітичного обліку за рахунками бухгалтерського обліку 231, 26, 36, та 681 за період з 18.08.2016 (дата підписання ліцензійного договору), а також попередив, що зазначена перевірка даних буде проведена з дотриманням вимог постанови КМУ № 392 від 20.05.2020 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2 та етапів послаблення протиепідемічних заходів» та постанови КМУ № 500 від 17.06.2020 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», у зв?язку з чим будь-які посилання на неможливість проведення вказаної перевірки у зв?язку з карантином будуть безпідставними та не приймаються до уваги.

З огляду на приписи п. 5.7. Ліцензійного договору невиконання договору може бути зумовлено обставинами, які неможливо подолати, для характеристики яких сторони передбачили наступні критерії: надзвичайний характер; не можливість їх передбачення; не можливість їх подолання розумними мірами.

Відповідно до п. 5.8 Ліцензійного договору у випадках, передбачених п. 5.7, термін виконання зобов`язань за цим договором відкладається на час, протягом якого діють такі обставини та їх наслідки.

Обставини, які не можливо подолати, є такими тоді, коли учасник правовідносин не міг їм запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Відповідні обставини унеможливлюють виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Виходячи з приписів п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України непереборна сила - це надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом ч. 2 ст. 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення введеного карантину до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20 (п. 40), від 03.08.2022 у справі № 914/374/21 (п. 99).

Існування карантину в Україні не може бути враховано в якості обставин звільнення відповідача від обов`язку виконувати договір в частині обов`язку забезпечити можливість позивачу проведення перевірки, обумовленої п. 9.2. Ліцензійного договору, та не може бути оцінено як обставину, яку неможливо подолати (п. 5.7. Ліцензійного договору), або як надзвичайну або невідворотну за даних умов подію (непереборна сила).

Вказане спростовує доводи відповідача про те, що обмеження, обумовлені карантином є перепоною для проведення перевірки.

У пункті 9.2. Ліцензійного договору № 1Л-16 від 18.08.2016 сторони погодили, що перевірка даних, що відносяться до обсягу виробництва і реалізації продукції за ліцензією і спеціальної продукції та спеціального обладнання, субліцензії або технології на підприємстві Ліцензіата і його субліцензіатів, здійснюється за зведеними бухгалтерськими даними та первинними бухгалтерськими документами.

Оскільки перевірка даних, яку намагався провести позивач забезпечується насамперед зведеними бухгалтерськими даними та первинними бухгалтерськими документами, позивач у вимозі вих. № 1/7/20 від 01.07.2020 просив відповідача підготувати первинні документи та реєстри аналітичного обліку за рахунками бухгалтерського обліку 231, 26, 36, та 681 за період з 18.08.2016 (дата підписання ліцензійного договору).

З матеріалів справи вбачається, що в рамках кримінального провадження № 62019000000000922 від 21.06.2019, детективами Національного антикорупційного бюро України 21.01.2020 застосовано арешт та вилучено у Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» документи, які стосуються виготовлення та реалізації ЕВП «Адрос» АШ-01В, що підтверджується ухвалою Вищого антикорупційного суду від 11.02.2020 у справі № 911/794/20.

Листами № 423 від 13.07.2020 та № 444 від 22.07.2020 відповідач повідомив позивача про фактичну відсутність документів на підприємстві внаслідок їх вилучення та про тимчасову неможливість забезпечення перевірки представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон».

Доводи позивача про порушення відповідачем умов п. 9.2 договору є необґрунтованими, оскільки даним пунктом передбачено право ліцензіара або його представника на перевірку даних, що відносяться до обсягу виробництва і реалізації продукції за ліцензією і спеціальної продукції та спеціального обладнання, субліцензії або технології на підприємстві ліцензіата і його субліцензіатів, за зведеними бухгалтерськими даними та первинними бухгалтерськими документами, при цьому умовами договору не узгоджено строків попередження ліцензіата про проведення ліцензіаром перевірки, а також строків забезпечення ліцензіатом можливості такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не відмовляв позивачу у проведенні перевірки даних щодо обсягу виробництва і реалізації продукції за ліцензією, а повідомив про тимчасову неможливість забезпечення перевірки в зв?язку із вилученням документів в рамках кримінального провадження.

Так, матеріали справи містять запит представника відповідача, адвоката Павленка А.В. № 08/10 від 25.10.2021 направлений Національному антикорупційному бюро України, у якому адвокат просить надати інформацію в якій установі на даний час знаходяться вилучені під час обшуку 21.10.2020 у ТОВ «ІНСПЕЦПРОМ» документи та чи поверталися документи щодо виготовлення та реалізації ЕВП «Адрос» АШ-01В ТОВ «ІНСПЕЦПРОМ».

У листі № 0413-252/33532 від 01.11.2021 Національне антикорупційне бюро України повідомило, що документи, вилучені 21.06.2020 під час обшуку, на час надання відповіді не повертались посадовим особам відповідача.

Вказане свідчить про вчинення відповідачем дій на виконання умови Ліцензійного договору та надання позивачу запитувані дані та документи, але фактична відсутність на підприємстві ТОВ «ІНСПЕЦПРОМ» первинних документів та реєстрів аналітичного обліку за рахунками бухгалтерського обліку 231, 26, 36, та 681 за період з 18.08.2016 (дата підписання ліцензійного договору), які позивач просив відповідача підготувати у вимозі вих.№1/7/20 від 01.07.2020 для перевірки даних, унеможливила виконання відповідачем зобов?язань в частині, зокрема, надання позивачу зведених бухгалтерських даних та первинних бухгалтерських документів та позбавило можливості відповідача забезпечити проведення перевірку даних, що відносяться до обсягу виробництва і реалізації продукції за ліцензією і спеціальної продукції та спеціального, обладнання, субліцензії або технології на його підприємстві при фактичній відсутності (вилучені) витребуваних документів.

Поміж іншого, за доводами відповідача, провести перевірку обсягу виробництва і реалізації продукції за Ліцензійним договором (виробу ЕВП «Адрос» АШ-01В) у позивача виключно за реєстрами аналітичного обліку за рахунками 231, 26, 36, 681 практично неможливо, оскільки ці реєстри за рахунками містять узагальнюючу інформацію щодо фінансово-господарської діяльності відповідача за певний період і не виділяють (конкретизують) виготовлення саме виробу ЕВП «Адрос» АШ-01В за Ліцензійним договором № 1Л-16 від 18.08.2016 та реалізацію цієї конкретної продукції.

Посилання позивача на те, що надання запитуваних документів є обов`язком відповідача, а не правом, і відповідач не був позбавлений можливості надати позивачу інші документи щодо обсягу виробництва і реалізації виробу ЕВП «Адрос» АШ-01В спростовуються вищевикладеними обставинами.

Враховуючи вище зазначене, а також те, що умовами Ліцензійного договору № 1Л-16 від 18.08.2016 не узгоджено строків попередження ліцензіата про проведення ліцензіаром перевірки даних, що відносяться до обсягу виробництва і реалізації продукції за ліцензією і спеціальної продукції та спеціального, обладнання, субліцензії або технології на його підприємстві, а також строків забезпечення ліцензіатом можливості такої перевірки; не погоджено конкретних строків, щодо порядку виконання умов Ліцензійного договору, порушення яких надавало б позивачу право його одностороннього розірвання, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про недоведеність позивачем обставин невиконання відповідачем умов Ліцензійного договору, що свідчить про відсутність у позивача беззаперечних підстав для одностороннього розірвання Ліцензійного договору № 1Л-16 від 18.08.2016 з 11.08.2020, а відтак, договір між сторонами не розірвано, тобто між сторонами існують правовідносини за цим договором.

З аналізу п.п. 1.5., 7.1., 7.2., 15.7. Ліцензійного договору № 1Л-16 від 18.08.2016 вбачається, що Ліцензійний договір укладався з метою поставки продукції по експортно-імпортним контрактам, а поставка виробів для потреб оборони України взагалі не передбачала сплату роялті, а тому для перевірки експортних поставок виробів ЕВП «Адрос» АШ-01В необхідно здійснити перевірку документів, що підтверджують здійснення експортно-імпортних операцій TOB «ІНСПЕЦПРОМ».

Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів того, що TOB «ІНСПЕЦПРОМ» здійснювало поставку ЕВП «Адрос» АШ-01В по експортним контрактам за кордон.

Міністерство оборони України зазначило, що відповідно до інформації Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України, яка міститься в матеріалах справи, договорів між ТОВ «ІНСПЕЦПРОМ» та Міністерством оборони України на закупівлю ЕВП «Адрос» АШ-01В за період з 12.08.2020 до 05.10.2021 не укладалось.

Також, Публічне акціонерне товариство «МОТОР СІЧ» вказує на те, що виріб ЕВП «Адрос» АШ-01В є виробом виключно військового призначення, який визначений в Державному оборонному замовлені та наказом Міністра оборони України № 39 від 23.01.2017 прийнятий на постачання Збройних Сил України. Вказані вироби поставляються ТОВ «ІНСПЕЦПРОМ» за довгостроковими господарськими зобов`язаннями на адресу АТ «МОТОР СІЧ», яке встановлює їх на бойові гвинтокрили, які потім передає Міністерству оборони України. За умовами договорів та технічного паспорту гарантія виробу ЕВП «Адрос» АШ-01В 24 місяці, строк експлуатації 25 років. Під час гарантійного строку ТОВ «ІНСПЕЦПРОМ» за власний рахунок усуває всі технічні недоліки, які виявлені в виробах ЕВП «Адрос» АШ-01В.

Слід зазначити, що Публічним акціонерним товариством «МОТОР СІЧ» додано до матеріалів справи Договір №9155/19-Д (УЗ) від 26.07.2019 з додатками та додатковими угодами, укладений між ПАТ «МОТОР СІЧ» та TOB «ІНСПЕЦПРОМ», згідно з п.п. 1.1., 2.3., 2.4. якого постачальник зобов`язується виготовити і поставити, а покупець оплатити і прийняти продукцію, яка використовується для укомплектування (ремонту, модернізації) вертольоту (вертольотів) Мі-8, згідно доданих Специфікацій, які є невід`ємною частиною цього Договору. Гарантійний термін служби продукції, що поставляється 24 місяці з моменту поставки продукції. Гарантійний термін продукції збільшується на час перебування забракованої (відмовленої) продукції у постачальника. У разі виявлення виробничих дефектів (браку) в отриманій продукції постачальник здійснює заходи щодо усунення дефектів або заміну на якісну продукцію в місячний термін з дати отримання рекламаційного акту і за свій рахунок. Специфікації № 1, № 2, № 3 містять найменування продукції ЕВП «Адрос» АШ-01В.

Факт поставки товару (ЕВП «Адрос» АШ-01В) Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» Публічному акціонерному товариству «МОТОР СІЧ» за Договором № 9155/19-Д (УЗ) від 26.07.2019 підтверджується видатковими накладними № 4 від 05.03.2021, № 26 від 07.07.2021, № 28 від 10.08.2021, № 29 від 17.08.2021.

Крім того, до справи додано матеріали письмового листування між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» та Публічним акціонерним товариством «МОТОР СІЧ», яке підтверджує гарантійне, післягарантійне обслуговування, оплатний та безоплатний ремонт виробу ЕВП «Адрос» АШ-01В, виготовлення та надання додаткових комплектів запасних частин до нього.

Таким чином, вказані вище докази підтверджують виготовлення/використання відповідачем корисної моделі згідно патенту України від 27.01.2014 № 87139 після направлення позивачем повідомлення про одностороннє розірвання договору.

Також судом враховано, що наданий позивачем ліцензійний договір №ІЛ-22 від 22.07.2022 (а.с.107-113), укладений між позивачем (Ліцензіар) та Державною акціонерною холдинговою компанією «Артем» (Ліцензіат), за яким Ліцензіар надає Ліцензіатові на строк дії цього Договору за винагороду (роялті), що сплачується Ліцензіатом, одиночну ліцензію на використання патенту №146205 (пріоритет від 28.01.2021) «Приглушувач інфрачервоного випромінювання авіаційного газотурбінного двигуна» на Території, не спростовує доводів відповідача про те, що він є єдиним виробником в Україні виробів ЕВП «Адрос» АШ-01В за патентом України № 87139 (пріоритет від 27.01.2014), оскільки договором № ІЛ-22 від 22.07.2022 видано ліцензію на використання іншого патенту № 146205 (пріоритет від 28.01.2021).

Як зазначає Публічне акціонерне товариство «МОТОР СІЧ» заборона виготовлення продукту ЕВП «АДРОС» АШ-01В із застосуванням запатентованої корисної моделі згідно патенту України № 87139 від 27.01.2014, зробить неможливим для ТОВ «ІНСПЕЦПРОМ» подальше виконання своїх обов`язків по договорам укладеним ПАТ «МОТОР СІЧ» в частині гарантійного та післягарантійного ремонту вже виготовлених та встановлених на військові гелікоптери виробів ЕВП «Адрос» АШ-01В. Відповідно до нормативно-технічних вимог експлуатації гелікоптерів, в разі несправності будь-якого компоненту (в тому числі й ЕВП «Адрос» АШ-01В) та відсутності технічної підтримки, експлуатація літального апарату забороняється. ПАТ «МОТОР СІЧ» вважає, що спір стосовно виконання та розірвання Ліцензійного договору № 1Л-16 від 18.08.2016 повинен вирішуватися виключно в судовому порядку з урахуванням інтересів в тому числі ПАТ «МОТОР СІЧ».

Стосовно способу захисту.

В силу ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільний прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб ефективний захист порушеного права. Верховенство права, як основоположний принцип господарського судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Під предметом спору розуміється об`єкт спірних правовідносин, тобто благо, щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем. Предметом позову є частина позову, яка містить безпосередню матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд ухвалює рішення по суті. Предметом позову є позовні вимоги.

За результатами розгляду спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного право, якщо воно мало місце.

У § 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18 зазначено, що вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 203/5561/16, від 26.10.2022 у справі № 161/2915/20, від 26.10.2022 у справі № 570/2615/17.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2023 від 30.01.2003.

Водночас, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 по справі № 826/7380/15.

Судове рішення повинно сприйматися сторонами та суспільством у цілому як таке, що може бути ефективно реалізованим.

Суд застосовує спосіб захисту не з власної ініціативи, а відповідно до тих позовних вимог, які заявила сторона.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зробила висновок, що звертаючись до суду, особа наводить у позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, що не вимагає їх формулювання дослівно тими словосполученнями, які застосував законодавець у ст. 16 ЦК України. Головним є змістовне наповнення обраного позивачем способу захисту, яке визначається судом з прийняттям до уваги його правових обґрунтувань.

Ефективність оцінюється лише з позиції інтересів особи, яка зазнала порушення: суд визначає, чи призведе застосування цього способу до відновлення права або чи здатне компенсувати його застосування порушене право.

Судовою практикою сформована наступна формула вирішення питання про ефективність: ...права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (п.п. 6.5-6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Так, у даному випадку позивач просить суд заборонити TOB «ІНСПЕЦПРОМ» виготовлення продукту, в тому числі ЕВП «Адрос» АШ-01В, із застосуванням запатентованої корисної моделі згідно патенту України № 87139 від 27.01.2014 «Приглушувач інфрачервоного випромінювання авіаційного газотурбінного двигуна», застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях, з огляду на те, що Ліцензійний договір № 1Л-16 від 18.08.2016, укладений між сторонами, був розірваний позивачем 11.08.2020, на підставі п. 14.3. Ліцензійного договору, у зв?язку з порушенням відповідачем умов п. 9.2. Ліцензійного договору, проте ТОВ «ІНСПЕЦПРОМ» продовжує виробництво та постачання ліцензійної продукції.

У п. 14.3. Ліцензійного договору № 1Л-16 від 18.08.2016 передбачено умови, за наявності яких Ліцензійний договір № 1Л-16 від 18.08.2016 може бути розірваний в односторонньому порядку з ініціативи Ліцензіара, у зв?язку з чим останній має право зажадати відшкодування заподіяних йому прямих збитків.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, з огляду відсутність підстав для одностороннього розірвання Ліцензійного договору № 1Л-16 від 18.08.2016 з ініціативи Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон», у зв?язку з чим на час розгляду справи Ліцензійний договір № 1Л-16 від 18.08.2016 є чинним та не припиненим і між сторонами існують правовідносини; враховуючи, що позивачем не заявлено вимогу про відшкодування заподіяних йому прямих збитків; заподіяння прямих збитків позивачу не встановлено та розмір збитків не під час розгляду цієї справи не визначався, зазначене виключає можливість застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права, як такого, що не відновить порушеного права позивача.

Слід зазначити, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому Указами Президента України було продовжено до 15.11.2023.

При цьому, виріб ЕВП «Адрос» АШ-01В є виключно виробом військового призначення, який визначений в Державному оборонному замовлені та прийнятий на постачання Збройних Сил України. TOB «ІНСПЕЦПРОМ» є єдиним виробником продукту ЕВП «Адрос» АШ-01В в Україні та єдиним підприємством в Україні, яке здійснює гарантійне, післягарантійне обслуговування, оплатний та безоплатний ремонт виробу ЕВП «Адрос» АШ-01В, виготовляє та надає додаткові комплекти запасних частин до нього, а тому заборона випуску ЕВП «Адрос» АШ-01В в умовах воєнного стану унеможливить подальше виконання договірних зобов`язань ТОВ «ІНСПЕЦПРОМ» перед ПАТ «МОТОР СІЧ», яке в умовах воєнного стану, активних бойових дій та оборонних заходів здійснює постачання Збройним Силам України бойових гвинтокрилів, складовою яких є продукт ЕВП «Адрос» АШ-01В, тобто обраний позивачем спосіб захисту порушеного права порушить права третьої особи - ПАТ «МОТОР СІЧ».

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

За змістом ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Отже, обрання позивачем у спірних правовідносинах неефективного способу захисту своїх прав який порушує права третьої особи ПАТ «Мотор Січ», є самостійною підставою для відмови в позові.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Приписами ст. 86 ГПК України визначено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності господарського судочинства закріплений у ст. ст. 2, 13 ГПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постановах від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-ІХ від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Із аналізу змісту ст. 79 ГПК України вбачається, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Проте, у порушення зазначених приписів позивачем не доведено належними та допустимими доказами розірвання Ліцензійного договору № 1Л-16 від 18.08.2016 в односторонньому порядку на підставі п. 14.3. Ліцензійного договору, у зв?язку з порушенням відповідачем умов п. 9.2. Ліцензійного договору.

При цьому, всебічно та об`єктивно оцінивши подані докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що доводи відповідача та надані ним докази є більш вірогідними у порівнянні з доказами наданими позивачем.

За таких обставин, місцевий господарський суд належним чином дослідивши матеріали справи, дотримуючись норм процесуального та матеріального права, дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» пріоритет, авторство і права на винахід та корисну модель засвідчуються патентом. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на корисну модель становить 10 років від дати подання заявки до Національного органу інтелектуальної власності.

В силу ч. 4 ст. 465 ЦК України строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на корисну модель спливає через десять років від дати подання заявки на корисну модель в установленому законом порядку.

У відповідності до змісту ст. 22 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» державна реєстрація корисної моделі здійснюється НОІВ шляхом внесення відповідних даних в Реєстр.

З 08.11.2022 на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.10.2022 № 943-р «Деякі питання Національного органу інтелектуальної власності», державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (УКРНОІВІ) є суб`єктом, що виконує функції Національного органу інтелектуальної власності.

Як вбачається із даних офіційного сайту УКРНОІВІ (https://base.uipv.org/searchbulletin/) - опис до патенту корисну модель № 87139 «Приглушувач інфрачервоного випромінювання авіаційного газотурбінного двигуна», дата подання заявки - 19.07.2013.

Відтак, строк чинності виключних майнових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон» на корисну модель за патентом № 87139 «Приглушувач інфрачервоного випромінювання авіаційного газотурбінного двигуна» сплинув 19.07.2023.

У відповідності до відкритих даних з офіційного сайту УКРНОІВІ, БД «Електронна версія акумулятивного офіційного бюлетеня «Промислова власність» (https://base.uipv.org/searchbulletin/) - зазначено, що патент на корисну модель № 87139 «Приглушувач інфрачервоного випромінювання авіаційного газотурбінного двигуна» не діє.

При цьому, як вбачається із копії листа-відповіді «УКРНОІВІ» до адвоката Павленко А.В. за вих. № 8723/2023 від 04.08.2023, державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (УКРНОІВІ) повідомила про те, що чинність майнових прав інтелектуальної власності на корисну модель за патентом № 87139 припинено з 19.07.2023 у зв?язку із закінченням строку дії, відомості про що опубліковані 02.08.2023 в бюлетені «Промислова власність» № 31.

Також, до вищевказаного листа «УКРНОІВІ» долучило Виписку з Державного реєстру України корисних моделей за № 2-19-23-2623-А від 03.08.2023 на корисну модель за патентом № 87139 де зазначено про припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності у зв?язку із закінченням строку дії з 19.07.2023 та роздруківку з бюлетеня «Промислова власність» № 31 від 02.08.2023.

Отже, станом на день розгляду справи в суді апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон» не має виключних майнових прав за патентом на корисну модель № 87139 від 27.01.2014 «Приглушувач інфрачервоного випромінювання авіаційного газотурбінного двигуна», так як даний патент не діє, а відтак, відсутні порушені права власника даного патенту відповідно до приписів ч. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» та ч. 4 ст. 465 ЦК України.

Разом з тим, як зазначалось вище, оскаржуваним рішенням також було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас, мотивів незгоди із рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.04.2023 у справі № 927/1067/21 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, апеляційна скарга не містить, а відтак, враховуючи приписи ст. 269 ГПК України, та відсутність підстав для зміни чи скасування рішення в частині позовних вимог, у цій частині рішення суду не переглядається в апеляційному порядку.

При цьому, твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Чернігівської області від 25.04.2023 у справі № 927/1067/21 та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Приписами статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.04.2023 у справі № 927/1067/21 підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання даної апеляційної скарги, у відповідності до статті 129 ГПК України, судом покладаються на скаржника.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до чч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить стягнути з позивача на свою користь 25 000,00 грн як відшкодування понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У відповідності до частин 1-4 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Слід зазначити, що судом взято до уваги клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон» про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, яке викладене у додаткових поясненнях у справі від 28.08.2023.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Так, в якості підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем долучено до матеріалів справи: оригінал ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія СВ № 1049739 від 31.07.2023 виданий адвокату Павленку Андрію Васильовичу; належним чином засвідчену копію детального опису виконаних робіт за Договором про надання правничої допомоги адвокатом Павленко А.В. від 22.10.2021; належним чином засвідчену копію акту підтвердження виконаної роботи від 31.07.2023; належним чином засвідчену копію рахунку від 31.07.2023 на оплату за Договором «Про надання правничої допомоги адвокатом» від 22.10.2021, угоди визначення гонорару, витрат та ціни договору Додаток № 1 від 22.10.2021 на суму 25 000,00 грн.

Разом з тим, судом при розгляді клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу встановлено, що витрати на адвоката у розмірі 25 000,00 грн є завищеними, з огляду на таке.

Так, слід зазначити, що у Північному апеляційному господарському суді відбулося одне судове засідання (30.08.2023) за участі представника відповідача - Павленко А.В., яке згідно з протоколом судового засідання тривало 26 (двадцять шість) хвилин в загальному.

При цьому судом враховано, що представником відповідача подано лише відзив на апеляційну скаргу та додаткові пояснення по справі.

Крім того, як вбачається з детального опису виконаних робіт за Договором про надання правничої допомоги адвокатом Павленко А.В. від 22.10.2021, на поточні усні консультації, надання рекомендації, доведення позиції адвоката в спірних правовідносинах за наслідками розгляду справи в суді першої інстанції та поданням апеляції позивачем, адвокатом витрачено 3 (три) години та на ознайомлення з апеляційною скаргою, підготовку відзиву на апеляційну скаргу, формування документів; направлення відзиву на апеляційну скаргу учасникам справи поштою; подання до апеляційного суду поштою відзиву на апеляційну скаргу та документів, заплановану участь в розгляді справи у суді апеляційної інстанції, адвокатом витрачено 10 (десять) годин.

Також, у акті підтвердження виконаної роботи від 31.07.2023 зазначено фіксовано суму у розмірі 25 000,00 грн, як плату за виконання робіт адвокату, при цьому не зазначено вартості 1 години наданих послуг клієнту.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу, з огляду на критерій розумності та співрозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг є завищеним, відтак до стягнення підлягають витрати на правничу правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн, а тому клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 240, 267-271, 273, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.04.2023 у справі № 927/1067/21 залишити без змін.

3. Задовольнити частково клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон» (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 2/10, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22909573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» (Чернігівська обл., Чернігівський р-н., с. Шестовиця, вул. Перемоги, 40, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39791716) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп.

5. В іншій частині клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

6. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Чернігівської області.

7. Справу № 927/1067/21 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

8. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 18.09.2023.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді С.В. Сотніков

О.М. Остапенко