Рішення

від 18.04.2023 по справі 532/2118/22

КОБЕЛЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

532/2118/22

2/532/83/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2023 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Макарчука С.М.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Парчевського В.Ю.,

секретаря судового засідання Демидюк О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 532/2118/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» про зобов`язання надати направлення на проходження медико-соціальної експертизи та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» до ОСОБА_1 про визнання недійсним акту про нещасний випадок,

В С Т А Н О В И В:

01 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Кобеляцького районного суду Полтавської області з позовом, у якому прохає зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Зоря" надати йому, ОСОБА_1 , направлення на медико-соціальну експертизу у Полтавському ЦМСЕ Полтавської обласної ради для визначення відсотків втрати професійної працездатності в результаті отриманої ним травми 31 травня 1987 року; стягнути з ТОВ "Зоря" на його, позивача, користь судовий збір в розмірі 992 гривні 40 копійок.

Поданий позов ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він перебував у трудових відносинах з Кобеляцьким промкомбінатом, який у подальшому наказом від 21 жовтня 1988 року за № 147 був перейменований на Кобеляцьку фабрику "Зоря", що в подальшому було реорганізовано в Кобеляцьку фабрика "Зоря" та яке було реорганізовано в орендне підприємство кобеляцької фабрики "Зоря". До Кобеляцької фабрики "Зоря" позивач був прийнятий на роботу по переводу формовщиком-заливщиком металу 3 розряду літейного цеху відповідно до наказу № 101-К від 03 грудня 1991 року. Відповідно до наказу № 30-К від 27 липня 1994 року кобеляцька орендна фабрика "Зоря" була реорганізована в Товариство з обмеженою відповідальністю "Зоря", звідки ОСОБА_1 був звільнений за ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Під час перебування у трудових відносинах із Кобеляцьким промкомбінатом 31 травня 1987 року позивачем була отримана виробнича травма у виді пошкодження ліктьової кістки правої руки, в результаті чого ОСОБА_1 довелося перебувати на лікарняному.

У зв`язку з нещасним випадком підприємством, з яким позивач перебував у трудових відносинах, було складено Акт про нещасний випадок на виробництві № 1 від 02 червня 1987 року.

Після нещасного випадку на підприємстві і протягом тривалого часу позивач, як він стверджує у позовній заяві, постійно відчуває болі в місці отриманої травми. Відповідно до встановленого йому лікарем-неврологом Кобеляцької міської лікарні від 10 лютого 2022 року діагнозу, позивач страждає на нейропатію правого ліктьового нерву внаслідок травми передпліччя 1987 року.

Відповідно до висновку Лікарсько-лікувальної комісії від 06 червня 2022 року позивачеві рекомендовано оформлювати документи на МСЕК.

ОСОБА_1 вказує, що у подальшому позивач був змушений звернутися до КП "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" Полтавської обласної ради для визначення ступеню втрати професійної працездатності.

Листом від 21 вересня 2022 року за вих.№ 828 йому було повідомлено, що ступінь втрати професійної працездатності працівників (у відсотках), ушкодження здоров`я яких пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків, та потреба у медичній соціальній допомозі визначаються на підставі направлення лікувально-профілактичного закладу, роботодавця або уповноваженого ним органу чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, суду чи прокуратури. У разі отримання відмови в наданні направлення для визначення ступеня працездатності позивачеві рекомендовано звернутися до суду.

Позивач вказує, що на його звернення до Управління виконавчої дирекції фонду у Полтавській області Фонду соціального страхування України ним була отримана відповідь з посиланням на ст. 38 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та рекомендовано звернутися до роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому ОСОБА_1 була отримана травма.

Позивач зазначає, що 07 липня 2022 року він звернувся до відповідача, як до правонаступника Кобеляцького промкомбінату із заявою про надання йому направлення на МСЕК. Оскільки позивачем відповідь не була отримана, на адресу відповідача було направлено відповідний запит, і лише з відповіді на адвокатський запит від 12 жовтня 2022 року за вих.№ 25 позивач дізнався про порушення його прав на отримання направлення на МСЕК для визначення ступеню втрати працездатності.

ОСОБА_1 вказує у позові, що із відповіді на адвокатський запит йому стало відомо, що підставою для відмови у видачі йому направлення на МСЕК було ненадання ним належних та допустимих доказів, що підтверджують отримання позивачем каліцтва на виробництві, що сталося на Кобеляцькому промкомбінаті 31 травня 1987 року, з чого відповідач дійшов висновку, що ОСОБА_1 не отримував каліцтво на виробництві 31 травня 1987 року та поставив під сумнів дійсність Акту № 1 від 02 червня 1987 року.

Позивач зазначає, що на його звернення до Кобеляцької міської лікарні про його перебування на амбулаторному лікуванні після отриманої ним травми 31 травня 1987 року, позивачеві повідомлено про неможливість надання такої інформації через закінчення строків зберігання.

Виходячи з викладеного позивач вважає, що складення працедавцем Акту № 1 від 02 червня 1987 року із зазначеними відповідачем порушеннями вимог законодавства щодо змісту акту, зокрема відсутність відмітки про виконання заходів, відсутність інформації про наслідки нещасного випадку є несуттєвими, не впливають на юридичну значимість акту, а тому відмова відповідача у його прийнятті та ненадання ОСОБА_1 направлення на МСЕК є необґрунтованими.

26 грудня 2022 року третьою особою Управлінням виконавчої дирекції фонду у Полтавській області Фонду соціального страхування України подано до суду письмові пояснення, відповідно до яких третя особа вважає, що враховуючи, що роботодавець зазначений в переліку організацій, які повинні видавати направлення на МСЕК, а позивач, який є потерпілим від нещасного випадку на виробництві, звернувся з такою вимогою саме до роботодавця, то така заява підлягає задоволенню.

28 грудня 2022 року третьою особою Полтавським обласним центром медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров`я Полтавської обласної військової адміністрації подано заяву, яка розцінюється судом як пояснення третьої особи, відповідно до якої третя особа прохає ухвалити рішення на розсуд суду.

10 січня 2023 року відповідачем ТОВ "Зоря" подано відзив на позов, у якому відповідач прохає у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю; вирішити питання розподілу судових витрат.

10 січня 2023 року відповідачем ТОВ "Зоря" подано зустрічний позов, у якому відповідач прохає визнати недійсним Акт № 1 про нещасний випадок від 02 червня 1987 року; вирішити питання судових витрат.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що наданий позивачем у копії Акт №1 (форма Н-1) про нещасний випадок від 02.06.1987 не відповідає актам законодавства, які діяли на той час.

Відповідач вказує, що процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах, станом на 31.05.1987 - 02.06.1987, було визначено Положенням про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затверджене постановою Президії ВЦСПС від 13.08.1982 №11-6 (далі Положення). Акт про нещасний випадок на виробництві (форма Н-1) є додатком до Положення.

Форма Акту №1 про нещасний випадок від 02.06.1987, копія якого нада позивачем, відповідає формі, яка була додатком до Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затверджене постановою Президії ВЦСПС від 20.05.1966. Постановою Президії ВЦСПС "Про затвердження положення про розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві" від 13.08.1982 № 11-6 визнано таким, що втратило чинності Постанова Президії ВЦСПС від 20.05.1966 "Про затвердження Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві", та не відповідає формі Н-1, яка міститься у якості додатку до Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затвердженого постановою Президії ВЦСПС від 13.08.1982 № 11-6.

Акт №1 про нещасний випадок від 02.06.1987 оформлений на бланку, виконаний типографським способом на Кобеляцькому виробничому поліграфоб`єднанні та містить номер, який має наступні цифри 91-500-17-11-81г. Тобто форма Н-1, використана для оформлення акту, було надруковано у 1981 році - за рік до прийняття постанови Президії ВЦСПС від 13.08.1982 № 11-6.

Відповідач зазначає, що в акті про нещасний випадок (форма Н-1) поряд з підписом посадової особи, яка підписує акт, повинна стояти розшифровка підпису вказаної особи. Наданий Позивачем Акт №1 про нещасний випадок від 02.06.1987 містить тільки невідомі підписи без розшифровки прізвищ, отже невідомо, хто саме та на якій підставі поставив зазначені підписи.

На Акті №1 про нещасний випадок від 02.06.1987 міститься відбиток печатки ПРОМКОМБІНАТ м.Кобеляки, але ТОВ "ЗОРЯ" не передавалися печатки ПРОМКОМБІНАТ м.Кобеляки, тому, на думку відповідача, можливо відбиток відрізняється від печатки ПРОМКОМБІНАТ м.Кобеляки, яка використовувалась у 1987 році на зазначеному підприємстві.

Відповідач також вказує, що акт про нещасний випадок повинен бути оформлений у чотирьох примірниках, які повинні знаходитись у начальника цеха, начальника відділу (інженера) охорони праці та техніки безпеки, профспілкового комітету, технічного інспектора праці, та зберігатись 45 років. У ТОВ "ЗОРЯ" (правонаступник Кобеляцького промкомбінату Полтавської області) відсутній оригінал Акту форми Н-1 з матеріалами розслідування відносно нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 31.05.1987, хоча зазначені матеріали повинні були передаватись ТОВ "ЗОРЯ" для зберігання протягом 45 років.

Також відповідач зауважує, що ОСОБА_1 у первісному позові зазначає, що в нього знаходиться саме оригінал Акту №1 про нещасний випадок від 02.06.1987, що протирічить вимогам п.1.4 Положення, а ОСОБА_1 за своєю вимогою міг отримати тільки належним чином засвідчену копію акту про нещасний випадок, а не оригінал.

Згідно Пояснень по заповненню акту форми Н-1, за п. 6 - під час заповнення графи "Вік" необхідно вказувати кількість повних років, які виповнилися постраждалому на момент нещасного випадку, що ставився з ним.

У п.6 Акту №1 про нещасний випадок від 02.06.1987 відсутній вік постраждалого, а стоїть тільки рік народження.

Згідно Пояснень по заповненню акту форми Н-1, за пунктом 16 - вказується окремо кожний захід. Накладення стягнення не є заходом, передбаченим п. 16 акту форми Н-1, відомості про це наводити не слід. Відмітка про виконання заходів має вноситися не пізніше місяця від дня складання акту. Для заходів, пов`язаних з капіталовкладеннями і які вимагають тривалого терміну, слідує щомісяця робити відмітку про хід їх виконання.

У п.16 Акту №1 про нещасний випадок від 02.06.1987, відсутні відмітки про виконання заходів.

Згідно Пояснень по заповненню акту форми Н-1, за пунктом 17 - результат травми повинен вказуватися строго по листку непрацездатності чи довідці лікувального закладу. Матеріальний збитки визначається за довідкою бухгалтерії.

В наданому Акті №1 про нещасний випадок від 02.06.1987, не містить інформації про отримання Позивачем лікарняного листа та медичного діагнозу, відсутня інформація про наслідки нещасного випадку, відсутня інформація про виплати за лікарняним листом.

Отже, на думку відповідача, наданий ОСОБА_1 . Акт №1 про нещасний випадок від 02.06.1987 не відповідає формі Н-1, встановленій Положенням про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затверджене постановою Президії ВЦСПС від 13.08.1982 №11-6 (діяла станом на 02.06.1987), містить підписи невідомих осіб без зазначення прізвищ, не має відомостей про перебування ОСОБА_1 на лікарняному, про відповідні виплати по лікарняному листу та даних про встановлений діагноз, а тому Акт №1 про нещасний випадок від 02.06.1987 може бути визнаний недійсним, як такий, що суперечить нормам законодавства, яке діяло на той час.

02 лютого 2023 року позивачем подано відзив на зустрічну позовну заяву, у якому прохає у задоволенні вимог зустрічного позову відповідача відмовити в повному обсязі.

14 лютого 2023 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області за вх.№ 1216/23 надійшла заява ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою від 14 лютого 2023 року відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог до розгляду, заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог повернуто позивачеві.

Ухвалою від 05 грудня 2022 року первісний позов прийнятий до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено у справі підготовче судове засідання на 26 грудня 2022 року.

Протокольною ухвалою від 26 грудня 2022 року підготовче судове засідання відкладено на 20 січня 2023 року на підставі п.1 ч.2 ст. 223 ЦПК України у зв`язку з відсутністю відомостей про повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення підготовчого засідання.

Ухвалою від 11 січня 2023 року зустрічний позов ТОВ "Зоря" прийнятий до розгляду і об`єднаний у одне провадження із первісним позовом.

Ухвалою від 20 січня 2023 року підготовче судове засідання відкладено на 15 лютого 2023 року за клопотанням позивача, який повідомив про неможливість прибуття до суду у зв`язку з хворобою.

Протокольною ухвалою від 15 лютого 2023 року підготовче засідання відкладено на 13 березня 2023 року з огляду на можливість оскарження ухвали про повернення заяви про збільшення позовних вимог.

Ухвалою від 13 березня 2023 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 03 квітня 2023 року.

Протокольною ухвалою від 03 квітня 2023 року у судовому засіданні оголошено перерву до 12 квітня 2023 року за клопотанням учасників справи про надання часу для підготовки до судових дебатів.

У судовому засіданні 12 квітня 2023 року, під час судових дебатів, сторони підтримали свої позиції, викладені у позові та зустрічному позові відповідно.

Представники третіх осіб у жодне судове засідання не з`являлися, треті особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Будь-яких заяв чи клопотань, окрім згаданих вище, третіми особами до суду не подавалося.

Заслухавши учасників справи, допитавши свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , дослідивши доводи процесуальних заяв та долучених до них доказів, суд робить такі висновки.

Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами або договором.

В силу положень ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено й не заперечувалося відповідачем, що ОСОБА_1 з 20.11.1973 по 09.03.2001 перебував у трудових відносинах з Кобеляцьким промкомбінатом, який у подальшому наказом від 21 жовтня 1988 року за № 147 був перейменований на Кобеляцьку фабрику "Зоря", що в подальшому було реорганізовано в Кобеляцьку фабрика "Зоря" та яке було реорганізовано в орендне підприємство кобеляцької фабрики "Зоря", яке було реорганізоване в Товариство з обмеженою відповідальністю "Зоря", звідки ОСОБА_1 був звільнений за ч.1 ст. 40 КЗпП Україн, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 28-30).

31 травня 1987 року під час виконання ним трудових обов`язків ОСОБА_1 отрима травму у виді пошкодження ліктьової кістки правої руки, що підтверджується Актом про нещасний випадок на виробництів № 1 від 02 червня 1987 року (а.с. 14), відомості про яку також містяться у медичній картці ОСОБА_1 , копії аркушів з якої долучені позивачем до позову (а.с. 20, 22, 25).

Допитана в судовому засіданні як свідок лікар ОСОБА_4 підтвердила факт внесення нею записів до медичної картки позивача у зв`язку з перебуванням його на лікарняному із діагнозом рвана рана правого передпліччя, які датовані 06 червня 1987 року, та вказувала, що оглядала пацієнта десь через 10 днів після отримання ним травми.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_3 повідомляв, що він був очевидцем події, яка мала місце у травні 1987 року, оскільки разом із позивачем здійснював погрузку-вигрузку вагонів, під час якої ОСОБА_1 отримав травму, після чого був доставлений у лікарню.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_2 , який у 1987 році обіймав посаду директора Кобеляцького промкомбінату, пояснював, що ОСОБА_1 дійсно відправлявся на залізницю для проведення вантажних робіт, де отримав травму й був доставлений у лікарню. Також пояснював, що ОСОБА_1 отримав лікарняний і після виходу з лікарняного був переведений на легку працю, підприємством було зроблено запит до лікарні та складено акт про нещасний випадок на виробництві у трьох примірниках, один з яких було передано потерпілому від нещасного випадку, а два - здано в архів. Також свідок вказував, що на підприємстві дійсно використовували типографський бланк акту, та зауважував, що на його думку цей блан був дійсним. Водночас свідок вказував, що печатка промкомбінату була знищена при отриманні нової печатки при реорганізації підприємства.

У вересні 2022 року позивач звернувся до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області про надання направлення на МСЕК для встановлення відсотка втрати працездатності, як потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 надано було відповідь від 22.09.2022 за №9-59/04-1652 про необхідність звернутися за отриманням направлення до роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому отримано травму, або до робочого органу Фонду. Оскільки правонаступник роботодавця ТОВ «Зоря» проводить свою діяльність та у відповідності до Положення № 11-6 акт форми Н-1 з матеріалами розслідування підлягає зберіганню 45 підприємстві, де повинен перебувати на обліку нещасний випадок, Управлінням було рекомендовано озивачу звернутися до правонаї роботодавця ТОВ «Зоря» (а.с. 16-17, 44-45).

Позивачем як доказ надано копію заяви, адресованої ТОВ "Зоря" з проханням надати направлення на МСЕК від 07.07.2022 (а.с.14), яка містить відмітку з підписом та датою 07.07.2022, яка за твердженнями позивача свідчить про подання її відповідачеві. Інших даних про подання цієї заяві відповідачеві позивачем не надано.

Водночас, із відповіді на адвокатський запит від 30.09.2022, вих.№ 25 від 12.10.2022, наданої ТОВ "Зоря" адвокату Бокатюк Ю.В., надання якої підтверджено представником позивача у судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_1 дійсно звертався до відповідача із заявою про направлення на МСЕК. Водночас із відповіді вбачається, що ТОВ "Зоря", посилаючись на те, що ОСОБА_1 мав отримати виключно належним чином завірену копію акту, а додана до заяви ОСОБА_1 копія Акту не містить позначення, що це є належним чином засвідчена копія акту, а також що на наданій копії акту міститься відбиток печатки КНП "Кобеляцька міська лікарня", якої не існувало у 1987 році, ТОВ "Зоря" не має можливості надати ОСОБА_1 направлення на МСЕК через ненадання останнім належних та допустимих доказів, що підтверджують отримання останнім каліцтва на виробництві, що сталося на Кобеляцькому промкобінаті 31 травня 1987 року (а.с. 11-13).

Суд зауважує, що досліджений судом у судовому засіданні примірник акту, копія якого долучена до матеріалів справи, не містить відбитку печатки КНП "Кобеляцька міська лікарня", на який відповідач посилався у відповіді на адвокатський запит. Будь-яких письмових доказів, у тому числі, які б стосувалися надання вказаної вище відповіді, відповідачем не надавалося.

Відповідно до ст.ст. 171, 172 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У випадках, передбачених законодавством, на власника або уповноважений ним орган покладається обов`язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день та неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.

Згідно з п.3 Положення про медико-соціальну експертизу, яке затверджене Постановою КМУ від 03.12.2009 року № 1317 (далі за текстом - Постанова), медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводить після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, висновку спеціалізованого медичного закладу про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

Згідно з п.4 Постанови Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Центр (бюро) очолює головний лікар, який призначається Міністром охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, керівником управління охорони здоров`я обласної (міської) держадміністрації.

Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.

Згідно п.11 Постанови міські, міжрайонні, районні комісії: 1) визначають: ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.

Згідно п.12 Постанови кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії: здійснюють організаційно-методичне керівництво та контроль за діяльністю відповідно районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють правомірність прийнятих ними рішень і в разі визнання їх безпідставними змінюють їх; повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання; проводять у складних випадках огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій.

Згідно п. 9 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджене Постановою КМУ від 03.12.2009 року № 1317 інвалідність, що настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, встановлюється на підставі результатів огляду потерпілого членами комісії та акта про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, за формою, визначеною постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1112 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 35, ст. 2337), або на підставі рішення суду про встановлення факту отримання травми на виробництві.

Відповідно до п.11 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджене Постановою КМУ від 03.12.2009 року № 1317 ступінь втрати професійної працездатності працівників (у відсотках), ушкодження здоров`я яких пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків, та потреба у медичній і соціальній допомозі визначаються на підставі направлення лікувально-профілактичного закладу, роботодавця або уповноваженого ним органу чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, суду чи прокуратури. Огляд потерпілого проводиться комісією за участю представника Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами та висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології або його відділення) про професійний характер захворювання.

Таким чином, враховуючи, що роботодавець зазначений в переліку організацій, які повинні видавати направлення на МСЕК, а позивач, який є потерпілим від професійного захворювання на виробництві, звернувся з такою вимогою саме до роботодавця через відмову лікувального закладу та Фонду надати таке направлення, суд дійшов висновку, що у даному випадку має місце бездіяльність відповідача, оскільки саме підприємство зобов`язано було видати ОСОБА_1 направлення на проходження МСЕК.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року №293/415/15-ц.

Суд зазначає, що в цьому провадженні не встановлюється наявність обставин, які можуть бути підставами для визначення ступеню втрати працездатності, встановлення чи зміни підстав інвалідності. Суд не досліджує обставини отримання позивачем виробничої травми, подальшого оформлення інвалідності чи лікування та не робить висновок про наявність підстав для встановлення відсотка втрати працездатності. Вказане питання має досліджуватися та встановлюватися під час проходження медико-соціальної експертизи (МСЕК) на підставі поданих особою документів.

Відповідачем не подано до суду жодного доказу на підтвердження вимог зустрічного позову, а доведення заявленої вимоги щодо визнання Акту № 1 недійсним ґрунтується виключно на припущеннях та констатації фактів допущення помилок при його складенні.

Долучена відповідачем до відзиву на позов архівна довідка про нарахування ОСОБА_1 заробітної плати за 1987 рік (а.с. 67 - єдиний наданий відповідачем доказ по суті позовних вимог), дійсно не містить відомостей про нарахування виплат ОСОБА_1 за лікарняним листом у червня 1987 року. Разом з тим, за вказаний місяць розмір нарахованої заробітної плати позивача удвічі менший, аніж за попередні місяці, що опосередковано може вказувати на його відсутність на роботі.

Водночас, на думку суду, вкзана обставина не може слугувати доказом недійсності акту про нещасний випадок чи відсутність самого нещасного випадку.

Разом з тим суд зауважує, що внесення відомостей до акту про нещасний випадок здійснювалося посадовими особами відповідача (підприємства, правонаступником якого є відповідач), і потерпіла від нещасного випадку особа не повинна нести тягар наслідків неправильного, неповного чи помилкового внесення до відповідного документу відомостей цими посадовими особами за відсутності умисних дій з її боку.

Наданий позивачем акт містить підписи посадових осіб Кобеляцього промкомбінату та відбиток печатки вказаного підприємства, обставини події та висновки за результатами розслідування нещасного випадку.

Відповідач не навів жодних доказів, які б вказували на відсутність вказаних у акті обставин, а наведені відповідачем невідповідності акту не є настільки істотними, що могли б вказувати про його недійсність.

Відповідачем не зазначалися та не доводилися, а судом під час судового розгляду не було встановлено обставини, які б свідчили вчинення посадовою особою (посадовими особами попередника відповідача, лікарями чи іншими особами) неправомірних дій щодо видачі такого акту та вказівку в ньому про травму виробничого характеру. Тобто, відповідачем не наведено і судом не встановлено обставин та доказів, які могли б свідчити про підробку оспорюваного акту, умисне внесення до нього неправдивої чи викривленої інформації тощо.

Відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що у відповідача відсутні відомості про нещасний випадок на виробництві, постраждалим від якого є ОСОБА_1 , позаяк відповідачем не було надано суду будь-яких об`єктивних даних чи доказів (зокрема, реєстрів чи журналів передачі матеріалів, довідок чи актів про наявність/відсутність матеріалів, матеріалів особової справи тощо), які б підтверджували висловлену у запереченнях на позов позицію ТОВ "Зоря" щодо відсутності нещасного акту на виробництві. Натомість факт перебування ОСОБА_1 у червні 1987 року на лікарняному із діагнозом, який зазначено у оспорюваному акті, підтверджується медичною карткою на ім`я позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що зважаючи на відмову відповідача надати направлення, заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі, а вимоги зустрічного позову не підлягають задоволенню за недоведеністю.

Враховуючи повне задоволення позову ОСОБА_1 та відмову в задоволенні зустрічного позову ТОВ "Зоря", відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на його користь з відповідача, а судові витрати відповідача покладаються на нього.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 про зобов`язання надати направлення на проходження медико-соціальної експертизи задовольнити повністю.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря» (ІКЮО 02971386, адреса: 39200, Полтавська область, Полтавський район, м. Кобеляки, вул. Короленка, 2) надати ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) направлення на медико-соціальну експертизу на предмет визначення відсотків втрати професійної працездатності у Комунальному підприємстві «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради» (ІКЮО 41467163, адреса: 36000, м. Полтава, вул. Миколи Дмитрієва, 7).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» (ІКЮО 02971386, адреса: 39200, Полтавська область, Полтавський район, м. Кобеляки, вул. Короленка, 2) на користь ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» про визнання недійсним акту про нещасний випадок відмовити.

Судові витрати, пов`язані із поданням зустрічного позову, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Скорочене рішення суду складене і проголошене 13 квітня 2023 року.

Повне рішення суду складене 18 квітня 2023 року.

Суддя