Постанова

від 11.04.2023 по справі 906/702/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 906/702/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В. В., Жуков С. В.,

за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.

розглянув касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2023

та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 29.08.2022

у справі за позовом керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу та Іршанської селищної ради

до Приватного підприємства "Моноліт"

про стягнення 7 648 921,91 грн

Учасники справи:

прокуратура: Галезник О. І.;

Державна екологічна інспекція: не з`явився;

Іршанська селищна рада: не з`явився;

ПП "Моноліт": не з`явився;

1. Короткий зміст заявлених вимог

1.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.08.2022 відмовлено в задоволенні позову керівника прокурора Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу та Іршанської селищної ради про стягнення з Приватного підприємства "Моноліт" 7648921,91 грн збитків, завданих внаслідок самовільного користування надрами.

1.2. 22.08.2022 представник ПП "Моноліт" подав до місцевого господарського суду заяву про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції Поліського округу та Іршанської селищної ради понесені витрати на правничу допомогу в сумі 56000 грн та витрати на професійну правничу допомогу (гонорар успіху) в розмірі 114733,83 грн.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 29.08.2022, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2023, заяву ПП "Моноліт" про розподіл судових витрат задоволено частково:

- присуджено до стягнення з Державної екологічної інспекції Поліського округу на користь ПП "Моноліт" 20000 грн витрат на професійну правову допомогу;

- у частині стягнення 150733,83 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що з урахуванням характеру і рівня складності справи, принципу співмірності розміру адвокатських послуг, пропорційності розміру судових витрат до обсягу часу, кількістю та тривалістю судових засідань за участю адвоката, який є представником ПП "Моноліт", судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі 20000 грн мають бути покладені саме на Державну екологічну інспекцію Поліського округу, яка є органом, наділеним відповідними повноваженнями щодо контролю за захистом природоохоронного законодавства, зокрема, з питань користування надрами, що є предметом розгляду в даній справі.

3. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

3.1. 12.07.2021 між адвокатом Пилипенко О.С. та ПП "Моноліт" укладено договір про надання професійної правничої допомоги (далі - Договір), за умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання: надавати необхідну правничу допомогу з представництва інтересів клієнта у судах усіх інстанціях, органах ДВС та інших державних органах; в наданні консультацій і роз`яснень з правових питань, складання усіх процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта (п.1.1 договору).

3.2. Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 Договору гонорар складається з суми вартості послуг, які узгоджені сторонами та зазначені в додатку 1 до договору. Розмір винагороди не залежить від досягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт.

3.3. Сторони у пунктах 3.6, 3.7 договору домовилися, що факт надання послуг підтверджується актом наданих послуг, а підставою для сплати винагороди є рахунок на оплату.

3.4. У додатку 1 до договору визначено перелік та вартість правової допомоги, які адвокат надає клієнту.

3.5. 01.09.2021 адвокат Пилипенко О.С. та ПП "Моноліт" підписали додаткову угоду №1 до Договору, в якій сторони за взаємною домовленістю дійшли згоди внести зміни до п.3.3 договору та викласти у такій редакції: "5.1. За надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату винагороду (гонорар). Розмір винагороди за домовленістю між сторонами може в т.ч. залежить від досягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт. Визначений угодою гонорар може бути змінений адвокатом у зв`язку із суттєвим зростанням або зменшенням обсягу допомоги, що має бути визначено відповідно до даної угоди. Визначений сторонами гонорар не може бути меншим за мінімальний розмір гонорару, встановлений відповідно до Рекомендацій. Остаточна сума винагороди (гонорару) відображається в акті наданих послуг".

3.6. Також сторони дійшли згоди внести зміни до договору, доповнивши його п.3.8 у такій редакції: "3.8. Гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок адвоката. Крім цього, сторони можуть домовитися про додатковий гонорар (гонорар успіху, премію), якщо для клієнта прийнято позитивне рішення в розмірі 1,5% від ціни позову. Позитивним результатом вважається не стягнення з клієнта збитків по справі №906/702/21".

3.7. Додатковою угодою №2 від 12.07.2022 адвокат Пилипенко О.С. та ПП "Моноліт" змінили строк дії договору про надання професійної правничої допомоги від 12.07.2021 (з 12 місяців до 24 місяців).

3.8. В матеріалах справи наявні копії:

- акта №1 наданих послуг від 15.03.2022, за яким вартість послуг витрат на професійну правничу допомогу становить 54000 грн;

- акта №2 наданих послуг від 30.04.2022 про визначення гонорару успіху за позитивне рішення клієнта у сумі 114733,83 грн (7 648 921,91 х 1,5%);

- акта №3 наданих послуг від 12.07.2022 про участь в судових засідання - 2000 грн;

- рахунка на оплату №1/12 від 12.07.2022 на суму 56000 грн;

- платіжного доручення №1091 від 11.08.2022 про сплату ПП "Моноліт" на користь адвоката Пилипенка О.С. правової допомоги у розмірі 56000 грн.

3.9. В матеріалах справи міститься попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат ПП "Моноліт" від 03.08.2021 в сумі 22500 грн. На момент розгляду заяви ПП "Моноліт" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу розмір адвокатських послуг заявлених до стягнення становить 170 733,83 грн.

3.10. Суд дослідив обсяг робіт, який здійснив адвокат Пилипенко О.С. за договором про надання професійної правничої допомоги від 12.07.2021, в поєднанні з витраченим часом, кількістю поданих документів та їх змістом.

3.11. Включення до переліку наданих послуг в акті № 1 від 15.03.2022 вартості таких послуг, як "підготовка клопотання про повернення позовної заяви", "підготовка клопотання про закриття провадження", "підготовка клопотання про залишення позовної заяви без руху" є безпідставним, оскільки за результатами розгляду вказаних клопотань суд відмовив у їх задоволенні згідно з ухвалою від 20.12.2021.

3.12. Суди визнали необґрунтованим віднесення представником відповідача до витрат на правову допомогу послугу з "ознайомлення з матеріалами справи", оскільки така процесуальна дія була вчинена не самим адвокатом Пилипенко О. С., а виконавчим директором ПП "Моноліт" Семенюком А. О., що підтверджується наявним у матеріалах справи клопотанням останнього.

3.13. В частині вимоги про відшкодування відповідачу "гонорару успіху" в розмірі 114733,83 грн, суди враховували наступне:

- Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 серед іншого зазначала про те, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність;

- акт №2 наданих послуг від 30.04.2022 складено між ПП "Моноліт" (клієнт) та адвокатом Пилипенко О.С. на підтвердження виконання останнім послуги із супроводу справи №906/702/21, а саме - "гонорар успіху (премія) за позитивне рішення на користь клієнта";

- згідно з внесеними до Договору змінами, зокрема за умовами п.3.8 гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок адвоката. Крім цього, сторони можуть домовитися про додатковий гонорар (гонорар успіху, премію), якщо для клієнта прийнято позитивне рішення в розмірі 1,5% від ціни позову. Позитивним результатом вважається не стягнення з клієнта збитків по справі №906/702/21";

- позитивне для відповідача рішення було постановлене судом лише 18.08.2022, тому суди критично оцінили акт №2 наданих послуг від 30.04.2022, поданий представником відповідача в обґрунтування заяви про стягнення понесених витрат на забезпечення правничої допомоги.

4. Короткий зміст касаційної скарги

4.1. Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 29.08.2022, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви відповідача щодо розподілу судових витрат.

5. Узагальнені доводи касаційної скарги

5.1. Судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом, зокрема платіжних квитанцій із зазначенням цільового призначення платежу за кожну послугу правової допомоги, перелік яких наведений у наданих адвокатом Пилипенком О. С. розрахунках. Відтак, відповідачем не доведено наявність відповідних витрат.

5.2. Судами неправильно застосовано положення статей 126, 129 ГПК України щодо необхідності документального підтвердження надання правової допомоги, а також не враховано висновок про застосування наведених норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №922/2604/20.

5.3. Судами не було досліджено висновок експерта від 07.10.2019 №1355/19-25, невірно застосовано статті 1, 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та п.3.1 Методики визначення розміру збитків відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 29.08.2011 № 303.

6. Позиція інших учасників щодо касаційної скарги

6.1. ПП "Моноліт" у відзиві заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив Суд залишити оскаржувані судові рішення без змін як такі, що ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи. Також у тексті відзиву ПП "Моноліт" просить Суд стягнути понесені витрати на правову допомогу у суді касаційної інстанції у сумі 5000 грн з позивача.

7. Касаційне провадження

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 20.03.2023 відкрито касаційне провадження у справі №906/702/21 за касаційною скаргою керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 29.08.2022, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 11.04.2023 - 15:15.

7.2. 06.04.2023 до Верховного Суду від представника ПП "Моноліт" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

7.3. Ухвалою Верховного Суду від 07.04.2023 вказану заяву було задоволено, вирішено забезпечити участь представника ПП "Моноліт" у судовому засіданні у справі №906/702/21, призначеному на 11.04.2023, в режимі відеоконференції відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021.

7.4. В судовому засіданні 11.04.2023 представник скаржника підтримала касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просила Суд скаргу задовольнити.

7.5. Позивачі та відповідач явку своїх представників у судове засідання не забезпечили. Зокрема, представник ПП "Моноліт", який подавав заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, не зміг з`єднатися за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.

7.6. Відповідно до частини п`ятої статті 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідне клопотання.

7.7. До визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом касаційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 11.04.2023.

7.8. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

7.9. Враховуючи, що явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників позивачів та відповідача.

8. Позиція Верховного Суду

8.1. Об`єктом касаційного оскарження у цій справі є додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 29.08.2022, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2023, згідно з яким судом частково задоволено заяву відповідача про розподіл судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу.

8.2. Прокуратура в касаційній скарзі заперечує наявність підстав для задоволення вищезгаданої заяви відповідача, стверджуючи про не доведеність належними і допустимими доказами понесення відповідних витрат ПП" Моноліт", та вважає, що судами попередніх інстанцій було невірно застосовано норми процесуального права, а саме статті 126, 129 ГПК України, а також не враховано висновок щодо застосування цих норм, викладений у постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20 (розділ 5 цієї постанови).

8.3. Врахувавши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених у цій справі обставин, Верховний Суд зазначає наступне.

8.4. Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства належить відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

8.5. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

8.6. За змістом частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

8.7. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина перша статті 124 ГПК України).

8.8. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частини перша та друга статті 126 ГПК України).

8.9. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

8.10. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

8.11. Водночас за змістом частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

8.12. Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

8.13. Подібні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

8.14. В частині четвертій статті 129 ГПК України наведено загальне правило розподілу судових витрат, згідно з яким інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

8.15. Водночас в частині п`ятій вищезгаданої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

8.16. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

8.17. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

8.18. Зокрема, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/164/21 (провадження №12-14гс22).

8.19. Як вбачається з матеріалів справи та згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами:

- правнича допомога надавалася відповідачу адвокатом Пилипенко О. С. на підставі укладеного з ПП "Моноліт" договору від 12.07.2021 про надання професійної правничої допомоги (з урахуванням змін та доповнень, які вносилися додатковими угодами до цього договору);

- за попереднім (орієнтовним) розрахунком сума судових витрат ПП "Моноліт" від 03.08.2021 визначена у розмірі 22 500 грн, проте на момент розгляду заяви про розподіл судових витрат заявлені відповідачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу становили 170 733,83 грн;

- на підтвердження факту надання правової допомоги місцевому господарському суду було надано копії: актів наданих послуг (№1 від 15.03.2022, за яким вартість послуг витрат на професійну правничу допомогу становить 54000 грн, №2 від 30.04.2022 про визначення гонорару успіху за позитивне рішення клієнта у сумі 114733,83 грн, №3 від 12.07.2022 про участь в судових засіданнях - 2000 грн); рахунка на оплату №1/12 від 12.07.2022 на суму 56000 грн; платіжного доручення №1091 від 11.08.2022 про сплату ПП "Моноліт" на користь адвоката Пилипенко О.С. правової допомоги у розмірі 56000 грн.

8.20. Відносно визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації наданих послуг (виконаних робіт) Суд зазначає, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

8.21. Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи та наведені в оскаржуваних судових рішеннях мотиви, колегія суддів вважає правильним висновок судів про часткове задоволення заяви відповідача з розподілу судових витрат, а саме в частині стягнення 20 000 грн витрат на професійну правову допомогу.

8.22. Вирішуючи питання про стягнення "гонорару успіху", суди попередніх інстанцій вірно врахували, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).

8.23. Заперечуючи проти ухвалених у цій справі рішень судів попередніх інстанцій в частині задоволення заяви відповідача про розподіл судових витрат, прокуратура в касаційній скарзі наголошувала на тому, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом, зокрема платіжних квитанцій із зазначенням цільового призначення платежу за кожну послугу правової допомоги, перелік яких наведений у наданих адвокатом Пилипенком О. С. розрахунках (пункт 5.1 цієї постанови).

8.24. Як вбачається з матеріалів справи, витрати ПП" Моноліт" на оплату наданих послуг з правничої допомоги підтверджуються платіжним дорученням від 11.08.2022 № 1091 на суму 56 000 грн, в графі "призначення платежу" якого вказано: "Оплата за надання правової допомоги. Згідно рах. № 1/12 від 12.07.2022 року.".

8.25. З встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи слідує, що перерахована сума коштів є оплатою послуг, перелік яких наведено у акті № 1 від 15.03.2022 на суму 54 000 грн, та акті № 3 від 12.07.2022 на суму 2 000 грн. Вартість послуги з гонорару успіху (премії) у сумі 114 733,83 грн, в задоволенні вимог про стягнення якої суди відмовили, відображені в акті № 2 від 30.04.2022.

8.26. В касаційній скарзі відсутнє посилання на відповідну норму матеріального або процесуального права, яка б вимагала вказувати у платіжних документах під час здійснення розрахунку між адвокатом та клієнтом за договором про надання правової (правничої) допомоги цільове призначення платежу окремо за кожну надану послугу у разі, якщо відповідний перелік послуг вказаний у акті наданих послуг та/або виставленому на оплату рахунку. У даному випадку платіжне доручення містить вказівку на договір про надання правничої допомоги та рахунок на оплату послуг, надання яких встановлено судами та не заперечується сторонами згаданого договору.

8.27. Крім того, правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин.

8.28. Відносно аргументів касаційної скарги (пункт 5.2 цієї постанови) про неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2021 у справі №922/2604/20 щодо застосування статей 126, 129 ГПК України та необхідності документального підтвердження надання правової допомоги, колегія суддів зазначає наступне.

8.29. Відповідно до пунктів 30, 31 вищезгаданої постанови Верховного Суду у справі №922/2604/20, на які міститься посилання в касаційній скарзі, виходячи із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

8.30. Як уже зазначалося вище (пункт 8.19 цієї постанови), на підтвердження надання правової допомоги до матеріалів справи залучено договір про надання правової допомоги з додатковими угодами до нього, акти наданих послуг, рахунок та платіжне доручення, яким була надана відповідна оцінка судами попередніх інстанцій, що узгоджується з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20.

8.31. Натомість заперечення скаржника відносно достатності документального підтвердження надання правової допомоги відповідачу по суті зводиться до необхідності переоцінки наданих доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України.

8.32. Дійшовши вказаного висновку, колегія суддів відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження аргументи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 126, 129 ГПК України та неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2021 у справі №922/2604/20.

8.33. Частково задовольнивши заяву відповідача про розподіл судових витрат, суди попередніх інстанцій врахували співмірність розміру заявленої до стягнення вартості послуг з обсягом наданих послуг та їх відповідність критерію розумної необхідності таких витрат.

8.34. Аргументи касаційної скарги, які стосуються безпосередньо заявлених у цій справі позовних вимог (пункт 5.3 цієї постанови), не розглядаються Судом, оскільки не стосуються оскаржуваних рішень, ухвалених за результатами розгляду заяви відповідача про розподіл судових витрат.

8.35. З огляду на викладене у цій постанові, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки аргументи касаційної скарги не доводять порушення або неправильне застосування під час розгляду справи норм матеріального та/або процесуального права.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

9.3. Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, а також межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваних у цій справі рішень і відповідно касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 29.08.2022 у справі № 906/702/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. В. Білоус

С. В. Жуков